"Природа Закарпаття"
Експозиція ”Природа Закарпаття” розташована у чотирьох залах, тут висвітлюється географічне положення, геологічна будова, корисні копалини, мінерали краю та ін.
Серед мінералів привертають увагу “марамороські діаманти”, кристали гранату, родоніт, унгварит та ін.
У розділі експозиції, присвяченому давнім геологічним епохам, представлено відбиток риби-тунця, вік якого перевищує 30 млн. років, кістки та зуби мамонта, печерного ведмедя, відбитки листків деревних порід.
Окремі зали присвячені тваринному й рослинному світу рівнинної, передгірської та гірської зон Закарпаття.
Привертають увагу відвідувачів зрізи дерев, зокрема платана західного віком 360 років, гербарії лікарських та інших рослин, вологі препарати риб, земноводних і плазунів, багата колекція опудал тварин та птахів.
"Закарпаття у період VIII - початку ХХ століть"
Експозиція «Закарпаття у період VIII - початку ХХ століть» розміщена у чотирьох залах та складається з 11 розділів про найбільш важливі віхи в історії краю.
Хронологічно охоплює більше ніж тисячолітній період в історії нашого краю i створена на базі оригінальних експонатів із фондів музею.
На окрему увагу заслуговують грамоти та рукописи ХVІ-ХVІІ ст., взірці холодної та вогнепальної зброї ХІІ-ХVІІІ ст., захисні обладунки воїнів, цінні археологічні знахідки, предмети побуту, знаряддя праці та ін. Багато унікальних речей експонуються вперше.
Значне місце тут відведено історії Ужгородського замку та його володарям. Доповнюють експозицію майстерно виготовлені музейні інсталяції, манекени, макети, художні полотна, портрети, фотоілюстрації та науково-допоміжний матеріал.
Експозиція “З історії духовної культури Закарпаття XVII-початку XX століть” розміщена в каплиці “Каплиця Трьох Святителів” замкового палацу й суміжних трьох залах, хронологічно охоплює трьохсотрічний період в історії краю й створена на базі оригінальних експонатів з фондів музею.
В експозиції представлені книги й рукописи ХVІІІ-ХІХ ст., ікони і карти ХVІІІ ст., портрет єпископа Андрія Бачинського та ін.
Дві зали експозиції присвячені історії Ужгородської духовної семінарії, котра розміщувалася у замку в 1776-1945 роках.
Каплиця прикрашена високохудожніми розписами на релігійну тематику, виконаними у 1856-1857 рр. художником Фердинандом Видрою та його учнями.
У 1857 році єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Василь Попович облаштував каплицю у колишній лицарській залі замку. Він освятив каплицю 11 лютого 1858 року на честь Трьох Святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Златоуста, покровителів семінарії.
Більша частина експозиції присвячена історії Ужгородської духовної семінарії, яка розміщувалася у стінах Ужгородського замку протягом майже 170 років.
Третій зал відведено для висвітлення розвитку освіти у нашому краї. Протягом тисячоліття освіта і культура були тісно пов'язані з церквою і знаходилися під її опікою. Поширення християнства на Закарпатті вимагало підготовки священиків, дяків, переписувачів книг і т. д.
Перші школи з'явилися при Мукачівському та Грушівському монастирях. Основну роль у розвитку народної освіти на Закарпатті у ХV-ХІХ ст. відіграли приходські парафіяльні школи.
Перші школи з'явилися у містах: Ужгороді (1401 р.) та Мукачеві (1552 р.). У ХVІІІ ст. такі навчальні заклади масово поширюються у краї. Важливим етапом стало відкриття Ужгородської гімназії.
У 1640 році володар Ужгородського замку Янош Х Другет переніс в Ужгород із Гуменного єзуїтську колегію та школу, відкриті там у 1613 році. У 1645 році будівництво приміщень для них було завершено. Весь комплекс включав колегію, школу та церкву і розміщувався на місці сучасного Кафедрального собору та єпископської резиденції.
У четвертому залі відтворено інтер’єр кімнати відпочинку ректора Ужгородської духовної семінарії, де, в основному, представлені меблі кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Експозиція “Холодна і вогнепальна зброя XVI – поч. XX ст.” з фондових колекцій музею - представлені 60 зразків зброї у хронологічній послідовності від XVI ст. до початку XX ст. за видами та місцем виготовлення.
Найширше представлена холодна зброя: кинджали, ножі, мечі, шпаги, шаблі, списи, алебарди, сокири, булави, перначі та інші. Її доповнюють зразки захисного озброєння стародавніх воїнів – кіраси, шоломи.
Найціннішим її експонатом є парадна шабля польського короля й трансільванського князя Стефана Баторі 1576 р.
З вогнепальної зброї показані мисливські рушниці, пістолети, карабіни, тромблони, а також порохівниці.
"Закарпаття між двома світовими війнами"
|
Експозиція «Закарпаття між двома світовими війнами» охоплює період від 1914 по 1938 роки. Тут представлено розпад Австро-Угорщини, наслідки Першої світової війни і економічний стан в нашому краї, що привело до визвольних змагань 1918-1919 рр. Демонструється процес виникнення нової Чехословацької держави, до якої входило Закарпаття на правах автономії. Показано економічний, політичний, культурний розвиток краю у цей період.
"Карпатська Україна"
Меморіальна кімната
президента Карпатської України Августина Волошина.
Експозиція «Карпатська Україна»: документи і світлини 20-х – 30-х років ХХ ст. висвітлюють діяльність українських громадських, культурних і політичних організацій тодішньої Підкарпатської Русі по національно-культурному і політичному відродженню закарпатців, формуванню національної свідомості.
Меморіальна кімната президента Карпатської України Августина Волошина. Перший розділ експозиції знайомить з родиною А.Волошина, його дитячими та юнацькими роками.
У другому розділі експонуються оригінальні матеріали про його педагогічну, наукову, публіцистичну, видавничу, письменницьку діяльність.
Третій розділ розповідає про громадсько-культурну, благодійну і священицьку діяльність А. Волошина. Центральне місце в експозиції займає висвітлення його як громадсько-політичного і державного діяча, прем’єра уряду і президента Карпатської України.
археолог, музеєзнавець"
Особливий інтерес у відвідувачів викликає пізнавальна експозиція, присвячена одному із засновників музейної справи на Закарпатті – археологу, історику й краєзнавцю Тиводару Легоцькому (1830-1915), чиє ім‘я у 2015 році присвоєно нашому музею. В експозиції представлені, зібрані Легоцьким, археологічні, етнографічні та історичні пам’ятки краю. Складовими його інтересів були археологія, генеалогія, етнографія, історія, краєзнавство, мовознавство, нумізматика та фольклор. Спадщиною аматора-музеєзнавця є не тільки цінні опубліковані та рукописні дослідження, але й велика колекція старожитностей, що стала основою для створення у кінці 1940–х – на початку 1950-х років Закарпатського краєзнавчого музею.
Археологічна колекція Т. Легоцького, що складається з кількох тисяч предметів, була однією з найбільших у той час в Австро-Угорщині. Найціннішими в колекції є бронзові вироби, кельтські старожитності, знайдені на території сучасного Закарпаття, Угорщини, Словаччини та Румунії. Знахідка 1860 р. у селі Клячаново скарбу бронзового віку стала основою майбутньої збірки. Добре збережені великі глиняні посудини з могильника бронзового віку, який вчений дослідив у селі Едек в Угорщині. В експозиції є й кельтські залізні вироби, знайдені в одному з найбільших в Європі ремісничих центрів кельтських племен ІІІ-початку І ст. до н.е. в околицях Мукачева (урочище Галліш-Ловачка). Поряд - глиняні урни з курганного поховання в с. Куштановиці VI ст. до н.е.
У фондових зібраннях Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького помітне місце займає колекція млинків для помолу кави та інших продуктів кінця 19 - початку 20 століття. Зібрання нараховує 29 кавомолок. Колекція формувалася шляхом закупки експонатів від приватних осіб. Її основою стало власне зібрання Крамського В. М., яке музей закупив у 1981 році. Тут представлені пристрої виключно європейського виробництва. З них 8 млинків чехословацького виробництва марок «Aero», «Sphinx», «B. O.», «Java», 7 – австрійських виробників «Leinbrocks-Reform», «F. O.», «Ideal», «Goldenberg» та 3 – німецьких «M. G. St. Garantirt». Також є кавомолки, виготовлені ремісниками у нашому краї. Зокрема, по одному екземпляру із сіл Буштино та Кобилецька Поляна. Всі млинки належать до європейського типу з характерним квадратним, переважно дерев’яним ящиком, внизу якого знаходилася висувна шухлядка для меленої кави. До верхньої частини кріпився металевий механізм для перемелювання.
 |
 |
Ужгородського замку"
Виставка «Артефакти середньовічної церкви Ужгородського замку» розповідає про цікаві матеріали розкопок церкви на території Ужгородського замку.
Руїни замкової церкви досліджувались з перервами у 1978 -1987 рр., коли під час реставраційних робіт в Ужгородському замку було виявлено п’ятигранну апсиду з контрфорсами і т. ін. Розкопки проводила археологічна експедиція під керівництвом археолога С. І. Пеняка.
Польові дослідження відновлені лише у 2018 й продовжені у 2019, 2023 роках. В результаті виявлено декілька крипт, склепіння яких були зруйновані, ймовірно, ще у середині XVIII ст. під час пограбування австрійськими солдатами. На виставці експонуються кілька сотень артефактів.
Серед знахідок – керамічні люльки ХVІІ-ХІХ ст., глечики, чарки, уламки скляних посудин та кахлів і т. ін. Особлива увага до унікальних раритетів – шаблі угорсько-польського зразка, перстнів-печаток, брошок, каблучок, медальйонів, монет ХVІ-ХVІІ ст., деталей чоловічого та жіночого одягу.
Загалом, на місці церкви Святого Юрія знайдено уже більше тисячі предметів старовини. Усі віднайдені предмети експонуються вперше.
Усі вони набули експозиційного вигляду завдяки співпраці археологів, наукових співробітників і реставраторів музею.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
"Народні музичні інструменти та одяг Закарпаття"
Експозиція «Народні музичні інструменти та одяг Закарпаття»: репрезентує народні музичні інструменти Закарпаття 19-20 ст.: ідіофони, мембранофони, хордофони і аерофони (ударні, мембранні, струнні, духові).
Досить повно показано і дитячі музичні інструменти. Доповненням є струнні музичні інструменти 17–20 століть та механічні музичні інструменти і апарати.
Цікаву інформацію почерпне відвідувач і про майстрів народних музичних інструментів Закарпаття, і про типи народних інструментальних ансамблів, які побутували і досі побутують у краї, зокрема так звані троїсті музики.
Також тут представлено багатство і розмаїтість вбрання локально етнографічних груп населення Закарпаття, високі художні смаки і талант угорців та румунів краю.
Найбільш повно репрезентований комплекс барвистого вбрання закарпатських гуцулів (Рахівський район). Інший яскравий комплекс народного вбрання краю – це одяг долин річок Боржави, Ріки, Тереблі і Тересви.
Бойківський одяг представлений в основному зразками Міжгірського і Воловецького районів. Південно-західна частина Закарпаття представлена зразками з Перечинщини, півдня Ужгородського, Мукачівського, Свалявського районів.
"Художнє і побутове литво Закарпаття кінця ХІХ – початку ХХ століть"
Постійно діюча виставка “Художнє і побутове литво Закарпаття кінця ХІХ – початку ХХ століть”: представлено 80 оригінальних експонатів, що демонструють не тільки високий рівень майстерності ливарників краю того періоду, але й важливу роль залізоливарного виробництва й мистецтва у житті регіону.
За рівнем розвитку художнього литва Закарпаття посідало провідне місце в усьому Дунайському басейні. Завдяки скульпторам і модельєрам, зокрема добре знаним Валентину Віллашеку і Ондрашу Шосселу, високо- художні вироби яких представлені в експозиції (підсвічники, статуетки, декоративні ажурні тарілки, фрагменти надмогильних пам'яток), добра слава про залізоливарну справу ширилася далеко за межами краю.
У кінці XVIII – на початку ХІХ ст. в Закарпатті виникають залізообробні заводи у селах, що працювали на місцевій руді. Але найбільшу славу закарпатському художньому і декоративно-прикладному литву принесли Шелестівський і Фрідєшівський (1807) залізоливарні заводи. На цих підприємствах поряд з побутовими предметами й знаряддями праці також виготовляли перші вироби художнього литва – залізні й чавунні грубки, прикрашені ажурним рельєфним орнаментом. 9 оригінальних грубок, відлитих на Довжанському, Кобилецько-Полянському і Фрідєшівському заводах у кінці ХІХ – на початку ХХ ст., експонуються на виставці.
