14 серпня відзначають Всесвітній день ящірки. Це свято не має якоїсь особливої історії. Його придумали ініціатори, любителі природи для того, щоб привернути увагу до цих дивовижних істот, які відіграють важливу роль у різноманітних екосистемах. Ми теж підтримуємо хорошу ініціативу й пропонуємо вам дізнатися більше про їхнє життя.
Ящірки, як і змії та черепахи, належать до класу Плазуни або Рептилії. Вони холоднокровні, мають суху шкіру, вкриту лусочками, розмножуються на суші та ведуть денний спосіб життя. Загалом в Україні є тринадцять видів, а на Закарпатті – чотири. Найбільш поширеною й відомою по всій території нашого краю є ящірка прудка. Її ми найчастіше зустрічаємо як у природному середовищі, так і в культурних ландшафтах. Деколи може грітися на руїнах церкви в парку Ужгородського замку. Сама назва говорить про те, що вона дуже швидко рухається. Прудка ящірка раптово може з’явитися у вас під ногами під час мандрівки й так само швидко зникнути. Довжина тіла разом із хвостом, який у разі небезпеки може залишити, досягає до 25 см. Забарвлення тіла дуже мінливе. Самці здебільшого жовто-бурі, а в шлюбний період стають зеленими. Самки зазвичай жовто-коричневі. Черево в обох статей зеленувате або жовтувате. Характерною ознакою для цього виду є наявність темно обрамлених білих плям з обох боків тулуба.
У кінці квітня – на початку травня відбувається спарювання. Самки й самці деякий час можуть триматися разом. На початку літа самка відкладає від 4 до 15 яєць у нірку глибиною 6-7 см і засипає землею. Молоді ящірки з’являються в середині липня і турбуються про себе вже самі.
На відміну від прудких ящірок, які є скрізь, зелених ми не часто можемо зустріти. Це рідкісний вид і занесений до Червоної книги України. Дорослі особини зверху яскраво або темно-зелені з жовтими та чорними плямами, черево в самців жовте, у самок – світліше. Під час розмноження можуть змінювати забарвлення: горло в самців стає блакитним, а в самок – зеленим з мармуровим візерунком. Довжина тіла разом із хвостом може досягати до 40 см. Зелені ящірки ведуть активний спосіб життя й дуже швидко рухаються, але якщо літо спекотне, то вони можуть влаштувати собі сієсту та впасти в сплячку.
Найменшою з усіх наших ящірок є ящірка живородна. Її довжина тіла разом із хвостом становить 12-18 см. Вона трапляється частіше в гірських районах і навіть на полонинах. Забарвлення тіла в неї мінливе. Дорослі особини можуть бути бурими, зеленуватими, коричнуватими, а то й чорними зверху, а знизу червоноцегляні (самці) або жовті та білі (самки). Уздовж спини виділяється чорна вузька смужка, а на боках тулуба розташовані ширші смуги. У молодих живородних ящірок малюнок на спині відсутній. Самки не відкладають яйця, а народжують у серпні маленьких ящірок у прозорих оболонках, від яких вони швидко позбавляються.
Зовсім не схожа на своїх родичів веретільниця східна. Вона нагадує змію завдовжки до 50 см і через це її люди часто свідомо знищують. У природі Закарпаття ці ящірки зустрічаються досить часто і хоч вони мають незвичний вигляд, але у них є повіки, на відміну від змій, і легко можуть «подарувати» свого хвоста тому, хто їх впіймає. Дорослі особини мають буре забарвлення, а для самців характерні ще блакитні плямки по всьому тілу, які особливо виділяються під час розмноження. Як і живородні ящірки, веретільниці не відкладають яйця, а виношують до народження малих.
Часто до ящірок відносять і саламандру плямисту. Вона хоч зовнішньо схожа на них, але належить до класу Земноводні і є «родичкою» жаб, ропух та тритонів.
Уже через пару місяців ящірки будуть шукати собі затишні нірки для зимівлі, але зараз вони ведуть ще активний спосіб життя й у нас є всі шанси зустрітися з ними. Пам’ятаймо, що в природі кожен вид цінний, тому не треба їх чіпати, лякати та знищувати лише через те, що нам не подобається їхній вигляд.
Руслана Джахман,
завідувач сектору природи
