Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького, Ужгородський замок: травня 2022

Анонс

Юлій Фірцак (1836−1912) - до 110-річниці від дня смерті

Видатною постаттю в історії релігії і духовної культури нашого краю є мукачівський греко-католицький єпископ Юлій Фірцак (1836-1912), який посідає трон мукачівських владик з 1892 по 1912 рік. Багато його розпоряджень та ініціатив служили інтересам греко-католицької церкви. Велику увагу єпископ приділяв розвитку освіти, церковного співу, самопідготовці духовенства, видавництву книжок, розвитку різних спільнот, а також старався піднести рівень життя русинського народу. Міська управа Ужгорода 27.03.1911 р. на святі, присвяченому 50-річчю висвячення єпископа Фірцака на священика, прийняла рішення відрізок вулиці від Капітульної, Собору, до будівлі чоловічої королівської гімназії (нині торговельно-економічний коледж) назвати його іменем (до 1945 р.), а самого єпископа обрати почесним громадянином міста. Серед рукописного і архівного фонду Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького є чимало циркулярів, підписаних єпископом, церковних розпоряджень, виданих ним, документів про відоме Общество св. Василія Великого, відновлене завдяки благословення Юлія Фірцака у 1895 р., «Церковный уставъ», який щороку (з 1897 р.) видавався за наказом Владики, нотних збірників церковного співу, словників, книг. Деякі з них представлені в експозиційних залах музею, що висвітлюють розвиток духовної культури нашого народу у ХІХ ст.

Народився 22.08.1836 р. в c. Худльово комітату Унґ (нині Ужгородський р-н Закарпатської області) в сім’ї священика Василя, котрий служив у селі парохом.

Богословські студії скінчив у Відні. Спочатку навчання у семінарії Барбареум (1855−1859), по завершенні якої складає лише ригоризм з догматики (1859). Одразу ж здобуває вищі богословські студії в Августінеумі (1859−1861), після яких складає ригоризм з морального богослов’я. Офіційно навчання у Відні завершив 26.09.1861 р.

26.09.1861 р. єпископ Василь Попович (1837−1864) висвячує Ю. Фірцака на священика і призначає професором догматики до єпархіальної семінарії в Ужгороді.

1876 р. отримав титул каноніка і зайняв посаду ректора семінарії, яку обіймав до 1887 р. Того ж року обраний депутатом до угорського парламенту від Великоберезнянського округу.

Король Франц Йосип 26.05.1891 р. призначив, папа Лев ХІІ 17.12.1891 р. іменував його мукачівським єпископом. Євген Фенцик, редактор духовно-літературного журналу «Листок», з цього приводу святково оформив титульну сторінку свого видання від 1 липня 1891 р., де розмістив фото Юлія Фірцака та присвячену йому віршовану оду.

Єпископські свячення йому уділив у Пряшеві 10.04.1892 р. місцевий єпископ Іоан Валій (1882−1911). Був інтронізований в Ужгороді 01.05.1892 р.

1892 року новий владика виклопотав у Апостольській Столиці відпустову індульгенцію на свято Вознесіння ГНІХриста, а 1893 р. він отримав відповідні відпустові привілеї і для Боронявського монастиря на Мараморощині.

З нагоди 1000-ліття смерті св. Кирила і Мефодія папа Лев ХІІ увів вшанування рівноапостольних св. Кирила і Мефодія і встановив їх свято для цілої Вселенської Церкви. Усупереч позиції угорського уряду єпископ Юлій Фірцак услід за рішенням Львівського синоду (1891) тихо і без розголосу 1895 р. також увів їхнє свято до Молитвослова.

1896 р. єпископ разом з іншими 14-ма депутатами угорського парламенту звернувся до прем’єр-міністра та міністра у справах релігії та освіти, торгівлі, внутрішніх справ, сільського господарства та міністра фінансів з «Меморандумом у справі допомогти і розвитку духовних і матеріальних умов рутеномовного народу, який проживає проживає у північно-східних Карпатах». Саме цей меморандум започаткував «Руську акцію» (пізніше назва змінена під тиском уряду на «Верховинську акцію») для покращення економічного становища рутенського населення Верховини. Від імені уряду у 1897 р. її очолив економіст Едмунд Еґан (1851−1901). Фірцак створює майже 100 споживчих і кредитних кооперативів у рамках цієї програми. У 1900 р., на домагання священиків, єпископ наказав усім парохам засновувати у своїх парафіях «Братство тверезості», яке вручив під покровительство св. Іоана Хрестителя та затвердив його Устав.

За наказом Владики (1897) щороку видавався т.зв. «Церковный уставъ», в якому були детально описані літургійні приписи щодо окремих відправ на всі неділі й свята церковного року.

1897 р., розроблений каноніком Олександром Микитою устав Общества св. Розанца, за згодою консисторії був затверджений єпископом Юлієм Фірцаком. Єпархіальним керівником рожанцевих товариств єпископ призначив о. Андрія Карцуба. 1903 р. єпископ дозволив о. Карцубові заснувати при кафедральному храмі в Ужгороді Общество св. Розанца.

З благословення владики Юлія Фірцака 29.08.1895 р. було відновлено роботу Общества св. Василія Великого, котре очолив тодішній ректор духовної семінарії в Ужгороді канонік Іоан Якович,, а його заступниками стали канонік Іоан Туряй та архідиякон Гавриїл Чопей. Друкованим органом товариства стала газета «Наука», яка від 05.05.1897 р. виходила кожного другого тижня. Першим редактором її став тогочасний віце-ректор єпархіальної семінарії о. Юлій Чучка. У 1899 р. Общество св. Василія Великого придбало власну друкарню, яку було розміщено в приміщенні семінарії на території Ужгородського замку. Першим її директором став гімназійний викладач релігії о. Еммануїл Рошкович. Після розпуску Общества всю його власність і друкарню передано заснованій 1902 р. Акціонерній видавничій спілці «Уніо».

З благословення єпископа Юлія Фірцака «Уніо» опублікувало: «Букваръ» М. Врабеля (1898), молитовник о. Е. Рошковича «Ангелъ Господень» (1902), повний «Пђсенникъ» релігійних пісень о І. Сільвая (1902), «Азбуку», «Читанку» і «Граматику» о. Августина Волошина для церковних шкіл, «Угорськую рђчь» дяковчителя І. Мигалки, «Библію», «Литургику» і «Церковную исторію» о. Е. Мустяновича, «Малый катехизмъ» і «Великій катехизмъ» каноніка О. Микити, «Великій Изборникъ» (1906), перевірений каноніком Петром Ґебеєм, «Церковное простопђніе на нотахъ» (1906), укладене о. І. Бокшаєм та о. Й. Малиничем, «Старославянскій-оугорскій-русскій-нђмецкій словарь къ священному писанію» (1906), укладений о. Е. Кубеком. З дозволу єпископа у 1909 р. було засновано Християнське народне брастсво, друкованим органом якого була газета «Наука», котру до 1914 р. фінансово підтримувала єпархія.

Єпископ Юлій (Фірцак) провів два єпархіальні синоди – 1897 р. і 1903 р. На першому з них, що відбувся в Ужгороді 30.09.1897 р., було порушено питання щодо матеріального забезпечення кліру, відносно церковних шкіл, душпастирської праці та церковних організацій. На першому з них, що відбувся в Ужгороді 30.09.1897 р., було порушено питання щодо матеріального забезпечення кліру, відносно церковних шкіл, душ пастирської праці та церковних організацій. Другий синод, який відбувся 8-12.09.1903 р., працював у чотирьох комісіях: 1) фінансові справи, 2) життя духовенства, 3) душпастирська праця і навчання релігії на парафіях і 4) соціально-економічна діяльність духовенства. Синод постановив, щоб «катехизм і Біблію всюди навчали народною мовою».

