Єпископ Андрій Бачинський - портрет "ожив" в результаті співпраці двох музеїв

Єпископ Андрій Бачинський - творець "золотого віку" єпархії

В результаті співпраці двох музеїв - Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького та Закарпатського обласного художнього музею імені Йосипа Бокшая, багато поціновувачів історії і музеїв зможуть побачити портрет відомої історичної постаті краю - єпископа Андрія Бачинського, що "ніби ожив”. Автором портрету був австрійський художник Франц Ліндер, який створив його в 1792 році, ще за життя єпископа. Цифрове фото портрету надав нам художній музей, а ми його покращили і оживили технологіями на основі штучного інтелекту. Єпископ Андрій Бачинський - засновник духовної семінарії у стінах Ужгородського замку. В останні роки ми цілком справедливо все частіше звертаємося до культурних і духовних надбань нашого народу, морально-етичних цінностей, що сформувалися протягом століть. Творцями цих цінностей були представники різних верств населення у тому числі і духовенства. Одним з них був Андрій Федорович Бачинський. Він народився 14 листопада 1732 року в. с. Бенятин Ужанської жупи (тепер у Словаччині). Спершу Андрій навчався в Ужгородській гімназії. У 1765 році був висвячений у священики, після чого єпископ М. Ольшавський направив Андрія Бачинського для продовження освіти у Трнавській семінарії, де 1758 року молодий священик став доктором богослов’я. За роки навчання він оволодів і багатьма мовами. Своє служіння розпочав помічним душпастирем у Гайдудорозі. У 1761 році Бачинський став там парохом. Єпископ Ольшавський наближує до себе освіченого пароха, запрошує для обговорення конфіденційних питань, пов’язаних з каноніацією єпархії. 1 квітня 1770 року відбулася аудієнція Андрія Бачинського при дворі. Саме на цій зустрічі Бачинський переконав Марію Терезію створити окрему єпархію. 1772 року Бачинського з посади дорогського пароха і генерального вікарія призначено главою Мукачівської єпархії, якою він керував 36 років. Урочиста церемонія висвячення відбулася у травні 1773 року вімператорській каплиці у Відні, у присутності Марії Терезії. Вона особисто подарувала йому відповідні регалії – митру, сакос, перстень і хрест. Указом імператриці єпархія одержала в дарунок Ужгородський єзуїтський монастир з костьолом для владичної резиденції. 1 серпня 1775 року урядовець Ужанського комітату Міхай Еорі передав по акту А. Бачинському в присутносі ленів комісії і каноніків єзуїтську колегію, церкву при ній, єзуїтську бібліотеку й Ужгородський замок. 3 грудня 1778 до Ужгородського замку перенесено з Мукачева у богословську школу. Андрій Бачинський реорганізував її в духовну семінарію з чотирирічним строком навчання. На прохання Бачинського імператор Йосиф ІІ виділив для семинаристів 60 стипендій. Багато робив і для початкової освіти. Стараннями владики до кінця його життя було повністю впорядковано початкові школи повсій єпархії. Тоді на Закарпатті налічувалося триста шкіл. Багато робив Андрій Бачинський і для того, щоб видавалися книги. У 1804 – 1805 рр. він видав у м. Буді п’ятитомну Біблію («Біблія сиріч книги священного писанія ветхого и новаго завіта». Також Бачинський сприяв публікації історико-церковних творів І. Пастелія і Й. Базиловича. 1808 року Адрій Федорович тяжко хворів, а 7 листопада 1809 помер. Він першим з єпископів був похований в усипальниці під кафедральним храмом Ужгорода. Андрій Федорович Бачинський увійшов в історію Закарпаття і як публіцист, і як визначний культурно-освітній діяч другої половини XVIII cт. – поч. XIX ст., який стояв біля колиски культурно-національного відродження Закарпаття. Добу Андрія Бачинського справедливо називають «добою золотого віку» єпархії. Проте, що особистість і діяльність Андрія Федоровича Бачинського була відома широкому загалу й мала підтримку свідчать цитати відомих людей. Так зокрема, Михайло Лучкай у своїй «Історії карпатських русинів, церковній і світській, давній і новій аж по наш час писав: « Андрій Бачинський був настільки освіченим таким знавцем моральної чесноти, таким активним, що зміг подолати і найважчі справи, здобув для себе таку любов не тільки у єпархії, а й за її межами, як перед усією громадою, так і перед королівськими величностями…..». Уже в наші дні отець Атанасій Пекар, визначаючи місце і роль А. Бачинського в історії України, писав: «Єпископ Бачинський, відзначився не тільки, як славнозвісний церковний діяч, але також як просвічений провідник свого народу. Він переніс осідок Мукачівської єпархії до більш центрального міста, до Ужгорода, де набув величавий кафедральний храм і достойну єпископську резиденцію. При кафедральному храмі встановив капітул, а в замку заснував семінарію….». Гідно оцінює діяльність А. Бачинського викладач Пряшівського університету Андрій Шлепецький : «Спадщина А. Бачинського неоціненна з погляду її всеосяжності, а його послання нагадували про живі творчі сили народу». Провідний програміст музею - В. В. Габорець, Зав. сектору археології відділу історії та краєзнавства - О. Ю. Шумовська Закарпатський обласний художній музей ім.Й.Бокшая

Posted by Uzhhorod Castle, T. Lehoczky Transcarpathian Regional Local History Museum on Saturday, June 26, 2021

Поповнення музейної виставки

    Колекція КЗ “Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького” ЗОДА поповнилася новими експонатами, серед яких заслуговує на окрему увагу масивне підлогове дзеркало у рамі. Воно складається з двох частин: самого дзеркала і тумби. Прикрашене багатим різьбленням ручної роботи. Тумба покрита мармуром темно-синього кольору. На 5 ніжках, 3 балясини різьблені. Дві дверки з орнаментом грецької амфори з квітами, з 2 латунними накладками на замок та двома шухлядами. Виготовлене з дуба, клена, черешні. Дзеркало зроблено ужгородськими майстрами на початку ХХ століття, про що свідчать залишки етикеток з написом «Унгвар» на угорській мові на зворотньому боці експонату.

    Дзеркало знайдено в Ужгороді і придбано музеєм шляхом закупівлі у грудні 2020 року. 

    Оригінальний експонат, впевнені музейні співробітники, тісно пов'язаний з історією нашого міста, можливо з цікавими долями людей, які його виготовили або використовували. Саме напередодні 25-річчя Конституції України це підлогове дзеркало стане оздобою музейної виставки “Інтер'єр міщанської кімнати кінця ХІХ ст.”.

Валерія Русин, завідувач відділу
історії та краєзнавства

Оголошення

В понеділок 28 червня музей працює у звичайному режимі.
Експозиції та виставки відчинені.

Адміністрація музею.

22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв Другої світової війни

    В історії України назавжди залишаться в пам’яті героїчні і трагічні сторінки Другої світової війни. 22 червня 1941 року фашистська Німеччина віроломно напала на Радянський Союз, складовою частиною якого була Українська республіка. У боротьбі з фашистським агресором український народ заплатив дорогу ціну - понад чотири мільйони кращих синів і дочок країни.

Ужгород 1944 - площа Народна (тоді площа Міклоша Горті), на задньому плані - Палац губернатора (колишній парламент, в той час - штаб-квартира Закарпатської територіальної адміністрації).

    У Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького діють два зали експозиції «Закарпаття в роки Другої світової війни (1939 – 1945)». У хронологічній послідовності, на базі оригінальних історичних експонатів та світлин фотохроніки, подані найважливіші етапи війни, участь в них наших земляків і воїнів усіх народів воюючих країн світу.

    Історія розпорядилася таким чином, що закарпатці воювали в Червоній Армії, чехословацькому армійському корпусі генерала Людвіга Свободи, записувалися добровольцями на фронт після звільнення наших земель в кінці 1944 – початку 1945 років. Наші земляки воювали в русі Опору країн Західної Європи, Балканських країн тощо.

