У серці Закарпаття — гостинні мури Ужгородського замку: візит, що об’єднує країни та відкриває історію краю.

 1 квітня 2026 року в рамках реалізації проєкту MEDICUNITY до Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького завітала офіційна делегація партнерських організацій з Румунії. Для гостей було організовано оглядову екскурсію, під час якої вони мали змогу значно глибше пізнати історію, культуру та унікальні особливості Закарпатського краю.

Особливе враження на відвідувачів справив Ужгородський замок — одна з найвизначніших історичних пам’яток регіону. Обрати саме його для знайомства з минулим Закарпаття стало беззаперечно вдалим рішенням, адже замок упродовж століть був не лише адміністративним і культурним центром Ужгорода, а й свідком численних історичних подій, що вписали його в ширший європейський контекст.
Під час екскурсії делегації було представлено багатство архітектурних та скульптурних мотивів замкового комплексу, які наочно демонструють особливості різних стилів та епох. Мури замку, що зберігають у собі чимало таємниць, постають як мовчазні свідки минулих століть — вони виконували не лише оборонну функцію, а й були важливим елементом політичного та соціального життя регіону.
Окрему увагу було приділено території замку, де сьогодні зберігаються руїни церкви Святого Юрія. У тиші замкового подвір’я гості почули розповідь про її історію, що поєднує культурні, наукові та релігійні аспекти. Було зазначено, що ці місця й надалі залишаються об’єктом археологічних досліджень, які регулярно відкривають нові сторінки минулого та збагачують наукове розуміння історії краю.
Екскурсія була наповнена не лише перевіреними історичними фактами, а й легендами , які додають особливого колориту цій унікальній пам’ятці.
Такий візит став важливою складовою міжкультурного діалогу та ще одним кроком до зміцнення транскордонної співпраці, поєднуючи із глибшим розумінням історико-культурної спадщини Закарпаття.
Надія Роуканич,
ст.науковий співробітник відділу науково-освітньої роботи




У краєзнавчому музеї провели майстер-клас зі створення «Писанки єдності»

 Сьогодні, 1 квітня 2026 р., для музейних співробітників було проведено майстер-клас з писанкарства. Він став складовою мистецького проєкту, спрямованого на об'єднання українців у всьому світі через традицію розпису писанок, що символізує стійкість, культурну ідентичність та підтримку України. Таким чином музейники долучилися до Світового Рекорду за кількістю українців, які взяли участь у розписі однакової писанки. Головна мета Всеукраїнської благодійної ініціативи «Писанка Єднання» – об’єднання українців по всьому світу. Організатором цього проєкту став Міжнародний жіночий рух «За сімейні цінності». Візерунок писанки створив народний майстер України у 5 поколінні Володимир Каракуц. Кольори – жовтий, коричневий, чорний. Для орнаменту використані символи, які означають захист від злого, єдність і безперервність, здоров’я, енергію, плодючість, творчість. До ініціативи приєднуються об’єднання українців США, Канади, Італії, Німеччини, Франції, Польщі, Австралії та інших країн світу. Проєкт «Писанка єднання» - це культура та освіта, які здатні будувати мости між країнами, громадами та дітьми, незалежно від відстаней.

Майстер-клас для музейників спільно провели завідувач відділу фондів Анастасія Хома та завідувач сектору етнографії Василина Палинчак-Кутузова. Захід розпочався хвилиною мовчання в пам'ять про захисників і захисниць, які ціною свого життя захищають нас від ворога. Після цього учасники ознайомилися із метою ініціативи та орнаментом писанки, який пропонується відтворити. Також Василина Палинчак-Кутузова на прикладі колекції писанок із фондових зібрань музею розповіла про писанку, її значення у обрядовості українців й символіку орнаментів різних регіонів України. Анастасія Хома продемонструвала особливості техніки розпису воском і роботи з писачком, воском та барвниками. Під час майстер-класу музейні співробітники спробували відтворити орнамент писанки єднання, а також створювали писанки із символами, притаманними для Закарпаття.
Такі заходи – це зустрічі із традиціями, які передаються від покоління до покоління, можливість кольорами, воском і давніми символами розповісти свою історію. Це особливо важливо в час, коли нашу культуру й народ намагаються знищити вже не перший рік. І наш музей підтримує та долучається до таких ініціатив.
Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії




Картина Стефана Арпада Мадяра «ОЧІКУВАННЯ» - подарунок нашому музею

 1 квітня 2026 року у насиченому робочому календарі нашого музею відмічено особливим. Сьогодні музейникам передано в дар колоритну картину закарпатського художника Стефана Арпада Мадяра «Очікування».

Стефан Арпад Мадяр – член Спілки художників України, член Всесвітньої асоціації спеціалістів з кольору (АІС), досліджує вплив на людину монохромного довкілля. На основі розробленої ним теорії «біоколор» створив терапевтичну методику (випробувана на антарктичній станції «Академік Вернадський»), що дозволяє збалансувати внутрішній стан людини без хімічних препаратів. Учасник Антарктичної експедиції (2016).
Як пише автор у своєму листі-подяці директору закладу Ользі Шумовській, для нього надзвичайна честь, що саме у замковому просторі здійснилася його давня виставкова мрія провести показ свого художнього доробку на своїй малій батьківщині. Не маючи можливості бути присутнім на виставці особисто, пан Мадяр приємно вражений високим рівнем організації та проведення виставки власних робіт і його учениць Ольги Мадяр та Олени Ковалевської.
«Віддзеркалення. рефлекси. резонанси» - за такою назвою діяла художня виставка цих митців у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького з 10 по 31 березня ц.р. До колекції робіт увійшли ті, які несуть відображення наших відчуттів і сприйняття найважчого періоду у житті рідної країни - від 2014 року до сучасності. Серед них і згадана картина «Очікування», яка гарною колористикою, на фоні якої вирізняється зображення очікуючої собаки пулі, привертала увагу усіх відвідувачів для осмислення сюжету з назвою. Стефан Арпад Мадяр написав її у 2023 році за ескізами, зробленими у Закарпатті у 1970-их роках.
Музейники висловлюють щиру подяку Стефану Арпаду Мадяру за визнання і подарунок, а також кандидату історичних наук, завідувачеві кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції УжНУ Ласлову Зубаничу, одним із ініціаторів організації демонстрації картин у нашому музеї.
Валерія Русин,
завідувач відділу історії та краєзнавства




Майстер-клас «Писанка єднання» для музейних працівників

 Майстер-клас «Писанка єднання» для музейних працівників 

Дата: 01.04.2026 р. 

Час: 11.00 

Місце: конференц-зал, 2 поверх адмінбудівлі, Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького (Капітульна, 33) 

 Напередодні Великодня музейні співробітники візьмуть участь у флеш-мобі та долучаться до Світового Рекорду за кількістю українців, які взяли участь у розписі однакової писанки. Головна мета Всеукраїнської благодійної ініціативи «Писанка Єднання» – об’єднання українців по всьому світу. Учасників чекають майстер-клас із розпису писанок, у ході якого вони зможуть створити власну писанку з орнаментом, розробленим народним майстром України Володимиром Каракуцом. Також вони зможуть ознайомитися з символікою орнаментів різних регіонів України на прикладі колекції писанок із фондових зібрань музею. Писанка – це не просто великодній символ, а давній оберіг, що об’єднує покоління, культури та серця. Разом створимо власну писанку як символ миру, надії та єдності .




Інвестиція в інтелект: Закарпатський краєзнавчий музей та Ужгородський науковий ліцей розпочинають стратегічне партнерство

 30 березня 2026 року в Ужгородському науковому ліцеї підписали меморандум про співпрацю між Закарпатським обласним краєзнавчим музеєм імені Тиводара Легоцького та ліцеєм.

Ця подія ознаменувала початок нового етапу інтеграції академічної освіти та практичної наукової діяльності на Закарпатті. Документ, підписаний директором музею Ольгою Шумовською та директором ліцею Оленою Іщенко, базується на спільному прагненні виховати нове покоління українських дослідників. Головна мета партнерства – вихід за межі традиційних шкільних підручників та залучення учнів до «живої» науки через ресурси найстарішої музейної установи краю.

