Чисельний археологічний матеріал з Невицького замку

Реставровані кахлі ХVII ст. з Невицького замку

    У ході співпраці між науковцями з УжНУ і обласним краєзнавчий музеєм ім. Т. Легоцького було передано на постійне зберігання знахідки виявлені під час археологічного дослідження центрального замкового донжону з руїн Невицького замку. Зокрема Мойжесом Володимиром к. і. н., науковим співробітником ДП Науково - дослідний центр "Охоронна археологічна служба України Інституту археології НАН України" було передано чисельний археологічний матеріал, який буде описаний сектором археології і взятий на облік відділом фондів. Передані артефакти - наконечник арбалетної стріли, уламки кухонного посуду, фрагменти кахлів, які датується кінцем XVI - першою половиною XVII ст., реставровані кахлі різної форми - мископодібні, цибулеподібні, видовжені конічної форми. Ймовірно всі ці кахлі з однієї печі, знайдені на глибині 4 м. На майбутнє планується реконструкція кахельної печі І пол. XVII ст., яка використовувалась для обігріву приміщення. Велика кількість переданого матеріалу буде задіяна у побудові нової експозиції. Внутрішню площу центральної башти Невицького замку - донжону досліджували у межах реалізації грантового проекту "Розвиток інфраструктури у сфері туризму і рекреації Закарпаття шляхом реставрації пам'ятки архітектури національного значення- Невицького замку (перша черга невідкладних робіт)".

МУЗЕЙНИКИ ВРАЖАЮТЬ!!!!

МУЗЕЙНИКИ ВРАЖАЮТЬ!!!! Уже кілька років не заходив до залів Закарпатського краєзнавчого музею імені Тиводара...

Posted by Василь Бедзир on Friday, April 16, 2021

АНОНС: Відкриття виставки «Повітряні акробати ночі» у Закарпатському ОКМ ім. Т. Легоцького

    20   квітня 2021 року (вівторок) об 11.00 у Комунальному закладі «Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького» Закарпатської обласної ради відбудеться відкриття виставки «Повітряні акробати ночі». Виставка присвячена нічним тваринам – кажанам, які найчастіше є загадковими, таємничими і маловідомими для більшості людей, а тому про них існує багато міфів, що створюють упереджене негативне ставлення людей до них. 

Виставка складається з 13 ролл-апів і представляє всі важливі особливості життєдіяльності та циклу розвитку кажанів, їх роль і місце у природі, причини їх внесення до Червоної книги України, видове  різноманіття рукокрилих Закарпаття та комплекс заходів по збереженню цих унікальних творінь природи. 

Відкриття відбудеться у виставковій галереї експозиції «Природа Закарпаття» з дотриманням усіх санітарних норм та протиепідемічних вимог, тому кількість запрошених обмежена.

Виставка підготовлена в рамках міжнародного проекту BAT4MAN «Підвищення екологічної обізнаності місцевого населення шляхом спільного збереження кажанів в прикордонних районах Угорщини, Словаччини, Румунії та України».

Інформаційна служба Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького

Янош Х Другет Гомонай - володар Ужгородського замку

Янош Х Другет Гомонай - володар Ужгородського замку

Володар Ужгородського замку: Янош Х Другет Гомонай (1611 - 1645) - головний королівський суддя, спадковий феішпан Унгвар та комітату Унг, феішпан комітату Земплен. Янош Х народився 1611 року у шлюбі Дьєрдя ІІІ Другета - феішпана Ужанського і Земплінського комітатів та Каталіни Надошді. У 1622 році на засіданні державних зборів в місті Шопрон, король Фердинанд ІІ призначив Яноша Другета спадковим феішпаном Ужанського комітату. В першій половині 1622 року Янош опинився у Відні і провів там близько десяти років. Згодом він навчався в єзуїтській гімназії у місті Грац. З 1622 року він постійно був присутній при імператорському дворі. На торжествах з нагоди коронації Фердинанда ІІІ у місті Шопрон 8 грудня 1625 року за королівським столом Янош Другет виконував придворні обов'язки разом з флорентійський послом Джованні Алтавіті. Повернувся Янош Х Другет до своїх маєтків у 1628 році, що підтверджується грамотою короля Фердинанда ІІ від 6 вересня 1628 року виданою у Відні, за якою король нагородив його "золотою печаткою, вирізьбленою з червоного рубінового каменю й прикрашено коштовностями". У 1629 році Янош Х став дійсним королівським камергером, ніс службу і отримував за це плату. 3 червня 1630 року у містечку Пруска Янош Х Другет Гомонай одружився з Анною Якушіч з міста Оброви. 29 квітня 1636 року Янош Другет був призначений і став головним королівським суддею - це третя особа після короля і платина. Він повернув до Гомони єзуїтів, яких переслідував Бетлен, а згодом у 1640 році поселив в Унгварі, де побудував для них великий монастир. Надалі нам стає маловідомою історія про Яноша Х Другета, знаємо з опису, що у 1644 році був здійснений похід Дьєрдя І Ракоці, внаслідок чого взято в облогу Унгвар, знищились фортеці Барко та Єсенев. В підсумку більшість маєтків роду Другетів перейшли під владу Дьєрдя І Ракоці. Після цих подій головний королівський суддя та його родина опинитися у Кленовнику - родинному замку графів Драшковичів. У листопаді 1645 року Янош Другет, ймовірно прямуючи до міста Грацу раптово помер на кордоні. 22 листопада 1645 року Анна Якушіч у листі до Адама Боттяні підписалася вже, як вдова Яноша Другета Гомонаї. Помер Янош Х Другет Гомонай у молодому віці 36 років, залишивши по собі двох дітей - доньку Каталіну та сина Дьєрдя ІV. Похований у старій церкві міста Надьсомбот поруч з його батьком. Провідний програміст музею - В. В. Габорець, Зав. сектору археології відділу історії та краєзнавства - О. Ю. Шумовська

Posted by Uzhhorod Castle, T. Lehoczky Transcarpathian Regional Local History Museum on Thursday, April 15, 2021

    Янош Х Другет Гомонай (1611 - 1645) - головний королівський суддя, спадковий феішпан Унгвару та комітату Унг, феішпан комітату Земплен. Янош Х народився 1611 року у шлюбі Дьєрдя ІІІ Другета - феішпана Ужанського і Земплінського комітатів та Каталіни Надошді. У 1622 році на засіданні державних зборів в місті Шопрон, король Фердинанд ІІ призначив Яноша Другета спадковим феішпаном Ужанського комітату. В першій половині 1622 року Янош опинився у Відні і провів там близько десяти років. Згодом він навчався в єзуїтській гімназії у місті Грац. З 1622 року він постійно був присутній при імператорському дворі. На торжествах з нагоди коронації Фердинанда ІІІ у місті Шопрон 8 грудня 1625 року за королівським столом Янош Другет виконував придворні обов'язки разом з флорентійський послом Джованні Алтавіті. Повернувся Янош Х Другет до своїх маєтків у 1628 році, що підтверджується грамотою короля Фердинанда ІІ від 6 вересня 1628 року виданою у Відні, за якою король нагородив його "золотою печаткою, вирізьбленою з червоного рубінового каменю й прикрашено коштовностями". У 1629 році Янош Х став дійсним королівським камергером, ніс службу і отримував за це плату. 3 червня 1630 року у містечку Пруска Янош Х Другет Гомонай одружився з Анною Якушіч з міста Оброви. 29 квітня 1636 року Янош Другет був призначений і став головним королівським суддею - це третя особа після короля і платина. Він повернув до Гомони єзуїтів, яких переслідував Бетлен, а згодом у 1640 році поселив в Унгварі, де побудував для них великий монастир. Надалі нам стає маловідомою історія про Яноша Х Другета, знаємо з опису, що у 1644 році був здійснений похід Дьєрдя І Ракоці, внаслідок чого взято в облогу Унгвар, знищились фортеці Барко та Єсенев. В підсумку більшість маєтків роду Другетів перейшли під владу Дьєрдя І Ракоці. Після цих подій головний королівський суддя та його родина опинитися у Кленовнику - родинному замку графів Драшковичів. У листопаді 1645 року Янош Другет, ймовірно прямуючи до міста Грацу раптово помер на кордоні. 22 листопада 1645 року Анна Якушіч у листі до Адама Боттяні підписалася вже, як вдова Яноша Другета Гомонаї. Помер Янош Х Другет Гомонай у молодому віці 36 років, залишивши по собі двох дітей - доньку Каталіну та сина Дьєрдя ІV. Похований у старій церкві міста Надьсомбот поруч з його батьком.

