Турбота про майбутнє

     Справа розв’язання глобальної проблеми з твердими побутовими відходами є дуже нагальною. Подолати цю проблему можливо тільки шляхом зміни суспільної свідомості зі споживацької на екологічну, дружню до довкілля. І найкраще формувати екологічну свідомість із ранніх літ.  Саме тому 30 жовтня 2019 року співробітники Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького М. Біланич та Р. Джахман взяли участь у тематичному заході «Чисте довкілля – чисте сумління», який відбувся на базі ЗОШ № 9 м. Ужгорода та на околицях с. Стрипа (Ужгородського району). У співпраці з Інститутом еколого-релігійних студій (ІЕРС), ГО «Паралельний світ» та вчителями школи була реалізована мета заходу. Зі вступного слова директора ІЕРС О. Бокотея учні довідалися про важливість роздільного сортування твердих побутових відходів та про їхню шкідливість для довкілля і людини, проглянули серію відеороликів про необхідність сортування відходів та їхню подальшу переробку з роз’яснювальним коментарем завідувача сектору природи музею М. Біланича. 


  А старший науковий співробітник сектору природи музею Р. Джахман провела чудовий майстер-клас на тему «Друге життя відходів», під час якого слухачі мали змогу навчитися перетворювати різного роду побутові ТПВ на цікаві сувеніри та практичні речі. Зі способами створення корисних виробів із відходів деревини учнів ознайомив голова громадської організації «Паралельний світ» Андрій Доніченко. 

     Важливим є те, що діти мали змогу допомогти природному навколишньому середовищу на практиці, взявши безпосередню участь в очистці природних ділянок довкілля від ТПВ та після всієї проробленої роботи активно відпочити, ознайомлюючись з осінньою природою околиць с. Стрипи.

«Поезія звуку» Вацлава Турека в Ужгородському замку, або Де слова не потрібні…

     Місяць тривала фотовиставка польського фотохудожника, поета і музиканта Вацлава Турека «Поезія звуку» у галереї Ужгородського замку, організована спілками фотохудожників і краєзнавців області та краєзнавчим музеєм ім. Т. Легоцького. Це уже третя міжнародна фотовиставка у стінах замку. З мистецтвом талановитого фотографа ознайомилися десятки тисяч відвідувачів провідної установи у галузі музейництва краю. 


     Зазначимо, що автор виставки, якому нещодавно виповнилося 70 років, є головою фотоклубу «RKCP» Кросно (Польща).


     Чи можна сфотографувати музику? Так, це можливо, підтверджує Вацлав Турек. Він фотографував інструменталістів у хвилі, коли добували найвищі звуки диктовані серцями. Фіксував їх емоції в апогеї – затримував у хвилі найвищого лету, як майстри спортивної фотографії фіксують стрибуна в точці боротьби з гравітацією.


     Вацлав Турек сфотографував емоції, які межують зі станами екстатичними. Дякуючи таким фотографам, можемо припустити, що музикантів поглинають швидкоплинні містичні хмари, а фотографія – прекрасна. Красна у хвилі, коли музика біжить променями світла. Чарівна, коли промені вкладаються до клавіатури: світлий струмінь клавіші лащиться щільно з темним – то клавіша тіні. 


     Еміль Мішель Чора́н вважав музику (особливо Моцарта) за найвищий ступінь творіння людського генія (подібно «На початку було слово» – може було воно заспіване…). Зачарований саксофоном Віеслав Міслінскій – найвідоміший сучасний польський письменник у своїй повісті «Трактат про лущення фасолі» написав про музику: «Де слова вже марні, думки вже марні, а уява не хоче вже уявляти, є тільки музика. Ще тільки музика, на той світ, на те життя».



     29 жовтня відбулося урочисте закриття виставки. Наступний міжнародний вернісаж із презентацією фото унікального регіону Румунії та зустріч з фотомитцями відбудеться 7 листопада.


Знаменна подія в історії Закарпаття.

     28 жовтня виповнилася 75-та річниця звільнення Радянською армією міст  і сіл Закарпатської області й усієї території України від німецько-фашистських загарбників та їх сателітів. В Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького діє експозиція «Закарпаття в роки Другої світової війни». В ній на базі історичних фотографій, речових експонатів, особистих речей воїнів представлений цей важливий період історії краю.


     Після визволення території України, одним з першочергових завдань Червоної армії було звільнення Закарпаття. Враховуючи важливість Карпатського напряму і особливості бойових дій в гірських умовах, був створений 4-й Український фронт під командуванням досвідченого, загартованого у боях генерал-полковника І. Ю. Петрова.

     Фронту треба було подолати найбільш високі частини Східних Карпат довжиною 300 км. Головна смуга оборони ворога була зосереджена на лінії «Арпада», яка мала довжину 350 км. і 100-120 км. вглиб. На ній було побудовано сотні оборонних інженерних воєнних споруд.

     У другій половині вересня 1944 року розпочалися безпосередні бої за Карпатські перевали і 18 жовтня війська 4-го Українського фронту оволоділи ними. Боями за Карпатські перевали розпочалося визволення Закарпаття.

     В результаті Карпато-Ужгородської наступальної операції були звільнені 16 жовтня м. Рахів, 24 жовтня м. Хуст, 26 жовтня м. Мукачево, 27 жовтня м. Ужгород. 28 жовтня 1944 року було завершено звільнення всіх українських земель від німецько-фашистських загарбників.

     Загальні втрати військ 4-го Українського фронту, які діяли на Закарпатті, склали 64 тисячі бійців (13,5 тис загиблих і 50 тис поранених) із 264 тисяч усього особового складу.

     Після звільнення території Закарпаття 7 тисяч краян вступили до лав Чехословацького армійського корпусу генерала Людвіка Свободи та 20 тисяч до лав Радянської армії. За даними «Книги пам’яті» 50 тисяч 300 закарпатців воювали у складі різних формувань проти фашистських загарбників.

     На Закарпатті знаходяться 42 військові кладовища і окремі братські могили в яких поховано 3147 воїнів. Найбільшим з них є Пагорб Слави в Ужгороді, де спочивають 924 бійці. Вічна Слава визволителям області!

     В області є 20 пам’ятників і пам’ятних знаків про Другу Світову війну. Експонати музею в повній мірі розкривають цю героїчну і трагічну сторінку нашої історії, дають можливість відчути, якою важкою ціною вдалося звільнити наші землі від фашистського поневолення.

     В багатьох закарпатських сім’ях період Другої Світової війни залишив гіркі сліди втрат на полі бою чи в тюремних застінках, концентраційних таборах.

     Наш обов’язок – об’єктивно, мовою експонатів, показати цю важливу подію в історії області.

Музей на сторінках газети "Новини Закарпаття"

     У черговому номері  газети "Новини Закарпаття" за 19 жовтня 2019 року, № 42, опубліковано актуальну статтю завідувача відділу "Історії Карпатської України..." І. Ороса "Війна за мир" та  інтерв’ю завідувача сектору природи відділу історії та краєзнавства  ЗОКМ ім. Т. Легоцького  "Кедри вдома та в гостях" (журналіст Мар’яна Нейметі). 

Новинки краєзнавчої літератури

     Вийшло друком інформаційно-довідкове видання “Літопис Національної спілки краєзнавців України 2008–2018 рр.” робота над яким тривала понад п’ять років.

До підготовки книги було залучено понад 40 авторів із усіх регіональних організацій НСКУ.

Літопис Національної спілки краєзнавців України 2008–2018 рр.

     У виданні в хронологічному порядку подано інформацію про події та заходи, організовані за ініціативи та участю Національної спілки краєзнавців України й її обласних організацій у 2008–2018 роках, висвітлюються актуальні питання розвитку українського краєзнавства вказаного періоду ХХІ століття та внесок краєзнавців у збереження та популяризацію історико-культурної спадщини України.

     Діяльність Закарпатської обласної організації НСКУ висвітлена на стор. 213-242 (автор М. В. Делеган, голова ЗОО НСКУ).

Делеган М. В.  – член авторського колективу видання.

Літопис Національної спілки краєзнавців України: 2008–2018 рр. До 10-річчя надання Спілці краєзнавців статусу національної / Нац. спілка краєзнавців України; за заг. ред. О.П.Реєнта; упоряд.: Є.В.Букет, В.І.Дмитрук, Р.В.Маньковська, В.І.Милько. – К.: НСКУ, 2018. – 500 с.
-------------

    Краєзнавство: науковий журнал. 1927–2017: систематичний покажчик змісту / Заг. ред. О. Реєнт; Наук. ред. Р. Маньковська; Уклад. О. Михайлова. НАН України, Інститут історії України; Національна спілка краєзнавців України; Міністерство культури України; Національна історична бібліотека України. – К., 2019. – 400 с.

Краєзнавство: науковий журнал. 1927–2017: систематичний покажчик змісту

Загальна редакція: голова Національної спілки краєзнавців України, заступник директора Інституту історії України НАН України, член-кореспондент НАН України, професор Олександр Реєнт.

Упорядники: Євген Букет, Володимир Дмитрук, Руслана Маньковська, Володимир Милько.
Авторський колектив: Л.Бабенко, О.Бабенко, Л.Баженов, С.Баженова, Г.Бондаренко, В.Ботушанський, Є.Букет, М.Делеган, В.Дмитрук, О.Добржанський, С.Гальчак, М.Гончар, О.Гончаров, А.Горук, В.Гутник, А.Жив’юк, О.Затуловська, О.Коваленко, В.Колєчкін, О.Корнієнко, М.Косило, С.Костюк, І.Кочергін, С.Куделко, В.Кушнір, М.Литвин, О.Макієнко, Р.Маньковська, В.Мельниченко, І.Мельничук, В.Милько, Т.Нагайко, А.Роздобудько, В.Романько, І.Петренко, О.Реєнт, І.Савенкова, Г.Савченко, А.Силюк, Є.Сінкевич, П.Скавронський, С.Сурченко, П.Тронько , О.Тригуб, А.Шваб, Л.Ясновська.

Унікальна музейна спадщина (до 90-річчя музейної справи на Закарпатті)

     В складних умовах боротьби за українську державність музеї повинні робити активний вплив на якнайповніше залучення усіх верств народу до скарбів духовної і матеріальної культури, формування громадянського, правового суспільства, головною цінністю якого має бути ЛЮДИНА. Ефективність впливу на процеси соціального і культурного розвитку українського суспільства суттєво посилюються зростанням їх інтересу до викристалізованої культурної спадщини, сконцентрованої у музеях. 
     Музейне будівництво на Закарпатті має давні корені. Разом з тим, воно до нинішнього періоду є недостатньо дослідженим.

Будівля жупанату де у 1930-их рр. розміщувався музей Підкарпатської Русі 

     Провідною музейною установою краю, створену постановою Народної ради Закарпатської України від 20 червня 1945 р. як Народний музей Закарпатської України, є Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Тиводара Легоцького. На початку формування основу його збірки склали етнографічна й природнича колекції колишнього Земського (крайового) музею в Ужгороді. Згодом, у 1950-их рр., фонди поповнилися експонатами Мукачівського історико-краєзнавчого музею, що був створений на основі колекцій Земського музею ім. Т. Легоцького. Обидва земські музеї, експонати яких стали основою сучасного музею, мають спільну історію й були засновані 90 років тому.

Антонін Бескид - губернатор Підкарпатської Русі,
один із засновників музейного товариства

     В Ужгороді, у результаті реорганізації Ужгородської акваристичної спілки, 22 лютого 1929 р. було засноване Земське (крайове) музейне товариство Підкарпатської Русі. Серед засновників були відомі постаті нашого краю: губернатор Підкарпатської Русі Антонін Бескид, земський президент Антонін Розсипал, член земельної ради Антонін Седлачек, композитор і скрипаль, граф Фердинанд (Нандор) Плотені та ін. Метою товариства було об’єднати існуючі у краї збірки пам’яток історії, культури, природи та створити музей в Ужгороді. У 1932 р. воно нараховувало близько 100 постійних членів, діяло 5 секцій (історична, природнича, етнографічна, технічна, ентомологічна). У цьому ж році вони видали збірник Земського музейного товариства (редактор і голова редакційної комісії Ян Вондрачек), у якому були вміщені статті краєзнавчого змісту й статистичні дані про діяльність організації. Спочатку для зберігання експонатів та експозицій у 1929 р. товариству було виділено 6 кімнат у будівлі колишнього жупного управління, які раніше використовувалися як тюремні камери. У наданих кімнатах музейники розмістили частину експонатів і відкрили музей для відвідувачів. До речі, допомогу в організації музею в Ужгороді надавали фахівці Чехословацького Землеробського музею.

