26 квітня відбулася тематична екскурсія «Таємниці бастіонної системи укріплень Ужгородського замку». Ужгородський замок найбільш популярний та відвідуваний туристичний об'єкт Ужгорода. Сотні тисяч відвідувачів, які бажають доторкнутися до нашої історії, радо приймає древня фортеця щороку. І що найперше бачать туристи підходячи до замку? Їх зустрічають могутні приземисті фортифікаційні укріплення та величні бастіони.
Бастіонні регулярні замки, до яких відноситься Ужгородський і які збереглися до нашого часу, становлять велику науково-культурну цінність насамперед як пам'ятки історії та архітектури. Зовнішні фортифікаційні споруди бастіонного типу Ужгородського замку мають форму неправильного чотирикутника, а після добудови у кінці ХVІІ ст. п'ятого клиноподібного бастіону конфігурація стає наближена до неправильного п'ятикутника. Загальні розміри чотирикутника (без рову) становлять 169х104х179х107 м. Південно-східний і південно-західний бастіони побудовані на взірець укріплень новоіталійської школи. Два інші бастіони мають різні розміри, конфігурацію й просторовий уклад, що ускладнює з'ясування, за якою системою їх побудовано. Причиною цього є, імовірно, особливості рельєфу Замкової гори. Адже, при проектуванні та зведенні фортифікаційних споруд важливу роль відігравали природно-ландшафтні особливості місцевості. Ці умови часто були основними при формуванню просторової структури фортеці, її композиції, архітектурного вигляду та організації внутрішніх просторів.
Це масштабне будівництво пов'язують з іменем Дєрдя IV Другета (1633-1661). Дєрдь IV–вихідець з гуменянської гілки роду Другетів, єдиний син Яноша Х Другета та Анни Якушич-Другет. Він успадкував титул наджупана Ужанського комітату. У війнах з турками був обраний командувачем Кошицького та Земплинського дворянського ополчення. Помер у молодому віці 9 жовтня 1661 р.
Клиноподібний бастіон звели для захисту північно-східної сторони, яка практично не прострілювалася артилерією з кутових бастіонів. Біля бастіону видно замурований вихід з датою на поперечині: 1653.
На початковому етапі, що підтверджує план 1670 р. фортечні укріплення складалися із чотирьох різних за розмірами кам'яних бастіонів, в'їзної вежі з підйомним мостом та сухого рову, вирубаного у скелі. Фаси південно-східного та південно-західного бастіонів сходяться не під прямим, а скоріше тупим кутом і завершуються заокругленнями – орільйонами. Вони закривають бійниці фланків від вогню противника. Фланки примикають до фасів під прямим кутом. До того ж вони були двоярусні, що забезпечувало шквальний вогонь паралельно куртині. Фланк південно-західного бастіону був критий, можливо для зберігання військової амуніції. У двоярусних фланках, як правило, на першому рівні знаходилися гармати, на другому – стрільці з рушницями.
Кладка стін – бутова кам'яна. Для спорудження укріплень використано переважно андезит та базальт, які видобували у кар'єрах у околицях замку. Тесаний камінь пісковик (білий вапняк) використаний для карнизу, обрамлення воріт, бійниць і т. д. Кладка виконана на вапняному розчині. У процесі відновлювальних робіт у кладці застосовували і червону повнотілу цеглу. Ззовні стіни бастіону зведені під кутом – знизу до верху звужуються. Внутрішня частина стін вертикальна. Таким чином збільшена міцність укріплень. Товщина фортечних стін у верхній частині у середньому складає 2,1 – 1,7 м, але переважно 1,9 м. Найтовстіша частина фортечної стіни біля в'їзної брами – 2,1 м, а найтонша між північно-східним бастіоном та палацом – приблизно 1 м.
Незважаючи на значущість таких пам'яток, вони залишаються не дослідженими, маловивченими і не реставрованими у повному об'ємі. Як підказує світовий досвід музеєфікація подібних об'єктів є найкращим рішенням для їх збереження та подальшого використання. На практиці процес музеєфікації потребує комплексного наукового дослідження фізичного стану замку з подальшим проведенням консерваційно-реставраційних робіт, реконструкцією первісного природного і культурно-історичного навколишнього середовища, відновленням типових художньо-архітектурних елементів об’єкта, організацією необхідних умов екскурсійно-туристичного огляду.
Михайло Джахман,
завідувач відділу новітньої історії та Меморіального музею- кімнати Августина Волошина.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)