«Поезія звуку» Вацлава Турека в Ужгородському замку, або Де слова не потрібні…

     Місяць тривала фотовиставка польського фотохудожника, поета і музиканта Вацлава Турека «Поезія звуку» у галереї Ужгородського замку, організована спілками фотохудожників і краєзнавців області та краєзнавчим музеєм ім. Т. Легоцького. Це уже третя міжнародна фотовиставка у стінах замку. З мистецтвом талановитого фотографа ознайомилися десятки тисяч відвідувачів провідної установи у галузі музейництва краю. 


     Зазначимо, що автор виставки, якому нещодавно виповнилося 70 років, є головою фотоклубу «RKCP» Кросно (Польща).


     Чи можна сфотографувати музику? Так, це можливо, підтверджує Вацлав Турек. Він фотографував інструменталістів у хвилі, коли добували найвищі звуки диктовані серцями. Фіксував їх емоції в апогеї – затримував у хвилі найвищого лету, як майстри спортивної фотографії фіксують стрибуна в точці боротьби з гравітацією.


     Вацлав Турек сфотографував емоції, які межують зі станами екстатичними. Дякуючи таким фотографам, можемо припустити, що музикантів поглинають швидкоплинні містичні хмари, а фотографія – прекрасна. Красна у хвилі, коли музика біжить променями світла. Чарівна, коли промені вкладаються до клавіатури: світлий струмінь клавіші лащиться щільно з темним – то клавіша тіні. 


     Еміль Мішель Чора́н вважав музику (особливо Моцарта) за найвищий ступінь творіння людського генія (подібно «На початку було слово» – може було воно заспіване…). Зачарований саксофоном Віеслав Міслінскій – найвідоміший сучасний польський письменник у своїй повісті «Трактат про лущення фасолі» написав про музику: «Де слова вже марні, думки вже марні, а уява не хоче вже уявляти, є тільки музика. Ще тільки музика, на той світ, на те життя».



     29 жовтня відбулося урочисте закриття виставки. Наступний міжнародний вернісаж із презентацією фото унікального регіону Румунії та зустріч з фотомитцями відбудеться 7 листопада.