ЗУСТРІЧ ІЗ ПАРТНЕРАМИ (за проектом “Смарт Музей”)

🤝 ЗУСТРІЧ ІЗ ПАРТНЕРАМИ (за проектом “Смарт Музей”) 30 серпня 2023 року на базі Закарпатського обласного краєзнавчого...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Четвер, 31 серпня 2023 р.

Анонс

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Середа, 30 серпня 2023 р.

Подарунок музею

👗30 серпня 2023 року до нашого музею завітала родина бірова ромської общини смт. Королево на Виноградівщині Артура...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Середа, 30 серпня 2023 р.

«Біле золото» Закарпаття

Головний в'їзд до соляної шахти «Франтішек». 1920 – 1930-ті рр.

    Щороку в останню неділю серпня в Україні відзначають День шахтаря. На Закарпатті ця професія традиційно асоціюєтся зі Солотвинськими шахтами, відомі ще римського періоду. Кому, як не солотвинським солекопам, відома ціна чесної й важливої праці, яка потребує чимало сил, витримки й професіоналізму. Саме солекопи є творцями історії солекопалень і шахтарського селища. Стара назва селища Слатіна перекладається з румунської мови як «ропа», тобто дуже солона вода. Першою офіційною письмовою згадкою про Солотвино (Слатіну) є грамота угорського короля Людовіка Великого (Лайош І) і датується вона 1360 роком. У ній ідеться про те, що волоський воєвода Драгош одержав у володіння кілька сіл Мараморощини, у тому числі й Солотвино. Спорудження перших соляних шахт було пов'язане з вичерпанням соляних розсолів у джерелах та колодязях. Поглиблення колодязів часом приводило до натрапляння на поклади кам'яної солі, що започаткувало її розробку підземним способом.



Видобуток солі ручним та механічним способом.
1920 – 1930-ті рр.

    У великих промислових масштабах видобуток солі в нашому краї почався лише у другій половині XVIII ст. Протягом другої пол. ХІХ – початку ХХ ст. тут з'являються нові шахти і нове обладнання, зокрема у 1875 р. на шахті «Ференц» була встановлена потужна парова машина. Але загалом технічне оснащення шахт залишалося примітивним, а більшість робіт виконувалося вручну. Після входження Закарпаття до складу Чехословацької республіки соляні шахти були об'єднані у державне підприємство, яке з 1920 р. постачало сіль для всієї Чехословаччини. За рахунок технічного вдосконалення та механізації видобуток солі постійно зростав і у 1930-их рр. складав до 50 вагонів на день.




    У фондосховищах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького зберігається чудова збірка фотографій та поштових листівок, які відображають історію Солотвинських солерудників 1920 – 1950-их років. Значна частина цих світлин зроблена у чехословацький період. На багатьох фото на звороті є відтиски штемпелів фотографів, підписи, а на поштових листівках – марки і листи повідомлення.



    До Дня шахтарів у експозиції «Закарпаття між двома світовими війнами» розділ «Гірнича справа Закарпаття» доповнено оригінальними фотографіями та поштовими листівками, на яких зображено соляні шахти та процеси видобутку солі у 1920 – 1930 рр., із фондів Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького. Частина експонатів, які тут представлені, виставлені вперше. Поряд у вітрині розміщено оригінальні експонати: клеймо з датою заснування шахти «1798», кирки та молотки солекопів, масляний та карбідний шахтні світильники і шматок солі із солекопальні та ін.

    Запрошуємо всіх відвідати музей та оглянути чудові експонати.


День пам’яті захисників України в краєзнавчому музеї

    29 серпня 2023 року в Україні відзначається День пам’яті захисників України. Цей день 2014 року є найбільш трагічним в новітній історії незалежності України. Тоді, поблизу міста Іловайська, в оточенні російських окупантів, в котлі, загинули кількасот українських захисників. Цього року по всій Україні проходить Всеукраїнська акція пам’яті «Сонях». 13 квітня 2014р. уряд України оголосив про початок антитерористичної організації (АТО) на Донбасі. Повномасштабні бойові дії почалися наприкінці червня. 

    Уранці 24 серпня 2014 року, у День незалежності України, основне ударне угрупування російських регулярних військ перетнуло кордон в районі Амвросіївки й за потужної артилерійської підтримки почало наступ у західному напрямку – на Кутейникове. Нечисленні українські підрозділи в цьому районі не очікували на такий удар в спину й почали неорганізований відступ.

    25 – 26 серпня противник просунувся на 35 – 40 км від кордону і в районі міста Іловайськ оточив українські частини (у «котлі» опинилися підрозділи п’яти добровольчих батальйонів та окремі частини регулярних військ). Спроба 27 серпня деблокувати оточених виявилися безуспішними . 29 серпня колона українських військ, яка за домовленостями з російською стороною виходила з оточення, була піддана на марші масовому обстрілу. 

    Загинуло понад 400 українських солдатів. Вирватися з під вогню вдалося лише окремим розрізненим підрозділам та поодиноким бійцям. Спасінням для українських героїв були великі посадки соняшнику, які дали прихисток для тих, хто вижив у цьому пеклі.

    24 лютого 2022 року путін та його армія розпочали широкомасштабний наступ на Україну з півночі, сходу і півдня держави. Вже півтора року, як український народ та його героїчні Збройні Сили ведуть жорстоку війну з підступним ворогом. Окупанти думали за три дні захопити столицю України Київ, а за два тижні всю країну. Але стикнулися з першого дня народної війни з масовим спротивом. 

    Українська армія філігранно нищила російські військові колони, прості люди ринули у військомати в тероборону, на будівництво блокпостів, барикад. Прості захисники голими руками зупиняли ворожі танки. Весь народ зорганізувався в один великий волонтерський рух. Згуртований в єдиний кулак, український народ довів собі, і народам усього світу у віру у Велику Перемогу. 

    З першого дня війни працівники музею розпочали збір нових експонатів про хід воєнних дій на території України і участь у них наших земляків. В діючій експозиції створено кілька нових цікавих виставок. 

    Вже через кілька тижнів від початку широкомасштабної війни була відкрита нова виставка «Життя проти війни». На ній десятки молодих облич – Героїв війни, які в перші, гарячі дні війни, віддали своє життя за оборону української землі. Представлені особисті речі захисників, вогнепальна зброя, історичні світлини, дитячі подарунки і малюнки. 

    Другою була виставка «Контрнаступ Української Армії. Повертаємо своє!». На ній вже історичні знімки визволених міст Київщини : Бучі, Ірпеня, Гостомеля, Бородянки та північних областей України: Чернігова, Сум, Охтирки, Тростянця та інших.

    Війна принесла українському народу багато сліз і горя. Вона забрала життя найкращих синів і дочок, батьків, внуків, найдорожчих людей в родинах. На Закарпатті, мабуть, вже немає міста чи села, де не оплакували і прощалися зі своїми героями. В Ужгороді священним місцем, де хоронять наших героїв, є цвинтар – пантеон «Кальварія». Там спочиває і син нашої колеги – сержант-розвідник Володимир Сотмарі. В діючій експозиції представлені близько сотні портретів солдатів і офіцерів Збройних Сил України, добровольці, прикордонників, бійці тероборони. 

    Дирекція музею і весь колектив щиро вдячні нашим друзям-дарувальникам, які з місць жорстоких боїв приносили до музею свої експонати. Перш за все велика подяка учасникам громадської організації «Чорний тюльпан», учасникам Аварійно-рятувального загону спецпризначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Луганській області, бійцям 15-го гірсько-штурмового батальйону, учасника громадської організації «Щит і Меч», воїнам 101 Закарпатської бригади територіальної оборони, воїнам добровольчо-розвідувального батальйону «Сонечко», захисникам України Ф. Шандору, О. Волосянському, бійцю на позивний «Зевс» та іншим.

    Передані нам експонати: зразки озброєння Української Армії, розбита ворожа техніка, вогнепальна зброя, особисті речі воїнів знайшли гідне місце в діючій експозиції музею. На дворі Ужгородського замку створено нову атракцію – виставку із зразків – решток великої вогнепальної зброї «Страшні реалії війни». Здебільшого представлені розбита рашистська воєнна техніка: уламки ракети зенітно-ракетної системи середнього радіусу дії С-300, головка та стартовий двигун від ракети ТРК «Точка У», частини боєприпасів «Смерч», частини касетних боєприпасів від системи «Ураган», хвостовик від розривної міни, гранатомет РПГ-30 «Тандем», уламки системи «Град», мінні розтяжки. 

