Володимир В’ятрович – депутат Верховної Ради України відвідав Ужгородський замок і експозиції музею

    29 листопада 2021 р. Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького відвідав депутат Верховної Ради України, дослідник історії українського визвольного руху, колишній директор Українського інституту національної пам’яті, лауреат премії імені Василя Стуса, автор багатьох книжок з історії України Володимир В’ятрович.

    В. о. директора музею Делеган М. В. ознайомив гостя з скарбами, що зберігаються та експонуються в музеї та розповів про хід реставраційних і ремонтних робіт, що проводяться в замку. Підкреслив, що невідкладно найближчим часом потрібно перекривату аварійну ділянку, а згодом при достатньому фінансуванні  всю покрівлю замку. Нагадав, що Ужгородський замок вдалося включити в республіканську  програму реставрації замків «Велике будівництво» Надіємося, що передбачені програмою кошти будуть надані, як це й передбачалося, та значно прискорять реставраційні роботи в замку.

    В. В’ятрович оглянув експозицію «Коли гримлять гармати, музи мовчать», яка висвітлює участь закарпатців в Євромайдані, Революції Гідності та бойових діях на Сході України (АТО і ООС). Він відмітив, що в експозиційному залі багато цінних, об’ємних, раритетних експонатів. Що їх можна було зібрати тільки відразу після важливих подій, поки вони були в учасників та їхніх родинах. Підкреслив, що цікаво і послідовно показано події на історичних світлинах як в області, так і в столиці України. Схвально сприйняв експонати, привезені з місць найбільш запеклих боїв на Донбасі - з окупованого Іловайська та Дебальцева.

    В цей же день в читальному залі Закарпатської обласної бібліотеки ім. Ф. Потушняка відбулася презентація його нової книги В. В᾽ятровича «Нотатки з кухні «переписування історії»


Орос І.І. – провідний науковий
працівник відділу історії Карпатської України,
Меморіальної кімнати – музею А. Волошина, 
Меморіального комплексу «Красне Поле»

Творчий підхід в роботі Реставраційної ради музею

    26 листопада 2021 року відбулося  засідання постійно-діючого дорадчого органу музею - Реставраційної ради, на якому обговорені питання дослідження, консервації й реставрації та умов зберігання музейних цінностей.

    В ході засідання розглянуто та схвалено методи проведення консерваційно-реставраційних заходів із збереження ікон, відібраних для тимчасової виставки до дня Святого Миколая. Невдовзі відвідувачі музею в очікуванні новорічних свят зможуть оглянути ікони, створені у період від ХVIІІ до початку ХХ століть, серед яких «Миколай з житієм», ікона Миколай в окладі та інші. 

    Начальник відділу науково-методичної та експозиційної роботи Михайло Джахман анонсував підготовку й розміщення щомісяця у наступному році на сайті музею фотографій 12 ікон, відібраних до відповідних календарних дат з інформацією про походження, релігійні події та постаті, з якими пов’язана та чи інша ікона. Розпочнеться цей проект у січні 2022 року зі статті про музейну колекцію ікон та першою у річному циклі іконою й інформацією до Різдва Христова. 

    Художник-реставратор Крістіна Кліса підтримала ідеї збереження та відновлення музейної колекції ікон,  яку враховуючи її цінність та різноманітність  за тематикою, варто виставляти в подальшому регулярно, запровадивши цикл тимчасових виставок творів живопису.

    На засіданні  обговорено та схвалено конкретні шляхи і етапи реконструкції печі на основі знахідок у Невицькому замку.

    Реставраційною радою схвалено кроки щодо забезпечення дотримання нормативних вимог, визначених щодо комплексного зберігання різних музейних цінностей у фондосховищах.

    Керував роботою Реставраційної ради в.о. директора з музею, голова Реставраційної ради М. В. Делеган.


Пам’яті колишнього директора музею Пеняка Степана Івановича

    Сумна звістка надійшла до колективу працівників Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького. На 95-му році життя відійшов у вічність п’ятий директор музею Степан Іванович Пеняк. Більше 35-ти років його творчої діяльності пов’язані з Ужгородським замком, краєзнавчим музеєм та археологічними дослідженнями міста і області.