    В експозиції музею представлені матеріали про нелегальний перехід молоді в Радянський Союз з 1939 по 1941 рік після окупації краю угорськими військами. Там вони, за підозрою у шпигунстві, були засуджені і відправлені до сталінських таборів. За даними МЗС Чехословаччини в таборах перебувало 10 тисяч закарпатців.

    У роки угорської окупації страхітливих репресій зазнало єврейське населення Закарпаття. Після двох хвиль репресій у 1941 та 1944 роках за даними надзвичайної комісії було знищено в концентраційних таборах близько 125 тис. населення.

    У жовтні 1944 року війська 4-го Українського фронту визволили Закарпаття від німецько-фашистських окупантів. Загальні втрати військ, які діяли на Закарпатті, склали 64197 бійців (13,5 тис. загиблих і 50 тис. поранених).

    На Закарпатті знаходиться 42 військові кладовища і окремі братські могили, в яких поховано 3147 воїнів. Найбільшим є Пагорб Слави в Ужгороді, де спочиває 924 бійці. В області споруджено пам’ятники на кордоні зі Словаччиною «Україна – визволителям», «Добровольцям Закарпаття - учасникам війни» на площі Кирила і Мефодія.

    Крім постійно-діючої експозиції, в бібліотеці музею була відкрита виставка на тему «Роки війни – століття пам’яті». На ній представлені наукові видання, матеріали історичної літератури, спогади свідків війни, газетні публікації, фронтові світлини.

    У ці скорботні дні імена тих, хто ціною власного життя приніс свободу, не підлягають забуттю. Вшанувати їх пам’ять, запалити свічку, помолитися і покласти живі квіти – обов’язок кожного з нас.

Орос І.І.

До річниці Основного Закону держави в бібліотеці музею відкрита виставка «Конституція України у часі, джерелах і пам'яті»

    28 червня в нашій країні відзначається державне свято - День Конституції. До цієї події в бібліотеці Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького підготовлена виставка на тему: "Конституція України у часі, джерелах і пам'яті". Вона містить матеріали з історичної літератури, законодавчих актів української держави, фото та публікацій в періодичних виданнях - всього близько 50 документів і світлин.


    Конституція, як Основний Закон - це справжній фундамент життя і розвитку української держави і народу. На наших землях конституційний процес тривав майже одну тисячу років: від "Руської Правди" Ярослава Мудрого, через Конституцію гетьмана Пилипа Орлика "Договори і постановлення прав і вольностей війська Запорозького" до сучасної Конституції України.

    Конституція, як політико-правовий акт єдиного законодавчого органу держави, стала третім, за хронологією ухвалення найважливішим у новітній українській історії, документом. Перші два - декларація про державний суверенітет України від 20 липня 1990 р. та Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року.


    Відповідно до Конституції, Україна - суверенна і незалежна, унітарна, демократична, соціальна, правова держава з республіканською формою правління. Єдиним джерелом влади в державі є народ. Владу він здійснює безпосередньо або через виборні органи. Державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. У визначенні прав і свобод громадян Конституція виходить з того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю. Конституція закріплює політичні права громадян на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, свободу об'єднання в політичні партії і громадські організації, участь в управлінні державними справами.

    Конституція визначає правовий статус і повноваження Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, судових і прокурорських органів України.

    Як закон найвищої юридичної сили, Конституція здійснює базові принципи організації органів державної влади й місцевого самоврядування, закріпила їхню компетенцію, встановила права, свободи та обов'язки громадян. Протягом двох з половиною десятиліть до тексту Конституції було внесено декілька змін і поправок. Зміни стосувалися перерозподілу повноважень між органами державної влади у трикутнику: Президент, Верховна Рада й Уряд.

    На жаль, на нинішній період Україна ще не стала правовою державою, про цю конституційну норму нині навіть не згадують.

Орос І.І., Сачавська Н.Є.