Відзначимо те, що вже з початку цього року ліцеїсти активно долучалися до заходів, які проводилися музеем. Це, зокрема, просвітницький захід до Дня Соборності України (22 січня 2026 року, педагог Ярослава Хила), лекторій присвячений осмисленню подій сучасної війни через призму історичної пам’яті «Жива пам’ять: свідчення війни» (25 лютого 2026 року, педагог Людмила Матьовка). 13 березня 2026 року на базі Ужгородського наукового ліцею у межах просвітницького проєкту музею відбувся історичний кінолекторій «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України» (лектор – професор Василь Міщанин).

Ця угода відкриває нові можливості для інтеграції музейної справи в навчальний процес та популяризації науки серед молоді. Основними напрямами спільної роботи стануть:

– Науковий лекторій та експертиза: Фахівці музею залучатимуться до освітнього процесу ліцею як лектори. Це дозволить учням отримувати унікальні знання з історії, археології, етнографії та природничих наук безпосередньо від практикуючих науковців.

– Методичний супровід досліджень: Юні науковці ліцею отримають фахову підтримку при підготовці проєктів для Малої академії наук та інших конкурсів. Музей надаватиме доступ до необхідних інформаційних матеріалів та методичну допомогу в роботі з першоджерелами.

– Спільні інтелектуальні майданчики: Організація конференцій, круглих столів та семінарів, де ліцеїсти зможуть презентувати власні напрацювання на рівні з досвідченими науковцями.

– Інноваційні освітні формати: Розробка спільних програм лекторіїв та тематичних циклів занять, що поєднують теорію з вивченням реальних музейних експонатів та фондових колекцій.

Угода укладена терміном на 5 років і базується на принципах взаємодопомоги. Сторони планують регулярно узгоджувати графіки спільних заходів, залучати зовнішніх експертів та впроваджувати сучасні цифрові інструменти в освітньо-науковий процес.

Своїми міркуваннями поділилися керівники закладів. Ольга ШУМОВСЬКА, директор Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького:

«Музей – це не лише експонати в вітринах, це потужний науковий центр. Ми прагнемо відкрити наші фонди та знання наших фахівців для талановитої молоді. Співпраця з науковим ліцеєм дозволить нам виховати нове покоління дослідників, які з юних років розумітимуть цінність історичної спадщини та володітимуть методологією наукового пошуку. Ми готові стати надійним методичним партнером для кожного ліцеїста, який прагне зробити власне відкриття».

Олена ІЩЕНКО, директор Ужгородського наукового ліцею:

«Для нашого ліцею цей Меморандум – це вихід на новий якісний рівень освітнього процесу. Ми цінуємо можливість залучити досвідчених практиків-науковців до викладання та консультування наших учнів. Можливість працювати з автентичними матеріалами та отримувати професійну підтримку від колективу музею – це безцінний досвід для майбутньої наукової еліти. Це партнерство зробить навчання в ліцеї ще більш прикладним та надихаючим».

Василь Міщанин, старший науковий співробітник відділу новітньої історії, Меморіальний музей-кімната А. Волошина





Краса заради добра: благодійний показ у стінах музею

 29 березня у стінах Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького відбувся благодійний показ у межах конкурсу «Міні Міс & Містер Закарпаття», організований командою на чолі з Наталією Сентімрей. Подія об’єднала учасників і гостей навколо спільної мети — збору коштів на лікування Олега Ригана.

Олежик був присутній на заході разом із мамою, яка щиро подякувала всім за підтримку — ці слова стали особливо емоційним моментом події й нагадали, заради чого зібралися цього дня.
Програма заходу поєднала красу та благодійність: глядачі побачили вишуканий показ від TESORO та ексклюзивну колекцію дизайнерки Катерини Чепак. На подіумі виступили як юні моделі, так і переможниці регіональних конкурсів краси. Доповненням стали благодійні аукціони від Astra Dia, Oasis Body та Kochut — кожен лот тут мав не лише естетичну, а й реальну цінність, адже наближав до спільної мети.
У цьому заході музей постав не просто як локація, а як простір, де культура набуває глибшого змісту — стає інструментом підтримки й взаємодопомоги. На цьому наголосила директорка Ольга Шумовська, підкресливши, що подібні ініціативи важливі не лише для розвитку сучасного музейного середовища, а насамперед — для збереження здоров’я дитини. Вона подякувала організаторам і всім присутнім та закликала й надалі долучатися до подібних доброчинних ініціатив.
Цей день показав, що навіть у звичному форматі події може з’явитися значно більший сенс. Благодійний показ став прикладом єдності, де щирість, підтримка й небайдужість перетворюються на реальну допомогу.
Неллі Гасинець,
провідний екскурсовод відділу науково-освітньої роботи




