Маленькі герої природи

 Пізнавальний захід, присвячений комахам-запилювачам, провела для учнів другого класу «Капернаум» Ужгородського приватного ліцею «Теобенд» завідувачка сектору природи Руслана Джахман разом із колегами з Інституту еколого-релігійних студій.

Маленькі дослідники дізналися багато цікавих фактів про важливу роль бджіл, джмелів, метеликів та інших маленьких мешканців нашої планети як для природи, так і для людини. «Вони забезпечують нам 75% рослинної їжі. Без них не було б ні смачних фруктів, ні овочів, а з часом і квітів, які збагачують наш світ красою», – розповідала Руслана Василівна. Школярі ділилися своїми знаннями та ставили запитання, на які залюбки відповідав директор Інституту Олександр Бокотей.

Зимою комахи відпочивають, а ми можемо подбати про те, щоб навесні вони мали місця гніздування й виготовити для них готелі. Діти розглянули схему й самі спробували виготовити такий будиночок, а лекторка показувала їм зображення комах, які можуть його заселити.

Під час заходу обговорили також і правила поведінки з комахами: не варто їх турбувати, коли вони знаходяться на квітах і не панікувати у разі прямого контакту з ними. Більшість диких бджіл не проявляють агресивної поведінки й не жалять. Потім всі поринули у творчий процес: розмальовували комах та виконували завдання, які підготували для них колеги з Інституту еколого-релігійних студій.

Світ запилювачів дуже різноманітний і цікавий. Дізнатися більше про цих маленьких трудівників можете й ви. Для цього варто завітати на виставку «Дикі комахи-запилювачі – невидимі герої природи», яка недавно відкрилася в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Т. Легоцького.

Руслана Джахман,

Завідувач сектору природи

В пам’ять про кожну жертву геноциду…

 9 грудня в стінах ЗОКМ ім. Т. Легоцького відбулась дуже цікава публічна лекція від Павла Миколайовича Худіша – к.і.н., доцента каферди АЕК УжНУ, лектора Claims Conference University Partnership Program in Holocaust Studies. Тема сьогоднішньої нашої лекції: «Після геноциду: соціальна історія вцілілих у Голокості євреїв у Закарпатській Україні». Така тема обрана не випадково, адже саме 9 грудня 1948 року Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила Конвенцію про запобігання злочину геноциду й покарання за нього. Ухвалення документа стало, зокрема, наслідком Другої світової війни й тих масових злочинів, які були скоєні під час неї.

Нажаль, як відомо, явище геноциду не оминуло території Закарпаття в часи ДСВ, що особливо відчула на собі єврейська спільнота краю. Тому саме про євреїв, їх долі після війни та ті нові обставини, в яких людям довелось жити, ми і говорили на сьогоднішній лекції.

Оскільки Павло Худіш займається цією проблематикою вже тривалий час, він продемонстрував всім присутнім цікаві сторінки історії краю. І що особливо цікаво, історія ця була відображена в конкретних іменах, конкретних долях, конкретних біографіях, що в особливий спосіб, дозволило слухачам зацікавитися оповіддю. Йшлося про тих, кому вдалося вижити після війни, втекти чи уникнути трагічної долі в концентраційних таборах, куди і як вони, у висновку, поверталися, як чином складалася їх подальша доля – що їли, де проживали, де працювали, як відстоювали свою власність і як вибудовували нові взаємовідносини з новою владою та новим суспільно-політичним устроєм. На останньому Павло Худіш, робить особливий акцент, звертаючи увагу на специфіку так званої «агентності», тобто спроб окремих людей, чи групи, вижити в нових реаліях та «вписатися» до існуючих норм.

Коли мова йде про повернення вцілілих євреїв з таборів назад на Закарпаття, то йдеться про приблизно 15 тис. осіб, яким вдалося це зробити. Але більшість із них, невдовзі, повернувшись додому, покидають Закарпаття, через що на місцях, залишилась набагато менша їх частка. В Ужгороді, до прикладу, це цифра в 86 – 89 осіб, хоча до війни, за різними даними, вони складали понад 25% населення міста. І саме про їх долю в післявоєнні роки, ми і говорили на нашій лекції.

