Дебют національної збірної України з футболу

    Рівно 30 років тому товариським, матчем на стадіоні «Авангард» в Ужгороді проти збірної Угорщини, збірна України з футболу записала перші рядки у свою футбольну історію. Попри всі перешкоди: відсутність фінансування, відсутність провідних українських футболістів, які були задіяні у підготовці збірної СНД, цей матч таки відбувся 29 квітня 1992 р. Спочатку поєдинок мав відбутися 22 квітня на «Республіканському стадіоні» у Києві, але через фінансові проблеми Федерації футболу України він був перенесений до Ужгорода, ближче до кордону з Угорщиною.


    Атмосферу тієї гри передають програмка міжнародної товариської зустрічі Україна – Угорщина та вхідний квиток. Два музейні предмети, які передав на зберігання до музею історик, журналіст Роман Сенишин, засвідчують історичні сторінки закарпатського та українського футболу і є чудовим доповненням музейних зібрань.

    Матч між збірними в Ужгороді викликав велику зацікавленість, адже місцева футбольна арена не часто приймала зустрічі такого рівня. Розрахований на 10 тисяч глядачів стадіон був заповнений повністю. Ціна залежно від сектору складала від 40 до 50 гр.


    Перший тайм зустрічі завершився нульовою нічиєю і пройшов у рівній боротьбі, а в другій половині наші співвітчизники почали помилятися в обороні. Це призвело до трьох голів угорців, забитих після 60-ї хвилини. Матч міг закінчитися розгромною поразкою, але точний штрафний у виконанні Івана Гецко на останніх секундах дозволив Україні скоротити відставання в рахунку.

    Перший гол в історії національної збірної забив вихованець Іршавської ДЮСШ Іван Гецко. Він два рази здобував титул другого бомбардира чемпіонату України, увійшов до історії, як перший автор трьох голів в одному матчі Вищої ліги України та двічі упродовж сезону відзначився чотирма голами.

    У 1992 р. українська команда зіграла ще два матчі зі збірними Сполучених Штатів Америки та Білорусії, які завершилися нічийним результатом. Першу перемогу збірна України здобула у 1993 р. у матчі проти збірної Литви.

Михайло Джахман – завідувач відділу експозиційної
та науково-методичної роботи

Оголошення

 24 квітня, у неділю, експозиції музею відкриті для відвідувачів
з 12 до 17.30 за київським часом.

25 КВІТНЯ, В ПОНЕДІЛОК, ДЛЯ ВІДВІДУВАЧІВ ВІДКРИТА
ТІЛЬКИ ТЕРИТОРІЯ МУЗЕЮ

«Портрет невідомого єпископа» в експозиції музею

    У одному з експозиційних залів Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького знаходиться невелика картина ХІХ ст. «Портрет невідомого єпископа», автор невідомий. Твір був відреставрований у 2009 р. реставратором музею Крістіною Клісою. 


    З історії картини відомо лише те, що вона була знайдена у приміщеннях Ужгородського замку разом з іншими творами мистецтва, конфіскованими у 40-50-х рр. ХХ ст. радянською владою у релігійних громад і перевезеними до замку. Частина предметів була знищена і втрачена назавжди. Працівниками музею протягом років проводяться пошукові і рятівні роботи по збереженню пам’яток історії та мистецтва. Твори досліджуються і атрибуються. Над ними проводяться реставраційні заходи, оскільки вони усі перебувають у поганому стані. У процесі і після реставрації проводиться наукове вивчення предмету, визначення періоду створення і авторства. Важливим відкриттям є встановлення особи портретованого. 

    Картина «Портрет єпископа» при поступленні на реставрацію перебувала у поганому стані. Основа, тонке лляне полотно прямого переплетення було деформоване, обрізане, з великою кількістю дірок по периметру,  прикріплене до нерухомого підрамника. Припускаємо, що втрати полотна можуть складати по 5 см. з кожного боку, оскільки картина була вирізана з  оригінальної рами.  Грунт тонкий, щільний, із повсюдним кракелюром і заломами, з загрозою осипів авторського фарбового шару. Живопис тонкий, гладкий, виконаний професійним художником. Портретований зображений по груди з повернутою головою в бік. Композиційно правильно розміщений на площині картини. Тло темне, переважають теплі тони. Фарбовий шар мав осипи і потертя по всій поверхні. Старе лакове покриття було потемнілим і забрудненим.

    Реставрація передбачала проведення усіх заходів, спрямованих на збереження картини і надання їй експозиційного вигляду. У першу чергу був укріплений живопис з укладанням кракелюру. Картина була знята з неавторського підрамника і здубльована на нове полотно. На замовлення був виготовлений новий розсувний підрамник з кілками, на який закріпили картину. Втрати фарбового шару з грунтом були заповнені реставраційним. Живопис був очищений від забруднень і покритий лаком. Було проведено естетичне тонування у місцях втрат і потертя. 

    Аналіз художньо-стилістичних рис та порівняльна характеристика «Портрету невідомого єпископа» та портрету єпископа Григорія Тарковича показують нам, що ми бачимо зображення людини старшого віку з високим чолом, важкими виразними верхніми повіками, що глибоко посаджені в надбрівних дугах. Носо-губні складки запалі, чітко видно виличніі дуги. Ніс прямий з чітким виразним округлим кінчиком та красивими округлими ніздрями. Верхня губа вузька, а кутики губ злегка опущені. Вуха виразні, вушна раковина велика. Форма бороди на обидвох роботах повторюється.

    Порівнюючи портрет невідомого єпископа у експозиційному залі музею з офіційним портретом першого єпископа Пряшівської єпархії (авторства Йосипа Змія-Мікловшика), ми дійшли до висновку, що з великою вірогідністю на портреті зображено Григорія Тарковича.

    Історія заснування Пряшівської єпархії та її перший єпископ Григорій Таркович (1754–1841)

    Після тривалої боротьби за звільнення мукачівських владик від інституційної «опіки» латинських єпископів з Еґеру, що почалося майже одразу по укладенню між частиною кліру Мукачівської єпархії на чолі з монахом Чину Святого Василія Великого Партенієм Петровичем і латинським єпископом Еґеру Ґеорґієм Якушичем церковної унії в Ужгороді (1646–1649 рр.), буллою «Eximia Regalium Principum» від 19 вересня 1771 р. папа Климент ХІV канонічно заснував Мукачівську єпархію. 

    За даними єпархіального перепису 1792 р. у Мукачівській єпархії налічувалося 434 265 греко-католиків, що проживали у 265 парафіях і 1193 філіях. Велика єпархія потребувала інституційної реорганізації. Так у 1776 р. було створено Сатмарський вікаріат. 3 лютого 1787 р. всі 11 руських греко-католицьких парафій Спіської та Рожнявської латинських дієцезій у Словаччині та 5 парафій Перемиської греко-католицької єпархії в Австрії відійшли до Мукачівського єпископства. Незабаром з них було утворено окремий вікаріат з осідком у м. Кошице (1792 р. осідок перенесли до Пряшева), з якого у 1818 р. постала окрема Пряшівська греко-католицька єпархія. 22 вересня 1818 р. папа Пій VІІ буллою «Relata semper» канонічно заснував Пряшівську єпархію. 

    Першим єпископом новоутвореної Пряшівської греко-католицької єпархії став Григорій Таркович (1816/1818–1841). Народився майбутній єпископ 8 листопада 1754 р. в с. Пасіка на Свалявщині у родині сільського дяка. Після закінчення Ужгородської гімназії (1774 р.) філософію студіював у Великому Варадині (1774–1775 рр.), а теологію – у Віденській семінарії св. Варвари «Барбареумі». Після її закінчення 21-річного Тарковича призначають священиком у Мукачівський монастир, де він вивчає історію церкви, філософію.

    У 1787–1792 рр. Григорій Таркович обіймає посаду ректора Ужгородської богословської семінарії, а наступні п’ять років буде парохом церкви в Ужгороді. Досконале володіння багатьма іноземними мовами, освіченість, організаційні здібності посприяли його призначенню в 1803 р. цензором руських книг при університетській друкарні у м. Буда. На цій посаді Григорій Таркович не схвалив переклад і тлумачення літургії Іоаникія Базиловича, натомість дав дозвіл опублікувати «Короткий нарис фундації Федора Корятовича», схвалив проповіді й граматику Михайла Лучкая і розпорядився купити по одному примірнику для кожної єпархії. У 1814 р. Григорія Тарковича призначено Кошицьким вікарієм, а за збігом обставин його також обирають головним Мукачівським капітульним вікарієм. Ці посади він успішно поєднував до 1816 р., який став для нього знаковим.

    Користуючись «наполеонівським поневоленням» папи Пія VІІ, цісар Франциск І, посилаючись на своє верховне право патронату, 3 листопада 1815 р. утворив Пряшівську єпархію. 17 травня 1816 р. цісар таки вирішив повідомити Рим про своє рішення і зажадав від папи канонічного визнання Пряшівської єпархії. Григорій Таркович був призначений єпископом Пряшівської єпархії за наказом цісаря Франциска І, але побоюючись неканонічності заснування єпархії, відмовився від єпископства, посилаючись на свій поважний вік (на той момент йому було 62 роки). Одразу ж після запиту щодо канонічного визнання єпархії Апостольським Престолом Григорій Таркович погодився на призначену цісарем посаду. 

    Григорій Таркович, налагоджуючи справи єпархії щодо матеріального забезпечення та інших важливих питань, пробув у Відні до 17 листопада 1820 р. Прибувши до Пряшева, тоді ще єпископ-номінат важко захворів. Інтронізація ж відбулася 17 червня 1821 р. у василіанському Краснобрідському монастирі зіслання Святого Духа. Єпископські свячення Григорій Таркович символічно отримав «з рук» єпископа матірної Мукачівської єпархії – Олексія Повчія (1817–1831).

    Помер Григорій Таркович 16 січня 1841 р. у Пряшеві. Похований у крипті кафедрального собору Івана Хрестителя. 

завідувач сектору реставрації Крістіна Кліса
старший науковий співробітник відділу історії та краєзнавства, к.і.н. Діана Штерр

ПАСКА ДЛЯ ВОЇНА

    21 квітня 2022 року на площі Народній в Ужгороді священики освячували паски, привезені з усього Закарпаття, які  відправили військовим  у зону бойових дій. До цієї благородної акції “Паска для воїна” були залучені і працівники культури, в тому числі і співробітники Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького. Крім пасок, музейники принесли для військових печиво у супроводі дитячих малюнків на підтримку наших захисників. Хочеться, щоб ці запашні паски передали дух Великодня, рідного дому й любові нашим героям, впевненості у Перемозі!





Слава Україні!

У Карпатському виставковому центрі Міжнародної федерації фотомистецтва відкрили виставку «Духовний стан».

📷 У Карпатському виставковому центрі Міжнародної федерації фотомистецтва відкрили виставку «Духовний стан». 👇🏻 На...

Posted by Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської ОДА on Wednesday, April 20, 2022

Анонс

В Ужгороді 19 квітня пройде акція на підтримку українців: що потрібно взяти

Мирну акцію проводить команда проєкту Ukraine Helpers.

Початок о 12:00 на площі Петефі. Згодом учасники маршу підуть через пішохідний міст до площі Театральна.

Учасникам заходу необхідно мати:

– дорожню валізу;

– свіжу квітку;

– українську символіку на одязі.

Звук коліс валізи – сьогодні це голос мільйонів переселенців, які залишилися без дому через війну.

Захід відбудеться за координації та сприяння Закарпатської ОВА.

ВИСОКІ САМОСВІДОМІСТЬ І ОРГАНІЗОВАНІСТЬ. РІШУЧІСТЬ І УМІННЯ ВІДСТОЯТИ СВОЇ ІНТЕРЕСИ ЗГУРТОВАНІСТЮ КОЛЕКТИВУ!

    Саме такі риси проявили працівники Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького під час зустрічі колективу з в. о. голови Закарпатської обласної ради Андрієм Шекетою. Зустріч відбулася 8 квітня 2022 року на прохання А. Шекети. 

    Колектив музею одностайно виступив проти навʹязування йому зверху варіантів, що можуть нанести руйнівної шкоди  як кожному з співробітників так і стабільно та ефективно працюючій останній період установі у цілому.