1903 р. мукачівський єпископ провів повний ремонт резиденції, покрив її новим дахом і відновив єпископську каплицю. Того ж року він заснував жіночу учительську семінарію. Першим її директором став керівник чоловічої учительської семінарії о. Віктор Каменський (до 1906). Ще в 1897 р., за його директорства (1892−1917), чоловіча учительська семінарія в Ужгороді стала чотирикласною. Правда, 1908 р. руську, як обов’язкову мову викладання для греко-католицьких дітей, в обох семінаріях було повністю скасовано.

На останні роки владицтва Юлія Фірцака відноситься зародження православного руху, який розпочався в с. Іза комітату Мараморош (тепер Хустський р-н Закарпатської області). Місцеві вірники на чолі зі своїм дяковчителем Андрієм Владимиром 1902 р. виступили проти змадяризованого пароха о. Андрія Азарія (мол.). Мукачівський єпископ, наляканий зверненням ізянських вірників до Сербського патріарха вислати їм православного священика, особисто просив імператора Франца Йосифа не допустити приїзду до с. Ізи о. Герасима Петровича. Заарештованих селян, які перейшли в православ’я, угорський уряд судив у Мараморош-Сиготі «за зраду батьківщині». За брутальний судовий процес передова європейська громадськість засудила угорську судову систему: в таборі її захисників перебував і єпископ Юлій (Фірцак).

На доручення останнього єпархіального синоду, старанням владики 1906 р. вийшов перший нотний збірник угро-руського церковного співу «Церковное простопђніе на нотахъ». За наспівом дяка кафедрального храму Йосифа Малинича його уклав професор музики й церковного співу при дяковчительській семінарії, диригент хору кафедрального собору Іоан Бокшай.

Аналогічну уніфікацію єпископ вирішив здійснити і з використовуваними в єпархії пісенниками духовних пісень. Так, на основі трьох рукописних пісенників: дяковчителя Василя Липець кого з Нового Давидкова біля Мукачева, дяка Юрія Яцини з Колодного (тепер Іршавський р-н) та пароха с. Терешуля (тепер с. Тарасівка Тячівського р-ну) о. Еміліяна Стрипського за вказівкою Юлія Фірцака парох с. Нове Давидково Іоан Сільвай 1903 р. уклав повний пісенник під назвою «Пісенник или Собраніе пђсней поемыхъ во дни Праздниковъ и Нарочистыхъ святыхъ, равно Пђсней покаянныхъ и надгробныхъ».

Єпископ Юлій Фірцак, подібно до своїх знаменитих попередників А. Бачинського (1773−1809) та В. Поповича (1837−1864), управляв єпархією дуже сумлінно, суворо наглядав за дотриманням порядку і дисципліни. Він постійно видавав нові розпорядження, пригадував старі та кодифікував розпорядження своїх попередників за їхнім змістом. Перший циркуляр уже в сані єпископа видав 06.04.1891 р. в Ужгороді. За 1892 р. оголошено 8 розпоряджень, 1893 р. опубліковано 12 циркулярів до священиків та парафіян, 1894 р. опубліковано 16 циркулярів. Старанно звертав увагу священників на ті державні закони, що стосувалися церковного життя протягом деяких років. Наприклад, 1910 р. він видав аж 12 циркулярів, кожний з яких по 4-6 сторінок фоліо. Щодо мови його розпоряджень, то наприклад, Різдвяне послання до вірників та духовенства від 1894 р. було написане руською мовою, тоді як циркуляри для священиків – угорською мовою.

Під тиском уряду єпископ Юлій Фірцак звернувся своїм пастирським листом від 16.06.1910 р. до священиків, щоб у кожній парафії скликали загальні збори і детально пояснили парафіянам значення заміни церковного календаря, які своїми підписами в заяві повинні висловити своє ставлення в цьому питанні. Та на цьому справа календарної реформи при Фірцакові й закінчилася.

За 20 років свого владицтва Юлій Фірцак спорудив і відкрив понад 200 церковних шкіл (з 417 колишніх парафіяльних шкіл Мукачівської єпархії навчання проходило лише у 119, обмежуючи лише читанням із Псалтиря, навчання катехизму та церковного співу).

Єпископ Юлій Фірцак найбільше з усіх владик жертвував на різні єпархіальні цілі. Коли з нагоди 50-річчя його священства був заснований т.зв. Фонд ім. Ю. Фірцака для бідних, то він особисто вніс на його рахунок 43 тис. австр. крон.

1901 р. Ю. Фірцак першим з мукачівських єпископів був відзначений папою Левом ХІІІ титулом «Римського графа й Асистента папського трону».

Після довготривалої хвороби помер в Ужгороді 01.06.1912 р., так і не дочекавшись призначення єпископа-помічника. На відміну від своїх попередників, був похований не в крипті кафедрального храму, а в спеціальній каплиці, побудованій на замковому кладовищі, де зазвичай ховали різних священиків.

Єпископ Юлій Фірцак, як писалося в некролозі, «…змагався всіма силами піднести духовне життя вірних, тож відвідував свої парафії, щоб зміцнити їх у вірі й любові до їхнього тисячолітнього обряду».

Діана Штерр, к.і.н., ст. н/с відділу історії та краєзнавства,

Валерія Русин, завідувач відділу історії та краєзнавства

Анонс:

Квест «Пізнай птахів замкового парку»

27 травня у рамках вивчення предмету «Пізнаємо природу» учні 5 А класу Ужгородської ЗОШ №8 разом зі своєю вчителькою Гаврош Н. М. вивчали птахів, які живуть у замковому парку. До них приєдналися і діти внутрішньо-переміщених осіб. Спочатку наукові співробітники сектору природи розповіли діткам про пернатих, які живуть на замковій горі, а потім навчання продовжилося у виді квесту. Учні дізналися, що чорна пташка із жовтим дзьобиком, яка дуже гарно співає – це чорний дрізд, а трохи менша за розмірами – горихвістка чорна. Деколи сюди залітають щиглики, золотомушки, зеленяки та синиці довгохвості. Постійними мешканцями є синиці великі, повзики та ворони сірі. Зараз уже почався період, коли пташенята вилітають із гнізда і часто їх можна побачити в місті. Виконуючи завдання «Батьки і діти», дітки довідалися, як виглядають злетки деяких видів птахів.

Науковці нагадали про те, що не слід вилучати їх від батьків, а допомагати лише тоді, коли їм справді загрожує небезпека. В кінці заходу дітки отримали солодкий сюрприз і поділилися своїми враженнями. Найбільше їм сподобалося завдання із справжніми гніздами, а найважче було розмістити по парах зображення пташенят і дорослих птахів.

Всеукраїнський день краєзнавства

Вітаємо колег з Всеукраїнським днем краєзнавства, зичимо творчого натхнення та реалізації дослідницьких цілей. Удачі, успіхів та миру.

Адміністрація музею Закарпатський ОКМ ім. Т. Легоцького

Виставка «Життя проти війни»

«Життя проти війни»: виставка в обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького
Підготовка тривожних рюкзаків, сховища, волонтерство, збір гуманітарної допомоги і на фронт, і переселенцям стали повсякденністю українців. Одразу ж у перші дні війни згуртувалися й закарпатці. Як починали працювати волонтерські рухи, як годували, зігрівали переселенців та надавали їм допомогу на вокзалах, кордонах, як діяв цілодобовий пункт для координації та розміщення людей в історико-культурному центрі «Совине гніздо» – усе це можна побачити на виставці «Життя проти війни» в обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького. Підписуйтесь на наш телеграм-канал: https://t.me/Tv21Ungvar
Posted by Tv21 Унгвар on Thursday, May 26, 2022

Анонс: Квест «Пізнай птахів замкового парку»

27 травня о 13 год. запрошуємо діток 8-12 років на пізнавальний квест «Пізнай птахів замкового парку»

Реєстрація за ном. 0958913062

«Слов’янська писемність – душа всіх слов’янських націй»

24 травня народи різних країн відзначають День слов’янської писемності та культури. Це свято приурочують до дня вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – слов’янських просвітителів та провідників християнства.

Писемність є найважливішою складовою частиною культури будь-якого народу. Після прийняття християнства почали активно будувати церкви. В той же час служби велися все ще на незрозумілій для більшості слов’ян мові (латинь), що і спонукало Кирила до створення азбуки для слов’янських народів. У 863 р. він створює Глаголицю, якою написані найдавніші слов’янські пам’ятки. Вона налічувала 39 літер.

В ХІ ст. Глаголицю витісняє Кирилиця. Загалом Кирило й Мефодій переклали значну кількість книг, що стало передумовою започаткування слов'янських літературних мов і книжкової справи, чим підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий рівень.

   24 травня в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького працівники науково-освітнього відділу провели пізнавальний, тематичний урок «Слов’янська писемність – душа всіх слов’янських народів» для дітей, які вимушено перебувають на Закарпатті, втікаючи від військових дій. Зав. відділу Марія Марич розповідала дітям, що таке звукова мова, яким було перше письмо, перші книги та як виник перший папір. Основна увага була приділена розповіді про Кирила і його брата Мефодія, їх неоціненний внесок у розвиток слов’янської мови та про Нестора-літописця, якого по праву вважають батьком української історії й словесності.

   На уроці були присутні діти та їх сім’ї з багатьох областей України, які вимушено перебувають на Закарпатті, втікаючи від військових дій і якими займаються волонтери із «Sinema Speis». Вони могли також взяти участь у майстер-класі з розпису пером та зробити малюнок-оберіг на руці.

   Мова служить єдиним засобом вираження думок і почуттів, засобом спілкування між людьми, це вона поєднує спільноту людей в націю і сприяє єдності її культури та звичаїв.

   На завершення заходу діти познайомилися з історією Закарпаття та історією Ужгородського замку. Вони отримали величезне задоволення, багато позитивних емоцій і ще довго будуть ділитися своїми чудовими враженнями щодо набутих знань.

Підготовка до виставки

У процесі підготовки до відзначення 160-річчя від народження Іштвана Лаудона, наукові співробітники музею проводять пошукову роботу зі збору матеріалів, пов’язаних із діяльністю відомого в Ужгороді натураліста. На днях старший співробітник сектору природи Руслана Джахман вивчала гербарії біологічного факультету Ужгородського національного університету, де зберігаються й гербарні зразки рослин, які в 1966 році Закарпатський краєзнавчий музей передав кафедрі ботаніки. Серед них є збори Іштвана Лаудона. Було відібрано й зроблено фотофіксацію найбільш цінних зразків, а ботаніки к. б. н. Шевера М. В. та к. б. н. Мигаль А. В. надали наукову допомогу і рекомендації, які рослини варто показати на виставці.

«Україна - це Європа»

«Україна — серце Європи"... Цей вислів знає кожен, та не кожен замислюється, що він означає. Що мається на увазі: чи то географічне розташування нашої держави, чи то популярність її серед європейських народів, чи то національний характер пересічного українця?

Щоб рухатися вперед, потрібно не лише любити Батьківщину, а й знати та поважати своїх сусідів. А ще вивчати їхній досвід. Українська молодь виступає за європейський вектор розвитку інтеграції держави. Бо наш народ з його культурною спадщиною, гуманістичною ментальністю достойний зайняти в Європі гідне місце.

З нагоди відзначення Дня Європи 20 травня у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї, для дітей та дорослих, які вимушено зупинилися в Ужгороді, втікаючи від військових дій російських загарбників, проводився пізнавально-розважальний захід «Україна – це Європа».

Ми маємо величезне бажання разом із європейськими країнами будувати своє майбутнє нашої рідної України. Ми хочемо відкривати для себе Європу і пізнавати європейські цінності. Зав. відділу музею Марія Марич знайомила дітей та їх сім’ї з різними країнами Європи, їх культурою, визначними архітектурними та історичними пам’ятками. Старший науковий співробітник відділу науково-освітньої роботи Галина Титаренко розповіла дітям про те, як виник Європейський Союз, його прапор, гімн та грошова одиниця.

Завершився захід екскурсією по музею, в якій учасники заходу ознайомилися з історією нашого краю та історією Ужгородського замку, побачили багато цікавих експонатів. Працівники музею створили атмосферу радості та довіри, щоб діти почувалися, як у мирний період вдома, відволіклися від страшних спогадів та розважилися.

Спільним в України та Європейського Союза є прагнення свободи, поваги, безпеки й толерантності.

Майстер-клас по ліпленню та гончарству з природньої глини

20 травня у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького для дітей проведено майстер-клас з ліплення та гончарства з природньої глини. Його проводила художник Юлія Єгорова-Рогова. Вона показувала та допомагала дітям втілити найрізноманітніші творчі задуми та створити унікальний посуд або ж предмет домашнього декору своїми руками.

Робота з глиною чудово підходить для людей різного віку, адже вона позитивно впливає на нервову систему та допомагає зняти стерс.

Тож гончарний майстер-клас – це чудовий подарунок, завдяки якому, кожен зможе втілити у життя свої креативні ідеї.

Україна відзначає День Європи

Щороку у третю суботу травня Україна відзначає День Європи. Нині для українців цей день набув особливого значення, адже нашу країну та ЄС єднають не лише спільні цінності, історія та культура. Наразі, країни, які раніше були просто сусідами, стали для нас насправді близькими друзями, помічниками та для багатьох – прихистком та порятунком від російської агресії. Водночас українські воїни стали для європейців міцним щитом, який боронить фактично всю Європу від агресивних імперських амбіцій кремля. Українці тепер – приклад мужності, незламності та героїзму, а також єдності.

ВІДНОСИНИ УКРАЇНА-ЄС

- відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як представник головуючої в ЄС країни, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України;

- намір України розбудовувати відносини з ЄС на принципах інтеграції був вперше проголошений у Постанові Верховної Ради України від 2 липня 1993 року «Про основні напрями зовнішньої політики України»;

- представництво Європейської Комісії в Україні відкрилось у Києві у вересні 1993 року;

- першою правовою основою відносин між Україною та ЄС, яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань стала Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 14 червня 1994 року (набула чинності 1 березня 1998 року);

- 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди між Україною та ЄС. Після кількох років переговорів, політичну частину Угоди про асоціацію було підписано 21 березня 2014 року, економічну частину – 27 червня 2014 року. 16 вересня 2014 року Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Цей документ за своїм обсягом і тематичним охопленням став найбільшим міжнародно-правовим документом за всю історію України та найбільшим міжнародним договором з третьою країною, коли-небудь укладеним Європейським Союзом;

- 11 червня 2017 року для громадян України набув чинності безвізовий режим з Європейським Союзом;

- Європейський Союз є найбільшим торговим партнером України. За підсумками 2020 року частка ЄС склала 40,7%;

- ЄС разом зі своїми країнами-членами є найбільшим донором гуманітарної допомоги для сходу України (загалом понад 402 млн євро з початку війни в 2014 році).

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ЄС

- Євросоюз – не держава, проте він має характерні державні ознаки: прапор, гімн, девіз і власну валюту;

- в Європейському Союзі немає столиці, втім, фактично цю функцію виконує бельгійський Брюссель. Окремі євроінституції також розташовані в Люксембурзі, Страсбурзі (Франція) і Франкфурті-на-Майні (Німеччина);

- прапор Європейського Союзу – синє тло, на якому розташоване коло з 12 золотих зірок. На відміну від, наприклад, прапора США, кількість зірок пов’язана не з кількістю країн у Союзі, а з магією числа 12: аналогічно до 12 знаківЗодіаку, 12 місяців у році, 12 лицарів Круглого столу тощо;

- гімном Європейського Союзу стала інструментальна версія «Оди радості» Людвіга ван Бетховена, що була написана на вірш Фрідріха Шіллера;

- девіз In varietate concordia (з латини – «Єдність у різноманітності») наголошує, що народи континенту об’єдналися заради миру та процвітання, і в цій єдиній європейській родині є місце різним країнам і культурам;

- у ЄС немає власних збройних сил, однак більшість країн-учасниць входять до НАТО;

- світогляд Європейського Союзу ґрунтується на шести основних цінностях. А саме: повага до людської гідності, свобода, демократія, рівність, верховенство права, повага до прав людини, включно з правами меншин;

- населення Європейського Союзу становить майже 445 мільйонів осіб, а загальний номінальний внутрішній валовий продукт складає 17 трлн доларів США. Це третє і друге місце у світі відповідно;

- після виходу у 2020 році Великої Британії, ЄС нараховує 27 країн-учасників;

- офіційна валюта Європейського Союзу – євро, була введена в обіг 1 січня 2002 року. Нині євро офіційна валюта 19 з 27 держав ЄС, та в 6 інших європейських державах;

- у 2012 році Євросоюз став лауреатом Нобелівської премії миру.

Традиційна жіноча сорочка Тур’янської долини (з фондових зібрань ЗОКМ ім. Т. Легоцького; з публікації С. Маковського)

НОВІ ВИСТАВКИ ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ МУЗЕЇВ ВІДКРИЛИСЯ В УЖГОРОДСЬКОМУ ЗАМКУ

18 травня 2022 року для відвідувачів Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького було презентовано дві виставки, що зображають сучасність і минуле.

Виставку «Життя проти війни» про трагічні події, які відбуваються в нашій країні у 2022 р., відкрила Марія Марич. Авторка розповіла, що на виставці зібрано артефакти російської агресії в Україні, трофеї 128-ї бригади, які передав музею майор ЗСУ, учасник російсько-української війни Вадим Ворона. Були представлені військові каски, розмальовані художниками, які передала мистецтвознавець Оксана Гаврош. На виставці розміщені фото, як в Ужгороді люди гуртуються для допомоги вимушеним переселенцям, надають медичну та психологічну підтримку, забезпечують безкоштовним харчуванням та місцем проживання.

Активно долучалися до підтримки вимушених переселенців і працівники музею. Є фото, як музейні працівники проводять безкоштовні майстер-класи та квести, знайомлять дітей та дорослих, вимушених переселенців, з історією нашого краю.

На жаль у цій страшній війні, з 24 лютого по 24 квітня загинуло вже більше 40 героїв Закарпаття. Створений стенд із фотографіями загиблих воїнів.

На території музею проходили різноманітні майстер-класи, які забезпечив Закарпатський обласний палац дитячої та юнацької творчості «Падіюн». Також діти мали можливість малювати картини з художницею Наттелою Овсієнко.

Виставку «Поліхромне художнє різьблення XVIII-ХІХ ст. з фондів музею» відкрила Валерія Русин. Авторка підкреслила, що представлені предмети експонуються вперше і дійсно є цінними зразками сакрального мистецтва нашого краю цього періоду. Художнє декоративне різьблення 19 ст. надавало речам церковного вжитку естетичної довершеності і виносило їх за межі побутовості й буденності. Завідувачка відділу історії та краєзнавства окремо виділила найцінніші експонати, що стали серцем камерної виставки, зокрема «Маскарон» XVIII ст. зі старої римо-католицької церкви св. Мартина у м. Мукачево, скульптурну композицію з елементами рококо «Христос, що сумує», XVIII ст., витвір відомого закарпатського живописця Михайла Манковича – ікону «Тайна вечеря», виконану у 1869 р. для іконостасу греко-католицької церкви с. Колочава Міжгірського району. Наголосила на тому, що побудові виставки передувала кропітка науково-дослідна і реставраційна робота наукових співробітників відділу і реставраторів.