15 листопада 1925 року минає рівно 100 років з дня проведення в Першій Чехословацькій Республіці парламентських виборів. Для нашого регіону, який тоді входив до складу Чехословаччини під назвою Подкарпатська Русь, це було друге випробування на демократичність. Першу таку спробу краяни мали в березні 1924 року, але загострення міжпартійних суперечностей та неспроможність урядової коаліції налагодити стабільну загальносуспільну співпрацю призвело до політичної кризи. Коаліція розсипалася, протиріччя між політичними угрупованнями гальмували процес державотворення, що неминуче вело до розпуску парламенту й призначення нових виборів. Врешті так і сталося, а проведення виборів призначили на 15 листопада 1925 року.
Про історію цих виборів уже багато написано в краєзнавчій науковій літературі, а також у чеських і словацьких виданнях. Виборча кампанія 1925 року проходила в умовах гострої політичної боротьби. Сталися зміни і виборчого законодавства. Зокрема, для нашого краю збільшувалося й виборче число голосів, що давало бонуси учасникам виборчих перегонів. І традиційно це дало переваги загальнодержавним партійним структурам. У підсумку по республіці явка виборців тоді склала 90,1% на виборах до Палати депутатів і 77,3% на виборах до Сенату. Відтак, на території Подкарпатської Русі в 1925 році на виборах обрали: у Палату депутатів – комуністів Йосипа Гаті, Івана Мондока і Миколу Сидоряка, «аграрників» Яроміра Нечаса, Августина Штефана, Франтішка Краліка, від угорської партії – Ендре Корлата, «автономіста» Івана Куртяка, а завдяки високому рейтингу в коаліційному списку ще й від «Карпаторуської трудової партії» Андрія Гагатка (замість нього згодом зайшов Кирил Прокоп) і від «Християнсько-народної партії» – Августина Волошина. До Сенату пройшли Іван Боднар і Кирил Рещук від комуністів, а Ференц Егрі – від угорських політичних сил.
Що ж пропонують дослідникам, історикам і краєзнавцям у цьому контексті архівні та бібліотечні джерела Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького? Вони дають достатньо широкий вибір, щоб дізнатися про процеси сторічної давнини.
Першою групою джерел, де знаходиться значний фактичний матеріал, є архівні фонди музею, де можна ознайомитися зі статутами і програмними засадами багатьох партій – учасниць виборів. Окремі архівні джерела зберігають оригінальну інформацію про розбудову та реорганізацію місцевих партійних осередків, буденної життєдіяльності чисельних політичних партій, так само і в час виборчих процесів. Тут знаходимо й перелік керівництва політичних організацій, кандидатські списки, передвиборчі інструкції, партійні циркуляри, агітаційні прокламації, звернення, інші матеріали, афіші, політичні карикатури тощо. В архіві містяться й оригінали інших партійних документів, хроніки їх організаційного життя, роботи виборчих комісій тощо.
Другу групу джерел становлять збірники опублікованих архівних матеріалів, що знаходяться в музейній бібліотеці. Вони містять значну кількість оригінальних матеріалів стосовно досліджуваної проблематики. Окремі аспекти політико-партійного життя знайшли своє відображення у збірниках документів, виданих в різні історичні періоди, що вимагає об’єктивного аналітично-критичного аналізу документів, відмежування від ідеологічного викладення змісту в окремих із них, і в результаті – дозволяє реально оцінити їх наукову вагу. Тут знаходимо відповіді на запитання щодо виборів різних рівнів, передвиборчої агітації, міжпартійних суперечок та партійного протистояння в сільській місцевості, діяльності різноманітних партійних осередків та багато іншого. Важливе значення серед опублікованих джерел мають і законодавчі документи Чехословацької Республіки, зміст яких стосується суспільно-політичного життя Подкарпатської Русі.
Архівні й опубліковані документи доповнюються матеріалами чисельної тогочасної періодики, передусім офіційних друкованих органів партій, де знаходимо цікаві факти як із внутріпартійного життя, так і міжпартійної боротьби. До цієї групи джерел відносимо також і нейтральну (незалежну) періодику, на сторінках якої подавалася інформація про партійне протистояння і виборчі процеси. Виходячи з описаних подій 100-річної давності найбільшої цінності заслуговують періодичні видання «Руська Нива» (до 1924 р.), «Свобода», «Вперед», «Земледҍлская Политика», «Народная газета», «Русская Земля», «Русскій Вҍстникъ», а також журнали-альманахи та ін.
Таким чином, музейна джерельна база є достатньою для наукового опрацювання досліджуваної проблеми і сприяє об’єктивному вивченню багатьох цікавих епізодів соціально-політичної історії Закарпаття в першій половині ХХ століття. Тож запрошуємо дослідників, істориків, краєзнавців до відвідин архівних фондів і Наукової бібліотеки Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького.
Маріан Токар,
провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства
