Між Краєзнавчим музеєм ім. Тиводара Легоцького та факультетом суспільних наук УжНУ підписано договір про співпрацю

 12 лютого в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбулося підписання договору про співпрацю між музеєм і факультетом суспільних наук Ужгородського національного університету. Предметом домовленостей є взаємна підтримка інституцій у сфері популяризації історії та культури Карпатського регіону, обмін досвідом та залучення здобувачів освіти вищої школи до практичного засвоєння мистецько-культурних надбань, участь у просвітницьких і науково-практичних заходах, конференціях, круглих столах, публікаційна діяльність.

На підписанні договору були присутні директор Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького Ольга Шумовська, декан факультету суспільних наук УжНУ професор Василь Левкулич, завідувач кафедри філософії професор Юрій Остапець та провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства музею, професор кафедри соціології та соціальної роботи УжНУ Маріан Токар.

Під час зустрічі йшлося, зокрема, про те, що на базі музею планується системне проведення ознайомчих практик для здобувачів всіх рівнів вищої освіти зі спеціальності «Філософія», що є складовою їх професійної підготовки. Вона спрямована на формування цілісного уявлення про музей як соціокультурну, світоглядну та освітню інституцію, осмислення музею як простору філософської рефлексії культури, пам’яті та смислів. Практика також передбачає аналіз світоглядних ідей, закладених в експозиціях, їх вивчення крізь призму філософії історії (прогрес, циклічність, пам’ять), філософії мистецтва (форма, зміст, інтерпретація), аксіології (цінності, ідеали, норми).

Краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького має можливість ознайомити з основними напрямами музейної діяльності, подавати аналіз експозицій як форм репрезентації історичної та культурної пам’яті, а також розвивати навички філософського осмислення й критичної інтерпретації культурної спадщини. У процесі проходження практики здобувачі зможуть набути первинного досвіду професійної діяльності у гуманітарній сфері, сформувати здатність застосовувати філософські методи аналізу до музейних об’єктів і наративів, а також усвідомити етичну відповідальність за інтерпретацію історико-культурного знання. Значущість такої практики для здобувачів також обумовлена і вступом бакалаврів у магістратуру зі спеціальності «Філософія», де одним із вступних іспитів є «Історія мистецтва».

Щиро раді співпраці й готові забезпечити її форми належним чином.

Маріан Токар,

провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства

Світське та повсякденне життя жінок роду Другетів

 11 лютого, до Всесвітнього дня жінок та дівчат у науці, в ЗОКМ ім. Т. Легоцького відбулась цікава подія – наукова лекція на тематику ролі жінок, представниць відомих родів, котрі були пов'язані з Другетами, і чия діяльність свого часу яскраво відобразилася в історії нашого замку, Ужгорода та Закарпаття.

Тема, вочевидь, більш ніж актуальна, адже сьогодні в нашому залі, яблуку не було де впасти, цілковитий «аншлаг» та інтерес до історії жіночого роду Другетів. І дійсно, це та тема, котра переважно висвітлюється або мало, або не висвітлюється взагалі, тому дізнатися щось нове, або поповнити свій багаж знань з цієї теми, надзвичайно корисно для кожного хто цікавиться історіє Закарпаття та займається її дослідженням професійно.

Тема була розкрита кандидаткою історичних наук, доценткою кафедри археології, етнології та культурології ФІМВ УжНУ, співкоординаторкою центру досліджень історії Угорщини та українсько-угорських відносин ФІМВ УжНУ – пані Оксаною Ферков. Оксана Ферков вже багато років професійно займається дослідженням історії Північно-Східної Угорщини в добу раннього нового часу та Реформації, зокрема і з акцентом на окремих персоналіях, серед яких якраз і жінки.

Відтак, сьогодні ми поговорили про таких видатних жінок свого часу як, Марія Фолія, Фружіна Доці, Катерина Надошді, Анна Якушич, Марія Естергазі, Терезія Кеглевіч. Було зосереджено увагу на особливостях життя дружин Другетів у XIV–XVII ст., зокрема на світських аспектах у контексті політичних, соціальних та релігійних процесів Угорського королівства. Також розкрито їхній вплив на конфесійну політику, культурне життя й управління маєтками. Окремо окреслено специфіку повсякдення аристократок, їхню освіту, виховання, побут, дозвілля та репрезентаційну роль у ранньомодерному суспільстві.

Лекція стала не лише нагодою поглибити знання про малодосліджені сторінки минулого, а й можливістю по-новому поглянути на роль жінки в історії загалом. Адже історичний наратив тривалий час зосереджувався переважно на постатях чоловіків — правителів, воєначальників, політиків. Водночас внесок жінок, їхній вплив на політичні рішення, конфесійні процеси, розвиток культури та освіти часто залишався поза увагою. Саме тому такі лекції є надзвичайно важливими як в історичній перспективі, так і в сучасному суспільному контексті.

В історичному вимірі вони допомагають відновити баланс і справедливість у висвітленні минулого, розкривають багатогранність життя аристократичних родів, дозволяють глибше зрозуміти соціальні та культурні процеси ранньомодерної доби. Через призму жіночих біографій ми краще усвідомлюємо механізми функціонування родинних союзів, роль династичних шлюбів, управління маєтностями та формування конфесійної ідентичності регіону.

У сучасному ж контексті подібні заходи сприяють формуванню культури рівності, підкреслюють значущість жіночого інтелектуального та суспільного внеску, надихають молоде покоління дослідниць і дослідників звертатися до нових тем і джерел. Особливо символічно, що лекція відбулася напередодні Всесвітнього дня жінок та дівчат у науці — дня, який покликаний нагадати про необхідність підтримки жінок у науковому середовищі та визнання їхніх досягнень.

Щиро дякуємо всім, хто завітав до ЗОКМ ім. Т. Легоцького та розділив із нами цей інтелектуальний вечір. Для нас надзвичайно цінно бачити повну залу, живий інтерес, зацікавлені погляди та активну дискусію. Ми завжди раді такій кількості гостей і з нетерпінням чекаємо на вас на наступних заходах музею!

Окрему подяку висловлюємо пані Оксані Ферков за глибоку, змістовну та професійну лекцію, за багаторічну дослідницьку працю та популяризацію історії нашого краю. Як підкреслила в кінці лекції, Ольга Шумовська – директор музею, саме завдяки таким науковцям та такому щирому інтересу до неї в суспільстві, вона стає ближчою, зрозумілішою та по-справжньому живою.

Михайло Лесів,

завідувач відділу науково-освітньої роботи.

Спільне між Італією та Україною? Так — і його значно більше, ніж може здатися на перший погляд.

 Сьогодні, 10 лютого, у цьому переконалися поважні гості Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького з Італії. Цими днями на Закарпатті з робочим візитом перебувають представники регіону Фріулі — Венеція-Джулія Республіки Італія та словацької громадської організації «Соціальне проживання». Саме італійська делегація сьогодні завітала до стін Ужгородського замку — місця, де історія говорить не мовою дат, а мовою долей, символів і спільної європейської пам’яті.

Гостей супроводжували заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації — начальник обласної військової адміністрації Юрій Гузинець та начальниця служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації Якімеліна Світлана.

У складі делегації були Морено Лірутті, радник Регіональної ради Фріулі — Венеція-Джулія, та Еммануель Олів’єр, віцепрезидент Асоціації святого Луїджі Скросоппі (ETS). Для них було проведено оглядову екскурсію музеєм та замком з особливим акцентом на тих історичних нитках, що протягом століть поєднували Закарпаття з Італією.

Саме тут, у мурах середньовічної твердині, оживає історія роду Другетів — вихідців з Італії, які стали одними з найвпливовіших власників Ужгородського замку. Разом із ними до нашого краю прийшли нові архітектурні форми, управлінські традиції та культурні уявлення, що вписали Закарпаття в ширший європейський контекст. І сьогодні в силуетах замкових стін, у пропорціях будівель і деталях інтер’єрів можна вловити подих Півдня, відлуння італійської ренесансної та барокової культури.

Особливе місце в розповіді зайняла й Ужгородська унія 1646 року — подія, яка стала духовним мостом між Закарпаттям і Римом, між місцевою традицією та вселенською церквою. Вона символічно поєднала наш край з Ватиканом, закарбувавши Закарпаття на мапі європейських релігійних і культурних процесів. Цей зв’язок, народжений кілька століть тому, і сьогодні залишається живим елементом нашої ідентичності.

Подібні візити важливі не лише як знак пошани до спільного минулого. Вони є проявом сучасної солідарності, відкритості до діалогу та готовності будувати майбутнє на основі спільних цінностей. У час, коли Україна виборює своє право на свободу і європейський вибір, така увага та підтримка з боку міжнародних партнерів мають особливе значення.

Щиро дякуємо нашим італійським гостям за візит, за щирий інтерес до історії та культурної спадщини Закарпаття, за готовність слухати й бачити. Спільна історія не залишається в минулому — вона оживає в таких зустрічах, стає мовою порозуміння і міцним фундаментом для співпраці сьогодні та завтра.

Михайло Лесів,

зав. відділу науково-освітньої роботи

Подяка за передані фотоматеріали з історії Закарпаття

 Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького висловлює щиру подяку Артуру Колідзею — зберігачу колекції фотоматеріалів музею «Євреї в Латвії» — за передані до нашого музею матеріали, пов’язані з історією Закарпатської області.

У вересні 2025 року Артур Колідзей звернувся до нашого музею з інформацією про виявлення у музеї «Євреї в Латвії» близько 100 діапозитивів зі світлинами, зробленими у 1980-х роках. Ці матеріали були знайдені під час опрацювання однієї з колекцій особистих речей, що надійшли до музею після смерті їхнього власника.

Світлини відображають краєвиди Закарпаття, побутові сцени та фрагменти повсякденного життя регіону другої половини ХХ ст. Згодом діапозитиви були оцифровані, а електронні копії передані до Закарпатського обласного краєзнавчого музею. Оригінали матеріалів також були надіслані поштою та поповнять музейний фонд.

Колектив музею щиро вдячний Артуру Колідзею за ініціативу, відкритість до співпраці та дбайливе ставлення до збереження історичної спадщини. Передані матеріали стануть джерелом для подальших наукових досліджень, виставкових проектів і популяризації історії Закарпаття.

https://www.facebook.com/EbrejuMuzejs/

Хома Анастасія,

завідувач відділу фондів

Ще один крок до безбар’єрного музейного простору

 10 лютого 2026 року співробітники Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького долучилися до першої частини всеукраїнського онлайн-навчання на тему «Безбар’єрність: філософія суспільства без обмежень», яке відбулося у форматі Zoom.

Захід розпочався вступним словом Тетяни Ломакіної — радниці-уповноваженої Президента України з питань безбар’єрності, Анастасії Бондар — заступниці Міністра культури України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, та Тетяни Король — менеджерки програм соціальних та поведінкових змін ЮНІСЕФ Україна. Модератором навчання виступила Леся Хемраєва, начальниця Відділу політики безбар’єрності Міністерства культури України, а експерткою з навчання — Світлана Гнатюк, експертка громадської організації «Безбар’єрність».

Захід був спрямований на підвищення рівня обізнаності учасників щодо основних аспектів безбар’єрності, зокрема формування понятійного апарату, розуміння цільових аудиторій, ознайомлення з нормативно-правовим регулюванням у цій сфері, а також визначення ключових видів бар’єрів і шляхів їх подолання.

Під час навчання було розглянуто філософію безбар’єрності та її значення для сучасного суспільства, окреслено цільові аудиторії, для яких питання доступності є особливо актуальними, а також проаналізовано нормативно-правове поле у сфері безбар’єрності, зокрема положення Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року. Окрему увагу приділено основним напрямам безбар’єрності — фізичному, інформаційному, цифровому, освітньому, суспільному та економічному, а також наявним бар’єрам у закладах культури та типовим помилкам, які виникають під час облаштування безбар’єрного середовища.

Заключною частиною заходу стала сесія питань і відповідей, під час якої учасники мали змогу отримати фахові роз’яснення та практичні рекомендації від експертів.

