З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ ЗАКАРПАТСЬКОГО ОБЛАСНОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ ІМЕНІ ТИВОДАРА ЛЕГОЦЬКОГО
26 травня ц.р. на запрошення Ужгородського центру гунгарології завідувач відділу історії та краєзнавства Валерія Русин прочитала лекцію з історії становлення Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького. Присутні тут працівники Центру, студенти 1-го та ІІ-го курсу Українсько-угорського навчально-наукового інституту УжНУ, представники творчої інтелігенції міста дізналися про важливі факти з історії закладу, про те, в чому полягає ідея та мета його створення, хто стояв біля його витоків, як формувалися музейні колекції, створювалися перші експозиції чи виставки. Були висвітлені основні види діяльності музейних співробітників, як науково-дослідницька, експозиційна, збиральницька, просвітницька у порівнянні, наприклад, з1948 р. та 2025 р.
Виступаюча наголосила, що за останні три роки наш музей дедалі активніше бере участь у культурному житті міста та області. Наукові співробітники проводять масштабну меморіалізаційну, виставкову, просвітницьку та видавничу діяльність. Адже наша історія оживає саме в музеї. Новітні технології перетворили діючі експозиції та виставки на інтерактивний простір, що робить їх доступнішими, безпечнішими для оригінальних артефактів.
Розповідь супроводжувалася коротким фільмом, створеним музейниками на основі архівних і сучасних фотографій, який відтворив хронологію змін краєзнавчого музею за 81 рік — від моменту заснування до сьогоднішнього дня.
Валерія Русин,
завідувач відділу історії та краєзнавства
Тиждень безбар’єрності у музеї: екскурсія для вихованців дитячого будинку
Сьогодні, 27 травня, у межах Тижня безбар’єрності до Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького завітали вихованці Чинадіївського дитячого будинку.
Для дітей була проведена оглядова екскурсія найцікавішими залами музею, які знайомлять відвідувачів з історією, культурою та традиціями нашого краю. Маленькі гості із захопленням оглядали експозиції та експонати Ужгородського замку, відкриваючи для себе багатство культурної спадщини Закарпаття.
Особливу зацікавленість у дітей викликали інтерактивні елементи експозицій — інфобокси та оновлена виставка «Народні музичні інструменти та народний одяг Закарпаття». Найбільше емоцій подарувало інтерактивне дзеркало, завдяки якому діти змогли “приміряти” традиційний одяг етнографічних груп Закарпаття — лемків, бойків, гуцулів та інших.
На завершення екскурсії вихованці дитячого будинку, їхні супроводжуючі та екскурсовод зробили спільне фото на згадку про теплу та пізнавальну зустріч.
Для нашого музею надзвичайно важливо ставати більш безбар’єрним та відкритим простором для всіх категорій відвідувачів. Ми прагнемо створювати комфортне та сучасне музейне середовище, у якому кожен може цікаво й пізнавально провести час і ближче познайомитися з історією та культурою Закарпаття.
Щиро дякуємо нашим гостям за тепле відвідування та щирі емоції!
Неллі Гасинець,
провідний екскурсовод відділу науково-освітньої роботи
Родинний подарунок у фондах музею
Фондову збірку Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького поповнила дитяча плетена колиска на дерев’яних полозах.
Експонат надійшов до музею від родини Проць. Люлька була подарована друзями сім’ї у 2003 році на хрестини доньки Анастасії, яка народилася 1 червня. Упродовж багатьох років вона зберігалася як родинна пам’ять, а сьогодні стала частиною музейної колекції.
Особливу цінність предмету додає його походження - подібні люльки традиційно виготовляють у селі Іза, відомому осередку лозоплетіння на Хустщині. Виріб поєднує традиційне плетіння з дерева та лози, характерне для народних ремесел Закарпаття.
Такі речі є не лише побутовими предметами, а й важливими свідченнями родинної пам’яті, місцевих традицій і спадкоємності поколінь.
Щиро дякуємо родині Проць за внесок у збереження культурної спадщини нашого краю! Попереду на колиску чекає детальний опис, інвентаризація та участь у майбутніх тематичних виставках музею.
Хома Анастасія,
завідувач відділу фондів
Ужгородський замок об’єднав культури: у музеї відзначили День міжнаціональної злагоди та культурного розмаїття
Сьогодні, 25 травня, у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбувся урочистий захід до Дня міжнаціональної злагоди та культурного розмаїття — свята, яке покликане утверджувати взаємоповагу, єдність і шану до багатонаціональної спадщини України.