"Літня школа юного археолога" - заняття на базі ЗОКМ ім. Т. Легоцького

    Два дні поспіль на базі ЗОКМ ім. Т. Легоцького проводились заняття для учнів «Школи юного археолога». Під час проведення таких заходів учні дізнаються багато корисної інформації. Зокрема, першого дня археологом, к.і.н. Мойжесом В.В. було проведено заняття біля руїн середньовічної замкової церкви. У ході лекції розказано про історію середньовічної церкви Ужгородського замку та підведено підсумки проведених археологічних досліджень у 2018 і 2019 років.


    Наступного дня спільно археологом-краєзнавцем, методистом Закарпатського центру туризму - Дзембасом О.В. та завідувачкою сектору археології відділу історії та краєзнавства - Шумовською О.Ю. було проведено заняття та оглядову екскурсію для слухачів «Літньої школи юного археолога». В ході роботи було розказано історію фортифікації, проведено оглядову екскурсію в експозиційних і виставкових залах де представлено експонати групи «Археологія». Жвавий інтерес в учнівської молоді викликали експонати представлені на виставці «Артефакти середньовічної церкви Ужгородського замку», які передала археологічна експедиція УжНУ. Також гуртківці знайомились з експозицією «Тиводар Легоцький – історик, етнограф, археолог», мали змогу побачити цікаві артефакти, які він збирав протягом усього свого життя. Виявляли учні інтерес до експонатів представлених латенською культурою (археологічна культура кельтських племен) та експонатів бронзової доби.


    Активна участь учнівської молоді під час занять та екскурсій присвячених науці археології є запорукою кращого оволодіння знаннями, навиками та уміннями. Адміністрація ЗОКМ ім. Т. Легоцького щиро сподівається, що ця небайдужа учнівська молодь згодом візьме участь у археологічних дослідженнях Ужгородського замку.


    Музей ЗОКМ ім. Т. Легоцького — важливе освітнє середовище і має значний навчальний потенціал. З погляду історичної освіти, колекції, виставлені в музеях, забезпечують учням відчутний зв’язок з часом, місцями, подіями чи людьми в минулому та дають змогу відчути еволюцію історії людства та культурної спадщини. Тому проведення різних занять традиційно розглядають як продовження навчального процесу для різних вікових груп учнів.


    Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького є скарбницею історичної та культурної спадщини, а музейні експонати – безцінної інформації про історію та культуру краю.

МУЗЕЙ ДОЛУЧИВСЯ ДО СВЯТКУВАННЯ 30-РІЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

    20 червня 2021 року в.о. директора КЗ «Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького» Закарпатської ОДА Делеган М.В. разом із завідувачами музейних відділів Русин В. І. та Джахман М. взяли участь в арт-моб-реконструкції «Повернення у минуле», яка пройшла на території замку-фортеці графів Телекі в селі Довге Довжанської ТГ Хустського району.


    Валерія Русин і Михайло Джахман підготували цікавий матеріал у супроводі з оригінальними експонатами з історії Довжанської битви 7 червня 1703 року. Саме в цей день в урочищі Шоромпів на Лемацькому полі біля села Довге відбулася важлива історична подія – перший бій національно-визвольної війни 1703−1711 років під проводом Ференца II Ракоці. Епіцентром подій став регіон верхньої течії Тиси, де невдоволених очолив відважний селянський ватажок, ветеран повстань минулих років Томаш Ессе з села Тарпа (сучасна Угорщина). Ку́руци були учасниками антигабсбурзьких повстань в Королівстві Угорщина в період з 1671 по 1711 роки. Здебільшого куруцами були етнічні угорці та рутени.


    Жвавий інтерес у глядачів викликала історична реконструкція воїна-куруца, яку доповнювали оригінальні експонати: бронзовий барельєф із зображенням Ференца ІІ Ракоці та його сподвижників, герб куруців, роботи Тетяни Романової, зброя повстанців та факсиміле Сатмарської мирної угоди 1711 року.


    Окрім представлених експонатів гості заходу мали можливість отримати безкоштовно на згадку друковану продукцію нашого музею, зокрема Наукові збірники, 16-17 і 18-19 випуски, двомовні буклети про сучасну експозицію «Закарпаття у період 8 – початку 20 ст.», календарі.


