До Дня Європи: у музеї відбулася лекція про західноєвропейську зброю

 Указом Президента України від 8 травня 2023 року №266/2023 в Україні встановлено День Європи, який щорічно відзначається 9 травня спільно з державами Європейського Союзу. З цієї нагоди у Закарпатському краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбулася лекція «Західноєвропейська холодна зброя середньовічної та ранньомодерної доби», яку прочитав кандидат історичних наук Володимир Гуцул. На прикладі мечів лектор ознайомив присутніх із зразками холодної зброї країн Західної Європи, які представлені в музейних експозиціях. Він розповів, що один із експонатів, знайдених на території Закарпаття, співвідноситься із поширеними на території Західної Європи так званими «каролінгськими» мечами. Також лектором було розкрито особливості, притаманні для цієї холодної зброї того чи іншого періоду. Після теоретичної частини слухачі лекції мали можливість ознайомитися із тими експонатами, про які розповів пан Гуцул. У експозиції «Холодна та вогнепальна зброя XVI – початку ХХ ст.» присутні змогли детальніше оглянути експонати та порівняти визначальні риси.

Подібні лекції вчергове доводять, що Україна має спільну історію із європейськими країнами, тісні культурні та політичні зв’язки. Європейська ідентичність українського народу та прагнення до спільного з європейськими країнами майбутнього є пріоритетним у діяльності нашого закладу.

Василина Палинчак-Кутузова,

провідний науковий співробітник

відділу історії та краєзнавства

Сектор реставрації

Сектор природи

 

 

Кельти на Закарпатті

 У вівторок, 30 квітня, у стінах Закарпатського краєзнавчого музею відбулася цікава лекція, присвячена кельтам, що проживали на теренах Закарпаття, їхній культурі, життю та спадку, що вони лишили після себе.

Кельти, як культура, викликають неабиякий інтерес у широких колах суспільства. Їхня популярність викликана загадковими образами друїдів, войовничими вершниками, що наводили жах на римську республіку та багато грецьких держав, своїм неповторним мистецтвом. В масовій культурі цей народ представлено, як диких варварів в рогатих шоломах, опонентів цивілізованого світу, що несли хаос та забуття, примітивними племенами, що відкидали будь який розвиток. Проте, так бачили їх саме греки та римляни, що їм протистояли. Свідчення самих кельтів про себе до нас так і не дійшли. Саме тут і з’являється питання – «Чи були кельти такими, як уявляє сучасна культура?».

На це, та на багато інших питань і була покликана відповісти науково-освітня лекція старшого наукового співробітника сектору археології Артема Салка - «Кельти на Закарпатті». Гості та співробітники музею мали можливість дізнатися більше про походження та міграцію місцевих кельтів, їхнє життя та глибокі культурні зв’язки з навколишніми територіями. Ця лекція підкріплена невеликою екскурсією по кельтським артефактам, що представлена в експозиції присіяченій Тиводару Легоцькому.

Артем Салко,

ст. науковий співробітник сектору Археології

Бельтайн!

 Бельтайн! Свято весняного буйноцвіту. Благодійний фестиваль на підтримку ГУР МО " КРАКЕН" і 128 ОГШБ прямо зараз проходить в Ужгородському замку. Запрошуємо всіх!

Про що мовчать мури Ужгородського замку

  26 квітня відбулася тематична екскурсія «Таємниці бастіонної системи укріплень Ужгородського замку». Ужгородський замок найбільш популярний та відвідуваний туристичний об'єкт Ужгорода. Сотні тисяч відвідувачів, які бажають доторкнутися до нашої історії, радо приймає древня фортеця щороку. І що найперше бачать туристи підходячи до замку? Їх зустрічають могутні приземисті фортифікаційні укріплення та величні бастіони.

Бастіонні регулярні замки, до яких відноситься Ужгородський і які збереглися до нашого часу, становлять велику науково-культурну цінність насамперед як пам'ятки історії та архітектури. Зовнішні фортифікаційні споруди бастіонного типу Ужгородського замку мають форму неправильного чотирикутника, а після добудови у кінці ХVІІ ст. п'ятого клиноподібного бастіону конфігурація стає наближена до неправильного п'ятикутника. Загальні розміри чотирикутника (без рову) становлять 169х104х179х107 м. Південно-східний і південно-західний бастіони побудовані на взірець укріплень новоіталійської школи. Два інші бастіони мають різні розміри, конфігурацію й просторовий уклад, що ускладнює з'ясування, за якою системою їх побудовано. Причиною цього є, імовірно, особливості рельєфу Замкової гори. Адже, при проектуванні та зведенні фортифікаційних споруд важливу роль відігравали природно-ландшафтні особливості місцевості. Ці умови часто були основними при формуванню просторової структури фортеці, її композиції, архітектурного вигляду та організації внутрішніх просторів.

Це масштабне будівництво пов'язують з іменем Дєрдя IV Другета (1633-1661). Дєрдь IV–вихідець з гуменянської гілки роду Другетів, єдиний син Яноша Х Другета та Анни Якушич-Другет. Він успадкував титул наджупана Ужанського комітату. У війнах з турками був обраний командувачем Кошицького та Земплинського дворянського ополчення. Помер у молодому віці 9 жовтня 1661 р.

Клиноподібний бастіон звели для захисту північно-східної сторони, яка практично не прострілювалася артилерією з кутових бастіонів. Біля бастіону видно замурований вихід з датою на поперечині: 1653.

На початковому етапі, що підтверджує план 1670 р. фортечні укріплення складалися із чотирьох різних за розмірами кам'яних бастіонів, в'їзної вежі з підйомним мостом та сухого рову, вирубаного у скелі. Фаси південно-східного та південно-західного бастіонів сходяться не під прямим, а скоріше тупим кутом і завершуються заокругленнями – орільйонами. Вони закривають бійниці фланків від вогню противника. Фланки примикають до фасів під прямим кутом. До того ж вони були двоярусні, що забезпечувало шквальний вогонь паралельно куртині. Фланк південно-західного бастіону був критий, можливо для зберігання військової амуніції. У двоярусних фланках, як правило, на першому рівні знаходилися гармати, на другому – стрільці з рушницями.

Кладка стін – бутова кам'яна. Для спорудження укріплень використано переважно андезит та базальт, які видобували у кар'єрах у околицях замку. Тесаний камінь пісковик (білий вапняк) використаний для карнизу, обрамлення воріт, бійниць і т. д. Кладка виконана на вапняному розчині. У процесі відновлювальних робіт у кладці застосовували і червону повнотілу цеглу. Ззовні стіни бастіону зведені під кутом – знизу до верху звужуються. Внутрішня частина стін вертикальна. Таким чином збільшена міцність укріплень. Товщина фортечних стін у верхній частині у середньому складає 2,1 – 1,7 м, але переважно 1,9 м. Найтовстіша частина фортечної стіни біля в'їзної брами – 2,1 м, а найтонша між північно-східним бастіоном та палацом – приблизно 1 м.

Незважаючи на значущість таких пам'яток, вони залишаються не дослідженими, маловивченими і не реставрованими у повному об'ємі. Як підказує світовий досвід музеєфікація подібних об'єктів є найкращим рішенням для їх збереження та подальшого використання. На практиці процес музеєфікації потребує комплексного наукового дослідження фізичного стану замку з подальшим проведенням консерваційно-реставраційних робіт, реконструкцією первісного природного і культурно-історичного навколишнього середовища, відновленням типових художньо-архітектурних елементів об’єкта, організацією необхідних умов екскурсійно-туристичного огляду.

Михайло Джахман,

завідувач відділу новітньої історії та Меморіального музею- кімнати Августина Волошина

Копія Туринської Плащаниці – у експозиції музею

 Цінне надбання музею, яке наш заклад отримав 18 квітня ц.р., віднині можна побачити у першій залі експозиції «З історії духовної культури Закарпаття від XVII – початку ХХ ст.».

Мова йде про один екземпляр папірусу із зображенням елементів Туринської Плащаниці, а саме – зображенням обличчя Христа. Воно нанесено на папірусі вручну під час просвітлення справжньої Плащаниці світлом. Перший лист папірусу – це спроби дослідників точно перенести зображення обличчя Христа для подальшого використання у іконописанні та дослідженні обличчя Спасителя. Оригінал Святого Полотна, як відомо, зберігається у кафедральному соборі святого Іоана Хрестителя у місті Турин в Італії. Знаменита християнська святиня, в яку, за переказами, було обгорнуте тіло Ісуса Христа після смерті, стала свідком смерті і чуда Воскресіння Ісуса Христа.

Папірус із зображенням елементів Туринської Плащаниці, який наукові співробітники відділу історії та краєзнавства вже представили в експозиції, привезено єпископом Ужгородським і Закарпатським Варсонофієм (Руднік) з Італії і подаровано нашому музею,

Валерія Русин, завідувач відділу історії та краєзнавства