(до 135-річниці від дня народження митця)
“Завдяки своєму талантові — кожен митець інакший”
25 травня вписалося у календар подій у нашому краї знаменною подією. Саме цього дня у 1891 році в селі Климовиця (нині в Іршавській міській громаді Хустського району) народився один із засновників закарпатської школи живопису, класик образотворчого мистецтва України ХХ століття, наймодерніший з усіх - митець Адальберт Ерделі. Маючи ще й письменницький талант, залишив величезну творчу спадщину..
135 річниця від дня народження нашого славного земляка – гарний привід згадати про нього і нам, музейникам, адже саме в Ужгородському замку він знайшов колись прихисток. Саме так, його адресою протягом першої половини 1930-х рр. була ця стародавня фортеця. Тоді тут діяла духовна семінарія з навчальними класами, бібліотекою, їдальнею, кімнатами для проживання як студентам, так і священникам. Для Ерделі у прибудові до замкової стіни було виділено 2 кімнати, що виходили вікнами на південний схід, тоді - на цвинтар (тепер це територія Скансену).
Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького у 1980-і та 1990-і роки отримав на постійне зберігання деякі особисті предмети Адальберта Ерделі. Завідувач відділу новітньої історії та Меморіального музею-кімнати А. Волошина Михайло Джахман, оновлюючи експозицію “Закарпаття між двома світовими війнами”, створив наукову концепцію, в якій окреме місце відвів для розкриття культурного процесу в краї у цей період, представивши ці меморіальні речі художника. Йдеться про робочий халат, два шкіряні футляри, мундштук та сигарницю. Експонуються також шкіряний футляр для окулярів, коробка для зберігання пензлів і фарб, палітра та стек для розмішування фарб, ручка, лупа, та вишукана бирка до валізи. Бирка виготовлена з шкіри коричневого кольору та прозорого пластику. Всередині пожовклий папірець з написом на угорській мові: «ЕRDÉLYI BÉLA. Liceumi rajztanár-festőmüvész. UNGVÁR. Csendes u. 3., telefon szám: 546» (Адальберт Ерделі. Викладач малювання в Ужгородській вчительській семінарії. вул. Тиха, 3, тел. 546).. З 2021 р. до музею були передані оригінальні документальні матеріали: каталоги обласних художніх виставок, у яких брав участь Ерделі, запрошення на виставки, оглядові статті про художнє життя у краї у кінці 1930-их – на початку 1940-х років, культурно-мистецькі журнали.
Період навчання Ерделі, його педагогічну діяльність засвідчують наявні у науковій бібліотеці музею річні звіти про діяльність Мукачівської та Ужгородської учительських семінарій, Ужгородської грекоо-католицької препарандії. Він устиг вчитися малюванню у Франції, потоваришувати з паризькими художниками, літераторами та музикантами, приймати участь у художніх виставках у Європі. У 29 років він представив свої роботи в Мюнхені в найпрестижнішому виставковому центрі — Скляному палаці. Після повернення додому, маючи великий вплив на молодих художників, Ерделі виховав ціле покоління митців. У 1921 р. в Мукачеві створюється клуб художників Підкарпатської Русі. членами якого стають Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі, Юлій Віраг та інші. З виставкового каталогу клубу за 1922 рік дізнаємося, що Ерделі представив на виставку в Ужгороді 10 робіт. У 1927 р. заснував разом із Йосипом Бокшаєм Ужгородську публічну школу рисунку, а у 1931 р. в Ужгороді – Товариство діячів образотворчих мистецтв у Підкарпатській Русі, яке очолив до 1944 р. Його заступником обрали Дьордя Ендреді, секретарем – Андрія Коцку. Товариство видавало серію кольорових журналів, організовувало цикл лекцій з історії мистецтва, платні курси для всіх охочих вивчати рисунок та інші художні дисципліни, художні виставки та презентації в Ужгороді, Кошице, Братиславі. Про це йдеться у запрошеннях на урочисте відкриття виставки картин на набережній Рошковича 16.12. 1939 р. або до постійно діючої картинної галереї в Ужгороді на вул. Казінці (нині Корзо, колишній будинок “Легіо”) 1 травня 1940 р.
Адальберт Ерделі став центральною фігурою вируючого художнього життя у краї. Його будинок по вулиці Тихій 3, у котрий він переселився у 1938 р. став своєрідною школою мистецтв, де збиралися старші художники та молодь для обміну думками про мистецтво, філософію. літературу, класичну музику. Тогочасна преса позитивно відгукувалася про закарпатських художників, особливо про Адальберта Ерделі. Наприклад, словацький культурний-політичний журнал “Ozvena”, що виходив у Братиславі, постійно писав про наших художників. У третьому номері за 1938 р. на кольоровій обкладинці помістили репродукцію відомої картини Ерделі “Портрет А.С.”, яка стала однією з найбільших його удач у портретному живописі. 7-8 номер журналу за 1939 р. надрукував вже 7 репродукцій із супровідною статею, а обкладинка зображувала художника у своїй майстерні.
Оригінальні каталоги обласних виставок з 1946 по 1954 рік, відібрані нами для тимчасового експонування, розповідають про радянський період (1945-1955 рр.), який став для художника трагічним. Попри те, що Адальберта Ерделі призначили директором Ужгородського художньо-промислового училища та обрали головою обласної організації Спілки художників УРСР, з 1949 р. почався процес його переслідування і приниження. Він розумів, що тенденція ідеологізації мистецтва ставала панівною. Усе це вплинуло на стан його здоров'я. Це уточнюємо на підставі чорно-білого фото, надто малих розмірів, яке збільшено для вигіднішого експонування. Знімок виготовлено у березні 1946 р. в замку “Берегвар”, де були побудовані корпуси санаторію “Карпати”, який спеціалізовується й нині на лікуванні серцево-судинних захворювань. На передньому плані зображені Адальберт Ерделі з тростиною в руці, поряд з ним Андрій Коцка, учень Ерделі, та Ласло Шандор, перший директор Ужгородської картинної галереї, які відвідали митця. Згодом Адальберт Ерделі помер у 1955 р.
Особисті речі Адальберта Ерделі можна оглянути разом із документальними матеріалами у музейній експозиції “Закарпаття між двома війнами” на ІІ-поверсі замкового палацу протягом 14 днів, з 26 травня по 9 червня.
Валерія Русин,
завідувач відділу історії та краєзнавства
