9 листопада українці у всьому світі відзначають надзвичайно важливе свято – День української писемності та мови.
Це свято започаткували ще у 1997 році, коли президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови у консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови».
У Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького проводився освітньо-пізнавальний захід для учнівської молоді «Історія української писемності».
«Мова – душа народу. Відібрати мову і народ більше не створить її. Вимерла мова в устах народу – вимер і народ.»
З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали наші предки нам цей скарб у піснях, легендах, переказах, щоб вона не загинула.
В давні часи, дуже-дуже давно, люди жили без книг. Вони не знали письма, не вміли читати, не знали, що таке папір. Про етапи розвитку письма учням 3(7Б) класу Лінгвістичної гімназії ім. Т. Г. Шевченка, які були присутні зі своїм учителем української мови і літератури Дмитром Тодером, розповіла зав. відділу науково-освітньої роботи Марія Марич.
Дата Дня української мови та писемності припадає на православне свято – День вшанування преподобного Нестора-літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Адже дослідники вважають, що саме з його праці «Повість временних літ» розпочинається писемна українська мова. Це найвидатніша пам’ятка слов’янської культури.
З винаходом друкарського верстата розпочався новий етап розвитку письма – КНИГОДРУКУВАННЯ.
Це одне із 4-рьох винаходів людства, що дозволило нації отримати масовий доступ до освіти. З друкарством нерозривно пов’язано ім’я Іван Федоров.
Зачинателем сучасної української літературної мови вважається Іван Котляревський. Він писав живою українською мовою на народній основі. Довів, що українська мова є неповторною, та має повне право на існування.
Вперше ввів в українську літературу суспільно-політичну лексику Тарас Шевченко. З тих пір українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку. Його можна вважати основоположником нової української мови. Вона почала формуватися у кін. 18 поч. 19 ст.
Весь світ віддає шану великим володарям українського слова, які довели багатство мови і передали нам цей дорогоцінний скарб, який треба примножувати та оберігати.
Ст. науковий співробітник Галина Титаренко продемонструвала рукописну та стародруковану книги. Рукописна книга, яку побачили діти, невідомого походження, написана церковнослов’янським шрифтом. Приблизне її датування поч. 17 ст. Стародрук « Анфологіон» - збірка вибраних церковних служб на всі 12 місяців року. В Україні ця книга вперше надрукована у 1619 р. в Києво-Печерському монастирі в перекладі з грецької мови на церковно-слов’янську. Потім «Анфологіон» передруковували неодноразово, зокрема у Львові в 1643 р.
Після цього співробітники науково-освітнього відділу музею В. Горінецька та М. Марич провели з дітьми майстер-клас « Слово написане пером», в якому учні писали гострим пером та чорнилами. Це справило незабутнє враження на школярів. Вони не тільки зрозуміли, але і відчули, як створювалися рукописні книги.
Захід завершився екскурсіями по експозиційних залах музею.
Зав. від. науково-освітньої роботи М. Марич