1 листопада – День народження Європейського Союзу
Щороку 1 листопада Європа відзначає символічний день народження свого унікального об’єднання – Європейського Союзу, створеного з метою миру, єдності та співпраці між народами континенту. Саме цього дня 1993 року набув чинності Маастрихтський договір, який офіційно заснував Європейський Союз і став новим етапом розвитку європейської інтеграції.
Європа не завжди була об’єднана спільними цінностями. Протягом століть континент роздирали війни за території, ресурси та владу. Дві світові війни ХХ століття ледь не зруйнували Європу остаточно. Стало зрозуміло: щоб уникнути нових конфліктів, потрібно шукати шлях до співпраці.
Ключем до миру стала економічна інтеграція. Ідею висловив міністр закордонних справ Франції Робер Шуман, який 9 травня 1950 року запропонував створити спільне управління виробництвом вугілля і сталі – стратегічних ресурсів тих часів. Так з’явилася Європейська спільнота з вугілля і сталі (1951 р.), до якої увійшли Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Люксембург і Нідерланди. Вона стала основою майбутнього Європейського Союзу.
У 1957 році Римський договір започаткував Європейську економічну спільноту та Євроатом, що стали кроком до створення спільного ринку й чотирьох свобод ЄС – вільного руху товарів, послуг, людей і капіталів. З часом економічне об’єднання переросло у союз спільних цінностей – демократії, свободи, рівності та взаємоповаги.
Після кількох етапів розширення європейських спільнот у 1992 році в Маастрихті було підписано Договір про Європейський Союз. Через рік, у 1993 році, з’явився ЄС у тому вигляді, в якому ми знаємо його тепер.
ЄС став уособленням спільних цінностей: демократії, прав людини, свободи, рівності та солідарності. За понад три десятиліття існування Союз перетворився на потужну спільноту, яка об’єднує 27 держав, має власну валюту євро, єдиний внутрішній ринок та спільну політику у багатьох сферах. Населення Європейського Союзу становить близько 440 мільйонів осіб, а загальний номінальний внутрішній валовий продукт складає майже 17 трлн доларів США. Це третє і друге місце у світі відповідно.
Європейський Союз – це не лише економічний і політичний союз, а насамперед проєкт миру та взаєморозуміння, що об’єднав колишніх суперників навколо спільних ідеалів. Його історія – це доказ того, що діалог і співпраця можуть подолати будь-які розбіжності.
Сьогодні ЄС залишається прикладом стабільності, демократії та розвитку, а його гасло «Єдність у різноманітті» як ніколи актуальне для всієї Європи.
Для України День народження Європейського Союзу має особливе значення. ЄС – це не лише наш стратегічний партнер, а й орієнтир майбутнього, до якого прагне український народ. Під час війни з російською агресією підтримка Європейського Союзу стала доказом справжньої європейської солідарності. У червні 2022 року Україна отримала статус кандидата на вступ до ЄС, що стало історичним кроком до нашого спільного європейського дому. Сьогодні шлях до повноправного членства в Європейському Союзі – це не просто політична мета, а частина української ідентичності та прагнення жити в спільноті, заснованій на свободі, справедливості й повазі до людської гідності.
З Днем народження, Європейський Союзе!
Хай твоє майбутнє буде таким же світлим і мирним, яким була твоя мрія, що народилася 1 листопада 1993 року.
Ігор Шніцер,
к.і.н., старший науковий співробітник відділу
новітньої історії, Меморіального музею-кімнати А. Волошина
Культура єднає: Україна на шляху до Європи
Директорка Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького- Ольга Шумовська взяла участь у конференції «Роль культури та науки в процесі інтеграції України із західною демократією», організованій Фондом ім. Костюшка.
Під час панельної дискусії “Від знань до цінностей: роль науки та культури в інтеграції” Ольга Шумовська виступила разом із видатними представниками культурного середовища —
Мареком Сулімовським (президент Фонду ім. Костюшка),
Віктором Кушніренком (директор БФ «Підгорецький замок»),
Олегом Денисенком (митцем)
та Соломією Дорош (PhD, старшою викладачкою ІПМТ НУЛП).