У внутрішньому дворику замкового палацу зібралася велика кількість гостей, представників національних меншин Закарпаття, громадських організацій, творчих колективів, музейників та мешканців краю. Серед присутніх були і працівники музею на чолі з директоркою музею Ольгою Шумовською.
Із вітальними словами до присутніх звернулися заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації – начальника обласної військової адміністрації Юрій Гузинець та депутатка Закарпатської обласної ради Наталія Штефуца. Під час урочистостей також відбулося вручення відзнак громадської організації «Демократична спілка угорців України», яке провів голова організації Ласлов Зубанич, а також нагородження відзнакою Закарпатського обласного благодійного фонду «Благо», яку вручала радниця Закарпатської обласної державної адміністрації Елеонора Кулчар.
Гасло цьогорічного свята — «Різні зерна в долонях, та одна весна в серцях» — особливо близьке Закарпаттю, адже саме наш край є прикладом багаторічного мирного співжиття різних національностей, культур і традицій. Саме тому програма заходу стала яскравою демонстрацією культурного багатства Закарпаття.
Гості мали змогу насолодитися виступами творчих колективів різних національних спільнот краю. У внутрішньому дворику замку звучали угорські, румунські, словацькі, німецькі та грузинські пісні, а також запальні ромські танці. Свої творчі номери представили народний аматорський хореографічний ансамбль народного танцю «Ритм» під керівництвом Тиберія Сабова, фольклорний колектив «Апшиця» за участі Мілени Лаврюк, народний вокальний ансамбль «Арніка» під керівництвом Вікторії Балог, ромський колектив під керівництвом Октавії Адам, дівочий хор «Співочі серця» під керівництвом Діани Варварцевої та гурт «Голоси поколінь» під керівництвом Роберта Натрошвілі, голови громадської організації «Грузинська діаспора Закарпаття».
Кожен виступ наповнював атмосферу свята особливими емоціями, щирістю та відчуттям єдності. Саме такі заходи ще раз нагадують, наскільки важливими є взаємоповага, збереження культурної спадщини та підтримка традицій усіх національних спільнот нашого краю.
Для нашого музею велика честь бути місцем проведення подібних культурних подій, які об’єднують людей навколо мистецтва, традицій і спільних цінностей. Ми щиро раді, що Ужгородський замок вкотре став простором міжнаціонального діалогу, дружби та культурного єднання, і будемо раді й надалі проводити такі важливі та теплі заходи у стінах нашого музею.
Неллі Гасинець,
провідний екскурсовод відділу науково-освітньої роботи
МЕМОРІАЛЬНА СПАДЩИНА АДАЛЬБЕРТА ЕРДЕЛІ У МУЗЕЇ
(до 135-річниці від дня народження митця)
“Завдяки своєму талантові — кожен митець інакший”
25 травня вписалося у календар подій у нашому краї знаменною подією. Саме цього дня у 1891 році в селі Климовиця (нині в Іршавській міській громаді Хустського району) народився один із засновників закарпатської школи живопису, класик образотворчого мистецтва України ХХ століття, наймодерніший з усіх - митець Адальберт Ерделі. Маючи ще й письменницький талант, залишив величезну творчу спадщину..
135 річниця від дня народження нашого славного земляка – гарний привід згадати про нього і нам, музейникам, адже саме в Ужгородському замку він знайшов колись прихисток. Саме так, його адресою протягом першої половини 1930-х рр. була ця стародавня фортеця. Тоді тут діяла духовна семінарія з навчальними класами, бібліотекою, їдальнею, кімнатами для проживання як студентам, так і священникам. Для Ерделі у прибудові до замкової стіни було виділено 2 кімнати, що виходили вікнами на південний схід, тоді - на цвинтар (тепер це територія Скансену).
Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького у 1980-і та 1990-і роки отримав на постійне зберігання деякі особисті предмети Адальберта Ерделі. Завідувач відділу новітньої історії та Меморіального музею-кімнати А. Волошина Михайло Джахман, оновлюючи експозицію “Закарпаття між двома світовими війнами”, створив наукову концепцію, в якій окреме місце відвів для розкриття культурного процесу в краї у цей період, представивши ці меморіальні речі художника. Йдеться про робочий халат, два шкіряні футляри, мундштук та сигарницю. Експонуються також шкіряний футляр для окулярів, коробка для зберігання пензлів і фарб, палітра та стек для розмішування фарб, ручка, лупа, та вишукана бирка до валізи. Бирка виготовлена з шкіри коричневого кольору та прозорого пластику. Всередині пожовклий папірець з написом на угорській мові: «ЕRDÉLYI BÉLA. Liceumi rajztanár-festőmüvész. UNGVÁR. Csendes u. 3., telefon szám: 546» (Адальберт Ерделі. Викладач малювання в Ужгородській вчительській семінарії. вул. Тиха, 3, тел. 546).. З 2021 р. до музею були передані оригінальні документальні матеріали: каталоги обласних художніх виставок, у яких брав участь Ерделі, запрошення на виставки, оглядові статті про художнє життя у краї у кінці 1930-их – на початку 1940-х років, культурно-мистецькі журнали.
Період навчання Ерделі, його педагогічну діяльність засвідчують наявні у науковій бібліотеці музею річні звіти про діяльність Мукачівської та Ужгородської учительських семінарій, Ужгородської грекоо-католицької препарандії. Він устиг вчитися малюванню у Франції, потоваришувати з паризькими художниками, літераторами та музикантами, приймати участь у художніх виставках у Європі. У 29 років він представив свої роботи в Мюнхені в найпрестижнішому виставковому центрі — Скляному палаці. Після повернення додому, маючи великий вплив на молодих художників, Ерделі виховав ціле покоління митців. У 1921 р. в Мукачеві створюється клуб художників Підкарпатської Русі. членами якого стають Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі, Юлій Віраг та інші. З виставкового каталогу клубу за 1922 рік дізнаємося, що Ерделі представив на виставку в Ужгороді 10 робіт. У 1927 р. заснував разом із Йосипом Бокшаєм Ужгородську публічну школу рисунку, а у 1931 р. в Ужгороді – Товариство діячів образотворчих мистецтв у Підкарпатській Русі, яке очолив до 1944 р. Його заступником обрали Дьордя Ендреді, секретарем – Андрія Коцку. Товариство видавало серію кольорових журналів, організовувало цикл лекцій з історії мистецтва, платні курси для всіх охочих вивчати рисунок та інші художні дисципліни, художні виставки та презентації в Ужгороді, Кошице, Братиславі. Про це йдеться у запрошеннях на урочисте відкриття виставки картин на набережній Рошковича 16.12. 1939 р. або до постійно діючої картинної галереї в Ужгороді на вул. Казінці (нині Корзо, колишній будинок “Легіо”) 1 травня 1940 р.
Адальберт Ерделі став центральною фігурою вируючого художнього життя у краї. Його будинок по вулиці Тихій 3, у котрий він переселився у 1938 р. став своєрідною школою мистецтв, де збиралися старші художники та молодь для обміну думками про мистецтво, філософію. літературу, класичну музику. Тогочасна преса позитивно відгукувалася про закарпатських художників, особливо про Адальберта Ерделі. Наприклад, словацький культурний-політичний журнал “Ozvena”, що виходив у Братиславі, постійно писав про наших художників. У третьому номері за 1938 р. на кольоровій обкладинці помістили репродукцію відомої картини Ерделі “Портрет А.С.”, яка стала однією з найбільших його удач у портретному живописі. 7-8 номер журналу за 1939 р. надрукував вже 7 репродукцій із супровідною статею, а обкладинка зображувала художника у своїй майстерні.
Оригінальні каталоги обласних виставок з 1946 по 1954 рік, відібрані нами для тимчасового експонування, розповідають про радянський період (1945-1955 рр.), який став для художника трагічним. Попри те, що Адальберта Ерделі призначили директором Ужгородського художньо-промислового училища та обрали головою обласної організації Спілки художників УРСР, з 1949 р. почався процес його переслідування і приниження. Він розумів, що тенденція ідеологізації мистецтва ставала панівною. Усе це вплинуло на стан його здоров'я. Це уточнюємо на підставі чорно-білого фото, надто малих розмірів, яке збільшено для вигіднішого експонування. Знімок виготовлено у березні 1946 р. в замку “Берегвар”, де були побудовані корпуси санаторію “Карпати”, який спеціалізовується й нині на лікуванні серцево-судинних захворювань. На передньому плані зображені Адальберт Ерделі з тростиною в руці, поряд з ним Андрій Коцка, учень Ерделі, та Ласло Шандор, перший директор Ужгородської картинної галереї, які відвідали митця. Згодом Адальберт Ерделі помер у 1955 р.