Фрагмент експозиції Земського музею
Фрагмент експозиції Земського музею 
Фрагмент експозиції Земського музею 

     У тому ж 1929 р. після довгих судових тяжб між купцем Л. Зінгером, який придбав від дітей Т. Легоцького його музейну збірку і намагався вивезти за кордон, та Чехословацькою державою було досягнуто згоди. Чехословаччина погодилася виплатити Л. Зінгеру компенсацію 30 000 крон і таким чином унікальна колекція залишилася у нашому краї. Того року у Мукачеві був офіційно відкритий Земський музей Т. Легоцького. Очолив установу відомий краєзнавець та археолог Йожеф Янкович (1878-1955). 
Упродовж декількох років тривали суперечки між музейними закладами Ужгорода та Мукачева з питання, котрий з них стане головним. У більш вигідному становищі опинилося ужгородське товариство, яке було забезпечене приміщеннями та підтримкою влади. У 1932 р. мукачівська і ужгородська музейні організації об’єднуються у «Підкарпатське крайове музейне товариство». З цього часу Ужгородський земський музей починає функціонувати як центральний музей краю з філією у Мукачеві. Щоб згладити суперечності, які й надалі залишалися між музеями і дозволити їм повноцінно розвиватися, у 1936 р. вирішили закріпити за ними окремі профілі: у мукачівському акцент робився на історію та археологію, в ужгородському – на етнографію та природу.

Титульна сторінка збірника Земського музейного товариства. 1932 р.

     Завдяки декільком статтям, опублікованих у 1935-1936 рр., та путівнику «Průvodce sbírkami musea v Užhorodě» (1936), автором яких був член вченої ради товариства, викладач ужгородської гімназії Алоїс Маліх (1899-1958), є досить детальна інформація про діяльність та структуру музею в Ужгороді. А кілька фотографій, що зберігаються у фондах Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького, дають змогу побачити, як виглядали експозиційні зали музею. У 1933 р. товариству під експозиційні площі передали додатково просторі приміщення (12 кімнат) окружного суду, що розміщувався у будівлі жупанату, де музейники одразу почали побудову експозицій. На той час музейні збірки були доповнені цінними експонатами з музею товариства «Просвіта». Як уже зазначалося, основними напрямами діяльності музею був етнографічний та природничий. У музеї діяли такі відділи: 1) етнографії та сільської культури; 2) національних (етнічних) відносин; 3) природничий (палеонтологія, геологія, географія, мінералогія, ботаніка, зоологія); 4) використання природних ресурсів (землеробство, промисловість, торгівля); 5) шкільництва та освіти; 6) картинна галерея; 7) ужгородське міське відділення; 8) додаткові колекції. 
     Експозиційні площі музею розподілили наступним чином: дві зали музейники відвели під народний одяг та взірці вишивок з різних куточків краю; тут же експонувалися макети дерев'яних церков. Ще у двох кімнатах був відображений побут верховинців, де відвідувачі могли побачити інтер'єр старої хати та господарських будівель. Окремо експонувався іконостас із закритої церкви з с. Нижня Визниця та ікони на різні релігійні сюжети. У трьох інших залах були представлені чудові природничі колекції, переважно взірці флори та фауни Підкарпатської Русі
     Окремий зал займала експозиція міського відділення музею, де були представлені пам’ятки цехового ремесла, зокрема вироби ужгородських гончарів (вази, глечики, та мальовані тарілки), що вирізнялися оригінальністю і були справжніми витворами народного мистецтва. Поряд було відтворено фрагменти гончарної майстерні та глиняну піч, у якій випалювали керамічні вироби. Історія Ужгорода у музеї була висвітлена за допомогою художніх робіт та фотографій, що відображали не тільки його минуле, а й розбудову та впорядкування міста у 1920-1930-их рр. 
     Офіційне відкриття оновленого музею Підкарпатської Русі відбулося 28 жовтня 1934 р. у рамках святкування в Ужгороді державного свята – 15 річниці проголошення Чехословацької республіки. Першим почесним відвідувачем музею став заступник міністра закордонних справ Чехословаччини К. Крофта. Після урочистого відкриття він прочитав у приміщенні жупанату лекцію «28 жовтня і Підкарпатська Русь»
     У листопаді 1938 р. після передачі Ужгорода згідно рішення Віденського арбітражу Угорщині, музейні колекції були вивезені на зберігання у с. Кам'яницю. Весною наступного року збірки повернули знову до Ужгорода, де вони зберігалися до закінчення Другої світової війни.
     І до нинішнього часу експонати, які були зібрані ще у 1920-1930-их рр. є прикрасою експозицій не тільки Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького, а й багатьох музейних установ краю.

Джахман Михайло, провідний науковий 
співробітник музею.

