Археологічний майданчик — це одна з родзинок нашого музею. Він складається з уламків кам’яної середньовічної церкви св. Юрія, з яких викладено певні символи. Такою і була задумка автора Ольги Шумовської, щоб цікавіше гостям було відвідувати наш музей.
У цьому художньому зображенні кожен символ наповнений глибоким змістом, який
веде нас через цикл життя і смерті. Старший науковий співробітник сектору природи
Гуца О.В. помітила зв’язок між символами та окремим біологічними
процесами.
На початку нашого шляху сяє зірка — яскравий символ зародження життя. Її світло символізує початок всього нового, ту
іскру, з якої все починається. Це перший момент існування, коли життя тільки починає
свою подорож. Під час запліднення яйцеклітини сперматозоїдом дійсно
відбувається своєрідний “спалах”, хоча це не звичайне світло, яке видно
неозброєним оком. Це явище називається кальцієвим спалахом або іонним сплеском.
Коли сперматозоїд проникає в яйцеклітину, активується каскад біохімічних
реакцій. Однією з таких реакцій є вивільнення іонів кальцію всередині
яйцеклітини. Це призводить до викиду цинку, який взаємодіє з молекулами,
утворюючи невелике світіння, помітне під мікроскопом із використанням
спеціального обладнання. Цей “спалах” є сигналом про те, що запліднення
відбулося і починається процес розвитку нового організму.
Далі перед нами постає ромб. Це геометрична фігура, що відображає чотири сторони
світу: Північ, Південь, Схід і Захід. Ромб втілює просторову цілісність, як відображення
всесвітнього порядку і нашого місця в ньому. У слов'янській культурі ромб
символізує засіяне поле, родючість, благополуччя; у релігії — уособлює
Бога-Отця та рух від простого до складного. Також ця фігура символізує поєднання
протилежностей ( неба і землі, матеріального і духовного, чоловічого і жіночого
начал), що є основою для розвитку та зростання. І справді для зародження життя
необхідна наявність двох статевих клітин — жіночої (яйцеклітини) та чоловічої
(сперматозоїда), які після злиття створюють нову структуру — зиготу, яка
починає інтенсивно ділитися та розвиватися, тобто починає свій шлях від
простого (однієї клітини) до складного (багатоклітинного організму).
Наступним розташований пісочний
годинник. Його пісок безупинно пересипається, нагадуючи про те, що час
невблаганний і швидкоплинний. Життя минає
і кожен момент — це частинка нашої подорожі через час. Але чи дійсно час
швидкоплинний? Сприйняття часу людиною є складним і багатогранним процесом,
який залежить від психологічних, фізіологічних та культурних факторів. Наше
відчуття часу не є об’єктивним: воно часто змінюється залежно від ситуації,
емоційного стану та інших обставин.
Біологічне сприйняття часу базується на роботі внутрішніх механізмів, які
дозволяють людині орієнтуватися в часових інтервалах. Вони формуються через
взаємодію нервової системи, гормонів, мозку та зовнішніх стимулів, таких як
світло чи температура.
Циркадні ритми (“внутрішній
годинник”) — це приблизно 24-годинні цикли, які регулюють фізіологічні процеси
в організмі (сон, апетит, рівень енергії тощо. Вони синхронізуються з
зовнішніми чинниками, такими як цикл дня й ночі (освітлення), що допомагає
організму адаптуватися до змін середовища. Крім циркадних, існують інші часові
ритми: ультрадіанні ритми – тривають менше ніж 24 години ( цикли концентрації
уваги триває 90 хв, дихання або серцебиття) та інфрадіанні ритми тривають більше
ніж 24 години (менструальний цикл у жінок).
Коло, яке знаходиться далі, символізує цілісність, гармонію, повноту,
завершеність та єдність. Це можна пов’язати із завершенням фізіологічного
розвитку людини. Загалом фізіологічний
розвиток людини завершується до 25–30 років, але рівень функціональності
організму залишається високим ще тривалий час. Водночас спосіб життя, фізична
активність і харчування відіграють важливу роль у підтримці здоров’я та
фізичної форми після завершення основного періоду розвитку.
Хрест представляє той момент, коли життя завершується, і ми стикаємося з
кінцем нашого земного буття. Фізіологічна смерть — це завершення усіх
біологічних процесів, що підтримують життя. Вона супроводжується припиненням
функціонування серця, дихання та мозку, що призводить до незворотних змін у
всіх органах і системах організму. Процес смерті може бути поступовим або
раптовим, але в будь-якому випадку він є кінцем життєвих функцій організму.
Однак, на горизонті знову з’являється зірка — символ переродження і
переходу в інший світ. Вона вказує на
те, що смерть є лише переходом до нового початку, до іншого рівня існування, де
нове життя чекає на нас у нескінченності. Закон збереження енергії, який
стверджує, що енергія не може бути створена або знищена, а лише змінювати свою
форму, може пояснити процес переродження
чи трансформації. Коли
організми розкладаються, їхня енергія переходить у ґрунт або воду, де вона може
стати частиною харчових ланцюгів для нових поколінь рослин та тварин. Цей
процес є основою кругообігу енергії в природі, де вона постійно перетворюється і
передається між різними формами життя.
Цей образовий ряд — від зірки до зірки — відкриває перед нами шлях через життя, смерть і відновлення, підкреслюючи безперервний цикл, в якому кожен крок має своє місце і значення.
Олександра Гуца
Старший науковий співробітник сектору природи