Майстер-клас «Писанки від птахів»

 Дата проведення: 12 березня 2026 року

Час проведення:13 година

Місце проведення: Закарпатський ОКМ ім. Т. Легоцького

Уже через декілька тижнів ми будемо святкувати Великдень, тож запрошуємо студентів на цікавий майстер-клас «Писанки від птахів». Під час заходу дізнаєтеся про різноманіття пташиних яєць. Для чого їх птахи «розмальовують»? У кого найкрасивіші кладки, а в кого – звичайні білі та ще багато цікавих фактів про пернатих. 

👉На згадку кожен учасник створить свою писанку з пташиними візерунками

👉Вхід за ціною квитка в музей

👉Реєстрація за ном. 0958913062, кількість місць обмежена, тому реєстрація обов’язкова.

ВІДКРИТТЯ ХУДОЖНЬОЇ ВИСТАВКИ «ВІДЗЕРКАЛЕННЯ. РЕФЛЕКСИ. РЕЗОНАНСИ»

 10 березня 2026 року у виставковій залі Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т.. Легоцького урочисто відкрито виставку художніх творів Стефана Арпада Мадяра, Ольги Мадяр та Олени Ковалевської. Йдеться про візуальне втілення художниками найважчого одинадцятирічного періоду в історії незалежної України, про зображення алегорії метаморфоз почуттів та сприйняття дійсності двома професійними художниками і одного художника-аматора (психолога).

Закарпатець Стефан Арпад Мадяр – член Спілки художників України, член Всесвітньої асоціації спеціалісті з кольору (АІС), досліджує вплив на людину монохромного довкілля. Наукові дослідження: кольородинаміка, психоаналіз колір. впливу, зокрема створення кольородинамічного середовища, яке гармонізує психоемоціональний стан людини у звичних та екстремальних умовах. На основі розробленої ним теорії «біоколор» створив терапевтичну. методику (випробувана на антарктичній станції «Академік Вернадський»), що дозволяє збалансувати внутрішній стан людини без хімічних препаратів. Учасник Антарктичної. експедиції (2016).

Ольга Мадяр – відомий графік, член Професійної спілки художників Мюнхена (Верхньої Баварії), активний учасник художніх антивоєнних виставок.

Олена Ковалевська – психолог, експерт творів мистецтва, куратор художніх і фотовиставок.

Демонстровані в експозиції твори – це наше сьогодення. Назви картин слугують відправною точкою для семантичного розшифрування колірної гами композицій, їх знаків та символів. Твори доводять, що кольоротерапія здатна лікувати людську душу.

Виставку відкрила, директор музею Ольга Шумовська, яка у своєму вітальному слові, зокрема, подякувала за співпрацю з Ласлом Зубаничем, котрий є одним із ініціаторів організації демонстрації картин у музеї. Консул Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород Едіна Албертне Шімон відзначила важливість співпраці та підтримки двох народів сусідніх країн, зокрема на культурно-мистецькій ниві. Насамкінець присутні прослухали онлайн-привітання від художника Стефана Арпада Мадяра з м. Київ, яке переклав та доповнив Ласлов Зубанич.

Запрошуємо до музею оглянути цікаві роботи даних художників, які можна споглядати до 25 березня 2026 року.

Валерія Русин,

завідувач відділу історії та краєзнавства

Увага шановні відвідувачі !

 

Філософи-бакалаври Ужгородського університету завершили практику в Краєзнавчому музеї ім. Т.Легоцького

 Здобувачі вищої освіти (бакалаври) спеціальності «Філософія», що навчаються на факультеті суспільних наук Ужгородського університету успішно завершили практику на базі Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького. Таку практикоорієнтовану можливість вони мали завдяки співпраці музею (директор Ольга Шумовська), факультету суспільних наук УжНУ (декан Василь Левкулич) і кафедри філософії (завідувач Юрій Остапець).

Упродовж виділених програмою практики двох тижнів студенти 1 курсу під кураторством завідуючої відділом історії та краєзнавства Валерії Русин ознайомилися зі структурою музею, основними напрямами музейної діяльності, роботою відділів і секторів, фондами, багатими експозиціями, прослухали оглядові тематичні лекції, взяли участь у культурно-мистецьких заходах, які чи не щодня відбуваються в музейному комплексі.

Завдяки насиченій програмі практики студенти засвоювали навички філософського осмислення й критичної інтерпретації культурно-мистецької спадщини, навчалися аналізувати світоглядні ідеї, набували первинного досвіду професійної активності у гуманітарній сфері. У звітній частині практики здобувачі вищої освіти проявили здатність застосовувати філософські методи аналізу до музейних об’єктів та їх пояснення в історико-культурному й мистецькому вираженні.

Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького радий співпраці з навчальними закладами й відкритий для можливостей набуття досвіду сучасною молоддю.

Маріан Токар,

провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства

«Очима молоді: Карпатська Україна через призму музейної експозиції» (до річниці проголошення Карпатської України)

 13 березня 2026 року о 10:00 год. у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Тиводара Легоцького в конференц залі відбудеться студентська наукова конференція «Очима молоді: Карпатська Україна через

призму музейної експозиції» (до річниці проголошення Карпатської України).

Локація : Конференц зала музею

Із 2002 року у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Тиводара Легоцького діє Меморіальний музей-кімната Августина Волошина. Експозиція

знайомить із родиною та молодими роками діяча, розкриває його педагогічну,

наукову й духовну працю. Центральне місце у Меморіальному музеї-кімнаті

займають матеріали про державотворчу діяльність Августина Волошина як

прем’єра уряду і президента Карпатської України.

Під час конференції заплановано висвітлення тематичних розділів

Меморіального музею-кімнати, що комплексно розкривають життєвий шлях і багатогранну діяльність Августина Волошина: родинне коріння, дитинство та юність у селі Келечин; педагогічну, наукову, публіцистичну, видавничу й

літературну діяльність; внесок у громадсько-культурне життя Закарпаття, благодійність і духовне служіння; державотворчу діяльність як глави уряду та Президента Карпатської України, зокрема події проголошення Карпатської України; празький період життя та трагічні останні дні.

Конференція стане майданчиком для обговорення молоддю історичної спадщини Августина Волошина, осмислення ролі Карпатської України в українському державотворенні та збереження національної пам’яті.

Запрошуємо науковців, краєзнавців, освітян, студентів і всіх, хто цікавиться історією рідного краю, долучитися до події.

«ТАРАС ШЕВЧЕНКО — ПОЕТ ДУХОВНОЇ СВОБОДИ»

 9 березня ми відзначаємо 212-ту річницю від дня народження Тарас Шевченко — українського поета, прозаїка, драматурга, художника, громадського діяча.

Тарас Шевченко — велика і невмируща слава українського народу. Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив увесь український народ.

З нагоди відзначення Шевченківських днів у науковій бібліотеці Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького організовано книжково-ілюстративну виставку. На виставці представлені книги різних років видання, періодичні видання 20–30-х років, критична література, бібліографічні розвідки, нотні видання — романси та хори на слова Т. Шевченка, а також переклади поезій мовами світу.

Тарас Шевченко є прикладом незламної людини, що присвятила себе благородній меті — визволенню свого народу від соціального й національного гніту. Його життя та творчість стали символом боротьби багатьох поколінь українського народу за прекрасне майбутнє країни, надихають патріотів до боротьби за правду, свободу та незалежність України.

І сьогодні, у XXI столітті, коли російські загарбники вкотре намагаються знищити Україну, мудрі та величні слова світового генія й українського пророка — Тараса Шевченка — додають сил для протистояння. Перемога буде за нами! Пам’ятаємо:

«І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі».

Наталія Сачавська,

завідувачка бібліотеки.

Іноді найважливіші зміни відбуваються тихо. Без стрічок, без гучних фанфар. Просто — крок за кроком.

 Господарський відділ Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького завершив черговий етап ремонту.

Силами господарників оновлено другий поверх: частину коридорів і галерей приведено до ладу, виконано санітарну побілку, встановлено нове освітлення — сучасне за технологією, але стилізоване під старовину, щоб не порушувати духу простору. Відремонтовано вікна — тепер більше світла, більше тепла, більше життя.

Для зручності відвідувачів облаштовано додаткові розетки для підзарядки гаджетів. Бо музей — це не лише про минуле, це й про сучасний ритм. Щоб кожен міг залишатися на зв’язку, в русі, у діалозі.

Білий колір галерей став чистим полотном. Можливо, саме тут народиться нова виставка місцевих митців. Можливо, цей простір заговорить новими іменами. Білий — це не порожнеча. Це можливість.

Це ще один крок до покращення обслуговування відвідувачів і зовнішнього вигляду нашого музею.

Господарська служба працює щодня — без зайвого шуму, не для пафосу й хвалькуватості, а для реальної справи. Щоб простір був зручним, світлим і корисним.

І це не остання зупинка. Попереду — нові добрі новини. Бо музей живе тоді, коли про нього дбають. І ми дбаємо про нього.

Солов’янов Дмитро,

Завідувач господарчим відділом

Жужіка Кьосегі: історія одного кохання

 Історія угорської еміграції початку XVIII століття зазвичай постає перед нами як низка великих політичних подій — повстання, дипломатичні інтриги, війни та поразки. Але за цими подіями стояли й людські долі. Серед них — зворушлива і майже забута історія почуттів між письменником та соратником Ференца ІІ Ракоці - Мікешем Келеменом та придворною дамою Крістіни Чакі - Жужікою Кевсегі. Саме цій історії була присвячена лекція, що відбулася у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Тиводара Легоцького напередодні Міжнародного дня жінок.

Родина Кевсегі походила з Верхньої Угорщини — територій комітатів Ноград і Унг. Її представники служили при дворі впливових аристократів, зокрема Другетам, а потім родині графа Міклош Берчені. Саме з ним була пов’язана доля батька Жужіки — Пала Кьосегі, освіченого гуманіста, письменника і довіреної особи графа.

Пал Кьосегі був не лише секретарем Берчені, а й опікуном його великої бібліотеки — однієї з найбагатших у регіоні. Він залишив по собі значну літературну спадщину, зокрема поему про шлюб Берчені з графинею Крістіна Чакі.

Однак життя родини різко змінилося на початку XVIII століття. Коли спалахнуло повстання куруців, відоме як Війна Ракоці за незалежність, Пал Кьосегі помер, а його діти — Янош і Жужіка — залишилися сиротами.

Опіку над ними взяли граф Берчені та його дружина. Так діти опинилися в атмосфері аристократичного двору в Ужгородський замок. Янош став пажем, а Жужіка — фрейліною при графині Чакі. Для молодої шляхтянки це означало не лише службу, а й освіту, виховання та знайомство з культурою придворного життя.

Саме в цьому середовищі, приблизно між 1707 і 1710 роками, Жужіка познайомилася з молодим пажем князя Ракоці — Мікешем Келеменом. Мікеш походив зі збіднілої трансільванської шляхти. Його батько загинув після попереднього антигабсбурзького повстання, а сам він здобув освіту в єзуїтському колегіумі. Згодом потрапив до двору Ракоці, де поступово став одним із найближчих людей князя.

Їхня перша зустріч у замку, ймовірно, не здавалася доленосною. Але історія розпорядилася інакше.

Поразка повстання Ракоці змінила долю всіх його прибічників. У 1711 році багато з них залишили Угорщину. Частина оселилася в Польщі, а згодом разом із князем вирушила до Франції, а пізніше — до Османської імперії.

Остаточним притулком угорських вигнанців стало місто Текірдаг, яке угорці називали Родошто. Тут утворилася велика колонія емігрантів, до якої належали й родини Берчені.

У цьому далекому місті, на березі Мармурового моря, життя поступово втратило політичну динаміку й перетворилося на тиху, трохи сумну буденність вигнання.

Саме тут Мікеш Келемен написав свій найвідоміший твір — збірку листів, відому як Листи з Туреччини. Між 1717 і 1758 роками він створив 207 листів, адресованих вигаданій графині. У цих текстах він описував повсякденне життя емігрантів, їхні переживання, надії і розчарування.

Серед численних персонажів цих листів з’являється і Жужіка Кьосегі. Спочатку згадки про неї доволі стримані. Мікеш навіть жартома зазначає, що красою вона не вирізняється. Але водночас він підкреслює її доброту, порядність і розум.

З часом їхні зустрічі стають дедалі частішими. Молоді люди гуляють разом, розмовляють, проводять вечори в домі Берчені.

