У фондосховищах Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького зберігаються дві цікаві світлини, які засвідчують славні сторінки закарпатського футболу. На фотознімках зафіксовано епізоди футбольного матчу між командами «Спартак» (Ужгород) та «Спартак» (Москва), який відбувся понад 70 років тому, а саме 20 квітня 1947 р. в Ужгороді. Знімки зроблено із-за воротарського майданчика господарів. На першому фото – м’яч у руках нашого голкіпера О. Бокотея, на другому зображено ігровий момент на половині поля господарів. Москвичі тоді грали у червоних футболках, а ужгородці у білій формі.
До речі, у перші післявоєнні роки ужгородський «Спартак», до складу якого входили гравці славно відомої СК «Русь» та УАКу (Ужгородський Атлетичний Клуб), гідно представляв наш край у найвищих футбольних турнірах УРСР та СРСР. У 1946 р. ужгородці стали чемпіонами УРСР і дійшли до 1/8 фіналу Кубку СРСР, де їх зупинив московський «Спартак», який у тому році став володарем Кубку СРСР. Останні у Москві з рахунком 5-0 обіграли закарпатців, і тим самим позбавили їх від подальшої участі у турнірі.
У міжсезоння ужгородський «Спартак» підсилився перспективними футболістами з Берегова та Виноградова. Передсезонний тренувальний збір ужгородці проводили у Чинадієві в Палаці графів Шенборнів, на той час санаторій ім. Хрущова (тепер санаторій «Карпати»). За збігом обставин тут до нового сезону готувалися і спартаківці з Москви. Як результат, керівництво команд вирішило провести два товариські матчі в Ужгороді.
Зустріч між одноклубниками, а особливо після поразки ужгородців у Кубку СРСР, викликала небувалий інтерес. Закарпатська преса активно висвітлювала цю подію. Так, у газеті «Закарпатська правда» за 15 та 22 квітня надруковано дві статті: «Команди зустрічаються знову» та «Ужгородці перемагають удруге», у яких досить детально висвітлено хід поєдинків. У місті над Ужем тільки й чути було про футбольний двобій. Охочих потрапити на стадіон було дуже багато. Трибуни не вміщали всіх бажаючих, тому що вже на першому матчі були присутні 7 тисяч глядачів. Футбольні поєдинки відвідало і керівництво області на чолі з І. І. Туряницею. На знімках видно, що трибуни вщент заповнені, а багато вболівальників позалазили на дерева.
У першому матчі, який провели в Ужгороді 13 квітня, перемогли господарі з рахунком 3-2, взявши реванш за кубкову поразку. Гра проходила у напруженій, але коректній спортивній боротьбі. Ужгородці перший гол, автором якого був М. Михалина, забили вже на 2-ій хвилині. Наступні два голи на рахунку Д. Товта. За гостей відзначилися М. Дементьєв та С. Сальников.
На другу гру, яка відбулася 20 квітня, москвичі вийшли основним складом із рішучим наміром здобути перемогу. А у команді з Москви були провідні футболісти збірної СРСР, зокрема: О. Леонтьєв, В. Соколов, С. Сальников та ін.. Безкомпромісна боротьба на полі почалася з перших хвилин. П. Крайняниця у книзі «Історія закарпатського футболу» описує курйозний випадок, який стався на початку матчу. Так, на 10-15-ій хвилині гри за рахунку 1-0 на користь ужгородців, за порушення правил у штрафному майданчику суддя Ф. Куруц призначив у ворота москвичів пенальті. Останні на знак протесту зійшли з поля і відмовилися продовжити поєдинок, якщо не відмінять пенальті, не замінять суддю і матч не почнеться з нульового рахунку. У кінці кінців господарі пішли на поступки гостям. Пристрасті після цього дещо вщухли і матч пройшов у звичній конкурентоспроможній боротьбі. Цікаво, але у газетній статті про ці події немає ані слова. Долю матчу вирішив єдиний гол, який забив Д. Товт на 17-ій хвилині після навісної передачі К. Олага. У підсумку закарпатські футболісти здобули дві перемоги над іменитими одноклубниками. Все вище наведене говорить про те, що у свій час закарпатський футбол був на досить високому рівні.