Краєзнавчий музей імені Т. Легоцького вшанував педагогів напередодні їхнього професійного свята

«Постать учителя в крайовій традиції» – під такою назвою в стінах Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького 30 вересня з ініціативи відділу історії та краєзнавства провели культурно-просвітній захід у рамках серії «Краєзнавчі зустрічі в Ужгородському замку». Нагадаємо, що прем’єра «краєзнавчих зустрічей» відбулася ще в березні цього року й була приурочена до Дня історика. Отже, добра традиція продовжилася…

Ведучий дійства старший науковий співробітник Маріан Токар на початку згадав про жертовність українців у сучасній боротьбі за свою свободу й наголосив, що чимало серед них є представниками педагогічного загалу, професійне свято яких в Україні відзначатимуть 5 жовтня. Відтак, після хвилини мовчання за жертвами війни, традиційне вступне слово мала директорка музею Ольга Шумовська, котра підкреслила надзвичайно безцінну місію вчителя – як у минулому, так і в наші дні, у майбутньому – бути провідником знань, патріотом, носієм народної, національної ідеї, тим, хто формує громадянську свідомості нових поколінь.

Після цього Маріан Токар подав власне бачення узагальненого портрета вчителя в історично мінливому регіоні й акцентував увагу присутніх на тому, що образ учителя у крайовій традиції – це унікальний феномен, який формувався в досить складному і неоднорідному соціально-політичному середовищі й обійтися без розуміння специфіки історичного розвитку Закарпаття неможливо. Враховуючи те, що роль учителя була ширшою – не лише як педагога, але й як духовного наставника, носія національної культури, соціального провідника у громадах, це набувало особливого значення. І ці традиції досить легко вкоренилися в крайовому середовищі…

Учитель відкривав дітям широкий світ рідної мови й культури, історії рідного краю, ставав організатором позакласних заходів, хорів, оркестрів, гуртків, хат-читалень, бібліотек. Його життя було прикладом для інших майже у всьому – у чесності, охайності, любові до праці. Недаремно в народній пам’яті залишилися імена відомих педагогів, від відомих педагогів-велетнів Олександра Духновича, Августина Волошина, Олександра Маркуша, інших – до простих учителів у сільських народних школах, наприклад – Андрія Міньо, Федора Повхана, Федора Шимоновського, Петра Світлика, Юрія Палюха, Івана Тимканича та інших сільських учителів. Лектор зупинився і на інтерпретації поняття «навчитель», яке в історії краю мало свої цікаві звучання, що традиційно зберегли елементи поваги до вчителя і сьогодні. Було сказано й про вдячність різних поколінь до тих, хто сіє зерно знань і виховує й на виробленому музейниками спеціально для цього заходу символічному «Дереві пам’яті улюбленого вчителя» запропоновано присутнім розмістити листочки з іменами своїх улюблених педагогів, що й було зроблено.

Далі Маріан Токар озвучив характерні й найбільш типові риси, які збереглися в крайовій традиції та якнайкраще доповнюють узагальнений портрет учителя крізь зміни політичних режимів, освітньо-культурних систем, ставлення влади до них у різні історичні часи. Було запропоновано оцінити соціальний, моральний, громадський, інтелектуальний статуси вчителя в крайовій традиції. Підкреслено, що учитель того часу – це не лише шкільний наставник, а справжній просвітитель і моральний авторитет у громаді. Так само коротко було сказано про вчителя на початку 20 ст., коли він уже не просто шкільний наставник, а справжній культурний і громадський діяч, який поєднував навчання з просвітництвом та національно-просвітньою місією, вчителя міжвоєнного Закарпаття (1919–1938), як постаті, яка стала символом відродження та модернізації освіти краю, інтелігента у повному сенсі слова – освіченого, культурного, авторитетного, який ніс знання, культуру, дух модернізації, водночас залишаючись частиною традиційної громади. Також торкнулися й образу вчителя радянської доби, який після Другої світової війни зазнав змін і його можна описати як складний і суперечливий, що поєднував у собі риси традиційного вчителя-просвітника та носія ідеологічних засад системи, людини між двома світами: світом ідеології й світом людяності. А сучасний учитель зіштовхується з новітніми викликами – від технологічних інновацій до нескінченних владних реформ із не завжди ясними перспективами…

Урешті-решт аудиторії було запропоновано обговорити питання – яким уявляєте «ідеального вчителя» минулого й що зберігається традиційним в його образі сьогодні? І присутні активно підтримали цю лінію дискусії. Досвідчена педагогиня-методистка Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти Марія Баяновська, яка завітала з колегами, зосередила свої думки на морально-духовних аспектах портрета крайового учителя, його еволюції від сакрального й авторитарного наставника через інтелігента та культурного провідника до партнера й наставника в діалозі. Відомий педагог-новатор, довгорічний успішний керівник ужгородської школи №5 Петро Кіндюх висловив подяку за те, що в стінах Ужгородського замку з поважною пам’яттю звернулися до постаті вчителя й організували такий захід. У такому ж ракурсі прозвучали й слова краєзнавця Яноша Мешка, який зупинився на документальних дослідженнях із історії крайової освіти, а також ще одного гостя – сучасного письменника й філософа Павла Конча. Про образ учителя в історії Закарпаття, зокрема на Свалявщині й на сучасному етапі в своїх виступах згадав і вчитель Юрій Шипович, який разом із директоркою Інною Туряницею прибули на захід із старшокласниками Плосківського ліцею Полянської сільської ради Мукачівського району. Із повагою та особливою теплотою прозвучали слова Софії Матушак про вчителів від імені всіх однолітків, які завітали цього дня до замку.

Висловлюємо щиру подяку від імені музейників усім присутнім, представникам різних поколінь (ветеранам освітянської ниви, діючим педагогам, методистам і учням-ліцеїстам), які сформували єдине бачення поваги до постаті учителя в крайовій традиції. Також вдячні тим, хто сприяв організації та проведенню заходу – працівникам музею Ользі Шумовській, Валерії Русин, Михайлу Джахману, Іветті Горкій, Дмитру Соловйову, Олені Еврій, Михайлу Лесіву. Окрема подяка завідувачці бібліотекою музею Наталії Сачавській – за організацію виставки раритетних та сучасних педагогічних видань, а також Ользі Тимофієвій – за надані для перегляду низки історичних фотографій, в епіцентрі яких шкільне життя Ужанської долини 1930-х років.

Маріан ТОКАР,

ст. науковий співробітник відділу історії та краєзнавства

З фронту до музею

  Військовий лікар, лейтенант медичної роти 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ерік Глеба вже довгий час співпрацює з Закарпатським ОКМ ім. Т. Легоцького. Завдяки його зусиллям до музею передано вже багато предметів, які стали експонатами і є матеріальними свідками російсько-української війни. На цей раз Ерік передав унікальну річ – великий медичний рюкзак «Blackhawk», призначений для військових медиків під час проведення спеціальних операцій. У 2010 році цей рюкзак належав військовому лікарю армії США під час місії в Іраку. Після російського вторгнення 2014 року волонтери передали його для подальшого використання інструктору з тактичної медицини Еріку Глебі. Саме з цим рюкзаком доброволець, військовий медик надавав медичну допомогу, евакуйовував поранених військовослужбовців в зоні проведення АТО ООС та під час повномасштабної війни у 2022 – 2025 роках. За період повномасштабної війни ним проведено більше ніж 1000 евакуацій поранених бійців. Це найбільша кількість успішно проведених евакуацій поранених бійців серед військових медиків Закарпаття. Його робота – це тисячі врятованих життів, тисячі поранених військовослужбовців, які отримали медичну допомогу завдяки його швидкості та професіоналізму. Це приклад того, що справжні герої – це ті хто бореться за кожне життя, навіть тоді, коли власне в небезпеці.