    Культурно-мистецька акція відбулася в рамках культурного марафону «Не забуваючи минуле, погляд у майбутнє», присвяченого 30-річчю Незалежності України.

                                                                                          Валерія Русин,
 завідувач відділу історії та краєзнавства


Найвродливіша графиня Ужгородського замку

Найвродливіша графиня Ужгородського замку - Крістіна Чакі

Найвродливіша графиня Ужгородського замку - оновлений анімований "живий" портрет з оригіналу, що зберігається в Спішському музеї, Словаччина. За історичними даними, Крістіна Чакі була дуже привабливою і багатою представницею давнього угорського роду Csáky. Мала гарне виховання, була освіченою і скромною донькою державного судді, над-жупана Спішської жупи Іштвана Чакі. Вона захоплювалася мистецтвом, а саме музикою і театром. Крістіна Чакі тричі виходила заміж. Двічі овдовівши, втретє вийшла заміж за Міклоша Берчені - державного діяча, одного з лідерів антигабсбургської національно-визвольної війни угорського народу 1703 - 1711 років. Палом Кошегі, секретарем Берчені, було описано заручини і весілля Крістіни Чакі та Міклоша Берчені у історичній пісні, яка складалася з шести частин. Цей твір був опублікований у 1894 році угорським дослідником Кальманом Талі. Ось деякі цікаві цитати з опису заручин та весілля: "Як тільки Крістіна виявила бажання, Таємно обмінялися каблучками ... Берчені ж її бажав від давна". "У суботу гідно, з милостивою Крістіною Чакі, він поклявся разом бути … Під благословенням Божим … Вони сховалися під ковдрою Венери" На масницю 1695 року Чакі і Берчені відгуляли помпезне весілля. Не дивлячись на значну різницю у віці, вони протягом усього свого подружнього життя, пронесли палке кохання один до одного. Сімейна пара своїм родинним гніздом обрала Ужгородський замок. 13 років вони проживали у цій фортеці, за їх часів Ужгородський замок зажив найбільшого свого розквіту. Джерело: Bercsényi házassága: történeti ének 1695-ből. Pál Kőszeghy, M. Tud. Akadémia, 1894: https://books.google.com/books?id=Cj0vAAAAYAAJ Провідний програміст музею - В. В. Габорець, Зав. сектору археології відділу історії та краєзнавства - О. Ю. Шумовська

Posted by Uzhhorod Castle, T. Lehoczky Transcarpathian Regional Local History Museum on Sunday, June 20, 2021

    Графиня Крістіна Чакі - оновлений анімований "живий" портрет з оригіналу, що зберігається в Спішському музеї, Словаччина.

    За історичними даними, Крістіна Чакі була дуже привабливою і багатою представницею давнього угорського роду Csáky. Мала гарне виховання, була освіченою і скромною донькою державного судді, над-жупана Спішської жупи Іштвана Чакі. Вона захоплювалася мистецтвом, а саме музикою і театром.

    Крістіна Чакі тричі виходила заміж. Двічі овдовівши, втретє вийшла заміж за Міклоша Берчені - державного діяча, одного з лідерів антигабсбургської національно-визвольної війни угорського народу 1703 - 1711 років.

    Палом Кошегі, секретарем Берчені, було описано заручини і весілля Крістіни Чакі та Міклоша Берчені у історичній пісні, яка складалася з шести частин. Цей твір був опублікований у 1894 році угорським дослідником Кальманом Талі.

    Ось деякі цікаві цитати з опису заручин та весілля: 

"Як тільки Крістіна виявила бажання,
Таємно обмінялися каблучками ...
Берчені ж її бажав від давна".

"У суботу гідно, з милостивою Крістіною Чакі,
він поклявся разом бути …
Під благословенням Божим …
Вони сховалися під ковдрою Венери"

    На масницю 1695 року Чакі і Берчені відгуляли помпезне  весілля. Не дивлячись на значну різницю у віці, вони протягом усього свого подружнього життя, пронесли палке кохання один до одного. Сімейна пара своїм родинним гніздом обрала Ужгородський замок. 13 років вони проживали у цій фортеці, за їх часів Ужгородський замок зажив найбільшого свого розквіту.

    Джерело: Bercsényi házassága: történeti ének 1695-ből. Pál Kőszeghy, M. Tud. Akadémia, 1894: https://books.google.com/books?id=Cj0vAAAAYAAJ

Провідний програміст музею - В. В. Габорець,
Зав. сектору археології відділу історії
та краєзнавства - О. Ю. Шумовська.

Майстер-клас із виготовлення гербарію

    16 червня наукові співробітники сектору природи відділу історії та краєзнавства Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького провели практичне заняття для юннатів Закарпатського обласного еколого-натуралістичного центру разом з керівниками гуртків (Величканич Ольгою, Копча Мирославою, Стрічко Оксаною, Катрич Іриною, Андрусь Ганною, Спащук Анастасією, Павко Мариною)  в природному середовищі. Метою польових практик є гармонійне поєднання дослідницької та практичної роботи з учнівською молоддю безпосередньо в природі, екологічне виховання і ознайомлення з пам’ятками природи, історії й культури Закарпаття.

    У дубовому лісі в мікрорайоні «Шахта» на околиці Ужгорода науковці поділилися з дітками своїм досвідом роботи в польових умовах. Завідувач сектору природи Михайло Біланич розповів про основні деревні породи, які учні бачили під час екскурсії. Домінуючим видом тут був дуб звичайний, траплялися сосни, граби, черешні дикі, кущі глоду та ожини, всього 12 видів дерев і кущів. Діти розглядали та порівнювали листкові пластинки, досліджували кору, збирали й визначали плоди, робили обміри дерев. Під час екскурсії звертали також увагу на трав’яну рослинність, гриби та слухали спів пташок.

    Старший науковий співробітник сектору природи Руслана Джахман провела цікавий майстер-клас із виготовлення гербарію. Гербарний аркуш містить багато цікавої інформації для ботаніків, адже це прямий доказ того, що рослина зростала на певній території. Про деякі види відомо лише завдяки гербарію. У природі вони вже зникли. Руслана Василівна показала світлини гербарних зразків, які зберігаються у музейних фондах: найстаріший  - із 1851 року. та розповіла про вчених, які збирали гербарій на Закарпатті. Діти дізналися про Лайоша Вагнера (1815-1888), Шандора Магочі-Дітца (1855-1945) та Іштвана Лаудона (1862-1924). Науковці також наголосили на тому, що рідкісні червонокнижні види рослин вилучати з природнього середовища не можна. Інформацію про них потрібно занотувати в польовому щоденнику. Юні дослідники природи теж записували  спостереження у своїх зошитах. 

    Практичне навчання безпосередньо в лісі закріплює теоретичні знання, набуті в шкільному класі а спілкування з природою покращує стосунки дітей зі світом навколо.

Найстарішому гербарному зразку 170 років

    Гербарій Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького  налічує більше 1000 гербарних аркушів. Найстаріший зразок, який зберігається у фондах Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького із 1851 року. Це валеріана трикрила (Valeriana tripteris), зібрана 170 років тому Лайошом Вагнером.

    Лайош Вагнер (1815-1888)  одним із перших почав збирати гербарій у нашому краї. Він народився  у с. Богдан Марамороського комітету (зараз Рахівський р-н). Незабаром його сім’я  переїхала у с. Домбо (Дубове) Тячівського району, де проживала  до 30-х років. З осені 1824 р. навчається у римо-католицькій гімназії міста Сігет, яку завершує у 17-річному віці. В ті часи в гімназії багато уваги приділяли природничим наукам, зокрема й ботаніці. Тоді   він і зацікавився рослинами. Разом із батьком-лісником мандрував пралісами Чорногори, неодноразово бував на Говерлі. Вищі філософські класи закінчив у гімназії м. Кошіце. Завершивши навчання, повертається до Сигету (зараз Мараморош-Сігет або Сігету Мармацієй – місто в Румунії)  і з 1835 року працює спочатку комісаром по перевезенню солі у Королівському управлінні шахт та тваринництва, а пізніше ключником. У вільний від роботи час  досліджує навколишню природу і колекціонує рослини.  Як свідчать записи на етикетці, гербарний зразок валеріани трикрилої (Valeriana tripteris)  він зібрав серед кам’яних андезитових скель  «Kőhát» біля Сигету у червні 1851 року. 

Загальний вигляд скель «Kőhát». На передньому плані село Окна-Шугатаг (Румунія).

    У 1855 році Лайош Вагнер разом зі сім’єю переїжджає до Хуста, де працює контролером і касиром королівського лісового господарського управління. Він поселяється у будинку лісника, розташованого у підніжжі Хустського замку. У 1870 р. Хустське королівське господарське управління припиняє свою діяльність і його переводять до Рахівського лісового управління.  В Рахові він працює до 1880 року, до виходу на пенсію. Пізніше переселяється з родиною до Хуста, де проживає до самої смерті. 9 червня Лайош Вагнер помирає. Похований у м. Хуст.

    Для нас він залишив величезну колекцію рослин (більше 40000 гербарних аркушів). Основна частина її зберігається в Угорському Природничому музеї. У фондах Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького є 5 гербарних аркушів із рослинами, зібраними Лайошом Вагнером у середині  ХІХ ст. 

    Гербарій – це не просто засушена рослина, це схоплений момент життя. Через століття ми   можемо   побачити рослини, що зростали в певний час на  певній території. 

Руслана Джахман старший науковий співробітник сектору природи
відділу історії та краєзнавства Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького

Обстеження стану збереженості метричних книг

На виконання запиту Державної архівної служби від 24.05.2021 № 3072/2.01-19/0 працівниками відділу формування НАФ та...

Posted by Державний архів Закарпатської області on Friday, June 11, 2021

Яскраві враження маленьких відвідувачів

На базі ЗОКМ ім. Т. Легоцького 03.06.21 року було проведено виховний захід для учнів 2-А класу УЗОШ 20 "Лідер" ...

Posted by Uzhhorod Castle, T. Lehoczky Transcarpathian Regional Local History Museum on Sunday, June 6, 2021

Невицький замок: краєвид з відновленої башти

Невицький замок: краєвид з відновленої башти

Невицький замок: краєвид з відновленої башти

Posted by Uzhhorod Castle, T. Lehoczky Transcarpathian Regional Local History Museum on Thursday, June 3, 2021

До 130-річчя з дня народження Адальберта Ерделі

    У фондосховищах Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького серед тисяч музейних предметів окрему групу становлять особисті речі та предмети вжитку відомих діячів історії та культури нашого краю. Сьогодні ми розповімо про особисті речі відомого художника, педагога, одного з основоположників закарпатської школи живопису – Адальберта Михайловича Ерделі (1891–1955). Народився у селі Загаття (тепер Хустський район) у родині сільського вчителя. Здобув художню освіту в Будапештській академії мистецтв, а з 1916 р. багато працював як художник і педагог, викладав у школах Ужгорода та Мукачева. У 1920–1930 рр. продовжував навчання у Мюнхені, Празі, Парижі, працював у Варшаві, Римі та Венеції, брав участь у багатьох європейських виставках. Адальберт Ерделі та Йосип Бокшай у 1927 р. заснували Публічну школу малювання, яка стала першим художнім навчальним закладом у нашому краї. В останні десятиріччя життя він поєднував напружену творчу роботу художника з викладацькою та громадською діяльністю.

