Століттями ішов наш народ до своєї самостійності, до своєї Соборної Української держави. На олтар незалежності України віддали своє життя безіменні герої Хотина, Берестечка, Батурина, Крут і Красного поля під Хустом.
29 січня 2023 року виповнюється 105 років коли між Ніжином і Бахмачем, на залізничній станції Крута, відбувся нерівний бій, що увійшов в українську історію, історію визвольних змагань українського народу за свою волю і незалежність, як День Героїв Крут.
Крути – залізнична станція на Чернігівщині на лінії Бахмач – Київ. Після проголошення 22 січня 1918 року Четвертим універсалом Центральної Ради Української Народної Республіки більшовицька Росія оголосила війну Україні, пославши на нашу землю полки головорізів під командуванням підполковника М. Муравйова. Шість тисяч мародерів зустріли опір декількох сотень сімнадцяти-вісімнадцятирічного студентства Київських навчальних закладів. Це були студенти Київського університету св. Володимира, учні старших класів української Кирило-Мефодіївської гімназії.
27 січня студентський Курінь одержав наказ виступати в похід і вночі 28 січня від’їхав поїздом в напрямку на Бахмач. Командував студентами сотник Омельченко. 29 січня удосвіта поїзд зупинився на станції Крути. Пополудні засурмили тривогу, наближались вороги. То йшло шість тисяч червоної гвардії, на чолі їх матроси балтійського флоту, майже всі п’яні і люті.
Зав’язалась жорстока різня і битва. Станція Крути після бою являла собою жорстоку картину. Студенти з усіх останніх сил кинулись в атаку на переважаючого ворога. Близько половини загинули, 27 студентів попали в полон. Озвірілі вороги дико знущалися над полоненими, а на другий день розстріляли, заборонили селянам хоронити їхні тіла.
Тільки після звільнення Києва від бандитів Муравйова та повернення до столиці українського уряду почали розчищавати останки полеглих під Крутами молодих борців за волю України. Кілька десятків понівечених трупів було привезено до Києва і поховано 19 березня 1918 року на Аскольдовому цвинтарі. Жалобна процесія пройшла від пасажирського залізничного вокзалу по вулицях Володимирській, Хрещатик, Олександрівській до Аскольдової могили. В останню путь героїв проводжали студентський хор Олександра Кошиця, військовий оркестр і незлічена кількість народу.
Бій студентів під Крутами стримав на декілька днів захоплення Києва окупантами, що мало важливий вплив на успішне закінчення Берестейського договору. Братську могилу на Аскольдовому цвинтарі радянські опричники стерли з лиця землі, як і стерли на цвинтарі Замкової гори в Хусті та всіх куточках Соборної України, щоб разом із ними стерти нашу історичну пам'ять. За роки Незалежності України всі меморіали захисникам України були відновлені. Нерівний бій під Крутами увійшов у нашу історію як один із найяскравіших епізодів багатовікової боротьби українського народу за свою Свободу і державну незалежність. Якщо українська молодь під Крутами була першою молоддю світу, яка стала проти російських більшовиків, молодь Карпатської Січі була першою, яка виступила проти людиноненависницького фашизму на Красному полі, українські захисники і захисниці стали першими у світі в 2014 і 2022 роках проти путінського рашизму.
Незважаючи на величезні жертви, муки, знущання, пролиту кров, український народ ніколи і нікому не здолати.
Схилімо голови перед пам’яттю Героїв Крут, лицарів української нескореності і всіх їхніх захисників і послідовників. Слава Україні! Героям Слава!
В день 105-ї річниці битви під Крутами запалимо лампадки і пом’янемо їх Кобзаревим «незлим тихим словом», бо вони віддали свої молоді життя у підмурівок тої вимріяної віками величної споруди, ім’я якій Самостійна Соборна Українська Держава.
Іван Орос – завідувач відділу історії Карпатської України,
Меморіальної кімнати-музею А. Волошина,
Меморіального комплексу «Красне поле».
В бібліотеці музею підготовлено виставку-перегляд «Понад Крутами – вічність у сурми сурмить».