Таку тему ми вважаємо надзвичайно актуальною, що було помітно і серед присутніх слухачів, котрі активно ставили питання і навіть доповнювали лектора по деяким аспектам теми, за що окремо і дякуємо краєзнавцю Яношу Мешко. І не дивлячись на похмуру погоду, гостей дійсно було чимало. Що і не дивно, адже подібна тема, зачіпляє найстрашніші сторони людської природи. Зайвий раз про них згадувати, звісно ж, не хочеться, але разом з тим, всі ми добре розуміємо, що лише пізнаючи себе, своє минуле, навіть з такими страшними його сторонами, ми здатні адекватно рухатися в майбутнє, оминаючи подібного трагізму.

Тому дякуємо всім хто до нас сьогодні завітав, хто так щиро цікавиться історією нашого краю і відвідує наш музей. І, звісно ж, окрема подяка самому Павлу Худішу, за його невтомну роботу, глибокі дослідження та вагомі результати, і за те, що популяризує свої напрацювання у співпраці з нашим музеєм!

Михайло Лесів,

завідувач відділу науково-освітньої роботи.

Музейно-екскурсійна практика для студентів ФІМВ УжНУ

 У Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького продовжують знайомити студентів Ужгородського національного університету із особливостями роботи закладу. Сьогодні до нашого закладу завітали здобувачі вищої освіти 2 курсу факультету історії та міжнародних відносин УжНУ, які здобувають вищу освіту за напрямом підготовки 01 «Освіта/Педагогіка» / спеціальністю 014.03. «Середня освіта (Історія та громадська освіта)» під керівництвом старшого викладача кафедри Античності, Середньовіччя та історії України домодерної доби Вікторії Кузьми. Досвідом музейної роботи з ними ділилася завідувач сектору етнографії Василина Палинчак-Кутузова. Вона розповіла студентам про те, чим виділяється краєзнавчий музей як один із профілів музейних закладів, як ведеться поповнення фондових збірок та принципи ведення екскурсій. Окремо наголосила на важливості дотримання правильних умов зберігання різних груп експонатів, від чого залежить їх збереженість та цілісність. На прикладі музейних експозицій наглядно було продемонстровано принципи побудови виставок та експозицій і їх поєднання: ландшафтні («Природа Закарпаття»), історико-хронологічні («Закарпаття у VIII ст. – 1920 р.»), тематичні («За Україну, за її волю», «Артефакти середньовічної церкви» й «Замки Закарпаття»), ансамблеві («Кава на жорнах століть»). Студентам розповіли також про правильне розташування експонатів, щоб вони були доступні для зручного огляду відвідувачами, які способи й засоби застосовуються для якнайповнішого розкриття й представлення певної теми чи періоду. Звернули увагу практиканти і на те, наскільки важливими є етикетки, освітлення та кольорова гама при побудові виставок і експозицій.

Знайомлячись із роботою музею, її нюансами та особливостями, здобувачі освіти поглибили і свої знання з історії рідного краю, дізналися багато цікавого про життя попередніх мешканців замку, унікальні експонати, які зберігаються в нашому закладі. Все це допоможе їм більш точно та широко сформувати своє уявлення про минуле Закарпаття, традиції, звичаї та культуру його мешканців.

Василина Палинчак-Кутузова,

завідувач сектору етнографії

Квест до Міжнародного дня гір

 Щорічно 11 грудня відзначають Міжнародний день гір. Понад 80 % площі Закарпатської області займають Карпати. Щоб дізнатися про них більше цікавих фактів напередодні свята до музею завітали учні 7 в класу Ужгородського ліцею №5 ім. Івана Чендея разом зі своїм класним керівником Василиною Бреза.

Завідувачка сектору природи Руслана Джахман розповіла про особливість будови Карпат, найвищі вершини, флору й фауну і запропонувала дослідити замкову гору під час квесту «Живий світ замкової гори». Школярі поділилися на команди й шукали приміщення замку, в яких знаходилися основні локації. В бібліотеці – кросворд від Мавки, на виставці «Дикі комахи-запилювачі – невидимі герої природи» створювали готель для комах, в інших залах на них чекав карпатський квіз, сюрприз від білочки тощо. Знаходити завдання їм допомагала карта Ужгородського замку. Навіть дощова погода не помішала дітям пізнавати нові знання про флору й фауну замкової гори.

В кінці квесту всі отримали солодкі призи та яскраві наліпки із зображенням запилювачів від партнера музею Інституту еколого-релігійних студій. Квест показав, що пізнання рідного краю може бути захопливим, інтерактивним і корисним. Захід залишив по собі приємні враження, багато усмішок і найголовніше – знання про наші карпатські гори.

Руслана Джахман

Завідувач сектору природи

Запрошуємо на цікавий захід!