Модерував дискусію Яцек Кусмерчик, канцлер Польської гільдії лицарів Гутенберга.
У своєму виступі директорка наголосила, що культура є не лише відображенням цінностей суспільства, а й потужним інструментом єднання в час війни та шляхом до глибшої інтеграції України з європейською спільнотою.
Вона також підкреслила важливість партнерства бізнесу та культурних інституцій, адже без сталого фінансування та підтримки приватного сектору неможливо забезпечити розвиток сучасної української культури та зберегти її у часи випробувань.
Попри війну, наш музей продовжує активно працювати:
проводяться по 20 виставкових і освітніх подій за місяць,
прийняли понад 150 тисяч відвідувачів за 9 місяців поточного року,
реалізувуються 2 міжнародні проєкти, спрямованих на культурну дипломатію та популяризацію маркетингу музею.
«Культура — це наша мова сили. Саме через неї світ чує і розуміє Україну», — зазначила Ольга Шумовська.
Адміністрація музею
Лекція на тему: "Історія фотографічного (візуального) процесу на Закарпатті, початок XX століття"
Сьогодні в стінах Ужгородського замку відбулася лекція до Всесвітнього дня аудіовізуальної спадщини. Ця подія нагадує нам про безцінну роль фото-, кіно-, теле- та звукових матеріалів у збереженні пам’яті людства, які дозволяють відчути атмосферу епох, що минули.
Запрошений лектор — Михайло Маркович, краєзнавець, популяризатор історії, дослідник старих фотографій Карпатського регіону. Доповідач поділився фотографіями з аудиторією, які зробили чеські і угорські фотографи на початку XX століття в різних куточках Закарпаття. Лектор розповідав як розвивалося фотографічне мистецтво на Закарпатті, яке відображало унікальний колорит нашого краю. Через об’єктив фотокамери наші гості змогли побачити, яким було повсякденне життя закарпатців, їхні традиції, побут, архітектуру, природу — усе те, що формувало їхню культурну ідентичність. Так як на Закарпатті перетиналися різні етнографічні групи: гуцули, бойки, лемки, а також сусідні народи — угорці, румуни, словаки, народний одяг тут увібрав у себе спільні українські риси, але водночас мав яскраві місцеві відмінності, що якраз добре видно на фотознімках.
Здивувало й те, що через фотографії можна вичислити хвороби, які розвивалися в той період, як до прикладу зоб через вживання надмірної кількості квашеної капусти в раціоні закарпатців.
Лекція виявилась цікавою і змістовною, не залишивши нікого байдужим: слухачі активно задавали питання лектору, що створювало пізнавальну атмосферу в залі. Ця лекція вкотре допомогла усвідомити, як важливо зберігати та популяризувати аудіовізуальну спадщину, адже саме вона створює міст між минулим і майбутнім.
Іванна Бабинець,
старша наукова співробітниця відділу науково-освітньої роботи
Діалог культур: польська делегація в Ужгородському замку
31 жовтня до Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького завітали члени польсько-українського братства на чолі з Яцеком Кусмерчиком, канцлером польської гільдії лицарів Гутенберга, в межах міжнародної наукової конференції "Друковані об'єднання".
Для наших гостей було організовано оглядову екскурсію історичними залами, де вони мали змогу ознайомитися з оригінальними предметами та історичними реконструкціями. Гості занурилися в історію Ужгородського замку із часів його заснування аж до сьогодення, дізналися про роди, які володіли фортецею, зокрема рід Другетів, Берчені, а також про роль замку як культурного й освітнього осередку.
Директорка краєзнавчого музею Ольга Шумовська розповіла про зміни, які відбулися в музейному закладі напротязі останніх років: оновлення експозиційних залів, створення нових виставок та оцифровізація музейних об'єктів, що дає змогу представити багату історико-культурну спадщину краю у сучасному форматі.
Поважні гості особливо звернули увагу на польські монети, знайдені під час археологічних розкопок на території церкви св. Юрія, шаблю Стефана Баторі, яка оздоблена позолотою та дорогоцінними каменями, а також виставку просто неба "Знищена швидка", яка показує злочини росії на території України.
Наприкінці візиту делегація висловила вдячність адміністрації замку за теплий прийом, зауваживши, що Ужгородський замок має багато цікавого, тож буде привід повернутися сюди знову.
Ми цінуємо можливість обміну досвідом і сподіваємося на подальшу співпрацю у збереженні та популяризації культурної спадщини.
Іванна Бабинець,
старша наукова співробітниця відділу науково-освітньої роботи
Хелловін по-закарпатськи: або зв’язок між сучасними культурними трендами та історією Закарпаття
Вже завтра, в ніч з 31 жовтня на 1 листопада в багатьох країнах світу відзначатиметься Хелловін
Назва свята походить від словосполучення All Hallows' evening — Вечір усіх святих — і є його спрощеною формою.
Традиція святкування Хеловіну сягає корінням часів древніх кельтів, які мешкали на території Британії, Ірландії та Франції близько 2 тис. років тому.
Кельти вірили, що у ніч з 31 жовтня на 1 листопада стирається кордон між світом живих і мертвих, а душі повертаються на землю. У ці дні вони відзначали свято Самайн. Кельти виголошували пророцтва, палили величезні багаття і приносили жертви богам. Під час таких церемоній вони носили костюми зі шкір та голів тварин.
У VІІІ столітті папа Григорій ІІІ назвав 1 листопада Днем вшанування усіх святих. Згодом він увібрав деякі традиції Самайну, а ірланді та британці привезли ці звичаї на територію США. З часом Гелловін набув розважального характеру і зараз є одним із найбільш яскравих свят за масштабами декорацій, костюмів та традицій.
Оскільки ця дата дедалі більше стає частиною і української масової культури, наш музей спробував також звернути свою увагу на ці наростаючі культурні тренди сьогодення. Відтак, продовжуючи відзначення також і року мистецького туризму на Закарпатті, в галереї Ужгородського замку, на другому поверсі, була відкрита виставка мистецьких робіт художників «Фокус-групи», котрі яскраво передають атмосферу цього містичного свята і в різний спосіб інтерпретують та репрезентують різні міфологічні уявлення людей, як спосіб їх переосмислення та повернення в русло подолання страхів та перетворення їх в емоції веселощів та щастя, адже саме таку мету переслідує і саме свято.
Але до чого ж тут все таки Закарпаття? Оскільки в Україні це свято історично ніколи не відзначалось, на сьогоднішній день є чимало різних думок з приводу того, чи варто українцям запозичувати такий культурний досвід? Давати свої однозначні відповіді на це, ми звісно ж не беремось, тут кожен в праві вирішувати це для себе особисто. Однак, раз цей тренд так активно поширюється в нашій країні, а особливо серед молоді, наш музей вирішив сьогодні пошукати деякі зв’язки цього свята з Закарпаттям. І вони все ж таки є, і головно пов’язані саме з містикою та народною міфологією, що дуже активно була розвинута на Закарпатті в минулому, а подекуди зберігає свої позиції і нині. Відтак, завідувач сектору етнографії нашого музею, Палинчак-Кутузова Василина, в ході заходу розповіла про історію самого свята та ті його ознаки, які в різні часи були і є притаманними для нашого краю. Особливо цікаво було почути про різні етнографічні розвідки істориків на теренах нашого краю, що фіксували народні вірування та міфологічні уявлення наших предків. Тут і босоркані, і упирі, і різні демони, і все на що тільки вистачало народної уяви (а можливо і не уяви). В ході цієї невеличкої лекції, всі присутні навіть мали нагоду почути покроковий «рецепт» того, як стати відьмою, або спосіб вивести для себе персонального демона-прислужника та ін. Або дізнатися, як до прикладу такі речі в своїй творчості фіксував Федір Потушняк та інші видатні краяни. Співробітники відділу науково-освітньої роботи в свою чергу також ділилися власними матеріалами, що вдалося зібрати в ході етнографічних розвідок по різним селам Закарпаття. Йшлося і про ворожіння на любов і на те, як її позбутися, про злих і добрих відьом, про способи їх розпізнати, про різні магічні практики, які допомагали людям, або навпаки шкодили їм та багато іншого. Словом, було що послухати!
Тому сьогодні, в такий спосіб наш музей намагається говорити з сучасністю, адже оминати культурні тренди сьогодення неможливо, оскільки вони поступово вкорінюється в масовій культурі і стають її частиною, а тому необхідно всі ці речі вивчати і активно знайомитися з ними, тим більше що, як ми сьогодні зрозуміли, тематика цього свята не є геть чужою для нашого краю, а тому можна віднайти чимало спільного, в намаганні прослідкувати мости між минулим і сьогодення в нашій культурі.
До слова трендів не оминули і деякі учасники нашого заходу, примірявши на себе різні міфічні образи з культури західних країн та Закарпаття. Тому дякуємо всім, хто до нас сьогодні доєднатися, нашим художникам за їх чудові роботи, та всім тим хто активно пізнає культуру України, як минулого, так і сьогодення!
Михайло Лесів,
завідувач відділу науково-освітньої роботи.
«Це не столітній експонат. Це зараз. Це стосується всіх нас»
Сьогодні у Закарпатському ОКМ ім. Т. Легоцького відкрили нову виставку просто неба «Знищена швидка». Мета виставки — не лише показати масштаби російських звірств, але й зібрати кошти на придбання нових карет швидкої допомоги для України. Присутні вшанували хвилиною мовчання всіх хто віддав своє життя за Україну. На відкритті з промовами виступили директорка музею Ольга Шумовська, в. о. директора Департаменту культури Закарпатської ОДА-ОВА Віктор Кравчук та представник МЗС України в Ужгороді Михайло Дзихар. З відео зверненням виступив представник словацьких волонтерів Федор Блащук. Коротко про історію «Знищеної швидкої» розповів завідувач відділу новітньої історії Михайло Джахман.
Знищену карету швидкої допомоги до музею передав БФ «Все для України – підтримка України». Ідея реалізована в рамках кількох волонтерських міжнародних проєктів та за сприяння представника МЗС України в Ужгороді Михайла Дзихара. Автомобіль було передано ЗСУ в листопаді 2024 року в рамках ініціативи «Швидкі для України». Її особисто доставили словацькі жінки до міста Ізюм під час жіночої волонтерської експедиції «Листопад». Серед них була режисерка-документалістка Дорота Вльнова, яка разом з іншими волонтерками передала автомобіль медикам з 38-ї окремої бригади морської піхоти України. Автомобіль жартома назвали жіночим іменем «Оксана». Два місяці карета швидкої допомоги рятувала життя українським військовим і була знищена російським безпілотником у січні 2025 року поблизу населеного пункту Родинське. В результаті влучання загинули двоє українських військових.
Волонтерська словацька організація «Nadácia otvorenej spoločnosti» та інші благодійні волонтерські організації за підтримки мерії Братислави та посольства України в Словаччині вирішили тимчасово повернути спалений автомобіль швидкої допомоги до Словаччини, щоб показати всі жахи російсько-української війни і одночасно зібрати кошти на нові евакуаційні автомобілі для українських військових. Швидка була представлена 15 квітня 2025 р. в центрі Братислави. У відкритті виставки «Zničená sanitka» («Знищена швидка») взяли участь мер Матуш Валло та посол України в Словаччині Мирослав Кастран. «Швидка «Оксана» була символом надії та порятунку. Тепер вона є обвугленим нагадуванням про російську агресію» – сказав Мирослав Кастран. Після піврічного експонування у різних містах Словаччини та Чехії цей експонат знову повернувся в Україну
Перший автомобіль швидкої допомоги бойовики розстріляли на трасі Донецьк — Запоріжжя 13 жовтня 2014 року. Внаслідок цього нападу загинули троє людей: фельдшерка Ірина Доценко, водій Іван Канцедал і пацієнт. З того часу за даними відкритих джерел, російські війська знищили понад 400 машин швидкої допомоги. Обстріл медичних працівників під час виконання їхніх обов'язків є цинічним воєнним злочином.
