Футбольна історія, що стає надбанням громади
Відомий закарпатський та український футболіст, суддя, тренер Томаш Пфайфер сьогодні надав для експонування свої нагороди та деякі архівні матеріали до Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.
Унікальна колекція спортивних реліквій тепер буде доступна кожному шанувальнику гри. Футболіст вирішив увічнити пам’ять про визначні моменти своєї кар'єри, передавши для експонування до нашого музею предмети які довгий час зберігав вдома.
Виставку музею «Відлуння першого свистка» доповнили майже двома десятками унікальних артефактів: медалі за перемоги у чемпіонатах та кубкових протистояннях, що відображають ключові тріумфи спортсмена та друковані матеріали з легендарних домашніх та виїзних матчів, які містять багато цінної інформації. За словами самого футболіста, зберігати такі речі вдома в коробках – це позбавляти молодь можливості надихатися великими перемогами. Кожен кубок та кожна програмка – це жива історія українського футболу, яка тепер допомагатиме виховувати нові покоління чемпіонів.
Передача особистих спортивних архівів до музеїв – це поширена світова практика, яка допомагає зберігати футбольну ідентичність. Свого часу подібні кроки робили як світові зірки так і легенди українського футболу. Тепер цю естафету пам'яті підтримав і наш земляк. Отримане музеєм зібрання унікальне тим, що воно охоплює весь шлях футболіста: від перших кроків у дитячо-юнацькій школі до матчів найвищого професійного рівня.
Томаш Йосифович Пфайфер – легенда закарпатського футболу – народився 27 вересня 1942 р., відомий український футболіст, тренер та футбольний суддя всесоюзної категорії. Він є майстром спорту СРСР (1964) та автором унікального гола у ворота видатного воротаря Лева Яшина. Томаш Пфайфер розпочинав свій шлях у футболі на ужгородській галявині Лиса гора. Протягом 11 років професійних виступів (з 1962 по 1972 рік) він грав на позиціях півзахисника та нападника.
Футболіст протягом кар’єри грав за такі клуби: «Верховина» / «Говерла» (Ужгород) – рідний клуб, у складі якого він став віце-чемпіоном УРСР 1972 року (перша зона другої ліги класу «А»); СКА (Львів) – тут він провів шість яскравих сезонів, сформувавши одну з найсильніших атакувальних ліній команди. У 1964 році дійшов до чвертьфіналу Кубка СРСР, а у 1965 році став чемпіоном СРСР у класі «Б»; «Авангард» (Тернопіль) та СКА (Одеса).
Загалом за кар'єру він зіграв 343 лігові матчі та забив 50 голів. Також з 1962 по 1964 рік захищав кольори збірної УРСР, але через важку травму був змушений рано завершити кар'єру гравця. Після завершення ігрової кар'єри Томаш Йосифович присвятив себе тренерській та суддівській роботі. Пропрацював футбольним арбітром 16 років. Отримав звання судді всесоюзної категорії (1986). Відсудив понад 60 матчів як головний арбітр у полі та близько 100 поєдинків (зокрема 64 матчі вищої ліги СРСР) як лайнсмен. У серпні 1982 року очолив ужгородське «Закарпаття», яке перебувало на останньому місці в турнірній таблиці другої ліги, та зумів вивести команду з кризи. Протягом тривалого часу працював директором ДЮСШ «Спартак» в Ужгороді, а також очолював однойменний ужгородський стадіон «Спартак»
Директорка музею Ольга Шумовська висловила глибоку вдячність спортсмену за такий жест і запевнила, що всім переданим предметам забезпечать належні умови зберігання та безпеки.
Презентація книги "Екзоти Ужгорода" в Ужгородському замку
Ужгород - це місто з багатовіковою історією, де кожна старовинна будівля, вулиця і навіть дерева мають свої таємниці. У вересні воно відзначає День народження. Сьогодні в музеї розпочали цикл заходів до Дня міста презентацією книги "Екзоти Ужгорода". Модератор заходу Руслана Джахман відзначила важливість видання, яке дає можливість краще пізнати природу Ужгорода, зокрема дерева, які прикрашають ужгородські вулиці. Директор музею Ольга Шумовська нагадала про те, що завдяки військовим ЗСУ ми можемо працювати, відзначати День міста, збиратися на такі зустрічі й закликала вшанувати хвилиною мовчання воїнів, які віддали своє життя за Незалежність України.
