Володимир Гнатюк – фольклорист, етнограф, громадський діяч, дійсний член НТШ (1899), акад. ВУАН (1924). Народився 09.05.1871 в с. Велеснів (нині село Монастириської територіальної громади Чортківського району Тернопільської області). Навчався на філософському факультеті Львівського університету. Його багата творча спадщина нараховує понад 300 бібліографічних наукових праць, з них – 20 томів з українського фольклору та етнографії. Вперше в україінській фольклористиці та етнографії поставив відповідну дослідницьку роботу на науково-методологічну основу: запровадив систематичність експедицій та упорядкованих видань, створення мережі збирачів фольклору, порівняльно-історичний метод опрацювання матеріалу тощо.
Його наукова діяльність тісно пов’язана із Закарпаттям. Протягом 1895 - 1903 років (з перервами) Гнатюк здійснив шість поїздок на сюди для збору фольклорно-етнографічних матеріалів. Дослідник сходив своїми ногами весь край, побував не тільки в усіх комітатах Північної Угорщини, де українці проживали компактно (сучасне Закарпаття і Пряшівщина), але й у поселеннях, розкиданих по Південній (Бачка та Банат) і в Середній Угорщині, де українці жили окремими острівками. Втім, підірване у походах здоров’я назавжди прикувало його до письмового столу. Тож наступні 20 років відомий вчений лише опрацьовував той матеріал, що назбирав, і давав раду фольклорним записам інших ентузіастів. У 1897 році видав першу книжку шеститомника «Етнографічні матеріали з Угорської Русі».
Фольклорні записи Володимира Гнатюка цінні тим, що він зафіксував казки, байки, пісні, загадки, прислів’я, легенди Закарпаття, але, як сам пише, «мав на меті і лінгвістику». Він писав: «Знаючи, як наша філологія стоїть низько, хоч така багата у нас діалектологія, постановив я собі робити записи в різних сторонах нашої країни, можливо, найвірніші, оскільки мене вухо не зведе, щоби відтак лінгвісти могли ними користуватися». Дослідник першим зафіксував закарпатські діалекти, причому на всіх теренах їхнього поширення. «Я записав слово в слово з уст мужика», – твердить він. Серед закарпатських діячів він знався і з Юрієм Жатковичем. Від його помічниці по господарству В. Гнатюк записував співанки.
Етнографічні матеріали, опубліковані В. Гнатюком, зберігаються і в науковій бібліотеці Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.
Фольклорна спадщина Володимира Гнатюка – це безцінне джерело про минувшину нашого народу, його вірування, сподівання, втілені у слові. І досліджувати ці матеріали – це відкривати заново найдавніший пласт культури краю.
Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії
