«Інформаційна безпека і медіаграмотність у ХХІ столітті: виклики і рішення»
29 листопада, напередодні міжнародного Дня захисту інфрмації, ЗОКМ ім. Т. Легоцького виступив платформою для проведення науково-просвітницького заходу в змішаному форматі, під назвою «Інформаційна безпека і медіаграмотність у ХХІ столітті: виклики і рішення».
Сьогодні ми живемо в епоху інформаційних технологій. Інтернет став невіддільною частиною нашого життя: ми працюємо, спілкуємося, вчимося, купуємо й навіть відпочиваємо в мережі. Але разом із цими можливостями зростає і небезпека — кіберзлочинність, фейкові новини, маніпуляція даними. Тому тема інформаційної безпеки та медіаграмотності надзвичайно актуальна.
Проблематику цієї теми ми сьогодні обговорювали зі студентами магістрантами кафедри журналістики УжНУ, котрі, при допомозі відео-зв’язку, представили свої напрацювання в рамках курсу "Методика викладання медіаграмотності". Були озвучені доповіді на такі теми: 1. Критичне мислення в епоху інформаційного перевантаження (Антон Сіренко, магістрант, кореспондент каналу "Суспільне Дніпро") 2. Фактчекінг як інструмент протидії дезінформації (Мирослав Лисович, магістрант) 3. Проблеми поширення ідеології «руского міра» в українському та світовому інфопросторі (Дмитро Воробйов, магістрант) 4. Маніпуляції в матеріалах про ядерні погрози Росії (на прикладі "The New York Times") - Катерина Ляшенко, магістрантка).
Всі доповіді супроводжувались жвавими дискусіями за участі всіх присутніх, що і не дивно, адже інформаційна безпека та медіаграмотність — це не лише особистий вибір, а й наша спільна відповідальність. Навчаючи цьому дітей, допомагаючи старшим членам родини й обмінюючись знаннями з друзями, ми створюємо більш безпечне та усвідомлене суспільство. Саме тому, вважаємо проведення подібних заходів надзвичайно важливими в контексті нашого сьогодення.
Від імені дирекції та співробітників ЗОКМ ім. Т. Легоцького, висловлюємо щиру вдячність всім учасникам дійства, зокрема кафедрі журналістики УжНУ і безпосередньо Соломіну Євгену Олексійовичу – завідувачу кафедри, Бедзілі Юрію Михайловичу – професору кафедри журналістики, декану філологічного факультету, і Наталії Толочко – доцентці кафедри журналістики, які разом зі своїми вихованцями взяли участь в заході та активно долучались до обговрень теми. Окрема вдячність присутнім на заході студентам і медійникам, що стали не менш активними гостями. Ну і, звісно ж, дякуємо нашим спікерам, котрі при допозі Інтернету, змогли долучитись до нас з різних куточків України (Львів, Дніпро, Краматорськ, Херсон).
Наш музей готовий і надалі виступати платформою для проведення подібних заходів, а також для активної співпряці, задля популяризації такої благордної справи.
Пам’ятаймо, що інформація — це не просто набір фактів чи даних. Це інструмент, який може будувати, але й руйнувати, надихати, але й вводити в оману. Тільки розвиваючи критичне мислення, дотримуючись правил безпеки та навчуючи цьому інших, ми зможемо створити безпечне та гармонійне цифрове середовище.
Інформація — це сила, але лише тоді, коли ми вміємо правильно нею користуватися й захищати себе.
Лесів Михайло,
старший науковий співробітник відділу науково-освітньої роботи та промоції.
BLACK FRIDAY або тимчасова виставка “Чорна п'ятниця: від природи до мистецтва” у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького
Роздрібна торгівля у всьому світі, відома як Чорна п’ятниця, стала невід’ємною частиною нашого життя, але ця святкова традиція має темніше коріння, ніж ви можете собі уявити. Ми знайшли декілька версій походження традиції Чорної п'ятниці, але найточнішою історією, дозволеною офіційно, хочемо поділитися з Вами. Отже, перше зафіксоване використання терміну «Чорна п’ятниця» було застосовано не до святкових покупок після Дня подяки, а до фінансової кризи: зокрема, краху ринку золота в США 24 вересня 1869 року. Два сумнозвісно безжальних фінансиста з Уолл-стріт, Джей Гулд і Джим Фіск, працювали разом, щоб скупити якомога більше національного золота, сподіваючись завищити ціну та продати його за дивовижні прибутки. Тієї вересневої п’ятниці змова нарешті розкрилася, відправивши фондовий ринок у вільне падіння та збанкрутувавши всіх, від баронів Уолл-стріт до фермерів. Це був один із найгучніших фінансових скандалів ХІХ ст. Насправді Чорна п’ятниця набула свого теперішнього більш позитивного значення як найпопулярніший день святкових покупок в Америці у 1990-х роках. Феномен шопінгу почав поширюватися по всьому світу.
Традиція Чорної п’ятниці захопила усіх, і наші голови та телемедійні канали у ці дні переповнені повідомленнями про різноманітні акції, знижки, терміни доставок. Якщо ваші очі та гаманці можуть відпочити, дозвольте нам запросити вас на незвичну виставку “Чорна п'ятниця: від природи до мистецтва”, де все має той самий відтінок — чорний.Ви зможете роздивитися ті мінерали, комахи, птахи або предмети матеріальної культури, які наукові співробітники сектору природи та відділу історії та краєзнавства Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького спеціально відшукали і відібрали з цього приводу на виставку. Маємо надію, що відвідувачів зацікавить не тільки акційна вартість вхідного квитка у день відкриття виставки 29 листопада (з 14 до 16.30), але й експонати з їх легендами, які музейники Василина Палинчак-Кутузова, Руслана Джахман представляють широкому загалу вперше.
Валерія Русин,
завідувач відділу історії та краєзнавства
Відкриття унікального проєкту Мультимедійна книга у музеї
Музей відкриває унікальний мультимедійний проєкт – книгу. Першим стародруком буде - Королевське Євангеліє, яке поєднує в собі традиції давньої книги та сучасні технології. Цей проєкт став результатом співпраці директора музею Ольги Шумовської та розробника проєкту Михайла Шишкіна у галузі історії, мистецтва, технологій та дизайну, і пропонує відвідувачам новий спосіб взаємодії з культурною спадщиною.
Рукопис «Королевське Євангеліє» переписаний Станіславом Граматиком у 1401 році у замку Нялаб на території сучасного Королева.
Ця найдавніша рукописна книга Закарпаття, написана на папері, і з елементами скоропису, є цінним джерелом історії, унікальною памʼяткою українського письменства.
Розміри книги 27 х 21 см, кількість аркушів - 176. Поєднує кілька стилів та чотири види шрифтів. Текст прикрашений кольоровими ініціалами, мініатюрами та заставками.
Проєкт включає цифрові реконструкції розписів та ілюстрацій, які дозволяють відвідувачам детально розглянути кожну сторінку рукопису, а також аудіо-супровід, що додає глибину і атмосферу кожному фрагменту.
Це не просто виставка, а справжня подорож у минуле, яка відкриває нові горизонти для сучасних поколінь. Відвідувачі можуть доторкнутися до історії, не тільки через текст, а й через новітні технології, що надають можливість побачити та почути те, що було б неможливо з іншими засобами.
Інтерактивна книга у музеї – це приклад того, як можна зберегти й актуалізувати культурну спадщину, використовуючи інноваційні методи. Проєкт стане важливим кроком у популяризації історії та мистецтва серед молоді, а також відкриває нові можливості для освітніх програм і наукових досліджень.
Мультимедійна книга. Розкробка української компанії 3dcomlab. Унікальність книги полягає в поєднанні новітніх технологій зі звичним для нас форматом книги сторінки якої можна гортати. Ця книга дає можливість відвідувачам погортати ті книги, які вже втрачені або недоступні для відвідувачів в музеї! На сторінках такої книги в українських музеях вже «ожили» : «Острозька Біблія « в музеї книги та друкарства м. Острог, «Суботівське Євангеліє» в музеї Богдана Хмельницького в Чигирині, Червона книга України в Центральноукраінському обласному краєзнавчому музеї Кропивницького, а тепер і «Королівське Євангеліє» в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї м. Ужгород.
Адміністрація музею
Студенти факультету історії та міжнародних відносин УжНУ – на практиці в музеї
Співпраця між Закарпатським обласним краєзнавчим музеєм ім. Т. Легоцького й факультетом історії та міжнародних відносин ДВНЗ «Ужгородський національний університет» проявляється не тільки у спільній науковій діяльності. Згідно з договором між двома науково-освітніми інституціями музей також виступає , як база для проведення архівно-музейної практики для здобувачів освіти. Вже неодноразово студенти ФІМВ ознайомлювалися із теорією та методологією музейної справи на прикладі нашого закладу. Ось і сьогодні, 27 листопада, під керівництвом викладача кафедри античності, середньовіччя та історії України домодерної доби Вікторії Владиславівни Кузьми третьокурсники-історики відвідали Ужгородський замок, де розташовується музей. Науково-методичну роботу та оглядову екскурсію музейними експозиціями з історії Закарпаття VIII – початку ХХ ст. для студентів провела провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства Василина Палинчак-Кутузова. Вона не тільки ознайомила практикантів з минулим замку та музею, а й розповіла про методичну і методологічну роботу. Студенти дізналися про особливості експозиційної, науково-дослідної, фондової роботи. На прикладі музейних експозицій вивчили принципи та типи їх створення, ознайомилися із зразками спеціального експозиційного обладнання, а також із особливостями застосування кольору, освітлення, звукового супроводу та їх значенням у формуванні експозиції. Крім того, вони дізналися про умови зберігання музейних предметів, правила їх експонування та збереження.
Ми щиро сподіваємося, що знайомство з музеєм, його експозиціями та діяльністю справило враження на студентів-істориків і надихне їх долучитися до спільноти музейних співробітників.
Василина Палинчак-Кутузова,
провідний науковий співробітник
відділу історії та краєзнавства
Запрошуємо всіх охочих для обговорення актуальної для нашого часу теми
Поговоримо про:
1. Критичне мислення в епоху інформаційного перевантаження
2. Фактчекінг як інструмент протидії дезінформації
3. Проблеми поширення ідеології «руского міра» в українському та світовому інфопросторі
Вебінар по безбарʼєрності
Сьогодні 27 листопада відбувся Вебінар по безбарʼєрності в музеях, де спеціалісти з США розповіли як зробити музеї доступнішими і чому це важливо. Вебінар прослухала завідувач канцелярії Церковнюк Аліна, де дізналася багато нової корисної інформації для покращення відвідування музею людей з різними потребами щоб простір музею зробити ще більш доступним та інтерактивним. Дякуємо, за організацію вебінару державному агенству України з питань мистецтв та мистецької освіти.
Аліна Церковнюк,
завідувачка канцелярії
Вагомий результат співпраці з угорськими колегами
26 листопада 2024 р. з Будапешта до Ужгорода, з Угорського Національного музею до Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького доставлено вартісний вантаж – експозиційне і фондове устаткування. За майже 80-річне існування музею вперше отримано такий цінний дарунок. Благодійна акція наших колег з найвідомішого музею Угорщини здійснена завдяки сприяння та підтримці Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород і його Генерального консула пана Йожефа Бочкої.
Серед безлічі проблем, з якими доводиться стикатися при створенні проектів експозицій і виставок у нашому музеї, важливе місце займає питання вибору музейних меблів: як знайти такі меблі, які б відповідали всім необхідним технічним параметрам і відповідали розробленій нами науковій концепції?
Адже основне завдання музейних меблів - доповнювати і вигідно представляти експонати, допомагаючи створити відповідну атмосферу і умови для огляду. Також метою музейних меблів є захист експонатів від різних факторів зовнішнього середовища і від грабіжників або вандалів. Вибір музейних меблів, зрозуміло, набагато складніший процес, ніж, наприклад, вибір меблів для офісу або житлового приміщення. Їх дизайн зараз прагне до відповідності сучасним стандартам стилю і краси, однак не можна при цьому сказати, що вони повністю універсальні, та ще й потребують більшого фінансування.
Музейне обладнання надійшло з Будапешта у кількості 17 одиниць.
Надане обладнання в першу чергу використаємо для покращення надійного зберігання експонатів у фондах нашого музею і при створенні нових виставок та експозицій.
Директор Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького Ольги Шумовська разом із колективом закладу щиро дякують усім причетним до цієї благодійної акції.
Русин Валерія,
завідувач відділу історії та краєзнавства
Птахи Ужгородського замку: зяблик
Уже більше тижня в парку Ужгородського замку можна побачити невеликих, майже як горобець польовий, пташечок, які разом зі синичками смакують плодами біоти східної, тису ягідного та іншим насінням. Це зграя самців зябликів. Якщо зима буде не дуже холодною, то вони можуть залишитися до весни. Самки зазвичай летять у тепліші місця.
Зяблики належать до ряду Горобцеподібні родини В’юркові. Вони поширені як в лісах, так і в міських парках та приватних садках. Для птахів характерний статевий диморфізм. Самці, як і прийнято в пернатих, дуже красиві, особливо весною. Вони мають винно-рожеву грудку, коричнево-зелену спинку і синьо-сіру голову. Самки забарвлені скромніше у сірувате оперення. І в самців і в самок на крилах є білі смуги.
Свою назву зяблики отримали від слова «зябнути», мерзнути. Насправді вони зовсім не мерзляки. Поодинокі дорослі самці часто зимують у замковому парку, а якщо й відлітають десь на зимівлю, то повертаються ранньою весною на початку березня. Латинська назва Fringilla coelebs перекладається як зяблик холостяк, На зимівлю вони збираються у великі чоловічі зграї, тому й отримали таку назву від Карла Ліннея. На місця гніздування хлопчики й дівчатка теж прилітають окремо. Деколи великі зграї самців зябликів весною відпочивають на замковій горі.
Обравши місце для гніздування, самка зяблика починає будувати гніздо. Самець своїм співом повідомляє, що територія зайнята і може підносити будівельний матеріал. Гніздо має кулясту форму, щільно сплетене з рослинного матеріалу: гілочки, коріння, стебла. Зовні стінки обкладені мохом, лишайником або корою берези. Майбутня мама старається добре замаскувати домівку, щоб не привертати увагу хижаків. Зяблики гніздяться і в парку Ужгородського замку. У червні тут можна спостерігати за тим, як батьки годують виводок. Пташенята схожі на маму. Спочатку вони тримаються батьків, а як подорослішають, то збираються в зграї і кочують з місця на місце.
Зяблики на замковому подвір’ї зовсім не бояться людей. До них можна підійти близько і спостерігати. Зараз вони переважно зайняті пошуком їжі, а навесні вже будуть виспівувати і радувати нас своїми трелями.
Руслана Джахман,
в.о. завідувачки сектору природи
«Запали свічку пам’яті»
Щороку в четверту суботу листопада українці по всьому світу запалюють свічки, щоб вшанувати мільйони жертв Голодомору 1932-1933 років та інших періодів голоду (1921-1923 і 1946-1947 років), які влаштовувала радянська тоталітарна влада проти нашого народу.
Українців закликають о 16:00 долучитися до загальнонаціональної хвилини мовчання та акції «Запали свічку пам’яті», саме тому сьогодні о 16:00, в ЗОКМ ім. Т. Легоцького була проведена акція вшанування пам’яті жертв Голодомору за участі Ужгородських пластунів.
Учасники акції запалили свічки пам’яті, вшанували хвилиною мовчання мільйони безневинно загиблих під час цієї трагічної сторінки української історії. Пластуни, як і завжди, проявили ініціативу та активно долучилися до організації події, підкресливши важливість пам’яті про геноцид українського народу.
У рамках акції були представлені інформаційні матеріали про Голодомор 1932–1933 років, його причини, масштаби та наслідки для України. Зокрема говорили про постать досідника Джеймса Мейса - американський історик, політолог, журналіст, дослідник Голодомору в Україні, який якраз був автором ідеї «Запали свічку пам’яті», побачивши одного разу офорт-автопортрет Тараса Шевченка зі свічкою. Завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні та його масштаби. Він був автором звіту комісії Конгресу США з вивчення Голодомору 1932-1933 років, в якому штучний голод вперше класифікували як геноцид, запровадив поняття «постгеноцидне суспільство», яке стало справжнім проривом у розумінні наслідків Голодомору для сучасного українського суспільства.
«…Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: в національний день пам’яті жертв 1933-го (в четверту суботу листопада) визначити час, коли кожен член цієї нації, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих» - говорив свого часу Мейс. Він ставив собі питання: «…чи буде кому молитися за всіх тих, що загинули? Навіть сім десятиріч опісля свічка, засвічена у вікні, здається мені гідною відповіддю!». Тому хай приклад Джеймса Мейса, його ініціативи, стане для всіх нас прикладом стійкості і боротьби за правду, адже йдеться про нашу історію і наш обов’язок її берегти, задля збереження власного майбутнього.
Зворушлива атмосфера заходу нагадала кожному присутньому про важливість збереження історичної пам’яті та підтримання національної єдності.
Голодомор – це не лише трагедія, а й урок, який закликає нас цінувати свободу, гідність і життя. Сьогоднішня акція стала символом того, що пам’ять про минуле живе й передається наступним поколінням. Разом ми маємо пам’ятати, аби не допустити подібного в майбутньому.
Вічна пам'ять усім жертвам Голодомору…
Лесів Михайло,
старший науковий співробітник відділу науково-освітньої роботи на промоції
Впровадження системи електронного обліку Музейного фонду України - етап ІІ
22 листопада 2024 р. у м. Києві представником «Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького» Анастасією Хомою було відвідано конференцію «Презентація реєстру Музейного фонду України», яка стала підсумковим заходом проекту «Впровадження системи електронного обліку Музейного фонду України - етап ІІ». Участь у заході також взяли представники департаментів/управлінь культури обласних державних адміністрацій і інших музейних установ, зокрема заступник директора Департаменту культури Закарпатської ОДА-ОВА Віктор Кравчук та співробітник Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Метою заходу була презентація реєстру, обмін досвідом між музейними установами. Проект впроваджується відповідно меморандуму між Міністерством культури та стратегічних комунікацій України, Українським центром культурних досліджень та Фондом міжнародної солідарності, за підтримки уряду Республіки Польща.
Конференцію відкривали Анастасія Бондар, заступниця Міністра культури та стратегічних комунікацій з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (Міністерство культури та стратегічних комунікацій України), Марта Ценковська, заступниця державного секретаря, Міністерство культури і національної спадщини Республіки Польща (TBC, онлайн), Посол Республіки Польща в Києві Пьотр Лукасевич, Павел Кост, керівник Представництва Фонду міжнародної солідарності в Україні.
Проект «Реєстр Музейного фонду України» презентували Анастасія Боднар та Наталія Коваленко, головною ціллю визначено зібрати в єдиному місці дані про Музейний фонд України, що в перспективі дозволить ведення електронного документообігу, спростить облік предметів, забезпечить цифрове збереження та захист даних.
На заході було проведено панельну дискусію на тему “Реєстр музейного фонду: актуальність, виклики, перспективи”, презентацію публічного порталу реєстру, презентацію групи підтримки користувачів та перспектив розвитку електронної системи.
Хома Анастасія,
Старший науковий співробітник відділу фондів
Книжкова виставка-реквієм «Не маємо права забувати» День пам'яті жертв Голодомору
Цього року вшанування пам'яті жертв сталінського режиму відбувається під час повномасштабної війни росії проти України. Знову проти українців росіяни застосовують геноцидні практики. Адже вони в цій війні переслідують ту саму мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – знищення української ідентичності та української нації.
