"На варті української історії: "класична" історіографія і нові покоління служителів Кліо"

 18 листопада 2025 р. відбувся студентський науковий семінар на тему: "На варті української історії: "класична" історіографія і нові покоління служителів Кліо" в Ужгородському замку до міжнародного Дня студента.

Українська історична наука протягом десятиліть розвивалася всупереч політичним, ідеологічним та соціальним викликам. Завдяки самовідданій праці попередників ми маємо ґрунтовні академічні напрацювання та світове визнання. Водночас нове покоління науковців включає інноваційні методології, міждисциплінарний підхід та ширший погляд на європейський і глобальний контекст.

З вступним словом виступив старший викладач кафедри модерної історії України та зарубіжних країн Юрій Ісак, який звернув увагу на величезну інтелектуальну спадщину великих істориків і осмислення їх впливу на сучасну гуманітаристику. Студентки IV курсу факультету історії та міжнародних відносин спеціальності: "Середня освіта. Історія" підгототували наукові доповіді по II секціях: I. Дослідники загальноукраїнської тематики. II. Зарубіжні історики.

Роботу I секції розпочали Вікторія Лофинець та Мар’яна Шарга темою: "Леонід Зашкільняк: біографія та інтелектуальна спадщина". Наступним виступив Микола Гладиш, який зробив аналіз ролі Калакури Я. С. у започаткуванні наукових основ українознавства. Іванна Шарга та Олександра Максимишинець влучно показали шлях життя та дослідницькі пріоритети відомої історикині Наталії Яковенко. Не менш пізнавальною виявилася доповідь Даніели Никоряк та Світлани Бучок на тему: "Підхід Сергія Плохія в сучасній історіографії". Михайло Лендел та Юлія Борщ показали як відбувається «вписування» історії України в європейський контекст у працях Вадима Ададурова.

У наступній ІІ секції Патріція Карташова і Вікторія Ковальова зробили характеристику діяльності О. Пріцака, як прикладу універсального науковця. Вікторія Мошак та Галина Железник окреслили наукову діяльність і публічну присутність історика Тімоті Снайдера: наукова діяльність і публічна присутність. Заключним став виступ Надії Роуканич, провідного екскурсовода відділу науково-освітньої роботи, яка розповідала про те, як О. Субтельний переосмислив місце України у світовому історичному просторі.

На завершення, модераторка семінару Іванна Бабинець побажала студентам плідної роботи, цікавих відкриттів і натхнення у служінні Кліо — музі, яка зберігає пам’ять народів.

Цей семінар став майданчиком для дискусії, обміну думками, критичного переосмислення і натхненного діалогу між поколіннями. Адже саме у спільній розмові народжується глибше розуміння минулого, без якого неможливо будувати майбутнє.

Іванна Бабинець,

старша наукова співробітниця відділу науково-освітньої роботи

Анонс фотовиставки «Літопис Гідності: шлях України до свободи»

 21 листопада 2025 року о 12:00 год. в галереї Ужгородського замку Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького відбудеться відкриття фотовиставки «Літопис Гідності: шлях України до свободи», приуроченої до Дня Гідності та Свободи – дати, що нагадує нам про незламність українського народу та його прагнення жити у вільній, демократичній державі.

Історичний контекст

День Гідності та Свободи вшановує події двох визначальних українських революцій – Помаранчевої (2004) та Революції Гідності (2013–2014). Саме ці події стали переломними у становленні сучасної України, утвердили цінності свободи, людської гідності та європейського вибору. Мільйони українців вийшли на центральні площі своїх міст, щоб відстояти свої права, а багато з них заплатили за це життям. Сьогодні, в умовах триваючої боротьби за незалежність, ці події залишаються символом незламності, єдності та віри у власну державу.

Про фотовиставку

Фотовиставка «Літопис Гідності: шлях України до свободи» – це візуальна розповідь про ключові моменти новітньої історії України. Представлені світлини є не просто зафіксованими подіями, це емоції, переживання та дух людей, які вийшли, щоб захистити своє право на свободу та європейське майбутнє.

На виставці експонуватимуться фотографії, що зберігаються у фондах Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького, зроблені як професійними фотографами, так і аматорами в Ужгороді та Києві. Кожен кадр розповідає про мужність, єдність і велич внутрішньої сили українців – від подій Помаранчевої революції до Революції Гідності та сьогоднішньої боротьби за незалежність.

Фотовиставка «Літопис Гідності: шлях України до свободи» буде діяти до 30 листопада 2025 року.

Запрошуємо вас побачити обличчя героїв, відчути подих Майданів і згадати, якою ціною виборювалася свобода. Вшануймо тих, хто віддав життя за нашу гідність і свободу, та надихнімося їхнім подвигом.

Анонс виставки-реквієму «Голодомор: пам’ятаємо, щоб жити»

 21 листопада 2025 року о 16:00 год. у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Тиводара Легоцького відбудеться відкриття виставки-реквієму «Голодомор: пам’ятаємо, щоб вижити» до Дня пам’яті жертв Голодомору – однієї з найтрагічніших сторінок історії українського народу.

Історичний контекст

Голодомор 1932 – 1933 років – це штучно створений голод, організований тоталітарним радянським режимом. Політика насильницької колективізації, нереальні хлібозаготівлі, репресії проти селянства та блокування голодних регіонів спричинили масову загибель мирного населення. За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень, від Голодомору 1932 – 1933 років в Україні загинули щонайменше 3,9 мільйона людей, а сама трагедія стала геноцидом, спрямованим на знищення національної ідентичності та опору українського селянства.

Упродовж десятиліть правда про Голодомор замовчувалася, але нині важливо не лише говорити про нього відкрито, а й передавати пам’ять наступним поколінням.

Про виставку

Експозиція виставки-реквієму спрямована на усвідомлення масштабів цієї трагедії та вшанування її невинних жертв. Центральним емоційним акцентом стане інсталяція образу жінки з колосками – символу життя, материнства і водночас скорботи за тими, кого забрав голод.

Відвідувачам також буде представлена серія інформаційних постерів, що містять історичні матеріали, документи, статистичні дані, фотосвідчення та розповіді очевидців. Через поєднання мистецьких засобів і документальних матеріалів виставка допоможе глибше усвідомити трагедію Голодомору та її вплив на історію України.

Запрошуємо всіх долучитися до вшанування пам’яті та збереження історичної правди, адже пам’ятаючи – ми живемо й не даємо повторитися злочинам проти людяності.

Виставка-реквієм у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Тиводара Легоцького діяєтиме до 31 листопада 2025 року.

Запрошуємо всіх охочих долучитися до вшанування пам’яті та збереження історичної правди.

Відеоряд гри на народних музичних інструментах доповнено

 Проєкт «Збережені мелодії: від тиші до звучання», започаткований у співпраці між Закарпатським обласним краєзнавчим музеєм ім. Т. Легоцького та Заслуженим академічним Закарпатським народним хором і презентований минулого тижня, мав величезний успіх. Відео, створені в ході його реалізації, викликають жвавий інтерес та приваблюють увагу відвідувачів музею. Це, у свою чергу, сприяє популяризації культури, збереженню матеріальної й нематеріальної спадщини нашого краю, що є серед головних завдань закладу.

Приємно, що цей проєкт викликав інтерес та бажання долучитись до нього і в інших музичних колективів. Так, ансамбль цитристів Приватного закладу позашкільної освіти "Дитяча школа мистецтв та творчості угорського народу «Туліпан Танода»" долучився до створення відео, яке демонструє гру на цитрі. Ними було зіграно мелодії та виконано народні пісні Берегівщини. Окремо також було озвучено тенор-цитру, на якій грала Раті Ліліен, а керівник ансамблю Мейсар Катерина під її акомпанемент виконала народну пісню комітату Гевеш. Насолодитися музикою та переглянути відео можна, просканувавши QR-код, розташований біля цитер, які експонуються в експозиції «Народні музичні інструменти та народний одяг Закарпаття».

Музей щиро вдячний ансамблю та керівництву школи мистецтв за долучення до справи популяризації й збереження музичної спадщини краю. Тішить, що молоде покоління не тільки виховується у любові й повазі до традицій свого регіону, а й сприяє їх поширенню й допомагає ознайомлюватися іншим засобами музейної експозиції.

Василина Палинчак-Кутузова,

завідувач сектору етнографії

Наукові доробки працівників краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького опубліковано у збірнику матеріалів міжнародної конференції

 Побачив світ збірник матеріалів Х-ї міжнародної науково-практичної конференції «Україна – Європейський Союз: формат розвитку відносин України та Європейського Союзу в контексті геополітичної турбулентності, російсько-української війни, електоральних практик і політичної участі міноритарних етнічних груп», яку було проведено 10 – 11 жовтня 2025 року на базі факультету суспільних наук Ужгородського національного університету.