    Сьогодні, в день пам’яті захисників України, які віддали своє життя за суверенітет і незалежність держави в музеї відбудеться поминальна панахида за померлими Воїнами-Героями, в експозиції будуть запалені свічки і біля портретів стоятимуть жовті соняхи, такі які ховали наших героїв на полях Іловайська. 

    Дуже важко, але ми все витримаємо! Українці вірять у майбутнє країни. Українці – це великий народ. Ми віримо в Бога і в Збройні Сили України. Наші захисники – це титани. Завдяки зусиллям цих великих і гідних людей ми сьогодні існуємо. Сподіваємося, що, дивлячись на їхні подвиги, силу та відвагу, ми також стаємо кращими.

Вічна Слава Героям! 

Слава Україні! Героям Слава! 

Орос І.І. – зав. відділу історії Карпатської України,
меморіальної кімнати-музею А. Волошина,
меморіального комплексу «Красне поле».

"Вільні, незламні, непереможні (незалежна Україна в поштових марках і конвертах)"

🇺🇦 "Вільні, незламні, непереможні (незалежна Україна в поштових марках і конвертах)" Поштова марка є документом, який...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Четвер, 24 серпня 2023 р.

Відеорепортаж про рідкісні експонати музею

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Четвер, 24 серпня 2023 р.

Акція "Незалежний Маріуполь" в Ужгородському замку

У внутрішньому дворику Ужгородського замку відбувається акція "Незалежний Маріуполь" присвячена Дню Незалежності...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Четвер, 24 серпня 2023 р.

Нова традиція музею

🪻 Ужгородський замок, Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького разом з Департамент культури...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Четвер, 24 серпня 2023 р.

Анімоване зображення жовто-блакитного українського прапора на Ужгородський замок

Анімований прапор України на стіні Ужгородському замку

🇺🇦 На честь свята Дня Незалежності України, в ніч на 24 серпня 2023 року, на Західній стіні Ужгородського замку проєктовано анімоване зображення жовто-блакитного українського прапора. Це найбільше анімаційне зображення стяга України в нашому регіоні. 🏰 Анімований прапор спроектований таким чином, щоб він був видимий з вулиць старого міста, з яких відкривається вид на замкову гору. Це символічно, оскільки Західна стіна дивиться на Захід, у бік Європи. ✊ Прапор України – це символ нашої гордості та любові до України. Нехай він завжди нагадує нам про те, за що ми боремося, і про те, що ми ніколи не здамося. Слава Україні!

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Середа, 23 серпня 2023 р.

Представники громадських організацій на виставці «Книга вічна, Книга Божа, Книга небесна»

🇺🇦📚📖 Представники громадських організацій на виставці «Книга вічна, Книга Божа, Книга небесна» Як і було...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Середа, 23 серпня 2023 р.

Відкриття виставки бойових прапорів, громадських і волонтерських організацій в музеї

🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Відкриття виставки бойових прапорів, громадських і волонтерських організацій в музеї. 23 серпня 2023року в День...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Середа, 23 серпня 2023 р.

Прем'єра вистави "Витівки короля Дроздоборода" в Ужгородському замку

🎭🏰 В Ужгородському замку Закарпатський академічний Музично-Драматичний театр презентував прем'єру вистави "Витівки...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Середа, 23 серпня 2023 р.

Український прапор – символ держави, грізна зброя на шляху до близької Перемоги


У переддень Дня Незалежності України 23 серпня в нашій державі встановлено свято – День Прапора.


Свято – День Прапора офіційно встановлено 24 липня 2000 року.

Після проголошення в 1991 році Незалежності України постала нагальна потреба у власних державних атрибутах і символіці. Утвердження нової символіки відбувалося за умов гострої політичної боротьби. Демократичні події в країні, стрімке розширення її міжнародних відносин зумовили запровадження нових символів ще до відповідних рішень Верховної Ради України.