 

Запрошуємо на захід - "Закарпатський Бетлегем"

 

«Після геноциду: соціальна історія вцілілих у Голокості євреїв у Закарпатській Україні»

 Запрошуємо всіх на захопливу публічну лекцію від Павла Худіша - к.і.н., доцент каферди АЕК УжНУ, лектор Claims Conference University Partnership Program in Holocaust Studies.

Тема лекції: «Після геноциду: соціальна історія вцілілих у Голокості євреїв у Закарпатській Україні»

Друга світова війна та геноцид змінили етнічне обличчя краю, а повернення на Закарпаття вцілілих у Голокості євреїв відбувалося на тлі турбулентних подій: політичної невизначеності, післявоєнного економічного занепаду та соціальної нестабільності. У своєму дослідженні лектор зосереджується на вцілілих євреях не як на жертвах радянської дійсності, а як на активних людях, які дуже творчо використовували обмежені правові рамки та можливості для досягнення своїх ідеалів і цілей. Павло Худіш намагається продемонструвати, як пересічні люди, що вижили після геноциду, самі сприяли, пристосовувалися та формували широкі надіндивідуальні сили і структури, стаючи, за висловом німецького історика Альфа Людтке, «одночасно об'єктами історії, і її суб'єктами». Під час лекції ми будемо говорити про реституцію майна, реінтеграцію у нові соціально-політичні реалії та агентність вцілілих євреїв у Закарпатській Україні в 1944-1946 роках.

На фото в афіші: Роуз, Гелен і Джудіт Шварц на шляху додому з таборів до Підкарпатської Русі (1945).

9 грудня

15:00

Ужгородський замок (Конференц-зал на другому поверсі адмінбудівлі)

Вхід безкоштовний

Відкриття виставки «Дикі комахи-запилювачі – невидимі герої природи»

 У Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького сьогодні відкрили виставку, присвячену комахам-запилювачам – маленьким, але надзвичайно важливим мешканцям нашої екосистеми. Виставка створена командою Інституту еколого-релігійних студій і покликана привернути увагу відвідувачів музею до ролі бджіл, джмелів, метеликів та інших запилювачів у збереженні біорізноманіття та продовольчої безпеки.

На відкритті виставки зібралися науковці, учні місцевих шкіл, природоохоронці та всі охочі, хто цікавиться світом природи. Модератором виставки виступила завідувачка сектору природи Руслана Джахман. Вона наголосила, що захід присвячений до Всесвітнього дня клімату, який відзначають 8 грудня. Вплив змін клімату на комах-запилювачів дуже відчутний. Вони не люблять ні надмірного холоду, ні надмірної спеки. Руслана Василівна також нагадала про співпрацю музею разом з Інститутом еколого-релігійних студій: спільні виставки, екологічні заходи тощо.

Директорка музею Ольга Шумовська також подякувала колегам за співпрацю і нагадала про те, що саме завдяки ЗСУ ми можемо зараз працювати та реалізовувати свої ідеї. Вона ж закликала вшанувати хвилиною мовчання всіх Воїнів, які віддали своє життя за нашу Батьківщину.

Всіх присутніх привітав керівник Інституту еколого-релігійних студій Олександр Бокотей. Він розповів про проєкт, який присвячений комахам-запилювачам і про їх важливість у природі та житті людини. Потім виступила керівниця дизайнерської групи Емілія Сливчук. Вона також поділилася своїми враженнями про роботу над виставкою та цікавими фактами про бджіл зі свого життя.

На відкритті були присутні й автори виставки, які працювали над науковою частиною, зокрема асистент кафедри зоології Львівського національного університету та зберігачка фондів Зоологічного музею Софія Питель-Гута та провідна наукова співробітниця Ужанського НПП Неля Коваль. Вони також подякували Інституту еколого-релігійних студій за можливість реалізувати свої наукові дослідження, а керівництву музею – за можливість презентувати виставку. Своїм відгуком про виставку поділився й досвідчений педагог та багаторічний керівник Закарпатського еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Геревич Олександр Васильович.

Виставка складається з 14 інформаційних банерів і працюватиме протягом двох тижнів. Запрошуємо жителів міста та гостей долучитися до знайомства з дивовижним світом запилювачів і зробити свій внесок у збереження природи – адже навіть один посаджений квітник може стати маленькою оазою для втомленої бджоли.

Руслана Джахман

Завідувач сектору природи

Деякі матеріали про українську хустку

 Сьогоднішній день, 7 грудня, в календарі – це День української хустки. І хоч це неофіційне свято, але воно є важливим для нашої культури й національної ідентичності, адже спрямоване на збереження традицій та символіки української хустки як оберегу, ознаки жіночої краси, мудрості та єдності українського народу. Сам День української хустки був започаткований у 2019 році.

