Приймаємо гостей в музеї
Напередодні Нового року до нашого музею завітав відомий видавець природничої літератури з Києва – Олександр Бобко. Він зустрівся з в.о. директора Ольгою Шумовською та співробітниками сектору природи: Біланичем Михайлом та Джахман Русланою.
Сектор природи користується літературою, що була опублікована ним для проведення численних музейних тематичних заходів для дітей та молоді. Пан Олександр продарував для музейної бібліотеки Атлас гніздових птахів України (2022 року видання), а Ольга Шумовска, у знак вдячності, подарувала книгу «Скарби Закарпатського краєзнавчого музею». Також сім’ї Олександра було презентовано дитячу літературу, видану Інститутом еколого-релігійних студій (екоказку «Кажанчики», екооповідання «Під совиним крилом» та книги-розмальовки), що так радісно сприйняла старша донька.
Під час зустрічі домовились про співпрацю з паном Олександром у в Новому році. Після цього співробітники музею запросили шановних гостей відвідати нещодавно відкриту виставку «Різдвяні традиції краю: пряник».
Наш музей є першим серед найкращих в 2022 році за опублікованим рейтингом
Дякуємо за номінацію: "Кращий музей Закарпаття-2022 - Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім.Т. Легоцького, Ужгород"
Освітньо-пізнавальний захід: «Житіє Миколи Чудотворця»
Святитель Микола Чудотворець – особливий угодник Божий, який відзначився благочестивим життям ще з дитинства. Тому недивно, що християнська церква щороку урочисто святкує пам’ять цього святого.
23-го грудня старший науковий співробітник відділу історії та краєзнавства Вероніка Петрушка в рамках освітньо-пізнавального заходу: «Житіє Миколи Чудотворця» розповіла про постать святителя Миколая та його чудеса дітям 5-го класу приватного ліцею міста Ужгорода «Гірчичне зерно». Щоб закріпити у дітей отримані знання про цього християнського святого, їм було підготовано тематичний кросворд. Дві команди змагалися, хто перший дасть правильно відповіді на всі питання.
Насамкінець діти дізналися про історію семінарії, що діяла у стінах замку, та каплицю, в якій було проведено захід. Також Вероніка Петрушка ознайомила дітей з іконою Миколи Чудотворця ХІХ ст., яка була тимчасово виставлена для огляду відвідувачів спеціально до свята.
Як святкували Різдво Христове в 1940 році на Закарпатті
🎄🎅 Різдво 1940 року в Карпатах (теперішнє Закарпаття) - надзвичайно унікальна ретро кінохроніка (часткове відновлення якості та кольору зроблено двома послідовними обробками різними алгоритмами штучного інтелекту) про те, як взимку 1939/1940 років відбувалося відзначення Різдва Христового.
🎞️ Це відео є наслідком колаборації нашого музею із Фейсбук сторінкою Ænigmata Historiæ, на якій Ви можете побачити опублікований чорно-білий оригінал кінохроніки:
Робота музею протягом новорічних свят
 |
| Різдвяна ялинка та новорічна фотозона в Ужгородському замку |
🏰 Запрошуємо всіх відвідати наші 🎅🎄новорічні локації. Свята не за горами. Гарний привід прийти і зарядитися святковою атмосферою. Дякуючи нашим захисникам ми працюємо.
👉 31 грудня - з 10.00 до 17.00,
👉 1 січня вхід на територію, внутрішній дворик, де гарна фотозона і головний атрибут свят- ялинка, також буде відкрито підземелля,
👉 2 січня з 10.00 до 17.00 працюють експозиції.
РІЗДВЯНІ ТРАДИЦІЇ КРАЮ: ПРЯНИК
(кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.)