Музейна ікона. Ікона «Воскресіння Христове» ХІХ ст.

    Ікону передано Закарпатському краєзнавчому музею з села Кайданово Мукачівського району у серпні 1975 р.

Ікона «Воскресіння Христове». ХІХ ст.
Дерево, фарба. Розмір 45 х 33 см

    Це одна із небагатьох католицьких ікон, що зберігаються у колекції Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького. На тильній стороні збереглися два написи латинською та угорською мовами: «… … Ecclesiаe. Munkáts. 1830» та «Ujra festödött 1889. Munkács». Частина першого напису стерта і його важко прочитати. Попри це, на нашу думку, написи свідчать, що ікона була написана у 1830 р. та перемальована 1889 р. у місті Мукачево.

    Великдень – одне з найбільших християнських свят – свято Воскресіння Ісуса Христа. Зазвичай християни західного та східного обрядів відзначають його у різні дні. Зрідка дата святкування співпадає. У 2022 р. католицький припадає на 17 квітня, а православний Великдень святкується через тиждень – 24 квітня. У 325 р. відбувся перший Вселенський собор в історії християнства у місті Нікея (Нікейський собор). На ньому було прийнято рішення святкувати Великдень у першу неділю після весняного рівнодення та повного місяця. Так як ці події не мають постійної дати, то  християнський Великдень – перехідне свято з часовими рамками від 22 березня до 8 травня.  Різниця у датах святкування між християнами західного та східного обрядів виникла тому, що для визначення використовують різні календарі – Григоріанський та Юліанський відповідно.

    Традиції святкування Великодня у християн західного та східного обрядів багато у чому збігаються. Наприклад, дотримання Великого посту та Страсного тижня. Віруючі обмежують харчування і розваги та приділяють більше часу молитвам. Проте піст у католиків має значні послаблення і триває не так довго. Ще одна спільна традиція: Великдень – сімейне свято. Родина збирається разом, відвідує богослужіння у церві та продовжує святкування вдома за великоднім столом. 


Лариса Ганусинець, Михайло Джахман –
співробітники відділу експозиційної та
науково-методичної роботи

ВІЗИТ ПОСЛА ДРУЖНЬОЇ СЛОВАЧЧИНИ

    14 квітня Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького відвідав Надзвичайний і Повноважний Посол Словацької Республіки в Україні Марек Шафін та Перший секретар Посольства Матуш Корбо. Візит відбувся у рамках робочої зустрічі із засновниками ГО «Memento bellum” (Ужгород) Юрієм Фатулою, Василем Ільницьким, Богданом Пранничуком, Костянтином Лесиком.


    Ознайомчу екскурсію для гостей провела учений секретар музею Андреа Ронай. Опісля вони відвідали зруйнований у радянські часи військовий цвинтар періоду Першої світової війни біля залізничного вокзалу Ужгорода, де поховано майже 11 тисяч воїнів із 19 нинішніх європейських країн, де запалили лампадки біля пам‘ятного Хреста.

День довкілля в ужгородському замку

    Довкілля – це всі живі та неживі об’єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині. Кожна тваринка чи рослинка є важливою  і займає свою екологічну нішу. На жаль, дуже часто цей баланс порушує людина: забруднює повітря та водні ресурси, вирубує ліси, знищує степи… Такі дії призводять до негативних змін у навколишньому середовищі. 

    Щорічно в Україні День довкілля відзначають у третю суботу квітня. Цього дня проводять різні екологічні заходи: прибирають територію від сміття, очищують водні джерела, висаджують дерева та досліджують природні явища. Напередодні свята, 14 квітня дітки внутрішньо переміщених осіб разом із науковими співробітниками сектору природи  вивчали довкілля замкового парку. Тут, на невеликій території зростає понад 30 видів дерев і кущів, живуть птахи та білочки. Із квіткових рослин зараз цвітуть фіалки, зірочники, пшінка весняна та барвінок. Під час екскурсії дітки довідалися про те, що найстарішими деревами у парку є ясени та липи віком до 150 років. Поруч із ними ростуть і молодші екзоти: псевдотсуга Дугласа, біота східна, падуб звичайний, понцирус трилистий і сакура, яка от-от уже розквітне. 

    Спостерігаючи за весняним пробудженням природи, учні  грали в екологічні ігри: збирали палітру кольорів, визначали птахів, імітували змійку, шукали сюрприз у старій липі. У внутрішньому дворику створили малюнок на тему «Ідеальне довкілля», а під час тематичної екскурсії експозицією «Природа Закарпаття» більш детально познайомилися з фауною і флорою нашого краю. 

    Такі заняття допомагають краще пізнати навколишнє середовище, розвивають навички спостереження,  а також позитивно впливають на емоційний стан дитини.

НОВЕ ПОПОВНЕННЯ ФОНДІВ МУЗЕЮ

    13 квітня під головуванням в. о. директора музею Делегана М. В. відбулося чергове засідання фондово-закупівельної комісії. В процесі її роботи  здійснено експертизу культурних цінностей, виявлених працівниками у фондосховищах закладу, а також завдяки дарунків безкорисливих громадян, небайдужих до історії рідного краю.

Карой Мейсарош

    Серед нових надходжень – фотографії з сімейного архіву закарпатського історика Кароя Мейсароша, поштові листівки 30-х рр. ХХ ст. із зображенням картин відомих художників - Ернеста Контратовича та Яна Фіали, окремі предмети першого директора Ужгородської картинної галереї (нині Художній музей ім. Йосипа Бокшая) Ласло Шандора.

    Цікавими є керамічні вироби 60-х рр. ХХ ст., виготовлені майстрами підприємств Виноградівщини, Іршавщини та Хустщини, а також елементи залізоварного мистецтва Закарпаття кінця ХІХ – початку ХХ століть, зокрема, деталі грубок, колодка та ін.

    Неабиякий інтерес для шанувальників боністики матимуть грошові банкноти кінця ХІХ – початку ХХ століть Російської та Австро-угорської імперій, Польщі та СРСР.

    Висвітлити історію розвитку залізниці краю покликані інструменти, технічні засоби та обладнання, якими користувалися залізничники в 20-80-х рр. ХХ ст. Цікавими є прилад для вимірювання відстані між шпалами, сигнальні ліхтарі, кашкет залізничника, башмак для гальмування вагонів, накладка на рейку, телефонні апарати, водяна помпа тощо.

    Небайдужих до ботаніки порадують гербарії, сформовані працівниками музею за результатами природознавчої експедиції в різних куточках Закарпатської області.

    Незабаром частина згаданих речей поповнить експозиції музею і його  відвідувачі матимуть змогу побачити додаткові барви вітчизняної історії й відчути неповторний дух минувшини.

Війна: особистий погляд

АНОНС!

Шановні відвідувачі!

    У четвер, 14 квітня, запрошуємо дітей з батьками, гостей та жителів  міста Ужгорода на цікаву й пізнавальну зустріч у стінах древнього замку з нагоди Дня довкілля (16.04.2022 р.), яку проведуть наукові співробітники  сектору природи музею.

    Зустріч дасть можливість черговий раз нагадати усім, що треба відповідальніше ставитись до природи та її збереження і щодня  активно діяти, щоб зменшити руйнівне навантаження на довкілля. 

    Зробимо разом хоча б один крок для поліпшення довкілля та його належне збереження для прийдешніх поколінь!

У програмі:

Екскурсія парком Ужгородського замку

Екологічні ігри

Екскурсія експозицією «Природа Закарпаття» Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.


Вхід вільний. Початок о 13:00 год.


Майстер-клас «Писанки від птахів»

    Особливим символом Великодня стала писанка. Давня традиція розмальовувати пташині яйця перетворилися на справжнє мистецтво.


    Пташині яйця дуже різноманітні. Вони різняться за розмірами, кольором та формою. Деякі з них нагадують справжні писанки та крашанки.

    Про різноманіття пташиних яєць дізналися дітки внутрішньо переміщених осіб та ужгородці 7 квітня під час майстер-класу «Писанки від птахів», який для них організували наукові співробітники Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.