Автор книги професійний гід Юрій Яновський розповів про ідею та структуру книги, яка написана у формі путівника містом, який знайомить із 45 видами дерев. Про кожне дерево є наукова інформація та нарис про його походження, легенди тощо. За допомогою Qr коду можна побачити місце, де воно сфотографоване. Також автор розповів коротку історію про озеленення міста.
Родзинкою презентації стала екскурсія замковим парком від автора книги. Відвідувачі познайомилися з такими екзотичними деревами, як псевдотсуга Мензіса, тамарикс, сумах оцтовий, софора японська...
Книга "Екзоти Ужгорода" - це чудовий подарунок для ужгородців та гостей міста. З нею можна досліджувати дерева, які цікаві в будь-яку пору року.
Руслана Джахман,
завідувач сектору природи
Про естетику румунського строю розповіли у краєзнавчому музеї
8 вересня у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького відбулася зустріч «Естетика румунського строю», присвячена особливостям традиційного румунського одягу та вишивки, а також відображенню українсько-румунських культурних взаємозв’язків у традиційному вбранні Закарпаття. Захід розпочали з хвилини мовчання на знак вшанування пам’яті тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність України.
Звертаючись до присутніх, директор музею Ольга Шумовська наголосила на тому, що Україна та Румунія мають спільний історико-культурний простір, а Закарпаття – особливий регіон, де впродовж століть перетиналися різні культури, традиції та мистецькі впливи. Поруч із українцями тут живе численна румунська громада, а українсько-румунські культурні контакти є важливою складовою багатокультурної спадщини нашого краю.
Вона зазначила, що висвітлення спільної культурної спадщини, представлення її багатства та різноманіття, а також збереження й популяризація культурних надбань різних громад є одним із важливих завдань музею. Саме такі зустрічі дають можливість не лише глибше пізнати культуру сусідньої країни, а й побачити взаємозв’язки та спільні риси, що формувалися впродовж тривалого історичного співіснування народів Закарпаття.
Модератор заходу, завідувач сектору етнографії Василина Палинчак-Кутузова відзначила, що подібні заходи – чудова можливість не тільки висвітлити одну із сторінок історії й культури нашого краю. Це ще й шанс відкривати щось нове, дізнаватися більше про спільну українсько-румунську спадщину. Із особливостями румунської вишивки та традиційного костюму, а також переплетеннями українсько-румунських традицій, що знайшли своє відображення в одязі, присутніх ознайомила Марія Левицька, дослідниця закарпатської вишивки.
Саме крізь ці питання Марія Левицька запропонувала поглянути на традиційний румунський стрій – через його орнамент, колір, форму та техніки виконання, водночас простежуючи художні й культурні перегуки із традиційним одягом Закарпаття.
На прикладі румунського строю зі своєї колекції лекторка ознайомила присутніх з особливостями вишивки та оздоблення, кольоровою гамою, характерними елементами традиційного костюма. Окремо розповіла про особливості формування приватних колекцій традиційного одягу, процес пошуку та збору автентичних речей і труднощі, які супроводжують цю роботу.
Лекція була особливою ще й тому, що сьогодні гості музею мали можливість не лише слухати. Пані Марія представила давні традиційні сорочки зі своєї колекції, які можна було роздивитися безпосередньо – звернути увагу на техніку виконання, орнамент, дрібні деталі вишивки, крій, фактуру та поєднання кольорів. Серед цих зразків – і закарпатські сорочки. І саме їхнє порівняння з румунським традиційним вбранням дозволило побачити цікаві художні перегуки, спільні риси та водночас особливості кожної традиції. Адже традиційний стрій – це не просто одяг. Це своєрідна мова культури, у якій говорять колір, форма, орнамент і спосіб виконання. Іноді ця мова може розповісти про минуле не менше, ніж писемне джерело.
Серед почесних гостей заходу був консул Румунії в Солотвині Артур Цвентарний - Consulatul României la Slatina. Звертаючись до присутніх, пан консул наголосив, що українсько-румунські контакти мають багатовікову історію, а культури двох народів мають чимало спільного. Він підкреслив важливу роль музею у збереженні та представленні цієї спільної спадщини: саме музей є тим місцем, де особливо виразно можна побачити культурні взаємозв’язки, пізнати історію та побачити матеріальні свідчення традицій наших народів. Збережені в музейних колекціях предмети дають можливість не лише досліджувати минуле, а й відкривати те, що об’єднує українську та румунську культури сьогодні. Тільки пам’ятаючи своє минуле, ми можемо йти в майбутнє. Пан консул також висловив надію на якнайшвидше припинення війни та встановлення справедливого й тривалого миру, наголосивши на підтримці Румунією українського народу в його боротьбі за свободу та незалежність.
