Цю величну картину Ви точно бачили і запам’ятали, якщо хоч раз бували в експозиціях ЗОКМ ім. Т. Легоцького. Мова йде про полотно «Оборона Ужгородського городища», яке було написано спеціально на замовлення через художній фонд УРСР в 1980 році художником Василем Скакандієм.
Василь Юлійович Скакандій (1941 – 2020) – відомий закарпатський живописець і графік, педагог, багатолітній викладач Закарпатської академії мистецтв. Учень З. Баконія, А. Шепи і М. Медвецького, творчий послідовник А. Кашшая, З. Шолтеса, Е. Контратовича, Ф. Манайла, А. Коцки. Закінчив графічний факультет Київського державного художнього інституту. Член Національної спілки художників України з 1968 р. Активний учасник обласних (з 1962 р.), всеукраїнських (з 1966 р.) і закордонних (з 1972 р.) виставок, а також міжнародних пленерів. З 1981 р. – автор багатьох персональних експозицій в Україні та Словаччині. Член журі студентського конкурсу з живопису "Срібний мольберт" (2016). Цьогоріч, 4 березня, художник відзначав би своє 85 річчя. Вшановуючи пам'ять художника, сьогодні ми розповімо трохи детальнішу інформацію про найвідомішу його роботу з колекцій ЗОКМ ім. Т. Легоцького.
Отож, «Оборона Ужгородського городища». Картина написана на полотні темперою, має розміри 120х200 см і зображує завоювання угорцями Ужгородського городища в кінці ІХ ст., але в основі сюжету — легендарна оборона фортеці князем Лаборцем. Однак художника цікавить не стільки буквальна реконструкція події, скільки її епічне та образне осмислення.
Полотно має панорамний горизонтальний формат і вирізняється складною багатофігурною композицією. Його структура чітко поділена на три частини, що нагадує принцип триптиха. Центральна зона, найбільша за масштабом і змістовою вагою, зосереджена довкола постаті князя-вершника. Саме він формує композиційну та смислову вісь твору. Постать князя домінує над простором картини — як фізично (завдяки масштабові), так і семантично. Плащ, що розвівається за плечима, надає образу героїчного звучання та підсилює відчуття руху. Довкола центральної групи розгортається хаотична, але композиційно врівноважена батальна сцена. На задньому плані силует замку, над ним — затемнене небо з затемненим сонцем (можлива алюзія на космічний знак трагедії або фатуму). Образ затемненого сонця є важливим символічним елементом — він створює апокаліптичний настрій і підсилює драматизм історичної події.
Ліва частина полотна насичена сценами рукопашного бою. Тут переважають ламані діагоналі, щільність фігур, експресивна пластика тіл — простір ніби згущений і напружений. Права частина відзначається іншим ритмом: вертикалі списів і сходів, фігури воїнів, що підіймаються вгору, передають динаміку штурму. Обидві бічні зони перебувають у спільному русі, однак розмежовані живописними площинами, геометризованими формами та контрастами світла й кольору. Такий прийом надає сцені архітектонічної впорядкованості й водночас зберігає відчуття драматичного напруження.
Колористичне рішення побудоване на домінуванні гарячої гами — червоних, помаранчевих, охристих відтінків. Простір картини ніби охоплений полум’ям, що підсилює відчуття катастрофічності події. Темні масиви неба й гір контрастують із яскравими фігурами воїнів, створюючи глибоку світлотіньову напругу.
Стилістично твір поєднує риси історичного батального жанру з модерністичною узагальненістю форм. Фігури геометризовані, простір кристалізований, перспектива умовна — художник підпорядковує реалістичність емоційній виразності. Такий підхід наближає картину до традиції монументального живопису й підкреслює її символічне звучання.
Образ князя Лаборця трактовано не як портретну індивідуалізацію, а як архетип героя-захисника. Він стає моральною віссю композиції, що утримує розірваний простір битви й надає події історичного сенсу. В правому нижньому кутку картини бачимо автограф художника. «В. Скакандій – 80. Ужгород» Полотно справляє потужне емоційне враження. Воно напружене, драматичне, героїчне і трагічне водночас. Глядач не є стороннім спостерігачем — композиція ніби втягує його у сам центр битви. Таким чином «Оборона Ужгородського городища» постає не лише як батальна сцена, а як художня інтерпретація пам’яті краю — візуальна метафора боротьби, втрати й тяглості історії. Що і не дивно, адже як висловився мистецтвознавець Михайло Приймич: «Творчість Василя Скакандія – це світ алегорій, сформованих життям, світ образів, які виросли з легенд та казок, світ емоційного переживання кольору…»
І це лише одна з багатьох картин з історичними баталіями, що представлені в експозиціях ЗОКМ ім. Т. Легоцького. Тож ми щиро запрошуємо Всіх на екскурсії до нашого музею, щоб дізнатися про такі полотна та історію Закарпаття. Чекаємо на Вас!
Михайло Лесів,
зав. відділу науково-освітньої роботи