Пряники, приготовані з медом, були добре відомими ласощами протягом тисячоліть. Оскільки мед був дорогим, то калачі з ним пекли лише на свята. Перша письмова згадка про медовий пряник зафіксована в ХІ ст. в м. Нюрнберг у Німеччині. Походження пряників на території Карпатського басейну неясно. На думку одних дослідників, медовики випікають в Угорщині лише 300 років, інші вважають це ремеслом німецького походження: нібито сакси, які оселилися в Трансільванії, привезли з собою перші форми для випічки (у XIV ст.). У всякому разі, тільки в період цехового ремесла пряничне випікання прижилося тут. Про якісний золотистий підсолоджувач для двору подбала угорська королівська пасіка. За часів правління Арпадів навколо монастирів, що займалися бджільництвом, виготовляли медові напої та медові коржі. Медову ляльку, ймовірно, поширили чернечі ордени, перейнявши римську язичницьку традицію. Під час правління короля Матяша через віденське посередництво на угорський ринок потрапило багато нових східних прянощів, що також вплинуло на приправу медовиків. В Угорщині, в області Шопрон є згадка про ремесло випікання ляльок ще в 1535 році. Угорські лінгвісти слово mezespogácsa відносять до 1554 року, а слово mezesbáb (медова лялька) до 1587 року. Перша пряникова гільдія була заснована в Братиславі в 1619 році. Цехи по виготовленню пряників пізніше виникли у Кошице і Банській Бистриці, а з часом у Клужі і Дебрецені, стали популярними і на території сучасного Закарпаття вже у кінці XVIII століття.
Німецькі майстри для випікання пряників почали використовувати унікальні форми і власні печі, і саме завдяки їм цей пиріг остаточно підкорив всю Європу. Поблизу місць релігійних відпустів утворювалися перші цехи по випіканню пряників: їхні вироби продавали на відпустах і ярмарках. Кожен продавець брав із собою до 80 000 медових ляльок для продажу. Найвідомішими фігурками ярмарків були серце, шабля, гусар і немовля в пеленах – їх вважали справжніми подарунками. Крім того, цехові майстри випікали також велику кількість фігур релігійного характеру, таких як народження Ісуса, Адама і Єви, Святого Миколая та інші.
Форми для випікання виготовляли золотарі спочатку з металу і так детально розробляли, що ті цінувалися як художній витвір. Пізніше для формування тіста використовували дерев’яні дошки, тобто форми, вирізані з твердої деревини, наповнювали м’яким тістом і потім випікали. Дерев'яні дошки зазвичай покривають рапсовою олією, щоб тісто до них не прилипало. Різьблення по дереву вважалося серйозним мистецтвом, тому високоякісні дошки-форми були в пошані. Як і ремесло, дерев'яні форми-дошки передавалися від батька до сина.
Розквіт пряничного ремесла припадав на середні віки. Потім, у кінці ХІХ ст. виникло виробництво цукерок. Цехові майстри вже не могли заробляти на життя одними пряниками і були змушені розширювати асортимент виробів. Представлені на тематичній виставці “Різдвяні традиції у краї: пряник” доказують, що цехи по виготовленню пряників користувалися популярністю до середини 1940-х років. Оригінальна цехова вивіска, розмальована з обох боків кольоровими фарбами, акцентуючи на різних видах пряників, походить з першої половини ХІХ ст. Її подарувала вдова Бугноскі Онтола у 1930 р. Тут можна побачити популярні дерев'яні форми для випікання медовиків, які виготовлені у кінці XVIII ст., з образом оленя серед квітів, виноградного грозна, ангела з крилами і ляльки пеленованої, музиканта із басолею, шаблі і рушниці, гусара на коні, самотнього гусара, кошика, люльки. У 1931 році ці форми-дошки були подаровані відомими майстрами у Мукачеві Єневом Кирі і Мігалем Штоллом Державному музею ім. Т. Легоцького, а у 1950-х роках передані Закарпатському обласному краєзнавчому музею ім. Т. Легоцького. Велика кількість цехів по виготовленню пряників у краї зокрема у Мукачеві. Ужгороді свідчить про великий попит на цей вид випічки. Ужгородець Аурел Ціпорські зміг утримати власне виробництво пряників аж до середини 1940-х років. Наші музейні співробітники стерли пил зі старих книг рецептів, показавши, як 100 років тому виготовлялися медові пряники у краї. Пряники готуються з борошна, яєць, меду та спецій. Простий і чудовий рецепт. І це зовсім не новий винахід! У вітрині показано стару дерев'яну миску для борошна, качалки для розкатування тіста з с. Косино Берегівського району початку ХХ ст.