    Забарвлення пташиних кладок визначається двома пігментами: протопорфірином (червоно-коричневий) та білівердином (синьо-зелений). Кількість пігментів та їх співвідношення фарбує яйця у різні кольори: від жовтого, блакитного, зеленого до темно-коричневого, чорного. Дітки дізналися про те, що в синиці велик яйця білі в червону крапочку, а в горобця хатнього переважають бурі кольори. Найбільше сподобалися яскраві блакитні в чорну цяточку кладки дроздів. Науковці нагадали також правила поведінки у природі. Зараз у птахів починається гніздовий період, тому дуже важливо дотримуватися тиші під час прогулянок у лісі чи в парку, а побачивши пташку на гнізді, не турбувати її й не лякати.



    Під час майстер-класу дітки власноруч виготовили декоративні писанки топер із картону, розмалювали їх пташиними візерунками та прикрасили квітами. Всі старалися і з відповідальністю взялися за роботу, тому, що розмальовуючи яйця, вони ще й допомагали пташкам впізнати свої кладки, які зачарувала зла відьма. Пташки за роботу «віддячили» діткам смачними шоколадними крашанками.

МУЗЕЙНИКИ ВСЬОГО СВІТУ ЯК ОДНА РОДИНА - СЛОВАЧЧИНА ПРОТЯГНУЛА РУКУ ДОПОМОГИ


    У такий скрутний час, що проживає Україна, наші партнери за кордоном допомагають музейникам у збереженні культурних цінностей. Так завдяки вагомій підтримці колег зі Словаччини 7 квітня 2022 року для нашого музею були передані технічні засоби, що допоможуть здійснювати діджиталізацію фондових колекцій.



    Висловлюємо щиру подяку усім причетним, а особливо директору Любовнянського музею – замку у Старій Любовні, голові ІКОМ Словаччини Dalibor MIKULIK, представнику Blue Shield Slovakia Zuzana MENZLOVA, директору Музею української культури у м. Свидник Jaroslav Dzoganik, вчителю словацької мови, автору дитячих книг, волонтеру Ján POCHANIČ та всім причетним.

Валерія Русин,
завідувач відділу історії та краєзнавства музею.

Музейні квести - ефективний метод роботи з дитячою та підлітковою аудиторією

    Музей є одним з ключових соціокультурних закладів, що  забезпечує освітньо-розважальні, інтелектуальні-пізнавальні та естетичн-виховні потреби  відвідувачів.

    Окремою формою культурно-освітньої діяльності, яку музей активно використовує в комунікації з відвідувачами, є музейні квест-екскурсії, які грунтуються на особливому підході, дають простір для креативного, творчого розвитку і є привабливими для відвідувачів. 

    Саме з врахуванням зазначених факторів у середу, 6 квітня, співробітники Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького  провели пізнавальний квест «Скарби Ужгородського замку». Беручи до уваги  велику кількість бажаючих відвідувачів взяти участь у захоплюючому занятті, вони були поділені на дві групи. Тобто квест було проведено відповідно об 11.00 год, та о 15.00.год.

    Як засвідчує досвід, музейні квести є ефективними та популярними інтерактивними методами роботи з дитячою та підлітковою аудиторією.

    Наукові співробітники музею розробляють маршрути і завдання квестів, спрямовані на розвиток мислення. Це добрий спосіб створення позитивного емоційного зв’язку під час музейної комунікації задля інтелектуального, етичного, естетичного розвитку і становлення духовних цінностей молоді та школярів.

    Універсальність екскурсії-квесту полягає в тому, що за досить короткий період часу відвідувачі одночасно засвоюють великий пласт історичної інформації і ближче пізнають експонати, їх історією й походженням. 

Анонс

 Майстер-клас « Писанки від Птахів»

     Найбільше християнське свято, Великдень, не обходиться без пташиних яєць – писанок, крашанок, крапанок.

У Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім.Т.Легоцького можна побачити   писанки, до яких людина не має жодного cтосунку. У великому царстві Природи їх «малюють» птахи.

    Запрошуємо дізнатися більше про пернатих замкового парку і поєднати нові знання із традиціями писанкарства.

Освітньо-пізнавальне заняття проведуть наукові співробітники музею.

Дата: 7 квітня (четвер) 

Час проведення: 13:00 – 14:00 год.

 Вхід вільний