Новинка краєзнавчої літератури

Вийшла друком друга книга «Серії навчальних видань з історичного екскурсознавства Закарпаття» – «Екскурсії Закарпаттям» за редакцією Романа Офіцинського. Видання побачило світ під грифом Національної спілки краєзнавців України.


У пропонованому посібнику п’ять розділів основної частини, що укладені за проблемно-тематичним принципом. Кожний розділ поділяється на три підрозділи. У додатках уміщені довідкові матеріали ще для трьох можливих екскурсій. Привертають увагу підрозділи "Стежками опришка Пинті" (Валентина Горнецькі), "Меморіали героям Карпатської України" та "Визначні закарпатські святині" (Роман Офіцинський), "Етнографічні експозиції Закарпаття" (Василь Коцан), "Колочава – село опришків і музеїв" (Михайло Делеган), "Гамора – ковальська перлина" (Ольга Петровці, Володимир Продан), «Княгиня. Місце падіння метеорита» (Федір Шандор) та ін.

Авторський колектив навчального посібника склали дев’ять творчих особистостей, різні за освітніми спеціальностями і родом занять, але тісно пов’язані з прикладною історією. Двоє з них – працівники музеїв. 

Видання посібника – перша спроба висвітлення минулого Закарпаття у вигляді навчального посібника з історичного екскурсознавства, але не вичерпна в тематично-змістовному сенсі. Заслуговує розробки і популяризації низка тем, зазначається у передмові до посібника, що не охоплені посібником. 

«Екскурсії Закарпаттям» - вдале продовження серії, започаткованої у 2017 році виданням «Екскурсії Ужгородом». 

Пропоноване видання корисне для екскурсоводів, викладачів, студентів, учителів, учнів та усіх шанувальників минулого і сьогодення Закарпаття – найзахіднішого регіону України.

Музей – до Дня захисника України

В рамках договору про співробітництво між Закарпатським обласним краєзнавчим музеєм імені Тиводара Легоцького та громадською організацією «Закарпатська асоціація територіальних громад» до Дня захисника України в музеї демонструється стаціонарна фотовиставка «Війна за мир». На ній представлено понад 80 оригінальних експонатів та документальних фотознімків.


Світлини збиралися більше року клопіткою і небезпечною працею фотографів, журналістів та солдатів на передовій. Тут знімки з відеотеки «Карпатської Січі» - фотографів Мирослава Мисли (посмертно), Вікторії Пришутової, Алли Федорченко, Ірини Цвіли. Представлені Український прапор з підписами бійців, листи воїнів учням Закарпаття і т. ін.


Історичні фотознімки демонструють формування та бойовий шлях батальйону «Карпатська Січ». В складі добровольчого батальйону переважна кількість закарпатців. Багато бійців – воїни з усієї України та багатьох країн світу.

На знімках бачимо бойові дії та оборону української землі в районі Донецького аеропорту, повністю зруйнованого приміського села Піски, зруйновані вежі аеропорту, руїни церкви, школи, житлових будівель. Крім подій на фронті – будні та відпочинок бійців, дні народження, весілля, короткі хвилини дозвілля.


На кількох знімках обличчя командира «Карпатської Січі» - Олега Куцина (псевдо «Кум»), голови ВГО «Сокіл», заступника командира Юрія Черкашина («Чорнота»), пораненого у 2015 р. в бою за Донецький аеропорт, Леоніда Москітіна «Лавриновича» - бійця, який загинув на фронті, Олександра Болтяна – депутата Перечинської міської ради, воїна батальйону.

Слід відмітити знімок, на якому бачимо «Зохана», українця з Ізраїлю, з Тель – Авіва. На Українському прапорі він написав слова: «Не важно сколько тысяч лет вы сражаетесь за свое спокойствие – важно кто сражается с Вами рядом!».


З актуальною і цікавою виставкою вже ознайомилися десятки тисяч відвідувачів. У книзі відгуків гості музею залишили багато зміствних відгуків. Ось що пише про виставку Л. Пушкар: «Звичайні українці бажають стати вільними людьми й жити нормальним людським життям. Мріють щоб їх держава стала демократичною європейською, яка визнає основні людські права і свободи. Але вороги України, як на її території, так і поза її межами намагаються цьому процесу перешкодити.

Трагічні сторінки історії України, це сторінки героїчної боротьби за її волю та незалежність. Найновіша сторінка цієї історії пишеться якраз у наш час, а її автором є й Ви, члени добровольчого батальйону «Карпатська Січ».