В атмосфері національного піднесення, 4 вересня 1991 року було прийняте історичне рішення про підняття над будинком Верховної Ради України національного синьо- жовтого прапора.

На початку 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон про всі державні символи України.

28 січня 1992 року верховна рада України прийняла Закони про всі державні символи України.

Державний Прапор – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

19 лютого 1992 р. Верховна Рада України визнала тризуб малим Державним Гербом України.


15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державним Гімном України музику на вірш «Ще не вмерла України…», а 6 березня 2003 року було прийнято Закон «Про Державний Гімн України». Згідно зі статтею 1 цього Закону, Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплета та приспіву твору П. Чубинського з незначними змінами.


В експозиції Закарпатського обласного краєзнавчого музе. ім. Т. Легоцького державні прапори Української держави представлені в експозиціях «Карпатська Україна» (1938 – 1939 рр.) та експозиції «Коли гримлять гармати, музи мовчать», яка розкриває події періоду АТО, ООС, російсько – української війни 2022 – 2023 рр.


Період існування Карпатської України – славна сторінка в історії українського народу. Проголошення незалежності 15 березня 1939 року на засіданні Сойму пояснювалося стремлінням українського народу. Прийняті на Соймі Карпатської України декларації держави майже повністю відображають головні засади сучасної Української держави і Конституції. П’ятий параграф Конституційного Закону №1 звучить «Барви Державного прапору Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя – горішня, а жовта – долішня». В експозиції Карпатської України представлені всі атрибути молодої держав, в тому числі два прапори.


В експозиції новітньої історії, в нашому музеї представлені прапори активістів Євромайдану, учасників Революції Гідності з Ужгорода та районів області. Активними учасниками усіх українських революцій періоду незалежності України були члени Всеукраїнського об’єднання «Свобода». В залі експозиції значна кількість оригінальних експонатів, історичних фотознімків, а головне прапор, який разом із свободівцями пройшов майдани Києва і Ужгорода.

Найбільшою цінністю в залі експозиції є Український Прапор, обгорілий, розплавлений, який знайшли всередині згорілого, розбитого танку члени громадської організації «Чорний тюльпан» і принесли до нашого музею.


Сьогодні, до Дня Прапора, працівники музею зібрали і вперше представили на виставі нові експонати музею, прапори бойових частин, батальйонів нашої області, громадських організацій, волонтерів області.


Представлені прапори: «15 Окремого гірського - штормового батальйону», «128-ї окремої гірсько - штурмової Закарпатської бригади», «Добровільно - розвідувального батальйону «Сонечко», громадської організації «Щит і Меч», громадської волонтерської організації «Рух підтримки закарпатських військових».

На виставці прапор міста Маріуполь, який подарували музею працівники благодійного фонду «Я - Маріуполь», центру гуманітарної та соціальної підтримки, які сьогодні тимчасово, на час окупації міста, базуються в Ужгороді.


Український прапор, як один із символів держави, в час війни набув особливої уваги і значення. Сьогодні він і в солдатських окопах, і разом з українцями за кордоном, і навіть на дитячих малюнках, а головне на звільнених нашими воїнами - героями визволених міст і селах. Вороги бояться його більше, ніж міцної броні.




Підготував Орос І.І. - зав. відділом історії
Карпатської України, меморіальної
кімнати-музею А. Волошина,
меморіального комплексу «Красне поле».

Анімований прапор України спроектували на стіни Ужгородського замку

🇺🇦 На честь свята Дня Державного прапора України, символа нашої незалежності, свободи та єдності, в ніч на 23 серпня ми спроектували анімоване зображення жовто-блакитного українського прапора на Західну стіну Ужгородського замку. Саме в такий спосіб ми намагалися створити, хоч і віртуальний, але все-одно найбільший анімований прапор України в нашому регіоні. 🏰 Анімований прапор був спроектований таким чином, щоб він був видимий з вулиць старого міста, з яких відкривається вид на замкову гору. Оскільки огляду північної сторони фортеці наразі заважають верхівки дерев, що ростуть під урвищем скелі, а інші напрямки захищені високими мурами - ми символічно обрали саме стіну, яка дивиться на 🧭 Захід. 🇺🇦 Прапор України – це символ нашої гордості та любові до України. Нехай він завжди нагадує нам про те, за що ми боремося, і про те, що ми ніколи не здамося. Слава Україні!

