10 липня у Закарпатському ОКМ ім. Т. Легоцького відбулося відкриття тимчасової виставки приуроченої до 130 річчя від дня народження відомого краєзнавця та директора музею – Петра Сови. Виставка створена на основі унікальних експонатів із фондових зібрань. Частину особистих документів та предметів із сімейного архіву для тимчасового експонування надала внучка Петра Сови – Ольга Величканич. На відкритті виставки з вітальним словом виступили заступник Департаменту культури Віктор Кравчук та директор Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького Ольга Шумовська, спогадами про відомого краянина поділилася Ольга Величканич, Валерія Русин, Магдалина Мокрані та ін. З цікавими експонатами представленими на виставці всіх присутніх познайомив завідувач відділу Михайло Джахман.
Сова Петро Петрович – краєзнавець, юрист, дослідник історії Ужгорода, публіцист, громадсько-політичний діяч, директор музею народився 11 липня 1894 року в селі Гайтовка Шаришського комітату на Пряшівщині (сучасна Словаччина) у сім'ї греко-католицького священика. Освіту здобув у гімназії Пряшева (1913 р.) та Кошицькій державній юридичній академії (1922 р.). У 1915 р. був призваний до австро-угорської армії, через рік потрапив до російського полону де перебував до 1919 р.. Після повернення до Ужгорода три роки викладав природознавство в Ужгородській гімназії, а з 1922 по 1938 рр. працював на різних посадах в міській раді Ужгорода. У листопаді 1938 р. переїхав до Хуста, де до березня 1939 р. займав посаду радника земського уряду. 29 жовтня 1944 р. був призначений головою міського Народного Комітету Ужгорода, брав активну участь у возз'єднанні Закарпаття з Україною.
З грудня 1946 по січень 1951 рр. очолював музей, з 1951 по 1956 рр. працював головним зберігачем фондів. З музейною справою Петро Сова тісно пов'язав своє життя ще у 1929 р., коли став членом Товариства Підкарпатського Земського музею в Ужгороді. З того часу, займаючи різні посади сприяв розвитку музеїв у краї, особисто долучався до збору музейних предметів. Його вклад у наповнення фондового зібрання важко переоцінити. У всіх групах зберігання знаходяться тисячі музейних предметів, особисто зібраних та переданих музею, багато з них постійно експонуються в експозиціях та виставках. На посаді директора музею домігся передачі Ужгородського замку в користування музею, дбав про поповнення фондів новими експонатами та цілими колекціями.
Вписав своє ім'я Петро Сова не тільки у музейну справу, але й в історичну, археологічну, природничу та літературну науку України. Він залишив після себе великий науково-літературний доробок. Історією міста та краю почав цікавитися ще у 1920-их рр. Як результат, вже у 1935 р. вийшов його путівник по місту, а у 1937 р. відома історична праця «Минуле Ужгорода». Загалом він є автором майже двох десятків видань (книги, історичні та літературні нариси, путівники, буклети, тощо) та понад 260 статей. Ще за життя він заповів передати особистий архів до музею. Частину його спадщини можна побачити на виставці «Музейний спадок Петра Сови»
Помер Петро Петрович Сова 10 червня 1984 р., похований на кладовищі в Ужгороді. У 2011 р. його посмертно визнано почесним громадянином Ужгорода.
Михайло Джахман – завідувач відділу новітньої історії та Меморільного музею-кімнати А. Волошина
