Відкриття фотовиставки "Це - моя Україна" Василя Пилип'юка з нагоди 30-ї річниці Незалежності України

    У вівторок, 24 серпня, о 15:00 год., у Карпатському виставковому центрі Міжнародної федерації фотомистецтва (вул. Капітульна, 33, м. Ужгород) відбулося відкриття фотовиставки «Це - моя Україна» пам`яті Василя Пилип`юка – видатного українського фотохудожника, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка, з нагоди 30-ї річниці проголошення Незалежності України.

    Захід організовано Спілкою фотохудожників Закарпаття та Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Тиводара Легоцького в рамках проекту «Українська фотографічна платформа - акумулятор українського фотомистецтва» за фінансової підтримки Українського культурного фонду

    Експозиція налічує 57 світлин і триватиме до 15 вересня 2021 року. 


Голова Спілки фотохудожників Закарпаття - Володимир Ньорба

30-а річниця незалежності України


    30 років незалежності – це справді знакова подія, яку неможливо вмістити у вузькі межі формальних святкувань. Тому що Україна – молода країна з багатовіковою історією.

    Упродовж століть мільйони українців боролися за здобуття незалежності, пройшли через зради, війни та голодомори. А здобувши таку омріяну свободу й державність, уже покоління наших сучасників було змушене відстоювати свободу та європейський вибір на революціях, а згодом – зі зброєю в руках захищати суверенітет і територіальну цілісність Української держави від зазіхань північного сусіда.

    За 30 років незалежності Україна подолала надзвичайно багато викликів. Але ми вистояли, стоїмо й неодмінно переможемо!

Вітаємо!

   

    Шановні працівники та відвідувачі музею! Вітаємо Вас з Днем Прапора i 30-річчям НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ! Міцного здоров'я Вам, родинного щастя і нових вагомих звершень на благо українського народу!

Дирекція музею.

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ ІМ. Т. ЛЕГОЦЬКОГО ВЕКЛЮЧЕНИЙ ДО ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ПРОЕКТУ, ІНІЦІЙОВАНОГО ОЛЕНОЮ ЗЕЛЕНСЬКОЮ

    17 серпня 2021 року у Маріїнському палаці за ініціативи першої леді України Олени Зеленської урочисто підписано меморандум між Міністерством культури та інформаційної політики України, Державним агентством розвитку туризму та ТОВ «МЕГОГО» щодо створення 30 аудіогідів  до 30-річчя незалежності України.

💬 Розповідати про запуск україномовного аудіогіда у світі – це гарна ознака того, що українську почують ще більше людей....

Posted by Олена Зеленська on Tuesday, August 17, 2021

    У вітальному слові Олена Зеленьска зазначила, що «Тридцять двомовних аудіогідів – українською та англійською – дадуть змогу зануритись у велику українську культуру не лише нашим співвітчизникам, а й іноземним гостям та тим, хто приїхав сюди вивчати нашу мову. Запуск таких аудіогідів – важлива частина роботи в контексті культурної дипломатії. Ми не лише відкриваємо світ українцям, а й Україну світові».

    До Всеукраїнської програми встановлення  аудіогідів у 30 закладах культури включено і Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького Закарпатської обласної ради. До зазначеного переліку входять також Національний музей історії України, гетьманська резиденція у Чигирині, Шевченківський національний заповідник, Національний музей космонавтики в Житомирі, Збаразький замок та ін.

    На запрошення організаторів урочистого підписання меморандуму, серед інших, в урочистостях взяв участь і в. о. директора Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького Делеган М. В.

    Реалізацію актуального Всеукраїнського проекту взяла на себе професійна команда ТОВ «МЕГОГО».

Оголошення!

Графік роботи Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького .

Шановні відвідувачі музею 23 та 24 серпня 2021 року
експозиції та виставки музею працюють з 10.00 до 18.00 год.

Адміністрація музею

З ініціативи Олени Зеленської розпочалася робота над 30 двомовними аудіогідами в українських музеях

    До 30-річчя української незалежності з ініціативи першої леді України Олени Зеленської розпочалася робота над створенням 30 аудіогідів українськими культурними осередками. Було підписано меморандум про співпрацю між Міністерством культури та інформаційної політики, Державним агентством розвитку туризму та медіасервісом MEGOGO.


    «Тридцять двомовних аудіогідів – українською та англійською – дадуть змогу зануритись у велику українську культуру не лише нашим співвітчизникам, а й іноземним гостям та тим, хто приїхав сюди вивчати нашу мову. Запуск таких аудіогідів – важлива частина роботи в контексті культурної дипломатії. Ми не лише відкриваємо світ українцям, а й Україну світові», – зазначила Олена Зеленська.


    Для запуску тридцяти аудіогідів Міністерство культури та інформаційної політики спільно з Державним агентством розвитку туризму обрало такі культурні об’єкти: Національний музей історії України, Збаразький замок, гетьманську резиденцію Чигирин, Шевченківський національний заповідник, музей в Опішні Полтавської області, Національний музей космонавтики в Житомирі тощо. Над виробництвом аудіогідів працюватиме команда медіасервісу MEGOGO.

    Вже понад рік у межах напряму культурної дипломатії перша леді України розширює мережу україномовних аудіогідів у світі. Зараз українську можна почути у Великій Британії, Франції, Австрії, Латвії, Чорногорії, Італії, Литві, Киргизстані, Казахстані, Данії, Швеції й навіть Кенії.

Професія фанатизму, авантюризму і любові до історії

15 серпня – День археолога

    Археологія в сучасному світі є дуже важливою наукою, яка дозволяє нам привідкрити завісу таємниць древніх цивілізацій, дозволяє вивчити культуру і побут різних епох, а також знайомить з залишками древніх тварин і рослин. Робота археолога вкрай потрібна на сьогоднішній день, так як не відкопано ще дуже багато таємниць і загадок древніх народів і цивілізацій нашої планети.

    Професія археолога була популярна ще в Стародавньому Римі та Греції. Вже тоді люди знали про кам'яні, бронзові і залізні віки, проводили розкопки і знаходили стародавні архітектурні пам'ятки. В епоху Відродження проводилися численні розкопки, основною метою яких було відшукання античних скульптур. Археологія як наука сформувалася лише на початку ХХ століття і сьогодні являє собою розділи, які вивчають різні області культур і епох.

    Частково це правда, що без достатньої долі фанатизму, авантюризму і любові до історії люди в археологію не приходять. Професія археолога творча: тут можна застосувати свою здатність живої уяви і “створити” як перед самим собою, так і перед іншими людьми картину світу людського минулого. Для цього необхідно володіти логічним мисленням і великою винахідливістю.

    Запитайте у будь-якого вашого знайомого про його асоціації з професією археолога: в більшості випадків «землекопів» назвуть романтиками, шукачами скарбів, а їх трудові обов'язки зведуть до поїздок в експедиції у пошуках старовинних речей і прадавніх скарбів. Тяга до древніх часів, країн, цивілізацій, інтерес до таємничих часів, які давно пішли – ось що рухає любителями «покопатися в пісочку». Як запевняють самі археологи, варто тобі знайти хоча б декілька черепків посуду, що збереглися, скажімо, з часів середньовіччя – бажання доторкнутися до історії ніколи тебе не покине.

А чим же насправді займається археолог?

    Вчений-археолог може, наприклад, вивчати останки затонулих кораблів на морському дні (морська археологія), відкопувати і оглядати все те, що залишилося від людських поселень минулих століть (польова археологія) або за допомогою спеціальних матеріалів і техніки намагатися реконструювати речі минулих часів, відтворюючи їх буквально за частинками (експериментальна археологія).Звичайно, в більшості випадків «мисливці за старовиною» орудують лопатою, совком, ложкою і навіть звичайною зубною щіткою. Ну і без горезвісних пензликів для очищення знайдених цінностей не обійтися. Окрім глибоких знань в області історії, професійний археолог повинен володіти навиками малювання, креслення, уміти фотографувати, обов'язково володіти основами реставрації і консервації різних предметів з каменю, глини, металу, дерева, шкіри, тканини, кістки і т.д. Без спеціальних знань з етнографії, антропології, топографії, геодезії, геології, без твердого володіння інформацією з допоміжних історичних дисциплін, таких як: геральдика, сфрагістика, нумізматика, текстологія, археолог не зможе стати справжнім спеціалістом.

    Отож люди цієї професії є дуже важливими для всього суспільства. Для археолога саме професія, зазвичай, становить сенс життя, приносячи неабияке задоволення. Саме тому  для кожного археолога професійне свято таке важливе та особистісне. Святкують День археолога 15 серпня, а  від 2008 року це свято має в Україні офіційний статус та фіксовану дату. Щиро вітаємо всіх археологів зі святом, успіхів, наснаги, яскравих знахідок, творчого настрою та усіляких гараздів!


Адміністрація ЗОКМ ім.Т.Легоцького
Зав. сектору археології відділу історії
та краєзнавства – Шумовська О.Ю.

Унікальні досі неопубліковані фото: археологічна пам’ятка - середньовічна церква Ужгородського замку

Унікальні досі неопубліковані фото: археологічна пам’ятка - середньовічна церква Ужгородського замку. Середньовічна...

Posted by Uzhhorod Castle, T. Lehoczky Transcarpathian Regional Local History Museum on Friday, August 13, 2021

Видатні археологи Закарпаття

(до Дня археолога)

    Закарпаття має дуже багату стародавню історію, оскільки це завжди була бажана земля для різних племен. Теплий клімат, наявність природних ресурсів приваблювали багато людей, які залишили свої сліди в археологічних пам’ятках. На всіяних археологічним матеріалом землях виросло не одне покоління видатних археологів, як професіоналів, так і аматорів.

Тиводар Легоцький (1830 - 1915)

    Фундатором археологічної науки краю – був Тиводар Легоцький, який ще у середині ХІХ ст., на зорі зародження археологічної науки у Європі, розпочав роботу з простого колекціонування і зрозумів, які таємниці зберігає цей невідомий Європі клаптик землі для вивчення давної історії і культури європейських народів. Цій справі він присвятив усе своє життя. Починаючи з 1868 р, коли у Будапешті почав виходити «Археологічний вісник», Легоцький стає його постійним дописувачем. Своїми замітками і статтями: «Про клячанівські кургани», «Арданівське городище», «Давні поселення у Берегові», «Знахідки залізного віку на горі Галіш-Ловачка» та десятками інших знайомить громадськість з багатьма закарпатськими старожитностями. У 1892 році Тиводар Легоцький публікує угорською мовою І том книги «Матеріали до археології нашої батьківщини стосовно Березького комітату та околиці». Монографія була присвячена опису бронзових скарбів, зібраних автором на той час. У 1912 р. Т. Легоцький видає ІІ том монографії, в якому основна увага зосереджена на описі кількох сотень залізних скарбів, відкритих на знаному кельтському городищі Галіш-Ловачці. Слід зазначити, що зібрана Тиводаром Легоцьким археологічна колекція в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. в Австро-Угорщині була однією з найбагатших і тому жодна з вагомих праць європейської археології не обходилася без посилання на неї. 

публікації Тиводара Легоцького


Петро Сова (1894 - 1984)

    Вагомий внесок у  розвиток археологічної науки Закарпаття у 40-х роках ХХ ст. зробив і ахеолог-аматор Петро Сова. Найбільше уваги приділяв П.П.Сова історії виникнення та розвитку Ужгорода, в якому прожив майже все свідоме життя. Ще в 1937 році вийшла найбільша його наукова праця «Прошлое Ужгорода». В книзі знайшли своє відображення найважливіші події з історії нашого обласного  центру від сивої давнини до 1919 року, коли Закарпаття було включено до складу Чехословаччини під назвою «Підкарпатська Русь».Петро Сова опублікував ряд наукових статей з питань археології, історії народних промислів, виноградарства та виноробства в краї. Велику кількість публіцистичних статей дослідника присвячено виявленню, охороні та реставрації архітектурних пам'яток краю. Всі свої археологічні знахідки, світлини, записи й замальовки він заповів передати до краєзнавчого музею, де нині шанобливо зберігають пам'ять про свого колишнього керівника. Спадщина його становить 10 книг (історичних нарисів, оповідань і розповідей), понад 230 статей і публікацій, багату археологічну колекцію (понад 5 тисяч експонатів), велику фотозбірку – понад 200 одиниць.

публікації Петра Сови


Федір Потушняк (1910 - 1960)

    Археологія була найулюбленішим захопленням життя Федора Потушняка. Ще будучи студентом Карлового університету, він у своєму рідному селі Осій відкрив і частково дослідив курганні поховання, які пізніше були віднесені  до раннього залізного віку так званої куштановицької культури (VII – ІІІ ст. до н.е.). У 1946 році Ф.Потушняк їде польові археологічні роботи. Перші експедиції Потушняк робить в своє рідне село Осій та його околиці. У 1949 році вчений відкриває цілий ряд пам’яток кам’яного віку (Валахово, В.Ком’яти, Олешник. В Осої, в ур. Чищиник вчений відкриває поселення мідного віку культури Баден (ІІІ тис. до н.е.). Того ж року проводяться перші археологічні розкопки на Мукачивщині у с. Чапівці.  1949 року була видана перша наукова стаття з археології про старожитності з околиць с. Осій. У 1952 році археологічні розкопки проводить спільно з експедицією Закарпатського краєзнавчого музею, очолюваною  К.В.Берняковичем ( Колодне, Дунковиця). З- поміж знахідок особливу увагу заслуговують залишки найдавнішого на Україні глиняного дистиляційного пристрою, відкритого ним у 1951 р. поблизу с. Чапівці Мукачівського району. Ця знахідка унікальна, датується ХІІ ст, належить носіям культури ґава. Цікавими були і археологічні дослідження Федіра Потушняка у м. Берегові у кар’єрі цегельного заводу №2 де вчений зафіксував ще одну унікальну пам’ятку – колодязь-кадуб бронзового віку, який на основі знайдених у ньому глиняних посудин, датується XIV – XIII ст. до н.е.( культура Станово). Протягом 1946 – 1959 рр. Ф.М.Потушняк провів археологічні дослідження у більш ніж 40 населених пунктах області і вивчив понад 80 різних пам’яток.  Підсумком його роботи стала праця, яка вийшла друком у 1958 році в Ужгороді під назвою «Археологічні знахідки бронзового та залізного віку на Закарпатті».

публікації Федора Потушняка


Костянтин Бернякович (1919 - 1983)

    Костянтин Бернякович - відомий у нашому краї археолог, який восени 1947 року був направлений із Ленінграду (нинішній Санкт-Петербург) на Закарпаття в якості фахівця-археолога й очолив відділ історії Закарпатського краєзнавчого музею. У 1952 році його призначають заступником директора з наукової роботи. На цій посаді він пропрацював до 1955 року. Бернякович ввійшов в історію закарпатської археологічної науки, як перший дипломований археолог. У 1948 році Костянтин Бернякович почав досліджувати археологічні пам’ятки Закарпаття. Спочатку він разом з Маркіяном Смішком та Федором Потушняком провів розкопки багатошарового поселення  на Малій Горі поблизу Мукачева та курганного могильника римського часу в селі Іза Хустського району. А в кінці року розпочав разом з Петром Совою рятівні роботи у внутрішньому дворику Ужгородського замку, які були завершені на весні 1949 року. Починаючи з 1950 року Костянтин Бернякович веде самостійні польові роботи. Великої уваги заслуговують його розкопки слов’янських поселень VIII – IX ст. на Радванці (мікрорайон Ужгорода), селах Червеньово  Мукачівського району, Галочі Ужгородського району та Галагові (Ужгород). Своїми археологічними дослідженнями він заклав підґрунтя до наукового вивчення пам’яток археології давніх слов’ян Закарпаття. Саме вченим була висунута концепція виникнення середньовічного Ужгорода на базі трьох слов’янських центрів: Радванки, Галагова і Замкової Гори. Багато часу приділяв Костянтин Бернякович вивченню пам’яток епохи раннього заліза. Проводив розкопки Арданівського городища та курганних поховань куштановицької культури ( Колодне Іршавського району). Працюючи в музеї, К.Бернякович зацікавився й почав вивчати велику колекцію бронзових скарбів, яка зберігалася у фондах і була однією з найбільших в Україні. Підсумком кількарічної роботи став вихід у видавничий світ фундаментальної монографії «Скарби доби бронзи з правого берега Верхньої Тиси (Закарпатська область, УРСР) ». У 1960 році вона була опублікована в Словаччині німецькою, а в 1961-му – словацькою мовами.

публікації Костянтина Берняковича


Іван Попович (1941 - 2003)

    Іван Попович був відомим археологом нашого краю, старшим науковим співробітником Ужгородської групи відділу археології Інституту українознавства НАН України, старший науковий співробітник відділу археології Закарпатського краєзнавчого музею. З археологією Попович познайомився під час навчання в університеті. Пізніше працюючи в музеї, він мав можливість оцінити велику і цікаву археологічну колекцію, яка зберігається у фондах. Розпочав Іван Попович свою археологічну роботу у складі Закарпатської археологічної експедиції, почав досліджувати і вивчати археологію залізного віку та скіфську проблематику. Ще навчаючись в університеті темою своїх досліджень обирає куштановицьку культуру. Саме у дослідження пам’яток цієї культури Іван Попович вніс помітний вклад в археологію краю. Він перший з дослідників розпочав польові стаціонарні розкопки поселень куштановицької культури, особливо успішними були його археологічні дослідження біля с. Малі Геївці, розпочаті у 1973 році. Вивченню цієї пам’ятки приділено десять польових сезонів. Крім поселень археолог досліджував і пам’ятки у с. Бобове на Виноградівщині на місці вже на той час, як здавалось дослідженого кургану ним було виявлено ще 13 поховань із багатим супровідним інвентарем ІІІ ст. до н.е. Аналогічно було досліджено курган ранньозалізного віку поблизу с. Невицьке Ужгородського району, який засвідчив про контакти місцевого населення з тарнобжеською групою лужицької культури у Польщі. Крім поховальних пам’яток ним обстежено і взято на облік майже всі відомі на той час окремі кургани і курганні групи куштановицької культури. Протягом 20-ти років він щорічно брав участь у дослідженні багатьох археологічних пам’яток. У коло його наукових інтересів входили також старожитності гальштатського і латенського періодів (городища «Стремтура» і «Дрисино»). Іван Попович виявив і обстежив більше 30 різночасових пам’яток. Проблематиці залізної доби він присвятив 50 повідомлень і статей. Багато часу приділяв своїй монографії про куштановицьку культуру, яка нажаль за життя автора не була видана. Сама книга "Закарпаття за доби раннього заліза" побачила світ у 2006 році у польському Кракові.

публікації Івана Поповича


Едуард Балагурі (1931 - 2004)

    Відомим ім’ям у археології Закарпаття є Едуард Балагурі. Археолог, історик, доктор історичних наук, колишній завідувач відділу історії Закарпатського краєзнавчого музею. Балагурі ввійшов в археологію, як спеціаліст з епохи бронзи. Проблемним питанням доби бронзи присвячені кандидатська і докторська дисертації вченого , його монографії і статті, всього близько 170. Під час активних польових досліджень було відкрито відомі пам’ятки археології  - Медведівці (Мукачівський район, поселення і скарб бронзових предметів), Дяково (Виноградівський район, поселення), та укріплене городище в Шелестові (Мукачівський район). У результаті вивчення й аналізу нових матеріалів поселень бронзового віку в селах Неветленфолу, Пийтерфолу, Олешник, Баранинці та інші Е.А.Балагурі запропонував бронзовий вік Закарпаття поділити на три етапи: 1) ранній (1900 – 1700 рр. до н.е.) до якого відніс культуру Ніршег-Затін і культуру східнословацьких курганів; 2) середній (1700 – 1300 рр. до н.е.) до якого зарахував пам’ятки Отоманської культури; 3) пізній (1300 – 1200 рр. до н.е.) до якого відніс пам’ятки культури Станово. Результати багаторічної роботи Едуард Балагурі опублікував у монографії «Население Верхнего Потисья в эпоху бронзы».

публікації Едуарда Балагурі


Михайло Потушняк  (1946 - 2009)

    Відомим  у археології Закарпаття є Михайло Потушняк, який змалку подорожував з батьком (відомим письменником, етнографом, археологом Ф. Потушняком) за археологічними знахідками, брав участь у розкопках. Ще будучи студентом видає свою першу наукову працю «Неолитические памятники Закарпатья» (1966 р). Згодом працював старшим науковим співробітником відділу археології Закарпатського краєзнавчого музею. М. Потушняк займався вивченням пам’яток кінця кам’яного віку, коли люди почали займатися землеробством і скотарством. Протягом 1970 – 80-х рокв дослідник проводить активні польові роботи на території всього Закарпаття. Найбільше він приділяє уваги пам’яткам неоліту та  мідного віку, також бере участь у розкопках поселень інших епох. Широкомаштабні роботи проводяться ним у с. Заставне Берегівського району, Серне Мукачівського району та Малі Геївці Ужгородського району. Зібраний матеріал – десятки тисяч фрагментів кераміки, тисячі кам’яних знарядь праці він ретельно опрацьовує і класифікує. Михайло Потушняк був унікальним у своїй роботі, відкрив нову археологічну культуру. На основі досліджень у Дякові, Заставному та інших пунктах вчений виділив у Карпатському басейні нову неолітичну культуру – культуру мальованої кераміки. Вчений довів, що Закарпаття – це один із найдавніших осередків землеробства і скотарства на території сьогоднішньої України. Наслідки своїх археологічних досліджень Михайло Потушняк опублікував у понад 50 наукових працях.

публікації Михайла Потушняка

    Всі згадані у статі персоналії працювали у ЗОКМ ім. Т. Легоцького, зробили вагомі внески для науки, сформували колекцію групи «Археологія» фондів ЗОКМ, яка налічує понад 33 тисячі одиниць. До найцінніших зібрань відноситься одна з найбільших на Україні археологічна колекція бронзових виробів. Велику наукову вартість мають й інші чисельні пам’ятки давньої історії Закарпатського краю, зокрема епохи палеоліту, мезоліту, неоліту та слов’янські старожитності. Багато відомих археологів нашого краю працювали і докладали зусиль до поповнення фондів археологічними предметами про них напишемо згодом. З розгортанням археологічних досліджень поповнювались фонди, формувались колекції.

    Велика добірка книг, статей, монографій знаходиться у науковій бібліотеці Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.

Зав. сектору археології відділу історії та краєзнавства - О. Ю. Шумовська,
Провідний програміст музею - В. В. Габорець,
Бібліотекар I категорії - Сачавська Н.Є.

ЩИРІ ВІТАННЯ З НАГОДИ 65-РІЧЧЯ !

    11 серпня 2021 року відзначає свій ювілей Іван Іванович Орос – невтомний музейник, історик, краєзнавець, прекрасний колега, чуйна і щира людина.

Іван Іванович Орос

     Народився Іван Іванович у 1956 році у гарному с. Лінці, що на Ужгородщині, у скромній працьовитій родині. Після закінчення середньої школи вступив на заочний відділ історичного факультету Ужгородського державного університету. У 1976 році прийнятий на посаду старшого наукового співробітника відділу історії радянського періоду Закарпатського краєзнавчого музею, згодом очолює його, а після реорганізації структурних підрозділів закладу стає завідувачем відділу ІСТОРІЇ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ, "МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ – КІМНАТА А. ВОЛОШИНА", МЕМОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС "КРАСНЕ ПОЛЕ". Проводячи значну пошуково-збиральницьку роботу в музеї, досліджуючи життя і діяльність Президента Карпатської України о. Августина Волошина, історію Карпатської України в архівах, у фондах, створив цікаві, науково обгрунтовані однойменні експозиції з використанням багатьох оригінальних експонатів. Оскільки перід 1939 – 1945 років є основним напрямком у науково-дослідницькій діяльності Івана Ороса, то й експозицію “Закарпаття у період Другої світової війни” музейник вважав за потрібне побудувати саме його відділу. Іван Іванович розробив наукову концепцію і тематичну структуру  експозиції «INTER ARMA SILENT MUSAE», присвячену участі закарпатців у подіях Євромайдану та бойових діях у зоні АТО 2013 – 2015 рр., на відкриття якої 16 квітня 2015 року були запрошені безпосередні учасники подій Євромайдану у Києві та Ужгороді та бійці, які приймали участь у АТО. В одній залі вдалося представити понад 300 оригінальних експонатів цих подій. 

    Іван Іванович Орос активно співпрацює з республіканською і і місцевою періодикою, має цікаві науково-популярні і краєзнавчі публікації з питань історії краю, життєдіяльності відомих постатей минулого і сьогодення у Наукових збірниках Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького, Національного музею у Львові ім. А. Шептицького, календарях “Просвіта” та інших фахових виданнях.

    Досягнення нашого скромного колеги у музейній справі справді значні і ми бажаємо не зупинятись на досягнутому, а тому зичимо здоров'я, сил і наснаги, довголіття, подальшої плідної співпраці з нами!

Колекцію унікальних годинників столітньої давнини можна побачити в Ужгородському замку:

Колекцію унікальних годинників столітньої давнини можна побачити в Ужгородському замку:

Posted by Uzhhorod Castle, T. Lehoczky Transcarpathian Regional Local History Museum on Friday, August 6, 2021

Стартував проект « Мандрівка Замками Закарпаття»

Урочисте відкриття фестивалю

    1 серпня 2021 року Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького розпочав реалізацію проекту «Мандрівка Замками Закарпаття»  в рамках святкової програми Всеукраїнського культурного марафону «Не забуваючи минуле, погляд у майбутнє». Урочистості присвячені 30-річчю незалежності України. З цієї нагоди  зібралися працівники музею, представники влади, поціновувачі історичної спадщини, багаточисельні відвідувачі музею.

    О 16.00 год. відбулася урочиста частина, де працівників музею та гостей замку привітали в. о. директора музею М. В. Делеган і директор департаменту культури, національностей та релігій Є. В. Тищук.

Відкриття оновленої виставки «Колекція годинників XVIII- XXст. із фондів музею»

    Далі відбулося відкриття виставки «Колекція годинників  із фондів ЗОКМ ім. Т. Легоцького 18-20ст.», а також відкриття оновлених експозицій «Закарпаття між двома світовими війнами» та «Карпатська Україна». В цих оновлених експозиціях в. о. директора музею М. В. Делеган подав докладну  та змістовну розповідь щодо фондової колекції годинників музею, а також подарував можливість гостям музею ознайомитися і почути важливі історичні моменти історії нашого краю, подані в унікальних експонатах, щодо міжвоєнного періоду Закарпаття та про події Карпатської України.  Присутні на відкритті експозицій відвідувачі  були вражені надзвичайно цінною музейною колекцією експонатів, а також професійно поданою тематичною екскурсією, що презентував  їм в. о. директора музею М. В. Делеган.

Відкриття оновлених експозицій «Закарпаття між двома світовими війнами»
та «Карпатська Україна»
Презентація фотографічно-краєзнавчого проекту «Закарпаття. Моя мала Батьківщина»

    Згодом відбулася презентація фотографічно-краєзнавчого проекту «Закарпаття. Моя мала Батьківщина», а також Театралізований шоу-показ «Графиня» в колаборації Закарпатської школи моделей «A’STAR» та українського бренду MaryLu. Демонстрація оригінальних і вишуканих жіночих костюмів і аксесуарів, які дійсно вражають яскравістю форм та філософською глибиною підтексту модних образів вразила та зачарувала глядачів і гостей свята.


    Із захопленням відвідувачі і гості музею ознайомилися з відеопоказом лицарських боїв, що демонструвалися у фойє біля зображення древнього лицаря на стіні замку. Автор проекту і виконавець – невтомний ентузіаст, програміст музею В. В. Габорець.

Театралізований шоу-показ «Графиня» в колаборації Закарпатської школи
моделей «A’STAR » та українського бренду MaryLu

    О 18.00  для відвідувачів та гостей музею  у внутрішньому дворику Ужгородського замку була представлена вистава Мукачівського драматичного театру "Балада про дівчинку Агнешку та двох лицарів-суперників" за п'єсою Світлани Новицької у постановці Тетяни Курти.  Ця чудова сімейна балада не залишила байдужим жодного  глядача.

    О 19.00 гості свята мали реальну можливість перенестися у часі та зануритися у таємничий світ середньовіччя, та побачити захоплюючі бої лицарів, приміряти на себе могутні лицарські обладунки, відчути міць справжньої зброї і познайомитися зі особливостями життя лицарів.

«Балада про дівчину Агнешку та двох лицарів суперників» С. Новицька
( Мукачівський драматичний театр )

    Після демонстрації лицарських боїв гостей свята запросили на концертну програму до внутрішнього дворику замку, адже мовою танцю можна говорити про різне. Вражав цікавими хореографічними постановками танцювальний ансамбль центру творчого розвитку дітей та дорослих « Зіраті – Зефірчик».

    Свято продовжувалося. На сцену виходили учасники хореографічного колективу Дім історичного танцю «Тартан».

Центр творчого розвитку дітей та дорослих «Зіраті Зефірчик» (кер. Т. Ардельянова)

    Вистава Мукачівського драматичного театру «Князь Корятович» за твором Олександра Гавроша у постановці Євгена Тищука  розпочалася о 21.00, де на глядачів чекав цікавий сюжет та професійна акторська гра. Святкова програма завершилася уночі і гості свята з чудовими враженнями та емоціями поверталися по домівках.

Вистава «Князь Корятович» О. Гаврош ( Мукачівський драматичний театр )

    До 18.00 год. гості мали змогу також оглянути  постійно діючі експозиції та виставки музею, у тому числі й з нещодавно відкритою виставкою, присвяченою  історику Ужгорода К. Мейсарошу.

    На території замку протягом святкової програми відвідувачі брали участь у цікавих та пізнавальних, креативних майстер-класах з виготовлення патріотичної брошки, квітки незалежності, створення малюнків на шкірі обличчя. Допомагали їм у цьому заслужені майстрині народної творчості Закарпаття.

    Організацією свята займався в.о. директора музею М. В. Делеган та відділ науково-освітньої роботи. Активну участь у підготовці заходу взяла зав.відділу історії та краєзнавства п. Валерія Русин разом із працівниками відділу, зав.відділу науково-методичної та експозиційної роботи п. Михайло Джахман, зав.відділу історії Карпатської України Іван Орос та спеціалісти сектору реставрації.

    Святкову програму побачили близько 7 тис. відвідувачів.

Книжкова виставка: "День хрещення Київської Русі – України"

    Щороку, 28 липня в Україні на державному рівні відзначається православне свято - День хрещення Київської Русі – України. З нагоди цієї визначної події в науковій бібліотеці Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т.Легоцького розгорнуто книжкову виставку та огляд літератури «Хрещення Русі. Історія віків»

    Книжкова виставка представляє джерела, які розповідають про історичну подію, що відбулася у 988 році та стала ключовою і вирішальною в подальшому розвитку всієї Київської Русі.

Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. - К. : Наукова думка, 1988, - 259 с.


Кралюк П. Прийняття і сприйняття християнства в Русі-Україні : монографія, - К. : 136 с.


Власто А.П. Запровадження християнства у слов’ян. – К. : Юніверс, 2004, - 456 с.


Аркас М. Історія України-Русі. – К. : Вища школа, 1990, - 395 с.


Прошин Р., та ін. Як була хрещена Русь. – М. : Політвидав, 1989, - 320 с.

Повесть временных лет. – К., 2016, - 352 с.


Скляренко С. Володимир. – К., 1987, - 560 с.


В. Малик. Князь Кий: історична повість, - К., Дніпро, 1989. – 576 с.