Участь у конференції до 100-річчя від дня народження професора Комендаря В. І.
12 травня в Ужгороді розпочала роботу Міжнародна науково-практична конференція «Науково-правові аспекти збереження та сталого використання лісових і високогірних екосистем Українських Карпат» з нагоди сторіччя від дня народження професора Комендаря Василя Івановича. Організаторами виступили Карпатський біосферний заповідник, ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Інститут екології Карпат НАН України та Київський університет права НАН України.
На пленарному та секційних засіданнях презентовано й обговорено доповіді, присвячені біографії та науковій діяльності Комендаря В. І., про стан про вплив війни на природу Карпат, роль природно-заповідного фонду у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття…
Завідувач сектору природи Руслана Джахман представила доповідь «Постаті закарпатських ботаніків у музейній інтерпретації». У музеї проводять багато заходів щодо вшанування пам’яті дослідників флори Закарпаття, в тому числі й Комендаря В. І.
На конференції зібралося багато учнів Василя Івановича, які з теплими й приємними словами згадували свого Вчителя. Зараз вони продовжують його справу в збереженні природи та пропагуванні екологічних ідей серед населення.
Руслана Джахман,
завідувач сектору природи
Швейна машинка як свідок родинної історії
До музейної колекції надійшов цінний дарунок - швейна машинка фірми Rast & Gasser, що є не лише зразком технічного виробництва кінця ХІХ – початку ХХ століття, а й свідком історії однієї родини.
Фірма Rast & Gasser була заснована у Відні та здобула відомість не лише завдяки виробництву швейних машин, а й виготовленню поліцейських та армійських револьверів для Австро-Угорської імперії. Подібні швейні машинки датуються межею ХІХ–ХХ століть.
На початку ХХ століття, орієнтовно у 1912 році, машинку привіз із Кріса Яків Пилипович (1880 р. н.), який кілька років перебував там на заробітках. Спершу нею користувалася його дружина Анна Йосифівна (1893 р. н.), а згодом - донька Кріса (Лазар) Тетяна Яківна (1924 р. н.). Родина виховувала восьмеро дітей -чотирьох синів і чотирьох доньок.
Після Другої світової війни, у 1945 році, сім’ю переселили із села Угринь Новосондецького повіту Краківського воєводства до містечка Підгайці на Тернопільщині. Згодом швейна машинка опинилася в Ужгороді, де нею користувалася внучка Тетяни Яківни — Юлія Траньович.
Сьогодні цей предмет є не лише побутовою річчю, а пам’яткою родинної історії, що зберігає пам’ять про кілька поколінь та долю української родини ХХ століття.
Хома Анастасія,
завідувач відділу фондів
Замок, природа і наука: несподівана зустріч
Сьогодні до музею завітали науковці з Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України к.б.н. Мирослав Шевера, к.б.н. Людмила Зав’ялова та к.б.н. Вікторія Польська, начальник наукового відділу НПП «Залісся». Перебуваючи в науковому відрядженні, вони вирішили ближче ознайомитися з культурною спадщиною Закарпаття та відчути особливу атмосферу старовинної фортеці.
Екскурсію по території Ужгородського замку провела завідувачка сектору природи Руслана Джахман. Вона розповіла їм історію фортеці та їх володарів. На подвір’ї розташовані також і експонати, які є свідками сучасних подій, зокрема автомобіль швидкої допомоги та прикордонний стовп з острова «Зміїний».
Особливо зацікавила відвідувачів виставка, присвячена професору Комендарю В. І., яка зараз знаходиться на першому поверсі замкової галереї. Людмила Зав’ялова у 2018 відвідувала музей і була щиро здивована і приємно вражена змінами, які в ньому відбулися за останні роки.
Такі зустрічі є дуже важливими для обміну досвідом та популяризації науки.
Руслана Джахман,
завідувач сектору природи
Сьогодні – 155 років з дня народження Володимира Гнатюка
Володимир Гнатюк – фольклорист, етнограф, громадський діяч, дійсний член НТШ (1899), акад. ВУАН (1924). Народився 09.05.1871 в с. Велеснів (нині село Монастириської територіальної громади Чортківського району Тернопільської області). Навчався на філософському факультеті Львівського університету. Його багата творча спадщина нараховує понад 300 бібліографічних наукових праць, з них – 20 томів з українського фольклору та етнографії. Вперше в україінській фольклористиці та етнографії поставив відповідну дослідницьку роботу на науково-методологічну основу: запровадив систематичність експедицій та упорядкованих видань, створення мережі збирачів фольклору, порівняльно-історичний метод опрацювання матеріалу тощо.
