Бронзовий вік на Закарпатті

БРО́НЗОВИЙ ВІК – культурно-історичний період в історії людства, коли набули поширення вироби з бронзи (штучний сплав міді з оловом, миш’яком, свинцем тощо). Вироби з бронзи використовувалися поряд із кам’яними, поступово їх витісняючи. Бронзовий вік прийшов на зміну мідному, оскільки бронза плавиться легше, вироби з неї твердіші й гостріші від мідних. 




Серед археологічних артефактів доби бронзи (1900–800 рік до н. е.), що служать джерельною базою для вивчення історії краю, вагоме місце належить знахідкам бронзових скарбів, у складі яких знаряддя праці, зброя, прикраси, побутові речі. 

Вивчення бронзових скарбів Закарпаття розпочалося ще в середині XIX ст. завдяки зусиллям збирача місцевих старожитностей Тиводара Легоцького. Будучи адвокатом домінії графів Шенборнів у Березькому комітаті, він створив групи громадських кореспондентів з місцевої інтелігенції (нотарі, вчителі, священики, службовці лісних управ), за допомогою яких збирав старожитності краю, у тому числі й бронзові скарби та поодинокі речі. Це був період, коли археологічна наука в Європі тільки зароджувалася і там проходило інтенсивне накопичення археологічних артефактів. Завдяки старанням Т.Легоцького наш край у цій справі не відставав від таких країн, як Франція, Великобританія, Італія, Австрія. З середини XIX ст. і до початку ХХ ст. його колекція збагатилася на 51 скарб та значну кількість речових знахідок і вважалася однією з найбільших в Австро-Угорщині.




Що саме слід розуміти під поняттям «скарб»? Насамперед ним не можуть бути випадково загублені речі. Скарб є результатом свідомої дії людини і, як правило, складається з двох та більше навмисно схованих предметів. Як вважає більша частина дослідників, практика ховати речі в населення Тисо-Дунайського басейну має глибокі традиції. Вона найчастіше пов’язана з давнім віруванням – не дозволити ворогам оволодіти особистими речами їхніх власників, наділеними захисними функціями. Тому дії із закопування речей не випадкові. Є кілька причин, які викликали ховання коштовних речей. Головна з них – напад чужоземців на місцеве населення та пов’язаний з цим відхід з насиджених місць. Раптовий відхід міг бути спричинений також хворобою, природними катаклізмами: землетрусом, вогнем, повінню тощо. Залежно від асортименту речей скарби можна поділити на змішані (знаряддя праці, зброя, прикраси, побутові речі) та видові. Останні складаються виключно зі знарядь праці, зброї, прикрас чи побутових речей.





Найбільше скарбів було знайдено в роки інтенсивного розорювання земель і пасовиськ, тобто в другій половині XIX – першій половині XX ст. Хронологічно вони охоплюють час з кінця середньої бронзи і закінчуються добою пізньої бронзи і ранньозалізним віком, що в абсолютному датуванні відповідає ХV–XIV – IX–VIII ст. до н. е.

Як відомо, оригінальне бронзоливарне виробництво східнокарпатського регіону видозмінювалося і розвивалося під впливом досягнень двох великих європейських культурно-соціальних спільнот, якими були курганна культура і культура поховальних урн. Виробниками і користувачами виробів з бронзи були носії отоманської, станівської, беркес-демечерської та гавської культур і культурних груп. 








Знахідки бронзових скарбів скоро можна буде побачити у ЗОКМ ім. Т. Легоцького. 

Завідувач сектору археології О.Ю. Шумовська