«Ференц Ракоці ІІ та Ужгородський замок: історія та пам'ять»

 У стінах Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького відбувся змістовний культурно-освітній захід під назвою «Ференц Ракоці ІІ та Ужгородський замок: історія та пам'ять», присвячений до 350-річчя від дня народження визначного історичного діяча — Ференца Ракоці II. Подія об’єднала науковців, дипломатів, митців і шанувальників історії, ставши важливою платформою для осмислення постаті Ракоці та його ролі в історії Центральної Європи.

З вітальним словом виступила директор музею Ольга Шумовська, яка наголосила на неординарності постаті Ференца ІІ Ракоці в історії Закарпаття та Ужгородського замку. Вона подякувала представникам угорської сторони за підтримку музею та його ініціатив з оновлення колекцій експозицій. Слідом було надано слово Галині Ломпарт, заступниці директора департаменту культури Закарпатської ОВА, яка відзначила важливість проведення таких заходів, які сприяють міждержавним культурним взаєминам з Угорщиною. Вона наголосила, що керівництво музею сумлінно ставиться до своїх обов'язків та організовує відзначення важливих дат з історії регіону.
Особливо урочистим моментом стало вручення музею цінного дарунка від представництва Генерального консульства Угорщини в м.Ужгород який передала консулка — Альбертне Шімон Едіни. Мова йде про керамічне погруддя Ференц Ракоці II, створене у 2016 році відомим угорським скульптором Тібором Турі Тереком. Цей мистецький твір не лише збагатив музейну колекцію, а й став символом культурного діалогу між Україною та Угорщиною.
Наукову частину заходу відкрила Валерія Русин із мультимедійною презентацією про ключові віхи життя Ференц Ракоці II. Вона наголосила, що Ракоці був багатогранною особистістю — поєднував політичний талант, глибоку освіту й творчі здібності, проявивши себе не лише як воєначальник, а й як мислитель і письменник. У період боротьби він створив твори «Пісня захоплення» та «Смиренна молитва», а у 1704 році видав маніфест «Recrudescunt», у якому обґрунтував право народу на опір владі. Його ідеї та стратегічне мислення відобразилися також у трактаті «Школа навчання вояка» (1708) і численних промовах до війська, що нині є важливими історичними джерелами.
Продовжив наукову програму кандидат історичних наук Ласлов Зубанич, завідувач кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції УжНУ, із презентацією «Під прапорами, за незмінними ідеалами». Його виступ був присвячений особливостям перебігу визвольної боротьби під проводом Ракоці: аналізу військових стратегій, організації куруцького війська та складним геополітичним умовам початку XVIII століття. Окрему увагу було приділено символіці боротьби, ролі ідеї незалежності та тому, як пам’ять про ці події формувалася упродовж століть.
Тему безпосереднього зв’язку історичної постаті з Ужгородом розкрив у своїй доповіді завідувач відділу новітньої історії, Меморіального музею-кімнати А. Волошина Михайло Джахман , наголосивши на значенні Ужгородського замку як одного з важливих осередків історичних подій того часу та символу регіональної пам’яті.
Особливу атмосферу заходу створив музичний супровід. Відомий кларнетист і тараготист Шандор Шрайнер виконав пісні куруців доби Ракоці ІІ на тарогато. Ці музичні твори дозволили присутнім емоційно відчути дух епохи, відтворивши атмосферу боротьби, надії та відданості.
Завершення заходу відбулося у теплій і невимушеній атмосфері: модератор запросив гостей на частування традиційним угорським десертом Ракоці турош - це традиційний угорський десерт , що символічно поєднав історичну тематику події з культурними традиціями.
Проведення заходу у стінах замку було особливо доречним, адже тут не просто відчувається подих історії — саме з цим місцем безпосередньо пов’язана постать Ференц Ракоці II, який свого часу перебував в Ужгородському замку як почесний гість. Символічно й те, що в експозиції музею йому відведено окреме місце, що підкреслює його значення для історії краю.
Захід став яскравим прикладом того, як історія, культура та мистецтво можуть об’єднувати людей, відкриваючи нові грані постаті Ференц Ракоці II та зберігаючи пам’ять про важливі сторінки минулого.
Надія Роуканич,
ст.науковий співробітник відділу науково-освітньої роботи .




Співпраця Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького з факультетом історії та міжнародних відносин у підготовці істориків

 У сучасних умовах підготовка фахівців з історії потребує не лише ґрунтовної теоретичної бази, але й глибокого занурення у практичну діяльність. Саме тому особливої ваги набуває залучення музеїв до освітнього процесу. Музеї виступають інституціями, де студенти мають змогу працювати з автентичними джерелами, опановувати методи дослідження, атрибуції та інтерпретації історичних пам’яток. Практична взаємодія з музейним середовищем формує у здобувачів важливі професійні компетентності: критичне мислення, навички роботи з першоджерелами, розуміння принципів збереження культурної спадщини та комунікації з різними аудиторіями. Крім того, участь у музейній діяльності дозволяє студентам краще усвідомити прикладне значення історичної науки та її роль у сучасному суспільстві.

У цьому контексті показовим є приклад співпраці Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького з факультетом історії та міжнародних відносин Ужгородського національного університету. Студенти історики щорічно проходять тут практику, долучаються до науково-дослідної роботи музею, а випускники факультету поповнюють колектив установи.
Важливим кроком у поглибленні цієї співпраці стало долучення директора музею Ольги Шумовської до складу робочої групи з розробки освітньої програми за спеціальністю «Історія та археологія» на правах стейкхолдера. Такий формат взаємодії дозволяє безпосередньо враховувати потреби професійного середовища під час формування змісту освіти.
27 березня 2026 року під час засідання робочої групи Ольга Шумовська наголосила на ключовій ролі практичної підготовки здобувачів, зокрема на базі музею. Вона підкреслила, що саме практичний досвід роботи з музейними фондами, експозиціями та відвідувачами забезпечує формування конкурентоспроможного фахівця, здатного ефективно працювати у сфері збереження та популяризації історико-культурної спадщини.
Долучення музеїв у процес підготовки істориків є не лише бажаною, а необхідною умовою якісної освіти. Вона сприяє поєднанню теорії та практики, підвищує рівень професійної підготовки та забезпечує тісний зв’язок між академічним середовищем і реальними потребами галузі.
Лариса Ганусинець,
провідний науковий співробітник
відділу новітньої історії, Меморіальної кімнати-музею ім. А. Волошина


Великодню виставку представили в обласному краєзнавчому музеї

 Найбільшим християнським святом є Великдень. У цей день християни святкують перемогу добра над злом, життя над смертю. Із цим днем пов’язано чимало звичаїв і традицій, не тільки церковних, а й народних. Підготовка до свята охоплює не тільки підготовку душі й тіла через молитви й піст, а й підготовку відповідно до традицій і обрядів народу. І залежно від регіону й народу, вони відрізняються.