З метою вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні у науковій бібліотеці Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім.Т.Легоцького, оформлена книжкова виставка-реквієм «Не маємо права забувати», на якій експоновані книги, фотографії, документи, що розповідають про причини та наслідки голодоморів1932-1933 років.
Нашим спільним обов'язком є гідно вшанувати вбитих голодом жертв комуністичного режиму і передати пам’ять про трагедію наступним поколінням.
Світла пам'ять кожному.
Наталія Сачавська,
завідувач бібліотеки
Виставка-реквієм «Пам’ятаємо!» до 91-их роковин Голодомору 1932-1933 років
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 та 1946-1947 років.
З нагоди Дня пам’яті жертв голодомору та 91-их роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького відкрили виставку-реквієм «Пам’ятаємо!». На стендах виставки представлені унікальні документи та фото, які розкривають масштаби спротиву, його форми і методи. У документах та на сторінках періодичних видань представлені свідчення страшного геноциду.
За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування голод 1932-1933 років виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення населення України, якою скористався тоталітарний комуністичний режим. Тобто Голодомор в Україні став соціально-гуманітарною катастрофою глобального масштабу. Наслідком злочину геноциду, окрім фізичного вбивства мільйонів людей, стало руйнування традиційного українського устрою життя.
Через десятиліття росія знову повторює страшні злочини проти українців, руйнуючи цивільну інфраструктуру, школи, лікарні, житлові будинки, вбиваючи та катуючи мирних жителів України. Українці пережили дуже страшні події. І попри все зберегли здатність не підкорюватися ворогові та свою волелюбність. Сучасна трагедія українського народу наочно демонструє, що ніколи не можна пробачити та забути злочини проти людства.
Геноцид має бути засуджений усім світом, а невинні жертви – не канути у забуття. Сьогодні співробітники музею вшанували пам'ять жертв Голодомору загальнонаціональною хвилиною мовчання та акцією «Запали свічку».
Лариса Ганусинець,
старший науковий співробітник
відділу новітньої історії,
"Меморіального музею-кімнати ім. А.Волошина
День гідності та свободи вшанували у музеї
21 листопада 2024 року відзначається 20-та річниця Помаранчевої революції 2004 року й 11-та річниця Революції Гідності 2013 року. До цієї дати у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького відкрили фотовиставку «Держава нескорених – Україна (до 20-річчя Помаранчевої революції)».
Помаранчева революція (Майдан) – кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді-грудні 2004 року. В українській історії доби незалежності ці події розпочали новий етап, який історики описують як початок докорінної демократизації всіх сфер життя. Хоча це і не означає, що країна повністю змінилася за кільканадцять днів.
Майдан став втіленням прагнень українського народу реформувати не лише складну політичну ситуацію в країні, а й започаткував процес радикальної зміни суспільства. Він дав надію громадянам України на свободу і справедливість та поштовх до морального очищення як влади, так і країни загалом. Майдан також став початком реальної євроінтегації.
На виставці представлені елементи атрибутики передвиборчої кампанії кандидата в президенти Віктора Ющенка та світлини з акцій протестів відомого фотожурналіста агентства «УКРІНФОРМ» на Закарпатті Сергія Гудака.
Лариса Ганусинець,
старший науковий співробітник
відділу новітньої історії,
"Меморіального музею-кімнати ім. А.Волошина
🔍 Музей стає доступнішим для всіх!
Ми встановили нові таблички для кращої орієнтації в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Тиводара Легоцького:
- 11 табличок з інформацією про експозиції;
- 12 навігаційних табличок для зручного пересування музеєм;
Більшість табличок зі шрифтом Брайля, щоб забезпечити доступність для людей із порушенням зору. Це ще один крок до створення інклюзивного музейного простору.
