 |
| Вільшанка у парку Ужгородського замку |
Деколи на території Ужгородського замку можна побачити сіреньку пташку з рудою грудкою розміром із горобця. Зазвичай вона тримається окремо від синиць: сидить десь собі на кущику чи порпається в землі у пошуках корму. Це – вільшанка. В народі її ще називають зорянкою або малинівкою. На Закарпатті це гніздовий вид, який населяє різні типи ділянок із густим підліском. Часто в таких місцях росте вільха та кущі малини, тому пташка й отримала свої назви – вільшанка й малинівка, а звичка співати з вечірньою і ранковою зорею дала їй ще третю назву – зорянка.
У Європі вільшанка є символом Різдва. Її зображували на вітальних листівках ще в ХІХ столітті. Тоді британська пошта одягла своїх працівників у червону форму й листоноші отримали прізвисько «робін». Так англійською називається вільшанка. Відтоді мила пташка стала улюбленицею під час новорічно-різдвяних святкувань.
Не завжди листівки були веселими, деколи на них зображали навіть мертвих птахів для того, щоб привернути увагу до знедолених, які не мали можливості святкувати Різдво.
Час від часу вільшанку можна побачити і взимку. Тоді вона, щоб зігрітися, розпушує пір’ячко і стає схожою на яскраву кульку на дереві. Якщо в садку буде годівничка зі смаколиками, то таку «прикрасу» ми будемо регулярно спостерігати поруч із будинком.
За легендою колись птаха мала коричневе оперення, а руда плямка – це крапелька крові із рани Ісуса Христа. Вільшанка втішала своїм співом Сина Божого, коли той помирав на хресті. За яскравим забарвленням грудної частини її дуже легко впізнати, тож спостерігайте і ви обов’язково побачите милу пташку з довірливим поглядом. Якщо не взимку, то у весняно-літній період точно зустрінете її у своєму дворі, а якщо пощастить, то і в парку Ужгородського замку.
Руслана Джахман старший науковий співробітник
сектору природи відділу історії та краєзнавства