На Закарпатті, як мультинаціональному краї, переплелися великодні звичаї кількох народів, утворивши унікальне поєднання різних обрядів і традицій. Великодня виставка, відкрита у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького 26 березня 2026 р., репрезентує притаманні для різних регіонів краю особливості підготовки до свята.
Відкриття виставки розпочалося із вшанування хвилиною мовчання наших захисників, завдяки яким ми маємо можливість жити, творити й відроджувати наші традиції.
Звернувшись із вітальним словом до присутніх, Ольга Шумовська, директор музею, наголосила на тому, що відродження традицій, повернення їх із забуття є важливим завдання музею. І особливо наболілим воно є зараз, оскільки культура народу, його звичаї, обряди потребують збереження і захисту. Наш народ, його спадок, намагаються знищити. Але не менш проблемним є те, що дотримання традицій відходить, перестає бути актуальним. Тому у музеї через виставки, експозиції, лекції, просвітницькі заходи нагадують про надбання предків.
Про саму виставку, її структуру і представлені тут експонати розповіла автор – Василина Палинчак-Кутузова, завідувач сектору етнографії. Вона ознайомила присутніх із різними етапами великоднього циклу – від випікання пасок і розпису писанок до освячення кошиків і великодніх забав – які репрезентує виставка.
Із традицією писанкарства знайомлять писанки долинян Закарпаття, відтворені Романом Пилипом за зразками 20-30-х років минулого століття із фондів музею. Особливу роль під час великодніх свят відігравало яйце як символ світотворення, зародження життя та продовження роду. На Закарпатті писанки традиційно розписували за допомогою воскової техніки. У краї створювали переважно дво- або триколірні писанки. Їх прикрашали орнаментами, які бачили довкола себе – гілками ялини, рибками, хрестами, солярними знаками, баранячими ріжками тощо. Використовували й геометричні орнаменти: хрестики (як оберіг), ромби, трикутники, спіралі, елементи у формі літери «S».
Гуцульський пасківник – це про випікання паски та її зберігання. Випікання паски (бабки) було однією з найважливіших справ для ґаздині. Святковий хліб старалися спекти якнайбільшим, бо великий буханець свідчив про заможність сім’ї.
Кошик та великодні рушники, серед яких гуцульські, румунські, українські, представляють найважливіший етап свята – відвідини великодньої служби. Вміст кошика відрізнявся у різних районах, але обов’язковим елементом була паска. Крім неї, у кошар збирали шовдарь (свиняче копчене чи в’ялене стегно), писанки або крашанки, ковбаси, масло, сало, хрiн, цибулю, а навіть пляшечку горілки чи вина.
Святкування Великодня супроводжувалося численними іграми й забавами. Розпочиналися вони після того, як освятили паски та поїли свячених страв. Старші люди лягали відпочити, а молодь збиралася на «бавки». У народі говорили: «Без бавки був би сумний Великдень». За народними віруваннями, ігри й забави на Великдень сприяли розвитку і розквіту живої природи, вони відігравали магічно-обрядову роль. Водночас вони були розвагою. Частина ігор була поширена у всьому краї, частина – притаманна лише для того чи іншого населеного пункту. Серед популярниих ігор – «Гнати качки», «Мости» або «Ворітець», «Лапанка», «Вербове колесо». Цікавими є запозичені звичаї. Угорський «Поливаний понеділок» (угорською – Húsvéti locsolkodás) і словацька Oblievačka стали органічною частиною великодніх обрядів у нашому краї. У понеділок хлопці поливають дівчат, а ті дарують їм писанки. А вже у вівторок дівчата можуть "відплатити" – обливати хлопців і теж дарувати символічні подарунки. Усе це в атмосфері веселощів і флірту.
Тож приходьте до нашого музею і дізнавайтеся більше про звичаї святкування Великодня на Закарпатті.
Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії






Хто повертає час назад?

 Чи замислювалися ви, що відбувається з музейним експонатом до того, як він опиняється у виставковій залі? Його шлях із фондосховища до виставкової вітрини - це захоплива й непроста історія, у якій головну роль відіграють реставратори. Підготовка виставки - це значно більше, ніж просто розміщення експонатів. За цим стоять місяці кропіткої, майже ювелірної роботи.

Кожен предмет ретельно оглядається. Реставратор водночас і дослідник, і фахівець із відновлення: він очищає поверхню від пилу, кіптяви чи пізніших нашарувань, не порушуючи автентичності. Основним завданням є не зробити річ новою, а зберегти її такою, якою вона дійшла до нас. Майстри зміцнюють фарбовий шар, зупиняють корозію металу, стабілізують деревину - усе заради того, щоб уповільнити руйнування. Реставрація музейного предмету передбачає реконструкцію відсутніх елементів на основі історичної достовірності. Це стосується як механізмів, так і творів образотворчого чи декоративно-прикладного мистецтва, де застосування автентичних матеріалів є обов’язковою умовою збереження пам’ятки.
Не менш важливо створити правильне середовище для експонатів. Музейні спеціалісти визначають оптимальний рівень освітлення та вологості, щоб експонування не шкодило предметам.
Кожен експонат, який ви бачите у залі, - це результат сотень годин праці. Саме завдяки реставраційній роботі ми маємо змогу побачити історію не зруйнованою, а збереженою у всій її цінності.
Вже зовсім скоро ми відчинимо двері оновлених експозицій. Це підсумок тривалої наукової підготовки, який ми з радістю презентуємо широкому загалу. Чекаємо на вас у музеї - відкриття вже близько!
Хома Анастасія,
завідувачка відділу фондів.