Птахи Ужгородського замку: синички

    В кінці 2021 року Закарпатська туристична організація  оголосила туристичний рік в Закарпатті 2021-22 роком бірдвотч-туризму (спостереження за птахами). Про це повідомив на своїй сторінці у Фейсбук Федір Шандор https://www.facebook.com/photo/?fbid=4202293709899889&set=a.235482703247696. У парку Ужгородського замку теж можна спостерігати за птахами. Загалом тут зафіксовано близько 50 видів пернатих, які у різні пори року можна побачити на замковій горі. Це чудове місце для тих, хто  тільки починає знайомитися з птахами. 

Синиця велика

         Наша перша розповідь присвячена синиці великій та її «родичам». Майже всі, від малого до великого, впізнають  синицю велику. Симпатична пташка має гарне забарвлення. Спинка в неї жовто-зелена з маслиновим відтінком, крила та хвіст темні,  голова чорна  з білими щічками, посеред яскраво-жовтого черевця проходить чорна смуга. Пташка зовсім невелика, розміром з горобця, просто є найбільшою в родині  синичок, тому й називається  так. Вона добре пристосувалася до людських ландшафтів. Її завжди можна побачити у парку Ужгородського замку. 

Синиця чорна

      Кожного дня великі синиці займаються своїми синиччиними  справами. Весною співають, радіють сонечку, влітку займаються вихованням малих, а  холодний період проводять у пошуках  їжі.  Часто залітають у виставкові зали чи робочі кабінети працівників.

Синиця велика

      Деколи поруч крутиться менша, одягнена в світло-синю «шапочку»,   синиця блакитна. Ці два види дуже подібні за способом життя: гніздяться в дуплах, весною і літом харчуються павуками, комахами, а  ближче до зими — насінням. 

Синиця блакитна
Синиця велика

         Рідше, ніж попередні види, трапляється синиця чорна.  Вона схожа на велику синицю, тільки менша,  голова і потилиця в неї  чорні, щоки бруднувато-білі, на горлі і у верхній частині грудей — велика чорна пляма, полюбляє насіння хвойних. Побачити її на території замкового парку можна тільки в осінньо-зимовий період. Тут вона разом із іншими синичками поїдає насіння біоти східної, модрини та червоні плоди тису ягідного.

         Зрідка на обід  навідуються довгохвості синички. Ці рожеві кульки з довгими хвостиками ніколи не літають  поодинці. Невеличкі зграйки раптово з’являються у кронах дерев, погаласують і миттю зникають, наче їх тут і не було. Надовго вони не затримуються, тому побачити їх — це справжня удача.  

Синиця велика
Синиця довгохвоста

           Зараз основне завдання синичок — знайти достатньо їжі  й пережити зиму.  Весь день  проводять у пошуках  їжі. Цікаво спостерігати, як вони безперервно бігають по гілках дерев, іноді навіть зависають головою донизу. Деколи через харчі  можуть і почубитися. Залюбки вони приймають і гостинці від людей, зокрема несмажене насіння соняшнику та несолоне сало на годівничці. 

Руслана Джахман старший науковий співробітник
сектору природи відділу історії та краєзнавства