.jpg)
.jpg)
27 лютого 2009 року рішенням №781 Закарпатської обласної ради V скликання був затверджений прапор Закарпатської області, який дуже схожий на державний прапор України. Він являє собою прямокутне полотнище, на якому у горизонтальному напрямку розміщені одинакові горизонтальні смуги синього і жовтого кольорів. У крижі прапора на синій смузі розміщено рівновіддалений від усіх трьох країв смуги на одну третину своєї ширини герб Закарпатської області. Його офіційному прийняттю передувала багаторічна історія.Такі барви зустрічаються у прапорництві Закарпаття з 1709 року, саме тому їх і обрали. Це кольори, які використовувалися в символіці Мукачівської греко-католицької єпархії. У експозиції Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького «З історії духовної культури Закарпаття ХVІІ – початку ХХ ст.» виставлено елемент кінської збруї (шлею), яку імператриця Австрійської монархії Марія Терезія (1717 – 1780) подарувала єпископу просвітителю Андрію Бачинському (1732 – 1809). Вона виконана у синьо-жовтих тонах.
Основні етапи державотворчої діяльності в нашому краї: Гуцульська республіка (січень-травень 1919 р.) та Всенародні збори у Хусті (21 січня 1919 р.) на яких було прийнято рішення про приєднання до України також проходили під синьо-жовтими стягами. У Хусті тоді зібралося 420 делегатів від 176 населених пунктів. Збори розпочали свою роботу зі Служби Божої о 9 год. По службі священник Парканій освятив синьо-жовтий прапор. Редактор тижневика «Руська Крайна» В. Вишнянського (о. Віктор Желтвай), як очевидець детально описав перебіг і атмосферу цих зборів.
У фондах музею також зберігається «Протокол зборів Марамороської руської (української) ради від 18 грудня 1918 р.». Так от в ньому йде мова про те, що всі обрані члени Марамороської руської (української) ради на синьо-жовтому прапорі склали присягу (божбу) з словами: «Я божуся єдному, живому и всемогущому Богу, що права народу вірно боронити, народ заступати и волю его заповняти буду. Так ми Боже помагай». До Чехословацької республіки Закарпаття входило також під синьо-жовтими стягами.
В часописі «Українське слово» від 3 січня 1935 року вміщена замітка «Синьо-жовтий стає краєвим прапором». Тут подана інформація про те, що згідно розпорядження президії Крайового Уряду в Ужгороді за підписом віце-президента Антоніна Розсипала від 15. ХІІ. 1934 р. синьо-жовтий прапор офіційно можна використовувати як земський (краєвий) прапор Підкарпатської Русі. Згідно розпорядження, яке було розіслано всім окружним урядам та поліцейським управам, на всі державні, земські та народні свята дозволялося вивішувати поряд з державним чехословацьким прапором з лівої сторони жовто-синій стяг. Також можна було носити жовто-сині стрічки на одязі. До цього часу офіційного дозволу на використання синьо-жовтої крайової символіки від чехословацької влади не було.
Цікаву інформацію знаходимо в періодичних виданнях за 1930-ті роки про використання синьо-жовтих прапорів в дні народних, релігійних свят і навіть на весіллях. Зокрема на весіллі просвітян В. Клепаря та Г. Сороки в Н. Студеному влітку 1935 року дружба ніс жовто-синій прапор з червоною стрічкою, а інші гості мали приколоті жовто-сині стрічки.
У другій половині 1930-их років в нашому краї починають широко використовувати жовто-сині прапори. Ця традиція продовжилася і в період Карпатської України 1938 – 1939 років. Жовто-синій прапор масово застосовували на всіх подіях та вивішували на всіх адміністративних, освітніх та інших будівлях. На засіданні Сойму 15 березня 1939 р. було затверджено і державні символи української незалежної держави Карпатська Україна: синьо-жовтий прапор, герб та гімн «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». На багатьох світлинах, виставлених в експозиції музею «Карпатська Україна. 1938 – 1939», можна побачити жовто-сині прапори на будівлях та урочистих подіях