Участь музейних працівників у таких навчаннях є частиною послідовної роботи музею над безбар’єрністю. Наш музей постійно долучається до професійних обговорень, навчальних програм і державних ініціатив у цій сфері. Це допомагає поступово впроваджувати принципи інклюзії та крок за кроком робити музей більш доступним, відкритим і зручним для всіх відвідувачів — незалежно від віку, фізичних можливостей чи особливих потреб.

Неллі Гасинець,

провідний екскурсовод відділу науково-освітньої роботи

Оце так подарунок — щиро дякуємо! 💛📚

 Ми безмежно вдячні всім, хто цінує музей і розуміє, наскільки важливо поповнювати музейну бібліотеку новими виданнями — саме завдяки таким людям наш простір живе, зростає й наповнюється змістом.

Пані Ірино, окрема щира подяка саме вам за цей цінний внесок.

Ми отримали чудове видання — «Музей народного життя Володимира Микити / Museum of Folk Life». Це не просто книга, а цінне доповнення до нашої колекції, яке допомагає глибше пізнати постать митця та контекст народного життя, що надихає й сьогодні. Такі дарунки стають частиною історії музею та джерелом знань для відвідувачів, дослідників і всіх, хто цікавиться культурою.

Нагадуємо, що триває виставка Володимира Микити, і особливо символічно, що саме в цей час відвідувачі поповнюють експозицію та бібліотеку новими надходженнями. Це дуже цінно для нас.

Наталія Сачавська,

завідувачка бібліотеки

Постаті

 У науковій бібліотеці ЗОКМ ім. Т. Легоцького організовано виставку-портрет, присвячену 90-річчю від дня народження Михайла Тиводара — відомого українського вченого-етнолога, доктора історичних наук, почесного професора Ужгородського національного університету, лауреата премії імені Петра Скунця (2017 р.).

Він є автором майже 150 наукових праць з проблем етнології та краєзнавства, зокрема першого в Україні навчального посібника «Етнологія» (1998 р.), членом редколегії наукового збірника «CARPATICA – Карпатика».

У своїх публікаціях Михайло Тиводар порушує актуальні питання української народної культури Закарпаття, етнічної історії та національного самоусвідомлення, політичні й теоретичні аспекти етнічних процесів на Закарпатті у ХХ столітті. Чимало його статей присвячено видатним ученим: Юрію Ванеліну-Гуці, Олександру Духновичу, Тиводару Легоцькому, Володимиру Гнатюку, Володимиру Кубійовичу, Федору Потушняку.

Значну частину його доробку становлять публіцистичні статті, присвячені проблемам національної свідомості, етнічної самоідентифікації закарпатських українців, а також висвітленню питань щодо коренів і джерел політичного русинства. Їх значення у формуванні наукового світогляду, поширенні знань про рідний край, утвердженні національної свідомості та історичної пам’яті є справді великим.

Важливу роль Михайло Тиводар відіграв у 1989–1991 рр. — у роки боротьби за незалежність України. Його чітка українська громадянська позиція, безкомпромісність у відстоюванні національних інтересів, права українців мати власну незалежну державу дали йому змогу стати справжнім лідером українського громадянсько-політичного життя в часи національно-визвольних змагань кінця 80-х — початку 90-х років ХХ століття.

Наталія Сачавська,

Завідувачка бібліотеки

Дослідник звичаїв народу

 Сьогодні, 7 лютого, виповнилося б 90 років Михайлу Тиводару – етнологу, педагогу вищої школи, професору Ужгородського національного університету. Народився він у селі Бедевля, що на Тячівщині. У 1953 р. став студентом історичного факультету УжДУ, який закінчив у 1958 р. Тут серед його викладачів був і Федір Потушняк, який прививав своїм студентам любов до рідного краю, звичаїв і традицій народу, його культури й історії. Він відіграв вирішальну роль у формуванні наукових уподобань студента Тиводара. Згодом на пам'ять про свого вчителя Михайло Петрович випустив монографію «Життя і наукові пошуки Федора Потушняка». Окрім інформації про біографію дослідника, його наукові пошуки й дослідження, книга містить і залаштункову історію університету того часу. По завершенню навчання М. Тиводар одержав направлення на роботу в Дубівську середню школу Тячівського району.