    Народився С. І. Пеняк в Ужгороді 29 вересня 1927 року в працьовитій хліборобській родині. Початкову підготовчу школу закінчив при Ужгородській учительській семінарії, де навчався з 1934 по 1940 роки. В експозиції Меморіальної кімнати музею А. Волошина знаходиться ксерокопія свідоцтва про закінчення ним підготовчого класу школи, підписаний директором учительської семінарії А. Волошином. Продовжив навчання в Ужгородській «угро-руській» горожанській школі, один рік навчався в учительській семінарії, яка в 1946 році була перейменована в педагогічне училище. Після закінчення в 1947 році  педучилища за направленням Міносвіти УРСР в 1947-1950 роках вчителював в селах Ставне, Вишка і Княгиня Великоберезнянського району. В 1950-у році поступив на стаціонарне відділення історичного факультету УжНУ. З дипломом історика був направлений на посаду директора вечірньої середньої школи робітничої молоді с. Нересниця Тячівського району та вчителя-історика Нересницької середньої школи.

    З 1956 року його творча діяльність пов’язана із обласним краєзнавчим музеєм. Спочатку займав посаду наукового співробітника відділу історії дорадянського періоду музею. Згодом за сімнадцять років роботи в музеї пройшов всі посадові щаблі від наукового працівника до директора музею. Саме в цей час в музеї проводилися побудови нових сучасних експозицій, особливо цікавими і вдалими були зали відділу історії дорадянського періоду, відділу природи та інші.

    На базі новостворених експозицій в м. Ужгороді була проведена Всесоюзна наукова конференція директорів і працівників музеїв СРСР.

    З усіх напрямів музейної роботи найбільше його цікавили пошукові роботи та археологічні дослідження. Взявся за розробку та вивчення важливої для Закарпаття проблеми історії – давньословянського і давноруського населення краю VI-VIII ст. За підготовку і написання монографії по цій тематиці в 1969 році йому було присвоєно вчений ступінь кандидата історичних наук.

    В січні 1973 року отримав запрошення очолити Ужгородську групу Інституту археології АНУРСР. За 20 польових сезонів Ужгородська група Інституту археології, що складалася з трьох чоловік, відкрила і частково дослідила близько 150 археологічних пам’яток від палеоліту до середньовіччя, що проводилися в місцях будівництва нафто і газопроводів, меліорації земель, будівництві нових доріг. В 90-і роки ХХ ст. археологічна група передала краєзнавчому музею більше 30 тис. одиниць археологічних розкопок, що значно збільшили фондові археологічні колекції музею.

    У 1993 році С. І. Пеняк вийшов на пенсію, але продовжив працювати в археологічній групі старшим лаборантом. Враховуючи великий досвід краєзнавчої, археологічної та політикознавчої роботи, департамент культури облдержадміністрації в березні 1998 року запропонував йому очолити редколегію по підготовці та випуску «Зводу пам’яток історії та культури Закарпатської області». На посаді відповідального секретаря редколегії Зводу пам’яток продовжував працювати до недавнього часу. За цей період окрім редагування статей, особисто підготував до Зводу понад 300 статей про пам’ятки археології, історії та багато нарисів про міста і села області, виготовив сотні схем і карт розташування археологічних пам’яток.

    Для студентів історичного факультету Ужгородського державного університету 70-90-х років С. І. Пеняк запам’ятався як досвідчений викладач предмету археології високого рівня.

    Будучи в поважному віці Степан Іванович періодично приходив пішки в музей, цікавився ходом реставрації замку, побудови нових експозицій, надавав цікаві поради працівникам музею. Останній раз побував в музеї перед початком пандемії коронавірусу.

    Смерть Степана Івановича – велика втрата для рідних, близьких, істориків області, краєзнавців і працівників музею. Розділяючи біль та схиляючись у скорботі, колектив обласного краєзнавчого музею висловлює щирі співчуття родині, близьким та колегам з приводу тяжкої втрати. Світлі спогади про Степана Павловича назавжди залишаться в наших серцях.

Карпатський виставковий центр: Гуцули через призму фотомистецтва

    Фотовиставку Миколи Тинкалюка «Гуцули. Кінець ХХ – початок ХХІ століть» 25-го листопада відкрито в Ужгороді. Один із найтитулованіших українських фотомитців сучасності представив свою колекцію із 50-ти світлин на гуцульську тематику.


    Виставка заслуженого художника Міжнародної федерації фотомистецтва (FIAP) – М. Тинкалюка проходить у рамках презентації «Української фотографічної платформи». Експозиція розміщена у Карпатському виставковому центрі FIAP Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького і триватиме до 25 грудня 2021 року.

Вісник Міжнародної федерації фотомистецтва (FIAP) про відкриття Карпатського виставкового центру

    Комунальний заклад «Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Тиводара Легоцького» Закарпатської обласної ради у співдружності з Спілкою фотохудожників Закарпаття відкрили в Ужгороді нинішнього року 21-й виставковий центр Міжнародної федерації фотомистецтва (FIAP). На сьогодні –  це єдиний виставковий центр в Україні найповажнішої у світі фотографічної організації. Тепер відвідувачі древнього Ужгородського замку матимуть можливість ознайомлюватися із новинами як українського так і світового фотомистецтва, а Карпатський виставковий центр Міжнародної федерації фотомистецтва отримує можливість репрезентації України у 20-х FIAP центрах наших міжнародних партнерів.  

    Пропонуємо Вашій увазі інформацію вісника FIAP про цю масштабну культурно-мистецьку подію в Ужгородському замку.

Роби добро

    Напередодні Дня добрих справ та Міжнародного дня осіб з інвалідністю Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького долучається до #GivingTuesday.

   Щедрий Вівторок – День Добрих Справ. Ваша допомога у цей день так дуже потрібна багатьом, чиє здоров’я залежить і від наявності коштів. Ваш добрий вчинок може подарувати комусь надію на одужання; допомогти дитячим будинкам потрібними речами; людям, які перебувають у скрутних життєвих обставинах; зібрати кров для хворих у лікарнях; допомогти учасникам бойових дій; зробити чистим парк, Ваше улюблене місці відпочинку…

     Ми разом зможемо зробити багато доброго, потрібного, корисного!

Анонс фотовиставки

 

Виставка-пам’ять "Голодомор – трагедія українського народу"

    Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932-1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки історії України.

    До Дня пам’яті жертв голодоморів у науковій бібліотеці Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького підготовлено виставку-пам’ять «Голодомор – трагедія українського народу».


Бібліотекар музею Сачавська Н.

День Гідності та Свободи музей відзначив виставкою «За Україну, Свободу та людську гідність», в будинку Закарпатської обласної державної адміністрації.

    21 листопада в Україні відзначають День Гідності і Свободи. Саме того дня в новітній історії України розпочиналися дві революції: Помаранчева 2004 р. та Євромайдан і Революція Гідності 2013-2014 р.р.

    До усіх подій Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького підготував у будинку Закарпатської обласної державної адміністрації стаціонарну виставку «За Україну, свободу та людську гідність». Вона була відкрита 4 дні – з 18 по 21 листопада. Матеріали виставки – унікальні документи, фотознімки та речові експонати про події Євромайдану, Революції Гідності, бойові дії на сході України – АТО і ООС 2013-2021 р.р. На виставці було представлено більше ста експонатів. 

    Розпочинається виставка з фотодокументів студентських виступів на вулицях Києва та Ужгорода на підтримку європейської інтеграції. Далі в хронологічній послідовності слідують головні події Революції Гідності до трагічних днів 18-20 листопада2014 року – збройного розстрілу Героїв Небесної Сотні. Речові експонати виставки – захисне спорядження, саморобні щити, кийки, спортивні і шахтарські захисні каски, закурений металевий чайник, металеві бронежилети та багато інших. Окремий стенд займають експонати активної учасниці двох майданів Г.І. Желізняк. Головні експонати цього розділу виставки – українські прапори, пропалені вогнем і почорнілі від кіптяви на Українському Майдані в столиці України.