Сьогоднішня зустріч позначена ще однією важливою подією – до музейної колекції передали румунський народний костюм, зібраний Марією Левицькою. Для музею це не лише цінне поповнення фондів, а й можливість зберегти та представити широкій аудиторії частину традиційної культури румунської громади Закарпаття.
Приємним доповненням до зустрічі став музичний супровід відомого скрипаля Сергія Пічкаря. Мелодії у його виконанні створили особливу атмосферу заходу, додали зустрічі теплоти, камерності та затишку, органічно доповнивши розмову про традиційну культуру та мистецтво.
Зустріч «Естетика румунського строю» стала не лише розмовою про традиційний одяг і вишивку, а й можливістю побачити культурні зв’язки, які протягом століть формували особливе багатокультурне середовище Закарпаття. Адже збереження таких зв’язків, їх дослідження та популяризація – це важливий крок до глибшого взаєморозуміння та розвитку українсько-румунського культурного діалогу.
Василина Палинчак-Кутузова
завідувач сектору етнографії
Науковий співробітник музею долучився до історико-просвітницької конференції в Ужгородському науковому ліцеї, присвяченої Симону Петлюрі
7 вересня 2026 року в Ужгородському науковому ліцеї відбулася надзвичайно важлива історико-просвітницька подія – науково-практична конференція до 100-річчя від дня загибелі Симона Петлюри «Симон Петлюра – фронтмен Української революції». Постать Петлюри ще за його життя стала символом боротьби за українську державність та незалежність, залишивши глибокий слід у нашій історії. Проте протягом багатьох десятиліть радянська пропаганда жорстоко та цинічно малювала його «ворогом», «бандитом» і «погромником». Сьогодні, в час сучасної російсько-української війни, ми осмислюємо його спадщину не крізь призму кремлівських фейків, а як лідера нації, чиї уроки є надзвичайно актуальними.
Почесним гостем заходу став Василь Міщанин – доктор історичних наук, професор кафедри модерної історії України та зарубіжних країн факультету історії та міжнародних відносин УжНУ, старший науковий співробітник відділу новітньої історії, «Меморіального музею-кімнати імені Августина Волошина» Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.
Разом із учителями історії Світланою Іваниш та Людмилою Матьовкою, а також учнями 10-11 класів, учасники конференції детально розібрали постать Отамана та спростували поширені радянські й російські міфи довкола його життя і діяльності.
Учениці ліцею підготували глибокі та цікаві виступи, розкривши маловідомі факти з біографії діяча. «Дореволюційний портрет: Петлюра як журналіст, критик і мислитель» висвітлила Евеліна Галас. Роль С. Петлюри на чолі війська і держави в огні революції розкрила Юлія Ігнатик. Зокрема, вона вказала на формування перших українських військових частин, повалення Гетьманату, прихід до влади Директорії та складні військові кампанії 1919–1920 років. Олександра Янчишин та Ольга Зем’янська висвітлили період Паризької еміграції та трагічний фінал Симона Петлюри. Вони проаналізували політичне вбивство Петлюри 25 травня 1926 року на вулиці Расін у Парижі, коли сім пострілів анархіста Шварцбарда обірвали життя лідера. Особливу увагу приділили судовому процесу у Франції, під час якого радянська пропаганда реалізувала масштабну спецоперацію, цинічно перетворивши вбивцю на «жертву».
Руйнування радянських міфів про Петлюру і «петлюрівщину» у завершальній доповіді висвітлив професор Василь Міщанин. Він аргументовано спростував тавра «погромника» й обґрунтував, чому поняття «петлюрівець» у ХХ столітті стало справжнім синонімом українського державника.
Учасники конференції підкреслили, що на відміну від багатьох тогочасних політиків, С. Петлюра чітко усвідомлював вирішальну роль армії та зброї для збереження держави. Його вислів: «Не забуваймо про меч. Учімося міцніше тримати його в руках» став пророчим заповітом для сучасних поколінь українців. Окрім того, Отаман ще століття тому розцінював Україну як невід’ємну частину європейського політичного та культурного контексту.
