Восени, коли перелітні птахи вже відлетіли в теплі краї, а листочки на деревах починають перефарбовуватися у всі відтінки жовтого та червоного кольорів, у закарпатських лісах зацвітають особливі рослини, в яких все навпаки. До таких належать пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale L.) та шафран банатський (Crocus banaticus J. Gay, C. iridiflorus Heuff. ex Rchb.)
У них дуже цікавий цикл розвитку. Вони квітують осінню, а плодоносять на початку літа, коли більшість рослин буяють квітами
У фондах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького є гербарні зразки шафрану банатського із околиць смт. Буштина Тячівського району. Гербарій попри свій вік, а цьогоріч йому уже 145 років, дуже добре зберігся. Із етикетки дізнаємося також, що рослини зібрані ботаніком-аматором Лайошом Вагнером (1815-1888) у жовтні 1876 року. В унікальних дібровах Буштина, в дубових та дубово-грабових лісах ми можемо його побачити і в наш час.
Як і всі крокуси, шафран банатський не має наземного стебла. Воно видозмінене у бульбоцибулини, які утворюють одну, інколи дві або три квітки. На відміну від весняного шафрану Гейфеля (Crocus heuffelianus Herb.), у шафрана банатського зовнішнє коло листочків оцвітини складається з трьох великих, яскравих листочків, внутрішнє — з менших і світліших, тому й здається нам, що квітка має тільки три пелюстки. У шафрану Гейфеля всі шість пелюстків однакові.
Науковий опис виду здійснив французький ботанік-систематик Жак Етьєн Ге у 1831 році. Видовий епітет «банатський» походить від назви Банат — історичної області, розташованої між Дунаєм, Нижньою Тисою, р. Мурош і Трансільванськими Альпами, де в природі зростає цей представник флори.
В Україні трапляється тільки на території Закарпаття і є рідкісним видом, тому й занесений до Червоної книги України. Про це потрібно пам’ятати під час прогулянки в природу і не зривати квіти для букетів.
Руслана Джахман старший науковий співробітник
сектору природи відділу історії та краєзнавства