Музейна співпраця

    28 жовтня старший науковий співробітник сектору природи відділу історії та краєзнавства Руслана Джахман відвідала Комунальний заклад «Краєзнавчий музей міста Перечин» Перечинської міської ради, де провела екологічний майстер-клас із повторного використання відходів для дітей молодшого шкільного віку. Спочатку учні прослухали інформацію про шкоду, яку несе побутове сміття для навколишнього середовища. Воно довго розкладається, накопичується і забруднює ліси, річки та ґрунти. Тварини можуть з’їсти пластик або поліетилен і згодом загинути. Багато птахів помилково використовує поліетилен для будівництва гнізд. 

    Дітки розповідали про те, як вони поводяться з відходами, дехто вже навіть знав, як і для чого їх потрібно сортувати. Найлегше, що може зробити кожен із нас – це не залишати своє сміття в природі, сортувати і давати друге життя відходам. Під час майстер-класу всі занурилися в пахощі лаванди, пижма та інших засушених рослин і виготовили чудові ароматизовані композиції у скляних банках, які вже використовувалися.

Золота осінь в Ужгородському замку

Славні сторінки закарпатського футболу

    У фондосховищах Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького зберігаються дві цікаві світлини, які засвідчують славні сторінки закарпатського футболу. На фотознімках зафіксовано епізоди футбольного матчу між командами «Спартак» (Ужгород) та «Спартак» (Москва), який відбувся понад 70 років тому, а саме 20 квітня 1947 р. в Ужгороді. Знімки зроблено із-за воротарського майданчика господарів. На першому фото – м’яч у руках нашого голкіпера О. Бокотея, на другому зображено ігровий момент на половині поля господарів. Москвичі тоді грали у червоних футболках, а ужгородці у білій формі.

    До речі, у перші післявоєнні роки ужгородський «Спартак», до складу якого входили гравці славно відомої СК «Русь» та УАКу (Ужгородський Атлетичний Клуб), гідно представляв наш край у найвищих футбольних турнірах УРСР та СРСР. У 1946 р. ужгородці стали чемпіонами УРСР і дійшли до 1/8 фіналу Кубку СРСР, де їх зупинив московський «Спартак», який у тому році став володарем Кубку СРСР. Останні у Москві з рахунком 5-0 обіграли закарпатців, і тим самим позбавили їх від подальшої участі у турнірі.

    У міжсезоння ужгородський «Спартак» підсилився перспективними футболістами з Берегова та Виноградова. Передсезонний тренувальний збір ужгородці проводили у Чинадієві в Палаці графів Шенборнів, на той час санаторій ім. Хрущова (тепер санаторій «Карпати»). За збігом обставин тут до нового сезону готувалися і спартаківці з Москви. Як результат, керівництво команд вирішило провести два товариські матчі в Ужгороді. 

    Зустріч між одноклубниками, а особливо після поразки ужгородців у Кубку СРСР, викликала небувалий інтерес. Закарпатська преса активно висвітлювала цю подію. Так, у газеті «Закарпатська правда» за 15 та 22 квітня надруковано дві статті: «Команди зустрічаються знову» та «Ужгородці перемагають удруге», у яких досить детально висвітлено хід поєдинків. У місті над Ужем тільки й чути було про футбольний двобій. Охочих потрапити на стадіон було дуже багато. Трибуни не вміщали всіх бажаючих, тому що вже на першому матчі були присутні 7 тисяч глядачів. Футбольні поєдинки відвідало і керівництво області на чолі з І. І. Туряницею. На знімках видно, що трибуни вщент заповнені, а багато вболівальників позалазили на дерева.

    У першому матчі, який провели в Ужгороді 13 квітня, перемогли господарі з рахунком 3-2, взявши реванш за кубкову поразку. Гра проходила у напруженій, але коректній спортивній боротьбі. Ужгородці перший гол, автором якого був М. Михалина, забили вже на 2-ій хвилині. Наступні два голи на рахунку Д. Товта. За гостей відзначилися М. Дементьєв та С. Сальников.

    На другу гру, яка відбулася 20 квітня, москвичі вийшли основним складом із рішучим наміром здобути перемогу. А у команді з Москви були провідні футболісти збірної СРСР, зокрема: О. Леонтьєв, В. Соколов, С. Сальников та ін.. Безкомпромісна боротьба на полі почалася з перших хвилин. П. Крайняниця у книзі «Історія закарпатського футболу» описує курйозний випадок, який стався на початку матчу. Так, на 10-15-ій хвилині гри за рахунку 1-0 на користь ужгородців, за порушення правил у штрафному майданчику суддя Ф. Куруц призначив у ворота москвичів пенальті. Останні на знак протесту зійшли з поля і відмовилися продовжити поєдинок, якщо не відмінять пенальті, не замінять суддю і матч не почнеться з нульового рахунку. У кінці кінців господарі пішли на поступки гостям. Пристрасті після цього дещо вщухли і матч пройшов у звичній конкурентоспроможній боротьбі. Цікаво, але у газетній статті про ці події немає ані слова. Долю матчу вирішив єдиний гол, який забив Д. Товт на 17-ій хвилині після навісної передачі К. Олага. У підсумку закарпатські  футболісти здобули дві перемоги над іменитими одноклубниками. Все вище наведене говорить про те, що у свій час закарпатський футбол був на досить високому рівні. 

Михайло Джахман – завідувач відділу

експозиційної та науково-методичної роботи.

Програма "Дитячий простір. НЕсекретиЕтикету: у музеї"

    Будь-який музей це культурна установа, де діють власні правила етикету. Як правильно поводитися під час екскурсії, для того щоб не здатися людиною невихованою і неосвіченою?

    Слідувати основним правилам ввічливості ніколи не зайве. Отже, як поводитися у музеї та яких правил етикету дотримуватись, особливо діткам? Розкаже і покаже програма "Дитячий простір. НЕсекретиЕтикету: у музеї".

Книга «Віра у надра Закарпаття» стала цінним подарунком для музейної бібліотеки.

    Написати та видати книгу – справа непроста, а зробити це у 98 років та ще й видати повторно – й поготів. Але коли в людини є талант, натхнення і досвід – це дає надзвичайні плоди, тому так і зробила відома геологиня, жителька м. Берегова Віра Миколаївна Зайцева. Вона не тільки видала, а й щиро поділилась примірником своєї книги «Віра у надра Закарпаття» (друге видання, 2021 р.) з бібліотекою Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького. 

    Авторка має чи не найбільший досвід у  галузі геології області, адже вона не тільки працювала геологом більшу частину свого життя, а й була головним геологом Закарпатської геологічної експедиції (1966–1975 рр.). І цим життєвим та професійним досвідом пані Віра ділиться у біографічних розділах видання. У розділі «Історія Закарпатської ГРЕ» науковець розкриває багато цікавих моментів від заснування аж до закриття геолого-розвідувальної експедиції, розквіт і занепад якої пережила. У цьому ж розділі є важлива інформація про відкриті експедицією геологічні породи та мінерали в надрах Українських Карпат!  Книга містить також кілька розділів-відгуків, які написали про авторку відомі особистості: Микола Лебідь, Михайло Папіш, Володимир Шумлянський та ін. Закінчується книга привітаннями у прозі та у віршах, а також цікавими світлинами із різних визначних моментів життя жінки-науковця.  Видаючи цю книгу та поширюючи її, Віра Зайцева дуже надіється, що  геологічна справа у нашому краї матиме нові поштовхи для відновлення та розвитку.

    Книга є цінною, оскільки в наш час відчувається сильна нестача для природничого краєзнавства нової інформації про здобутки в галузі геології краю. Також такі нові джерела літератури дозволяють переосмислювати цінність та значення геологічної колекції в експозиції та фондах нашого музею та інших музеїв області. 

    Від колективу музею та, зокрема, від бібліотеки висловлюємо щиру подяку авторці книги за такий подарунок!

Оновлено експозицію присвячену подіям Євромайдану та Російсько-української війни: "Коли гримлять гармати, музи мовчать."

Шановні відвідувачі!

Ужгородський замок-фортеця потрапив у "Велику реставрацію"

Ужгородський замок-фортеця потрапив у "Велику реставрацію" (ВІДЕО, ФОТО): https://goloskarpat.info/culture/61745d300b299/

Posted by Uzhhorod Castle, T. Lehoczky Transcarpathian Regional Local History Museum on Sunday, October 24, 2021

Золота осінь в Ужгородському замку

Виставка учасників Всеукраїнського фотоконкурсу

У списку «Великої Реставрації» – поповнення

 

Виставка робіт переможців конкурсу Театральної фотографії "5-СТІНА"

    У Карпатському виставковому центрі Міжнародної федерації фотомистецтва (FIAP) відбувся вернісаж виставки робіт переможців конкурсу Театральної фотографії "5-СТІНА", який цього року організував Харківський «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» - Партнер проекту «Українська фотографічна платформа – акумулятор українського фотомистецтва». Колекція представлена 50-ма світлинами. Виставка триває до 30 жовтня 2021 року.

📷 Сьогодні у Карпатському виставковому центрі міжнародної федерації фотомистецтва (FIAP) Uzhhorod Castle, T. Lehoczky...

Posted by Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської ОДА on Tuesday, October 19, 2021

Фінансування реставрації і відновлення пам'яток архітектури

 

Подяка за співпрацю

День захисників і захисниць України в експозиції обласного музею

    14 жовтня 2021 року в Україні відзначили День захисників і захисниць Вітчизни. Цього дня збіглися ще три великих свята: Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва і День УПА.

    У цивілізованих країнах світу дати народження власних збройних сил вважаються одними з найголовніших свят, а захисники країни шануються з усіма почестями. У нас уже 24 серпня 1991 року, в день Незалежності України, парламент прийняв постанову «Про військові формування в Україні». Референдум 1 грудня 1991 року прискорив процес створення власної армії. 6 грудня 1991 року було прийнято Закон «Про Збройні Сили України».

    Як показав час, національно-визвольна боротьба українського народу за власну державу не закінчилася ні в 20-і роки минулого століття, ні в 40-50-і роки, ні в 90-і роки, вона триває і сьогодні.

    Активними поборниками української незалежності за останнє сторіччя були і закарпатці. Про що свідчать події Гуцульської Республіки початку ХХ ст. та Карпатської України в 1939 році.

    На захист державного суверенітету і територіальної цілісності України стали їхні нащадки – сини і внуки попередніх захисників країни. Немає такої ціни – навіть власне життя, яке б не заплатили вони за волю власного народу і незалежність країни.

    Безперервним потоком заходили до музею в День захисників і захисниць України ужгородці та гості міста. Багато відвідувачів було і в експозиції «Коли гримлять гармати, музи мовчать», де зібрані і представлені історичні фотографії, артефакти героїчних днів Революції Гідності, учасників бойових дій на Сході України за останні сім років війни. Важливо зазначити, що саме напередодні святкових днів цю експозицію доповнили нові цікаві документи та експонати. Бойові побратими, що прийшли до музею, побачили тут портрети хлопців-героїв з якими були поруч на війні і які віддали своє життя за долю України.

    Не можна без сліз і хвилювання роздивлятися на особисті речі бійців АТО, обгорілі і пробиті на війні бойові прапори, солдатське військове спорядження, зразки зброї, дитячі малюнки і подарунки.

    На щойно представленому оновленому бігборді «Військовослужбовці та правоохоронці, які загинули за єдність України. Закарпатська область» родини закарпатців впізнали своїх рідних, знайомих і близьких. Родини ділилися спогадами про загиблих і дякували працівникам музею за збережену пам'ять. Лише тут, в експозиції музею, відвідувачі відчувають яку ціну платять українці за свою свободу і незалежність.

    Восьмий рік в Україні йде війна. Вона кожний день забирає свої жертви. Молимося, щоб ці жахіття якнайшвидше закінчилися. Ми пам’ятаємо і шануємо Героїв Небесної Сотні, Героїв АТО і ООС.

Слава живим. Вічна пам'ять мертвим.

Орос І. І. – завідувач відділу історії Карпатської України,
Меморіальної кімнати-музею А. Волошина,
Меморіального комплексу «Красне Поле».

Спільні чесько-українські дослідження дубової деревини древніх храмів Закарпаття

    12-14 жовтня 2021 року завідувач сектору природи Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького разом зі співробітниками Факультету лісового господарства та деревообробки університету Менделя (Брно, Чеська Республіка), магістром технічної програми Іреною Соховою (ing. Irena Sochova) та її колегами - Міхалом Рубнічеком (Michal Rybníček), Томашем Коларом (Tomáš Kolář) та керівником групи Шімоном Форманеком (Šimon Formánek) обстежили низку дерев’яних храмів Закарпаття.

    Дослідження полягали у  взятті проб з частин деревини дубового походження храмових будівель. Експедиція відбулась у рамках співпраці з реалізації проєкту «Побудова стандартної хронології дуба для Південно-Західної України як інструмент дендрохронологічного датування». Головною метою цих досліджень є побудова річно-кільцевої хронології дуба для району Південно-Західної України. Результати цих досліджень мають доповнити інформацією мережі стандартних хронологій дуба в Європі та будуть використані для дендрохронологічного датування  історичних дубових структур цього району й палеоекологічних досліджень.

    Під час експедиції обстежили 8 дерев’яних  храмів, а саме: храм Святого Архистратига Михаїла, що розташований в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту (м. Ужгород), нижній та верхній храми Святого Миколая (с. Середнє Водяне, Рахівський р-н);  Святомиколаївський храм (с. Нижня Апша, Рахівський р-н),  храм Святого Михаїла (м. Свалява, присілок Бистрий),  Введенський храм (с. Локоть, Мукачівський р-н), храм Святого Димитрія (с. Вільховиця, Мукачівський р-н) та храм Покрови Пресвятої Богородиці (с. Дешковиця, Мукачівський р-н).

    Дослідження проведено з дозволів Міністерства культури та інформаційної політики України, департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, Управлінь Мукачівської Православної та Мукачівської Греко-Католицької єпархій.

    Команда дослідників щиро вдячна ЗОКМ ім. Т Легоцького в особі Михайла Васильовича Делегана за сприяння і допомогу в організації науково-дослідницької експедиції.

    Водночас Закарпатський обласний краєзнавчий музей щиро дякує за сприяння у цій дослідницькій роботі секретарю Мукачівської Православної єпархії протоієрею о. Віктору Місо, декану Солотвинського деканату (МГКЄ) протоієрею о. Нуцу Дану і директору  Закарпатського музею народної архітектури та побуту п. Василю Коцану.

Запрошуємо до участі в конференції

ШАНОВНІ ВІДВІДУВАЧІ МУЗЕЮ!

13 ЖОВТНЯ - ПЕРЕДСВЯТКОВИЙ ДЕНЬ

МУЗЕЙ ПРАЦЮЄ З 10.00 ДО 17.00.

14, 15, 16, 17 ЖОВТНЯ - МУЗЕЙ ПРАЦЮЄ

В ЗВИЧАЙНОМУ РЕЖИМІ.

ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ НАРОДІВ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ – ЗАВДАННЯ СПІЛЬНЕ

    На зустрічі в. о. директора музею Делегана М. В. з Генеральним консулом Угорщини в Ужгороді Бачкаі Йожефом, що пройшла у пʹятницю 07 жовтня, відбувся обмін думками щодо стану збереження експонатів і матеріалів у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького та перспектив його поліпшення. Питання збереження експонатів розглядалося у комплексі з проблемними завданнями необхідності збереження унікальної архітектурної споруди XV-XVIII ст. – Ужгородського замку. Як відомо, велика кількість експонатів музею та Ужгородський замок стосуються багатих сторінок спільної українсько-угорської історії.

    Делеган М. В. інформував Бачкаї Й. про підтримку ініціатив закарпатських угорськомовних культурних товариств щодо проведення відповідних програм в музеї й на території замку. Зокрема, йшлося про те, що 1 жовтня у Карпатському виставковому центрі, відкритому нинішнього року в музеї, презентовано виставку робіт фотомитця – угорця з Румунії Штефана Товта. А у вересні в Ужгородському замку проведено уже четвертий Берчені-фест, який зібрав нинішнього року найбільш представницьку публіку угорської нацменшини Закарпаття і пройшов на високому культурно-мистецькому рівні.

    В. о директора музею висловив вдячність угорській стороні за підтримку діяльності працівників установи щодо збереження, примноження і популяризації історико-культурних цінностей та впевненість у подальших плідних зв᾽язках.

    Бачкаі Й. висловив задоволення щодо звʹязків Закарпатського обласного краєзнавчого музею з Ніредьгазьким комітатським музеєм Угорщини та впевненість у їх продовженні. Він також інформував Делегана М. В. про реставрацію (з відновленням) у зазначеному музеї шаблі одного з вождів угорських племен, яка триває уже більше трьох років, та пообіцяв запросити його на презентацію унікального артефакту.

    Бачкаі Й. і Делеган М. були єдині в думці що збереження історико-культурних цінностей народів Карпатського регіону є спільним заданням музейників України та Угорщини.

Кореспондент Штаб-квартири ООН про проект нашого музею "живі" портрети володарів Ужгородського замку:

     Kateryna Lisunova про проект "живих" портретів володарів Ужгородського замку. Катерина Лісунова працює резидентним кореспондентом в Штаб-квартирі ООН від BBC та ТРК Прямий, також працює в Голос Америки.

Джерело: https://www.facebook.com/katrusya.lisunova/posts/4209075239189752

«Мистецтво без меж»

    Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького приєднався до АРТ-МАРАФОНУ «Мистецтво без меж», яке влаштував Закарпатський обласний палац дитячої та юнацької творчості «Падіюн» в партнерстві з управлінням освіти Ужгородської міської ради та Закарпатською академією мистецтв . Він стартував 5 жовтня 2021 року о 15.00 на в найвизначніших місцях міста Ужгорода поблизу історичних та культурних пам’яток. Захоплююча пізнавальна гра була організована для дітей різного віку, і що найважливіше, - різних суспільних потреб і можливостей.

    Це чудова нагода для дітей вчитися викладати свою думку, ставити запитання, надавати відповіді, чути, розуміти і поважати одне одного. Захід пропонував широкі можливості для творчої і соціальної реалізації потенціалу його учасників. Назвою марафону організатори намагалися донести ідею безмежності мистецтва у своїх можливостях. Адже мистецтво – це не тільки мова, яку розуміють усі, незалежно від національності, статусу, психічних чи фізичних особливостей. Це ліки, котрі зцілюють душу, дають надію на майбутнє та сили ніколи не здаватись. Творчість – це самовдосконалення та самоствердження, це спілкування і хороший настрій. Це те, що частенько потрібне кожному з нас, незважаючи на здібності чи смаки. Але найбільше зазначені риси необхідні дітям – муйбутньому української незалежної держави.

Зав. в. науково-освітньої роботи М. Марич

Осінні шафрани

    Восени, коли перелітні птахи вже відлетіли в теплі краї, а листочки на деревах починають перефарбовуватися у всі відтінки жовтого та червоного кольорів, у закарпатських лісах зацвітають особливі рослини, в яких все навпаки. До таких належать пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale L.) та шафран банатський (Crocus banaticus J. Gay, C. iridiflorus Heuff. ex Rchb.)

    У них дуже цікавий цикл розвитку. Вони квітують осінню, а плодоносять на початку літа, коли більшість рослин буяють квітами

    У фондах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького є гербарні зразки шафрану банатського із околиць смт. Буштина Тячівського району. Гербарій попри свій вік, а цьогоріч йому уже 145 років, дуже добре зберігся. Із етикетки дізнаємося також, що рослини зібрані ботаніком-аматором Лайошом Вагнером (1815-1888) у жовтні 1876 року. В унікальних дібровах Буштина, в дубових та дубово-грабових лісах ми можемо його побачити і в наш час.

    Як і всі крокуси, шафран банатський не має наземного стебла. Воно видозмінене у бульбоцибулини, які утворюють одну, інколи дві або три квітки. На відміну від весняного шафрану Гейфеля (Crocus heuffelianus Herb.), у шафрана банатського зовнішнє коло листочків оцвітини складається з трьох великих, яскравих листочків, внутрішнє — з менших і світліших, тому й здається нам, що квітка має тільки три пелюстки. У шафрану Гейфеля всі шість пелюстків однакові.

    Науковий опис виду здійснив французький ботанік-систематик Жак Етьєн Ге у 1831 році. Видовий епітет «банатський» походить від назви Банат — історичної області, розташованої між Дунаєм, Нижньою Тисою, р. Мурош і Трансільванськими Альпами, де в природі зростає цей представник флори.

    В Україні трапляється тільки на території Закарпаття і є рідкісним видом, тому й занесений до Червоної книги України. Про це потрібно пам’ятати під час прогулянки в природу і не зривати квіти для букетів.

Руслана Джахман старший науковий співробітник

сектору природи відділу історії та краєзнавства

Газета міста Орадея (Румунія) про відкриття виставок в нашому музеї

    Газета міста Орадея (Румунія) опублікувала повідомлення про відкриття виставок українського і румунського фотомитців у приміщенні Закарпатського обласного краєзнавчого музею.

Фотовиставки Штефана Товта (Румунія) та Олега Куцького (Одеса)

Фотовиставки Штефана Товта (Румунія) та Олега Куцького (Одеса) експонуються в Ужгородському замку

У Карпатському виставковому центрі Міжнародної федерації фотомистецтва, що в Ужгороді, відкрили виставку 2-ох авторів – Штефана Товта з Румунії та Олега Куцького з міста Одеси. Заслужений художник Міжнародної Федерації фотомистецтва Олег Куцький представив серію світлин під назвою «Одеса та одесити», в якій показав знакові події рідного міста. Серед жанрових вподобань автора –репортажне фото та абстракція. Гість із Румунї, з міста Орадя, етнічний угорець Штефан Товт привіз в Ужгород фотовиставку, присвячену 70-літтю та 50-річчю творчої діяльності. Експозиція світлин презентує три етапи фотомистецтва. Автор розпочинав з аналогових фото, чорно-білих, далі – знімав на цифровий фотоапарат, а останнім часом Штефан Товт фотографує на мобільні телефони.

Posted by Tv21 Унгвар on Wednesday, October 6, 2021

Працівники культури повинні заробляти більше!

Джерело: 🕍🏛📚... - Олексій Петров - голова Закарпатської обласної ради | Facebook

Фундатор закарпатської археології

/до річниці з дня народження Тиводара Легоцького/

Тиводар Легоцький

    Цих пам’ятних днів варто згадати про основоположника археології та музейної справи на Закарпатті - Тиводара Легоцького - (05.10.1830 – 25.11.1915). Народився в с. Фунжіне (нині у Хорватії, біля м. Рієки) в сім'ї лісника-переселенця зі Словаччини. Початкову школу й гімназію закінчив у м. Рожогедь (нині м. Ружомберок, Словаччина). Потому відвідував філософські курси в м. Рожнява. Від 1847 навчався на юридичному відділенні Кошицької академії. По закінченні академії (1851) працював службовцем у суді. 1855 переїхав до м. Мукачева. Склав екзамени з адміністративного права і угорських цивільних законів. 1865 зайняв посаду головного прокурора Мукачівсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів, працював на цій посаді до виходу на пенсію 1896.

    Практичну діяльність тісно поєднав із дослідницькою роботою. Стояв біля витоків археологічної науки в Угорщині. Зібрав велику археологічну колекцію (у 1876 її експонати були представлені на 8-му міжнародному Археологічному конгресі в Будапешті). 1907 організував у Мукачевому музейне т-во, а у власному будинку створив перший у Закарпатті музей історії та побуту краю.

    У 1860 році Легоцький придбав скарб бронзових предметів, знайдених поблизу с. Клячаново Мукачівського району. Це дало новий напрямок його дослідженням і заклало основу майбутньої знаменитої колекції Легоцького. Дослідник встановлює зв'язок з Археологічною комісією Угорської академії наук й активно включається в археологічні дослідження нашого краю і навколишніх територій. Планомірні розкопки доісторичних пам'яток він розпочав наприкінці 1860-х років. Т.Легоцький вів розкопки в таких місцях: урочище Мала Гора (Мукачево, 1877, неолітична стоянка), урочище Долина кохання (с.Чепівка Берегівського району, 1881, неолітична стоянка), с.Станове (1881, бронзові знахідки), с.Боржавське (1882, бронзові речі), околиці с.Нижній Коропець (Мукачівщина, 1884, поховання), с.Лази (1884, бронзові речі), с.Бадалово (1885, бронзові речі), с.Домбок (1886, поховання), с.Боржава (1886, бронзові речі), Краловський Холмець (Словаччина, 1894, поховання), с.Чорний Потік (1894, бронзові речі), с.Зняцево (Мукачівщина, 1896, поховання). У 1890 році при розробці кам’яного кар’єру на Малій Горі (околиця Берегова) була випадково знайдена могила, де на глибині близько трьох метрів знаходилися останки знатного угорського воїна.

    Успіхи науковця не залишилися непоміченими. Його колекція старожитностей стає відомою не тільки в тодішній Австро-Угорщині, але і за її межами. Так, у 1873 році, на Всесвітній виставці у Відні, демонструвалися 54 експонати із колекції мукачівського юриста. А трьома роками пізніше, коли в Будапешті проходив XVIII міжнародний археологічний конгрес, на виставці, присвяченій цій події, були представлені 402 кам'яні, 118 бронзових, 4 золоті, 3 глиняні і 1 скляний предмет із збірки Тиводара Легоцького.

    Археологічна збірка Тиводара Легоцького, що складалася з понад 7 тисяч предметів, була однією з найбільших приватних колекцій у тогочасній Австро-Угорщині. На її базі він мріяв створити публічний регіональний музей. У 1909 році у Мукачеві розпочало свою роботу Музейне товариство імені Легоцького, метою якого була підтримка цієї ідеї. На жаль, добитися від держави і міських властей Мукачева виділення під свою збірку, яку він мріяв розмістити у центрі міста у будівлі, де народився художник Мігай Мункачі, приміщення, воно не змогло. Тому перед смертю Тиводар Легоцький заповів колекцію своїй сім'ї. Після смерті жінки Легоцького (1920 рік), його діти виїхали з Мукачева в Угорщину, а величезну колекцію свого батька продали братиславському купцю Лазару Зінгеру. Проте нова чеська влада не дозволила вивезти збірку за межі Чехословаччини. Після багаторічної судової тяганини чехословацька держава викупила колекцію Легоцького і на її базі у 1929 році офіційно відкрився Земський музей імені Легоцького. Після другої світової війни, коли в Ужгороді на базі місцевого музею був створений Закарпатський краєзнавчий музей, більшу частину експонатів з Мукачева передали в Ужгород. Багато артефактів знаходяться у експозиціях музею ЗОКМ ім. Т.Легоцького, а ще більша частина у фондосховищах. Ці предмети є унікальними, частину з них ми вам продемонструємо.

    Діяння Т.Легоцького, як фундатора закарпатської археології високо оцінювались продовжувачами його справи. Зокрема В.Котигорошко писав: “Одна з найбільших колекцій бронзових скарбів та інших артефактів наприкінці ХІХ ст. була зібрана Тиводаром Легоцьким (1830-1915), який стояв біля витоків археології Верхнього Потисся. Збирання випадкових знахідок, пошукові роботи й розкопки пам’яток дозволили першому закарпатському археологу закласти основу вивчення давньої історії регіону. Зведення археологічних пам’яток, які вийшли в 1892 і 1912 рр., а також численні статті... до сьогодні зберегли свою актуальність і цінність, особливо в галузі картографування пам’яток регіону».

Список літератури:

1. Бідзіля В.І. Поселення Галіш-Ловачка// Археологія. – 1964. – Т.17. – С.92-143.
2. Данилюк Д., Ткачук О. Проблеми історії середньовічного Закарпаття в науковій спадщині Т.Легоцького // Acta Huncarika. 1993 – 1994. – Ужгород, 1999 – С.93-98.
3. Дочинець М. Мукачівці і Мукачево. – Мукачево, 2008
4. Кобаль Й. Піонер Закарпатської археології: До ювілею Т.Легоцького// Закарпатська правда. – 1995. – 10 жовтня.
5. Кобаль О. Тиводар Легоцький і Олексій Петров// Науковий збірник Закарпатського краєзнавчого музею. – Вип.2. – Ужгород, 1996. – С.76-83.
6. Котигорошко В.Верхнє Потисся в давнину. – Ужгород: Карпати, 2008.

Зав. сектору археології відділу історії та краєзнавства - О. Ю. Шумовська,

Провідний програміст музею - В. В. Габорець,

Бібліотекар I категорії - Сачавська Н.Є.