 |
| Кіт лісовий. Закарпатський ОКМ ім. Т. Легоцького |
Вони живуть поряд із нами, можуть бути різного кольору, з різними звичками, деколи шкодять, але здебільшого дарують нам радість і позитивні емоції. З давніх-давен котики були в пошані в людини і є членами сім’ї, але, на жаль, деколи вони опиняються на вулиці й стають нікому не потрібними. Саме для привернення уваги до жорстокого поводження з кицьками, міжнародний фонд Animal Welfare у 2002 році запропонував відзначати 8 серпня День кота. Ми сподіваємося, що з вашими кішками все добре і в них кожен день свято, тож пропонуємо познайомитися з дикими представниками родини котячих.
Кіт лісовий схожий на домашнього кота, але значно більший за розмірами. Він важить до 7 кг, довжина тіла сягає до метра і має коротший хвіст з 3-4 темними смугами та чорним кінчиком. Веде прихований спосіб життя, не любить компанію і лише на період розмноження шукає собі другу половинку. Після парування пара розпадається, а дітьми потім займається мама. В Україні і на Закарпатті живе підвид лісового кота – кіт лісовий європейський. Віддає перевагу не дуже густим листяним або змішаним ділянкам, може спостерігатися і на окраїнах хвойних лісів. В гори піднімається до 1750-1850 м. Котики активні вночі, полюють на мишей, полівок, зайців. Рідше живляться птахами, рептиліями та комахами.
 |
| Рись євразійська. Закарпатський ОКМ ім. Т. Легоцького |
Чисельність лісового кота дуже низька. В Україні, за даними на 2015 рік, обліковується від 800 до 1100 особин, найбільше – в Карпатах та на Поліссі. Основними причинами зменшення їх кількості є зменшення площ лісів, рекреаційне й господарське навантаження на екосистему, кліматичні фактори, а також гібридизація. Лісові коти можуть паруватися з домашніми, які втікають, або деколи господарі й самі залишають їх у лісі. Комусь набридають домашні улюбленці, хтось проти стерилізації кішок і викидають новонароджених кошенят. На жаль, таких безвідповідальних людей дуже багато. В результаті цього втрачається чистокровна популяція лісового кота.
Ще одним представником з родини котячих, який мешкає в дикій природі, є рись звичайна або євразійська. Вона більша за лісового кота і теж є рідкісним хижаком. Основною її здобиччю в Карпатах є козуля, живиться також дрібними ссавцями та птахами. За ніч може з’їсти 1,5-2 кг м’яса, а якщо дуже голодна, то й 4 кілограми.
Рись має низьку щільність популяції. Її індивідуальний простір площею в сотні кілометрів і може перекриватися тільки з ділянкою протилежної статі. На відміну від лісового кота, самець деякий час допомагає самці «виховувати» малих. Разом із мамою рисенята перебувають приблизно рік, а потім вони стають самостійними і шукають свою територію.
Згідно даних науковців (Башта А.-Т. В., Потіш Л. А., 2007 р.) чисельність рисі в Закарпатській області коливається в межах 110-167 особин.
Обидві тварини деколи потрапляють в об’єктиви фотопасток, які зоологи використовують для збору інформації про лісових мешканців. Вони уникають людей, тож в природі зустрічаються зрідка, а самі в гості можуть зайти тільки вночі, коли люди сплять. Побачити їх можна в музеї, тож запрошуємо вас відвідати Закарпатський ОКМ ім. Т. Легоцького і знайти самостійно рись та кота лісового в експозиції «Природа Закарпаття».