Ужгородський замок об’єднав культури: у музеї відзначили День міжнаціональної злагоди та культурного розмаїття

 Сьогодні, 25 травня, у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбувся урочистий захід до Дня міжнаціональної злагоди та культурного розмаїття — свята, яке покликане утверджувати взаємоповагу, єдність і шану до багатонаціональної спадщини України.

У внутрішньому дворику замкового палацу зібралася велика кількість гостей, представників національних меншин Закарпаття, громадських організацій, творчих колективів, музейників та мешканців краю. Серед присутніх були і працівники музею на чолі з директоркою музею Ольгою Шумовською.

Із вітальними словами до присутніх звернулися заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації – начальника обласної військової адміністрації Юрій Гузинець та депутатка Закарпатської обласної ради Наталія Штефуца. Під час урочистостей також відбулося вручення відзнак громадської організації «Демократична спілка угорців України», яке провів голова організації Ласлов Зубанич, а також нагородження відзнакою Закарпатського обласного благодійного фонду «Благо», яку вручала радниця Закарпатської обласної державної адміністрації Елеонора Кулчар.

Гасло цьогорічного свята — «Різні зерна в долонях, та одна весна в серцях» — особливо близьке Закарпаттю, адже саме наш край є прикладом багаторічного мирного співжиття різних національностей, культур і традицій. Саме тому програма заходу стала яскравою демонстрацією культурного багатства Закарпаття.

Гості мали змогу насолодитися виступами творчих колективів різних національних спільнот краю. У внутрішньому дворику замку звучали угорські, румунські, словацькі, німецькі та грузинські пісні, а також запальні ромські танці. Свої творчі номери представили народний аматорський хореографічний ансамбль народного танцю «Ритм» під керівництвом Тиберія Сабова, фольклорний колектив «Апшиця» за участі Мілени Лаврюк, народний вокальний ансамбль «Арніка» під керівництвом Вікторії Балог, ромський колектив під керівництвом Октавії Адам, дівочий хор «Співочі серця» під керівництвом Діани Варварцевої та гурт «Голоси поколінь» під керівництвом Роберта Натрошвілі, голови громадської організації «Грузинська діаспора Закарпаття».

Кожен виступ наповнював атмосферу свята особливими емоціями, щирістю та відчуттям єдності. Саме такі заходи ще раз нагадують, наскільки важливими є взаємоповага, збереження культурної спадщини та підтримка традицій усіх національних спільнот нашого краю.

Для нашого музею велика честь бути місцем проведення подібних культурних подій, які об’єднують людей навколо мистецтва, традицій і спільних цінностей. Ми щиро раді, що Ужгородський замок вкотре став простором міжнаціонального діалогу, дружби та культурного єднання, і будемо раді й надалі проводити такі важливі та теплі заходи у стінах нашого музею.

Неллі Гасинець,

провідний екскурсовод відділу науково-освітньої роботи

МЕМОРІАЛЬНА СПАДЩИНА АДАЛЬБЕРТА ЕРДЕЛІ У МУЗЕЇ

 (до 135-річниці від дня народження митця)

“Завдяки своєму талантові — кожен митець інакший”

25 травня вписалося у календар подій у нашому краї знаменною подією. Саме цього дня у 1891 році в селі Климовиця (нині в Іршавській міській громаді Хустського району) народився один із засновників закарпатської школи живопису, класик образотворчого мистецтва України ХХ століття, наймодерніший з усіх - митець Адальберт Ерделі. Маючи ще й письменницький талант, залишив величезну творчу спадщину..

135 річниця від дня народження нашого славного земляка – гарний привід згадати про нього і нам, музейникам, адже саме в Ужгородському замку він знайшов колись прихисток. Саме так, його адресою протягом першої половини 1930-х рр. була ця стародавня фортеця. Тоді тут діяла духовна семінарія з навчальними класами, бібліотекою, їдальнею, кімнатами для проживання як студентам, так і священникам. Для Ерделі у прибудові до замкової стіни було виділено 2 кімнати, що виходили вікнами на південний схід, тоді - на цвинтар (тепер це територія Скансену).

Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького у 1980-і та 1990-і роки отримав на постійне зберігання деякі особисті предмети Адальберта Ерделі. Завідувач відділу новітньої історії та Меморіального музею-кімнати А. Волошина Михайло Джахман, оновлюючи експозицію “Закарпаття між двома світовими війнами”, створив наукову концепцію, в якій окреме місце відвів для розкриття культурного процесу в краї у цей період, представивши ці меморіальні речі художника. Йдеться про робочий халат, два шкіряні футляри, мундштук та сигарницю. Експонуються також шкіряний футляр для окулярів, коробка для зберігання пензлів і фарб, палітра та стек для розмішування фарб, ручка, лупа, та вишукана бирка до валізи. Бирка виготовлена з шкіри коричневого кольору та прозорого пластику. Всередині пожовклий папірець з написом на угорській мові: «ЕRDÉLYI BÉLA. Liceumi rajztanár-festőmüvész. UNGVÁR. Csendes u. 3., telefon szám: 546» (Адальберт Ерделі. Викладач малювання в Ужгородській вчительській семінарії. вул. Тиха, 3, тел. 546).. З 2021 р. до музею були передані оригінальні документальні матеріали: каталоги обласних художніх виставок, у яких брав участь Ерделі, запрошення на виставки, оглядові статті про художнє життя у краї у кінці 1930-их – на початку 1940-х років, культурно-мистецькі журнали.

Період навчання Ерделі, його педагогічну діяльність засвідчують наявні у науковій бібліотеці музею річні звіти про діяльність Мукачівської та Ужгородської учительських семінарій, Ужгородської грекоо-католицької препарандії. Він устиг вчитися малюванню у Франції, потоваришувати з паризькими художниками, літераторами та музикантами, приймати участь у художніх виставках у Європі. У 29 років він представив свої роботи в Мюнхені в найпрестижнішому виставковому центрі — Скляному палаці. Після повернення додому, маючи великий вплив на молодих художників, Ерделі виховав ціле покоління митців. У 1921 р. в Мукачеві створюється клуб художників Підкарпатської Русі. членами якого стають Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі, Юлій Віраг та інші. З виставкового каталогу клубу за 1922 рік дізнаємося, що Ерделі представив на виставку в Ужгороді 10 робіт. У 1927 р. заснував разом із Йосипом Бокшаєм Ужгородську публічну школу рисунку, а у 1931 р. в Ужгороді – Товариство діячів образотворчих мистецтв у Підкарпатській Русі, яке очолив до 1944 р. Його заступником обрали Дьордя Ендреді, секретарем – Андрія Коцку. Товариство видавало серію кольорових журналів, організовувало цикл лекцій з історії мистецтва, платні курси для всіх охочих вивчати рисунок та інші художні дисципліни, художні виставки та презентації в Ужгороді, Кошице, Братиславі. Про це йдеться у запрошеннях на урочисте відкриття виставки картин на набережній Рошковича 16.12. 1939 р. або до постійно діючої картинної галереї в Ужгороді на вул. Казінці (нині Корзо, колишній будинок “Легіо”) 1 травня 1940 р.

Адальберт Ерделі став центральною фігурою вируючого художнього життя у краї. Його будинок по вулиці Тихій 3, у котрий він переселився у 1938 р. став своєрідною школою мистецтв, де збиралися старші художники та молодь для обміну думками про мистецтво, філософію. літературу, класичну музику. Тогочасна преса позитивно відгукувалася про закарпатських художників, особливо про Адальберта Ерделі. Наприклад, словацький культурний-політичний журнал “Ozvena”, що виходив у Братиславі, постійно писав про наших художників. У третьому номері за 1938 р. на кольоровій обкладинці помістили репродукцію відомої картини Ерделі “Портрет А.С.”, яка стала однією з найбільших його удач у портретному живописі. 7-8 номер журналу за 1939 р. надрукував вже 7 репродукцій із супровідною статею, а обкладинка зображувала художника у своїй майстерні.

Оригінальні каталоги обласних виставок з 1946 по 1954 рік, відібрані нами для тимчасового експонування, розповідають про радянський період (1945-1955 рр.), який став для художника трагічним. Попри те, що Адальберта Ерделі призначили директором Ужгородського художньо-промислового училища та обрали головою обласної організації Спілки художників УРСР, з 1949 р. почався процес його переслідування і приниження. Він розумів, що тенденція ідеологізації мистецтва ставала панівною. Усе це вплинуло на стан його здоров'я. Це уточнюємо на підставі чорно-білого фото, надто малих розмірів, яке збільшено для вигіднішого експонування. Знімок виготовлено у березні 1946 р. в замку “Берегвар”, де були побудовані корпуси санаторію “Карпати”, який спеціалізовується й нині на лікуванні серцево-судинних захворювань. На передньому плані зображені Адальберт Ерделі з тростиною в руці, поряд з ним Андрій Коцка, учень Ерделі, та Ласло Шандор, перший директор Ужгородської картинної галереї, які відвідали митця. Згодом Адальберт Ерделі помер у 1955 р.