А з 20 вересня 1966 р. й до останнього дня життя (20 жовтня 2017-ого) Михайло Петрович трудився на історичному факультеті (нині – факультет історії та міжнародних відносин) на різних посадах: викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідувача кафедри. В університеті він викладав як нормативні курси: «Історія первісного суспільства», «Етнографія» («Етнологія»), «Новітня історія країн Азії та Африки», «Історія і практика етноконфліктології», так і спеціальні курси: «Етнографія слов’янських народів», «Народні промисли і ремесла України кінця ХІХ – ХХ ст.», «Метрологія східнослов’янських народів», «Основи етнодержавознавства», «Етнічна історія населення Українських Карпат в ІІ тис. до н. е. – першій половині ІІ тис. н. е.», «Етнографія Закарпаття».

Його наукова діяльність багата на дослідження й публікації: понад 100 наукових статей, розвідок та кілька монографій. Автор єдиного в Україні підручника «Етнологія». Серед його напрацювань зокрема (деякі з них у співавторстві): «Гуцульщина: історико-етнографічне дослідження», «Історія Ужгорода», «Традиційне скотарство Українських Карпат другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.: історико-етнологічне дослідження», «Закарпаття: народознавчі роздуми», «Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат», «Мала енциклопедія українського народознавства» тощо. Був дослідник і серед організаторів та учасників численних конференцій, які проводилися в нашому краї, зокрема до річниць Ф. Потушняка, І. Панькевича тощо. Публікував вчений свої наукові розвідки і в «Науковому збірнику Закарпатського краєзнавчого музею» (зараз – Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького). Його етнографічні й етнологічні напрацювання зберігаються і в бібліотеці музею.

Михайло Тиводар виховав не одне покоління студентів-істориків і запам’ятався не тільки як висококваліфікований, а й як вимогливий викладач. А його наукові доробки і по сьогодні користуються заслуженою увагою.

Василина Палинчак-Кутузова,

завідувач сектору етнографії

Участь Закарпатського краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького в інфо-сесії програми HUSKROUA Interreg NEXT

 5 лютого 2026 року представники Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького, а саме: завідувачка фондів Анастасія Хома, завідувач відділу новітньої історії, меморіальної кімнати-музею ім. А. Волошина Михайло Джахман та науковий співробітник Ігор Шніцер взяли участь в онлайн інфо-сесії, присвяченій специфіці підготовки та реалізації інфраструктурних проєктів у межах 2-го конкурсу програми HUSKROUA Interreg NEXT Programme 2021–2027.

Участь у заході стала ще одним кроком у напрямі активізації грантової діяльності музею. Отримані під час сесії знання та практичні рекомендації щодо підготовки проєктних заявок, вимог до інфраструктурних ініціатив і можливостей транскордонного партнерства можуть стати основою для залучення додаткових фінансових ресурсів.

Активна робота з грантовими програмами відкриває для музею перспективи модернізації інфраструктури, покращення умов збереження та експонування фондів, розвитку сучасних музейних сервісів і реалізації спільних транскордонних проєктів.

Окремо варто відзначити програму Interreg NEXT, яка є важливим інструментом підтримки транскордонного співробітництва, спрямованого на сталий розвиток регіонів, культурний обмін і зміцнення інституційної спроможності культурних установ.

Ігор Шніцер,

науковий співробітник

відділу новітньої історії, меморіальної кімнати-музею ім. А. Волошина

«Творчість Володимира Микити у фондах бібліотеки»

 Науковою бібліотекою організовано книжково-ілюстративну виставку з фондів книгозбірні «Народний художник», присвячену 95-річчю від дня народження Володимира Микити — народного художника України, класика Закарпатської художньої школи.

На виставці представлено фотоальбоми, репродукції, каталоги персональних виставок, монографії, у яких висвітлено творчість митця різних періодів. У своїх творах художник відображав народне життя, красу й велич природи Карпат, створював портрети видатних краян.

Володимир Микита залишив величезну творчу спадщину, що є вагомим надбанням українського мистецтва.

Наталія Сачавська,

завідувач Наукової бібліотеки Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького