/до річниці з дня народження Тиводара Легоцького/
 |
| Тиводар Легоцький |
Цих пам’ятних днів варто згадати про основоположника археології та музейної справи на Закарпатті - Тиводара Легоцького - (05.10.1830 – 25.11.1915). Народився в с. Фунжіне (нині у Хорватії, біля м. Рієки) в сім'ї лісника-переселенця зі Словаччини. Початкову школу й гімназію закінчив у м. Рожогедь (нині м. Ружомберок, Словаччина). Потому відвідував філософські курси в м. Рожнява. Від 1847 навчався на юридичному відділенні Кошицької академії. По закінченні академії (1851) працював службовцем у суді. 1855 переїхав до м. Мукачева. Склав екзамени з адміністративного права і угорських цивільних законів. 1865 зайняв посаду головного прокурора Мукачівсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів, працював на цій посаді до виходу на пенсію 1896.
Практичну діяльність тісно поєднав із дослідницькою роботою. Стояв біля витоків археологічної науки в Угорщині. Зібрав велику археологічну колекцію (у 1876 її експонати були представлені на 8-му міжнародному Археологічному конгресі в Будапешті). 1907 організував у Мукачевому музейне т-во, а у власному будинку створив перший у Закарпатті музей історії та побуту краю.
У 1860 році Легоцький придбав скарб бронзових предметів, знайдених поблизу с. Клячаново Мукачівського району. Це дало новий напрямок його дослідженням і заклало основу майбутньої знаменитої колекції Легоцького. Дослідник встановлює зв'язок з Археологічною комісією Угорської академії наук й активно включається в археологічні дослідження нашого краю і навколишніх територій. Планомірні розкопки доісторичних пам'яток він розпочав наприкінці 1860-х років. Т.Легоцький вів розкопки в таких місцях: урочище Мала Гора (Мукачево, 1877, неолітична стоянка), урочище Долина кохання (с.Чепівка Берегівського району, 1881, неолітична стоянка), с.Станове (1881, бронзові знахідки), с.Боржавське (1882, бронзові речі), околиці с.Нижній Коропець (Мукачівщина, 1884, поховання), с.Лази (1884, бронзові речі), с.Бадалово (1885, бронзові речі), с.Домбок (1886, поховання), с.Боржава (1886, бронзові речі), Краловський Холмець (Словаччина, 1894, поховання), с.Чорний Потік (1894, бронзові речі), с.Зняцево (Мукачівщина, 1896, поховання). У 1890 році при розробці кам’яного кар’єру на Малій Горі (околиця Берегова) була випадково знайдена могила, де на глибині близько трьох метрів знаходилися останки знатного угорського воїна.
Успіхи науковця не залишилися непоміченими. Його колекція старожитностей стає відомою не тільки в тодішній Австро-Угорщині, але і за її межами. Так, у 1873 році, на Всесвітній виставці у Відні, демонструвалися 54 експонати із колекції мукачівського юриста. А трьома роками пізніше, коли в Будапешті проходив XVIII міжнародний археологічний конгрес, на виставці, присвяченій цій події, були представлені 402 кам'яні, 118 бронзових, 4 золоті, 3 глиняні і 1 скляний предмет із збірки Тиводара Легоцького.
Археологічна збірка Тиводара Легоцького, що складалася з понад 7 тисяч предметів, була однією з найбільших приватних колекцій у тогочасній Австро-Угорщині. На її базі він мріяв створити публічний регіональний музей. У 1909 році у Мукачеві розпочало свою роботу Музейне товариство імені Легоцького, метою якого була підтримка цієї ідеї. На жаль, добитися від держави і міських властей Мукачева виділення під свою збірку, яку він мріяв розмістити у центрі міста у будівлі, де народився художник Мігай Мункачі, приміщення, воно не змогло. Тому перед смертю Тиводар Легоцький заповів колекцію своїй сім'ї. Після смерті жінки Легоцького (1920 рік), його діти виїхали з Мукачева в Угорщину, а величезну колекцію свого батька продали братиславському купцю Лазару Зінгеру. Проте нова чеська влада не дозволила вивезти збірку за межі Чехословаччини. Після багаторічної судової тяганини чехословацька держава викупила колекцію Легоцького і на її базі у 1929 році офіційно відкрився Земський музей імені Легоцького. Після другої світової війни, коли в Ужгороді на базі місцевого музею був створений Закарпатський краєзнавчий музей, більшу частину експонатів з Мукачева передали в Ужгород. Багато артефактів знаходяться у експозиціях музею ЗОКМ ім. Т.Легоцького, а ще більша частина у фондосховищах. Ці предмети є унікальними, частину з них ми вам продемонструємо.
Діяння Т.Легоцького, як фундатора закарпатської археології високо оцінювались продовжувачами його справи. Зокрема В.Котигорошко писав: “Одна з найбільших колекцій бронзових скарбів та інших артефактів наприкінці ХІХ ст. була зібрана Тиводаром Легоцьким (1830-1915), який стояв біля витоків археології Верхнього Потисся. Збирання випадкових знахідок, пошукові роботи й розкопки пам’яток дозволили першому закарпатському археологу закласти основу вивчення давньої історії регіону. Зведення археологічних пам’яток, які вийшли в 1892 і 1912 рр., а також численні статті... до сьогодні зберегли свою актуальність і цінність, особливо в галузі картографування пам’яток регіону».
Список літератури:
- Бідзіля В.І. Поселення Галіш-Ловачка// Археологія. – 1964. – Т.17. – С.92-143.
- Данилюк Д., Ткачук О. Проблеми історії середньовічного Закарпаття в науковій спадщині Т.Легоцького // Acta Huncarika. 1993 – 1994. – Ужгород, 1999 – С.93-98.
- Дочинець М. Мукачівці і Мукачево. – Мукачево, 2008
- Кобаль Й. Піонер Закарпатської археології: До ювілею Т.Легоцького// Закарпатська правда. – 1995. – 10 жовтня.
- Кобаль О. Тиводар Легоцький і Олексій Петров// Науковий збірник Закарпатського краєзнавчого музею. – Вип.2. – Ужгород, 1996. – С.76-83.
- Котигорошко В.Верхнє Потисся в давнину. – Ужгород: Карпати, 2008.
Зав. сектору археології відділу історії та краєзнавства - О. Ю. Шумовська,
Провідний програміст музею - В. В. Габорець,
Бібліотекар I категорії - Сачавська Н.Є.