Кілька днів тому, 4 грудня, в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького був проведений тематичний захід «Традиційне і сучасне закарпатської хустки», метою якого було ознайомити із різноманітністю цих головних уборів, їх призначенням й особливостями. Крім традиційних хусток різних районів Закарпаття із фондів нашого музею, були представлені й сучасні хустки від бренду Shpalta та художниці Оксани Брензович як елемент сучасного жіночого образу.

Сьогодні ж, у саме свято, ми б хотіли представити вашій увазі деякі ілюстративні матеріали з збірок нашого музею, які репрезентують хустки з інших регіонів України. Це, зокрема, філателістичні експонати – марки Укрпошти із серії «Традиційні головні убори українців». Цю серію з 12 марок випускали протягом 2006-2008 роках. Представлені тут зображення демонструють автентичні жіночі убори з різних регіонів України (хустки, намітки, очіпки), які показують багатство української культури. Тут жінки в убрусі та хутряній шапці (Київська Русь, ХІ-ХІV ст.), в хустках (Київщина, ХІХ-поч. XX ст.), в намітці (Західне Полісся, ХVІІІ-поч. ХХ ст. та Гуцульщина, ХVІІІ-ХІХст.), в хустці (Гуцульщина, кінець ХІХ-поч. XX ст. та Центральна Україна, XX ст.), очіпку (Полтавщина, ХІХ-поч. XX ст.), в очіпку (Полтавщина, ХІХ-поч. XX ст.) та в хустці на очіпку (Чернігівщина, кінець ХІХ-поч. XX ст.).

Інтерес викликає й українознавча література, яка теж містить зображення жіночих головних уборів з різних місцевостей нашої держави. До прикладу, у посібнику «Культура і побут населення України» (Київ, 1991), який знаходиться у книжковому фонді бібліотеки нашого музею, наведені зображення жіночого вбрання голови (за Ф. Вовком) та традиційного одягу мешканців регіонів України (за Ю. Павловичем, З. Васіною, Т. Ніколаєвою, О. Слінчак). Географічно вони охоплюють Київщину, Полтавщину, Наддніпрянщину, Гуцульщину, Поділля, Волинь тощо.

Як бачимо, способів зав’язування та носіння хустки на теренах української держави було чимало. Та поєднує їх одне – хустка виконувала роль не лише як елемент одягу, а й як визначних соціального та економічного статусу жінки і її сім’ї. Була це і обрядова річ, яку використовували для захисту, як оберіг або ж щоб дарувати вроду й щастя. Тож не тільки в День української хустки пам’ятаймо про звичаї й традиції, пов’язані з цим предметом одягу.

Василина Палинчак-Кутузова,

завідувач сектору етнографії

6 грудня брама Ужгородського замку відчинились для гостей навіть вночі.

 Адже саме сьогодні, в День святого Миколая, ЗОКМ ім. Т. Легоцького, у співпраці з Іриною Газій, яка наразі очолює Асоціацію фахівців туристичного супроводу Закарпаття, спільно організували для всіх охочих вечірню екскурсію в Ужгородському замку.

Сьогоднішній день, котрий за добрим звичаєм супроводжується отриманням різних подарунків від святого Миколая, став чудовим приводом зробити чимало корисних і приємних справ. А тому і була організована така чудова екскурсія. Яка, по-перше, стала гарним подарунком для всіх, хто до нас сьогодні завітав, а по-друге, стала можливістю виконати благородну місію - зібрати донати для наших ЗСУ і конкретно для для 128 Окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

В такий спосіб, кожен хто сьогодні в подарунок отримав екскурсію по нічному замку, і сам, задонативши, зробив подарунок для наших військових, адже сьогодні не тільки День святого Миколая, але і день наших незламних Збройних Сил України, яким ми так щиро вдячні за їх подвиг і можливість жити, працювати і розвивати нашу країну!

Тому така ініціатива стала чудовим способом поєднати приємне з корисним, поринути в атмосферу минулих століть нашої історії, допомогти нашій армії, і тим самим, зробити нашу країну і цей світ трішечки кращим! Свідомішим, добрішим, веселішим і, як усі ми сподіваємось, зовсім скоро - мирним! І наш музей, усіма своїми можливостями, продовжує працювати задля цього!

Михайло Лесів,

завідувач відділу науково-освітньої роботи