    Другий розділ виставки – проведення антитерористичної операції АТО та ООС і участі у них наших земляків – закарпатців. Більшість експонатів – це їхні речі, якими вони захищалися і якими користувалися на Сході України. Та найбільша біда в тому, що війна, яка триває вже майже вісім років, кожен день забирає все нові жертви. На виставці бігборду – військові костюми, камуфляжна форма солдата-прикордонника із Чопа Юрія Фащика та бійця 150-го гірсько-піхотного батальйону. 

    Не можна без болю дивитися на ті страшні експонати, які привезли із Іловайська і Дебальцева волонтери громадської організації «Чорний Тюльпан» голова Олександр Русин. Це обгорілі солдатські військові та побутові речі, оплавлені дитячі подарунки із бісеру, залиті кров’ю шкільні малюнки. Експонатами виставки є гранатомет, хвостовик міни, великі танкові гільзи тощо. Біля портретів Героїв Небесної Сотні і Героїв АТО були запалені лампадки.

    Виставку оглянули сотні відвідувачів – ужгородців та гостей міста, медики, які проводять у цьому будинку вакцинацію та їхні пацієнти. Відгуки про неї були якнайкращі. Відвідувачі говорили, що саме такими людьми, які представили нам такі експонати, пишеться сьогоднішня новітня історія України. Хочеться вірити, що ці жахіття війни найближчим часом закінчяться. 

    Вічна пам'ять Героям Небесної Сотні і Героям АТО.
    Слава живим. Слава Україні.

Орос І. І. – зав. відділом історії Карпатської України,
Меморіальної кімнати -музею А. Волошина,
Меморіального комплексу «Красне Поле»

Невицький замок (частково відтворений) - вид з дрону

Невицький замок (ХІІІ- ХVІІ ст.) - пам’ятка архітектури національного значення. Невицький замок у писемних джерелах, що збереглися до сьогодення уперше згадується в 1322 році. Однак археологи-дослідники стверджують що зведений він був ще у ХІІІ столітті. Розташована ця фортеця була в цей час у домінії Обо Омодея, отже швидше за все він і був першим володарем замку. На початку ХІV століття в Угорському королівстві, до якого тоді належали і землі сучасного Закарпаття, спалахнула тривала громадянська війна. Між іноземними претендентами йшла боротьба за Угорський престол. Переміг у цій боротьбі Карл Роберт, неаполітанський принц, представник Анжуйської династії. У своїй боротьбі за корону не аби яку допомогу і підтримку він отримав від наближеного вельможі і славетного воїна Філіпа Другета, який прибув разом з ним з Неаполітанії. В знак подяки і військових заслуг новоспечений король дарує Філіпу у 1317 році значні володіння у тому числі і Невицький замок. З того часу родина Другетів володіє замком постійно, аж до моменту його загибелі. Замок за твердженням фахівців декілька разів перебудовувався. Архітектурний ансамбль фортеці остаточно сформувався у середині XV століття. В цей же час тут було зведено і дивовижний водогін, що використовував закон сполучених посудин, який було відкрито лише наприкінці 17 століття. У 17 столітті замком володіє відомий вельможа Юрій ІІІ Другет, який до речі був одружений на донці сумно відомої Елізавети Баторі – Каталіні. Саме Юрій ІІІ Другет в. м. Гуменному заснував Єзуїтський коледж, що згодом був переведений до Ужгорода. Останні роки свого життя він присвятив захисту католицизму у його протиборстві з протестантською церквою. Значною мірою завдяки його військовим перемогам над Юрієм ІІ Ракоці (битва під Гуменним 1619 року та ін.) католицькому Відню вдалось вистояти у боротьбі з протестантським Трансільванським князівством. Після смерті Юрія у 1620 році замком володіє його син Янош Х. Юрій ІІ Ракоці не міг вибачити своєї поразки і ганебної втечі з поля бою біля Гуменного і ставши Трансильванським князем під час чергового походу проти Відня захопив Невицький замок і наказав його зруйнувати. З того часу замок не експлуатувався і не дивлячись на часткову руйнацію дійшов до нас цілісним автентичним архітектурним комплексом. Археологічне дослідження пам'ятки проводилось Закарпатським краєзнавчим музеєм у співпраці із Закарпатським центром туризму. Дослідження проводились на протязі майже 30 років. Археологами було виділено три будівельні горизонти, знайдено місце входу у замок та з'ясовано конструкцію мосту. Виявлений водогін (XV ст.) по якому вода йшла знизу вверх під природнім тиском виводить цей об'єкт у пам'ятки Європейського значення. Невицький замок - один із найбільш древніх закарпатських замків, що володіє довгою і дуже цікавою історією, а його автентичність немає рівних у Європі. Провідний програміст музею - В. В. Габорець, Зав. сектору археології відділу історії та краєзнавства - О. Ю. Шумовська

Posted by Uzhhorod Castle, T. Lehoczky Transcarpathian Regional Local History Museum on Sunday, November 21, 2021

Невицький замок (ХІІІ- ХVІІ ст.) - пам’ятка  архітектури національного значення. 

    Невицький замок у писемних джерелах, що збереглися до сьогодення уперше згадується в 1322 році. Однак археологи-дослідники стверджують що зведений він був ще у ХІІІ столітті. Розташована ця фортеця була в цей час у домінії Обо Омодея, отже швидше за все він і був першим володарем замку.

    На початку ХІV століття в Угорському королівстві, до якого тоді належали і землі сучасного Закарпаття, спалахнула тривала громадянська війна. Між іноземними претендентами йшла боротьба за Угорський престол. Переміг у цій боротьбі Карл Роберт, неаполітанський принц, представник Анжуйської династії.  У своїй боротьбі за корону не аби яку допомогу і підтримку він отримав від наближеного вельможі і славетного воїна Філіпа Другета, який прибув разом з ним з Неаполітанії. В знак подяки і військових заслуг новоспечений король дарує Філіпу у 1317 році значні володіння  у тому числі і Невицький замок. З того часу родина Другетів володіє замком постійно, аж до моменту його загибелі. Замок за твердженням фахівців декілька разів перебудовувався.  Архітектурний ансамбль фортеці  остаточно сформувався у середині XV століття. В цей же час тут було зведено і дивовижний водогін, що використовував закон сполучених посудин, який було відкрито лише наприкінці 17 століття. У 17 столітті замком володіє відомий вельможа Юрій ІІІ Другет, який до речі був одружений на донці сумно відомої Елізавети Баторі – Каталіні. Саме Юрій ІІІ Другет в. м. Гуменному заснував Єзуїтський коледж, що згодом був переведений до Ужгорода. Останні роки свого життя він присвятив захисту католицизму у його протиборстві з протестантською церквою. Значною мірою завдяки його військовим перемогам над Юрієм ІІ Ракоці (битва під Гуменним 1619 року та ін.) католицькому Відню вдалось вистояти у боротьбі з протестантським Трансільванським князівством. Після смерті  Юрія у 1620 році замком володіє його син Янош Х. Юрій ІІ Ракоці не міг вибачити своєї поразки і ганебної втечі з поля бою біля Гуменного і ставши Трансільванським князем під час чергового походу проти Відня захопив Невицький замок і наказав його зруйнувати. З того часу замок не експлуатувався і не дивлячись на часткову руйнацію дійшов до нас цілісним автентичним архітектурним комплексом.

    Археологічне дослідження пам'ятки проводилось Закарпатським краєзнавчим музеєм у співпраці із Закарпатським центром туризму. Дослідження проводились на протязі майже 30 років. Археологами було виділено три будівельні горизонти, знайдено місце входу у замок та з'ясовано конструкцію мосту. Виявлений водогін (XV ст.) по якому вода йшла знизу вверх під природнім тиском виводить цей об'єкт у пам'ятки Європейського значення.

    Невицький замок - один із найбільш древніх закарпатських замків, що володіє довгою і дуже цікавою історією, а його автентичність немає рівних у Європі.

Провідний програміст музею - В. В. Габорець,
Зав. сектору археології відділу історії
та краєзнавства - О. Ю. Шумовська