До сьогоднішнього дня жодну з розстріляних російськими окупантами машин швидкої допомоги не було офіційно передано до постійної експозиції музею в Україні. Натомість такі понівечені автомобілі експонуються на тимчасових виставках у різних країнах, щоб привернути увагу світу до воєнних злочинів Росії. Найбільш відомий приклад – проєкт "Розстріляна швидка". Це пересувна виставка, на якій представлено автомобіль швидкої допомоги з Харківської області, що був обстріляний російською армією у 2022 році. Ця ініціатива зародилася завдяки українським медикам та асоціації "San Giuda Taddeo ODV". Автомобіль об'їздив багато європейських міст, зокрема в Італії (Тоді, Неаполь), Франції (Ніцца) та Німеччині (Бергіш-Гладбах). У лютому 2025 року в центрі Лондона українські медики виставили ще один понівечений автомобіль швидкої допомоги, щоб привернути увагу до злочинів росіян в Україні.
Війна триває, і цей експонат буде доступним для відвідувачів музею не тільки з України, а й з інших куточків світу. Спалений автомобіль швидкої допомоги є потужним символом, що свідчить про свідоме ігнорування ворогом всіх міжнародних правил ведення війни. «Знищена швидка» доповнена іншими предметами військового призначення, уламками російських ракет та авіаційних бомб. Вони також є свідченнями російської агресії, а через великі розміри не розміщені у постійній експозиції. Ця виставка є символом воєнних злочинів росіян в Україні та символом незламності українського народу.
Крім моральної та інформаційної цінності, такі виставки також мають практичну мету — збір коштів на допомогу. Біля автомобіля буде розміщено скриньку для збору коштів на ЗСУ.
Михайло Джахман,
завідувач відділу новітньої історії,
Меморільного музею-кімнати А. Волошина
«Прокляття Білої Діви ожило в стінах Ужгородського замку»
У стінах Ужгородського замку імені Тиводара Легоцького ожила легенда! Музей перетворився на містичну арену квесту «Прокляття Білої Діви», де учасники розгадували загадки, шукали сліди минулого й намагались відродити пам’ять про славний рід графів Другетів.
Захід відбувся за партнерства Ужгородського замку та агенції свят «Playtime», а до організації долучились активні студенти ДВНЗ "УжНУ" — керівники студентського самоврядування фізичного, економічного, інженерно-технічного, філологічного факультету та навчально-наукового інституту хімії та екології спільно з громадською організацією СОМ.
Даний квест — справжній приклад того, як історію можна оживити через гру, театр і атмосферу. Події розгортаються у стінах замку — колишнього володіння могутнього роду Другетів, який відіграв ключову роль у формуванні історії міста.
Квест веде учасників шляхом легенд і тіней минулого:
Оповідач відкрив старовинну історію про доньку графа і трагічне кохання, що стало прокляттям.
Винороб Янош запрошує до пошуків чарівних келихів, які зберігають спогади роду.
Чернець і Біла Діва проводять крізь тишу замкових коридорів, де оживає дух легенди.
Коваль і В’язень нагадують, що пам’ять — як меч: її потрібно тримати міцно.
Лучник на бастіоні вчить цілитись точно — у минуле й майбутнє.
Вічний Охоронець допомагає віднайти шлях до скрині роду Другетів і викликати дух графа, щоб повернути йому спокій.
Кожна точка — це поєднання міфу, історії та символізму, що спонукає не просто грати, а замислитись над тим, яку спадщину залишили Другети, і чому саме замок став серцем історичної пам’яті краю.
Цей квест ідеально вписався в тематику Хеловіну — містика, легенди, темрява і світло душі поєдналися тут природно та з повагою до минулого.
Респект молоді за ініціативу, креатив і любов до рідного міста! Такі ідеї показують, що історію можна не лише вивчати — її можна відчувати.
Щира подяка адміністрації Ужгородського замку за підтримку, співпрацю та партнерство з Молодіжною радою. Завдяки відкритості та довірі до молоді вдалося реалізувати даний квест, який поєднав історію, мистецтво й сучасний формат дозвілля.
Надія Роуканич,
провідний екскурсовод відділу науково-освітньої роботи
Підписатися на:
Коментарі (Atom)