Пам’ятаємо свою історію, шануємо борців за незалежність та гартуємо дух для нових перемог! Дякуємо організаторам, доповідачам та слухачам за збереження національної пам’яті.
Музичний вечір у стінах Ужгородського замку
5 вересня 2026 року у внутрішньому дворику Ужгородського замку відбувся особливий музичний вечір – концерт «Симфонічні хіти у замку», який подарував глядачам яскраві емоції, незабутні враження та неповторну атмосферу.
У виконанні симфонічного оркестру просто неба прозвучали відомі композиції світових музичних легенд – Michael Jackson, Imagine Dragons, Sting, Queen, Ozzy Osbourne, Nirvana та інших культових виконавців. Знайомі мелодії у симфонічному звучанні набули нового, масштабного й надзвичайно проникливого характеру.
Особливої атмосфери вечору додало поєднання живої музики з величною архітектурою Ужгородського замку. Здавалося, що мелодії наповнювали собою весь простір замкового подвір’я, стираючи межу між минулим і сучасністю.
Глядачі із захопленням слухали кожну композицію, а фінальні акорди зустріли щирими та тривалими оплесками. Концерт став чудовою нагодою почути улюблені хіти в незвичному симфонічному звучанні, відпочити душею та провести вечір у неповторній атмосфері одного з найвідоміших символів Ужгорода.
«Симфонічні хіти у замку» залишили по собі теплі враження, яскраві емоції та бажання ще не раз повертатися до подібних музичних вечорів.
Ужгородський замок Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького вкотре продемонстрував, що історичний простір може органічно взаємодіяти із сучасним мистецтвом. Цього вечора його давні стіни стали простором для музики, емоцій і живого культурного діалогу, ще раз підтвердивши: історичні пам’ятки можуть не лише зберігати минуле, а й жити разом із сучасною культурою, музикою та новими враженнями.
Ігор Шніцер,
науковий співробітник
Цифровізація музейних колекцій: другий день навчання
3 вересня у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького розпочався другий день навчання в межах проєкту з оцифрування та документування музейних колекцій.
Проєкт реалізується Лабораторією моніторингу української спадщини НеМо у співпраці з Міністерством культури України та за підтримки ЮНЕСКО. Його мета — посилити спроможність українських музеїв самостійно оцифровувати свої колекції, створювати якісну цифрову документацію та професійно працювати з цифровими даними.
Саме наш музей є одним із основних учасників проєкту. У музеї буде встановлено спеціалізоване обладнання для предметної фотозйомки, що дасть змогу продовжити системне оцифрування музейної колекції за дистанційної підтримки фахівців НеМо.
Цього дня спікерами виступили фахівці у сфері музейної оцифровки — Аліна Задорожня, фахівчиня з музейних фондів Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», та Віталій Грабар, фотограф-координатор, який під час практичної частини продемонстрував учасникам особливості предметної фотозйомки та роботи з відповідним обладнанням.
Учасники вже перейшли від теорії до практики. Працівники музею самостійно розпочали оцифрування предметів зі своїх колекцій за підтримки команди НеМо. Разом із тренерами вони відпрацьовували повний робочий цикл — від підготовки музейних предметів, налаштування обладнання та освітлення до фотографування, контролю результату, постобробки та роботи з цифровими матеріалами. До практичної роботи також долучилися представники запрошених музеїв, отримуючи можливість безпосередньо ознайомитися з процесом та здобути необхідні практичні навички.
Для нас надзвичайно важливо, що сучасні підходи до збереження та цифрового представлення культурної спадщини об’єднують музейні команди. Адже цифровізація сьогодні — це не лише про нові технології, а насамперед про якісну документацію, збереження інформації про музейні предмети та створення нових можливостей для їхнього дослідження, представлення й популяризації.
Щиро дякуємо організаторам проєкту, тренерам та нашим колегам за професійний обмін, відкритість до нового досвіду й підтримку. Переконані, що такі навчання є важливим кроком до формування сучасної музейної спільноти, яка спільними зусиллями працює над збереженням української культурної спадщини.
Попереду — два тижні самостійного оцифрування експонатів із фондів нашого музею, яке ми вже розпочали. А результат цієї роботи зовсім скоро зможете побачити й ви!
Неллі Гасинець,
ст. науковий співробітник відділу науково-освітньої роботи
Підписатися на:
Дописи (Atom)