Завдяки старанням Еріка Глеби, військовослужбовці 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону, особливо 3-ї роти, зібрали й передали до музею надзвичайно цінні предмети. Після обстеження та наукового опрацювання вже 1 жовтня в День захисників та захисниць ці речі будуть представлені в музейній експозиції. Серед переданих предметів переважають контейнери для транспортування різноманітних боєприпасів натівського взірця, які Силам оборони України передають наші партнери, хвостовики від мін, артилерійська гільза калібру 125 мм та фрагмент кулеметної стрічки без набоїв. З трофейного російського озброєння музей отримав тубус від РШГ-7 та дві рації китайського виробництва «Waterproof radio».

Співробітники Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького дякують Еріку та його побратимам з 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону, які в непростій бойовій обстановці в короткі миті перепочинку не забувають про музеї та збереження пам'яті для майбутніх поколінь. Музейні предмети вкрай важливі для документування історії воєн, адже вони значно розширюють та поглиблюють наші знання про ці події. А обов'язок музейників зберегти, показати та розповісти історію цієї війни, передати цю пам'ять нащадкам. Музейна експозиція в умовах війни стає вагомим інструментом для збереження пам'яті про минулі та сучасні події, а також для формування та зміцнення національної ідентичності українців через експонування матеріальних свідчень історії, протидію дезінформації та демонстрацію незламності духу нації.

Михайло Джахман,

завідувач відділу новітньої історії

та Меморільного музею-кімнати А. Волошина

Виставка-перегляд «Нові надходження»

 

​Щорічно 30 вересня відзначають Всеукраїнський день бібліотек.

Наукова бібліотека Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького є одним із структурних підрозділів закладу із часу його заснування. Бібліотечний фонд складають книги та періодичні видання ХVІІІ-ХХ ст. українською, німецькою, угорською, чеською, польською, латинською мовами.

Книжковий фонд складає близько 25 тисяч видань. Вони охоплюють дослідження з історії рідного краю, археології, нумізматики, етнографії, краєзнавства, природознавства, релігієзнавства, мистецтвознавства. Є у музейній бібліотеці й художні та публіцистичні твори місцевих письменників, поетів, журналістів.

Особливої уваги заслуговує наукова література та періодика, подарована бібліотеці музею. Книги із дарчими надписами є не лише історичним документом, а й виданням, яке містить важливу бібліографічну інформацію. Вони є своєрідним літописом часу, який бібліотека зберігає для сьогоднішніх і майбутніх користувачів.

Наталія Сачавська,

Завідувач бібліотеки

Увага набір

 На безкоштовну екскурсію для людей похилого віку

До дня людей похилого віку ЗОКМ ім. Т. Легоцького організовує безкоштовну екскурсію та оголошує набір в групу для екскурсії.

Всього 30 учасників

Для запису звертайтесь за телефоном - 0980611249 (Михайло)

01.10.25 (середа)

11:00 (початок екскурсії)

Ужгородський замок (збираємось на вході, біля макету).

Не забудьте взяти з собою пенсійне посвідчення та хороший настрій

Нагородження з нагоди Дня туризму (відео)

📰Uzhgorod Inclusion Trip у стінах Ужгородського замку

 29 вересня Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Тиводара Легоцького відбулася оглядова екскурсія для учасників «Uzhgorod Inclusion Trip».

Завідувач відділу науково-освітньої роботи Михайло Лесів провів молодь подвір’ям та експозиційними локаціями замку, розкривши перед ними багатогранну картину історії Закарпаття з культурними відтінками й особливим шармом нашої спадщини. Адже кожна стежка та мур Ужгородського замку приховують у собі захопливі сторінки минулого нашого краю.

Для молоді це стало цінним досвідом, а для музею — нагода підтримати ініціативи, які формують активних і свідомих громадян.

Дисклеймер:

Захід відбувається у межах проєкту «Молодіжна участь та політика: посилення залучення молоді, врядування, бюджетування та розвитку життєвих навичок у Львівській, Волинській та Закарпатській областях», який реалізує ГО «Молодіжна платформа» (Facebook: https://m.facebook.com/platforma.molod

, Instagram: @molodplatforma

) за сприяння ЮНІСЕФ та за фінансової підтримки Уряду Німеччини через німецький державний банк розвитку KfW.

Дякуємо організаторам заходу та раді бути частиною таких важливих молодіжних подій!

Надія Роуканич,

Провідний екскурсовод відділу науково-освітньої роботи

Співробітники музею пройшли онлайн-тренінг «Пам'ять світу» від ЮНЕСКО

 Цього року ЮНЕСКО в Україні розпочало реалізацію проєкту «Збереження єврейської документальної спадщини України, вшанування колективної пам’яті, розширення знань і доступу до архівів та сприяння міжкультурному діалогу», за фінансової підтримки Європейського Союзу. Проєкт спрямований на посилення збереження, доступності та обізнаності щодо єврейської документальної спадщини в Україні.

У рамках проєкту для фахівців бібліотечної, музейної, архівної та реставраційної справи 29 вересня 2025 р. проведено онлайн-тренінг в межах Програми «Пам’ять світу» (Memory of the World). Метою проєкту є зміцнення спроможності українських установ пам’яті та спеціалістів працювати за стандартами Програми і відповідати її вимогам до номінацій.

Від Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького до онлайн-тренінгу долучилися Михайло Джахман, завідувач відділу новітньої історії та Меморіального музею-кімнати А. Волошина, Анастасія Хома, завідувач відділу фондів та Василина Палинчак-Кутузова, завідувач сектору етнографії.

Навчання для учасників проводили Альбертіна Пітербарг, Факсон Бандо, Йолія Тортолеро та інші. Всього ж до онлайн-тренінгу долучилося понад 150 слухачів. У результаті проходження тренінгу його учасники зможуть:

• Детально ознайомитися з Програмою «Пам’ять світу» (Memory of the World) та основними її засадами;

• Зрозуміти критерії відбору та етапи підготовки ефективних номінацій;

• Підвищити рівень можливостей українських закладів у збереженні й промоції культурної спадщини;

• Отримати корисні практичні поради й методичні інструменти для оформлення номінацій відповідно до міжнародних вимог.

Збереження історичної пам’яті є важливим для майбутнього демократичної України. Такі проєкти та тренінги від ЮНЕСКО є не лише інструментом збереження документальної спадщини, а й платформою для міжкультурного діалогу та розвитку сучасних культурних ініціатив.

Василина Палинчак-Кутузова,

завідувач сектору етнографії

КАВА, КУЛЬТУРА, СПІЛЬНОТА

 29 вересня в Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Ф. Потушняка, у відділі документів іноземними мовами, відбулася тематична лекція до Європейського Дня кави. Захід був організований спільними зусиллями завідувачки відділу краєзнавства Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького Валерії Русин та завідувачки відділу документів іноземними мовами Єви Слуцької.

Лекція перенесла слухачів у кінець ХІХ – початок ХХ ст., коли в нашому древньому місті над Ужем зароджувалася особлива культура кав’ярень. Тодішні кафе були не лише місцями, де пили ароматний напій, а й осередками новин, дружніх зустрічей, інтелектуальних і навіть політичних дискусій. Тут народжувалася особлива атмосфера — затишна, але й сповнена життя та ідей.

Пані Валерія представила цікаві факти з історії європейського «кавування», легенди про «чорний суп» та навіть курйозні історії з ужгородських кав’ярень кінця ХІХ століття. А ще — поділилася унікальним словником, що виник на хвилі кавової культури. Деякі слова й досі звучать дуже колоритно:Almaváry-Babáry – гість, який займає столик, але нічого не замовляє, Bialog – чорна кава , Biribics – картярська гра з кісткою, схожа на рулетку, Einspanner – кава з вершками у скляній чашці та ін.

У затишній атмосфері бібліотеки учасники не лише слухали, а й вели живу розмову, ділилися враженнями та власними асоціаціями з «кавовою культурою» Закарпаття. Адже кава в нашому краї — це більше, ніж напій. Це символ гостинності, привід зібратися разом, відчути дух міст Закарпаття й долучитися до історії.

Європейський день кави — чудова нагода згадати, що традиції ужгородських кав’ярень понад сто років тому стали не просто сторінкою минулого, а частиною нашої культурної спадщини.

Надія Роуканич,

Провідний екскурсовод відділу науково-освітньої роботи

У рамках проведення форуму «Розвиток туризму: пріоритети, перспективи та проблеми» відбулася тематична панельна дискусія «Доступність, інклюзія та психологічне відновлення в туризмі, культурі та гастрономії».

Сьогодні у готелі «Прага» пройшов масштабний форум на тему: «Розвиток туризму: пріоритети, перспективи та проблеми». Захід об’єднав представників міжнародних туристичних організацій, органів влади, експертів, науковців, представників рекреаційних закладів та громадського сектору.

Форум став важливою платформою для обговорення ключових викликів і можливостей, з якими стикається туристична галузь України в умовах повномасштабної війни. У центрі уваги — питання відновлення туризму, інтеграція в європейський простір, розвиток оздоровчого та рекреаційного потенціалу Закарпаття, а також пошук ефективних механізмів міжрегіональної співпраці.

Такі форуми є надзвичайно важливими й актуальними у сьогоднішніх реаліях, адже дозволяють консолідувати зусилля різних секторів задля створення інклюзивного, доступного та психологічно безпечного туристичного середовища.

Особливу увагу учасників привернула панельна дискусія на тему «Доступність, інклюзія та психологічне відновлення в туризмі, культурі та гастрономії». Її модерувала Таїсія Симочко, регіональна координаторка програми підтримки ментального здоров’я «Ти як?» у Закарпатській області, яка також виступила зі змістовною доповіддю про необхідність інтеграції психологічної підтримки в туристичну й культурну сферу.

До обговорення долучилися:

Andriy Sheketa— перший заступник голови Закарпатської обласної ради;

Руслан Проценко — експерт з безбар’єрності, голова ГО «Безбар’єрне Закарпаття»;

Oleksandr Koval — засновник «Турінформ Закарпаття», викладач факультету туризму УжНУ, експерт з маркетингу та розвитку туризму;

Ольга Шумовська — директорка Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводора Легоцького.

У своєму виступі Ольга Шумовська наголосила на важливій ролі музеїв у процесі психологічного відновлення суспільства, підкреслила необхідність забезпечення доступності культурних просторів для всіх категорій населення, а також окреслила нові виклики, які постали перед культурними інституціями під час війни.

Вона також зазначила, що працівники музеїв і культурних установ потребують додаткових знань і навичок для роботи в інклюзивному середовищі. На її думку, необхідно впроваджувати більше навчання та практичних тренінгів для персоналу, щоб вони могли правильно взаємодіяти з людьми з інвалідністю під час проведення екскурсій, масових заходів чи навіть звичайних візитів.

Учасники дискусії обговорили питання інклюзивності, безбар’єрності, ментального здоров’я, а також ролі культури й туризму у збереженні національної ідентичності та підтримці соціальної стійкості суспільства.

Захід було організовано Управління туризму та курортів Закарпатської ОДА.

У підсумку форуму учасники визначили стратегічні кроки для сталого розвитку туристичної галузі в умовах війни, наголосивши на її значущій ролі не лише в економічному, а й у соціальному відновленні країни.

Проведення таких подій є надзвичайно важливим для формування спільного бачення майбутнього українського туризму — доступного, інклюзивного, психологічно безпечного та здатного відповідати на виклики часу. Саме завдяки таким професійним діалогам народжуються нові ідеї, партнерства та ініціативи, що можуть стати основою для сталого розвитку регіонів і країни загалом.

Адміністрація музею

Запрошуємо

 

Дещо про туристику в нашому краї

Щороку 27 вересня в Україні як і у всьому світі відзначається День туризму. Це свято було засноване Генеральною асамблеєю Всесвітньої туристської організації у 1979 році з метою популяризації туризму, висвітлення його внеску в економіку та розвиток зв'язків між народами. В Україні День туризму отримав офіційний статус завдяки указу Президента України у 1998 році.

Історія туризму на Закарпатті має давні корені. Зародження припадає на період Австро-Угорщини та Чехословаччини. У цей період почалося формування закарпатського туризму як такого, що базувався на природних багатствах регіону, зокрема на лікувальних джерелах і можливостях для гірських походів. Подорожі до нашого краю стають надзвичайно популярними у 1920 – 1930-их роках. І саме тоді туризм набуває масових форм, які вже є притаманними для нашого. Переглядаючи науково-популярну літературу того часу, знаходимо багато видань та статей, присвячених розвитку туристичної галузі, яку тоді називали «туристика». Цей термін визначений польською науковою школою туризму для позначення прикладних наук про туризм та туристичне обслуговування.

У деяких статтях піднімалися важливі питання, які є актуальними і для нашого часу. Так у суспільно-політичному тижневику Республіканської хліборобської (аграрної) партії на Підкарпатській Русі від 26 травня 1936 року вміщено цікаву статтю про проблеми і перспективи зеленого туризму в нашому краї. В оригіналі стаття надрукована українською мовою як і вся газета. Ми намагалися по можливості подати текст мовою оригіналу з незначними виправленнями згідно сучасного українського правопису.

Дещо про туристику в нашому краї

Туристика – це відвідування гарних країн, гір та рік, і має особливо для нашого краю неабияке значення. В Європі є країна, а то Швейцарія, в якій більш ніж половина народного доходу робить туристика, то є чужоземні туристи відвідують Швейцарію, завозять до неї гроші, там їх видають в готелях, купують молоко, масло, яйця сир. І в Італії дуже велику роль відіграють гроші, ввезені туристами з усього світу. В останніх роках завдяки значній пропаганді в Чехословаччині та Німеччині, як взимку, так і в влітку, відвідує нашу Верховину маса туристів, які приходять освіжитися, накохатися до нашого краю красотою природи, чарівними краєвидами.

На Підкарпатській Русі, з осередком в Ужгороді, давно зорґанізувалося Товариство Туристів, яке має за завдання з одного боку пропагувати відвідування нашої країни, а з другого боку облаштувати нічліг, харчування на нашій Верховині так, щоб туристи почувалися в нас дома і щоб їм завжди хотілося вертатися до нас. Але це товариство без відповідної підтримки з боку самого населення тих країн, куди туристи заходять, не буде мати такого значення, як би це було бажане. Тому закликаємо наших людей, щоб в відповідній мірі спричинилися до того, аби туристи малися в нас добре.

Передусім треба унеможливити жебракам та жебраючим дітям, аби настирливо не турбували туристів, щоб ми не виглядали жебрацькою нацією. Свого часу в Італії погане враження робили т. зв. лацароні, то є тисячі італійських жебраків, які оббирали туристів й тому перед війною західний туристичний світ називав італійців жебрацькою нацією. Сьогодні вже в Італії туристи мають спокій, бо Мусоліні заборонив жебрати від туристів та інших подорожуючих.

Супроти цього треба старатися, щоб туристи з наших країв відходили з добрим вражінням. Будинки треба підбілити, в хатах прибрати, на подвір’ях гарно замести. Взагалі треба дбати про чистоту сіл, аби туристи не виходили з наших хат з огидою від нечистоти.

Туристи шукають нічліг, їжу, молоко, сир, масло, яйця, але не купують ці речі від тих, що своїм вбранням і нечистотою в хатах нагадують бруд та огиду. Взагалі з туристами треба поводитися так, як людина поводиться з дорогими любими гостями, яким бажає, аби чим частіше верталися до неї. Треба бути ввічливому, давати інформацію щодо країни, лісів, гір та рік; треба їх і підвести до бажаного місця, показувати красоту нашої країни, якщо маємо на це час, а коли б за це хотіли вам кинути пару грайцарів ніхто не збагатіє, а турист віднесе з собою добре вражіння про наш народ, буде й інших наговорювати, аби відвідували наш край.

Інша справа, що коло туристів можна й інакше заробити. Вони, як ми вище навели, потребують молоко, хліб, сир, масло, яйця. І коли вони приходять в великому числі, то наші селяни цих продуктів можуть їм у великій кількості продати. Але й тут треба вважати, щоб з туристів не здирати шкіру, тобто не просити від них ціни захмарні, бо туристи це не міліонери, це здебільше урядовці, студенти та інші бідні службовці.

Треба мати перед очима, аби ми собі й своїй країні перед туристами робили славу, пропаганду, бо вони, вертаючись до дому, ввесь час розказують, що вони в нас чули та бачили, який ми народ й яка наша країна.

Отже туристів приймайте ввічливо, не допускайте до них настирливих жебраків, продавайте їм якісне й дешево.

Вчителі повинні на цю тему проводити лекції, як в школі між дітьми, так поза школю між дорослими. Це саме треба робити й по читальнях.

Домашній турист

Михайло Джахман,

завідувач відділу новітньої історії

та Меморільного музею-кімнати А. Волошина

     

2,5 тисяч відвідувачів за декілька годин!!! Або як минув день відкритих дверей в ЗОКМ ім. Т. Легоцького

 Наш музей традиційно займає лідерські позиції в Закарпатській області та всій Україні по кількості відвідувачів. Що і не дивно, адже саме ЗОКМ ім. Т. Легоцького, є унікальною установою де в одному місці зосереджено все багатство історії, культури та навіть природи нашого краю, а тому музей є найкращим способом відкрити для себе Закарпаття.

Сьогодні таку можливість з 14:00 по 18:00, наші відвідувачі отримали абсолютно безкоштовно, адже щороку до Дня туризму на Закарпатті, наш музей, за ініціативи та підтримки Управління туризму та курортів Закарпатської ОДА – ОВА в особі Маріанни Готри (начальник управління), обласної та міської влади у особі Міхалко Іветти

начальниці відділу туризму та промоції міста

Управління економічного розвитку міста Ужгородської міської ради, організовує день відкритих дверей – акцію, коли кожен охочий, має можливість відвідати наш музей безкоштовно.

ЗОКМ ім. Т. Легоцького залишається найвідвідуванішим музеєм області. За даними, які ми вже маємо сьогодні, відомо, що наш музей цього року вже відвідало близько 170 тис. осіб. Але є окремі дні, коли у нас надзвичайно багато гостей, і цей день, звісно ж, вже серед них.

Адже сьогодні до нас, за декілька годин, завітало 2 527 осіб!!!

І дуже приємно, що найбільше серед цього числа осіб – це школярі та студенти (1 266 осіб), адже наш музей, не просто заклад, що зберігає історію, але і навчає та популяризує її.

Тому дякуємо всім нашим гостям за сьогоднішній, настільки чисельний візит. І закликаємо всіх Вас, такою ж кількістю, приходити до нас щоденно! Разом ми здатні зберегти минуле і творити успішне майбутнє!

З повагою та любовю до всіх, Ваш – Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького!

«Закарпатський вайб» або ще один спосіб відзначити День туризму

 Сьогодні в галереї Ужгородського замку відкрилась невелика і ювілейна виставка художників з мистецького об’єднання «Фокус-група».

Ця виставка носить символічну назву «Закарпатський вайб», адже зміст робіт в різний спосіб демонструє нашим відвідувачам відомі і невідомі сторони культури Закарпаття. Виставка стала вже 45 по рахунку і, таким чином, є також ювілейною. Особливою вона є також і тому, що присвячена Дню туризму, який вже активно почав відзначатись усіма, хто дотичний до цієї сфери, а також стала особливим способом відзначити цей день в контексті року саме мистецького туризму на Закарпатті.

Виставка діятиме ще деякий час, тому всі наші відвідувачі зможуть відчути той самий дух «закарпатського вайбу», який доноситься з робіт митців. Як і завжди, сьогодні виставка демонструє різних художників, різні техніки, різні стилі і різні світоглядні позиції авторів, а тому «вайб» Закарпаття вийшов різноплановим та насиченим, яким, власне і є саме Закарпаття. А тому роботи сповна відповідають назві виставки, та дають можливість поціновувачам по новому поглянути на звичні особливості нашого краю, а також виявити для себе і нові. Одним словом, «ушитко получило ся файно!». В цей день відкритих дверей, вже тисячі наших сьогоднішніх відвідувачів змогли оцінити виставку, а тому запрошуємо на неї і Вас!

Дякуємо всім художникам Фокус-групи та тим хто підтримує сучасне українське мистецтво в різний спосіб. Наш музей, з свого боку, таку благородну місію, завжди радо виконує і буде виконувати!

Михайло Лесів,

завідувач відділу науково-освітньої роботи.

День Карпат

 26 вересня відзначають День Карпат. Це свято було засноване в жовтні 2023 року з ініціативи Карпатської конвенції. Темою цьогоріч є «Зв’язок між культурою та природою». Карпати завжди були не лише природним багатством України, а й центром культурної спадщини. Густі ліси, високі вершини та чисті ріки формували життя місцевих мешканців протягом століть. Саме природа Карпат вплинула на традиції, побут, мистецтво та звичаї цього регіону.

Основною метою свята є популяризувати знання про цей унікальний регіон та його культурну спадщину. Пізнавати Карпати найкраще в самих Карпатах, а тих, хто не має такої можливості, запрошуємо відвідати експозицію «Природа Закарпаття».

Тут можна побачити основні породи, з яких утворені наші гори. Зокрема, осадові (піщаник та мергель) й вулканічні (андезит та вулканічний туф). На одній із плит піщаника є відбиток тунця одинокого. Це унікальний експонат, який є свідком того, що ще 30 мільйонів років тому в нашій місцевості було море.

В експозиції представлено також велику кількість зразків флори й фауни, які характерні для Карпатського регіону. Тут є рідкісні птахи та звірі: беркут, глушець білодзьобий, тетерук євразійський, ведмідь бурий, рись звичайна, кіт лісовий та рослини, зокрема й квітковий символ Карпат – едельвейс.

Сьогодні для наших відвідувачів ми додатково підготували інформаційну довідку та цікаві запитання для перевірки своїх знань про Карпати. Тож приходьте до музею, щоб дізнатися більше про наші мальовничі гори.

Руслана Джахман,

Завідувач сектору природи

Подарунки з Гуцульщини

 Сьогодні фонди Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького поповнилися новими експонатами, які репрезентують культурне, етнографічне різноманіття, художні таланти населення нашого краю. Їх подарував музею Михайло Кравчук із с. Чорна Тиса на Рахівщині. Подарунки від імені батька передала донька Ганна Данило. Наш заклад отримав чудові зразки вишиваних рушників, які використовували для прикрашання інтер’єру. Датуються вони серединою минулого століття і вишила їх Василина Дердюк. Від пана Михайла музей також отримав дерев’яні вироби, якими славиться Гуцульщина. Це ділетка, бербениця та боклаг, які використовувалися для збирання й зберігання молока й сметани. Виготовлені вони відомим бондарем Ільком Кочержуком у 50-60-х роках ХХ ст.

Щиро вдячні дарувальникам за такі чудові дарунки нашому музеєві. Предмети будуть науково опрацьовані та доповнять Музейний фонд України, що є особливо важливим у цей час, коли від ворожих ударів страждає наша держава, нищиться її культурне, історичне надбання. Такі подарунки – це не тільки поповнення музейної скарбниці, це ще пам'ять поколінь, яка буде збережена й передаватиметься далі.

Василина Палинчак-Кутузова,

завідувач сектору етнографії