І поступово між ними народжується почуття……

Історія Жужіки Кьосегі — це не лише історія одного кохання. Це також історія покоління, яке втратило батьківщину, але зберегло свою культуру, пам’ять і почуття. Через листи Мікеша Келемена ми можемо побачити життя угорських вигнанців не лише як політичну драму, а як людську історію — з дружбою, смутком, і навіть тихим коханням.

Щиро дякуємо всім гостям, які відвідали лекцію та розділили з нами цю історію. Підготовка доповіді тривала близько двох місяців, і для нашої музейної команди було надзвичайно важливо поділитися результатами цього дослідження. Для нас це не просто розповідь про минуле — це ще один крок до кращого розуміння історії Ужгородського замку, людей, які тут жили, і подій, що пов’язують Закарпаття з великою європейською історією.

Михайло Лесів,

зав. відділу науково-освітньої роботи

сторичний кінолекторій в Ужгородському науковому ліцеї Запрошуємо учнів та вчителів на зустріч, присвячену героїчній епосі українського державотворення на Закарпатті

  Тема: «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939».

Коли: 13 березня 2026 року

Час: 13:30

Місце: Ужгородський науковий ліцей

У програмі заходу:

Перегляд документальної стрічки, що висвітлює визвольні змагання закарпатських українців та їхнє прагнення до об’єднання в єдиній державі.

Аналіз процесів державотворення: від автономії у складі Чехословаччини до проголошення Карпатської України.

Жива дискусія про значення Карпатської України для сучасності.

Спікер:

Василь Міщанин – д.і.н., професор, старший науковий співробітник відділу новітньої історії Меморіального музею-кімнати А. Волошина Закарпатського обласного краєзнавчого музею.

Візит волонтерів із Словаччини до музею

 5 березня, під час чергової волонтерської експедиції на схід України, до Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького завітали словацькі волонтери. Метою візиту було оглянути знищену карету швидкої допомоги «Оксана», яку вони придбали й передали Збройним Силам України. Під час зустрічі директорка музею Ольга Шумовська від імені колективу та від себе особисто висловила волонтерам безмежну вдячність за їхню надзвичайно важливу підтримку. У цей доленосний для нашої країни час, коли кожен день — це боротьба за життя та свободу, така допомога є справжнім проявом європейської солідарності. Автомобілі швидкої допомоги, передані для наших військових, є реальним шансом на порятунок для наших захисників, які ціною власного здоров’я виборюють мирне майбутнє для всієї Європи. Гості музею оглянули експозицію просто неба, присвячену російсько-українській, експозицію «За Україну, за її волю» та виставку «Філателія як літопис російсько-української війни». На завершення словацькі волонтери подарували свій волонтерський шеврон, емблема якого створена графічною дизайнеркою Крістіною Саґановою. Після наукового опрацювання цей предмет доповнить музейну експозицію.

Карета швидкої медичної допомоги «Оксана» була передана до лав ЗСУ у листопаді 2024 року в межах благодійної ініціативи «Швидкі для України». Ініціаторами збору коштів виступили Володимир Шімічек і Федір Блащак. Жіноча волонтерська експедиція складалася з семи водійок: Андреа, Дорота (доправили швидку «Оксану»), Ева, Крістіна, Зоряна, Марія та Ева. Транспортний засіб протягом двох місяців використовувався медичними підрозділами 38-ї окремої бригади морської піхоти, виконуючи завдання з евакуації та порятунку поранених українських військових. Серед військовослужбовців і медиків він був відомий під символічним ім’ям «Оксана». У січні 2025 року поблизу селища Родинське Донецької області карета швидкої допомоги була знищена внаслідок атаки російського безпілотника.

Після знищення автомобіль в рамках виставкового проєкту «Знищена швидка» демонструвався в низці міст Словаччини та Чехії. У жовтні 2025 року, з ініціативи благодійної організації БФ «Все для України – підтримка України», його передали до Закарпатськго ОКМ ім. Т. Легоцького.

Війна триває і цей експонат доступний для огляду відвідувачів музею не тільки з України, а й з інших куточків світу. Спалений автомобіль швидкої допомоги є потужним символом, що свідчить про свідоме ігнорування ворогом всіх міжнародних правил ведення війни.

Михайло Джахман,

завідувач відділу новітньої історії,

Меморільного музею-кімнати А. Волошина