Чергова подорож в минуле краю на ще одній не забутій екскурсії в замку…
Сьогодні Ужгородський замок відвідала поважна делегація первинної профспілкової організації працівників Державної казначейської служби України.
Спеціально для гостей були організовані дві екскурсії, оскільки делегація складалася більш ніж з сорока працівників служби. Але обслуговування для них було організовано на найвищому рівні. Відтак, в ході свого візиту до замку, гості мали нагоду ознайомитися з найцікавішими експозиціями музею. Більшість з гостей відвідували замок вперше, а тому багато речей для них були по-справжньому новим і цікавим відкриттям.
Як і завжди, сьогодні ми розповідали нашим гостям про ключові моменти з історії ужгородського замку та Закарпаття та намагалися ознайомити їх з найцікавішими сторонами нашої культури. І здається, у нас вийшло непогано, адже по завершенню екскурсії гості сміливо і щиро ділилися своїми враженнями, як від самого музею, так і від екскурсій, які були лише схвальними, причому до такої міри, що більшість членів делегації обіцялись обов’язково відати нас ще в майбутньому, оскільки через щільний графік, ми не мали можливості ознайомитися з геть усім багатством музею.
Тому ми щиро чекатимемо цього нового візиту, щоб відкрити перед гостями і інші таємниці історії Закарпаття, де завжди знайдеться цікава тема, яка буде комусь до душі. А ЗОКМ ім. Т. Легоцького все це багатство пильно зберігає та популяризує, щоб якомога більше людей мали змогу з ним ознайомитися.
Дякуємо нашим гостям за такий теплий та дружній візит, дякуємо за щирі емоції та інтерес до історії. Приходьте ще, і пам’ятаєте, якщо хочете дізнатися про історію та культуру Закарпаття - Вам точно в Ужгородський замок! Ми завжди раді кожному!
Михайло Лесів,
завідувач відділу науково-освітньої роботи.
Співробітники краєзнавчого музею імені Т. Легоцького взяли участь у міжнародній науковій конференції
10 жовтня 2025 р. на просторах Ужгородського національного університету пройшла Х-та Міжнародна науково-практична конференція «Україна - Європейський Союз: формат розвитку відносин України та Європейського Союзу в контексті геополітичної турбулентності, російсько-української війни, електоральних практик і політичної участі міноритарних етнічних груп».
Цей науковий форум став ювілейним за ліком і вкотре об'єднав учених із провідних наукових і дослідницьких інституцій, освітніх та культурних закладів України і закордоння.
Зокрема, цього року до конференційних активностей долучилися безпосередньою участю й представники з Угорщини та Словаччини.
Загалом наукова конференція здійснювала свою роботу на одному пленарному та семи секційних платформах. Традиційно у рамках конференції пройшла й презентація цьогорічних наукових видань учених із України та Угорщини. Цього разу це були автори, вчені-дослідники Юрій Остапець, Маріан Токар, Ростислав Балабан і Чілла Фединець, що представляли відповідно наукові інституції міст Ужгород, Київ і Будапешт (Угорщина).
Приємно, що в згаданій ювілейній конференції взяли участь і науковці Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького, в саме старший науковий співробітник відділу історії та краєзнавства Маріан Токар, старший науковий співробітник відділу новітньої історії, Меморіального музею-кімнати А. Волошина Ігор Шніцер, завідувач цього ж відділу Михайло Джахман та завідувачка сектору етнографії музею Василина Палинчак-Кутузова.
Ними було представлено актуальні теми у сфері освіти та культури, музейної справи. Так, зокрема, Михайло Джахман запропонував учасникам конференції тему "Музейна експозиція "За Україну, за її волю" місце пам'яті та формування національної ідентичності в умовах російсько-української війни", Палинчак-Кутузова - "Музей як платформа діалогу з військовослужбовцями та їх родинами: музейна комунікація та педагогіка", а професор Маріан Токар - "Ревіталізація музейного простору як сучасна управлінська інновація". Доцент Ігор Шніцер подав не менш актуальну тему сучасності - "Шкільна громадська освіта в умовах війни: виклики, зміст, значення". Виступи були у змішаному форматі - офлайн і онлайн. Таким чином, науковий десант музейників на конференції цьогоріч був доволі представницьким, що сприяє розвитку наукової складової в краєзнавчому музеї.
Прикінцевим результатом роботи конференції стане видання збірника наукових праць, з матеріалами якого можна буде ознайомитися всім охочим.
Від імені музейників щиро дякуємо організаторам конференції за запрошення та за високий рівень заходів наукового форуму. Сподіваємося на подальшу співпрацю.
Маріан ТОКАР,
старший науковий співробітник відділу історії та краєзнавства
Яйце у культурі, звичаях і обрядах Закарпаття
Яйце як символ життя, родючості, оберегу та навіть культурного феномену є унікальним продуктом, який присутній у житті людей від давнини й до сучасності. Це один з найдавніших продуктів харчування, відомих людству, який відіграє вирішальну роль у нашому житті та здоров’ї. Вони багаті на білок і слугують основою для безлічі кулінарних творінь. Саме тому у 1996 році Міжнародна комісія з яєць (International Egg Commission) вирішила присвятити йому окремий день. Відтоді Всесвітній день яйця відзначають щороку у другу п’ятницю жовтня. У 2025 році це 10 жовтня.
Закарпатська кухня поєднала в собі кулінарні традиції багатьох народів, з якими межує ця область і які історично оселилися на цих територіях – українців, угорців, румунів, поляків, чехів, словаків, німців, євреїв. Все це сприяло створенню цікавої й самобутньої кухні. Й звичайно, що тут не обійшлося без яєць. Їх вживають у їжу як самостійну страву, як інгредієнт до салатів, супів або ж як складову десертів. У надрукованій в 1928 році і перевиданій у 2010 році «Книзі варенія для сельских карпаторусских женщин» Анни Микити, уродженки села Зняцево на Мукачівщині, вміщено рецепти місцевих страв, де яйце є інгредієнтом великої кількості страв.
Втім, яйце є не лише кулінарним елементом. Яйце, правильної форми, виступало як один із символів родючості, достатку і посідало вагоме місце в календарній та родинній обрядовості. Пов’язано з ним і чимало вірувань. Яйце широко використовувалося в ритуалах: весільних, любовній магії, гаданнях і «пригощанні» духів. Його також вважали потенційно небезпечним, бо з нього могла з'явитися демонічна істота, і застосовували у шкідницькій магії. Мова йде про яйце «зносок» - це останнє, найменше куряче яйце, іноді без жовтка або з несформованим вмістом. Такі яйця можуть зносити курки-підлітки або курки в періоди стресу чи поганого харчування. У народних віруваннях зноски також пов'язували з появою домашнього духа-опікуна, хованця, якого виводили, носячи таке яйце під пахвою. Зносок використовували, і як оберіг від зла. Гуцули вважали, якщо корові - первістці дати від чорної курки з’їсти яйце, то відьма не відбере від неї молоко.
У народній традиції Закарпаття поширений також спосіб ритуального знищення зноска. Таке яйце не беруть в голі руки, бо воно вважається «нечистим», той страх походить із віри в магічні властивості самого зноска. Йому приписують силу, яка може завдати людині шкоду. Як зазначає Ф. Потушняк у дослідженні «Яйце в народном вірованю»: «До людини може щось вхопитися. Тому його беруть лише в рянду, мечуть з нею через хату і закопують там в межу, або просто мечуть у глибокого корча на межи. Того, котрий яйця зноска не сокотив би ся, (переступає) он може захватити под свою власть, спричинити хвороту – бити ним (епілепсія). Якщо закопати таке яйце под хату неприятеля, там всі вимруть» (орфографія і стилістика автора збережені).
Дослідник В. Король вказує у своїй науковій розвідці, присвячкеній вивченню місця яйця в народних віруваннях («Яйце в традиційних віруваннях українців Закарпаття (за польовими матеріалами)»), що цей продукт поряд із скрученим волоссям, сміттям чи землею з кладовища, часто використовували у шкідницькій магії. Їх не брали голими руками, а спалювали або відмітали подалі від дому. Особливо небезпечними вважали варені яйця, які начебто готували відьми для наведення негараздів.
Втім, яйце – об’єкт не тільки зла, шкідництва. Використовували їх і у весільній обрядовості, з метою зміцнити шлюб. На Лемківщині для цього молодятам на весілля готували спеціальні варені яйця. У деяких районах після вінчання свашки розбивали яйце на порозі, щоб побажати молодій легких пологів.
Яйце посідало вагоме місце в календарній обрядовості Святого вечора і безперечно Великодня. Так, аби збільшити несучість курей на Святий Вечір проводився ряд магічних дій, а щедрівники бажали курям добре нестися. На Великдень ж розмальовували яйця. Розписування писанки вважалось великою святістю, деякою мірою, наближеною до релігійного ритуалу. Ф. Потушняк у своїх розвідках «Писанки» та «Великдень» розглядав роль яйця у великодній обрядовості: «Коли хресня не прийде до церкви, то несуть ему до дому – хтось із дітей маточки, якое за то гостять. Коли дають яйце з пасочкою, примовляють, чтоби хреснятко било файное як писанка, а благоє як пасочка. Якшо хресня коли – не будь помре, то маточка дає йому в руку писаное яйце, чтоби мало чим бавитися на том світі. Яйце предмет дарунку за помершими, ба і на гроб предкам». Писанки зберігали на скрині, в ладі: «тому шо оно файно межи платьем, тай той кто его держить, буде як писаное яйце». Писанку наділяли і функціями оберегу: «Закопаной свяченой яйце отганяє град, святость яйця його отпужує».
Наші предки вірили в добрі або злі сили того, що їх оточувало, що вони споживали у їжу. І часто один і той же об’єкт міг бути наділений і тими і тими властивостями. На прикладі яйця добре це видно.
Дарунок бібліотеці музею від автора
Михайло Папіш, журналіст із Берегова, усе своє життя займається медійними проєктами. У своїй книзі він пише про прикордонний район, як і чим він живе, минуле міста Берегове. Звертає він увагу і на мерів цього населеного пункту, які творили його історію із середини 40-х років минулого століття. Серед іншого, він пише і про ту діяльність очільників міста та його інтелігенцію, яка була спрямована на формування соціально-економічного, духовного й інтелектуального обличчя Берегова, вирішення різних його проблем. Ця книга – внесок у вивчення, збереження і популяризацію минулого населених пунктів нашого краю. Вдячні автору за те, що тепер вона є і в фондах музейної бібліотеки.
Наталія Сачавська,
завідувач бібліотеки музею
«Artista: День художника в Ужгородському замку»
10 жовтня з нагоди Дня художника у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Тиводара Легоцького відбувся комплексний мистецький захід, що гармонійно поєднав класичні мистецькі традиції та сучасний художній процес. Програма, розроблена для глибокого занурення відвідувачів у світ закарпатського мистецтва, була реалізована у два насичені блоки.
На другому поверсі Ужгородського замку відбулося урочисте відкриття 46-ї виставки «Фокус групи» під назвою «Artista». Ця експозиція стала яскравим свідченням динамічного потенціалу молодих закарпатських художників, які представили свій сучасний погляд на мистецтво. Виставка, що демонструє експерименти з різними техніками та актуальними темами, підкреслила свіжість творчих ідей та готовність нового покоління митців до продовження та розвитку мистецтва нашого краю.
Друга частина заходу мала освітньо-практичний характер: відвідувачі перемістилися на третій поверх палацу на тематичну лекцію-презентацію «У майстерні художника: традиція і сучасність». Доповідь, яку провів завідувач відділу науково-освітньої роботи Михайло Лесів, була присвячена життєвому та творчому шляху видатних митців Закарпаття, наголошуючи на унікальності та вагомості їхнього внеску в національну культурну спадщину. Особливістю та родзинкою цього блоку стало те, що паралельно з мистецтвознавчим екскурсом в історію, художники «Фокус групи» проводили сесію живого малювання, створюючи портрети відвідувачів. Така інтерактивна форма забезпечила унікальну можливість безпосереднього спостереження за творчим процесом, ефективно поєднуючи теоретичний аналіз мистецтва із сучасною художньою практикою.
Музей дякує «Фокус групі» за успішний захід до Дня художника. Ми високо цінуємо їхній внесок у популяризацію сучасного закарпатського мистецтва, зокрема виставку «Artista».
Чекаємо на подальшу плідну співпрацю!
Гасинець Неллі,
провідна екскурсоводка відділу науково-освітньої роботи
Сертифікат на 2 000 000 карбованців: спогад про економічні зміни 90-х
У нашій музейній колекції — нове надходження: компенсаційний сертифікат на 2 000 000 карбованців, що був частиною економічної реальності України 1990-х років.
Трохи історії:�Після проголошення незалежності у 1991 році Україна перейшла від планової до ринкової економіки. Важливою частиною цього переходу стала масштабна приватизація державного майна.Щоб залучити до цього процесу все населення, кожен громадянин отримав приватизаційний сертифікат, який можна було використати для:�• придбання акцій підприємств;�• інвестування через приватизаційні фонди;�• отримання частки у державному майні.
А що сьогодні?�Такий сертифікат уже не має грошової цінності, але становить інтерес, як історичний артефакт. 
Особлива подяка пану Юрію, який передав цей сертифікат до музею. Пан Юрій — поціновувач історії та музейної справи, який переїхав до нашого міста з Бахмута через війну.�Такі подарунки — це не просто експонати, а жест довіри, поваги до історії та підтримка збереження культурної пам’яті.