Особисті речі Адальберта Ерделі можна оглянути разом із документальними матеріалами у музейній експозиції “Закарпаття між двома війнами” на ІІ-поверсі замкового палацу протягом 14 днів, з 26 травня по 9 червня.

Валерія Русин,

завідувач відділу історії та краєзнавства

🌺У ритмі народної творчості: у музеї пройшов фестиваль-конкурс «Шовкова косиця»

 23 травня у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбувся І Відкритий фольклорний фестиваль-конкурс культурного розмаїття «Шовкова косиця» — масштабна мистецька подія, присвячена Дню міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття.

Фестиваль, започаткований Заслуженим академічним Закарпатським народним хором під керівництвом Наталії Петій-Потапчук, об’єднав виконавців, творчі колективи та шанувальників народного мистецтва з різних регіонів України та з-за кордону.

Як повідомляють організатори, до першого туру фестивалю в онлайн-форматі долучилися понад 900 учасників із 15 областей України та з-за кордону, а за результатами відбору до участі у другому турі в Ужгороді було запрошено близько 800 учасників.Упродовж дня в музейному просторі тривали конкурсні прослуховування у номінаціях: хорові колективи та ансамблі пісні і танцю, вокальні й фольклорні ансамблі, танцювальні колективи, троїсті музики, солісти-вокалісти та вокальні ансамблі малих форм. А вже о 16:00 учасники фестивалю представили благодійні концертні програми на різних майданчиках середмістя Ужгорода.

У межах конкурсної програми свої творчі виступи представили: вокальний ансамбль «Едельвейс», фольклорний ансамбль «Джерела», народний аматорський вокальний ансамбль «Руменок», вокальний ансамбль «Педагогічна гармонія», народний аматорський фольклорний ансамбль «Красоля», народний аматорський фольклорний колектив «Цімборки», народний вокальний ансамбль «Ужанка», народний аматорський вокальний ансамбль «Карпатські голоси», народний аматорський вокальний ансамбль «З роси й води», народний аматорський фольклорний ансамбль «Княгининські хорошухи», дівочий хор «Singende Herzen», український народний хор «Надія» зі Словаччини, жіноча група народного хору «Червона калина», вокально-інструментальний ансамбль «Мелодія», Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня», ансамбль народного танцю АКІМ «Кольори Карпат», а також численні солісти та виконавці малих вокальних форм.Співорганізаторами фестивалю-конкурсу стали Благодійний фонд сприяння мистецтву «Закарпатський народний хор», Закарпатська обласна державна адміністрація, Закарпатська обласна рада та Ужгородська міська рада. Захід відбувся за сприяння Національної всеукраїнської музичної спілки, Всеукраїнського хорового товариства ім. М. Леонтовича, а також за підтримки провідних закладів культури краю та меценатів.

Щиро дякуємо організаторам, учасникам та гостям за атмосферу творчості, єдності й взаємоповаги, яку подарувала «Шовкова косиця» нашому місту та музею.

Надія Роуканич,

ст.науковий співробітник відділу науково-освітньої роботи

Між словом і тишею: у замку відбулася вистава «Синій автомобіль»

 23 травня в Ужгородському замку відбулася моновистава «Синій автомобіль» — трагікомедія за п’єсою одного з найвідоміших сучасних українських драматургів Ярослава Стельмаха. Театральний вечір зібрав поціновувачів сцени, які мали нагоду поринути у глибоку, емоційну та водночас іронічну історію про життя творчої людини.

В основі постановки — своєрідна сповідь письменника, його роздуми про натхнення, творчі пошуки, внутрішні переживання та складний процес народження художнього слова. Вистава майстерно поєднала драматизм, тонкий гумор і філософські роздуми про місце митця у світі.

Єдиного героя моновистави блискуче втілив народний артист України Олексій Вертинський. Акторові вдалося втримувати увагу глядачів протягом усього спектаклю, наповнивши образ щирістю, емоційністю та живою харизмою. Через монологи, спогади та внутрішні переживання персонажа глядачі змогли побачити цілий життєвий шлях людини творчості — непростий, але надзвичайно захопливий.

Особливої атмосфери театральному дійству додали історичні мури Ужгородського замку, які стали органічним тлом для камерної постановки та створили неповторний настрій вечора.

Проведення таких мистецьких заходів у стінах замку вкотре підтверджує, що музейний простір є важливим осередком культурного життя Закарпаття, де гармонійно поєднуються історія, мистецтво та сучасна культурна традиція.

Михайло Лесів,

зав. відділу науково-освітньої роботи

Гість із Бамбергу в Ужгородському замку

 Ужгородський замок відвідав керівник відділу Вселенської Церкви управління Архідієцезії Бамберга Міхаель Кляйнер. Ексурсію для нього організували колеги з Інституту еколого-релігійних студій, а проводила завідувач сектору природи Руслана Джахман. Вона розповіла історію Ужгородського замку та детально ознайомила з експозиціями

Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.

Під час візиту гість зустрівся з директоркою музею Ольгою Шумовською і поцікавився як працює музей під час війни.

Пан Міхаель був вражений від того, наскільки багато в замку експонатів на різну тематику. Особливо йому сподобалася оновлена експозиця "Народні музичні інструменти та народний одяг Закарпаття". Він навіть приміряв всі чоловічі костюми у віртуальній примірочній.

Руслана Джахман,

завідувач сектору природи

Участь у журі дитячого екологічного конкурсу

 В кінці квітня з ініціативи Комунального закладу позашкільної освіти «Закарпатський обласний центр дитячої та юнацької творчості ПАДІЮН» Закарпатської обласної ради та Інституту еколого-релігійних студій стартував дитячий екологічний конкурс «Хижаки Карпат: господарі дикої природи». Основною метою є формування екологічної культури, мислення, виховання любові до природи та детального пізнання світу великих хижаків. Ведмідь бурий, рись євразійська, вовк та кіт лісовий стали основними героями конкурсу.

Протягом трьох тижнів діти зі всієї України надсилали свої вироби організаторам, а 22 травня журі, до складу якого входила і завідувачка сектору природи Руслана Джахман, оцінювали роботи і визначали переможців. Основними номінаціями були: виріб «Дикі хижаки Карпат – герої природи», малюнок «Світ дикої природи Карпат» та композиція «Життя хижаків у природному середовищі».

Результати оцінювання та прізвища переможців найбличим часом будуть опубліковані на сайтах організаторів.

Руслана Джахман,

завідувач сектору природи

Пам’ять про сучасну війну: українські захисники передали музею нові артефакти

 Закарпатський ОКМ ім. Т. Легоцького продовжує співпрацю з військовослужбовцями Збройних сил України задля збереження та висвітлення правди про сучасну російсько-українську війну. Завдяки таким ініціативам музейна експозиція «За Україну, за волю» постійно поповнюється новими артефактами, які є не лише свідченням боротьби українського народу за незалежність, а й важливими історичними джерелами для майбутніх поколінь.

Цього разу військовослужбовець 101 бригади ТРО Олександр Соломінський передав до музею хвостовики від мін, а також уламки російського дрону «Кузнечик», який використовувався ворожими військами під час бойових дій проти України на Сумщині. Ці предмети стануть важливим доповненням експозиції, адже вони наочно демонструють сучасні засоби ведення війни та нагадують про щоденну боротьбу українських захисників за свободу і територіальну цілісність держави. Подібні експонати мають особливу цінність, оскільки дозволяють відвідувачам музею не лише дізнатися про події війни з інформаційних джерел, а й побачити реальні артефакти, привезені безпосередньо із зони бойових дій.

До поповнення музейної колекції в черговий раз долучився також військовий лікар, лейтенант медичної роти 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ерік Глеба. Він передав до фондів музею поштові марки та конверти на військову тематику. Українська воєнна філателія вже стала окремим культурним феноменом і важливим інструментом збереження історичної пам’яті. Марки, присвячені героїзму українських військових, знаковим подіям війни, спротиву українського народу, не лише документують сучасність, а й формують символічний літопис боротьби держави за свою незалежність. Конверти та поштові випуски воєнного часу відображають емоції суспільства, силу національного духу та віру в перемогу, а відтак становлять важливу частину сучасної культурної спадщини.

