Єпископ Андрій Бачинський - творець "золотого віку" єпархіїВ результаті співпраці двох музеїв - Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького та Закарпатського обласного художнього музею імені Йосипа Бокшая, багато поціновувачів історії і музеїв зможуть побачити портрет відомої історичної постаті краю - єпископа Андрія Бачинського, що "ніби ожив”. Автором портрету був австрійський художник Франц Ліндер, який створив його в 1792 році, ще за життя єпископа. Цифрове фото портрету надав нам художній музей, а ми його покращили і оживили технологіями на основі штучного інтелекту. Єпископ Андрій Бачинський - засновник духовної семінарії у стінах Ужгородського замку. В останні роки ми цілком справедливо все частіше звертаємося до культурних і духовних надбань нашого народу, морально-етичних цінностей, що сформувалися протягом століть. Творцями цих цінностей були представники різних верств населення у тому числі і духовенства. Одним з них був Андрій Федорович Бачинський. Він народився 14 листопада 1732 року в. с. Бенятин Ужанської жупи (тепер у Словаччині). Спершу Андрій навчався в Ужгородській гімназії. У 1765 році був висвячений у священики, після чого єпископ М. Ольшавський направив Андрія Бачинського для продовження освіти у Трнавській семінарії, де 1758 року молодий священик став доктором богослов’я. За роки навчання він оволодів і багатьма мовами. Своє служіння розпочав помічним душпастирем у Гайдудорозі. У 1761 році Бачинський став там парохом. Єпископ Ольшавський наближує до себе освіченого пароха, запрошує для обговорення конфіденційних питань, пов’язаних з каноніацією єпархії. 1 квітня 1770 року відбулася аудієнція Андрія Бачинського при дворі. Саме на цій зустрічі Бачинський переконав Марію Терезію створити окрему єпархію. 1772 року Бачинського з посади дорогського пароха і генерального вікарія призначено главою Мукачівської єпархії, якою він керував 36 років. Урочиста церемонія висвячення відбулася у травні 1773 року вімператорській каплиці у Відні, у присутності Марії Терезії. Вона особисто подарувала йому відповідні регалії – митру, сакос, перстень і хрест. Указом імператриці єпархія одержала в дарунок Ужгородський єзуїтський монастир з костьолом для владичної резиденції. 1 серпня 1775 року урядовець Ужанського комітату Міхай Еорі передав по акту А. Бачинському в присутносі ленів комісії і каноніків єзуїтську колегію, церкву при ній, єзуїтську бібліотеку й Ужгородський замок. 3 грудня 1778 до Ужгородського замку перенесено з Мукачева у богословську школу. Андрій Бачинський реорганізував її в духовну семінарію з чотирирічним строком навчання. На прохання Бачинського імператор Йосиф ІІ виділив для семинаристів 60 стипендій. Багато робив і для початкової освіти. Стараннями владики до кінця його життя було повністю впорядковано початкові школи повсій єпархії. Тоді на Закарпатті налічувалося триста шкіл. Багато робив Андрій Бачинський і для того, щоб видавалися книги. У 1804 – 1805 рр. він видав у м. Буді п’ятитомну Біблію («Біблія сиріч книги священного писанія ветхого и новаго завіта». Також Бачинський сприяв публікації історико-церковних творів І. Пастелія і Й. Базиловича. 1808 року Адрій Федорович тяжко хворів, а 7 листопада 1809 помер. Він першим з єпископів був похований в усипальниці під кафедральним храмом Ужгорода. Андрій Федорович Бачинський увійшов в історію Закарпаття і як публіцист, і як визначний культурно-освітній діяч другої половини XVIII cт. – поч. XIX ст., який стояв біля колиски культурно-національного відродження Закарпаття. Добу Андрія Бачинського справедливо називають «добою золотого віку» єпархії. Проте, що особистість і діяльність Андрія Федоровича Бачинського була відома широкому загалу й мала підтримку свідчать цитати відомих людей. Так зокрема, Михайло Лучкай у своїй «Історії карпатських русинів, церковній і світській, давній і новій аж по наш час писав: « Андрій Бачинський був настільки освіченим таким знавцем моральної чесноти, таким активним, що зміг подолати і найважчі справи, здобув для себе таку любов не тільки у єпархії, а й за її межами, як перед усією громадою, так і перед королівськими величностями…..». Уже в наші дні отець Атанасій Пекар, визначаючи місце і роль А. Бачинського в історії України, писав: «Єпископ Бачинський, відзначився не тільки, як славнозвісний церковний діяч, але також як просвічений провідник свого народу. Він переніс осідок Мукачівської єпархії до більш центрального міста, до Ужгорода, де набув величавий кафедральний храм і достойну єпископську резиденцію. При кафедральному храмі встановив капітул, а в замку заснував семінарію….». Гідно оцінює діяльність А. Бачинського викладач Пряшівського університету Андрій Шлепецький : «Спадщина А. Бачинського неоціненна з погляду її всеосяжності, а його послання нагадували про живі творчі сили народу». Провідний програміст музею - В. В. Габорець, Зав. сектору археології відділу історії та краєзнавства - О. Ю. Шумовська Закарпатський обласний художній музей ім.Й.Бокшая
Posted by Uzhhorod Castle, T. Lehoczky Transcarpathian Regional Local History Museum on Saturday, June 26, 2021