Відзначаючи 135-річчя від Дня народження Йосипа Бокшая…

 Сьогодні, 2 жовтня у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького відбулася особлива подія — відкриття виставки одного експонату, присвяченої 135-річчю від дня народження відомого живописця і монументаліста, народного художника України та одного з фундаторів закарпатської школи живопису Йосипа Йосиповича Бокшая.

Головною окрасою заходу стала картина «Палаюче серце Ісуса» (1944). Особливість цієї події полягає в тому, що сакральний твір митця був уперше представлений широкому загалу. Відвідувачі музею отримали унікальну можливість побачити рідкісну сторінку творчої спадщини Йосипа Бокшая та простежити, як у його мистецтві гармонійно поєдналися глибокий духовний зміст, висока художня майстерність та традиції закарпатської школи живопису.

Організатором заходу виступив відділ науково-освітньої роботи музею, співробітники якого доповнили експозицію концептуальною інсталяцією, що розкриває життєвий шлях митця. Оскільки Бокшай насамперед визнаний майстер пейзажу, а закарпатський край асоціюється із величними горами, інсталяцію виконали у зелених кольорах — символ лісів та Карпат.

Сама композиція теж вибудувана у формі гори, яка уособлює сходження художника на творчий олімп. Біля її підніжжя відтворено період навчання за допомогою гіпсових фігур та світлин його вчителів Імре Ревеса й Ігнаца Рошковича. Далі розгортається шлях творчого розквіту й визнання, представлений символічними атрибутами художника — пензлями, тюбиками фарби, капелюхом та незмінною люлькою, а також портретами світових майстрів Джованні Баттіста Тьєполо, Фріца фон Уде та Жана-Етьєна Ліотара, які надихали Бокшая. На самій же вершині символічної гори, на радянській газеті «Правда» як своєрідним атрибутом тоталітарної епохи, стоїть Новий Завіт із вервицею. Це підкреслює, що, попри утиски й заборони радянської системи, християнська духовність та вірність власним переконанням завжди залишалися для митця найвищою цінністю.

Особливе зацікавлення викликала й представлена архівна кінохроніка 1962 року, знята в селі Новоселиця та надана Закарпатською обласною лікарнею, де Йосипа Бокшая зафільмовано під час гостювання у відомого лікаря Олександра Торбича.

Важливість цієї виставки важко переоцінити, адже за радянських часів сакральна творчість художника перебувала під суворою цензурною забороною, а його спадщину спрощували виключно до пейзажного жанру. Показ полотна «Палаюче серце Ісуса» повертає сучасникам справжній духовний вимір постаті Бокшая.

Організатори заходу висловлюють щиру подяку керівництву музею за підтримку, а також колегам за всебічне сприяння та допомогу у підготовці експозиції. Ця подія стала надзвичайно теплою та пам'ятною для всього колективу, адже серед музейників є і ті, кому випала честь знати Йосипа Йосиповича особисто. Виставка одного експонату триватиме впродовж тижня, тож музей запрошує всіх охочих завітати та торкнутися духовної спадщини видатного закарпатського Майстра.

Михайло Лесів, зав. відділу науково-освітньої роботи

У День учителя — зустріч із неймовірною молоддю в Ужгородському замку

 Сьогодні, 2 жовтня, у День учителя, Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького відвідали учні та вчителі Молодіжного театру-студії «Трикутник» із міста Мукачево.

Це була особлива зустріч, адже серед студійців — не лише мукачівські діти, а й молодь, яка нині тимчасово проживає в Мукачеві та приїхала з Харкова, Києва, Покровська, Бучі, Запоріжжя, Житомира та Дніпра.

На вході до Ужгородського замку юних відвідувачів особисто зустріла директорка музею Ольга Шумовська, яка провела для них екскурсію. З великим зацікавленням студійці відкривали для себе кожну залу, знайомилися з історією, культурою та традиціями Закарпаття через музейні артефакти, а також мали можливість взаємодіяти з інтерактивними експонатами.

Особливо цінним стало те, що ця екскурсія перетворилася на живий діалог. Молодь ставила запитання, ділилася власними враженнями, розповідала про свій досвід життя в нашому краї та активно долучалася до розмови. Саме такі щирі зустрічі допомагають відчути музей не лише як простір історії, а й як місце спілкування, відкриттів та нових емоцій.

А на завершення сталося ще одне дуже тепле момент. На прохання однієї з відвідувачок Ольга Шумовська залишила побажання для молоді в її особистому записнику.

Окрема подяка всім, хто долучився до організації цієї зустрічі, зокрема директору департаменту культури Закарпатської ОДА Євгену Тищуку, який особисто приєднався до екскурсії.

І, звичайно, у День учителя особливі слова вдячності тим, хто привів юних відвідувачів до музею — педагогам Молодіжного театру-студії «Трикутник», зокрема Вероніці Тищук та Вероніці Тищук. Дякуємо вам за вашу працю, турботу, натхнення та за те, що допомагаєте молоді розкривати свої таланти, пізнавати світ і творити власне майбутнє.

Бажаємо вам сил, невичерпного натхнення, вдячних учнів та якомога більше приводів пишатися результатами своєї важливої справи.

А учням бажаємо ніколи не втрачати свого ентузіазму, щирості та віри у власні сили. Завжди випромінюйте добро, бережіть свою допитливість і сміливо мрійте. Ми дуже щасливі зустрічати таку талановиту, відкриту та прекрасну молодь!

Ми щиро раді, що цього дня ви обрали саме наш музей і подарували нам можливість познайомитися з вами. Двері Ужгородського замку завжди відкриті для ініціативної, творчої та допитливої молоді!

Неллі Гасинець,

ст. науковий співробітник відділу науково-освітньої роботи

Секрети хижаків

 4 жовтня відзначають Всесвітній день тварин. Напередодні свята завідувачка сектору природи Руслана Джахман в експозиції «Природа Закарпаття» розповідала маленьким відвідувачам музею про диких мешканців наших лісів. Діти дізналися про цікаві факти про хижих ссавців, а також побачили рись євразійську, ведмедя бурого, вовка сірого, кота лісового та лисицю звичайну та довідалися, хто з цієї п’ятірки занесений до Червоної книги України. Також обговорили особливості їхньої поведінки, спосіб життя, живлення, пристосування до навколишнього середовища та роль у природних екосистемах.

​Особливий інтерес викликали маловідомі факти про рись євразійську та кота лісового. Обидва види належать до родини котячі й активні вночі. Кіт лісовий більший за домашнього кота, селиться в місцях, які добре прогріваються сонцем. Вони можуть схрещуватися з домашніми котами й це може призвести до втрати чистокровної популяції. Руслана Василівна закликала дітей бути відповідальними господарями для своїх домашніх улюбленців. Рись колись була поширеним видом у природі, але люди полювали на неї заради м’яса та хутра. Діти щиро здивувалися, коли почули, що плями на тілі в кожної особини свої й за ними їх науковці можуть ідентифікувати. Це можна сказати «паспорт» тварини. Всі охочі мали можливість розмалювати свою рись на листівці, а на пам’ять про розмову отримали наліпки від партнера музею Інституту еколого-релігійних студій.

Руслана Джахман

Завідувач сектору природи

«ІНТЕРЛЯЛЬКА. 20 НЕЗАБУТНІХ ФЕСТИВАЛІВ» — 20 фестивалів, 36 років історії

 Сьогодні, 1 жовтня, у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбулося урочисте відкриття ретроспективної виставки «ІНТЕРЛЯЛЬКА. 20 НЕЗАБУТНІХ ФЕСТИВАЛІВ».

У виставковій залі представлено 36-річну історію найстарішого міжнародного фестивалю театрів ляльок України: архівні афіші, раритетні ляльки, елементи сценографії, світлини та пам’ятні матеріали, що зберігають історію 20 фестивальних едицій.

Цьогоріч «Інтерлялька» відзначає ювілей — двадцятий випуск, який традиційно об’єднує на Закарпатті театральні колективи з України та різних країн світу.

Започаткована 36 років тому, «Інтерлялька» провела свій перший фестиваль у 1990 році та за цей час стала найстаршим фестивалем театрів ляльок в Україні й однією з яскравих мистецьких візитівок Закарпаття. І ця історія продовжуватиметься — попереду нові фестивалі, нові постановки, зустрічі та незабутні театральні моменти.

Під час урочистого відкриття до присутніх звернулися почесні гості: Галина Ломпарт, заступниця директора департаменту культури; Мирослав Петій, директор-художній керівник Закарпатського академічного обласного театру ляльок «Бавка»; та Ольга Шумовська, директорка Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького.

У своїх виступах вони наголосили на важливості «Інтерляльки» для культурного життя Закарпаття, її багаторічній історії та особливій цінності мистецьких подій, які навіть у складні часи об’єднують людей навколо творчості, живого спілкування та спільних цінностей.

Та на цьому вечір не завершився. Після огляду експозиції всі охочі спустилися до підземель Ужгородського замку, де відбувся показ «ІРОД» за п’єсою відомого закарпатського драматурга Олександра Гавроша, поставленої у Закарпатському академічному обласному театрі ляльок «Бавка».

Постановка звертається до вічних тем морального занепаду, тиранії та влади, але водночас залишає глядачеві важливе послання надії та віри у духовне відродження.

Режисерка, заслужена артистка України Наталія Орєшнікова, у творчому тандемі зі львівською сценографкою Інессою Кульчицькою створили постановку з особливою сценічною мовою, оригінальною формою та глибоким символічним змістом.

Архетип вертепної драми тут стає своєрідним шляхом до роздумів про Храм душі, який кожна людина будує протягом свого життя.

У підземеллях лунали слова, музика та співи, а простір наповнювався особливою атмосферою. Поєднання історичних стін, світла, голосів та майстерної гри акторів створило момент, у якому глядачі могли повністю зануритися у сценічне дійство.

Фінал був особливо емоційним — глядачі зустріли акторів стоячи, віддаючи їм заслужену подяку за майстерність та пережиті емоції.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до створення цього особливого дня: організаторам, творчій команді «Бавки», акторам, режисерам, сценографам, музейникам та кожному, хто своєю працею допомагає мистецтву Закарпаття жити й розвиватися.

Окрема подяка Закарпатському академічному обласному театру ляльок «Бавка» за багаторічну працю, розвиток театрального мистецтва в нашому краї та популяризацію української й закарпатської культурної спадщини. Саме завдяки таким ініціативам мистецтво залишається живим, доступним та близьким до людей.

У час, коли мистецтво набуває особливої сили, надзвичайно цінно мати простір для зустрічей, діалогу та творчості.

Сподіваємося, що Ужгородський замок ще не раз стане майданчиком для таких подій, об’єднуючи музей, театр, митців і глядачів.

Дякуємо за довіру та за можливість бути частиною цієї прекрасної історії.

Виставка триватиме протягом двох тижнів. Завітайте, щоб поринути у магічну історію «Інтерляльки»!

До нових зустрічей в Ужгородському замку!

Неллі Гасинець,

ст. науковий співробітник відділу науково-освітньої роботи

Вартові української землі»: у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї відкрили оновлену експозицію «За Україну, за її волю»

 1 жовтня 2026 року, до Дня захисників і захисниць України, у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбувся історико-просвітницький захід «Вартові української землі» та відкриття оновленої експозиції «За Україну, за її волю».

Під час історико-просвітницького заходу «Вартові української землі» завідувач відділу науково-освітньої роботи Михайло Лесів звернувся до студентів першого курсу юридичного факультету, розповівши про багатовікову історію боротьби українського народу за свободу, гідність і незалежність. Він наголосив, що в найскладніші періоди історії саме захисники й захисниці України ставали на оборону рідної землі та її майбутнього. Від княжих дружин до сучасних Сил оборони України покоління за поколінням українці передавали відповідальність за збереження державності, свободи та незалежності нашої країни.

Цього ж дня у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбулося відкриття оновленої експозиції «За Україну, за її волю». Співробітниками відділу новітньої історії, Меморіального музею-кімнати А. Волошина експозицію було актуалізовано та доповнено новими матеріалами, що розповідають про події новітньої історії України та участь закарпатців у захисті держави.

Відкриття оновленої експозиції розпочалося хвилиною мовчання, як знак глибокої шани до всіх, хто віддав своє життя за Україну, її свободу та незалежність. До присутніх звернулася директорка музею Ольга Шумовська, наголосивши, на важливості збереження правди про події, які переживає Україна, та її передачі наступним поколінням. Вона зазначила, що за кожним експонатом, світлиною чи документом стоїть конкретна людська історія – мужності, жертовності та любові до України. Окремо Ольга Шумовська підкреслила важливість участі молоді в таких заходах, адже безпосереднє ознайомлення з музейними матеріалами допомагає глибше усвідомити ціну свободи та значення збереження історичної пам’яті. Вона подякувала студентам юридичного факультету, а також завідувачу кафедри теорії та історії держави і права Івану Перешу за участь у музейних заходах до Дня захисників і захисниць України.

Експозиція «За Україну, за її волю» охоплює події 2013 – 2026 років, від Євромайдану та Революції Гідності до повномасштабної російсько-української війни. Особливу увагу у ній приділено участі закарпатців у захисті України. Науково-інформаційні матеріали експозиції було оновлено та доповнено новими світлинами, предметами військового призначення, а також особистим військовим спорядженням Віктора Синька. Ці речі мають особливу цінність, адже вони є безпосередніми свідченнями подій сучасної війни. Музей прагне не просто показати їх відвідувачам, а зберегти через них пам’ять про конкретних людей, їхній шлях, службу, мужність і жертовність.

Особливо зворушливою частиною заходу стали розповіді матерів загиблих Героїв – Еріки Синько, Ірини Мельник та Кристини Гапак. Вони поділилися спогадами про своїх дітей, розповіли про їхні характери, життєві шляхи та любов до України. Такі особисті свідчення є надзвичайно важливими для музейної експозиції. Адже за історичними датами та подіями завжди стоять люди – батьки, сини, брати та друзі. Їхні історії допомагають відвідувачам відчути людський вимір війни та усвідомити справжню ціну свободи.

Важливим доповненням до експозиції стали прапори 503-го окремого батальйону морської піхоти де ніс службу її син Владислав та Луганського прикордонного загону, які передала музею Ірина Мельник. У цих предметах поєдналися історія військового підрозділу, особиста родинна пам’ять і сучасна боротьба за територіальну цілісність України.

Оновлена експозиція «За Україну, за її волю» покликана вшанувати захисників і захисниць України та зберегти пам’ять про Героїв, які віддали життя за нашу свободу. Вона також є важливим свідченням новітньої історії нашої держави, що дає можливість відвідувачам простежити події та зміни, які переживала Україна впродовж останніх років, і побачити їх через призму особистих історій закарпатців.

Представлені в експозиції світлини, документи, військові предмети та особисті речі захисників допомагають зберегти не лише факти, а й живу пам’ять про людей, які стали учасниками історичних подій. Кожен експонат має свою історію та нагадує про мужність, жертовність і незламність українців у боротьбі за свободу та незалежність.

Ігор Шніцер,

науковий співробітник відділу новітньої історії, Меморіального музею-кімнати А. Волошина

Анонс

 Запрошуємо Вас відвідати унікальну подію в стінах Ужгородського замку!

2 жовтня о 15:00, до 135-річчя від дня народження Йосипа Йосиповича Бокшая — відомого живописця і монументаліста, народного художника України, одного з фундаторів закарпатської школи живопису, — у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького відбудеться відкриття виставки одного експонату.

Цього дня відвідувачі матимуть унікальну можливість на власні очі побачити картину Йосипа Бокшая «Палаюче серце Ісуса» (1944).

Особливість цієї виставки полягає в тому, що твір уперше буде представлений широкому загалу. Це рідкісна можливість побачити окрему сторінку творчої спадщини Йосипа Бокшая та простежити, як у його мистецтві поєдналися глибокий духовний зміст, художня майстерність і традиції закарпатської школи живопису.

Виставка одного експонату — це нагода зупинитися перед одним твором, роздивитися його деталі та відкрити для себе маловідомі грані творчості видатного закарпатського митця. Вона триватиме тиждень.

Дата: 2 жовтня;

Час: 15:00;

Місце проведення: каплиця Ужгородського замку (вул. Капітульна, 33);

Вхід: за музейним квитком.

Запрошуємо долучитися до відкриття та особисто побачити твір Йосипа Бокшая, який вперше постане перед відвідувачами у форматі виставки одного експонату!

Запрошуємо до Ужгородського замку!

Музейна праця задля збереження спільної пам’яті: досліджуємо єврейську історію та культуру України

 30 вересня 2026 р. відбувся другий день масштабної науково-просвітницької події – онлайн-семінар «Історія та культура єврейської громади в Україні». Наш музей на семінарі представляв старший науковий співробітник відділу новітньої історії, Меморіальний музей-кімната ім. А. Волошина, професор Василь Міщанин, який брав безпосередню участь у дискусіях та аналізі новітніх наукових підходів. Семінар стартував ще 28 вересня з фокусом на історичному контексті та матеріальній спадщині. У той перший день учасники мали змогу поглянути на єврейську історію в широкому спектрі – від розвитку громадського, релігійного й економічного життя до мистецтва, архівних джерел і книжкових колекцій. Тоді своїми напрацюваннями ділилися провідні науковці, серед яких Таїсія Сидорчук (НаУКМА), мистецтвознавець Євген Котляр та дослідниця Владислава Москалець (УКУ).

Сьогоднішня ж частина програми повністю присвячена традиційній культурі, літературній спадщині та пам’яті про Голокост в Україні. Графік дня надзвичайно насичений лекціями та практичними панелями. На початку робочих сесій дослідниця Надія Уфімцева представила лекцію «Основи єврейської традиційної культури», поділившись базовими поняттями, які допомагають ефективно орієнтуватися у профільних музейних предметах, книгах та документах. Доповідь Тетяни Непипенко стосувався літературної та культурної єврейської спадщини в Україні, її мови, проявів та контекстів. Після цього керівник Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський висвітлив сучасні методологічні виклики, особливості викладання та зміни у підходах до дослідження цієї теми. Завершиться день заключним колом рефлексій, під час якого учасники обговорили отримані знання та можливості їх інтеграції у свою професійну діяльність.

Варто підкреслити, що ця теоретична робота є безпосереднім продовженням практичної меморіальної діяльності нашого закладу. Наприкінці січня 2026 р. в музеї проходила виставка-реквієм «Трагедія, що немає терміну давності», приурочена до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, під час відкриття якої директорка музею Ольга Шумовська наголосила на місії установи як осередку формування культури пам’яті та історичної свідомості. Важливою частиною тієї експозиції стала інсталяція з оригінальних артефактів та копії світлин із всесвітньо відомого «Альбому Аушвіц». Цей унікальний документ зберігся завдяки Лілі Якоб, уродженці села Білки (тепер Хустський район), яка знайшла його в казармах СС. На фотографіях зафіксовано трагічне прибуття євреїв, депортованих із Закарпаття (зокрема з Берегівського гетто) до таборів знищення у 1944 році. За підрахунками істориків, жертвами Голокосту на Закарпатті у 1944 році стало близько 86 тисяч євреїв, а загальні втрати єврейської громади регіону впродовж 1938–1944 років склали понад 100 тисяч осіб, що призвело до фактичного зникнення юдейської спільноти краю.

Дослідження цієї проблематики є невід’ємною частиною постійної наукової роботи нашого музею. Сьогодні зібрані матеріали інтегровані в оновлену експозицію Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького «Закарпаття в роки Другої світової війни. Від Карпатської до Закарпатської України».

Закарпаття історично є мультикультурним регіоном, де століттями перетиналися долі різних народів. Саме тому участь наших співробітників у заходах такого рівня дозволяє впроваджувати найсучасніші наукові підходи у роботу з фондами нашого музею. Отриманий досвід допоможе нам ще глибше та об’єктивніше розкривати трагічні й водночас багаті сторінки крайової історії в екскурсійних програмах, лекціях та нових експозиціях. Дякуємо організаторам за можливість долучитися до важливого діалогу та запрошуємо стежити за нашими наступними публікаціями, щоб залишатися в центрі наукового життя краю!

Василь МІЩАНИН,

старший науковий співробітник відділу новітньої історії, Меморіального музею-кімнати ім. А. Волошина

Родинна пам’ять у вишитих рушниках

 Важливим завданням музею є не тільки зберігати предмети як свідчення історії та культури нашого народу, а й берегти пам’ять про людей, з якими ці предмети пов’язані. Саме такою родинною пам’яттю наповнена колекція рушників, яку днями передала до Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького Еріка Свида. За кожним рушником стоїть своя історія – родинна, жіноча, сповнена праці, традицій і особистих спогадів. Ці рушники дісталися їй у спадок від бабусь по материнській та батьківській лініях і стали своєрідним матеріальним зв’язком між поколіннями. Разом із рушниками до музейної колекції прийшла й історія кількох поколінь жінок – майстринь, які вирощували й обробляли сировину, пряли нитки, ткали полотно, вишивали та дбайливо зберігали свої роботи як частину родинного життя.

Частину з переданих рушників виготовила Марія Кармазин (дівоче Ремета), уродженка села Бенедиківці, яка після одруження жила в Домбоках на Мукачівщині. Вона майстерно володіла традиційним ткацтвом: виготовляла полотно для рушників, скатертин і простирадл, уміла снувати основу та заправляти нитки в кросна. Її майстерність була відома далеко за межами родини, до неї зверталися жінки із села та навколишніх поселень по допомогу в підготовці ткацького верстата.

Дочка Марії, Меланія Дудаш (Кармазин), успадкувала від матері любов до рукоділля. Із полотна, витканого матір’ю, вона вишивала рушники, які входили до складу весільного приданого. Такі рушники мали важливе обрядове значення: ними обдаровували родину нареченого, перев’язували старосту, а також використовували під час вінчання.

Інша група рушників була виготовлена в 1950-х роках у родині Доктор. Полотно для них ткала Єлизавета Доктор (1910 р. н.), а вишивали її дочки Єлизавета Доктор (1937–1987) та Маргарита Доктор (1947–2013).

Донька Єлизавети Доктор – Клара Кармазин (Мейсар), мати дарувальниці Еріки Свиди, – поділилася спогадами про технологію виготовлення самотканого полотна. Для його виробництва вирощували коноплі, які після збирання вимочували у воді, сушили, обробляли на терниці та вичісували. Отримане волокно пряли на куделі, формуючи тонку міцну нитку. Готову пряжу використовували для ткання полотна на верстаті. Нитки вручну заправляли через ничильниці та бердо, після чого готове полотно розрізали на окремі рушники.

У середині ХХ століття вишитий рушник залишався важливою складовою дівочого приданого. Жінки вишивали вечорами після важкої роботи в колгоспі та господарстві, самостійно добирали й обмінювалися нитками.

До наших днів ці рушники збереглися завдяки дбайливому ставленню кількох поколінь. Їх не використовували в повсякденному побуті, а складали та берегли як родинну реліквію. Сьогодні ці речі залишають приватний простір родини й отримують нове життя в музеї. Відтепер вони розповідатимуть не лише про традиційне ткацтво та вишивку Закарпаття, а й про силу родинної пам’яті, жіночу працю та здатність культурної спадщини долати час.

Василина Палинчак-Кутузова,

завідувач сектору етнографії

До дня захисників і захисниць України

 До дня захисників і захисниць УкраїниЗакарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького запрошує на історико-просвітницький захід «Вартові української землі» та відкриття оновленої експозиції «За Україну, за її волю».

  Українська земля має багатовікову історію, а в найважчі часи саме її захисники й захисниці ставали на оборону свободи та незалежності. Від княжих дружин до сучасних Сил оборони України покоління українців передавали одне одному відповідальність за майбутнє держави. Під час заходу говоритимемо про тих, хто стояв і стоїть на захисті України.   Оновлена експозиції «За Україну, за її волю» представить події 2013 – 2026 років – від Євромайдану та Революції Гідності до повномасштабної війни, з особливим акцентом на участі закарпатців. Експозиція покликана вшанувати захисників і захисниць України та зберегти пам’ять про Героїв, які віддали життя за нашу свободу.   1 жовтня 2026 року; Початок о 10:00 год; Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького;   Запрошуємо 1 жовтня разом відзначити День захисників і захисниць України, дізнатися більше про історію боротьби за свободу та незалежність нашої держави та відкрити сторінки новітньої історії нашої держави через музейні експонати.   Слава захисникам та захисницям України. Пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо.

30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек

 30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек - справжнє свято для тих, хто цінує книги та безмежний світ знань. Книги є своєрідним літописом часу, який бібліотеки зберігають для сьогодішніх і майбутніх користувачів.

Наукова бібліотека З акарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького існує в структурі закладу від часу його створення. Простежити шлях історії музейної бібліотеки, окремих видань допомагають печатки, книжкові знаки, власницька записи, автографи. що робить книгу рідкісною. Фонд бібліотеки становить понад 25 тисяч книг, журналів, газет. XVIII-XXI ст. на різних мовах світу. Серед них видання з історії краю, України та інших країн, збірники законів, статистичні дані, юридичні документи, енциклопедичні видання, багатомовні словники. Книжковий фонд складає і цінна археологічна, церковна та мистецька література. Тут науковці досліджують соціально-економічну, політичну, воєнну історію, етнографію, освіту, культуру і спорт, природу. Неабиякий інтерес представляють твори місцевих дослідників, краєзнавців, письменників, журналістів: Т. Легоцького, А. Годинки, В. Гаджеги, О. Мицюка, М. Лелекача, Ф. Потушняка, А. Волошина, П. Сови, П. Федаки, І. Хланти, І. Сенька та інших.

Зібрано періодику, зокрема “Місяцеслов”, “Місійний вісник”, “Наука”, “Карпатський голос”, “Літературна неділя”, збірники Наукового товариства “Просвіта” в Ужгороді, Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, Українського університету у Празі, Ужгородського державного університету, закордонних наукових інституцій, річні звіти гімназій краю. Збережено окремі номери та річні підшивки газет “Ung”, “Наша Земля”, “Пластун”, “Пчолка”, “Наш рідний край” “Підкарпатська Русь”, “Українське слово”, “Свобода” та багато інших.

Фонди бібліотеки постійно поповнюються книгами з дарчими написами. Це - видання, подаровані автором після презентації книги, зустрічей майстрів слова.

Інформаційний масив бібліотеки представляє великий інтерес для наукових співробітників з тематики наукових досліджень, при створенні експозицій і стаціонарних виставок, сприяння видавничій та екскурсійній роботі музею, надання допомоги фахівцям, краєзнавцям, проведення презентацій музейних видань. За останні 3 роки розкриття фонду бібліотеки в цілому активно відбувається через постійні книжкові виставки: до знаменних та пам’ятних дат, виставки-інсталяції, нових надходжень, виставки-експозиції (синтез бібліотечної та музейної виставки).

“Бібліотека – це показчик культурності даного народу, а рівночасно і тих доріг, якими культура до нас приходила. На жаль, цьому питанню уділяється найменше уваги” - цими рядками починається стаття Федора Потушняка “Бібліотеки Ужгорода в минулому”. Оскільки автор акцентує, що “в минулому, значить до 1944 року”, це стосується й історії бібліотеки нашого музею. Адже на початку її становлення книжковий фонд формувався з видань, переданих і врятованих із деяких бібліотек, перелічених Потушняком.

Вчений описує як приватні, так і публічні заклади. Найстарішою вважає приватну книгарню Івана Чурговича, частина з якої потрапила до бібліотек учительської семінарії, ужгородської гімназії. Згадує велику кількість латинських книг у невідомого з Чингави, досить вартісні бібліотеки на фарах, наприклад у Довжанській (книги і метрика писані рукою Довговича), з приватних бібліотек по селах – колекцію Злоцького. Бібліотеку єпископату вважає найціннішою, бо тут систематично збиралися рукописи і все, що було видано на Закарпатті, на жаль, тільки до 1950 року, як пише Федір Потушняк. Цінні наукові видання, твори світової класики в оригіналі знаходилися в Ужгородській гімназії, церковні книги відомих авторів – у римо-католиіькій церкві. Згадані бібліотеки общества О. Духновича, “Просвіти”, але на основну увагу заслуговує бібліотека м. Ужгород, де після Першої світової війни була зібрана велика кількість слов'янської наукової та художньої літератури, що потрібно закарпатському вченому, наприклад філологу.

Рукопис відомого закарпатського вченого, написаний чорнилом на 4 листах учительського журналу, скріпленого паперовою палітуркою вручну. Музей придбав його у 2014 році. Поповнив архівну музейну колекцію.

Наталія Свчавська,

завідувач наукової бібліотеки

Валерія Русин,

завідувач відділу історії та краєзнавства