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Вівторок, 22 серпня 2023 р.

    На честь свята Дня Державного прапора України, символа нашої незалежності, свободи та єдності, в ніч на 23 серпня ми спроектували анімоване зображення жовто-блакитного українського прапора на Західну стіну Ужгородського замку. Саме в такий спосіб ми намагалися створити, хоч і віртуальний, але все-одно найбільший анімований прапор України в нашому регіоні.

Західна стіна палацу Ужгородського замку із спроектованим 
анімованим жовто-блакитним прапором України

    Анімований прапор був спроектований таким чином, щоб він був видимий з вулиць старого міста, з яких відкривається вид на замкову гору. Оскільки огляду північної сторони фортеці наразі заважають верхівки дерев, що ростуть під урвищем скелі, а інші напрямки захищені високими мурами - ми символічно обрали саме стіну, яка дивиться на Захід.

    Прапор України – це символ нашої гордості та любові до України. Нехай він завжди нагадує нам про те, за що ми боремося, і про те, що ми ніколи не здамося. 

Слава Україні!

Анонс


    23-24 серпня 2023 року запрошуємо усіх бажаючих до виставкової зали, де розміщено тимчасову виставку «Книга вічна, Книга Божа, Книга небесна». Тут буде експонуватися унікальний експонат з колекції нашого музею – Королевське Євангеліє 1401 року.

    Книга надзвичайно цінна з точку зору її оформлення. Незважаючи на велику давність, до цього часу збереглися кольорові заставки і орнаменти, виконані дуже яскравою кіновар’ю, глазур’ю, бронзою. Рукопис є історичною та духовною пам’яткою нашого народу.

    Скористайтесь можливістю побачити цей артефакт!

Анонс

Анонс

"Маклена Граса" - прем’єра вистави театра-переселенців "УЖіК" в Ужгородському замку

🎭 "Маклена Граса" - прем’єра вистави театра-переселенців "УЖіК" відбулася в Ужгородському замку. МИСТЕЦЬКИЙ БУНТ:...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Понеділок, 21 серпня 2023 р.

Дьєрдь Другет III - таємниці історії

📜 Розкриваємо таємниці захопливої історії видатного представника родини Другетів, аристократів, які були творцями...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Неділя, 20 серпня 2023 р.

Відкрита лекція до 140-річчя від народження першого завідувача відділу природи музею Олександра Грабаря

👩‍🏫 Відкрита лекція до 140-річчя від народження першого завідувача відділу природи музею Олександра Грабаря 17...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Четвер, 17 серпня 2023 р.

Онлайн-виставка «Життєві віхи орнітолога-музейника Олександра Грабаря» (до 140-річчя від народження)

    Олександр Грабар народився 17 серпня 1883року в Будапешті, а  через деякий час його сім’я переїхала до Ужгорода і тут він вступив до Ужгородської королівської католицької гімназії імені Другетів. З 1902 по 1906 рік навчався на філософському факультеті в Будапешті. У 1909 році отримує диплом вчителя природознавства й географії. Деякий час подорожує, а в 1910 році повертається до Ужгорода.  З 1911 року працює в своїй рідній гімназії аж до її закриття. 

       У червні 1945 року в Ужгороді був створений Народний Музей Закарпатської України. Спочатку він знаходився у тій же будівлі, де й колись був Земський музей (зараз там зараз там художній музей ім. Й. Бокшая).  Директором  було призначено Коломійця І. Г., а заступником – Олександра Грабаря. На цій посаді він перебував недовго і, як свідчить запис у його трудовій книжці,  вже з грудня 1945 року очолив відділ природи. 

        Майже до самої смерті працював Олександр Грабар в музеї. 30 червня після хвороби він помер, залишивши для нас унікальну колекцію опудал птахів. Декілька експонатів є в краєзнавчому музеї, а більша частина  зберігається в Зоологічному музеї УжНУ. Окрім птахів він збирав  комах,  виготовляв вологі препарати, а також багато малював. У музейній бібліотеці зберігаються оригінальні журнали, в яких він публікувався, зокрема й часописи «Подкарпатська Русь» за 1931 рік, в яких була надрукована головна його праця «Птаство Підкарпатської Русі».

Відзначення Дня Археолога в Ужгородському замку

⛏️ Відзначення Дня Археолога в Ужгородському замку, Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького спільно з Oleksandr Dzembas, ПАДІЮН та Андрій Шекета (Andriy Sheketa)

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Середа, 16 серпня 2023 р.

Анонс лекції

Анонс 17 серпня о 15 год. у конференц-залі Закарпатського обласного краєзнавчого музею (Ужгородський замок) відбудеться...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Середа, 16 серпня 2023 р.

Анонс кінофестивалю

🎥 17 серпня в Ужгороді розпочнеться міжнародний кінофестиваль «Кіно cусідів». Цьогоріч у програмі фестивалю представлені...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Вівторок, 15 серпня 2023 р.

Новий експонат нашого музею

⚔️ НОВИЙ ЕКСПОНАТ ІЗ КОЛЕКЦІЇ ТИВОДАРА ЛЕГОЦЬКОГО - В ЕКСПОЗИЦІЇ «ХОЛОДНА ТА ВОГНЕПАЛЬНА ЗБРОЯ XVI – ПОЧАТКУ ХХ...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Вівторок, 15 серпня 2023 р.

Подарунок музею

Калман Вішкольц подарував нашому музею історичні реконструкції - макети Невицького замку (станом на XXI ст.), гармати та...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Вівторок, 15 серпня 2023 р.

Анонс

Відзначмо Міжнародну ніч кажанів разом! Ви знаєте, чим унікальні кажани? Яку користь вони приносять довкіллю? Чому та...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Субота, 12 серпня 2023 р.

Анонс

11 серпня о 15 год. у конференц-залі Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького відбудеться лекція...

Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Четвер, 10 серпня 2023 р.

Екскурсії для дітей із деокупованих територій

    На звернення Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської ОДА, 8 та 9 липня 2023 року було проведено ряд екскурсій, на безоплатній основі,  працівниками Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького для дітей із деокупованих територій Дніпропетровської та Запорізької областей, які тимчасово перебувають на території Закарпаття. Наші гості мали можливість ознайомитися з культурою та різноманіттям Закарпаття,  дізнатися про найцікавіші історичні події нашого краю, про життя колишніх володарів замку та відомих людей, що проживали у нашому регіоні.




КОТИКИ В ПРИРОДІ

Кіт лісовий. Закарпатський ОКМ ім. Т. Легоцького

    Вони живуть поряд із нами, можуть бути різного кольору, з різними звичками, деколи шкодять, але здебільшого дарують нам радість і позитивні емоції. З давніх-давен котики були  в пошані в людини і є членами сім’ї, але, на жаль,  деколи вони опиняються на вулиці й стають нікому не потрібними. Саме для привернення уваги до жорстокого поводження з кицьками, міжнародний фонд Animal Welfare у 2002 році запропонував відзначати 8 серпня День кота. Ми сподіваємося, що з вашими кішками все добре і в них кожен день свято, тож пропонуємо познайомитися з дикими представниками  родини котячих.  

    Кіт лісовий схожий на домашнього кота, але значно більший за розмірами. Він  важить до 7 кг, довжина тіла сягає до метра і має коротший хвіст з 3-4 темними смугами та чорним  кінчиком. Веде прихований спосіб життя, не любить компанію і лише на період розмноження шукає собі другу половинку. Після парування пара розпадається, а дітьми потім займається мама. В Україні і на Закарпатті живе підвид лісового кота – кіт лісовий європейський. Віддає перевагу не дуже густим листяним або змішаним ділянкам,  може спостерігатися і на окраїнах хвойних лісів. В гори піднімається до 1750-1850 м. Котики активні вночі, полюють на мишей, полівок, зайців. Рідше живляться птахами, рептиліями та комахами. 

