У зв’язку з великими реставраційними роботами, які проводилися в Ужгородському замку в 70–80-х роках минулого століття, здійснено і дослідження окремих об’єктів, що колись існували на його подвір’ї. Розкопки проводила Закарпатська археологічна експедиція під керівництвом С. Пеняка. Розвідкові роботи на подвір’ї замку розпочалися в 1978 р., коли було відкрито п’ятигранну апсиду з контрфорсами. Невеликі розкопки проводилися в 1981–1983, 1985, 1987 роках. Тоді було розчищено від завалів прямокутний неф, секрестію, поховальну споруду – крипту.
Під час археологічних досліджень знайдено кераміку та кахлі. Серед знахідок немало збереглось і кам’яних різьблених деталей. Серед них квадри, нервюри, трьох- і чотирьохраменні “замкові хрестовини”, вимперги, пальмети, сандрики, частини порталу. Вони свідчать про те, що замкова церква належала до готичних однонефних споруд.
Ці деталі і створили одну з нових родзинок нашого музею. Саме на археологічному майданчику викладено певні символи, які повʼязані з церквою. Такою і була задумка, автора Ольги Шумовської ,щоб цікавіше гостям було відвідувати наш музей.
У цьому художньому зображенні кожен символ наповнений глибоким змістом, який веде нас через цикл життя і смерті.
На початку нашого шляху сяє зірка — яскравий символ зародження життя. Її світло символізує початок всього нового, ту іскру, з якої все починається. Це перший момент існування, коли життя тільки починає свою подорож.
Далі, перед нами постає ромб. Це геометрична фігура, що відображає чотири сторони світу: Північ, Південь, Схід і Захід. Ромб втілює просторову цілісність, як відображення всесвітнього порядку і нашого місця в ньому.
Наступним розташований пісочний годинник. Його пісок безупинно пересипається, нагадуючи про те, що час невблаганний і швидкоплинний. Життя минає, і кожен момент — це частинка нашої подорожі через час.
Коло, яке йде далі, вказує на циклічність нашого існування. Людина часто обирає ходити по колу, повторюючи одні й ті ж помилки та знаходячи нові можливості в старих шляках. Це символічний відрізок нашого шляху, що повторюється і приводить до самопізнання.
На кінцевому етапі нашої подорожі постає хрест. Це знак смерті, який завершує наш фізичний шлях. Хрест представляє той момент, коли життя завершується, і ми стикаємося з кінцем нашого земного буття.
Однак, на горизонті знову з’являється зірка — символ переродження і переходу в інший світ. Вона вказує на те, що смерть є лише переходом до нового початку, до іншого рівня існування, де нове життя чекає на нас у нескінченності.
Цей образовий ряд — від зірки до зірки — відкриває перед нами шлях через життя, смерть і відновлення, підкреслюючи безперервний цикл, в якому кожен крок має своє місце і значення.
Автор Шумовська Ольга