Провідний програміст музею - В. В. Габорець,
Зав. сектору археології відділу історії та краєзнавства - О. Ю. Шумовська

У весняному парку

    Боздоський парк є одним із найбільших парків Ужгорода і  займає площу  58 гектарів. Поруч із екзотичними деревами тут зростають граби звичайні, клени, ясені та інші аборигенні види, які місцями утворюють справжній лісовий масив, тому це чудове місце для прогулянок у природі. 

    5 квітня 2021 року  працівники сектору природи Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького під час планового виходу в природу досліджували  фенологічні природні явища, які відбуваються весною у Боздоському парку.

    Листяні дерева, які тут переважають, ще лише випускають бруньки, а ясен звичайний та алича вже  квітують.  Птахи дуже активні: у повітрі чути звуки дятла звичайного та свист жовни сивої, зяблики та дрозди чорні весело заливаються піснями, немов змагаються, хто кращий співак. Припутні –  найбільші   голуби в Європі, залицяються до самок. Кількість їх в Ужгороді з кожним роком  помітно збільшується. На території рекреаційної зони парку багато голубів сизих.  Зяблики, вільшанки,  синиці (блакитна й велика), гаїчки болотяні, горихвістки чорні, ворони збирають гніздовий матеріал. Найцікавіше було спостерігати за трапезою сойки. Вона  дістала із землі представника класу земноводних (схоже на ропуху звичайну), піднялася з нею на дерево і  смачно «обідала». Чикотні теж весь час шукали поживу у землі. Їм до смаку більше дощові черв’яки. Літають вже й комахи: метелики, джмелі, земляні бджоли, багато клопів-солдатиків. Із тваринного світу відзначили ще білку карпатську.

    Великі площі парку і багато дерев вкриті зеленим плющем. Із квіткових рослин цвітуть характерні для цього періоду квіти: медунка лікарська (скрізь росте), ряст бульбистий, анемона гайова, фіалки, зірочник середній, пшінка весняна, кропива пурпурова, барвінок малий, починає кульбаба лікарська, зрідка трапляється проліска дволиста. Дуже багато екземплярів медунки лікарської було з білими квітками (альбіноси).   Конвалія звичайна та кліщинець плямистий ще тільки випустили листочки.

    Цікавою знахідкою була рослина Петрів хрест лускатий. Вона  паразитує на коріннях дерев, переважно граба, горіха або бука і  все життя проводить під землею. Побачити її можна тільки весною під час цвітіння. Квітки ніжного рожевого кольору, листки видозмінені у блідо-рожеві лусочки і розташовані в нижній частині стебла. Квітки ніжного рожевого кольору щільно туляться одна до одної й утворюють суцвіття китицю. Рослина не виробляє хлорофіл, тому й не має зеленого забарвлення. Живиться поживними речовинами дерев і кущів, на яких паразитує.  Петрів хрест декілька років може не проявляти себе на поверхні, тому не кожного року його можна побачити. Основна частина рослини – кореневище. Воно росте в різні боки, розгалужуючись і утворюючи з’єднання у вигляді хреста – звідси і пішла така назва. У народі ще називають цар-травою, земляним виноградом або мишачою травою. 

    Боздоський парк – це куточок природи в місті, де можна насолоджуватися співом диких птахів та цвітінням рослин. Єдине, що псує цю красу – побутове  сміття, якого дуже багато. Воно є всюди: біля озер, вздовж берегів річки та на галявинах. 

    За дорученням в. о. директора музею Делегана М. В. підготовлено листа на адресу голови м. Ужгорода з пропозицією забезпечити ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ у зоні відпочинку – Боздоському парку зусиллями комунальної служби. Адже такі сміттєзвалища руйнують екологію.

Джахман Р. В. (старший науковий співробітник
сектору природи відділу історії та краєзнавства).

Робота реставраторів не припиняється


    30 березня 2020 року відбулося чергове засідання Реставраційної ради музею.

    Художники-реставратори музею Крістіна Кліса та Роман Мурник розповіли про хід виконання реставраційних робіт та відбір музейних предметів, що потребують консервації та реставрації з метою їх подальшого розміщення в експозиціях музею. Виходячи із стану збереження музейних предметів запропонували методи консервації та реставрації.

    Реставраційна рада внесла зміни до Програми консерваційно-реставраційних заходів, спрямованих на збереження музейних предметів, зокрема кераміки і залишків кахлів, знайдених під час розкопок в Ужгородському та Невицькому замках. 