Птахи Ужгородського замку: вільшанка
 |
| Вільшанка у парку Ужгородського замку |
Деколи на території Ужгородського замку можна побачити сіреньку пташку з рудою грудкою розміром із горобця. Зазвичай вона тримається окремо від синиць: сидить десь собі на кущику чи порпається в землі у пошуках корму. Це – вільшанка. В народі її ще називають зорянкою або малинівкою. На Закарпатті це гніздовий вид, який населяє різні типи ділянок із густим підліском. Часто в таких місцях росте вільха та кущі малини, тому пташка й отримала свої назви – вільшанка й малинівка, а звичка співати з вечірньою і ранковою зорею дала їй ще третю назву – зорянка.
У Європі вільшанка є символом Різдва. Її зображували на вітальних листівках ще в ХІХ столітті. Тоді британська пошта одягла своїх працівників у червону форму й листоноші отримали прізвисько «робін». Так англійською називається вільшанка. Відтоді мила пташка стала улюбленицею під час новорічно-різдвяних святкувань.
Не завжди листівки були веселими, деколи на них зображали навіть мертвих птахів для того, щоб привернути увагу до знедолених, які не мали можливості святкувати Різдво.
Час від часу вільшанку можна побачити і взимку. Тоді вона, щоб зігрітися, розпушує пір’ячко і стає схожою на яскраву кульку на дереві. Якщо в садку буде годівничка зі смаколиками, то таку «прикрасу» ми будемо регулярно спостерігати поруч із будинком.
За легендою колись птаха мала коричневе оперення, а руда плямка – це крапелька крові із рани Ісуса Христа. Вільшанка втішала своїм співом Сина Божого, коли той помирав на хресті. За яскравим забарвленням грудної частини її дуже легко впізнати, тож спостерігайте і ви обов’язково побачите милу пташку з довірливим поглядом. Якщо не взимку, то у весняно-літній період точно зустрінете її у своєму дворі, а якщо пощастить, то і в парку Ужгородського замку.
Руслана Джахман старший науковий співробітник
сектору природи відділу історії та краєзнавства
Давньоримські монети передані в музей
Днями відділ Державної виконавчої служби у м. Ужгороді, згідно рішення суду, передав музею чотири давньоримські монети денарій, вилучені співробітниками Управління СБУ в Закарпатської області під час виявлення контрабанди.
Денарій був чи не найпоширенішою срібною монетою в Стародавньому Римі. Її використовували при вчиненні зовнішніх і внутрішніх торгових угод. Вперше її викарбували в 268 році н. е. Символом денарія є позначка «X, X». Такий символ пояснюється тим, що 1 денарій прирівнювався 10 асам (дрібним монетам). На аверсі монети зображувався імператор з лавровим вінком на голові, по колу розташовувався напис на латині; реверс містив зображення римських богів, а також відмітку про номінал монети.
Незабаром денарії зможуть побачити відвідувачі музею у одному з виставкових залів.
Музейна ікона «Святий Миколай Чудотворець». ХІХ ст.
 |
| Ікона «Святий Миколай Чудотворець». ХІХ ст. Дерево, фарба. Розмір 45 х 37 см Ікону передано Закарпатському краєзнавчому музею Чопською митницею у 1975 р. |
Святий Миколай Чудотворець – архієпископ Мирлікійський – належить до найвизначніших святих християнської церкви. Його люблять і вшановують християни східного й західного обрядів. До Західної Церкви свято прийшло у IX ст., коли папа Миколай (858-867) – перший папа з цим іменем – приблизно у 860 році збудував у Римі церкву Святого Миколая. Особливо прижилося й сподобалося свято в Німеччині, куди його принесла візантійська княжна Теофана, жінка імператора Оттона II.
Архієпископ Миколай, багатолітній пастир антіохійських християн на межі ІІІ – ІV ст. був однією з найяскравіших постатей в історії Церкви перших віків. Відомо, що владика Миколай брав участь у І Нікейському Соборі, який закріпив у Символі Віри основне догматичне вчення християнства. Помер приблизно у 345 році. День смерті Святого Миколая відзначають як день Святого Миколая, або просто Миколая щороку 6 грудня по новому стилю (за Григоріанським календарем) та 19 грудня по старому стилю (за Юліанським календарем). Діяння Миколая стали причиною появи багатьох легенд, завдяки яким він став одним з найважливіших святих.
Ікона Святого Миколая Чудотворця або, як її ще називають, ікона Миколи Угодника належить до найпопулярніших серед християн всіх конфесій. Перші ікони були написані ще за його життя. В іконографії Микола Чудотворець зображений на іконах в образі сивого старця. У лівій руці він тримає Євангеліє, а правою рукою виконує жест благословення.
Святий Миколай вважається захисником бідних, скривджених, несправедливо засуджених, покровителем мандрівників, моряків, воїнів, пожежників та рятувальників. Шанували святителя і як покровителя шлюбу. З особливим нетерпінням чекають на день пам'яті Миколая діти, бо для них це означає веселе свято й подарунки.
У рамках проекту «Музейна ікона» в першій залі експозиції «З історії духовної культури ХVІІ – початку ХХ ст.» (Каплиця Ужгородського замку) представлено ікону «Святий Миколай Чудотворець» із фондів Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького».
Запрошуємо всіх бажаючих відвідати наш музей та оглянути чудову ікону до 29 грудня.
Михайло Джахман, Лариса Ганусинець –
співробітники відділу експозиційної та
науково-методичної роботи
Майстер-клас із виготовлення новорічних композицій та ялинкових прикрас
Традиційно до новорічно-різдвяних свят ми прикрашаємо свої оселі. Можна купити готову композицію, але набагато приємніше зробити прикрасу своїми руками. Природа дарує нам для цього багато матеріалів, потрібно тільки знайти трохи часу й терпіння.
13 грудня наукові співробітники сектору природи відділу історії та краєзнавства організували для дітей майстер-клас із виготовлення новорічних композицій та прикрас на ялинку. На жаль, як тільки захід розпочався, пролунав сигнал повітряної тривоги, тож роботу довелося продовжити в укритті. В підземних приміщеннях Ужгородського замку дітки слухали розповідь наукових співробітників про види хвойних дерев, які часто використовують на Новий рік, а потім виготовляли прикрасу-пташку для ялинки чи композиції. Хоч і було трохи затісно і не так світло, як у залі, діти працювали злагоджено, при цьому ще й наспівували пісень: «Ой хто хто Миколая любить?», «Щедрик»… Після плідної роботи отримали солодощі, які організували колеги з Інституту еколого-релігійних студій, за що ми їм дуже вдячні.
У майстер-класі взяли участь юннати Закарпатського еколого-натуралістичного центру учнівської молоді (керівник гуртка Андрусь Г. М.) та діти внутрішньо-переміщених осіб із Києва, Харкова та центру підтримки «ЯМаріуполь».
Оберіг для воїнів Збройних Сил України
Вже 9 місяців триває війна в Україні, яку розпочали російські окупанти 24 лютого. Українська земля здригається від ракетних обстрілів, від бойових дій рашистів, умивається гіркими, кровавими сльозами за знищеними містами і селами, убитим мирним населенням і воїнами.