Відзначимо, що співпраця Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького з українськими захисниками є вельми важливою, адже саме завдяки безпосереднім учасникам подій вдається зберегти автентичні свідчення війни. Передані до музею експонати допомагають формувати об’єктивну історичну памʼять та нагадують суспільству про ціну свободи й незалежності. Музей сьогодні виконує не лише роль культурно-освітнього осередку, а й стає місцем збереження живої історії України, яку творять сучасні Герої.

Михайло Джахман,

завідувач відділу новітньої історії,

Меморіальний музей-кімната ім. Августина Волошина

«Шовкова косиця» у стінах Ужгородського замку: свято культурного розмаїття, що об’єднує серця

 21 травня у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького, відбулося урочисте відкриття І Відкритого фольклорного фестивалю-конкурсу культурного розмаїття «Шовкова косиця».

Цей унікальний мистецький захід, започаткований Заслуженим академічним Закарпатським народним хором під керівництвом Наталії Петій-Потапчук, об’єднав у серці старовинного замку сотні учасників і гостей з різних куточків України та з-за кордону. Внутрішній дворик замкового палацу цього вечора був наповнений музикою, співом, танцями, щирими емоціями та атмосферою єдності.

Із вітальними словами до присутніх звернулися міський голова Ужгорода Богдан Андріїв, перший заступник голови Закарпатської обласної ради Андрій Шекета, заступник голови Закарпатської ОВА Юрій Гузинець, директор департаменту культури Євген Тищук. У своїх виступах вони наголосили на важливості збереження народних традицій, підтримки культурного розмаїття та розвитку фольклорного мистецтва.

Для нашого музею велика честь бути співорганізатором та місцем проведення такого масштабного культурного дійства. Особливо символічно, що фестиваль стартував саме у День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття — день, який нагадує про важливість взаємоповаги, збереження традицій та духовної єдності.

На відкриття фестивалю завітала велика кількість ужгородців і гостей міста. Серед присутніх були й працівники музею, зокрема директорка музею Ольга Шумовська. Подібні події вкотре доводять, що Ужгородський замок є не лише пам’яткою історії, а й живим культурним простором, який об’єднує людей навколо мистецтва, традицій і спільних цінностей.

«Шовкова косиця» стала справжнім святом народної творчості, яке подарувало незабутні емоції та ще раз підкреслило багатство культурної спадщини нашого краю.

Неллі Гасинець,

провідний екскурсовод відділу науково-освітньої роботи

Від Сходу до Заходу: цікаві зразки вишиванок із фондів музею

 У третій четвер травня в Україні традиційно відзначають День вишиванки – свято, покликане зберегти та популяризувати давні народні традиції створення і носіння українського вишитого одягу. Вишиванка є не лише елементом національного строю, а й важливим символом української культури, духовності та історичної пам’яті народу. Упродовж століть українці вкладали у вишиті орнаменти особливий зміст, передаючи через них уявлення про світ, побажання добробуту, захисту та родинного щастя. Саме тому сьогодні вишиванка залишається невід’ємною частиною української ідентичності та одним із найвпізнаваніших символів нашої держави у світі.

З нагоди свята хочемо ознайомити вас із двома цікавими експонатами із фондів Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького. Це чоловічі вишивані сорочки, які походять із різних куточків України та яскраво демонструють багатство регіональних традицій української вишивки.

Одна із сорочок потрапила до музейної збірки у середині ХХ століття з тодішнього Дніпропетровського державного історичного музею. Датується вона ХІХ століттям і є цінним зразком традиційного народного одягу Наддніпрянщини. Сорочка виготовлена з домотканого полотна, що свідчить про використання традиційних способів виробництва тканини у селянському побуті. Комір оздоблений плетеним орнаментом, а пазуха вишита гладдю та хрестиком. Особливої уваги заслуговують широкі рукави, шви яких з’єднані декоративним хрестиком. Вишивка має геометричний характер і виконана переважно червоними та чорними нитками – кольорами, які традиційно символізували життєву силу, захист та зв’язок із рідною землею. Орнаментальні мотиви вирізняються стриманістю та чітким ритмом, характерним для народного мистецтва центральних регіонів України.

Інша сорочка представляє вже закарпатську традицію народного одягу. Виготовлена вона у 1950-х роках у селі Лазещина Рахівського району. Цей експонат привертає увагу насамперед незвичним декоративним оздобленням – вишивкою з різнокольорового бісеру. Бісерний орнамент прикрашає комір-стійку, пазушний розріз та манжети сорочки. Яскраві кольори та складні геометричні мотиви надають виробу особливої декоративності та святковості. Подібна техніка оздоблення була характерною для гуцульського та закарпатського народного строю середини ХХ століття, де бісер широко використовувався не лише у прикрасах, а й у вишивці одягу.

Обидві сорочки є цінними музейними пам’ятками, що відображають локальні особливості української народної культури, традиції вишивки та художні вподобання різних регіонів України. Вони засвідчують багатство й різноманіття українського народного мистецтва та нагадують про важливість збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь.

Василина Палинчак-Кутузова,

завідувач сектору етнографії

🎭 «Культурна мозаїка Закарпаття: традиції, що єднають покоління»

 У стінах старовинного Ужгородський замок відбувся святковий захід до Дня вишиванки та Дня міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття — подія, яка об’єднала музейну спільноту, митців, педагогів, талановиту молодь та всіх шанувальників народної культури й традицій нашого багатонаціонального краю.

Свято стало справжнім нагадуванням про те, що Закарпаття — це територія діалогу культур, взаємоповаги та духовного багатства, де століттями поруч жили й творили українці, угорці, словаки, румуни, німці, євреї та представники багатьох інших народів.

З вітальним словом до гостей звернулася директорка Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького - Ольга Юріївна, наголосивши на важливості збереження культурної спадщини, народних традицій та історичної пам’яті, особливо у непростий для України час.

Особливу атмосферу заходу створили творчі виступи талановитої молоді та викладачів Ужгородської школи мистецтв, які через танець, музику та пісню продовжують берегти й популяризувати народне мистецтво різних національних спільнот Закарпаття. Щиро дякуємо юним талантам, керівникам творчих колективів, педагогам та концертмейстерам за високий рівень майстерності, натхнення та любов до культури рідного краю.

Святкову програму відкрив угорський народний танець «Делалфелді» у виконанні ансамблю угорського народного танцю «Сіварвань» під керівництвом Василини Синички.

Цей яскравий та темпераментний танець походить із регіону Південного Альфельду в Угорщині та є одним із найколоритніших зразків угорської народної хореографії. Глядачі мали змогу побачити стрімкі оберти, ритмічні підбивання ніг, характерні чоловічі притупування та енергійні рухи, які передають силу, емоційність і святковий дух угорської народної культури. Особливу атмосферу створювала жвава народна музика, що підкреслювала динаміку та запальний характер танцю.

Наступним номером стала «В’язанка словацьких народних пісень» у виконанні вокального ансамблю словацької народної пісні «Звончек». Керівник ансамблю — Зінаїда Лучан, концертмейстери — Ольга Бачинська та Марина Бабич.

Словацькі народні пісні — щирі, мелодійні та надзвичайно душевні — наповнили музейний простір атмосферою тепла, родинності та народної мудрості. У кожній мелодії звучали любов до рідного краю, краса карпатської природи, повага до традицій і багатовікова культурна спадщина словацького народу. Виступ ансамблю став яскравим прикладом того, як музика здатна об’єднувати людей незалежно від кордонів, мов та національностей.

Яскравим завершенням мистецької програми стала українська кадриль «Подолянка» у виконанні ансамблю народного танцю «Карічка» (старша група). Керівники колективу — Заслужена артистка України Людмила Вайзер та Василина Синичка.

Український народний танець вкотре продемонстрував красу, життєрадісність та незламний дух української культури. «Подолянка» поєднала у собі традиційні елементи народної хореографії, яскраві сценічні образи, енергійні рухи та щиру емоційність виконавців. Танок став справжнім символом єдності поколінь, любові до рідної культури та сили українських традицій, які продовжують жити й розвиватися завдяки молодому поколінню.

Щиро дякуємо всім учасникам святкової програми, творчим колективам, викладачам, керівникам, концертмейстерам, гостям заходу та кожному, хто цього дня був разом із нами у стінах старовинного замку.

Нехай вишиванка завжди залишається символом єдності українського народу, а культурне розмаїття — джерелом взаємної поваги, миру, натхнення та духовного багатства України.

Надія Роуканич,

ст.науковий співробітник відділу науково-освітньої роботи