Візит Посла Швеції до Закарпаття

 З робочим візитом до Закарпаття завітав Надзвичайний і Повноважний Посол Швеції в Україні пан Мартін Оберг. У рамках свого візиту він із зацікавленням відвідав в атріумі Закарпатської ОДА тимчасову виставку «Культура у війні», що присвячена розвитку та збереженню культурної спадщини України попри війну.

Екскурсію англійською мовою для нього провела Русин Валерія - завідувачка відділу історії та краєзнавства . Вона розповіла про представлені колекції, а також про роль новітніх технологій у збереженні національних надбань. Серед таких прикладів – мультимедійна книга «Королевське Євангеліє» 1401 року, яка дає змогу доторкнутися до історії у цифровому форматі.
Міжнародна підтримка та зацікавлення українською культурою є надзвичайно важливими. Такі зустрічі – це можливість поширювати правду про нашу історію та культурну спадщину, показати світові, як Україна бореться не лише за території, а й за збереження своєї ідентичності.
Адміністрація музею

Візит Посла Королівства Іспанія до Закарпаття

 Сьогодні з робочим візитом на Закарпатті перебуває Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Іспанія в Україні Рікардо Лопес-Аранда Хагу. В рамках поїздки відвідав атріум ОДА та ознайомився з тимчасовою виставкою «Культура у війні».

Директор нашого музею Ольга Шумовська провела для пана Посла тематичну екскурсію, представляючи експонати, що відображають події російсько-української війни. Також було презентовано частину археологічної колекції та сучасні мультимедійні засоби, які допомагають розповідати про історію та культуру.
Окрім цього, пан Посол відвідав сам музей, де ознайомився з постійно діючими експозиціями, історією Ужгородського замку та культурною спадщиною Закарпаття. Екскурсію для іноземних колег провела гідеса нашого міста Ірини Газій, яка поділилася цікавими фактами про минуле та сучасність регіону. На завершення візиту пан Посол отримав приємні подарунки на згадку.
Популяризація та підтримка культури в часи випробувань — це не лише спосіб збереження національної ідентичності, а й важливий інструмент для зміцнення суспільства. Музеї, виставки та культурні ініціативи допомагають осмислити історичні події, об’єднати людей та передати правду про нашу боротьбу світові.
Дякуємо за інтерес до української культурної спадщини та підтримку нашої країни!
🤝
Адміністрація музею


Архиєрейська Літургія в Каплиці Ужгородського замку: збереження духовних традицій краю

 30 січня 2025 року, до свята Трьох Святителів, у стінах Каплиці Ужгородського замку традиційно відбулася урочиста архиєрейська Літургія за участі єпископів, духовенства та семінаристів Богословської академії ім. Блаженного Теодора Ромжі Мукачівської греко-католицької єпархії (МГКЄ).

Ця подія є важливою частиною духовного та культурного життя Закарпаття, адже саме в Ужгородському замку колись діяла духовна семінарія Мукачівської єпархії, що відіграла значну роль у формуванні та розвитку греко-католицької спільноти регіону. А в 1858 році на честь Трьох Святителів була висвячена і сама Каплиця на другому поверсі, де нині і відбулись торжества. Збереження цієї традиції нагадує про багатогранну історію замку, який був не лише оборонною фортецею, а й осередком духовної освіти та богословської думки.
На урочистому богослужінні були присутні владики, представники духовенства, викладачі та студенти Ужгородської богословської академії. Спільна молитва в стінах старовинного замку об’єднала присутніх у прославленні Трьох Святителів — Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого, які є покровителями богословської науки та духовної освіти.
Щорічне проведення архиєрейської Літургії в Каплиці Ужгородського замку є символом тяглості традицій та нагадуванням про важливість духовної освіти для розвитку греко-католицької церкви на Закарпатті. Це не лише можливість для молитви, а й нагода глибше усвідомити історичне коріння та духовний спадок нашого народу.
Лесів Михайло,
зав. відділу науково-освітньої роботи та промоції.

Виставка музею в Атріумі Закарпатської ОДА-ОВА

 Наближається третя річниця з початку повномасштабного вторгнення росії на українські землі. Від терору страждають мирне населення, інфраструктура, культурна спадщина та природні багатства нашої держави. Але українці незламні. Департамент культури Закарпатської ОДА-ОВА у співпраці із Закарпатським обласним краєзнавчим музеєм ім. Т. Легоцького започаткував спільний проєкт «Культура у війні». Його метою є продемонструвати культурні надбання нашого народу, багатство його історичної спадщини, незламність духу та волелюбність. У рамках проєкту музеєм представлено тимчасову виставку в Атріумі Закарпатської ОДА-ОВА.