У цю, дуже важку годину для України, ми всі відчули і зрозуміли значимість ролі українського війська для захисту і збереження цілісності і суверенітету нашої держави, його ролі в українській історії, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України і її громадян від Княжої доби, Гетьманського козацького війська, війська Української народної республіки, Карпатської України до часів Незалежності та війни з росією.
Сьогодні, особливо, актуальним є питання виховання національно-свідомого, духовно-багатого та фізично-здорового молодого покоління. Патріотизм молодих громадян України покликаний захистити національні інтереси своєї держави, відновити її територіальну цілісність, дати новий імпульс духовного оздоровлення народу.
У рамках національно-патріотичного виховання учнівської молоді у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького проводяться різні тематичні заходи для ознайомлення з історією рідного краю, відкриття тематичних виставок, відзначення знаменних дат, зустрічі з героями-учасниками бойових дій на Сході держави.
Цього разу ми підготували майстер клас по виготовленню оберегів для воїнів ЗСУ разом з керівниками гуртків «Веселі кольори» Я. Дуленко та «Декоративно-ужиткового мистецтва» Н. Сентімреі із ПАДІЮНу для учнівської молоді шкіл м. Ужгорода та дітей ВПО. Долучились до акції педагоги, методисти ПАДІЮНа із своїми вихованцями: Кравчук Т. Е., Синичка В. В., Негер К. К. – керівник гуртка «Паперопластика» і «Виготовлення сувенірів», Пойда М. І. – керівник гуртка «Художня вишивка» (гурток ПАДІЮНу в с. Запереділля, Хустського р-ну), Різак М. І. – керівник гуртка «Рукотворне мистецтво».
Діти малювали малюнки на патріотичну тематику, робили обереги-листівки із зображенням ангелів та Святого Миколая, дякуючи воїнам за захист нашої Вітчизни від російських окупантів. У своїх зворушливих вітаннях вони бажають скорішої Перемоги та Миру в Україні. Дуже цікаві обереги підготували Машкаринець Емілія (Ужгород) та Самойленко Андрій (Запоріжжя). Діти хочуть, щоб скоріше закінчилася війна, жити без обстрілів, вимушених переїздів із рідних міст і сіл, щоб були живими їхні батько й мати, родичі і наші славні, мужні воїни повернулися до дому живими і здоровими з Перемогою!
Стало вже хорошою традицією привітати і дарувати подарунки дітям, дорослим, воїнам до Дня Святого Миколая. Учні для військових підготували свої подарунки: патріотичні малюнки та обереги. Напередодні свята всі подарунки передані воїнам ЗСУ.
Дякуємо всім учасникам заходу за активну підтримку наших захисників.
Дякуємо українським воїнам за можливість проводити такі заходи.
Тарасенко Н. І. – провідний науковий
співробітник відділу експозиційної
та науково-методичної роботи
Майстер-клас із виготовлення новорічних композицій та ялинкових прикрас для дітей віком 6 - 10 років
Місце проведення: Закарпатський обласний
краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького
краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького
Дата: 13 грудня о 14год. 30 хв.
Реєстрація за ном. 0958913062
Квест “Живий світ замкової гори”
Молодь Свято-Михайлівської парафії Мукачівської Греко-Католицької єпархії дуже активна, щосуботи відвідує «недільну» школу, тобто парохіальну катехизацію. Час-від-часу разом з парохом – о. Миколою Дербаком діти та юнаки полюбляють робити різні цікаві «вилазки» в місто (наприклад глянути фільм у кінотеатрі) чи на природу (оскільки під час катехиз навчаються не лиш пізнавати Боже творіння природу, а й любити та формувати відповідальне ставлення до нього).
.jpg)
10 грудня, до Міжнародного дня гір також відбувся цікавий “івент”, у якому взяли участь маленькі парафіяни разом з батьками, а саме – квест на Замковій горі з дослідженням фауни та флори цієї території та екскурсія замком, зокрема експозицією «Природа Закарпаття» та залами, де представлені музичні інструменти, каплиця Ужгородської греко-католицької семінарії та підземеллями замку.
Дорогою до Ужгородського замку дітвора переконалась, що вони справді виходять на гору (яка височіє 35 метрів над рівнем річки Уж), оскільки їм довелось вибиратись по досить крутих Замкових сходах, які ведуть з площі Корятовича до вулиці Капітульної.
Під час квесту молодь була поділена на дві команди: із завданнями жовтого кольору – «Сонце» та із завданнями зеленого кольору – «Ялинка», які змагались між собою в тому, яка з них набере більше балів, виконуючи квестові завдання. А завдання були дуже цікаві – для кожної команди по 5 завдань у різних локаціях. Серед них і визначення видів дерево по шишках, і кросворд на природничу тематику, і прислів’я про природу і завдання на знання орнітофауни нашого краю, а, зокрема птахів, які населяють територію Ужгорода та можуть мешкати в замку, яке учасники квесту виконували за допомогою дидактичної гри «Вивчаємо рослинний і тваринний світ граючись» (виданої Інститутом еколого-релігійних студій).
Захід приурочено до Міжнародного дня гір, проведено співробітниками сектору природи музею – Русланою Джахман та Біланичем Михайлом у рамках співпраці з Інститутом еколого-релігійних студій та Закарпатським обласним краєзнавчим музеєм ім. Т. Легоцького.
ЖИВА ПРИРОДА ГІР
Білосніжні взимку, зелені літом і жовто-червоні восени гори заворожують нас своєю красою. Вони надихають, мотивують до дій та заряджають енергією. В гори ми йдемо за натхненням, цікавими враженнями, вдихнути ковток свіжого повітря і просто насолодитися краєвидами. Вони мають навіть своє свято, яке любителі гір відзначають щорічно 11 грудня.
Гори завжди цікавили творчих людей, зокрема й художників. Їх малювали й учасники творчого конкурсу «Рятуймо природу в дні війни», який організував Закарпатський обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді спільно з Інститутом еколого-релігійних студій, Міжрелігійним та громадським природоохоронним форумом Східної Європи (IRCEF) та Союзом охорони природи та біорізноманіття Німеччини (NABU).
Було надіслано 316 робіт (малюнки, аплікації, екологічні сумки, тощо) з усіх куточків України. До Міжнародного дня гір 9 грудня в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім Т. Легоцького відкрилася виставка дитячих малюнків, на якій зображено гірські пейзажі та їхніх мешканців. Загалом представлено 22 роботи, які вражають своїм змістом і назвами: «До і після», «Остання сумна осінь», «Природа без війни», «Щасливе майбутнє», «Природа плаче разом із Україною», «Збережемо життя природі»…
До музею завітали вихованці Закарпатського еколого-натуралістичного центру учнівської молоді разом із керівниками гуртків Спочатку вони оглянули виставку, а потім старший науковий співробітник сектору природи відділу історії та краєзнавства Олена Бучмей провела їм екскурсію по експозиції «Природа Закарпаття». На карті вона показала їм, як розташовані гірські хребти на території Закарпаття, де знаходяться найвищі гори та основні гороутворюючі породи: піщаники, мергелі, андезити, базальти, вулканічні туфи, тощо. Замкова гора має вулканічне походження й утворена з андезитів. Діти довідалися також, що на Рахівщині є породи – кристалічні сланці віком 1 мільярд років. Вони побачили зразки корисних копалин, які геологи знайшли у надрах гір. Тут найбільше привернули до себе увагу марамороські діаманти та гранат.
Під час екскурсії юні натуралісти побачили й різноманіття флори та фауни карпатських гір, а свої знання перевірили відповідаючи на запитання вікторини «Знавці Карпат».
Підписатися на:
Дописи (Atom)