Звичайно сумно, що ця найновіша сторінка й трагічна сторінка нашої історії припала якраз і на Вас, але, здається, така доля.

Теперішня війна на сході України є продовженням Майдану. Я дійсно гордий за Вас, гордий за те, що і в нашому закарпатоукраїнському краї є хлопці сумлінні, відважні та нескорені, які стали на захист власної Країни, власної гідності. Ви є дійсні герої, тому що Ви не боїтеся дивитися смерті прямо у вічі й не жалкуєте свого життя за краще майбутнє своєї Країни.

Слава Україні! Героям Слава! Бережіть себе!».


Багато відвідувачів виставки упізнали себе, своїх родичів чи знайомих. Хочеться завершити враження про виставку словами одного з відвідувачів музею: «Все що відбувається в зоні бойових дій – це наша історія. Пройде зовсім небагато часу, як все, що там відбувалося буде набирати все більшого значення. Вдячний всім, хто брав участь у створенні фотовиставки «Війна за мир»: фотографував, організовував цю виставку, презентує її в різних регіонах. А тим, хто бере участь у бойових діях, захищає нашу незалежність низький доземний уклін, Божого Вам благословення та перемогу, а тим хто віддав за нас своє життя – Вічна пам’ять. Героям Слава!».

Завдяки творчій співпраці з громадською організацією «Закарпатська асоціація територіальних громад» та воїнами 15 гірсько-штурмового батальйону експозиції і виставки музею постійно поповнюються новими цікавими експонатами.

Надіємося, що нова українська влада разом з усім народом докладуть максимум зусиль, щоб якнайшвидше припинилася ця проклята війна на Сході України і настав на нашій землі довгоочікуваний мир.

Запрошуємо ужгородців та гостей міста, хто не бачив виставку, оглянути її в стінах древнього Ужгородського замку.

Орос І. І. – завідувач відділу історії Карпатської України, 
Меморіального музею Августина Волошина, 
Меморіального комплексу «Красне поле»

Музейна педагогіка

     4 жовтня 2019 року завідувач сектору археології музею Ольга Шумовська провела тематичний урок “Музей. Археологія. Розкопки” для учнів УСШ І-ІІІ ступенів № 3. Спочатку учні прослухали інформацію про обласний краєзнавчий музей, про надзвичайну особистість Тиводара Легоцького, високоосвічену людину з широким колом зацікавлень, таких як археологія, історія, генеалогія, нумізматика, етнографія, ім'я якого заслужено присвоєно музею. Далі учні дізналися про відомих археологів нашого краю, які також працювали у музеї, Федора Потушняка, Едуарда Балагурі, Степана Пеняка, Йосипа Кобаля та інших. Велику зацікавленість аудиторії викликала інформація про археологічні розкопки в Ужгородському замку, а саме замкової церкви св. Юрія, які проводилися археологічними експедиціями під керівництвом к.і.н. С. Пеняка у 1970-80-х роках і к.і.н. В. Мойжеса у 2019 році. Розповідь супроводжувалася показом фото процесу роботи археологічної експедиції УжНУ у 2018 році, фото поховань, монет, прикрас, керамічних і металічних виробів, знайдених під час розкопок. Усі ці предмети передані на зберігання до музею і будуть представлені в експозиції для більш цікавого і наочного висвітлення історії нашого краю на прикладі історії Ужгородського замку і замкової церкви св. Юрія.



Всесвітній день тварин

     Уже стало традицією в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького проводити освітньо-виховні заходи, присвячені природоохоронним датам. 4 жовтня працівники сектору природи організували відзначення Всесвітнього дня тварин. Це свято має на меті звернути увагу суспільства на необхідності захисту тварин, як в природньому середовищі, так і в навколишньому урбанізованому світі. До музею завітали учні 8 класу Ужгородської ЗОШ № 12 зі своїм класним керівником М.Д. Негер .Під час «Подорожі у Царство тварин» разом із старшим науковим співробітником Бучмей О.В. школярі дізналися про історію заснування цього дня, мандрували залами експозиції «Природа Закарпаття», знайомилися з тваринним світом області. Багато цікавих фактів дізналися про нічних і денних хижих та водно-болотних птахів. З цікавістю слухали розповідь про ссавців, земноводних та плазунів нашого краю. Особливу увагу було звернено на тварин, які занесені до Червоної книги України. Учні усвідомили, що не можна завдавати тваринам болю, потрібно берегти, любити та захищати їх.