Одним з 12 головних свят Церкви є Воздвиження Хреста Господнього. Відзначають його 14 вересня за новоюліанським календарем. Свято встановлене на згадку про віднайдення Хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Його знайшла Олена, матір візантійського імператора Костянтина. Згідно з легендою, що виникла наприкінці IV ст., Олена наказала знести язичницький храм, який був побудований за наказом імператора Адріана поблизу Голгофи, над імовірним місцем знаходження гробниці Ісуса, та вказала місце для початку розкопок, в результаті яких було знайдено три різні хрести. Імператриця вирішила провести випробування. Для цього з міста привели жінку, яка була майже при смерті. Коли вона доторкнулася до першого і другого хрестів, її стан не змінився, але торкнувшись до третього, хвора раптово одужала. Олена оголосила цей хрест Істинним Хрестом. Початок празникові Воздвиження дало посвячення храму Воскресіння Господнього, який збудував св. Костянтин Великий на Голгофі у Єрусалимі. Посвячення храму відбулося за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня відбулося врочисте Воздвиження віднайденого Хреста Господнього. Саме слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославляння Хреста Господнього.
Для греко-католиків краю та Ужгорода зокрема це свято є важливим ще й тому, що головний греко-католицький храм міста та Мукачівської греко-католицької єпархії приурочений Воздвиженню Хреста. У 2025 р. храмове свято собору збіглося із святкуванням Дня Ужгорода.
У фондах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького також зберігаються експонати, які відображають релігійний аспект цього свята. Це гравюра, сюжет якої розповідає про момент знаходження святою Оленою хреста, на якому був розп’ятий Христос. Вмілою рукою майстра зображено радість і щирий захват імператриці та присутніх священнослужителів і помічників від знаходження реліквії. Ще одним експонатом, який пов’язаний із святом, є церковна корогва. З однієї сторони на ній зображено сцену «Воздвиження Чесного Хреста», а з іншої – Матір Божу, покровительку Мукачівської греко-католицької єпархії. Ймовірно, цю корогву було виготовлено на честь освячення Ужгородського греко-католицького катедрального собору в 1780 р.
У народній традиції з цим святом пов’язано кілька пересторог, звичаїв і традицій. Вважається, що в цей день не можна працювати, прибирати в будинку, прати, шити. Також краще не починати ніяких важливих справ, бо все розпочате піде прахом. Іде строгий піст, тому не можна їсти м'ясо, рибу, яйця і молочні продукти. Їжу можна приправляти тільки рослинною олією. Заборонено ходити до лісу. У народі кажуть, Лісовик обходить свої володіння і перераховує всіх тварин. Якщо людина попадеться йому на очі, то з лісу вона вже не повернеться. Вважається, що тоді ведмеді готуються до зимової сплячки, змії ховаються в нори до самої весни. У свято Воздвиження Хреста Господнього всі плазуни сповзаються в одне місце, щоб влаштувати собі на зиму гніздо. Тому в будинках ретельно замикали ворота і двері, щоб змії не заповзли в будинок. Вважали, що «на Здвиження земля движиться ближче до зими», а тому від цього часу наступають холодні дні і птиці вилітають до вирію. За народною уявою, вирій – це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птиці й гади: птиці в долинах, а гади на горбах. Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею вирію: «У неї золотий ключ від тієї країни». До вирію повзуть і гади, а тому в день Здвиження небезпечно ходити в ліс.
Євген Онацький у статті «Здвиги, Здвиження», опублікованій у підготованій ним «Українській Малій Енциклопедії» (вийшла у 8 томах і 16 книгах в Буенос-Айресі (Аргентина) протягом 1957-1967) писав: «На Карпатській Україні казали, що з Здвигів починаються капустяні вечори, бо лиш та капуста буде добра, що її по Здвигах кладуть у барило».
Пам’ятаймо і шануймо свої звичаї і традиції.
Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії
