Невицький замок (частково відтворений) - вид з дрону

Невицький замок (ХІІІ- ХVІІ ст.) - пам’ятка архітектури національного значення. Невицький замок у писемних джерелах, що збереглися до сьогодення уперше згадується в 1322 році. Однак археологи-дослідники стверджують що зведений він був ще у ХІІІ столітті. Розташована ця фортеця була в цей час у домінії Обо Омодея, отже швидше за все він і був першим володарем замку. На початку ХІV століття в Угорському королівстві, до якого тоді належали і землі сучасного Закарпаття, спалахнула тривала громадянська війна. Між іноземними претендентами йшла боротьба за Угорський престол. Переміг у цій боротьбі Карл Роберт, неаполітанський принц, представник Анжуйської династії. У своїй боротьбі за корону не аби яку допомогу і підтримку він отримав від наближеного вельможі і славетного воїна Філіпа Другета, який прибув разом з ним з Неаполітанії. В знак подяки і військових заслуг новоспечений король дарує Філіпу у 1317 році значні володіння у тому числі і Невицький замок. З того часу родина Другетів володіє замком постійно, аж до моменту його загибелі. Замок за твердженням фахівців декілька разів перебудовувався. Архітектурний ансамбль фортеці остаточно сформувався у середині XV століття. В цей же час тут було зведено і дивовижний водогін, що використовував закон сполучених посудин, який було відкрито лише наприкінці 17 століття. У 17 столітті замком володіє відомий вельможа Юрій ІІІ Другет, який до речі був одружений на донці сумно відомої Елізавети Баторі – Каталіні. Саме Юрій ІІІ Другет в. м. Гуменному заснував Єзуїтський коледж, що згодом був переведений до Ужгорода. Останні роки свого життя він присвятив захисту католицизму у його протиборстві з протестантською церквою. Значною мірою завдяки його військовим перемогам над Юрієм ІІ Ракоці (битва під Гуменним 1619 року та ін.) католицькому Відню вдалось вистояти у боротьбі з протестантським Трансільванським князівством. Після смерті Юрія у 1620 році замком володіє його син Янош Х. Юрій ІІ Ракоці не міг вибачити своєї поразки і ганебної втечі з поля бою біля Гуменного і ставши Трансильванським князем під час чергового походу проти Відня захопив Невицький замок і наказав його зруйнувати. З того часу замок не експлуатувався і не дивлячись на часткову руйнацію дійшов до нас цілісним автентичним архітектурним комплексом. Археологічне дослідження пам'ятки проводилось Закарпатським краєзнавчим музеєм у співпраці із Закарпатським центром туризму. Дослідження проводились на протязі майже 30 років. Археологами було виділено три будівельні горизонти, знайдено місце входу у замок та з'ясовано конструкцію мосту. Виявлений водогін (XV ст.) по якому вода йшла знизу вверх під природнім тиском виводить цей об'єкт у пам'ятки Європейського значення. Невицький замок - один із найбільш древніх закарпатських замків, що володіє довгою і дуже цікавою історією, а його автентичність немає рівних у Європі. Провідний програміст музею - В. В. Габорець, Зав. сектору археології відділу історії та краєзнавства - О. Ю. Шумовська

Posted by Uzhhorod Castle, T. Lehoczky Transcarpathian Regional Local History Museum on Sunday, November 21, 2021

Невицький замок (ХІІІ- ХVІІ ст.) - пам’ятка  архітектури національного значення. 

    Невицький замок у писемних джерелах, що збереглися до сьогодення уперше згадується в 1322 році. Однак археологи-дослідники стверджують що зведений він був ще у ХІІІ столітті. Розташована ця фортеця була в цей час у домінії Обо Омодея, отже швидше за все він і був першим володарем замку.

    На початку ХІV століття в Угорському королівстві, до якого тоді належали і землі сучасного Закарпаття, спалахнула тривала громадянська війна. Між іноземними претендентами йшла боротьба за Угорський престол. Переміг у цій боротьбі Карл Роберт, неаполітанський принц, представник Анжуйської династії.  У своїй боротьбі за корону не аби яку допомогу і підтримку він отримав від наближеного вельможі і славетного воїна Філіпа Другета, який прибув разом з ним з Неаполітанії. В знак подяки і військових заслуг новоспечений король дарує Філіпу у 1317 році значні володіння  у тому числі і Невицький замок. З того часу родина Другетів володіє замком постійно, аж до моменту його загибелі. Замок за твердженням фахівців декілька разів перебудовувався.  Архітектурний ансамбль фортеці  остаточно сформувався у середині XV століття. В цей же час тут було зведено і дивовижний водогін, що використовував закон сполучених посудин, який було відкрито лише наприкінці 17 століття. У 17 столітті замком володіє відомий вельможа Юрій ІІІ Другет, який до речі був одружений на донці сумно відомої Елізавети Баторі – Каталіні. Саме Юрій ІІІ Другет в. м. Гуменному заснував Єзуїтський коледж, що згодом був переведений до Ужгорода. Останні роки свого життя він присвятив захисту католицизму у його протиборстві з протестантською церквою. Значною мірою завдяки його військовим перемогам над Юрієм ІІ Ракоці (битва під Гуменним 1619 року та ін.) католицькому Відню вдалось вистояти у боротьбі з протестантським Трансільванським князівством. Після смерті  Юрія у 1620 році замком володіє його син Янош Х. Юрій ІІ Ракоці не міг вибачити своєї поразки і ганебної втечі з поля бою біля Гуменного і ставши Трансільванським князем під час чергового походу проти Відня захопив Невицький замок і наказав його зруйнувати. З того часу замок не експлуатувався і не дивлячись на часткову руйнацію дійшов до нас цілісним автентичним архітектурним комплексом.

    Археологічне дослідження пам'ятки проводилось Закарпатським краєзнавчим музеєм у співпраці із Закарпатським центром туризму. Дослідження проводились на протязі майже 30 років. Археологами було виділено три будівельні горизонти, знайдено місце входу у замок та з'ясовано конструкцію мосту. Виявлений водогін (XV ст.) по якому вода йшла знизу вверх під природнім тиском виводить цей об'єкт у пам'ятки Європейського значення.

    Невицький замок - один із найбільш древніх закарпатських замків, що володіє довгою і дуже цікавою історією, а його автентичність немає рівних у Європі.

Провідний програміст музею - В. В. Габорець,
Зав. сектору археології відділу історії
та краєзнавства - О. Ю. Шумовська