Серед учасників цього наукового форуму в Ужгороді були й науковці Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького. Тому приємно, що на сторінках цього поважного щорічника опубліковано й праці наших колег. Тематика їхніх авторських матеріалів співзвучна з питаннями, які надзвичайно актуальні в сучасному українському музейному просторі.

Так, зокрема у матеріалі під назвою «Ревіталізація музейного простору як сучасна управлінська інновація» провідного наукового співробітника відділу історії та краєзнавства Маріана Токаря йдеться про те, що сучасний музей давно перестав бути лише місцем збереження історико-культурної спадщини, а дедалі більше трансформується у відкритий соціокультурний простір, що поєднує наукову, освітню, мистецьку та комунікативну функції. Ключовим чинником цих змін виступає ревіталізація музейного простору, яка розглядається не просто як орієнтир на оновлення експозиційних рішень, а й як пошук нових управлінських моделей діяльності, як управлінська інновація, спрямована на оновлення змісту та форм музейної діяльності відповідно до потреб сучасного суспільства. Особливо актуальним цей процес видніється крізь призму сучасних проблем, пов’язаних із російсько-українською війною, переміщенням населення в більш безпечні регіони України (зокрема, на Закарпаття), їх адаптації до регіональних особливостей розвитку, культури, історії та ефективної інтеграції в регіональне середовище.

У статті «Музей як платформа діалогу з військовослужбовцями та їх родинами: музейна комунікація та педагогіка» завідувачки сектором етнографії нашого музею Василини Палинчак-Кутузової наголошено на тому, що однією з проблем, з якою стикаються при реабілітації військовослужбовців, є їх інтеграція в суспільство. У цьому їм може допомогти сфера культури, зокрема музеї, які займають одне з провідних місць у ланці реабілітаційно-ресурсних заходів для військових та членів їх родин. Адже музейна робота з військовослужбовцями передбачає комплекс заходів, спрямованих на збереження та передачу історичної пам’яті про військові події, виховання патріотизму, формування духовно-моральних якостей та надання психологічної підтримки через культурну діяльність. Це включає створення і розвиток військово-історичних експозицій, проведення тематичних заходів, інтеграцію військовослужбовців у музейну спільноту. І все це успішно вже робить Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького. Тут є і експозиційна діяльність, культурно-освітня і патріотична робота, психологічна підтримка та соціальна адаптація, активна робота з громадськістю.

А старший науковий співробітник відділу новітньої історії, Меморіального музею-кімнати Августина Волошина Ігор Шніцер у матеріалі під назвою «Шкільна громадянська освіта в умовах війни: виклики, зміст, значення» доводить, що громадянська освіта виконує не лише освітню, а й виховну, соціальну та націєтворчу функцію. Вона формує людей, здатних жити в умовах свободи, демократії та відповідальності, приймати виклики сучасності, активно брати участь у розбудові країни. В умовах війни громадянська освіта в Україні набула особливого змісту – вона вчить захищати не лише себе, а й цінності, на яких ґрунтується українська державність. Через історичну пам’ять, волонтерську практику, критичне мислення та медіаграмотність не просто засвоюються знання, а відбувається формування активних громадян, здатних діяти в інтересах суспільства. Саме тому громадянська освіта сьогодні є стратегічною потребою для збереження і розвитку демократичної України.

Тож дякуємо упорядникам збірника матеріалів Х-ї міжнародної науково-практичної конференції «Україна – Європейський Союз: формат розвитку відносин України та Європейського Союзу в контексті геополітичної турбулентності, російсько-української війни, електоральних практик і політичної участі міноритарних етнічних груп» за можливість публічно виказати авторські роздуми з приводу актуальних питань сучасності й представити наукову діяльність Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького на його сторінках.

Маріан Токар,

провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства

Про культуру історичної пам’яті та полеглих учасників Першої світової війни на Закарпатті: публічна лекція в музеї

 До чергової річниці завершення найпершої глобальної трагедії людства в ХХ столітті – Першої світової війни – в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбулася публічна лекція відомого медика-хірурга, громадського діяча, краєзнавця, доцента Ужгородського національного університету Юрія Фатули на тему «Військові цвинтарі Першої світової війни на території Закарпаття – наша спільна європейська історична традиція». Це дійство зібрало багатьох слухачів, серед яких були відомі історики, краєзнавці, музейники, архівісти, екскурсоводи, студенти, діячі культури, журналісти, меценати, громадські активісти й дослідники, державні службовці та інші.

На початку заходу зі вступним словом виступила завідувач відділу історії та краєзнавства Валерія Русин, яка нагадала про трагічні події тогочасної війни, величезні, небачені до того часу людські жертви, про те, наскільки ті часи перегукуються із сьогоднішніми емоціями, коли Україна відстоює свою державність у боротьбі проти російського агресора. Говорячи про участь закарпатців у Першій світовій війні, вона наголосила на необхідності враховувати трагічні уроки минулого й вшановувати пам’ять про загиблих у всіх війнах.

Врешті головний спікер публічного заходу Юрій Фатула розпочав свою бесіду з транслювання відеоролика про історичну пам'ять і сучасну культуру пам’яті про учасників тогочасної світової трагедії. Далі його презентація була насичена цікавими фактами, сенсаційною статистикою, унікальними фотографіями, архівними схемами і документами з архівів України, Чехії, Угорщини, інших країн. Чимало документів публіці було показано вченим уперше. Загалом йшлося про всі відомі на сьогоднішній день військові поховання на території сучасного Закарпаття, де завершили свій земний шлях воїни армійських частин Першої світової – австро-угорської, німецької та царської росії. Серед них представники десятків етнонаціональних спільнот, різних віросповідань. Подана масивна інформація, яка супроводжувалася детальними коментарями дослідника, підтверджувалася відео- і фотохронікою активної діяльності організації «Memento Bellum», учасники якої знаходять і відновлюють військові цвинтарі в регіоні, ідентифікують імена похованих, досліджують і складають їх списки, повертаючи із забуття пам’ять про кожного полеглого військового, медика та іншого учасника війни. Саме Центр військово-історичних досліджень «Мементо беллум» формує найповніший на сьогодні список полеглих у Першій світовій війні офіцерів і солдатів, упорядковує могили, відновлює пам’ятні знаки і меморіали, доповнює мартиролог, публікує інші цікаві факти про долі учасників тих подій. І їхня діяльність є доказом, що значна територія, яку сьогодні називають Закарпаттям, Карпатські хребти і перевали були ареною чисельних і жорстоких боїв Першої світової війни.

Юрій Фатула озвучив чимало цікавих даних із проведеного за декілька років військово-історичного дослідження, в якому зафіксована доля учасників Першої світової війни офіцерів і солдатів різних національностей, мобілізованих із території сучасного Закарпаття. І така цінна інформація дозволяє сучасникам вшанувати всіх тих, кому випала драматична доля того непростого й драматичного часу.

На завершення заходу виступила й директорка Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького Ольга Шумовська, яка подякувала Юрію Фатулі за його особистий безцінний внесок у заповнення «білих плям» минулого та його колегам з «Memento Bellum» за процес меморіалізації, який є прикладом європейськості, толерантності й цивілізованого ставлення, поваги до жертв воєнних трагедій.

Валерія Русин,

завідувач відділу історії та краєзнавства,

Маріан Токар,

провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства

Запрошуємо

 Запрошуємо Вас долучитися до урочистого відзначення 150-річчя культової постаті литовської літератури та мистецтва Мікалоюса Константінаса Чюрльоніса.

Після виступів про видатну особистість литовського художника та композитора, відбудеться показ литовського фільму "На хмарному кораблі".

Дата і час: 20 листопада 2025 р., о 15.00 год.

Місце проведення: Каплиця Ужгородському замку.

ВІДКРИТТЯ ЕКСПОЗИЦІЇ «КОРІННЯ ТА ГІЛКИ» У МУЗЕЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОГО ЦЕНТРУ ЕЛЕМИРА ОРТУТАЯ У БЕРЕГОВІ

 12 листопада 2025 року директор Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького Ольга Шумовська разом із завідувачкою відділу історії та краєзнавства Валерією Русин брали участь у церемонії урочистого відкриття постійно діючої експозиції Греко-католицького музею імені Андрея Бачинського у Берегові. Дана експозиція за символічною назвою “Коріння та гілки” створена при Греко-католицькому центрі Елемира Ортутая. “Пізнати себе, представити іншим, пережити разом” - за таким девізом показано історію минулого і сучасного греко-католицької церкви як спільноти, що створює, зберігає та несе духовні цінності. Метою експозиції є представлення суті традицій греко-католицизму на Закарпатті у контексті Карпатського регіону. Експозиція демонструє оригінальні експонати з двомовною науковою атрибуцією, оснащена новітніми інтерактивними засобами. Сама будова музею, модерна архітектурно-художня концепція вражають: ніби з минулого переносимося у сьогодення, і навпаки. Тож не випадково церемонія відкриття експозиції об'єднала багато відомих церковних діячів, науковців, музейників, архітекторів, скульпторів, як вітчизняних, так і закордонних. Церемонію урочистостей розпочав єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Теодор Мацапула. Оплесками вітали присутні виступи Ольги Шумовської, директора Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького, греко-католицького священника Іштвана Мароші, ініціатора створення постійної експозиції “Коріння та гілки”, Сільвестра Тердіка, провідного музеолога Музею прикладного мистецтва в Будапешті. Офіційні урочистості завершилися прекрасним виконанням пісноспівів у виконанні хору Ужгородської Греко-Католицької Богословсьоїа Академії імені блаженного Теодора Ромжі, після чого гостей запросили до ознайомлення з експозицією.

Дякуємо Magyarország Főkonzulátusa Ungvár та Греко-католицькому музею ім. Андрея Бачинського в особі о. Іштвана Мароші за запрошення та теплий і щирий прийом.

Валерія Русин,

завідувач відділу історії та краєзнавства

Студенти УжНУ ознайомилися зі специфікою екскурсійної роботи в ЗОКМ ім. Т. Легоцького

 Сьогодні до ЗОКМ ім. Т. Легоцького завітали студенти першого курсу Факультету туризму та міжнародних комунікацій ДВНЗ УжНУ, спеціальності «Туризм та рекреація», для яких завідувач відділу науково-освітньої роботи музею Михайло Лесів, організував спеціальний захід. В ході візиту студенти отримали нагоду послухати оповідь про специфіку екскурсійного обслуговування в нашому музеї, адже саме з таким запитом пані Марина Грабар - доцент кафедри туризму, заступник декана з виховної роботи, звернулася до нас. На наше особисте переконання можливість відвідування таких заходів, дає студентам чудову нагоду дізнатися більше про «мистецтво екскурсії» безпосередньо від тих, хто щодень їх організовує та проводить. Оскільки наш музей є найбільшим музеєм Закарпатської області, в якому, до прикладу, лише за минулий 2024 рік було проведено 1038 екскурсій, то очевидно що досвід наших співробітників в цьому питання є величезним і нам дуже приємно, що викладачі та студенти, раді переймати такий досвід.

Під час заходу підвймався ряд важливих питань, що завжди супроводжують екскурсовода в його діяльності, зокрема проблематика розуміння того, як саме надавати якісні екскурсійні послуги, що передбачає розуміння запиту від потенційних клієнтів для задоволення їх потреби, що до слова, доволі важко, адже часто мета відвідування музеїв до кінця залишається не зрозумілою і для самих відвідувачів: вони йдуть в музей, щоб отримати знання? вони йдуть в музей щоб розважитися? вони йдуть в музей бо це їх обов’язок тощо? І ця обставина вимагає від екскурсовода вміння зберігати баланс між такими факторами, щоб люди водночас могли і дізнатися щось нове, трохи розважитися та відпочити, що особливо актуально в наш важкий час, а також отримати розуміння важливості такого досвіду. Окрім того ми говорили про те, що важливо вміти правильно працювати з різними категоріями людей, вміння розвивати в собі певні особистісні якості, виховувати в собі внутрішнього «дипломата» тощо.

Дуже порадувало, що студенти виявили щирий інтерес до розмови, а окремі з них навіть зацікавилися перспективою роботи в музеї, а тому вважаємо таку обставину показником того, що захід пройшов успішно і цілком виконав свою початкову мету. Тому щиро дякуємо пані Марині Грабар та всім її студентам за такий чудовий і теплий візит, а також сподіватимемося на подальшу співпрацю. Наш музей завжди радий ділитися досвідом з новими поколіннями працівників музейної та туристичної сфер!

Михайло Лесів,

завідувач відділу науково-освітньої роботи

Онлайн презентація світлин

 

Покрокове оновлення приміщень Ужгородського замку триває!

 На днях наша команда завершила ще один важливий етап оновлення — коридор біля експозиції літва та міщанська кімната на другому поверсі.

Тепер ці приміщення отримали новий, свіжий вигляд, який поєднує повагу до історії з сучасним комфортом.

Що зроблено:

• оновлено кольори інтер’єру коридору — білий, стриманий відтінок підкреслює автентичність стін замку;

• встановлено нові сучасні, але стилізовані світильники, що органічно вписуються в історичний простір і нагадують про минуле;

• змонтовано датчики руху, які роблять перебування у замку комфортнішим і водночас допомагають економити електроенергію відповідно до сучасних тенденцій;

• оновлено фарбування дверей, надано їм нового життя, зберігаючи історичну фактуру;

• підготовлено заготовки для майбутніх фотозон, які стануть ще однією привабливою деталлю для відвідувачів.

Усе це — за рекордні два тижні!

Роботи виконано силами господарчого корпусу нашого замку, без залучення сторонніх підрядників — з любов’ю, майстерністю та відповідальністю.

Солов’янов Дмитро,

завідувач господарського відділу

Трагедію Першої світової війни згадували у краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького в 107-у річницю її завершення

 Сьогодні в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбулася публічна бесіда «10 сенсацій Першої світової», присвячена дню завершення першої глобальної світової трагедії, яка приголомшила світ у 1914–1918 роках.

Події Першої світової війни шокували тогочасний світ як у військовому, так і в політичному, технологічному та культурному аспектах життя. Це були зміни, які торкнулися тодішніх уявлень про життя людей у новому столітті. Перша світова війна – стала новим типом збройного конфлікту в історії людства і її справедливо назвали «матір’ю всіх трагедій ХХ століття». Вона охопила понад 30 держав, мобілізувала понад 70 млн осіб на війну, у ній загинуло понад 10 мільйонів солдатів і близько 12 мільйонів мирних жителів (називають 25 млн загальних жертв).

Ведучий і лектор публічного заходу провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства музею Маріан Токар у своїй презентації виділив 10 ключових сенсаційних для тогочасного світу фактів, подій і явищ, які «відкрила» людству та війна. Серед них було актуалізовано на специфічних причинах початку війни (Сараєвське вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда, спадкоємця австро-угорського престолу) – локальному терористичному інциденті, який переріс у глобальну катастрофу, що тривала чотири роки й охопила майже всі континенти.

Далі було обговорено такі гучні явища як масштаб і руйнівність бойових дій, перше застосування хімічної зброї проти військових (під м. Іпр у 1925 р.), застосування нових технології війни (1915 – 1916 рр., коли вперше масово застосовувалися літаки, танки, підводні човни, кулемети, радіозв’язок, бронетехніка). Йшлося і про розпад 4-х великих імперій (Австро-Угорщина, Російська, Німецька, Османська) та появу десятків нових національних держав, що стало політичною сенсацією (карта Європи змінилася повністю), про російські революції, що спричинили раптову політичну та військову нестабільність, руйнували старі союзи і змусили всі сторони переглянути свої стратегії, про вступ США у війну в 1917 році, що змінювало баланс сил, про повоєнне формування нового світового порядку (Версальський договір, створення Ліги Націй, ідеї самовизначення народів), про роль пропаганди як нової «психологічної зброї» і масової культури, що зародили у соціумі емоційне ставлення до війни, про появу модерної культури масової комунікації, яка поєднала політику і мистецтво й породила такі феномени як маніпуляція та популізм.

У підсумку, втрати і приголомшливі масштаби жертв та руйнацій у війні стали невимовним моральним шоком для людства. А жахи війни спричинили злам у світогляді та культурі – митців, письменників, музикантів, які почали відображати абсурдність тогочасної реальності, безглуздість війни, моральну спустошеність і пошук сенсу життя у світі після глобальної катастрофи. Під час заходу присутні згадали й інші новації, крім зброї, породжені Першою світовою війною, які людство використовує і досі.

На завершення заходу, у формі дискусії, говорили про меморіалізацію, збереження символів і пам’яті людства про жертв війни (квітка маку, могила невідомого солдата, вічний вогонь, типові надгробки воїнам, меморіальні комплекси), а також про європейські й українські традиції культури колективної пам’яті, що залишається актуальним і в наші дні.

Маріан Токар,

провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства

Дружня зустріч музейників у Гуменному

  10 листопада 2025 року на запрошення директорки Вігорлатського музею у Гуменному пані Зузани Кошчової наукові співробітники Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького Михайло Джахман, Валерія Русин, Руслана Джахман разом із директоркою Ольгою Шумовською провели змістовну зустріч із словацькими та угорськими колегами з Мішкольца та Будапешта.

Дружнє спілкування пройшло у розкішному палаці Другетів - головній пам’ятці Гуменного. Відомо, що від самого заснування Гуменне було у власності цієї знаменитої родини, деякі з якої володіли й Ужгородським замком. Гуменянський замок у 1610 році перебудували у ренесансний палац із парком. У 1684 році Другети вимерли, і Гуменне, почергово, належало різним власникам. У 1812 році Кароль Андраш перебудував палац у стилі необароко, для своєї дружини Етельки Шапарової. Навколо розбили англійський парк. Із 1971 року тут знаходиться Краєзнавчий музей. Музейним фахівцям було цікаво ознайомитися з палацом не тільки як із художньою історичною будовою, але й побачити незайманий інтер'єр, залишений у спадок новим поколінням. Зузанна Кошчова організувала для нас прекрасну оглядову екскурсію цими давніми залами, де ми мали змогу ознайомитися з оригінальними предметами та історичними реконструкціями. Ми із задоволенням занурилися в історію палацу із часів його заснування аж до сьогодення, дізналися про заможні родини, зокрема рід Другетів, Андраші, а також про роль палацу як культурного й освітнього осередку.

Присутніх об'єднала спільна історія, шана до свого народу, до його минулого, важливою метою чого є налагодження співпраці у збереженні та популяризації культурної спадщини. Були обговорені перспективи спільних музейних проєктів, можливості наукових досліджень. Ольга Шумовська на прикладі нашого музею поділилася своїми думками щодо покращення науково-експозиційної діяльності, застосування інновативних методів у музейній роботі, здійсненні культурно-просвітницької місії закладу. Музейники щиро ділилися набутим досвідом, обмінювалися фаховими виданнями, внесли ряд цікавих пропозицій для творчої співпраці між музеями. Як відзначив Михайло Джахман, такі зустрічі надзвичайно важливі для нас, спонукають до нових звершень на міжнародній музейній ниві!

Валерія Русин,

завідувач відділу історії та краєзнавства

Запрошуємо

 

Запрошуємо

 

Запрошуємо

 

Дружній візит волонтерок до музею

 Сьогодні до нашого музею завітали справжні Героїні-Волонтерки з відомої громадської організації "Український штаб міжнародної дипломатії" Анжела Кондратюк, Аліна Сліпченко, Марина Федорова та Олександра Кедик. Ця спільнота відома своєю активною волонтерською діяльністю, давно займається допомогою ЗСУ та родинам військовим, іншою підтримкою українського війська, комунікує з міжнародними волонтерськими групами, проводить різноманітні патріотичні заходи і виставки.

Лідерка організації пані Анжела Кондратюк, яка вперше відвідала Ужгород, розповіла про ідею проведення в нашому музеї міжнародної виставки "Об'єднаймось, щоб вистояти та перемогти". Це презентація живих історій, що мають свою душу, свій біль, свою надію. Це історії, які ми не вправі ніколи забувати!

Доречно сказати, що ця виставка вже побувала в Україні в містах Київ, Луцьк і Львів, а також закордоном - у містах Кишинів (Молдова) та Прага (Чехія).

На зустрічі з директоркою Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького Ольгою Шумовською та провідним науковим співробітником відділу історії та краєзнавства Маріаном Токарем саме і йшлося про організацію такого заходу в стінах Ужгородського замку.

Наш музейний заклад завжди відкритий для людей доброї волі й волонтерів, військовослужбовців та членів їх родин. Ми підтримуємо всі подібні ініціативи. Тому, маємо за честь розгорнути й згадану міжнародну виставку невдовзі й у нашій виставковій залі.

Маріан Токар,

провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства

Релігійні та народні традиції: cобор святого архистратига Михаїла та інших безплотних сил

 День святого Михайла, або ж Собор святого Архістратига Михаїла та всіх Небесних Сил, припадає на 8 листопада. Це християнське свято встановлене на честь усіх ангелів та Архістратига Михаїла, як головнокомандувача небесних сил. Свято вшановує всіх небесних духів, які були створені до матеріального світу і служать Богу.

У фондах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького зберігається ікона «Архістратиг Михаїл з обраними святими» (дерево, темпера, левкас, живопис, розмір 31х27 см), яка датується ХІХ ст. До музею її передали в 1975 р.

Архістратиг Михаїл у іконографічній традиції постає у найрізноманітніших варіантах, але найчастіше в образі безстрашного воїна чи Божого посланця. На музейній іконі він зображений на повен зріст на хмарах, які символізують небесний світ. Під ногами Архістратига видно палаючу безодню, де серед полудня видно демонів і грішників – уособлення переможеного зла. Михаїл постає у вигляді воїна, на ньому воїнське вбрання: оздоблений золотом панцир, поверх нього плащ, в руці тримає спис, яким він знищує сили темряви. Замикають композицію великі крила золотистого кольору. Над Архангелом у верхній частині ікони зображено Христа у Славі, який благословляє, навколо нього сяйво та хмари, що символізують небесну присутність. З обох боків від Михаїла стоять святі: ліворуч – святий Артемій та святий Марой (Марон) у чернечому вбранні (монах-відлюдник), а праворуч – святий Архип і свята преподобномучениця Февронія. Кольори ікони насичені, домінують теплі вохристо-червоні, зелені, коричневі та золотисті тони. З тильної сторони ікони – дві торцеві врізані шпонки.

Іконографія святого Архістратига Михаїла є надзвичайно цікавою та різноманітною. Цей небесний заступник є одним із найбільш часто зображуваних святих на українських іконах, що свідчить про глибоку духовність нашої сакральної культури.

У християнстві Михаїл – головний архангел, який є одним із найшановніших біблійних персонажів. Архангел Михаїл – Архістратиг (грецькою – верховний воєначальник), полководець, воєвода вірних Богові ангелів, переможець зла. Він вважається покровителем воїнів, які борються за праведну справу. Саме ім’я Михаїл давньоєврейською означає «хто як Бог». Він високо шанується Святою Церквою. На іконах його зображують як грізного воєначальника небесного воїнства.

Архістратига шанують в народі, його сприймають як воїна, який бореться зі злом та нечистою силою. Через тиждень після дня святого Михаїла починається Різдвяний піст. Існує звичай на свято запрошувати багато гостей та пригощати їх м’ясними стравами. Предки вірили: чим більше гостей на Михайля, тим вдалішим буде наступний рік. Цього дня вважалося не соромним і побувати в гостях, і самому гостей прийняти. Частувалися зазвичай домашнім пивом, пирогами зі свіжого борошна, медом, м'ясом. Святкування часто затягувалися цілий тиждень – до суворого Пилипівського посту.

У цей день, за словами старожилів, розпочиналася справжня зима. По погоді на Михайла судили про майбутню зиму. Наші пращури помітили, якщо цього дня грім – весна буде холодною. Якщо Михайлів день починався з туману, готувалися до відлиги. Якщо в цей час уже випав сніг, то люди кажуть: «Михайло приїхав на білому коні».

Народні прикмети на Михайля:

• Якщо на Михаля день сніг буде мокрим, то до врожаю.

• На Михайля ніч ясна, то зима буде сніжна й красна.

• Якщо Михайло дощем служить — добру й суху весну ворожить.

• На Михайля вітер з полудня, то буде тепло і до півгрудня.

• З Михайля зима морози кує.

У день святого Михаїла не слід сваритися чи тримати образи. Також не варто відмовляти тим, хто потребує допомоги. Не можна гніватися або підвищувати голос. У цей день особливо важливо звернутися з молитвою до архангела Михаїла та свого Ангела-Охоронця. За бажанням можна вдома прочитати акафіст святому Архангелу Михаїлу. Варто берегти у серці спокій і душевну гармонію.

Київські князі вважали святого Михайла своїм покровителем, зображуючи Архістратига на стародавніх гербах Києва. Його лик був присутній також на головній хоругві гетьмана Богдана Хмельницького та на багатьох козацьких знаменах. Лицарський обладунок та караючий меч в руках (або ж спис), войовничий вигляд Архангела – все це стало символом заступництва українського народу і сьогодні додає нам духовної сили і впевненості в майбутньому.

Василина Палинчак-Кутузова,

завідувач сектору етнографії

Лариса Ганусинець,

провідний науковий співробітник

відділу новітньої історії,

Меморіального музею-кімнати А. Волошина