Виставка складається із декількох частин, кожна з яких репрезентує конкретний напрям діяльності музею. Вона відображає наш край у ретроспективі через призму історичних, археологічних, природничих колекцій. Експоновані артефакти є уособленням минувшини, природних багатств, духовних надбань, які музейники збирають, зберігають і примножують попри виклики сьогоднішнього часу, зокрема, загрози, пов’язані із війною в Україні. Тут представлені мультимедійні технології, задіяні в експозиціях, макет замку 1763-1765 рр., портрет історика, археолога, засновника музейної справи на Закарпатті Тиводара Легоцького, чиє ім’я носить заклад з 2015 р. Окрема група експонатів ілюструє трагічну сторінку сьогоднішньої української історії – її боротьбу за волю, демократію, незалежність та власний шлях розвитку. На виставці демонструються експонати з місць бойових дій, прапори військових підрозділів, елементи нашого та ворожого озброєння.
Всі небайдужі можуть долучитися та оглянути виставку з 30.01. по 07.02.2025 р. Щиро запрошуємо!
Василина Палинчак-Кутузова,
провідний науковий співробітник
відділу історії та краєзнавства

Вшанування пам’яті Героїв Крут у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького

 29 січня 2024 року в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Тиводара Легоцького відбувся захід до Дня пам’яті Героїв Крут. В межах події професорка кафедри модерної історії України та зарубіжних країн факультету історії та міжнародних відносин Ужгородського національного університету Жулканич Неля Михайлівна прочитала для гостей музею змістовну просвітницьку лекцію про події січня 1918 року, коли юні українські воїни віддали свої життя, захищаючи незалежність молодої Української Народної Республіки.

Додатково до лекції, за сприяння співробітників наукової бібліотеки музею, було представлено добірку книг з історії України, а також газетні вирізки з публікаціями про вшанування Дня пам’яті Героїв Крут у різні часи. Ці матеріали дозволили відвідувачам глибше зануритися в історичний контекст події, осмислити її значення та побачити, як пам’ять про юнаків, що боролися за Україну, зберігається в нашій культурі.
Музей вважає проведення таких лекцій та заходів надзвичайно важливим у сучасних умовах. Адже боротьба, яку вели молоді захисники України в 1918 році, має чіткі паралелі з героїчним спротивом наших воїнів сьогодні. Як і тоді, нинішні захисники виборюють нашу свободу, право жити у незалежній державі та зберігати свою ідентичність. Усвідомлення історичних уроків минулого допомагає формувати національну свідомість, зміцнювати патріотизм і виховувати нові покоління в дусі відповідальності за свою країну.
Висловлюємо щиру подяку професорці Нелі Михайлівні Жулканич, факультету історії та міжнародних відносин УжНУ за активну співпрацю з музеєм, підтримку освітніх ініціатив та збереження історичної пам’яті. Музей і надалі готовий до організації подібних заходів, адже це наш спільний внесок у збереження правдивої історії України.
Бій під Крутами – це не просто епізод з історії, а символ самопожертви заради Батьківщини. Юні студенти, гімназисти та курсанти стали проти переважаючих сил ворога, усвідомлюючи, що шансів на перемогу майже немає. Вони не відступили, бо боролися за Україну, за її майбутнє.
Сьогодні, як і 107 років тому, наші воїни, Захисники та Захисниці, боронять державу від загарбників, відстоюючи її свободу. Подвиг Героїв Крут перегукується із героїзмом Збройних Сил України, які зупинили ворожу навалу і продовжують битися за незалежність. Крутяни не загинули марно – їхній дух живе в кожному, хто сьогодні виборює нашу свободу.
Схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто віддав своє життя за Україну. Дякуємо нашим Героям – і тим, хто поліг під Крутами, і тим, хто сьогодні тримає небо над Україною. Вічна слава захисникам України!
Лесів Михайло,
завідувач віддіу науково-освітньої роботи та промоції.


Вшанування пам'яті жертв Голокосту

Весь цивілізований світ 27 січня вшановує пам'ять жертв Голокосту- однієї з найбільш трагічних сторінок людства. Голокост, як наймасштабніший злочин проти людяності , нерозривно пов'язаний з найкривавішим конфліктом світової історії – Другою світовою війною. Масове знищення європейського єврейства було результатом політико-ідеологічних рішень верхівки нацистської Німеччини ,що фокусувалися на поняттях так званої «расової чистоти та захоплення життєвого простору».
Жертвами Голокосту вважаються 6 мільйонів євреїв Європи , саме така кількість значиться у вироках Нюрнберзького трибуналу. Дату вшанування їх пам'яті визначено резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, саме 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в'язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті - Аушвіц неподалік польського Освенцима. Саме в Аушвіц вивезли більшість закарпатських євреїв, загалом з краю було відправлено 59 ешелонів, це майже 100 тисяч осіб. Мало кому вдалося вижити. Масове знищення євреїв нашого краю відбулося наприкінці війни після окупації Третім Рейхом Угорщини, яка анексувала Закарпаття в березні 1939 року. Біля обласної філармонії встановлено 27 вересня 2023 року пам'ятну дошку з інформацією про Голокост «В пам'ять про 85 тисяч Закарпатських євреїв – жертв фашистського геноциду».
Сьогодні співробітники Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т.Легоцького зібралися на захід, щоб вшанувати світлу пам'ять тих, хто став жертвами Голокосту, увійшовши в безсмертя.
В пам'ять цієї трагедії експозиція музею «Закарпаття у період Другої світової війни (1939-1945р.р) було доповнено оригінальними експонатами, що до життя євреїв 20-40 х років ХХ століття у нашому краї до Голокосту. Представлено для огляду колажи з світлин та листівок, книга «П'ятикнижжя Мойсеєве.» Шемот (Вихід).Старий Завіт, Варшава 1902 рік, малі аркуші марок «Національні меншини в Україні.»
Після заходу «Вшанування пам'яті жертвам Голокосту» колектив нашого музею разом з учнями ЗОШ I-III ступенів №9 прослухали лекцію «Методи дослідження історії Голокосту на Закарпатті, яку розповів Мазур Віктор Борисович (вчитель історії ЗОШ I-III ступенів №9 методист Закарпатського обласного центру дитячої та юнацької творчості).
Висловлюємо вдячність за цікаву інформацію Мазуру Віктору.
Лариса Ганусинець – провідний науковий співробітник відділу

новітньої історії, Меморіальний музей-кімната А. Волошина 

Майстер-клас із виготовлення свічки

 Щороку 26 січня відзначають День екологічної освіти. З нагоди свята наукові співробітники сектору природи організували майстер-клас із виготовлення окопних свічок. Завідувачка сектору природи Руслана Джахман коротко розповіла колегам про важливість екологічної освіти у наш час. У музеї проводиться дуже багато еколого-просвітницьких заходів як для маленьких так і для дорослих відвідувачів, а також організовано збір батарейок та кришечок від пластикових пляшок. Руслана Василівна наголосила про необхідність сортування сміття та повторне використання відходів для збереження навколишнього середовища.

Уже третій рік в нашій країні йде війна і окопні свічки є дуже актуальними. Часто саме вони зігрівають наших Захисників і Захисниць у холодну пору року. До того ж їх виготовляють із вживаного картону, парафіну та металевих баночок з-під консервації. Весь цей матеріал потрапив би до смітника, а так його ще використали для доброї справи.
Під час майстер-класу говорили ще про різновиди свічок та їхнє застосування. Згадали і про свято Стрітення Господнє, яке за Григоріанським календарем будуть відзначати найближчої неділі 2 лютого. Цього дня у храмах освячують воскові свічки, які протягом року «оберігають» хату від пожежі та лиха. Ми щиро віримо і сподіваємося, що Україна обов’язково переможе ворога і наступного року ми будемо вже створювати воскові стрітенські свічки у мирній країні.
Руслана Джахман
завідувач сектору природи

Вартісний дарунок музею 📖

  Нещодавно Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького отримав прекрасний дарунок з Угорщини – об'ємне видання на 479 аркушах у кольоровій глянсовій палітурці з видом Ужгорода “Карой Мейсарош – історик рідного краю”. Йдеться про відомого журналіста, юриста, сучасника Лойоша Кошута і Шандора Петефі, першого історика Ужгорода Кароя Мейсароша.Зміст книги становлять перекладені на українську мову знані праці вченого “Автобіографія”, “Історія рутенів Угорщини” та “Історія Ужгорода з найдавніших часів до сьогодення”. Презентація даного видання відбулася влітку 2024 року у міській бібліотеці угорського міста Гойдудорог, яка носить імя Кароя Мейсароша з 1991 року.

Спадщина Кароя Мейсароша вагома, тому потрібно до неї звертатися, детально аналізувати її і опрацьовувати. Ще донедавна про життя і творчість Кароя Мейсароша знали тільки частково. Той факт, що вже на початку 1970-х років почали оприлюднювати його постать, в першгу чергу, є заслугою закарпатського журналіста Володимира Фединишинця. Пізніше Закарпатський краєзнавчий музей придбав декілька рукописів автора, першу книгу з історії Ужгорода, видану у 1861 році. З цими оригіналами та особистими речами можна було ознайомитись на спеціальній виставці у 2021 році, яку наукові співробітники відділу історії та краєзнавства підготували до 200-річчя від дня народження Мейсароша. До популяризації спадщини історика приєдналася і родина Панових, коли у 2022 році в Ужгородському замку ініціювала створення тимчасової експозиції “Кабінет Кароя Мейсароша – першого історика Ужгорода ХІХ ст.” У той же час завдячуємо і праправнуку вченого, журналісту Михайлу Мейсарошу, котрий свого часу для виставки не тільки надав меблі, картини, речі вжитку, але й подарував у 2023 році вартісний рукопис Кароя Мейсароша з 1858 року на конкурс імператорського королівського наукового університету у м. Пешт з написання наукових праць за темою про походження та різні типи земель в Угорщині.
Ми дякуємо великій родині Мейсарошів, котрі плекають доробок історика за кордоном, зокрема доктору Павлу Мейсарошу, за те, що ця книга побачила світ у перекладі на українську мову, і була подарована нашому музею. Бо пам'ять Кароя Мейсароша зберігає не тільки вже 5 покоління нащадків, але і наукові співробітники музею, які й надалі досліджуватимуть його спадщину.
Валерія Русин
завідувач відділу історії та краєзнавства

Відео про макети частини замкового палацу та карети XVII ст.


 

Оцифрування археологічних записів Тиводара Легоцького: нові можливості для досліджень

 Сьогодні, у рамках співпраці з Закарпатським угорським інститутом імені Ференца Ракоці ІІ до музею завітали представники інституту: завідувач і доцент кафедри історії та суспільних дисциплін Чотарі Юрій Юрійович та доктор філософії з галузі природничих наук, доцент кафедри історії та суспільних дисциплін Рац Адальберт Йосипович.

Було здійснено оцифрування трьох щоденників Тиводара Легоцького, а саме його археологічних записів за 1860-1902 роки.
Цифрові копії допоможуть якісно вивчити музейні предмети, отримати нову, раніше невідому, інформацію, деталі та факти. Поступово матеріали будуть детально опрацьовані та, згідно домовленості між музеєм та інститутом, опубліковано мовою оригіналу. Також буде надруковано інформаційні брошури українською мовою, у яких стисло викладено інформацію, що міститься в рукописах.
Робота в даному напрямку є надзвичайно важливою, оскільки вона дозволяє зберегти культурну спадщину для майбутніх поколінь, робить її доступнішою для більш широкого кола людей, відкриває нові можливості для досліджень та освіти.
Саме до ювілейної дати заснування музею цікаво буде дізнатися більше про засновника музейної справи у нашому краї , а також одного з перших археологів.
Хома Анастасія,
старший науковий співробітник відділу фондів

Дарунки від щирого серця

 Сьогодні, 23 січня 2025 р., до Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького, завітали представники Закарпатського обласного центру дитячої та юнацької творчості «ПАДІЮН» - Надія Василівна Ганько, заступник директора з навчально-методичної роботи та Калман Коломанович Вішколц, керівник гуртка «Клуб рукотворного мистецтва «Майстер-хобі» Закарпатського обласного палацу дитячої та юнацької творчості «ПАДІЮН», ветеран ДПСУ. Мета візиту – обговорення подальшого взаємоспівробітництва між закладами на 2025 р. в рамках договору про співпрацю в науковій, освітній, творчій і культурній галузях. Принагідно наші партнери вручили у подарунок музею з нагоди його 80-літнього ювілею макети частини замкового палацу та карети XVII ст., виготовлені Калманом Вішколцом. На зменшеній копії Ужгородського замку відображено у деталях східну частину палацової будівлі: підвальні приміщення, перший та другий поверхи, горище. Для реконструкції приміщень та відтворення їх на макеті було використано карти та креслення замку 1763-1765 рр. Доповнює муляж палацової споруди репліка типової карети XVII ст. з конем. Транспортний засіб виконаний у бароковому стилі та прикрашений рослинним візерунком.

Щиро вдячні за приємні та цінні подарунки! Незабаром ці макети займуть своє місце серед експонатів у музейних експозиціях.
Василина Палинчак-Кутузова,
провідний науковий співробітник
відділу історії та краєзнавства

З 1-го лютого 2025 року вхідна плата у Закарпатський ОКМ ім. Т. Легоцького та інші послуги здійснюватимуться за новими цінами.

Продовжуючи відзначення Дня Соборності України

 Після організації символічного живого ланцюга в місті Ужгород, присвяченого Дню Соборності України, відбулося продовження святкових заходів у Каплиці Ужгородського замку. Ми радо відкрили наші двері для освітньої лекції, присвяченої історичним подіям та сучасному значенню цього важливого для кожного українця свята.

Наші гості мали можливість зануритися в глибини історії завдяки змістовним лекціям, які прочитали провідні фахівці-історики міста:
- Радченко Наталія Миколаївна розповіла про постать Лонгина Цегельського – автора Акту Злуки. Її глибокий аналіз дозволив слухачам по-новому поглянути на ключові моменти боротьби за єдність українських земель та роль окремих постатей у цих процесах;
- Міщанин Василь Васильович розповів про значення та символізм самого свята Соборності та про важливість його відзначення;
- Джахман Михайло Михайлович, як співробітник музею розповів про представлення всіх цх подій у фондах та експозиціях ЗОКМ.
Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького щиро дякує нашим лекторам за їхній внесок у популяризацію історичної спадщини. Наталія Миколаївна, Василь Васильович та Михайло Михайлович не лише поділилися своїми знаннями, а й надихнули відвідувачів на глибше розуміння важливості національної єдності.
Ми висловлюємо вдячність кожному, хто долучився до організації та проведення цих заходів. Такі події є невід’ємною частиною збереження нашої культурної та історичної ідентичності.
Музей завжди відкритий для проведення подібних просвітницьких заходів. Ми прагнемо продовжувати традицію глибоких, змістовних подій, що сприяють зміцненню історичної пам’яті та формуванню національної свідомості.
Дякуємо всім відвідувачам та учасникам за те, що були з нами у цей важливий день. Разом ми будуємо міст єднання між минулим, сучасним і майбутнім!
Лесів Михайло, Завідувач відділу науково-освітньої роботи та промоції.

День Соборності України: Живий ланцюг єдності в Ужгороді


 

День Соборності України: Живий ланцюг єдності в Ужгороді

 22 січня в Україні відзначається одне з найважливіших державних свят — День Соборності, яке символізує єдність нашої держави. З цієї нагоди Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького разом з ужгородськими пластунами, школярами міста та учнями ліцею ТеоБенд, організули в Ужгороді масштабну акцію-флешмоб "Живий ланцюг Єдності". Цей захід став потужним проявом патріотизму та глибокого усвідомлення цінності єдності для всіх українців.

Учасники "Живого ланцюга" — ужгородські пластуни, школярі, учні греко-католицької школи «Теобенд», жителі міста та співробітники музею — утворили символічний ланцюг, що простягнувся від площі Театральної через пішохідний міст до площі Петефі. Це місце було обрано невипадково, адже воно відображає єднання двох берегів Ужа як метафору злиття всіх регіонів України в єдину державу.
Подібні заходи є надзвичайно важливими, адже вони не лише демонструють єдність українського народу, а й допомагають молоді та старшому поколінню усвідомити значення Соборності як невід’ємної частини нашої національної ідентичності. Акція стала справжнім святом єдності, де кожен учасник зміг відчути себе частиною великої родини нашої країни.
Саме тому такі акції, як "Живий ланцюг Єдності", сприяють згуртуванню громади, вихованню патріотизму серед молоді та збереженню історичної пам’яті. У час, коли наша країна продовжує боротися за свою незалежність, кожна подія, що об’єднує людей навколо спільних цінностей, є надзвичайно важливою. Це можливість нагадати про наше спільне минуле та нашу спільну мету — сильну, незалежну, соборну Україну.
У часи випробувань, які випали на долю нашої країни, надзвичайно важливо нагадувати про єдність, що робить нас сильнішими. Подібні заходи, як "Живий ланцюг Єдності", виконують кілька ключових функцій.
По-перше, вони стають своєрідним містком між поколіннями. Молодь, яка долучається до таких акцій, не лише дізнається про історичне значення Соборності України, але й відчуває власну причетність до творення національної ідентичності. Участь у символічному єднанні дає змогу кожному усвідомити свою роль у великій справі — розбудові соборної України.
По-друге, такі події зміцнюють відчуття спільноти. У ці непрості часи українці як ніколи потребують підтримки та нагадування про те, що ми — одна велика родина, яка разом долає всі труднощі. Живий ланцюг, утворений у самому серці Ужгорода, став прекрасним прикладом того, як дух єдності об’єднує різні покоління, соціальні групи та регіони.
По-третє, подібні заходи є важливим сигналом для світу. Вони демонструють, що Україна — це держава з багатою історією, яка пам’ятає свої корені та впевнено дивиться у майбутнє. Це підтвердження того, що навіть у часи війни ми не забуваємо про духовні та культурні основи, які є опорою для нашої незалежності.
Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького висловлює щиру подяку кожному, хто долучився до організації та проведення акції "Живий ланцюг Єдності". Ми неймовірно вдячні пластунам, місцевій владі, учням, педагогам, мешканцям Ужгорода, дітям з «Теобенд», а також співробітникам музею, які разом створили цю атмосферу єдності та патріотизму. Ви всі довели, що сила українського народу — у згуртованості та спільній меті.
Окремі слова вдячності ми адресуємо нашим героїчним Збройним Силам України. Завдяки вашим незламності та мужності ми маємо змогу вільно працювати, навчати молодь, створювати культурні проєкти та будувати наше спільне майбутнє. Ви — надійний щит нашої держави, і ми глибоко вдячні за вашу працю.
Колектив нашого музею твердо переконаний, що збереження та популяризація національної культури є невід’ємною частиною боротьби за незалежність. Ми готові й надалі працювати над організацією подій, які зміцнюють дух українців, надихають на великі звершення та допомагають зберігати наші традиції. Ми відкриті до співпраці з освітніми закладами, громадськими організаціями та кожним, хто бажає долучитися до розвитку української культури.
Разом ми створимо сильну Україну, де кожен пишається своїм корінням, історією та культурою. Нехай цей живий ланцюг стане символом незламності нашого духу і натхненням для всіх нас у ці нелегкі часи.
Лесів Михайло,
завідувач відділу науково-освітньої роботи та промоції.





«Живий ланцюг» до Дня Соборності України як прояв єдності української нації

 «Живий ланцюг» - це символічна акція за участі великих груп людей, які взявшись за руки демонструють єдність народу. Однією з наймасштабніших акцій у Центральній та Східній Європі став символічний ланцюг «Українська хвиля», що простягався від Києва до Львова. У січні 1990 р. більшість учасників акції зрозуміли, що розпад Радянського Союзу є неминучим, а самі демонстрації тільки прискорять відокремлення України зі складу СРСР. Розпочалася акція в м. Івано-Франківськ з будівлі Народного дому, де за свідченнями народного депутата України І і ІІ скликань С. Волковецького раніше відбувся акт Злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 р.

Однак, ланцюг єднання відбувся в переддень свята акту Злуки УНР та ЗУНР, 21 січня 1990 р., у вихідний день, в неділю. Організатором створення «живого ланцюга» виступив Народний Рух за перебудову, головою якого був І. Драч. Через деякий час у своєму щоденнику І. Драч залишив відомості про організацію акції воз’єднання: «Ідею подав дисидент В. Мороз, назву дав О. Гончар, найбільше агітував Д. Павличко, організатор – голова Секретаріату Руху М. Горинь».
Загалом саму ідею ланцюга було запозичено від країн Прибалтики, які проводили «живий ланцюг» ще в серпні 1989 р. Підготовку «Ланцюга злуки» в Україні розпочали ще у вересні 1989 р., організатори із різних областей збиралися на наради кожного місяця. Основні відмінності рухів полягали в тому, що «Балтійський шлях» тривав всього лише кілька хвилин, а «Українська хвиля» більше години. До того ж, «ланцюг злуки» був неоднорідним за складом: у великих містах не всі люди поміщалися в ланцюг, а між деякими містами й селами відстань між учасниками події могла досягати до 50 м. Ті, хто не змогли поміститися в лінію «живого ланцюга» розпочинали символічну «ходу злуки» вздовж вишикуваних у шеренгу людей, а там де була завелика відстань між людьми, штаб акції привозив активістів з Львова, Івано-Франківська на автобусах, щоб ланцюг виглядав цілісним.
«Живий ланцюг» простягнувся аж на 700 км, охопивши близько 450 тис. людей за оцінками радянської влади, а за даними організаторів демонстрацій - близько 3 млн. Фактично, до виходу зі складу СРСР залишалося півтора року, але учасники акцій вже масово виносили українські прапори. У багатьох з них в руках горіла свічка. Хоч «живий ланцюг» мав закінчуватися в Києві, проте, акцію підтримали і східні області: зокрема, у Харкові був організований власний ланцюг єдності, а з Черкащини, Донеччини було відправлено делегації до Києва та Львова. «Увесь час тоді ж комуністи розказували, що там то «западенці», вони там такі страшні, там, а ми тут інші. А просто треба сказати, що ми єдині, ми хочемо єдиного. І тому було прийняте рішення провести цей ланцюг злуки.» - за словами Г. Кіященко, яка була головою управи Полтавського об’єднання «Народного руху України». Окрім цього, під час організації роботи ланцюга було налагоджено роботу медичних оперативних загонів, та на щастя, в цей день медична допомога нікому не знадобилася. Керівництво УРСР та влада на місцях не наважилися до застосування силових методів проти учасників акцій, щоб не загострювати ситуацію. Після закінчення ланцюгу єднання відбулися мітинги-молебні у Києві, Львові, Івано-Франківську та Житомирі.
Кожного року, 22 січня у багатьох містах України до Дня соборності проводять «живі ланцюги». Вперше слово «соборність» для багатьох прозвучало по-справжньому тільки в день утворення ланцюгу. Отже, «живий ланцюг» мав важливе значення для відновлення незалежності України, а проведення таких акцій вже давно стало символом вшанування боротьби українців за власну державність.
Сьогодні Закарпатський краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького разом із скаутською організацією «Пласт» стали ініціаторами флешмобу до Дня Соборності в м. Ужгород. Під час цього заходу учасники змогли урочисто взятися за руки, об’єднавши разом два береги річки Уж. Такі акції є надзвичайно важливими в складний час війни, адже демонструють волевиявлення громадян і нагадують нам, яким непростим шляхом дісталася та свобода, яку ми зараз маємо.
Іванна Бабинець,
Ст. науковий співробітник відділу науково- освітньої роботи та промоції


Поповнення експозиції «Карпатська Україна. 1938 – 1939» цікавим експонатом

 Музейна експозиція «Карпатська Україна. 1938 – 1939» Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького поповнилася ще одним цікавим експонатом, це комод, час створення початок ХХ століття. Комод було закуплено музеєм у 1988 році від Альбиновича Ласло.

Комод виготовлений з деревини листяних і хвойних порід, фанерований шпоном, тонований в темно-коричневий колір і покритий лаком. Візуально комод ділиться на два яруси: верхнього – два прямокутних короба з заокругленими гранями та нижнього – горизонтальної тумби з трьома дверцятами (фіксуються на полатунені петлі з чорного металу). З замками з декоративними штампованими накладками зі сплаву на основі міді. Короби верхнього ярусу з’єднуються між собою стінкою. Вони мають зсувне скло, що фіксується у пази. Бічні дверцята прикрашені текстурою шпону: чотири квадратні листки наклеєні так що їхній візерунок розміщений під кутом і утворює ромб. Центральні дверцята декоровані двома вертикальними заокругленими планками. Комод спирається на чотири ніжки у формі витягнутих вертикальних перевернутих трапецій. Запрошуємо відвідувачів нашого музею ознайомитися з цікавим експонатом.

Ганусинець Лариса – провідний науковий співробітник відділу новітньої історії, Меморіальний музей-кімната А. Волошина

«СОБОРНА УКРАЇНА - ЄДИНА І НЕДІЛИМА»

 22 січня в Україні відзначається День Соборності України. Цього дня у 1919 році був проголошений Акт Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки.

З нагоди цієї важливої події в науковій бібліотеці ЗОКМ ім. Т.Легоцького організовано тематичну книжкову виставку «Соборна Україна - єдина і неділима», на якій представлені видання що розкривають ідею єдності держави яка була однією з найзаповітніших мрій українців протягом багатьох сторіч.
День Соборності України - це нагадування українцям про те, що сила нашої держави в єдності українських земель, а сила народу в єдності людей.
Сачавська Н.Е.,
завідувач бібліотеки

Починаємо 2025 рік із подарунків музею

 Для Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького 2025 рік – ювілейний, 80-ий з дня заснування закладу. А в культурному житті краю – це ще й рік мистецького туризму (art-tourism). Ця ініціатива Закарпатської туристичної організації спрямована на популяризацію культурно-мистецької спадщини регіону, залучення туристів через арт-фестивалі, виставки, майстер-класи та інші заходи.

20 січня цього року вдалося поєднати ці знакові події – наш заклад отримав чудовий подарунок від мистецького молодіжного об’єднання Фокус-група. Куратор Любомир Брензович та один із членів групи Андрій Ісайський передали свої роботи до фондів музею.
Картина Любомира Брензовича «Чорнозем, пшениця» (2024) – це робота, сповнена національно-патріотичних почуттів до своєї держави, своєї землі. Втілення на полотні багатств нашої країни – чорнозему та вирощеної на ньому пшениці – за задумом автора є вшануванням пам’яті тих, хто бореться за цю землю, виборює її волю та незалежність. У наш час це є особливо актуальним та нагадує про важливість людського поряд із політичним, державним.
Триптих Андрія Ісайського «Народження Світла» (2024) – це відображення віри автора у існування Світла, яке спасе нас від темряви. Для нього Різдво (а саме цьому святу присвячена робота) – не просто свято чи традиція, це те, що має відчути, пронести крізь себе кожен. І тільки тоді будемо врятовані. У ці буремні часи ця робота може виступати орієнтиром для тих, хто шукає спокою та себе, а послання, закладене автором, - знайде свого адресата.
Щиро вдячні авторам картин за такий чудовий подарунок! Сподіваємось на подальшу активну та плідну співпрацю з Фокус-групою та її учасниками.
Василина Палинчак-Кутузова,
провідний науковий співробітник
відділу історії та краєзнавства


Столітній експонат

 Серед великої кількості експонатів, які можна побачити в експозиції «Природа Закарпаття», опудало сипухи крапчастої завжди приваблювало увагу відвідувачів. І не дивно, адже ця сова вирізняється своїм яскравим оперенням та лицевим диском у формі серця. До того ж вона є дуже рідкісною, веде нічний спосіб життя, тому вдень її побачити неможливо.

    У інвентарній книзі «Зоологія» №1 є інформація про те, що експонат здобув Олександр Грабар у 1929 році в Бозоші (імовірно в сучасному Боздоському парку в Ужгороді). Лише недавно, під час ретельного огляду опудала, між пір’ям ми помітили невеличку етикетку із написами на обох сторонах. На одній із них – «1925 jan.» і це дає нам можливість припустити, що сипуха потрапила до колекції відомого орнітолога рівно сто років тому 20 січня 1925 року. Jan. – це скорочення від угорського Január, що означає січень. Хоч Закарпаття і входило тоді до складу Чехословаччини, Олександр Грабар записував інформацію на етикетках до опудал угорською мовою. Цей експонат дуже цінний, тому що на ньому збереглася оригінальна етикетка і штемпель Олександра Грабаря на підставці. Це свідчить про те, що птах з його колекції.
    На іншій стороні етикетки вказані розміри птаха та стать. Цікаво, що на етикетці зазначена чоловіча стать, а в інвентарній книзі пише, що це самка. У сипухи самці і самки однакові, тому з’ясувати стать досить важко. Сипуха крапчаста занесена до Червоної книги. ЇЇ чисельність в Україні орієнтовно становить 30 пар. З них 20 пар – на Закарпатті (станом на 2021 рік). Основними причинами зменшення чисельності є руйнування чи реконструкція старих будівель, в яких гніздиться сипуха; загибель птахів під час морозних та сніжних зим; обробка хімікатами зерна та полів, тощо. Для того, щоб зберегти популяцію в Україні, науковці у рівнинній частині Закарпатської області, де зазвичай гніздиться сипуха, встановлюють штучні гніздові конструкції та ведуть спостереження за тим, як сипухи їх заселяють.
    Цей проект здійснює Українське товариство охорони птахів за підтримки Союзу охорони природи та біорізноманіття Німеччини. У деяких гніздових ящиках встановлені навіть камери, за допомогою яких ведеться онлайн-спостереження за птахами. У 2024 році гніздові скриньки встановили в Одеській, Львівській та Волинській областях. Сподіваємося, що птахи поселяться в будиночки і їхня популяція в Україні значно зросте. Сипуха є не тільки найкрасивішою совою, вона ще й корисна для людини, тому що регулює чисельність гризунів і дуже важливо зберегти цей вид у природі.
Руслана Джахман,
завідувач сектору природи

Запрошуємо приєднатися до флешмобу