Напередодні Дня Незалежності України фонди Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького поповнилися цінними матеріалами, пов’язаними з музичною історією Закарпаття. До музею передали особистий архів заслуженого працівника культури, композитора, педагога та керівника-диригента хорової капели Перечинського лісохімкомбінату Івана Івановича Крайника.
Іван Крайник – митець, чия творча діяльність була тісно пов’язана з музичним життям Перечина та Закарпаття. У своїх композиціях він оспівував рідний край, його людей, красу природи та духовний світ. Значну частину творчого доробку композитора становлять вокальні твори, багато з яких створено у співпраці з відомим закарпатським поетом Василем Вовчком. Твори Івана Крайника увійшли до репертуару вокальних колективів, зокрема пісні «Я дівчина з Перечина», «Верховинське кохання», «Верховиночка».
Особливу цінність для музейної колекції становить фотоальбом, у якому зібрано світлини, що відображають диригентську діяльність Івана Крайника та виступи хорової капели Перечинського лісохімкомбінату. Матеріали охоплюють період від 1946 року, даючи можливість простежити окремі сторінки розвитку хорового мистецтва та музичного життя краю.
Важливе історико-культурне значення мають і фотографічні матеріали, що увійшли до архіву. Серед них – фотоколаж викладачів та абітурієнтів 8 класу Державної міської королівської гімназії в Ужгороді з логотипом фотоательє Степана Качурека. Ця світлина є цінним візуальним джерелом для дослідження освітнього та культурного середовища Ужгорода. До музейної збірки також передано фотографії випускників Ужгородського музичного училища (заочне відділення) 1972 року, а також випускників Перечинської середньої школи 1969 та 1970 років.
Окремий блок архіву становлять нотні та музичні видання, які мають важливе значення для вивчення історії музичної культури Закарпаття й України. Це збірки народних пісень Закарпаття з репертуару Закарпатського народного хору в обробці П. Милославського та М. Кречка. Ці матеріали доповнюють уявлення про формування репертуару професійних і аматорських хорових колективів краю та роль обробки народної пісні у збереженні музичної спадщини. До музею також надійшли видання українських народних пісень, зібрані П. Демуцьким, обробки народних пісень України Е. Козака, фортепіанні та бандурні обробки, а також власні нотні записи Івана Крайника..
Передані матеріали є цінним джерелом для дослідження історії хорового мистецтва, музичної освіти, композиторської творчості та розвитку народної пісенної культури Закарпаття. Особистий архів Івана Крайника також доповнює музейні фонди документами, фотографіями та нотними матеріалами, які зберігають пам’ять про людей, колективи та культурні процеси, що формували музичне життя нашого краю.
Особистий архів Івана Івановича Крайника, що зберігався у його доньки Марти Крайник як частина родинної спадщини, згодом був переданий монастирю Святого Василія Великого сестер ЧСВВ Української греко-католицької Церкви. До музейних фондів матеріали передала настоятелька монастиря с. Северіяна Йовжій (м. Ужгород) за сприяння адвоката Микульця Наталії Іванівни. Саме завдяки їхній небайдужості та зацікавленості у збереженні культурної спадщини цінні матеріали особистого архіву Івана Крайника отримали можливість бути збереженими у музейних фондах. Передача архіву відбулася у співпраці із завідувачкою відділу історії музею Валерією Русин.
Директор музею Ольга Шумовська висловила глибоку вдячність за такий чудовий дар для нашого закладу. Вона зазначила, що завдяки такій співпраці музей отримав важливі документи, фотографії та нотні видання, що доповнюють джерельну базу для вивчення музичного й культурного життя Закарпаття. Особливо цінним є те, що передані матеріали зберігалися як частина особистого архіву митця і відображають не лише його творчу діяльність, а й історію музичної освіти, хорового мистецтва та культурного життя Перечина й Закарпаття. Їхнє збереження у музейній колекції дасть змогу дослідникам і майбутнім поколінням глибше пізнати внесок Івана Крайника у розвиток музичної культури краю.
Завідувачка сектору етнографії Василина Палинчак-Кутузова зазначила, що після відповідної наукової обробки та атрибуції передані матеріали знайдуть гідне місце у музейній збірці та будуть використані під час підготовки тематичних виставок і музейних експозицій. Вони виступають як джерело для подальшого вивчення музичної, освітньої та культурної історії Закарпаття.
Цікавим доповненням до музичного архіву стала блок-флейта німецької музичної фірми Johannes Adler. Дерев’яний інструмент із фірмовим маркуванням зберігся в оригінальному тканинному чохлі з написами, що є важливою складовою його історико-культурної цінності. За попередньою атрибуцією, флейта була виготовлена в середині ХХ століття. До музейної колекції музичний інструмент надійшов завдяки давній меценатці музею Марії Шніцер.
Для музею такі надходження мають особливе значення, адже кожен особистий архів – це не лише сукупність документів і світлин, а частина живої історії, яка дає змогу відтворити творчий шлях людини, атмосферу певної епохи та внесок окремих митців у збереження й розвиток української культури.
Нові музичні інструменти також мають важливе музейне значення. Вони не лише доповнюють зібрання народних і професійних музичних інструментів, а й розширюють уявлення про музичну культуру та традиції побутового музикування на Закарпатті у ХХ столітті. Особливо цінним є збереження блок-флейти разом з її оригінальним тканинним чохлом і маркуванням. Чохол є важливим доповненням до музейного предмета, оскільки зберігає інформацію про його походження, використання та побутування.
Таким чином, передані до музею архівні матеріали, нотні видання, фотографії та музичні інструменти доповнюють джерельну базу для вивчення музичної спадщини Закарпаття та в майбутньому можуть стати основою для наукових досліджень, тематичних виставок і музейних експозицій.
Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії
