Лекція та майстерклас про писанкарство


    Не даремно Великдень називають найсвітлішим святом у році. Українці відзначали його ще задовго до становлення християнства на землі, і називалося воно – великий день. Також наші предки пов'язували це свято ще й з весняними польовими роботами. Було прийнято пекти великодні "бабки" і прикрашати різноманітними способами яйця, котрі ми знаємо як сучасні куличі, паски, писанки і крашанки. Вважалося, що ворота в рай у Великодній день відкриті, тому старі люди мріяли померти саме в цей день. Люди вірять, що їжа, освячена в церкві, має цілющу силу і може допомогти в скрутну хвилину. Старі люди вирушали в церкву рано вранці, щоб встигнути на початок служби. Молодь підходила після світанку. Дівчата вбиралися в свої кращі вишиванки, одягали вінки і намиста. Незважаючи на те, що в цей день тужили за покійними, все ж Пасха вважалася світлим і життєрадісним святом.


    В п’ятницю о 14 годині в ЗОКМ проведена лекція для студентів Закарпатської академії мистецтв. Зав. сектору етнографії Ілля Іванович Грибанич розповів про традиції святкування Пасхи на Закарпатті. Роман Іванович Пилип, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри декоративно-прикладного мистецтва Закарпатської академії мистецтв, провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства, сектору краєзнавства Закарпатського обласного музею ім. Т. Легоцького, познайомив їх з художніми та локальними різновидами традиційної писанки українців Закарпаття ХХ ст.


    Також Роман Іванович провів зі студентами майстер-клас, метою якого було ознайомити молодь з писанкою, як духовною та матеріальною спадщиною нашого народу. Він популяризував традиції писанкарства та розкрив семантику орнаментальних мотивів на писанках сторічної давнини; відтворив автентичні писанки з фондових збірок ЗОКМ; відписав традиційні писанки початку минулого століття в традиційній восковій техніці. Оновлені взірці писанок доповнять збірку музею.