    Згідно записів у інвентарних книгах у 1980 р. дружина А. Ерделі передала до музею на постійне зберігання робочий халат, два шкіряні футляри, мундштук та сигарницю. А у 1990 р. –  шкіряний футляр для окулярів, коробку для зберігання пензлів і фарб, палітру та стек для розмішування фарб, ручку, лупу, та вишукану бирку до валізи. Бирка виготовлена з шкіри коричневого кольору та прозорого пластику. Всередині пожовклий папірець з написом на угорській мові: «ЕRDÉLYI BÉLA. Liceumi rajztanár-festőmüvész. UNGVÁR. Csendes u. 3., telefon szám: 546» (Адальберт Ерделі. Викладач малювання в Ужгородській вчительській семінарії. вул. Тиха, 3, тел. 546 ). Незабаром  відвідувачі зможуть побачити предмети, яких торкалася рука нашого знаменитого земляка, в оновленій експозиції музею «Закарпаття між двома світовими війнами».

Михайло Джахман – завідувач відділу
науково-методичної та експозиційної роботи

24 Канал про нашу ініціативу в соціальній мережі TikTok:

А це класний контент у TikTok. Більше б такого 😉

Posted by 24 Канал on Tuesday, June 1, 2021

Міжнародний день захисту дітей в Ужгородському замку

    Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей. Сім'я і дитина - це споконвічні цінності, які сповідує український народ, будуючи свою державність та розвиваючи власну культуру.


    З нагоди відзначення цього свята в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї науково-освітнім відділом було проведено культурно-пізнавальний захід, для різних вікових категорій дітей.

    Завідувач відділом Марія Марич ознайомила дітей з історією виникнення цього свята.

    Його походження бере початок з 1925 року, коли представники різних країн вперше скликали «Всесвітню конференцію з благополуччя дітей» у Женеві. За підсумками конференції було прийнято рішення відзначати у всіх країнах світу День дітей, який зміг би привернути увагу до проблем дитинства. Конвенція ООН про права дитини – це особливий документ, угода, яку було ратифіковано 191 країною світу. Держави-сторони взяли на себе обов’язок забезпечувати і поважати всі права дитини, передбачені Конвенцією, яка визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку. В Україні ця Конвенція набула чинності з 27 вересня 1991 року і є частиною національного законодавства.


    Провідний науковий співробітник Вікторія Горінецька розповіла дітям, що метою цього дня є привернення уваги суспільства до потреб та прав дитини. Світова спільнота закликає зупинити домашнє насильство над дітьми, проводить освітні заходи, про те, куди вони можуть звернутися у разі обмеження їх прав і вчить суспільство враховувати потреби дитини, адже ніхто крім дорослих невзмозі допомогти дітям. Школярі мали можливість подивитися відеопрезентацію, створену на основі дитячих казок.

    У заході взяли участь діти 3-го (А) кл. Ужгородської початкової школи «Первоцвіт» з їх класним керівником Сухарі Любов Василівною.


    Велика увага також була приділена дітям з дитячих будинків сімейного типу, переможців фотоконкурсу «Світ дитячої мрії».

    На сьогодні в Україні майже 70 тисяч дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Менше, ніж третина з них позбавлена шансу на усиновлення. У решти дітей немає спеціального статусу, бо юридично вони перебувають під опікою родичів.


    День дітей не просто веселе свято для самих діток, а й нагадування дорослим про необхідність захищати права дитини, щоб діти росли здоровими і щасливими, вчилися і займалися улюбленими справами, адже дитинство – найпрекрасніша мить нашого життя, це – пора сподівань та здійснення мрій. Немає більшого щастя у світі, аніж посмішка дитини. Піклування про підростаюче покоління, його майбутнє – головний обов'язок батьків, суспільства та держави. Врешті-решт, саме для цього всі ми живемо та працюємо.

    Завершився захід екскурсіями по експозиційних залах музею, яку проводили співробітники відділу.

Зав.відділу науково-освітньої роботи Марія Марич
Провідний співробітник відділу науково-освітньої роботи
Вікторія Горінецька

Курсові роботи студентів-реставраторів

    31 травня відбувся перегляд курсових робіт студентів Закарпатської академії мистецтв. Студентами-реставраторами, під керівництвом завідувачки сектору реставрації Кліси К.І., було відреставровано пам'ятки мистецтва і історії з фондосховищ ЗОКМ ім. Т. Легоцького, які у майбутньому будуть представлені в експозиціях нашого музею.