Ми не зупиняємося на досягнутому! У нас уже є подальший план дій в цьому напрямку, щоб кожен відвідувач відчував себе комфортно. Дякуємо, що надихаєте нас змінюватися на краще!
Горкій І. завідувач відділу маркетингу та розвитку музею
Символічна музейна акція – «В єдності наша сила»
Сьогодні в ЗОКМ ім. Т. Легоцького ми зібралися, щоб вшанувати надзвичайно важливу дату, проведенням символічної музейної акції, — 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Ця подія стала переломним моментом в історії нашої держави, болючим і трагічним розділом, який, однак, зміцнив нашу рішучість, національну єдність і віру в перемогу. Цей день — нагадування про ціну, яку ми платимо за свободу, про мужність і самопожертву тих, хто віддав своє життя, захищаючи наш дім.
Подібні акції мають надзвичайну вагу. Вони не лише об’єднують нас у скорботі, але й нагадують про важливість пам’яті. Пам'ять про полеглих — це основа нашої ідентичності, нашої історії. Запалюючи свічки, ми символічно підкреслюємо, що світло їхнього подвигу ніколи не згасне. Хвилина мовчання — це наша мовчазна обіцянка ніколи не забути їхньої жертви і продовжувати боротьбу за те, щоб їхні зусилля не були марними.
Особливе місце в нашій пам’яті займають діячі культури, які загинули у боротьбі за Україну. Вони не лише зі зброєю в руках боролися за нашу свободу, а й творили культурний фундамент, на якому тримається наша національна свідомість. Їхня творчість і діяльність — це голос України, який звучить у світі. Їхній приклад нагадує нам, що культура — це також зброя. Завдяки їхнім творам ми формуємо наше майбутнє, і навіть у найтемніші часи їхні ідеї, картини, музика чи вірші є джерелом сили і надії.
Загалом від початку повномасштабного вторгненн, нажаль було зруйновано, пошкоджено або розграбовано понад 1080 культурних та історичних пам'яток. Також В Україні за час повномасштабної фази війни знищено понад 700 храмів, релігійних споруд, і це йдеться не лише про православну церкву, а й синагоги пошкоджені, мечеті, релігійні центри мусульманські, дуже багато церков баптиських, євангельських, і тут статистика справді дуже драматична. Окрім того, війна забрала життя 132 українських діячів культури та 93 медійників. Ці дані не лише про масштаби втрат, вони нагадують трагічні сторінки нашої історії. Так само як у 20-х - на початку 30-х років ХХ століття сталінський режим знищив покоління українських митців, так і сьогодні росія цілеспрямовано нищить культурну еліту України
Міжнародні мистецтвознавці кажуть, що пограбування російськими окупантами українських музеїв може бути найбільшою колективною крадіжкою творів мистецтва від часів нацистського пограбування Європи у Другій світовій війні.
Діячі культури, які загинули, залишили нам спадщину, яка стане дороговказом для майбутніх поколінь. Вони нагадують, що Україна — це країна, яка дихає мистецтвом, творчістю і свободою. Їхній внесок неоціненний: вони надихають нас берегти нашу ідентичність і розвивати країну, заради якої вони віддали життя.
Сьогоднішня акція — це наше спільне слово вдячності. Ми запалимо свічки пам’яті, віддамо шану хвилиною мовчання і разом відчуємо силу єдності. Нехай це стане ще одним кроком до перемоги, до миру, до тієї України, про яку вони мріяли.
Тому від імені всього колективу ЗОКМ ім. Т. Легоцького закликаємо весь наш народ до стійкості, мужності і продовження боротьби за свою країну. І хай кожен з нас діє і працює в різних сферах, але саме в єдності наша сила, тож нехай вона лише примножується і наближає нашу перемогу!
Лесів Михайло,
старший науковий співробітник відділу науково-освітньої роботи та промоції.