    Для реставрації відібрано також три полотна, що мають історичну та художню цінність. Це олійні живописи «Портрет Лайоша Кошута» художника Геверле XIX ст. і «Млин»  художника Імре Ревеса, XIX ст., а також картина із старозавітним сюжетом невідомого художника XVIII ст.

    Процес реставрації грубки XIX ст. та реконструкція печі XVI – XVII ст., що походить з Невицького замку, відбуватиметься у поєднанні досвіду художників-реставраторів музею та набуттям навичок і майстерності студентами Закарпатської академії мистецтв.

    Для завершення реставраційних робіт старовинного секретеру XVIII ст. художник-реставратор Роман Мурник виготовить фурнітуру за зразками оригінальних фрагментів з латуні.

    Консервація та реставрація музейних предметів, яку виконуватимуть художники реставратори музею дозволить у співпраці з відділом історії та краєзнавства оновити діючі та відкрити нові експозиції.

    На засіданні також було приділено увагу участі реставраторів в оформленні експозицій та виставок.

    Керував роботою Реставраційної ради в.о. директора музею, голова Реставраційної ради М. В. Делеган.

ДО УВАГИ ШАНУВАЛЬНИКІВ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ЗАКАРПАТТЯ!

    Згідно рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій з 11 квітня червоний рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 на території Закарпатської області відмінено.

    У зв᾽язку з цим Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького відновлює свою роботу з 10.00. 11 квітня 2021 року. Запрошуємо усіх бажаючих, у тому числі гостей Ужгорода відвідати багаті й оригінальні, змістовні та цікаві виставки і експозиції музею.

    Одночасно просимо відвідувачів суворо дотримуватися карантинних обмежень жовтого рівня – заходити на територію і у виставкові зали тільки у масках, зберігати безпечну дистанцію. При вході на територію музею обов᾽язково необхідно міряти температуру. 


Адміністрація музею.

Володарі Ужгородського замку

Володарі Ужгородського замку

Володарі Ужгородського замку джерело: Мирослава Гараздій

Posted by Uzhhorod Castle, T. Lehoczky Transcarpathian Regional Local History Museum on Monday, April 5, 2021

Замкова весняна флора

    Ужгородський замок завжди гостинно приймає своїх гостей, де вони не тільки знайомляться з експозиціями Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького, але і можуть відпочити в парку і помилуватися прекрасними краєвидами.   На території замку встановлено різноманітні статуї, є залишки кам'яного фундаменту старої церкви, а також тут присутня велика різноманітність квітів та дерев. 

     Серед всіх сезонів року весна відрізняється своєю багатобарвністю. Цей прекрасний час характеризується пробудженням від довгого зимового сну всієї природи. Навесні розпускаються бруньки, росте трава, прилітають птахи. Але найголовніше — зацвітає майже кожна рослина. Весняні квіти - це святкове вбрання природи, зародження нового життя. Вони такі різні, але всі прекрасні по-своєму.


    На жаль, через карантинні обмеження, пробудження весни в Ужгородському замку не змогли побачити жителі та гості міста. Тому ми пропонуємо онлайн-знайомство з різнобарвним килимом весняних квітів.

     Перший провісник весни - підсніжник у парку музею був зафіксований нами 24 лютого, а трохи пізніше, 10 березня вже появилися шафрани.


     Весна  впевнено крокувала далі. І вже через два тижні ми захоплювалися анемоною дібровною, рястами бульбистим та білим, різними фіалками та веронікою, а також жовто-золотистими квітами калюжниці та кульбаби.

      Хоч цього року весна трохи забарилася, квітень – це повноправний господар цієї пори року. У квітні все навколо зеленіє, з’являється молода травичка, більше стає різних  квітів, дерева «одягають» зелений «одяг». На початку квітня замковий трав’яний килим поповнився стокротками багаторічними та барвінком.

    Ми сподіваємось, що невдовзі ситуація щодо пандемії коронавірусу покращиться і ми перейдемо у помаранчеву зону. Будуть зняті обмеження на роботу музеїв і Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького буде приймати відвідувачів, які з великим задоволенням будуть не тільки оглядати експозиції і виставки , а також насолоджуватися відпочинком серед квітучих сакур і різних дерев та квітів.

Бучмей О., ст. науковий співробітник музею.