Особисті речі Адальберта Ерделі можна оглянути разом із документальними матеріалами у музейній експозиції “Закарпаття між двома війнами” на ІІ-поверсі замкового палацу протягом 14 днів, з 26 травня по 9 червня.
Валерія Русин,
завідувач відділу історії та краєзнавства
🌺У ритмі народної творчості: у музеї пройшов фестиваль-конкурс «Шовкова косиця»
23 травня у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбувся І Відкритий фольклорний фестиваль-конкурс культурного розмаїття «Шовкова косиця» — масштабна мистецька подія, присвячена Дню міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття.
Фестиваль, започаткований Заслуженим академічним Закарпатським народним хором під керівництвом Наталії Петій-Потапчук, об’єднав виконавців, творчі колективи та шанувальників народного мистецтва з різних регіонів України та з-за кордону.
Як повідомляють організатори, до першого туру фестивалю в онлайн-форматі долучилися понад 900 учасників із 15 областей України та з-за кордону, а за результатами відбору до участі у другому турі в Ужгороді було запрошено близько 800 учасників.Упродовж дня в музейному просторі тривали конкурсні прослуховування у номінаціях: хорові колективи та ансамблі пісні і танцю, вокальні й фольклорні ансамблі, танцювальні колективи, троїсті музики, солісти-вокалісти та вокальні ансамблі малих форм. А вже о 16:00 учасники фестивалю представили благодійні концертні програми на різних майданчиках середмістя Ужгорода.
У межах конкурсної програми свої творчі виступи представили: вокальний ансамбль «Едельвейс», фольклорний ансамбль «Джерела», народний аматорський вокальний ансамбль «Руменок», вокальний ансамбль «Педагогічна гармонія», народний аматорський фольклорний ансамбль «Красоля», народний аматорський фольклорний колектив «Цімборки», народний вокальний ансамбль «Ужанка», народний аматорський вокальний ансамбль «Карпатські голоси», народний аматорський вокальний ансамбль «З роси й води», народний аматорський фольклорний ансамбль «Княгининські хорошухи», дівочий хор «Singende Herzen», український народний хор «Надія» зі Словаччини, жіноча група народного хору «Червона калина», вокально-інструментальний ансамбль «Мелодія», Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня», ансамбль народного танцю АКІМ «Кольори Карпат», а також численні солісти та виконавці малих вокальних форм.Співорганізаторами фестивалю-конкурсу стали Благодійний фонд сприяння мистецтву «Закарпатський народний хор», Закарпатська обласна державна адміністрація, Закарпатська обласна рада та Ужгородська міська рада. Захід відбувся за сприяння Національної всеукраїнської музичної спілки, Всеукраїнського хорового товариства ім. М. Леонтовича, а також за підтримки провідних закладів культури краю та меценатів.
Щиро дякуємо організаторам, учасникам та гостям за атмосферу творчості, єдності й взаємоповаги, яку подарувала «Шовкова косиця» нашому місту та музею.
Надія Роуканич,
ст.науковий співробітник відділу науково-освітньої роботи
Між словом і тишею: у замку відбулася вистава «Синій автомобіль»
23 травня в Ужгородському замку відбулася моновистава «Синій автомобіль» — трагікомедія за п’єсою одного з найвідоміших сучасних українських драматургів Ярослава Стельмаха. Театральний вечір зібрав поціновувачів сцени, які мали нагоду поринути у глибоку, емоційну та водночас іронічну історію про життя творчої людини.
В основі постановки — своєрідна сповідь письменника, його роздуми про натхнення, творчі пошуки, внутрішні переживання та складний процес народження художнього слова. Вистава майстерно поєднала драматизм, тонкий гумор і філософські роздуми про місце митця у світі.
Єдиного героя моновистави блискуче втілив народний артист України Олексій Вертинський. Акторові вдалося втримувати увагу глядачів протягом усього спектаклю, наповнивши образ щирістю, емоційністю та живою харизмою. Через монологи, спогади та внутрішні переживання персонажа глядачі змогли побачити цілий життєвий шлях людини творчості — непростий, але надзвичайно захопливий.
Особливої атмосфери театральному дійству додали історичні мури Ужгородського замку, які стали органічним тлом для камерної постановки та створили неповторний настрій вечора.
Проведення таких мистецьких заходів у стінах замку вкотре підтверджує, що музейний простір є важливим осередком культурного життя Закарпаття, де гармонійно поєднуються історія, мистецтво та сучасна культурна традиція.
Михайло Лесів,
зав. відділу науково-освітньої роботи
Підписатися на:
Дописи (Atom)