Довга доба
До 1000 днів війни в Україні Закарпатський ОКМ ім. Т. Легоцького, ДЕПАРТАМЕНТ СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ, НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ ТА РЕЛІГІЙ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ та ДЕПАРТАМЕНТ КУЛЬТУРИ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОДА- ОВА — організували спільну акцію, присвячену важливій даті. В рамках цього заходу відбувся показ документального фільму «Довга доба», який став символом незламності українського народу в умовах війни.
Показ фільму став важливою подією для широкої аудиторії: від пересічних громадян до представників культурних установ. Це не лише акт пам’яті про трагічні події, а й нагадування про незламність духу українців. Спільна акція також підкреслила важливість співпраці між державними структурами та культурними інститутами в умовах війни.
Відзначення 1000 днів війни та показ «Довгої доби» стали важливим моментом для згуртування нації та демонстрації світу сили і волі України до перемоги.
Адміністрація музею
1000 днів від початку повномасштабного вторгнення: роль діячів культури в збереженні спадщини та країни.
Сьогодні вже 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення, яке в багатьох з нас асоціюється з дуже різними емоціями. Хтось відчуває біль, а потім бажання помсти. Хтось гордість, а потім розпач. Хтось сумує, а потім радіє. Звісно, що ми б не хотіли робити акценти саме на таких речах, але сьогодні той день в який вартує говорити саме про них. Але ми звернемо увагу на той сегмент українського суспільства, який був залучений у сфері культури й ще до початку повномасштабного вторгнення робив все, щоб плекати, накопичувати та розвивати всі ті моменти, котрі пов’язані з українським культурним геном на всіх рівнях – історія, звичаї, творчість тощо. Тому найпершим нашим завданням є нагадувати всім про те, що наша країна продовжує знаходитись в стані війни та цивілізаційної битви за своє існування і ми трохи поговоримо саме про це.
Сьогодні діячі культури основним заняттям яких є той чи інший мистецький розвиток в будь-якому з напрямків самого поняття культури виконують на сьогодні унікальну роль. В умовах відносно спокійного та мирного життя в будь-якій ситуації зберігати свою національну спадщину видається не таким вже і складним заняттям для пересічного громадянина, що звісно не є таким. Але в порівнянні з цією роботою в умовах, коли незалежність України здобувається в титанічних умовах. Відповідно до цього завдання зберігати та накопичувати спадщину є надскладним завданням, бо особливо ті, хто знаходяться на периферії бойових дій чи безпосередньо беруть участь в бойових діях – є «героями» сьогодення і заслуговують на окрему пошану.
На жаль в тих умовах, коли життю таких людей загрожує війна в самому її обличчі не доводиться уникати і втрати на цьому напрямку. Леонід Лавренчук, Юрій Помаз, Віталій Крутий – в цивільному житті працівник музеїв, які є близьким до нас не лише за своїм фахом, але й за потяг до кращого майбутнього. Чи, наприклад наш земляк Микола Гаєвой, який через науку апелював до тієї несправедливості, яку чинить сьогодні наш ворог. Вічна пам’ять всім, хто загинув від рук агресивного ворога захищаючи рідну державу – Україну.
Серед тих, хто продовжує захищати Україну й Олена Герасим’юк (поетеса та письменниця), Олег Сенцов (режисер) та інші перераховувати яких не вистачить часу. Серед тих, хто хоча й не воює безпосередньо, але робить все для того, щоб зі свого місця наближати справедливе завершення цієї війни й наш земляк Андрій Любка, який є письменником романістом, поетом та перекладачем. Він є волонтером та громадським діячем, який не просто словом, але й ділом доводить те, що загальна єдність лише посилює нашу силу та стійкість.
В умовах повномасштабного вторгнення не залишається осторонь і Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького в тому числі й співпраці на різних рівнях з колегами з Рівненського обласного краєзнавчого музею та інших музеїв України.
Відтак культура та захист країни є нерозривними поняттями. Кожен продовжує виконувати своє священне завдання по захисту Батьківщини в тому числі й діячі культури, які беруть участь в багатьох напрямках роботи, які існують на сьогодні.
Відділу науково-освітньої роботи та промоції
Підписатися на:
Дописи (Atom)