Його наукова діяльність тісно пов’язана із Закарпаттям. Протягом 1895 - 1903 років (з перервами) Гнатюк здійснив шість поїздок на сюди для збору фольклорно-етнографічних матеріалів. Дослідник сходив своїми ногами весь край, побував не тільки в усіх комітатах Північної Угорщини, де українці проживали компактно (сучасне Закарпаття і Пряшівщина), але й у поселеннях, розкиданих по Південній (Бачка та Банат) і в Середній Угорщині, де українці жили окремими острівками. Втім, підірване у походах здоров’я назавжди прикувало його до письмового столу. Тож наступні 20 років відомий вчений лише опрацьовував той матеріал, що назбирав, і давав раду фольклорним записам інших ентузіастів. У 1897 році видав першу книжку шеститомника «Етнографічні матеріали з Угорської Русі».
Фольклорні записи Володимира Гнатюка цінні тим, що він зафіксував казки, байки, пісні, загадки, прислів’я, легенди Закарпаття, але, як сам пише, «мав на меті і лінгвістику». Він писав: «Знаючи, як наша філологія стоїть низько, хоч така багата у нас діалектологія, постановив я собі робити записи в різних сторонах нашої країни, можливо, найвірніші, оскільки мене вухо не зведе, щоби відтак лінгвісти могли ними користуватися». Дослідник першим зафіксував закарпатські діалекти, причому на всіх теренах їхнього поширення. «Я записав слово в слово з уст мужика», – твердить він. Серед закарпатських діячів він знався і з Юрієм Жатковичем. Від його помічниці по господарству В. Гнатюк записував співанки.
Етнографічні матеріали, опубліковані В. Гнатюком, зберігаються і в науковій бібліотеці Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.
Фольклорна спадщина Володимира Гнатюка – це безцінне джерело про минувшину нашого народу, його вірування, сподівання, втілені у слові. І досліджувати ці матеріали – це відкривати заново найдавніший пласт культури краю.
Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії
«Пори року» Вівальді знову прозвучали у стінах Ужгородського замку
9 травня в Ужгородському замку відбувся особливий музичний вечір — концерт «Пори року» Антоніо Вівальді у виконанні камерного оркестру просто неба.
У внутрішньому дворику замку звучала одні з найвідоміших творів світової класичної музики, які перенесла слухачів у захопливу подорож крізь зміну пір року, настроїв та емоцій. Атмосфера старовинної архітектури, вечірнє небо та жива музика створили для гостей події справді неповторний настрій.
Особливого звучання концерту надав відомий львівський скрипаль Ігор Муравйов, який виконав твір в автентичній манері та тонко передаючи характер і динаміку музики Вівальді.
Концерт зібрав чимало поціновувачів класичної музики та став ще одним прикладом того, як Ужгородський замок поєднує історичну атмосферу із сучасним культурним життям міста.
Михайло Лесів,
завідувач відділу науково-освітньої роботи
«ШАНУЄМО.ПАМ’ЯТАЄМО»
День пам’яті та примирення, який відзначається 8 травня, є важливою датою вшануванняпам’яті загиблих у Другій світовій війні 1939 – 1945 років.
Цей день було офіційно встановлено Законом України у 2023 році як вияв солідарності за європейською традицією збереження історичної пам’яті про одну з найтрагічнішихсторінок в історії людства. У цей день світова спільнота вшановує пам’ять жертв Другої світової війни, згадуючи безпрецедентні людські втрати, масштабні руйнування та страждання, спричинені воєнними діями. Водночас ця дата покликана утверджувати гуманістичні цінності миру, взаєморозуміння, толерантності та співчуття між народами.
Значення Дня пам’яті та примирення полягає не лише у вшануванні полеглих, а й у нагадуванні про те, що війна завжди є глобальною трагедією для людства. Мільйони людей різних національностей стали жертвами бойових дій, геноциду, окупаційного режиму та масового знищення.
Символом пам’яті про Другу світову війну в Україні, як і в більшості європейських країн,з 2014 року є червоний мак, що уособлює скорботу, пам’ять і шану до загиблих.
На знак ушанування пам’яті всіх, хто ціною надзвичайних зусиль і людських втрат боровся проти нацизму, а також усіх жертв Другої світової війни, наукова бібліотека Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького підготувала книжкову виставку-пам’ять «Шануємо. Пам’ятаємо».
Наталія Сачавська,
завідувачка бібліотеки
Народження нової експозиції: спільна праця заради історичної правди
Створення нової музейної експозиції — це не лише про оформлення залу чи розміщення експонатів. Це тривалий, складний і надзвичайно відповідальний процес, у якому поєднуються наукова робота, концептуальне бачення, реставрація, технічна підготовка та щоденна командна праця десятків людей. Саме так народжуються сучасні музейні простори європейського типу — відкриті, змістовні, емоційні та засновані на історичній правді.
Нова експозиція стала результатом титанічної роботи колективу музею та адміністрації — від перших ідей і формування концепції до тематичної структури, підбору експонатів, художнього оформлення та монтажу залу. Кожен етап вимагав професійності, відповідальності й великої любові до музейної справи.
Особлива подяка працівникам відділу новітньої історії та Меморіального музею-кімнати А. Волошина: Михайлу Джахману — завідувачу, Ларисі Ганусинець, Василю Міщанину та Ігорю Шніцеру — науковим співробітникам, які працювали над науковою концепцією експозиції, її наповненням та змістовою цілісністю.
Щиро дякуємо фондовому відділу: Анастасії Хомі — завідувачці, Марії Боднар — завідувачці, Юлії Шпільці — науковій працівниці, за величезну роботу з підготовки музейних предметів, опрацювання фондів та допомогу у формуванні експозиційного матеріалу.
Окрема вдячність реставраторам: Роману Мурнику — завідувачу, Ян-Павлу Роману та Данилу Сургачову — реставраторам, які провели кропітку роботу з відновлення та збереження експонатів, подарувавши їм нове життя для майбутніх поколінь.
Велика подяка господарській команді: Дмитру Солов’янову — завідувачу, Павлу Приходьку — електрику, Інні Апилат, Наталії Сньозик та Наталії Самойленко — працівникам, які забезпечили підготовку приміщення, технічний супровід та комфортний простір для нової експозиції.
Щиро дякуємо художниці-оформлювачці Олені Еврій за тонке відчуття стилю, професійний підхід та вміння надзвичайно делікатно й глибоко подати складний історичний період мовою музейного простору.
Створення нових залів — це надзвичайно важлива частина розвитку сучасного музею. Це можливість не лише зберігати пам’ять, а й говорити з відвідувачем сучасною мовою, формувати критичне осмислення історії та утверджувати правду через музейний простір.
Ми пишаємося нашим колективом — людьми, які щодня доводять, що музей є живим місцем пам’яті, науки та культури. Дякуємо всім, хто долучився до створення цієї експозиції. Разом ми зробили справді важливу справу.
Адміністрація музею
Жива пам’ять поколінь: учні Ужгородського наукового ліцею відвідали відкриття оновленої експозиції в Ужгородському краєзнавчому музеї
8 травня, у День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Т. Легоцького став майданчиком для важливого діалогу між минулим і сьогоденням. Почесними гостями заходу стали вихованці 8-А та 9-А класів Ужгородського наукового ліцею, які разом із класними керівниками Ж. Пшеничною та С. Стегурою долучилися до відкриття оновленої експозиції «Закарпаття у роки Другої світової війни. Від Карпатської до Закарпатської України».
Захід розпочався з хвилини мовчання – мовчазної вдячності всім, хто віддав життя за Українську державу в роки Другої світової війни та в сучасній боротьбі за незалежність. Директорка музею Ольга Шумовська, звертаючись до молоді, підкреслила, що сьогодні історія для нас – це не просто параграф у підручнику, а болюча реальність, де ми знову захищаємо своє право на існування.
З вітальним словом до присутніх звернувся завідувач відділу новітньої історії, Меморільного музею-кімнати А. Волошина Михайло Джахман. Він привітав ліцеїстів із можливістю першими побачити оновлені зали та наголосив на важливості вивчення локальної історії. Під час ознайомлення з експозицією М. Джахман детально зупинився на найбільш цікавих та знакових предметах. Він розповів не лише про перебіг подій, а й про історію створення самої виставки та її перебудови протягом років, акцентуючи увагу на тому, що кожен експонат відтворює справжню атмосферу того непростого періоду.
До обговорення долучився директор Державного архіву Закарпатської області Михайло Місюк. Він зазначив, що представлені раритети – це застиглі миті доль наших земляків. Кожна фотографія чи особиста річ є незаперечним доказом того, що волю до свободи неможливо знищити жодною зброєю. Відзначимо, що при формуванні експозиції широко використано матеріали ДАЗО.
Такий формат безпосереднього занурення в минуле дозволив ліцеїстам глибше усвідомити складні сторінки історії краю: від репресій проти єврейського населення до доль закарпатців, вимушено мобілізованих до різних армій. Професор Ужгородського національного університету, співробітник ЗОКМ ім. Т. Легоцького Василь Міщанин зауважив, що нова концепція виставки допомагає молоді відійти від радянських наративів до європейської традиції вшанування.
Для учнів ліцею цей візит став важливим виховним досвідом, що сприяє формуванню патріотизму та розумінню ціни миру. Музей продовжує свою місію – берегти історію для майбутніх поколінь.
При підготовці використано інформацію та світлини з сайту Ужгородського наукового ліцею та сторінки та Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького.
Василь Міщанин, старший науковий співробітник відділу новітньої історії, Меморільного музею-кімнати ім. А. Волошина
Підписатися на:
Дописи (Atom)