Рись євразійська. Закарпатський ОКМ ім. Т. Легоцького

    Чисельність лісового кота дуже низька. В Україні, за даними на 2015 рік, обліковується від 800 до  1100 особин, найбільше – в Карпатах та на Поліссі. Основними причинами зменшення їх кількості є зменшення площ лісів, рекреаційне й господарське навантаження на екосистему, кліматичні фактори, а також гібридизація. Лісові коти можуть паруватися з домашніми, які втікають, або деколи господарі й самі залишають їх у лісі. Комусь набридають домашні улюбленці, хтось проти стерилізації кішок і викидають новонароджених кошенят. На жаль, таких безвідповідальних людей дуже багато. В результаті цього втрачається чистокровна популяція лісового кота. 

    Ще одним  представником з родини котячих, який мешкає в дикій природі, є рись звичайна або євразійська. Вона більша за лісового кота і теж є рідкісним хижаком. Основною її здобиччю  в Карпатах є козуля, живиться також дрібними ссавцями та птахами. За ніч може з’їсти 1,5-2 кг м’яса, а якщо дуже голодна, то й 4 кілограми.

    Рись має низьку щільність популяції. Її індивідуальний простір площею в сотні кілометрів і може перекриватися тільки з ділянкою протилежної статі. На відміну від лісового кота, самець деякий час допомагає самці «виховувати» малих. Разом із мамою рисенята перебувають приблизно рік, а потім вони стають самостійними і шукають свою територію.  

    Згідно даних науковців (Башта А.-Т. В., Потіш Л. А., 2007 р.) чисельність рисі в Закарпатській області коливається в межах 110-167 особин. 

    Обидві тварини деколи  потрапляють в об’єктиви фотопасток,  які зоологи використовують для збору інформації про лісових мешканців. Вони уникають  людей, тож в природі зустрічаються зрідка, а самі  в гості   можуть зайти  тільки вночі, коли люди сплять.  Побачити їх можна в музеї, тож запрошуємо вас відвідати Закарпатський ОКМ ім. Т. Легоцького і знайти самостійно рись та кота лісового в експозиції «Природа Закарпаття».

Руслана Джахман старший науковий
співробітник сектору природи
відділу історії та краєзнавства

Літні спостереження за птахами в парку «Підзамковий»


    Які птахи живуть поряд із нами? Чим вони займаються влітку? Відповіді на ці питання шукали учасники літнього табору «Main Point Camp» разом зі старшою науковою співробітницею сектору природи відділу історії та краєзнавства Русланою Джахман. 2 серпня вона провела для них екскурсію найстарішим в Ужгороді парком «Підзамковий». Біля могутнього 400-літнього платана, який міг бути висаджений володарями ужгородського замку, вона розповіла діткам трохи про сам парк та про    птахів, яких у ньому можна зустріти. Юні дослідники дізналися, що тут, окрім горобців, дроздів, синичок, весною можна побачити навіть пташенят сірої сови. Серпокрильці чорні вже відлетіли в теплі краї, у синочок підростає малеча другої кладки, а мартини «перевдягаються» в зимове оперення. У кожного птаха свої клопоти.

 
    Після короткого вступного слова    дітки отримали біноклі, які для спостереження надали колеги з Інституту еколого-релігійних студій, і тут почалося найцікавіше. Кожен хотів першим побачити пташку, але від галасу птахи замаскувалися високо в кронах дерев і помітити їх там було досить складно. Зберігати тишу й не налякати птахів – основне правило в бьордвочінгу. Як тільки дітки затихли й зосередилися на спостереженнях, то одразу й отримали результат. Спочатку вони слухали спів птахів і почули синичок та дрозда чорного, а потім вже й побачили їх. Протягом години бьордвочери    відзначили синицю велику, горихвістку чорну, самця чорного дрозда, голуба сизого, ворону сіру та ластівку міську в польоті, підкоришника звичайного та плиску білу та знайшли пусте гніздо горихвістки чорної.







 
    Під час екскурсії Руслана Василівна ще показала мобільні застосунки, якими можна користуватися для визначення птахів, розповіла про смакові вподобання пернатих та небезпеку, яка чатує на них у місті, а дітки ділилися своїми знаннями і досвідом підгодівлі пташок.

    Дітям сподобався бьордвочінг. Це цікаве хобі, яке поєднує активний відпочинок та можливість отримати нові знання про наших пернатих сусідів.