Цикл різдвяно-новорічних свят в Ужгородському замку, який розпочався 3 грудня 2024 року, продовжується новою тематичною виставкою “Від Миколая до Різдва”. Співробітники відділу історії та краєзнавства краєзнавчого музею запропонували її презентувати для широго загалу вже напередодні свята Миколая, 5 грудня. Адже саме Адвент є періодом радісного очікування, що передує Різдву Христовому. Всюди у цей час триває приготування до свята. На час Адвенту припадає низка популярних католицьких свят: св. Варвари, св. Миколи, тому ми вирішили показати основні моменти різдвяних традицій краю експозиційними засобами. Відкриваючи виставку, директор музею Ольга Шумовська наголосила, що науковці відділу побудували цю виставку, аби кожен українець міг відчути свято попри все. Можливо для когось вона звучатиме найулюбленішою колядкою, яка повертає назад у дитинство. А для когось відкриє нове та незнане про українське Різдво. Валерія Русин, куратор виставки, додала, що задум створення саме такої різдвяної виставки визрівав здавна. Хотілося створити невеличке свято, бо сьогодні для українців Різдво набуває нових сенсів. Це свято світла попри темряву війни. Це свято єдності на будь-яких відстанях. Це свято вдячності усім тим, завдяки кому життя триває.
Василина Палинчак-Кутузова, провідний науковий співробітник відділу, поділилася своїми враженнями щодо створення цієї виставки.
Святий Миколай – це одна з найулюбленіших постатей у народній традиції, яка уособлює милосердя, щедрість та безмежну любов до ближнього. Його образ об’єднує покоління, адже з дитинства ми чуємо легенди про добрі справи цього святого, які надихають на доброчинність і віру в чудо. На Закарпатті свято Миколая було завжди дуже популярним, особливо серед дітей. Про це свідчать брошурки, книжки, видані у краї, які повчали зрозуміти істинне призначення цього свята. Та й сьогодні треба пам’ятати, що місія Святого Миколая — допомагати нужденним, втішити сумних, нагодувати голодних, приголубити знедолених.
Розповідаючи про св. Миколая, репрезентуємо 4 ікони з його зображенням. Особливо цікавими є житійні ікони святителя Миколая. Традиція зображення сцен із життя святителя з'являється у XI ст., а до XIV ст. ікони Миколи Чудотворця з житійними клеймами вже були широко поширені на Балканах, в Італії та на Русі. Протягом багатьох століть змінювались уявлення про його зовнішній вигляд та його атрибути, але незмінним залишався основний зміст його образу – безмежна любов до людей, відкритість і доступність кожній людині, незалежно від віку і соціального стану. Експонуються ше 2 прекрасні ікони з ХІХ ст. із сюжетом Різдва Христового.
Так поступово наближалося й Різдво Христове. На виставці представлено стару сільську шафарню, поряд з якою на дерев'яному столі видніються глибокі миски для борошна, з якого господарки пекли так званий карачун, різдвяний хліб для усієї родини; свічку, символізуючу вогонь, часник – здоров'я, мак – силу, горіхи та яблуко – символи родючості та достатку. Сіном притрушено підлогу під столом, для того, щоб у них гостили душі.
Неабияку увагу на виставці приділено і літургійній частині різдвяних святок.
Поряд із підсвічником, символом світла, можна роздивитися дискос, звіздицю, просфору, лжицю. Ці культові предмети мають і символічне значення: подібно тому як дискос означає ясла новонародженого Ісуса та Гріб Господній, так і звіздиця символізує Вифлеємську зірку. Дві схрещені металеві дуги звіздиці покривають просфору – богослужбовий літургійний хліб на дискосі. Архаїчним є домашній вівтар “Святе сімейство” початку ХХ ст. від жителів с. Баранинці на Ужгородщині або гарна порцелянова композиція на цю ж тему від жителів с. Дубриничі на Перечинщині.
Зі святом Різдва пов'язано багато народних звичаїв. Такими є і різдвяна ялинка, поширена у новітньому часі з Німеччини і яка нагадує нам про вічне життя. На виставці можна дізнатися, як прикрашали ялинку у 30-их роках ХХ ст., у 70-х роках ХХ ст. і сьогодні. Такими є вертеп і вертепні ігри, які висвітлюють надію народження.
Зацікавлять і публікації Федора Потушняка, Петра Лінтура про звичай колядування на Закарпатті. Колядами називається цикл різдвяних звичаїв і пісень, серед яких є з язичними мотивами, де християнський звичай змішався з язичним, з легендарно-християнськими, з церковно-християнськими, з комічними мотивами. З циклу колядок і вінчувань, які досліджував Федір Потушняк, акцентуємо увагу на Воєнній коляді. Здивуються відвідувачі, побачивши різдвяний номер відомого англійського та американського художника-ілюстратора та видавця Леслі Френка “Chimney Corner” за грудень 1873 р., або американську газету “Дитячий світ”, що виходила у Пенсільванії, з великою статтею про Різдво.
Запрошуємо Вас до 20 січня 2025 року відвідати виставку «Від Миколая до Різдва» та поринути у невеличку магію різдвяного свята!
Валерія Русин,
завідувач відділу історії та краєзнавства