Експозиція
«За Україну, за її волю» хронологічно охоплює невеликий період (2013 – 2024
рр.) наповнений трагічними подіями в історії України. Розпочинається подіями
Євромайдану та Революції Гідності, які стали передумовою російсько-української
війни. Наступні розділи присвячені подіям АТО/ООС, повномасштабному вторгненні
та участі в них закарпатців. Експозиція покликана вшанувати воїнів, які захищають
незалежність та суверенітет України та пам'тати всіх героїв, що віддали своє
життя за Україну і за нашу свободу.
21 листопада
2013 р. багато людей згуртувалися в соцмережах та вийшли на площу в Києві, щоб
висловити протест проти відмови проросійського президента Віктора Януковича
підписувати угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом. В різних містах
України стали щодня організовувати акції на підтримку євроінтеграції. У ніч із
29 на 30 листопада озброєні бійці «Беркуту» силою витіснили людей із площі,
застосувавши вибухові пакети. При цьому били людей кийками і давили ногами.
Через
жорстокий розгін протестувальників, 1 грудня у центр Києва з’їхалися сотні
тисяч людей. Дії влади підняли громадян, обурених корупцією, узурпацією влади,
порушенням прав людини, політикою зближення з Росією. Через євроінтеграційні
гасла протести назвали Євромайданом. Згодом він отримав назву Революція
Гідності.
Поштовхом до
подальшої ескалації протистояння стало ухвалення Верховною Радою України 16
січня 2014 р. «диктаторських законів». Вони обмежували права громадян і
розширювали повноваження спецпризначенців для покарання учасників акцій
протесту. 19 січня євромайданівці розпочали ходу, щоб підготувати безстроковий
пікет Верховної Ради України. Хода зустрілася із загонами внутрішніх військ і
спецпідрозділами «Беркуту» на вулиці Грушевського — почалися сутички, які
тривали всю ніч. 22 січня вперше за час Революції Гідності загинули два
активісти. Поранення отримали сотні протестувальників.
Наприкінці
січня масові виступи охопили й інші регіони України. Протестувальники займали
адміністративні будівлі, усували з посад проросійських голів держадміністрацій.
Ці протести стали реакцією народу на загострення протистояння Євромайдану після
прийняття «диктаторських законів».
Закарпатці з
перших днів підтримали Євромайдан і вийшли на масовий мітинг в Ужгороді на
площі Театральній та інших містах. Найбільш активними були студенти, учасники
патріотичних українських молодіжних організацій, члени Всеукраїнського
об'єднання «Свобода» та інші. Сотні наших краян доєдналися до євромайданівців в
Києві, розуміючи, що все буде вирішуватися саме в столиці. Для потреб
київського Євромайдану із Закарпаття регулярно відправляли гуманітарну
допомогу. Наприкінці січня 2014 р. в Ужгороді розпочали блокування будівлі
Закарпатської ОДА. На площі Народній розбили наметове містечко та звели
барикади. Сюди автобусами приїжджали активні громадяни з різних районів краю.
Всі ці події можна побачити на фотоілюстраціях, розміщених у цьому розділі
експозиції. Серед оригінальних експонатів на окрему увагу заслуговують прапори
євромайданівців з Ужгорода та Тячева, захисне спорядження та речі учасників тих
подій О. Волосянського та І. Ріхтера та інших активістів, уламок з пам'ятника
Леніну в Києві. В цьому розділі створено також інсталяцію «Закарпатці на
майдані». Вона наповнена оригінальними предметами з ужгородського та київського
євромайданів.
Події 20
лютого на вулиці Інститутській в Києві увійшли в новітню історію України як
«кривавий четвер». У цей день снайпери вбили 48 євромайданівців. У ніч з 21 на
22 лютого Віктор Янукович із найближчим оточенням втік до Росії. Цього ж дня
Росія розпочала окупацію Криму.
«Захисне спорядження учасників Євромайдану»
«Прапор євромайданівців із Ужгорода»
14 квітня 2014 року виконуючий
обов’язки президента України Олександр Турчинов оголосив про початок антитерористичної
операції із залученням Збройних Сил України (АТО). Це рішення було ухвалено
після захоплення сепаратистами під керівництвом офіцерів спецслужб РФ
українських міст Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка та ін.. 7 квітня у Донецьку
проголосили так звану Донецьку народну республіку – ДНР і звернулися до
президента Росії з проханням ввести війська на Донбас. Згодом ситуація
повторилася в Луганську – 28 квітня була «створена» ЛНР. Була захоплена державна
адміністрація в Харкові.
Перше серйозне бойове зіткнення українських військових із незаконними
збройними формуваннями відбулося 2 травня, коли в небі над Слов’янськом за
допомогою ПЗРК було збито гелікоптер сил АТО, що підтвердило залучення
кваліфікованих російських військових. 26 травня була проведена перша масштабна
операція українських військових: за участю авіації та десанту відбувся бій за
Донецький аеропорт. 4 червня був звільнений Лиман, а 13-го — Маріуполь.
На початку липня сили АТО перейшли до стрімкого наступу. 5 липня
звільнили Слов’янськ і Краматорськ, наступного дня − Бахмут, 21 липня −
Торецьк, 30 липня − Авдіївку, 1 серпня − Красногорівку, 5 серпня − Мар’їнку, а
бойові дії перемістились на південь Донбасу.
У серпні 2014 року українські військові вели бої за місто Іловайськ.
Силам АТО майже вдалося оволодіти містом, але після прямого втручання
російських регулярних військ наприкінці серпня іловайське угрупування опинилося
в оточенні. Це призвело до втрати контролю над окремими районами Донецької та
Луганської областей та підписанням Мінських домовленостей у вересні 2014 р.
Чергове загострення на фронті сталося у січні-лютому 2015 р. Найбільш
складна ситуація склалася в районі Донецького аеропорту та Дебальцевого.
Бойовики, за підтримки підрозділів збройних сил РФ, намагалися будь-якою ціною
ліквідувати Дебальцівський виступ та захопити Донецький аеропорт, тим самим
примусивши Україну йти на політичні поступки. 12 лютого у Мінську було
досягнуто домовленості про нове перемир’я, які були закріплені у «Комплексі
заходів по виконанню Мінських угод». Ці домовленості припинили активну фазу АТО.
Замість антитерористичної операції, яка офіційно припинилась 30 квітня 2018 р.,
було оголошено про початок операції об’єднаних сил (ООС).
Закарпатські військові підрозділи брали активну участь в АТО з перших
днів. Військовослужбовці 128-ї ОГШБр тримали позиції в Луганській області в
районі Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного, брали участь у боях під
Дебальцевим в районі м. Артемівськ (Бахмут). Участь в АТО брали прикордонники
Чопського та Мукачівського прикордонних загонів, співробітники спецпідрозділів
МВС із Закарпаття. Багато закарпатців стали в ряди добровільних військових
формувань. В цьому розділі представлено військове спорядження та особисті речі
військовослужбовців – учасників тих подій (військовослужбовців Василя Наливайка,
Юрія Вацика та Юрія Крамаренка). Дуже цінними та оригінальними є обгорілий в
боях прапор 128-ї ОГШБр та дорожній вказівний знак «Піски». В окремій вітрині
виставлені експонати, передані гуманітарною місією з пошуку полеглих ГО «Союз
«Народна Пам'ять», які були віднайдені в районі боїв за Іловайськ. Доповнює цей
розділ науково-ілюстративний матеріал.
«Обгорілий у боях український
прапор 128-ї ОГШБр»
«Речі бійців АТО, знайдені в районі
Іловайського котла»
Вранці 24 лютого 2022 р.
російський президент Путін оголосив про початок «спеціальної воєнної операції».
Її метою він назвав «демілітаризацію і денацифікацію України». За кілька хвилин
російські ракети атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій
Україні, почалося відкрите збройне вторгнення росіян із території Білорусі та
тимчасово окупованого Криму.
Під надуманим приводом
захисту російськомовного населення в нашій державі кремль поставив за мету
знищити військовим шляхом українську державу та її ідентичність. Путін планував
бліцкриг: висадити десант на Гостомельський аеродром і захопити Київ. Одночасно
було завдано удару з півночі по Чернігову, Сумах та Харкову, а з півдня – на
Одесу, Миколаїв, Херсон та Маріуполь.
До основних епізодів
повномасштабної війни належить битва за Київ, що тривала з 24 лютого по 1
квітня 2022 року. Стійкий опір ЗСУ зірвав плани росіян. Через безрезультатність
спроб прорватися до Києва, вже наприкінці березня командування рф вирішило
вивести війська з Київської області. Ключовими епізодами битви за Київ стали
бої за Ірпінь, Ворзель, Бучу, Гостомель. З 19 березня підрозділи Сил оборони
України перейшли до контрнаступу. Ворог почав відступати. Знаковими стали у
2022 р. бої за Маріуполь. Сили оборони України вимушені були відступити до
міста й вести кругову оборону проти переважаючих сил ворога. З 21 квітня єдиним
опорним пунктом захисників в Маріуполі лишився металургійний комбінат
«Азовсталь».
Після провалу
первинного плану швидкого захоплення України, противник перегрупував війська та
продовжив повзучий наступ на кількох напрямках.
На початку осені 2022 р.
ворог втратив ініціативу та змушений був вживати заходи для збереження свого
положення на окупованих територіях. Сили оборони України в цей час провели
низку наступальних операцій. Першою з них була Харківська наступальна операція,
розпочата 5 вересня. Заскочені зненацька ворожі підрозділи в Харківській області
почали відступати. ЗСУ звільнили до 500 населених пунктів, і серед них – міста
Ізюм, Балаклія, Куп’янськ. Успішно була проведена восени 2022 р. й Херсонська
наступальна операція, під час якої звільнили від загарбника Херсон і ще понад
200 населених пунктів.
Від самого початку
війни жертвами російських авіаударів стали передусім мирні українські міста та
села, інфраструктура та енергетика Географія ударів охопила всі регіони
України. Російські війська руйнують не лише аеродроми, військові частини,
нафтобази, але й житлові споруди, пологові будинки, лікарні, дитячі садки,
школи тощо.
За понад два роки великої війни від початку
повномасштабного вторгнення Сили оборони України зірвали всі плани російських
агресорів, змусивши їх відмовитись від загарбання Києва, висадки морського
десанту в Одеській області та виходу до Придністров’я. Тепер зусилля росіян
зосереджені на захопленні Донецької та Луганської областей і утриманні
тимчасово окупованих частин Херсонської і Запорізької областей. Беззаперечним
успіхом України у 2023 р. стало усунення домінування російського флоту на
Чорному морі.
Сьогодні Україна стримує російську збройну
агресію завдяки зусиллям на військовому, дипломатичному, інформаційному
фронтах, а також потужній міжнародній допомозі.
Центральне місце в експозиції займає музейна
інсталяція, яка символізує російську агресію проти України. Тут виставлено
уламки смертоносної зброї, якою понад два роки обстрілюють позиції українських
бійців, знищують міста, інфраструктуру та цивільних мешканців. В цьому розділі виставленого
взірці трофейної зброї та амуніції, здобуті українськими воїнами у боях та
згодом передані до нашого музею. Також представлено зброю, яку використовують
ЗСУ і, зокрема, ту яка передана союзниками України. На світлинах можна побачити
символіку та емблеми військових підрозділів із Закарпаття, відомих краян, які
беруть активну участь у відбиттю ворожої агресії. Окремий розділ в експозиції
присвячений вшануванні пам'яті закарпатців, які віддали своє життя за
Українську державу. Світлини героїв, які загинули постійно змінюються на
телеекрані і це повинно бути постійним нагадуванням про те яку високу ціну
заплачено за нашу свободу.
Музейні
експонати, які представлені в цьому розділі, вдалося зібрати завдяки
військовослужбовцю Олександру Волосянському, ветерану війни, волонтеру Євгену
Йоні, військовослужбовцю, професору Федору Шандору, військовослужбовцям Олександру
Мірошниченку та Олександру Алфьорову, ветерану війни, волонтеру Олександру
Панцуличу, волонтеру Андрію Любці, військовим 15-го окремого гірсько-штурмового
загону та багатьом іншим. Вони передавали до музею предмети які стали
наповненням цього розділу експозиції.
«Зброя, передана
союзниками України та трофейна зброя, здобута ЗСУ у боях»
«Металеві уламки»