Ми вдячні за розуміння важливості збереження історії та підтримку музейної роботи. Цей предмет поповнить фонди нашого музею, а згодом і стане частиною експозиції. Адміністрація музею
«Пошта служить вам» – «Пошта завжди поруч з вами»
Під такою назвою в Закарпатському ОКМ ім. Т. Легоцького 9 жовтня 2025 року відкрили невелику тематичну виставку, присвячену Всесвітньому дню пошти. Назва виставки – це два гасла поштової служби: Чехословацької республіки (1918 – 1939) та України на сучасному етапі. На виставці представлено цікаві, оригінальні експонати, які розповідають про історію пошти в нашому краї в першій половині ХХ століття.
Починаючи з 1969 року у світі щороку 9 жовтня відзначають Всесвітній день пошти. Дату святкування обрано невипадково, адже саме 9 жовтня 1874 року 22 країни заснували Всесвітній поштовий союз (ВПС). Нині це спеціалізована установа ООН, яка об’єднує 191 країну зі 193, що входять до цієї поважної міжнародної організації. У своїй діяльності ВПС керується статутом, який є дипломатичним документом та підлягає ратифікації країнами-учасницями. Офіційною мовою ВПС тривалий час була французька, і лише 1994 року додатково мовою стала англійська. Україна набула повноцінне членство у ВПС у 2020 році.
На час створення ВПС листи були основним способом передачі інформації на далекі відстані. До поштових відправлень також належать: закриті листи, поштові картки, бандеролі, посилки, грошові перекази, періодичні видання.
Пошта з давніх часів допомагала людям залишатися на зв`язку , навіть якщо їх розділяють великі відстані. Вона передає не лише інформацію, але й емоції – слова підтримки та тепло спілкування. Для багатьох людей, особливо у віддалених районах, поштар був зв`язком із суспільством, людиною, яка приносить не лише листи, а й новини, грошові перекази, допомогу. Недарма в Перечині встановлено пам`ятник відомому закарпатському поштарю Федору Фекеті.
Свого часу серед найоперативніших способів передачі інформації був телеграф. Проте на кінець ХХ століття він остаточно втратив своє значення, і у багатьох країнах, зокрема і в Україні (2018), припинено його функціонування. З розвитком новітніх технологій люди стали користуватися поштою дедалі менше.
У фондах Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького зберігається велика кількість поштових карток, листів, періодичних видань з поштовими марками та штемпелями, філателістичних пам’яток, інших знаків поштової оплати. Ці музейні предмети є не тільки цікавими експонатами, а й цінними історичними джерелами. Одна з найбільш відомих марок нашого краю – «Карпатська Україна» представлена в експозиції. У 1939 році до відкриття першого сойму Карпатської України чехословацька пошта випустила марку з написом «Карпатська Україна». Ця марка має зображення Струківської церкви в Ясіні та була надрукована у Празі.
Отож запрошуємо всіх відвідати наш музей та оглянути виставку «Пошта служить вам» – «Пошта завжди поруч з вами» , яка буде діяти до 19 жовтня 2025 року.
Михайло Джахман,
завідувач відділу новітньої історії,
Меморільного музею-кімнати А. Волошина
Участь у круглому столі, присвяченому музейній педагогіці
9 жовтня завідувачка сектору природи Руслана Джахман взяла заочно участь у роботі круглого столу «Музейна педагогіка – проблеми, сьогодення, перспективи», який відбувся в офлайн та онлайн-форматі в Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра». Організаторами даної події виступили Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», Національна академія педагогічних наук України, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України та Кафедра ЮНЕСКО «Неперервна професійна освіта XXI століття». Метою круглого столу було узагальнити набутий досвід та визначити нові методи й форми діяльності у музейній педагогіці, а також розглянути процес трансформації основних функцій педагогіки (науково-пізнавальної та освітньо-виховної) до умов конкретного музейного закладу.
Працівники з різних музеїв, вищих навчальних закладів та позашкільних установ ділилися своїми методами й доробками з відвідувачами, зокрема з учнівською та студентською молоддю. Руслана Василівна виступила із доповіддю «Екологічний квест в Ужгородському замку: інтеграція природи, історії та освіти» та презентувала свої авторські квести на природничу тематику.
Подібні заходи є дуже важливими для розвитку музейного простору, адже – це платформа для спілкування фахівців, які працюють в одному напрямку: збереження та популяризація культурної спадщини, запровадження інноваційних технологій у музейну діяльність та вдосконалення форм роботи з відвідувачами різного віку.
Руслана Джахман,
Завідувач сектору природи
Краєзнавчий музей імені Т. Легоцького презентував новий науковий вісник
8 жовтня в приміщенні краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького в Ужгороді, у виставковому залі, що розмістився в палаці Ужгородського замку, було презентовано нове наукове видання – «Науковий вісник Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького». Видання приурочене до 80-річчя від часу створення музею і стало логічним продовженням цьогорічних ювілейних заходів. Загалом науковий збірник праць став 22-м за ліком випуском в історії цього музейного закладу.
Варто зауважити, що на вихід нового номера збірника прийшлося чекати декілька років, адже він є бага¬то¬річ¬ним періодичним науковим виданням, що представляє наукові, науково-дослідні, пошукові ма¬те¬ріали як співробітників музейної установи, так і інших фахівців серед науковців, дослідників історії та куль¬тури, краєзнавців, музеєзнавців, природознавців, етнологів, археологів, педагогів. І завдяки новій управлінській політиці закладу, кваліфікованій редакційній колегії, до складу якої увійшли й провідні науковці-краєзнавці, а також закордонні фахівці, журнал отримав нове дихання. Цьогорічний ребрендинг наукового видання відчутний у багатьох напрямах – від дизайнерського оформлення до змістовного наповнення. Саме ці аспекти насамперед і підмітили й озвучили під час своїх виступів на презентації усі присутні у залі.
Модерував на презентаційному дійстві старший науковий співробітник відділу історії та краєзнавства музею Маріан Токар, який виступив у даному виданні й науковим редактором та відповідальним за його випуск. У вступному слові він нагадав про цьогорічні ювілейні події в музеї й наголосив, що ці та інші заходи у публічному форматі стали можливими завдяки відважній боротьбі українців за свою свободу в російсько-українській війні. Після оголошеної хвилини мовчання за жертвами війни, було запропоновано переглянути відеоролик про червневі святкові події в музеї, а саме проведену міжнародну науково-практичну конференцію «Музей як осередок збереження історико-культурної спадщини Карпатського регіону» та інші урочистості, які були присвячені 80-річ¬чю заснування закладу в Ужгороді. Ці відеоспогади й стали основним лейтмотивом до подальшої теплої атмосфери на презентації в затишному виставковому залі.
Директорка краєзнавчого музею та голова редакційної колегії видання Ольга Шумовська у своєму виступі сердечно подякувала всім, хто був поруч із колективом музею у дні святкування й під час роботи ювілейного наукового форуму. Вона підкреслила, що проведена конференція і презентація пропонованого випуску, де подані й матеріали її учасників, доводять правильність обраного шляху розвитку наукової складової музею, чим уже можна пишатися. І сьогоднішній результат – вихід у світ майже 300-сторінкового великоформатного наукового вісника – є беззаперечним успіхом командної роботи всіх – від обласних функціонерів у сфері культури до музейних працівників, науковців. Слова вдячності творцям збірника та подальшої підтримки справам краєзнавчого музею звучали й із вуст в.о. директора Департаменту культури Закарпатської обласної військової ад¬мі-ністрації Віктора Кравчука, який вкотре підтвердив високий рівень професіоналізму музейників і похвалив творців видання за якісну роботу.
Після короткого ознайомлення Маріаном Токарем зі змістом та особливостями роботи колегії над випуском, слово тримали вже автори видання. Серед них професор Василь Міщанин, доценти Костянтин Куцов, Юрій Данилець та Марія Баяновська, молоді дослідники Михайло Лесів, Бейла Балог та Олександр Бертолон, о. Олександр Славець, Анжеліка Машкаринець-Бутко, відомий медик і краєзнавець Юрій Фатула, інші. Всі виступаючі ділилися приємними спогадами про участь у конференції та підтвердили своїми словами успіх доведеної справи до логічного завершення – якісного видання, змістовного оформлення та публічного представлення наукової продукції. Учасники презентації також висловили бажання підтримувати подальшу співпрацю. Тож, віримо, що періодичне наукове видання продовжить свою успішну історію й радуватиме читачів своїми науково-дослідними новинками.
Насамкінець, висловлюємо щиру подяку усім тим, хто сприяв виходу в світ видання – Департаменту культури Закарпатської обласної військової ад¬мі¬ністрації в особах Євгена Тищука, Віктора Кравчука та Костянтина Куцова, видавцям – ТОВ «РІК-У», а також усій команді музейників та науковців, редакційній колегії. Дякуємо також журналістці Мирославі Гараздій (з командою), Олександру Штенбергу, Яношу Мешку, завідувачці відділу маркетингу та розвитку музею Іветті Горкій за інформаційний супровід урочистого заходу.
Маріан ТОКАР,
старший науковий співробітник відділу історії та краєзнавства
Запрошуємо всіх на особливий захід до Дня художника, де історія, натхнення та творчість зіллються в єдиний простір.
10 жовтня 2025 (п’ятниця) 15:00
Ужгородський замок (2-й та 3-й поверхи)На вас чекає:
Відкриття 46-ї виставки “Фокус групи”
Жива майстерня — спостерігайте, як народжується мистецтво просто перед вами, спілкуйтеся з митцями, а також отримайте свій власний портрет за бажанням, який буде створений одразу «наживо» спеціально для Вас
Почуйте цікаві історії про маловідомих закарпатських митців, які творили в тіні великих імен, але залишили по собі вражаючу спадщину.Не пропустіть нагоду відчути справжню атмосферу творчості в нашому музеї.
Музей як джерело знань — просвітницька екскурсія до Дня вчителя
Сьогодні Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Тиводара Легоцького радо приймав учнів 9-го класу Ужгородського ліцею №8. Для школярів та їхнього класного керівника було організовано просвітницьку екскурсію на тему: «Музей як джерело знань».
На початку заходу було наголошено, що музей є осередком збереження та популяризації культурної спадщини. Учні дізналися, що за постановою Народної Ради Закарпатської України у 1945 році було створено музей, а вже у 1947 році його колекції перевезли до Ужгородського замку. Експонати, як частинки історії, були представлені школярам у залах експозицій: «Закарпаття у період VIII — початку XX століть», «Артефакти середньовічної церкви Ужгородського замку», «Музей у часі», «З історії духовної культури Закарпаття XVII — початку XX століття», «Народні музичні інструменти та народний одяг Закарпаття», «Побутове та художнє литво Закарпаття кінця XIX — початку XX ст.»
Під час екскурсії учні довідалися більше про культурно-освітню функцію музею. Тут регулярно проводяться просвітницькі лекції, тематичні екскурсії та квести. Науковці музею досліджують старовинні речі, пишуть наукові статті та відкривають нові факти з минулого краю.
Музей — це місце подорожей у часі, яке постійно поповнюється сучасними інноваційними матеріалами. Діти мали змогу за допомогою інфобоксу віртуально побувати в усіх 40 залах музею, а також здійснити мандрівку 12-ма замками Закарпаття. Серед природничих колекцій були представлені інтерактивні елементи для дітей, а в історичних залах — оцифроване Королевське Євангеліє 1401 року та оживлені портрети відомих діячів замку. Особливе враження на учнів справили нові безкоштовні фотозони, де вони зробили кілька знімків на згадку, а також нова виставка «Кольори старого міста».
Під час зустрічі було наголошено і на виховній функції музею, адже він формує любов до рідного краю, повагу до культури та традицій. У сучасних умовах російсько-української війни музей стоїть на інформаційному фронті, показуючи жорстокість ворога. Учні мали змогу оглянути нещодавно відкриту виставку «Вічність у миті», присвячену пам’яті військового Ігоря Климовича.
Щира подяка учням за їхнє зацікавлення історією та прагнення до нових знань. До нових зустрічей!
Іванна Бабинець,
старша наукова співробітниця відділу науково-освітньої роботи
Представники Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького взяли участь в інформаційній сесії програми HUSKROUA INTERREG NEXT 2021–2027
7 жовтня 2025 року представники Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького завідувач відділу новітньої історії, «Меморіальний музей-кімната ім. А. Волошина» Михайло Джахман та старший науковий співробітник цього ж відділу Ігор Шніцер взяли участь у інформаційній сесії з питань відкриття другого конкурсу програми транскордонного співробітництва HUSKROUA INTERREG NEXT Programme 2021–2027. Захід був спрямований на ознайомлення потенційних учасників із новими умовами грантової підтримки та пріоритетами програми на поточний етап.
Програма HUSKROUA INTERREG NEXT 2021–2027 – це ініціатива Європейського Союзу, що сприяє розвитку співпраці між прикордонними регіонами Угорщини, Словаччини, Румунії та України. Її мета – підтримка сталого регіонального розвитку, збереження спільної культурної спадщини, посилення туристичної привабливості, екологічної безпеки та соціальної згуртованості у прикордонних громадах.
Під час сесії представники музею ознайомилися з пріоритетними напрямами другого конкурсу, зокрема: розвитком спільних культурних ініціатив і музейних проєктів; створенням інноваційних освітніх та туристичних продуктів; цифровізацією культурної спадщини; покращенням умов для збереження історико-архітектурних об’єктів; розширенням міжнародного партнерства культурних інституцій.
Участь у програмі відкриває нові можливості для розвитку Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького, зокрема: реалізацію спільних транскордонних виставкових проєктів із партнерами з країн-сусідів; залучення фінансування для реставрації та консервації історичних пам’яток; впровадження сучасних форм музейної педагогіки та цифрових технологій у роботі з відвідувачами; популяризацію культурної спадщини Закарпаття на міжнародному рівні.
Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Т. Легоцького послідовно розвиває напрям транскордонної співпраці, і участь у подібних заходах є важливим кроком на шляху до підготовки якісних партнерських проєктів у межах програми HUSKROUA INTERREG NEXT Programme 2021–2027.
Ігор Шніцер,
к.і.н., старший науковий співробітник відділу
новітньої історії, Меморіального музею-кімнати А. Волошина
Від дикої природи до домашніх улюбленців
На початку жовтня відзначають дві важливі екологічні дати: Всесвітній день охорони місць проживання (6 жовтня) та Всесвітній день захисту тварин (4 жовтня). Про важливість охорони біотопу для збереження тварин розповідала третьокласникам Ужгородського ліцею №5 ім. І. Чендея завідувачка сектору природи Руслана Джахман під час пізнавлаьного заходу «Від дикої природи до домашніх улюбленців». Вона також ознайомила учнів із представниками фауни, які живуть на території Ужгородського замку, а діти згадали, як весною вони спостерігали за совенятами.
Школярі теж підготувалися до заходу. Разом зі своєю вчителькою Яною Іванівною вони підготували малюнки та розповіді про тварин. Тема була довільною, тому було дуже різноманітно й цікаво. Всі дізналися про те, що павук-птахоїд розміром із людську долоню і порівняли одразу із нашими павуками, а сурикати живуть великими родинами, а в їхніх дітей є няні, тобто особини, які не йдуть на полювання, а залишаються доглядати потомство. Учні розповідали цікаві факти й про своїх домашніх улюбленців: котиків, песиків та папуг. Були проєкти, присвячені рідкісним тваринам нашого краю, зокрема сові-сипусі. Для відновлення її чисельності на Закарпатті, науковці ставлять штучні гніздівлі і це дуже гарний приклад турботи про диких тварин.
Не обійшлося й без творчості. У прийдешню неділю в Україні будуть відзначати День художника. Руслана Василівна запропонувала діткам відчути себе теж художниками й розмалювати тваринок. За допомогою води на папері проявилися казкові й кольорові зображення слонів, тигрів, крокодилів, ведмедів тощо. Всі старалися й отримали солодкі призи від замкової білочки.
Руслана Джахман,
Завідувач сектору природи
До річниці Революції на граніті
Щороку у жовтні ми вшановуємо річницю Революції на граніті – студентського протестного руху 1990 року, що став однією з перших масових ненасильницьких акцій громадянської непокори в новітній історії України. Молодь із різних регіонів країни вийшла на головну площу столиці з вимогою політичних і суспільних змін. Серед основних вимог учасників Революції на граніті були відмова від союзного договору, дострокові вибори, відставка голови Ради міністрів УРСР Віталія Масола, повернення українських призовників на батьківщину та націоналізація майна КПУ і ЛКСМУ. 15 жовтня біля Верховної Ради відбувся масовий мітинг, протестувальники зайняли червоний корпус КНУ. 16 жовтня з’явилося наметове містечко біля парламенту, до студентів приєдналися робітники, і протест охопив регіони. Влада пішла на поступки, створивши комісію для переговорів, і 17 жовтня частково визнала вимоги протестувальників. Революція на граніті завершилася перемогою – вперше радянська влада під тиском громадськості погодилася на політичні зміни.
Закарпаття, попри свою віддаленість від центру, було тісно залучене до загальноукраїнських процесів. Саме тут, у середовищі студентів та інтелігенції, ширилася ідея єдності та самостійності України, що відлунювала з київського Майдану. Для нашого краю ця революція стала важливим поштовхом до активнішої участі у формуванні громадянського суспільства та усвідомлення власної ролі у всенаціональному русі.
Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького, як хранитель історичної пам’яті, не оминає увагою подій кінця ХХ століття. Адже саме через призму минулого ми краще усвідомлюємо сучасність. У стінах Ужгородського замку експозиції нагадують, що боротьба за свободу і гідність є невід’ємною складовою української історії.
Сьогодні, згадуючи Революцію на граніті, ми віддаємо шану сміливості студентів і всіх тих, хто боровся за майбутнє України. Їхня відвага стала прикладом для наступних поколінь і важливою віхою на шляху до незалежності та демократії.
Ігор Шніцер,
к.і.н., старший науковий співробітник відділу
новітньої історії, Меморіального музею-кімнати А. Волошина
У музеї — нова фотозона
Родина нашої співробітниці Анастасії Хоми подарувала музею старовинне крісло, яке стало центральним елементом нової зони для фото. Над оновленням і реставрацією крісла працювали Наталія Сньозик, Дмитро Солов’янов та Павло Приходько — завдяки їхній роботі предмет набув елегантного вигляду й чудово поєднався з атмосферою музейного інтер’єру.
Декор фотозони буде змінюватися до майбутніх тематичних подій. Наразі, напередодні Геловіну, тут представлено картину художниці Зоряни Зарецької “Біла Діва” (2025) — містичний образ, що гармонійно доповнює історичний простір замку та створює особливий настрій.
Ця фотозона вдало поєднує елементи мистецтва, історії та сучасної естетики. Вона додає тепла й атмосфери до експозицій, а відвідувачі тепер мають ще більше можливостей для створення яскравих спогадів — зробити фото в історичному антуражі музею, відчути дух минулого і водночас сучасність у кожному кадрі.
Горкій І.,
завідувачка відділу маркетингу та розвитку музею
Перший підручник Волошина: місце і значення його шкільної граматики в педагогіці нашого краю
Августин Волошин (17.03.1874 – 19.07.1945) визначний український педагог, громадсько-політичний, культурно-національний діяч, священник, прем'єр-міністр і президент Карпатської України. Відомий дослідник цієї видатної постаті в історії Закарпаття Микола Вегеш пише, що А. Волошин є автором понад 42 підручників та книг. За його підручниками у 1920 – 1930-их роках навчалися чи не в кожній школі нашого краю. Вклад Августина Волошина в розвиток освіти Закарпаття важко переоцінити. У книзі Володимира Бірчака, присвяченій 50-річчю А. Волошина та 25-річчю його науково-видавничій діяльності, наведено слова Волошина: «Учитель виховує молодь не так своїм словом – як своїми справами, усім своїм життям та поступками».
Перший шкільний підручник для народних шкіл «Методична граматика карпато-руського язика для народних школ» (1899) він видав у 25 річному віці. Протягом 20 років підручник кілька разів перевидавався (1901, 1919, 1923, 1928, 1930). У фондах Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького зберігається перше видання граматики 1899 р., яке було передане до музею сином племінниці Августина Волошина Ольги Дутки Августином Туркеняком, а у експозиції «Меморіальний музей-кімната Августина Волошина» виставлена «Методическая грамматика карпато-руського языка для народных школ» ІІІ видання 1919 р. На прикладі цієї шкільної граматики рідної мови видно еволюцію мовних поглядів самого Волошина, який поступово від «карпаторусского», «угро-русского язика» перейшов до рідної руської (української) мови. Чудову проаналізував еволюцію поглядів Волошина Олекса Мишанич у статті «Життя та творчість Августина Волошина».
Цей шлях був довгим і важким і проходив у постійній боротьбі з ворогами народної мови. На українську мову Волошин перейшов тільки у 1930-х роках, коли нове покоління інтелігенції усвідомило, що «малоруська», «руська» і «українська» мова – це мова одного народу на всій території його розселення. На перших порах він активно виступав на захист кирилиці, коли у 1914 – 1915 роках угорські правлячі кола мали намір замінити її латиницею. Він вважав, що нав’язувати російську мову в нашому краї є неправильним та антиісторичним явищем, адже на території сучасного Закарпаття уже у писемних пам’ятках ХVІ століття використовували живу народну мову. Така позиція Волошина була не безпідставна, адже в певних кругах навіть у другій половині 1930-х років російські емігранти робили спроби відкрити школи викладання російською мовою. Депутат чехословацького парламенту С. Фенцик піднімав це питання на державному рівні. Але прем’єр-міністр чехословацького уряду М. Годжа відмовив у клопотанні, наголосивши на тому що, згідно статуту на Підкарпатській Русі не можна відкривати російські школи, а тільки руські (українські). Про це йдеться у статті «Ким клопочеться Фенцик», що вміщена у суспільно-політичному тижневику Республіканської хліборобської (аграрної) партії на Підкарпатській Русі від 26 травня 1936 року.
Августин Волошин відіграв провідну роль у впровадженні української мови в нашому краї, найвище ставив вивчення у школі рідної мови і літератури і докладав до цього багато зусиль. Він разом з однодумцями пройшов складний і суперечливий шлях національного самоусвідомлення, став національним лідером, привів свій народ до утворення Української держави – Карпатська Україна.
Михайло Джахман,
завідувач відділу новітньої історії
та Меморільного музею-кімнати А. Волошина
Підписатися на:
Дописи (Atom)