Маленькі герої природи

 Пізнавальний захід, присвячений комахам-запилювачам, провела для учнів другого класу «Капернаум» Ужгородського приватного ліцею «Теобенд» завідувачка сектору природи Руслана Джахман разом із колегами з Інституту еколого-релігійних студій.

Маленькі дослідники дізналися багато цікавих фактів про важливу роль бджіл, джмелів, метеликів та інших маленьких мешканців нашої планети як для природи, так і для людини. «Вони забезпечують нам 75% рослинної їжі. Без них не було б ні смачних фруктів, ні овочів, а з часом і квітів, які збагачують наш світ красою», – розповідала Руслана Василівна. Школярі ділилися своїми знаннями та ставили запитання, на які залюбки відповідав директор Інституту Олександр Бокотей.
Зимою комахи відпочивають, а ми можемо подбати про те, щоб навесні вони мали місця гніздування й виготовити для них готелі. Діти розглянули схему й самі спробували виготовити такий будиночок, а лекторка показувала їм зображення комах, які можуть його заселити.
Під час заходу обговорили також і правила поведінки з комахами: не варто їх турбувати, коли вони знаходяться на квітах і не панікувати у разі прямого контакту з ними. Більшість диких бджіл не проявляють агресивної поведінки й не жалять. Потім всі поринули у творчий процес: розмальовували комах та виконували завдання, які підготували для них колеги з Інституту еколого-релігійних студій.
Світ запилювачів дуже різноманітний і цікавий. Дізнатися більше про цих маленьких трудівників можете й ви. Для цього варто завітати на виставку «Дикі комахи-запилювачі – невидимі герої природи», яка недавно відкрилася в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Т. Легоцького.
Руслана Джахман,
Завідувач сектору природи






В пам’ять про кожну жертву геноциду…

 9 грудня в стінах ЗОКМ ім. Т. Легоцького відбулась дуже цікава публічна лекція від Павла Миколайовича Худіша – к.і.н., доцента каферди АЕК УжНУ, лектора Claims Conference University Partnership Program in Holocaust Studies. Тема сьогоднішньої нашої лекції: «Після геноциду: соціальна історія вцілілих у Голокості євреїв у Закарпатській Україні». Така тема обрана не випадково, адже саме 9 грудня 1948 року Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила Конвенцію про запобігання злочину геноциду й покарання за нього. Ухвалення документа стало, зокрема, наслідком Другої світової війни й тих масових злочинів, які були скоєні під час неї.

Нажаль, як відомо, явище геноциду не оминуло території Закарпаття в часи ДСВ, що особливо відчула на собі єврейська спільнота краю. Тому саме про євреїв, їх долі після війни та ті нові обставини, в яких людям довелось жити, ми і говорили на сьогоднішній лекції.
Оскільки Павло Худіш займається цією проблематикою вже тривалий час, він продемонстрував всім присутнім цікаві сторінки історії краю. І що особливо цікаво, історія ця була відображена в конкретних іменах, конкретних долях, конкретних біографіях, що в особливий спосіб, дозволило слухачам зацікавитися оповіддю. Йшлося про тих, кому вдалося вижити після війни, втекти чи уникнути трагічної долі в концентраційних таборах, куди і як вони, у висновку, поверталися, як чином складалася їх подальша доля – що їли, де проживали, де працювали, як відстоювали свою власність і як вибудовували нові взаємовідносини з новою владою та новим суспільно-політичним устроєм. На останньому Павло Худіш, робить особливий акцент, звертаючи увагу на специфіку так званої «агентності», тобто спроб окремих людей, чи групи, вижити в нових реаліях та «вписатися» до існуючих норм.
Коли мова йде про повернення вцілілих євреїв з таборів назад на Закарпаття, то йдеться про приблизно 15 тис. осіб, яким вдалося це зробити. Але більшість із них, невдовзі, повернувшись додому, покидають Закарпаття, через що на місцях, залишилась набагато менша їх частка. В Ужгороді, до прикладу, це цифра в 86 – 89 осіб, хоча до війни, за різними даними, вони складали понад 25% населення міста. І саме про їх долю в післявоєнні роки, ми і говорили на нашій лекції.
Таку тему ми вважаємо надзвичайно актуальною, що було помітно і серед присутніх слухачів, котрі активно ставили питання і навіть доповнювали лектора по деяким аспектам теми, за що окремо і дякуємо краєзнавцю Яношу Мешко. І не дивлячись на похмуру погоду, гостей дійсно було чимало. Що і не дивно, адже подібна тема, зачіпляє найстрашніші сторони людської природи. Зайвий раз про них згадувати, звісно ж, не хочеться, але разом з тим, всі ми добре розуміємо, що лише пізнаючи себе, своє минуле, навіть з такими страшними його сторонами, ми здатні адекватно рухатися в майбутнє, оминаючи подібного трагізму.
Тому дякуємо всім хто до нас сьогодні завітав, хто так щиро цікавиться історією нашого краю і відвідує наш музей. І, звісно ж, окрема подяка самому Павлу Худішу, за його невтомну роботу, глибокі дослідження та вагомі результати, і за те, що популяризує свої напрацювання у співпраці з нашим музеєм!
Михайло Лесів,
завідувач відділу науково-освітньої роботи.






Музейно-екскурсійна практика для студентів ФІМВ УжНУ

 У Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького продовжують знайомити студентів Ужгородського національного університету із особливостями роботи закладу. Сьогодні до нашого закладу завітали здобувачі вищої освіти 2 курсу факультету історії та міжнародних відносин УжНУ, які здобувають вищу освіту за напрямом підготовки 01 «Освіта/Педагогіка» / спеціальністю 014.03. «Середня освіта (Історія та громадська освіта)» під керівництвом старшого викладача кафедри Античності, Середньовіччя та історії України домодерної доби Вікторії Кузьми. Досвідом музейної роботи з ними ділилася завідувач сектору етнографії Василина Палинчак-Кутузова. Вона розповіла студентам про те, чим виділяється краєзнавчий музей як один із профілів музейних закладів, як ведеться поповнення фондових збірок та принципи ведення екскурсій. Окремо наголосила на важливості дотримання правильних умов зберігання різних груп експонатів, від чого залежить їх збереженість та цілісність. На прикладі музейних експозицій наглядно було продемонстровано принципи побудови виставок та експозицій і їх поєднання: ландшафтні («Природа Закарпаття»), історико-хронологічні («Закарпаття у VIII ст. – 1920 р.»), тематичні («За Україну, за її волю», «Артефакти середньовічної церкви» й «Замки Закарпаття»), ансамблеві («Кава на жорнах століть»). Студентам розповіли також про правильне розташування експонатів, щоб вони були доступні для зручного огляду відвідувачами, які способи й засоби застосовуються для якнайповнішого розкриття й представлення певної теми чи періоду. Звернули увагу практиканти і на те, наскільки важливими є етикетки, освітлення та кольорова гама при побудові виставок і експозицій.

Знайомлячись із роботою музею, її нюансами та особливостями, здобувачі освіти поглибили і свої знання з історії рідного краю, дізналися багато цікавого про життя попередніх мешканців замку, унікальні експонати, які зберігаються в нашому закладі. Все це допоможе їм більш точно та широко сформувати своє уявлення про минуле Закарпаття, традиції, звичаї та культуру його мешканців.
Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії





Квест до Міжнародного дня гір

 Щорічно 11 грудня відзначають Міжнародний день гір. Понад 80 % площі Закарпатської області займають Карпати. Щоб дізнатися про них більше цікавих фактів напередодні свята до музею завітали учні 7 в класу Ужгородського ліцею №5 ім. Івана Чендея разом зі своїм класним керівником Василиною Бреза.

Завідувачка сектору природи Руслана Джахман розповіла про особливість будови Карпат, найвищі вершини, флору й фауну і запропонувала дослідити замкову гору під час квесту «Живий світ замкової гори». Школярі поділилися на команди й шукали приміщення замку, в яких знаходилися основні локації. В бібліотеці – кросворд від Мавки, на виставці «Дикі комахи-запилювачі – невидимі герої природи» створювали готель для комах, в інших залах на них чекав карпатський квіз, сюрприз від білочки тощо. Знаходити завдання їм допомагала карта Ужгородського замку. Навіть дощова погода не помішала дітям пізнавати нові знання про флору й фауну замкової гори.
В кінці квесту всі отримали солодкі призи та яскраві наліпки із зображенням запилювачів від партнера музею Інституту еколого-релігійних студій. Квест показав, що пізнання рідного краю може бути захопливим, інтерактивним і корисним. Захід залишив по собі приємні враження, багато усмішок і найголовніше – знання про наші карпатські гори.
Руслана Джахман
Завідувач сектору природи





Запрошуємо на цікавий захід!

 


Запрошуємо на захід - "Закарпатський Бетлегем"

 


«Після геноциду: соціальна історія вцілілих у Голокості євреїв у Закарпатській Україні»

 Запрошуємо всіх на захопливу публічну лекцію від Павла Худіша - к.і.н., доцент каферди АЕК УжНУ, лектор Claims Conference University Partnership Program in Holocaust Studies.

Тема лекції: «Після геноциду: соціальна історія вцілілих у Голокості євреїв у Закарпатській Україні»
Друга світова війна та геноцид змінили етнічне обличчя краю, а повернення на Закарпаття вцілілих у Голокості євреїв відбувалося на тлі турбулентних подій: політичної невизначеності, післявоєнного економічного занепаду та соціальної нестабільності. У своєму дослідженні лектор зосереджується на вцілілих євреях не як на жертвах радянської дійсності, а як на активних людях, які дуже творчо використовували обмежені правові рамки та можливості для досягнення своїх ідеалів і цілей. Павло Худіш намагається продемонструвати, як пересічні люди, що вижили після геноциду, самі сприяли, пристосовувалися та формували широкі надіндивідуальні сили і структури, стаючи, за висловом німецького історика Альфа Людтке, «одночасно об'єктами історії, і її суб'єктами». Під час лекції ми будемо говорити про реституцію майна, реінтеграцію у нові соціально-політичні реалії та агентність вцілілих євреїв у Закарпатській Україні в 1944-1946 роках.
На фото в афіші: Роуз, Гелен і Джудіт Шварц на шляху додому з таборів до Підкарпатської Русі (1945).
📆 9 грудня
🕰️ 15:00
📍Ужгородський замок (Конференц-зал на другому поверсі адмінбудівлі)
Вхід безкоштовний



Відкриття виставки «Дикі комахи-запилювачі – невидимі герої природи»

 У Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького сьогодні відкрили виставку, присвячену комахам-запилювачам – маленьким, але надзвичайно важливим мешканцям нашої екосистеми. Виставка створена командою Інституту еколого-релігійних студій і покликана привернути увагу відвідувачів музею до ролі бджіл, джмелів, метеликів та інших запилювачів у збереженні біорізноманіття та продовольчої безпеки.

На відкритті виставки зібралися науковці, учні місцевих шкіл, природоохоронці та всі охочі, хто цікавиться світом природи. Модератором виставки виступила завідувачка сектору природи Руслана Джахман. Вона наголосила, що захід присвячений до Всесвітнього дня клімату, який відзначають 8 грудня. Вплив змін клімату на комах-запилювачів дуже відчутний. Вони не люблять ні надмірного холоду, ні надмірної спеки. Руслана Василівна також нагадала про співпрацю музею разом з Інститутом еколого-релігійних студій: спільні виставки, екологічні заходи тощо.
Директорка музею Ольга Шумовська також подякувала колегам за співпрацю і нагадала про те, що саме завдяки ЗСУ ми можемо зараз працювати та реалізовувати свої ідеї. Вона ж закликала вшанувати хвилиною мовчання всіх Воїнів, які віддали своє життя за нашу Батьківщину.
Всіх присутніх привітав керівник Інституту еколого-релігійних студій Олександр Бокотей. Він розповів про проєкт, який присвячений комахам-запилювачам і про їх важливість у природі та житті людини. Потім виступила керівниця дизайнерської групи Емілія Сливчук. Вона також поділилася своїми враженнями про роботу над виставкою та цікавими фактами про бджіл зі свого життя.
На відкритті були присутні й автори виставки, які працювали над науковою частиною, зокрема асистент кафедри зоології Львівського національного університету та зберігачка фондів Зоологічного музею Софія Питель-Гута та провідна наукова співробітниця Ужанського НПП Неля Коваль. Вони також подякували Інституту еколого-релігійних студій за можливість реалізувати свої наукові дослідження, а керівництву музею – за можливість презентувати виставку. Своїм відгуком про виставку поділився й досвідчений педагог та багаторічний керівник Закарпатського еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Геревич Олександр Васильович.
Виставка складається з 14 інформаційних банерів і працюватиме протягом двох тижнів. Запрошуємо жителів міста та гостей долучитися до знайомства з дивовижним світом запилювачів і зробити свій внесок у збереження природи – адже навіть один посаджений квітник може стати маленькою оазою для втомленої бджоли.
Руслана Джахман
Завідувач сектору природи







Деякі матеріали про українську хустку

 Сьогоднішній день, 7 грудня, в календарі – це День української хустки. І хоч це неофіційне свято, але воно є важливим для нашої культури й національної ідентичності, адже спрямоване на збереження традицій та символіки української хустки як оберегу, ознаки жіночої краси, мудрості та єдності українського народу. Сам День української хустки був започаткований у 2019 році.

Кілька днів тому, 4 грудня, в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького був проведений тематичний захід «Традиційне і сучасне закарпатської хустки», метою якого було ознайомити із різноманітністю цих головних уборів, їх призначенням й особливостями. Крім традиційних хусток різних районів Закарпаття із фондів нашого музею, були представлені й сучасні хустки від бренду Shpalta та художниці Оксани Брензович як елемент сучасного жіночого образу.
Сьогодні ж, у саме свято, ми б хотіли представити вашій увазі деякі ілюстративні матеріали з збірок нашого музею, які репрезентують хустки з інших регіонів України. Це, зокрема, філателістичні експонати – марки Укрпошти із серії «Традиційні головні убори українців». Цю серію з 12 марок випускали протягом 2006-2008 роках. Представлені тут зображення демонструють автентичні жіночі убори з різних регіонів України (хустки, намітки, очіпки), які показують багатство української культури. Тут жінки в убрусі та хутряній шапці (Київська Русь, ХІ-ХІV ст.), в хустках (Київщина, ХІХ-поч. XX ст.), в намітці (Західне Полісся, ХVІІІ-поч. ХХ ст. та Гуцульщина, ХVІІІ-ХІХст.), в хустці (Гуцульщина, кінець ХІХ-поч. XX ст. та Центральна Україна, XX ст.), очіпку (Полтавщина, ХІХ-поч. XX ст.), в очіпку (Полтавщина, ХІХ-поч. XX ст.) та в хустці на очіпку (Чернігівщина, кінець ХІХ-поч. XX ст.).
Інтерес викликає й українознавча література, яка теж містить зображення жіночих головних уборів з різних місцевостей нашої держави. До прикладу, у посібнику «Культура і побут населення України» (Київ, 1991), який знаходиться у книжковому фонді бібліотеки нашого музею, наведені зображення жіночого вбрання голови (за Ф. Вовком) та традиційного одягу мешканців регіонів України (за Ю. Павловичем, З. Васіною, Т. Ніколаєвою, О. Слінчак). Географічно вони охоплюють Київщину, Полтавщину, Наддніпрянщину, Гуцульщину, Поділля, Волинь тощо.
Як бачимо, способів зав’язування та носіння хустки на теренах української держави було чимало. Та поєднує їх одне – хустка виконувала роль не лише як елемент одягу, а й як визначних соціального та економічного статусу жінки і її сім’ї. Була це і обрядова річ, яку використовували для захисту, як оберіг або ж щоб дарувати вроду й щастя. Тож не тільки в День української хустки пам’ятаймо про звичаї й традиції, пов’язані з цим предметом одягу.
Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії






6 грудня брама Ужгородського замку відчинились для гостей навіть вночі.

 Адже саме сьогодні, в День святого Миколая, ЗОКМ ім. Т. Легоцького, у співпраці з Іриною Газій, яка наразі очолює Асоціацію фахівців туристичного супроводу Закарпаття, спільно організували для всіх охочих вечірню екскурсію в Ужгородському замку.

Сьогоднішній день, котрий за добрим звичаєм супроводжується отриманням різних подарунків від святого Миколая, став чудовим приводом зробити чимало корисних і приємних справ. А тому і була організована така чудова екскурсія. Яка, по-перше, стала гарним подарунком для всіх, хто до нас сьогодні завітав, а по-друге, стала можливістю виконати благородну місію - зібрати донати для наших ЗСУ і конкретно для для 128 Окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
В такий спосіб, кожен хто сьогодні в подарунок отримав екскурсію по нічному замку, і сам, задонативши, зробив подарунок для наших військових, адже сьогодні не тільки День святого Миколая, але і день наших незламних Збройних Сил України, яким ми так щиро вдячні за їх подвиг і можливість жити, працювати і розвивати нашу країну!
Тому така ініціатива стала чудовим способом поєднати приємне з корисним, поринути в атмосферу минулих століть нашої історії, допомогти нашій армії, і тим самим, зробити нашу країну і цей світ трішечки кращим! Свідомішим, добрішим, веселішим і, як усі ми сподіваємось, зовсім скоро - мирним! І наш музей, усіма своїми можливостями, продовжує працювати задля цього!
Михайло Лесів,
завідувач відділу науково-освітньої роботи




Волонтерство в музеї: донат задля перемоги


 5 грудня 2025 року, у рамках відзначення Всесвітнього дня волонтера, в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького відбулася волонтерська акція «Донат зроблено! Історія триває!», спрямована на підтримку військовослужбовців 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Захід об’єднав працівників музею, відвідувачів та всіх охочих долучитися до допомоги українським захисникам у час війни. Найближчим часом кошти будуть передані представнику 128-ї ОГШБр. Відзначимо, що музей має досвід проведення подібних волонтерських акцій на підтримку ЗСУ.

Одним із центральних елементів акції стала благодійна лотерея, де кожен міг зробити донат і отримати шанс виграти книгу «Геста Гунґарорум».
Акція «Донат зроблено! Історія триває!» стала не просто благодійним заходом, а прикладом єдності та активної громадянської позиції. У час війни кожна ініціатива, спрямована на підтримку військових, набуває особливої ваги. Допомагаючи захисникам, громада демонструє свою стійкість, незламність та усвідомлення спільної відповідальності за майбутнє.
Для Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького такі події є природним продовженням його місії. Музей не лише зберігає й популяризує історичну спадщину краю, а й виступає простором солідарності, де минуле перегукується з сучасністю. Підтримка української армії – це свідомий крок у межах культурної установи, яка розуміє: історія твориться сьогодні, і її учасниками є всі, хто не стоїть осторонь.
Таким чином, акція стала яскравим прикладом того, як культура й волонтерство можуть взаємодіяти, підсилюючи одне одного у важливій справі – наближенні перемоги та збереженні національної пам’яті.
Лариса Ганусинець,
провідний науковий співробітник
відділу новітньої історії, меморіального музею-кімнати А. Волошина
Наталія Сачавська,
завідувачка бібліотеки Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького




День Святого Миколая (Міклоша) по-музейному

 5 грудня, в чудовій другій залі експозиції «Історія Закарпаття від VIII ст. – по 1919 р.», котра репрезентує часи графа Міклоша Берчені та його дружини, графині Крістіни Чакі, відбулась неймовірно цікава та захоплива лекція від завідувача відділу історії та краєзнавства – Валерії Русин.

Сама лекція стала присвятою постаті Міклоша Берчені на честь 360-річчя від Дня його народження. До слова, одна лише дата його народження, довгий час була предметом дискусій, проте, як вдалось достеменно встановити, він народився саме 6 грудня 1655 року в Теметвині (нині село на території Словаччини), а тому напередодні цього дня, Валерія Русин, вирішила згадати його постать саме прочитанням лекції.
Насправді історія Мклоша Берчені, вже досить детально описана представниками історичної науки з різних країн, є доволі повною та цілісною. А тому Валерія Русин, намагалась зупинитися саме на тих моментах, котрі ще не відомі широкому загалу, і котрі дають можливість по-новому подивитися на постать легендарного графа.
Відтак, в притаманній їй, артистичній і надзвичайно цікавій манері, лекторка розповіла цілу низку деталей його біографії, що, в тому числі, конкретно пов’язані і з Ужгородським замком. Йшлося і про специфічні обставини придбання ним замку, особливості укладання всіх його шлюбів, про історію перебудови ним замку в кінці XVII – і на початку XVIII ст., різні нюанси і перипетії, котрі Берчені довелося пережити під час угорської національно-визвольної війни (1703 – 1711 рр.), його фінальні роки життя тощо. Особливо цікавими в цьому контексті виявилися дослідження Калмана Толлі, котрий з великим захопленням дослідував біографію Берчені, залишив по собі чимало праць, що йому присвячені і які активно цитувала лекторка.
Окрім того, особливу увагу було привернуто і до постаті Міклоша Берчені в живописній спадщині, адже, як виявилося, він приваблював багатьох митців різних часів, котрі з особистим захватом писали його портрети, значна частина з яких збереглась і до нині. Власне їх лекторка і демонструвала слухачам при допомозі презентації, а також оповідала історію конкретних робіт. Серед них, до прикладу, робота Андора Новака, що свого часу представлялась у великій залі комітатської управи Унгвара. Її описи збереглись в газеті «Унг» за 1910 рік (№18, 2 березня), що яскраво демонструють всю повноту захоплення його постаттю серед тодішнього суспільства.
Як і тоді, так і сьогодні, Міклош Берчені привертає до себе увагу сучасної спільноти, як з числа істориків та дослідників, так і з числа пересічних громадян. Адже його історична спадщина, залишила по собі один з найпомітніших слідів в історії Ужгородського замку, міста Ужгорода, Закарпаття в цілому, а також в історії наших сусідніх держав. Тому пам'ять про нього достойно бережена і зараз, що особливо яскраво відчувається саме в Ужгородському замку, де в пам'ять про нього в 2011 році було встановлено його погруддя і якому представлена частина експозиції «Історія Закарпаття від VIII ст. – по 1919 р.». А сьогоднішня лекція стала черговим приводом, пригадати його ім’я, його історію та спадщину котру він залишив по собі.
Що особливо приємно, лекція супроводжувалась багатьма коментарями та активним обговоренням різних аспектів з біографії Берчені, по завершенні. Тому це яскравий доказ того, що його постать до сих пір залишається актуальною, є предметом багатьох дискусій, а відтак, багатьох цікавий наукових відкриттів. Саме тому директорка музею Ольга Шумовська, закликала всіх дослідників та краєзнавців до активної співпраці з нашим музеєм, адже кожен з нас, хто робить, хай і маленькі, але певні історичні відкриття, може стати частиною масштабного спільного проекту, що дасть нам змогу, отримати повну картину бажаного і, в такий спосіб, можливість, якомога повніше представляти історію нашого краю в музеї та популяризувати її серед наших відвідувачів.
І насамкінець, щиро дякуємо всім нашим відвідувачам, котрі у великій кількості сьогодні завітали до нас лекцію, взяли активну участь в обговоренні і стали частиною нашої музейної родини, яка так щиро цікавиться минулим нашого краю і активно працює для його успішного майбутнього. Чекаємо на всіх знову в гостях в замку, попереду ще більше цікавих заходів і ще більше цікавих і нових відкриттів.
Михайло Лесів,
завідувач відділу науково-освітньої роботи.






День Святого Миколая (Міклоша) по-музейному (відео)


 

День Святого Миколая (Міклоша) по-музейному (відео)

Невеличкий подарунок від музейників до Дня св. Миколая, для учнів…

 5 грудня ЗОКМ ім. Т. Легоцького відвідали учні 1-3 курсів Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти», щоб побувати на спеціальній безкоштовній екскурсії, котру ми підготували для них в рамках циклу наших заходів напередодні Дня святого Миколая.

Для них був підібраний спеціальний маршрут, що охопив саме ті експозиції, котрі безпосередньо цікавили самих учнів, адже деякі з них уже бували в стінах нашого музею, а тому ми постарались розповісти для них щось нове і саме з переліку тих тем, що найбільше їм відгукувались.
Відтак, ми пройшлись з ними залом «Замки Закарпаття», котрий учні ще не бачили і який викликав в підлітків особливий інтерес та цілу низку питань з історії різних видів озброєнь, що використовувалися під час оборони та штурмів замкових споруд, оглянули наш спеціальний інфобокс, з котрого дізналися багато нового з історії різних замків, що колись були на території Закарпаття, поговорили про окремі архітектурні деталі безпосередньо Ужгородського замку, котрі виконували оборонні функції тощо.
Схожим чином, наших відвідувачів зацікавив і новий інфобокс в експозиції, котра представляє археологічні знахідки з руїн замкової церкви св. Юрія. З нього ми змогли розглянути світлини різних років, що демонструють процес розкопок, побачити 3д візуалізацію самої церкви, яка була створена нашою художницею Оленою Еврій, роздивитись всі знахідки в деталях при допомозі якісний збільшених світлин окремих артефактів тощо.
Тематика археології та зброї стала провідною для нас сьогодні, тому додатково ми оглянули зали «Холодної та вогнепальної зброї XVI – XX ст.», а також зал, що демонструє археологічну спадщину Тиводара Легоцького.
Для нас, музейників, завжди радісно бачити такий жвавий інтерес до історичної спадщини нашого краю серед представників молоді, адже вивчення і знання історії, є одним з наріжних каменів громадянського патріотичного суспільства, котре свідоме питань власного минулого, а від того, може сміливіше і впевненіше рухатись до майбутнього.
Тому дякуємо нашим гостям за такий теплий візит, за їх щирий інтерес до історії та нашого музею, і за те, що напередодні Дня св. Миколая, серед всього іншого, забажали також отримати саме екскурсію в нашому музеї, в якості своєрідного подарунку для себе. Ми зі свого боку, щиро їм його надали і вважаємо, що наша благодійна і просвітницька місія, таким чином, повністю виконана. Чекаємо на Вас знову в гості!
Михайло Лесів,
завідувач відділу науково-освітньої роботи.




«Код мужності: історія та сучасність Збройних Сил України» Просвітницький захід до Дня Збройних Сил України (відео)


 

«Код мужності: історія та сучасність Збройних Сил України» Просвітницький захід до Дня Збройних Сил України

 5 грудня 2025 року об 11.00 год. у конференц-залі Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького відбувся просвітницький захід «Код мужності: історія та сучасність Збройних Сил України». Він був присвячений Дню Збройних Сил України, який щорічно відзначається 6 грудня. Ця дата має глибоке історичне коріння та символізує тяглість української військової традиції – від козацьких часів до сучасної професійної армії. Саме цього дня у 1991 році Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Збройні Сили України», що стало ключовим кроком у формуванні незалежної національної армії.

Просвітницький захід розпочався зі хвилини мовчання, якою учасники вшанували пам'ять полеглих захисників і захисниць України, а також мирних громадян, що стали жертвами російської агресії. З промовою виступила директорка музею Ольга Шумовська, яка привітала військових зі святом та подякувала за їх щоденний подвиг під час російсько-української війни. Водночас вона наголосила, що музей під час війни набув нової, стратегічно важливої ролі. Він уже не обмежується роллю збереження історичних артефактів, а діє як важливий елемент забезпечення суспільної стійкості, зміцнення інформаційної безпеки та підтримки культурного фронту.
Головним спікером заходу виступив офіцер, військовослужбовець 101 Закарпатської бригади ТРО Павло Величко, який поділився з присутніми власним досвідом участі у бойових діях в лавах ЗСУ. Його розповідь стала важливою частиною події, адже надала аудиторії можливість почути безпосереднє свідчення учасника війни, зрозуміти реальні виклики, із якими стикаються українські захисники, та усвідомити ціну, яку щоденно платить Україна за свободу й безпеку.
Виступ Павла Величка викликав великий інтерес у аудиторії, яка складалася з старшокласників приватного ліцею «Гірчичне зерно», які відвідали просвітницький захід в музеї зі своїм вчителем історії Мирославом Ігнатолею. Учні мали можливість поставити запитання спікеру та отримати вичерпні відповіді. У рамках заходу для старшокласників була проведена тематична екскурсія експозиціями музею, присвяченим російсько-українській війні. Її фахово провів завідувач відділу новітньої історії, Меморіального музею-кімнати А. Волошина Михайло Джахман.
Особливий інтерес учнів викликала експозиція «За Україну, за її волю», яка присвячена російсько-українській війні. Хронологічно вона охоплює період (2013 – 2025 рр.) наповнений трагічними подіями в сучасній історії України. Експозиція відповідає ключовим принципам меморіалізації російської-української війни, які розроблені Українським інститутом національної пам’яті із залученням широкого кола експертів.
При створенні виставки основну увагу сконцентровано на місцевій історії, героях та свідках війни. Тут представлено невелику частину від того, що вдалося зібрати музейниками, а це в свою чергу незначна частина від того, що потрібно показувати і про що розповідати.
Назва експозиції «За Україну, за її волю» – це рядок із пісні слова якої написав Микола Вороний у далекому 1917 році. Ця маршова пісня стала гімном всіх борців за Українську державність ХХ століття. Під неї йшли у бій Українські Січові Стрілці, учасники національних змагань 1917 – 1919 рр., січовики Карпатської України. І от через століття українці знову вимушені виборювати свою державність у великій війні.
Центральне місце експозиції займає музейна інсталяція, яка символізує російську агресію проти України. Тут виставлено уламки смертоносної зброї, якою понад три роки обстрілюють позиції українських бійців, знищують міста, інфраструктуру та цивільних мешканців. Поряд – взірці трофейної зброї та амуніції, здобуті українськими воїнами в боях та згодом передані до нашого музею. В експозиції представлено зброю, яку використовують ЗСУ і, зокрема, ту, яка передана союзниками України. На виставці також експонуються бойові прапори військових підрозділів із Закарпаття
День Збройних Сил України, який щорічно відзначається 6 грудня, має глибоке історичне коріння та символізує тяглість української військової традиції – від козацьких часів до сучасної професійної армії. Саме цього дня у 1991 році Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Збройні Сили України», що стало ключовим кроком у формуванні незалежної національної армії.
Сучасні Збройні Сили України пройшли складний шлях становлення, реформ та випробувань. З 2014 року українська армія стала щитом держави перед зовнішньою агресією, а з 2022 року – символом світової боротьби за свободу й демократичні цінності. Воїни ЗСУ нині демонструють героїзм і стійкість, гідні своїх попередників, продовжуючи столітню традицію захисту української державності.
Михайло Джахман,
завідувач відділу новітньої історії,
Меморільного музею-кімнати А. Волошина








«Традиційне і сучасне закарпатської хустки» - захід до Дня української хустки відбувся у музеї (відео)


 

«Традиційне і сучасне закарпатської хустки» - захід до Дня української хустки відбувся у музеї

 Починаючи із 2019 р., 7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Це неофіційне свято, яке було започатковане для збереження національних традицій, краси та символізму української хустки. Цей день був започаткований за ініціативи вінничанки, депутатки Вінницької обласної ради, президента Міжнародного Клубу Успішних Жінок України Людмили Станіславенко. Задум підтримали громадські діячі, актори та успішні жінки з України та усього світу.

Цьогоріч у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького вперше було проведено захід до Дня української хустки, який об’єднав у собі як традиційні, так і сучасні хустки Закарпаття. Модерував його проведення завідувач науково-освітнього відділу музею Михайло Лесів, який наголосив на важливості проведення таких подій саме у музеї, який є провідним місцем у культурному житті краю. Подібні заходи демонструють, яким багатим і різностороннім є культурний спадок нашого народу. Берегти його – одне із основних завдань нашого музею, саме за нього зараз воює наша держава і віддають свої життя воїни. Пам'ять тих, хто стоїть на захисті України, віддав свої життя за нашу свободу, можливість жити у вільній державі й берегти історію й культуру, присутні вшанували хвилиною мовчання.
Директор музею Ольга Шумовська, яка виступила із вітальним словом, підкреслила важливість хустки для жінки. Це те, що так чи інакше супроводжує дівчину від народження протягом усього життя. І знати витоки, берегти пам'ять предків, їх традиції – це те, над чим працює музей. День української хустки – ще одна можливість нагадати про звичаї, роль і місце кожного елементу одягу в житті людини, адже для наших пращурів кожен атрибут мав значення. Зараз, напередодні зимових свят, варто згадати про значення хустки, адже відвідуючи церкву чи готуючи подарунок, ми маємо ще одну можливість через цей головний убір доєднатися до традицій, пов’язаних із ним.
Автор ідеї, завідувач сектору етнографії Василина Палинчак-Кутузова коротко розповіла, яку роль хустка займала в традиційному жіночому костюмі населення Закарпаття, деякі особливості її носіння. Вона ознайомила присутніх із хустками з фондової колекції музею, які були представлені на виставці. Тут – «платини», «хустя», «фустки», «ширинки», «кестемани» із Перечинщини, Міжгірщини, Рахівщини, Тячівщини, Берегівщини, Свалявщини, які хронологічно належать до періоду 30-50-х років минулого століття. Є й такі, які виготовлені із фабричного полотна і декоровані ручною вишивкою, притаманною для того чи іншого локального комплексу. Наприкінці її виступу гості заходу ознайомилися із відеодемонстрацією одного із способів зав’язування хустки, який побутував серед волинян.
Чудовим продовженням заходу була участь у ньому художниці Оксани Брензович та засновниці бренду Shpalta Альони Загоруйко.
Сучасна українська художниця Оксана Брензович – мисткиня з Ужгорода, яка працює у жанрі абстрактного експресіонізму. Її творчість поєднує глибокі емоції, філософські ідеї та яскраву колористику. Про хустки вона говорить так: «Мої хустки — це друге життя моїх картин. Картини знаходяться в приватних колекціях та фондах музею, галереї, а хустка залишається відкритою для глядача. Так було й у Литві: картину придбав колекціонер, а завдяки хусткам — у співпраці з музеєм — її життя продовжується. Для мене це культурна дипломатія: коли мистецтво подорожує між містами й країнами та залишає після себе слід. це особлива форма присутності мистецтва: картина має своє життя, а хустка — продовжує його поруч із тими, хто відчув її енергію». На заході вона представила 5 своїх робіт – хустки «Крижана мелодія», «Сила квітки», «Червона калина», «Мак», «Тризуб. Кольори свободи». Всі вони натхенні українськими традиціями, пейзажами і переплітаються із сучасними їх трактуваннями. Також присутні мали змогу ознайомитися із відео-роликом про творчість художниці.
Засновниця бренду Shpalta Альона Загоруйко наголосила, що хустка для неї – це про традиції, про щось глибоке, споконвічне, що передається з роду в рід, що свідчить про зв'язок поколінь і зв'язок із домом. Кожен виріб бренду – з історією чи про історію. Хустки, які вони виготовляють, доносять до людей не лише традиції, а й багатство і різноманіття нашого спадку. Кожний виріб несе в собі зашифровану символіку, яка поєднує покоління. Чимало хусток у них – про Закарпаття, його неповторну природу, людей, звичаї. Це допомагає популяризувати регіон далеко за межами нашої країни, адже вироби бренду активно продаються за кордоном. І представлені навіть у Європарламенті та мають патріотичну символіку. Виступ пані Альони був продовжений цікавим майстер-класом із стилізації хустки. У її виконанні відвідувачі заходу змогли ознайомитися із різними способами носіння цього аксесуару, який допоможе виділити образ і запам’ятатися. Продемонструвала вона особливості стилізації і чоловічої хустки-паше, і жіночої хустини. Насамкінець було продемонстровано коротке відео про продукцію бренду.
Дякуємо нашим гостям за участь у заході та підтримку й активну пропаганду української культури. І нехай сьогоднішня подія в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького й подалі надихає на добрі справи та єднає всіх у спільних цінностях заради майбутнього України.
Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії








«Волонтери: спільнота сили»: у Закарпатському ОКМ ім. Т. Легоцького відбувся просвітницький захід до Всесвітнього дня волонтера

 4 грудня 2025 р. у каплиці Ужгородського замку Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького відбувся просвітницький захід «Волонтери: спільнота сили», приcвячений до Всесвітнього дня волонтера. Подія зібрала волонтерів, активних громадян, студентів та всіх тих, хто прагне робити світ кращим.

Всесвітній день волонтера був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1985 році як визнання вагомого внеску добровольців у розвиток суспільства та зміцнення миру. Його щорічно відзначають в Україні 5 грудня. Для нас це нагода висловити вдячність людям, що безоплатно допомагають іншим, підтримують громади та беруть участь у соціально важливих ініціативах. Волонтерська діяльність охоплює найрізноманітніші сфери: від опіки над дітьми та літніми людьми до допомоги Збройним Силам України у час війни.
До учасників заходу звернулася директорка музею Ольга Шумовська, яка подякувала волонтерам за їхню невтомну працю та наголосила на ролі громадської активності у зміцненні суспільства. Вона розповіла й про волонтерську діяльність самого музею, яка особливо активізувалася з початком повномасштабної війни. Заклад організовує збір коштів на потреби ЗСУ, проводить гуманітарні акції для внутрішньо переміщених осіб, надає музейні простори для зустрічей громадських ініціатив, підтримує культурні та інформаційні проєкти, спрямовані на зміцнення єдності громади. Ольга Шумовська підкреслила, що музей – це не лише місце збереження історії, а й активний учасник соціального життя, який підтримує розвиток місцевої спільноти.
Просвітницький захід «Волонтери: спільнота сили» у музейній каплиці став простором для діалогу, взаємопідтримки та натхнення. Головними спікерами виступили представники Волонтаріату Ужгородського національного університету на чолі з головою правління Крістіною Товт. Пані Крістіна розповіла присутнім на заході про історію створення Волонтаріату, його ключові ініціативи та проєкти: благодійні акції на підтримку ЗСУ, допомогу внутрішньо переміщеним особам, дитячим будинкам тощо. Вона також наголосила на важливості залучення молоді до волонтерського руху, адже саме небайдужість і готовність діяти формують сильне та згуртоване суспільство. Окремо Крістіна Товт зупинилася на важливості співпраці між волонтерськими організаціями. Об’єднавши ресурси, досвід і людський потенціал, волонтери можуть швидше реагувати на потреби, уникати дублювання роботи та допомагати більш адресно. Спільні дії створюють синергію: кожна команда привносить свої сильні сторони, а разом вони досягають результатів, які неможливі поодинці. Таке партнерство, як відзначила пані Крістіна, формує широку мережу підтримки, підвищує довіру суспільства й демонструє, що єдність та взаємодопомога – ключ до розв’язання складних викликів та досягнення спільної мети.
Учасник Волонтаріату Ігор Прохненко поділився власним досвідом, підкресливши, що волонтерство починається з простого бажання допомогти. Він зазначив, що кожен маленький крок, участь у зборі, передача речей, підтримка акції чи просто небайдужість, поступово перетворюється на системну працю, яка приносить реальні зміни. За його словами, найважливіше – не боятися робити перший крок, адже саме так народжується справжня культура підтримки та взаємодопомоги.
Просвітницький захід «Волонтери: спільнота сили» у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького став нагадуванням про силу людяності й солідарності. Організатори та учасники запросили всіх охочих долучатися до волонтерського руху, підтримувати одне одного та творити добро щодня, адже саме з маленьких кроків починаються великі зміни.
Ігор Шніцер,
к.н.і., старший науковий співробітник відділу новітньої історії, Меморіального музею кімнати А. Волошина