Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького, Ужгородський замок

«МЕЖІ СВІТЛА»: у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї відкрилася фотовиставка Юрія Ковальчика

16 жовтня 2026 року в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відкрилася фотовиставка «Межі світла. Нічні спостереження. Львів, літо 2026». Це мистецький проєкт, присвячений нічному Львову, його мінливій атмосфері, грі світла й тіні та невидимим на перший погляд слідам людської присутності в міському просторі.

Автором представлених на фотовиставці робіт є Юрій Ковальчик, доктор фізико-математичних наук, професор, дипломований практичний психолог, психоаналітик і фотограф, член Національної спілки фотохудожників України з 1998 року. Він є автором понад двадцяти персональних фотовиставок у різних країнах, дослідником нетрадиційних методів фотодруку. Його роботи зберігаються у приватних колекціях і музейних фондах України та інших країн світу.
На фотовиставці в Ужгородському замку представлені світлини, які дають можливість поглянути на Львів не як на звичне туристичне місто, а як на особливий психологічний і метафізичний простір, де переплітаються різні часові виміри, а буденні сцени набувають символічного значення. У нічній тиші знайомі вулиці та архітектура відкриваються по-новому: світло вихоплює з темряви окремі деталі, тіні приховують звичне, а людські постаті з’являються в кадрі й зникають, залишаючи по собі відчуття присутності. Фотографія у цьому проєкті стає не лише способом зафіксувати мить, а й інструментом спостереження за плином часу.
Захід розпочався з хвилини мовчання – вшанування пам’яті загиблих унаслідок російської агресії проти України. Далі з вітальним словом до присутніх звернулася директорка музею Ольга Шумовська. У своєму виступі вона наголосила на важливості мистецьких ініціатив у музейному просторі, адже саме такі події дають змогу поєднувати історичну спадщину із сучасним мистецтвом, відкривати нові способи осмислення міста, часу та людини. Вона також підкреслила, що музей є не лише місцем збереження історичних пам’яток, а й простором живого культурного діалогу, зустрічей, роздумів і творчого пошуку.
Автор фотовиставки Юрій Ковальчик розповів присутнім на відкритті про задум і концепцію проєкту, особливості роботи над серією нічних фотографій та власне бачення міського простору. Він звернув увагу на те, як змінюється сприйняття знайомого міста вночі, як світло й тінь формують нові образи, а випадкові миті та ледь помітні деталі допомагають відчути плин часу. У центрі авторської уваги – не конкретні події, а різні стани міста й людини, що розкриваються через фотографічну мову.
Відкриття фотовиставки «Межі світла» стало ще однією нагодою для Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького об’єднати навколо мистецтва поціновувачів фотографії, культури та історії. Проведення таких заходів у стінах музею має особливе значення: вони сприяють розвитку культурного діалогу, підтримують сучасне мистецтво й допомагають по-новому осмислювати історичне середовище, у якому ми живемо. Зіставлення нічного Львова з історичним простором Ужгорода відкриває можливість побачити, як різні міста, кожне зі своєю пам’яттю та атмосферою, стають частиною спільної розмови про час, людину й те, що залишається після її зникнення.

Запрошуємо відвідувачів музею ознайомитися з фотовиставкою та відчути особливу атмосферу нічного міста, зафіксовану об’єктивом Юрія Ковальчика.

Ігор Шніцер, 
Василь Міщанин,
старші наукові співробітники музею

НОВЕ ПОПОВНЕННЯ МУЗЕЙНОЇ КОЛЕКЦІЇ СТАРОВИННИХ ГОДИННИКІВ

Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького отримав черговий цінний подарунок – декоративний настільний (камінний) фігурний механічний годинник німецького походження відомої фірми «Wehrle».

Дарувальниками стали ужгородці Євгенія Гнатюк і Сергій Гнатюк (її син). Окремо вдячні за сприяння у передачі годинника фондам нашого музею відомому краєзнавцю Яношу Мешку.
Традиційно фабричний дизайн виробник відливав у латуні, бронзі або металевому сплаві з золотистим напиленням. Уся фурнітура та механізм збережені в оригіналі (заводські). Циферблат із римськими цифрами. Фірмовий напис бренду «Wehrle» міститься на заводному ключі типу «метелик». 
Експонат виконано у стилі необароко / рококо з виразною декоративною скульптурною композицією – «Путто» / «Купідон». Така композиція стилістично характерна для європейських декоративних годинників.
Музейники щиро раді тому, що цьогорічне відкриття нової експозиції «Час минає швидше, ніж ти думаєш» знаходить не тільки естетів та поціновувачів старовинних годинників, а й меценатів і дарувальників. Відтепер у цій виставковій залі подарований експонат прикрасить колекцію, що нараховує понад сто унікальних годинників, серед яких настінні, настільні (камінні), годинник, що стоїть на підлозі, наручні та кишенькові екземпляри. 
Запрошуємо гостей нашого музею оглянути експозицію «Час минає швидше, ніж ти думаєш» і поділитися враженнями від побаченого.

Маріан ТОКАР, 
провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства

У жіночих руках: праця, побут і традиції села Закарпаття

15 жовтня – Міжнародний день сільських жінок. Він покликаний привернути увагу до важливої ролі жінок у сільському господарстві, забезпеченні продовольчої безпеки, розвитку сільських громад і збереженні культурних традицій. Міжнародний день сільських жінок було проголошено Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у 2007 році, а вперше відзначили його 2008 року.

У традиційному селі жіночі руки виконували чимало роботи: обробляли землю, доглядали за господарством, пекли хліб, шили й вишивали одяг, ткали полотно, готували страви та дбали про оселю. За кожною з цих справ стояли щоденна праця, досвід і знання, які передавалися від покоління до покоління.
Цей день – нагода згадати про тих, чия праця часто залишалася поза увагою, хоча була невіддільною частиною життя родини та громади. В історії сіл Закарпаття жіночий досвід посідає особливе місце: через повсякденні справи, родинні звичаї, ремесла й обряди жінки зберігали та передавали культурну спадщину краю.
Етнографічна колекція Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького містить чимало предметів, що розкривають особливості традиційного побуту та роль жінки в сільському господарстві. Серед них – плетені кошики, маглівниця (ребро) для обробки білизни, пасківник, лопата для хліба, кухонний посуд, куделя та п’яльця для вишивання. Кожен із цих предметів пов’язаний із певним видом щоденної праці й допомагає відтворити повсякденне життя минулих поколінь. Частина цих речей представлена в експозиції «Народні музичні інструменти та народний одяг Закарпаття», де знайомить відвідувачів із традиційними заняттями населення краю, зокрема жіночою працею.
Життя сільської жінки було тісно пов’язане з господарським календарем. Її щоденні обов’язки охоплювали приготування їжі, догляд за дітьми й худобою, роботу на городі, у саду та полі, збирання врожаю і заготівлю продуктів на зиму. У господарстві використовували кошики для перенесення продуктів і зібраного врожаю, а глиняний посуд, жорна, ступи та маслобійки допомагали готувати їжу й переробляти продукти.
Особливе місце посідало випікання хліба, зокрема обрядового. Пасківник і лопата для хліба були важливими предметами домашнього хлібопечення. Вони нагадують про традиції, пов’язані як із повсякденним харчуванням, так і з родинними та календарними святами.
Важливою частиною жіночої праці було виготовлення одягу й домашнього текстилю. Прядіння, ткацтво, шиття та вишивання вимагали практичних навичок і майстерності. Дівчата опановували їх змалку, переймаючи досвід старших жінок. Куделя нагадує про традиції прядіння, а п’яльця використовували для вишивання. Ці заняття забезпечували родину необхідними речами й водночас давали можливість виявляти творчу майстерність. Вишивкою оздоблювали сорочки, рушники та інші текстильні вироби. Орнаменти, кольорові поєднання й техніки виконання відображали місцеві традиції та художні вподобання громад.
Не менш важливою складовою повсякденного життя була кухня. Гастрономічні традиції Закарпаття формувалися під впливом природних умов, господарських можливостей і взаємодії різних етнокультурних спільнот. У харчуванні використовували продукти власного господарства: зернові, картоплю, овочі, молоко, сир, яйця, м’ясо, фрукти та ягоди. Жінки готували щоденні й святкові страви, переробляли молоко, сушили фрукти та заготовляли овочі на зиму. Рецепти й способи приготування передавалися в родині, зокрема від матері до доньки, зберігаючи кулінарний досвід і місцеві традиції. Кухонне начиння та посуд із музейних фондів допомагають відтворити світ, у якому їжа була не лише необхідністю, а й важливою частиною родинного спілкування та святкової культури.
Передача знань між поколіннями було одним із важливих механізмів збереження традиційної культури. Діти вчилися, спостерігаючи за повсякденними справами дорослих: мати або бабуся показувала, як замісити тісто, вишити орнамент, доглядати за рослинами чи підготувати одяг до свята. Разом із практичними навичками передавалися пісні, звичаї, родинні історії та місцеві назви. Такий досвід зберігався в пам’яті, повторюваних діях і родинних розповідях.
Жінки різних етнокультурних спільнот Закарпаття берегли власні традиції, водночас взаємодіючи із сусідами. Завдяки цьому культурна спадщина краю розвивалася як багатогранне поєднання локальних звичаїв, ремесел і кулінарних практик. Архівні фотографії з фондів музею доповнюють ці свідчення, даючи змогу побачити жінок минулого в повсякденному житті: за рукоділлям, під час польових робіт, торгівлі вирощеною продукцією та спілкування. Світлини зберігають відомості про одяг, прикраси, предмети побуту й організацію праці, допомагаючи досліджувати не лише зовнішній вигляд, а й різноманітність жіночих занять.
Водночас роль сільської жінки не обмежувалася домашнім господарством. Вона була працівницею, господинею, майстринею, вихователькою дітей, а також учасницею громадського й культурного життя. Про це свідчить і тогочасна преса.
У газеті «Земля і воля», що видавалася в Мукачеві, у № 5 від 7 березня 1937 року було опубліковано матеріал «Заклик до хліборобського жіноцтва». У ньому сільських жінок закликали долучатися до господарського й громадського життя, здобувати практичні знання та підтримувати розвиток рідного краю. Автор наголошував на необхідності організації навчальних курсів, поширення нових господарських умінь і співпраці з відповідними організаціями. Водночас у публікації підкреслювалося значення рідної мови, звичаїв, пісні та віри як складників культурної самобутності села.
Цей газетний матеріал доповнює уявлення про сільську жінку як активну учасницю суспільного життя. Жіноча праця, знання й громадська ініціатива розглядалися не лише як основа добробуту родини, а і як важливі чинники розвитку села. Таким чином, історичні джерела засвідчують, що жіночий досвід охоплював як традиційні господарські заняття, так і прагнення до освіти, самоорганізації та суспільних змін.
Етнографічні колекції, архівні фотографії та матеріали періодичної преси допомагають відтворити багатогранний образ сільської жінки Закарпаття. За кожним предметом стоять людський досвід, практичні знання й майстерність, а за кожною родинною традицією – праця тих, хто зберігав і передавав її наступним поколінням. Традиція живе доти, доки її пам’ятають, відтворюють у повсякденному житті й передають далі.

Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії

Анонс

ЗА ОДНИМ СТОЛОМ: КУЛІНАРНА СПАДЩИНА БАГАТОКУЛЬТУРНОГО ЗАКАРПАТТЯ

20 жовтня 2026 року о 15:00 запрошуємо на захід до Міжнародного дня кухаря і кулінара!
Закарпаття – край, де протягом століть перепліталися традиції українців, угорців, словаків, румунів, німців, ромів та інших громад. Кожна з них зберегла власні кулінарні особливості, родинні рецепти й секрети приготування страв, що стали частиною гастрономічної спадщини нашого краю.

Під час заходу відкриємо для себе розмаїття традиційної кухні Закарпаття:  від ріплянки, боб-левешу, чорби до чернянської й малораковецької начинки, мелайника та інших локальних страв. Поговоримо про продукти, що визначали повсякденний раціон наших предків, секрети домашньої кухні, святкові застілля та рецепти, які передаються з покоління в покоління.

Адже традиційна кухня – це не лише смак і аромат. Це історія родини, пам’ять про предків, особливості господарювання та свідчення культурного діалогу між народами.
Запрошуємо разом відкрити кулінарну спадщину Закарпаття – різноманітну, самобутню й об’єднану спільною історією.

 20 жовтня 2026 року
 Початок о 15:00
Місце: Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Тиводара Легоцького, експозиція «Народні музичні інструменти та народний одяг Закарпаття»
Участь – за вхідним квитком до музею

Різні традиції — спільна спадщина. Зустріньмося за одним столом! 

Про музей у школі

Музей – це не просто місце, де зберігаються старовинні речі. Це особливий світ, у якому оживає історія, розкриваються таємниці минулого та відкриваються безцінні скарби рідного краю. Про Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Т. Легоцького та його природничу колекцію сьогодні розповідала завідувачка сектору природи Руслана Джахман учням 9 а класу Ужгородського ліцею «Лідер». Зустріч у затишній шкільній бібліотеці організували бібліотекарки Ірина Кравець та Алла Бескід.

    Руслана Василівна розповіла коротку історію краєзнавчого музею і наголосила, що найкраще пізнати історію, природу та традиції рідного краю можна в музеї. Музейні колекції відкривають перед відвідувачами захопливу панораму минулого. Тут можна познайомитися з археологічними знахідками, старовинними предметами побуту, зброєю, документами та етнографічними  матеріалами, які розповідають про те, як в минулому жили мешканці нашого краю.
Особливе місце посідає природнича спадщина. Вона допомагає краще зрозуміти унікальність природи нашого краю, багатство Карпат, різноманіття рослинного і тваринного світу, а також важливість збереження довкілля. За допомогою слайдів презентації школярі здійснили віртуальну мандрівку експозиціями музею, а також побачили найцікавіші предмети з природничої колекції. На завершення заходу лекторка запросила учнів відвідати Ужгородський замок, в якому знаходиться Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького та подарувала шкільній бібліотеці книгу «Артефакти середньовічної церкви Ужгородського замку».

  Руслана Джахман
  завідувач сектору природи

««З Богом за Вітчизну та Свободу». Презентація збірника документів про Визвольну війну Ференца Ракоці ІІ (1703-1711 рр.).

14 жовтня 2026 р. в залах Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького відбулася презентація збірника джерел «З Богом за Вітчизну та Свободу» (Документи Державного архіву Закарпатської області про Визвольну війну Ференца Ракоці ІІ (1703-1711 рр.). Документи зібрав, переклав на українську мову та підготував до опублікування Юрій Чотарі, кандидат історичних наук, професор Закарпатського угорського університету імені Ф. Ракоці ІІ в м. Берегово.

Рецензентами збірника виступили: Іштван Цігань, кандидат історичних наук, Калман Мейсарош, доктор філософії (обидва з Інституту та Музею військової історії в м. Будапешт); Іван Мандрик, доктор історичних наук, професор Ужгородського університету та Закарпатського угорського університету імені Ференца Ракоці ІІ.
Збірник вмістив 140 унікальних документів, які розкривають різноманітні проблеми періоду Визвольної війни під проводом Ференца Ракоці ІІ. Оригінали документів зберігаються в Державному архіві Закарпатської області (далі – ДАЗО) та складені латинською та угорською мовами. Автор-упорядник Ю. Чотарі переклав їх на українську мову. Книга містить ілюстрації, іменний та географічний покажчики, пояснення одиниць виміру та валют, згаданих у виданні. Передмову до видання написав Михайло Місюк, директор ДАЗО.
Модератором презентації була завідувачка відділу історії та краєзнавства Валерія Русин. Вона розпочала захід хвилиною мовчання, під час якої присутні вшанували мужніх воїнів, які поклали своє життя за незалежність України. Валерія Іванівна розповіла про багаторічну співпрацю музею з упорядником збірника, звернула увагу на фондову колекцію закладу та наголосила на необхідності її подальшого вивчення.
Рецензент збірника проф. Іван Мандрик, розповів присутнім про історичне тло періоду Визвольної війни, охарактеризував постать Ференца Ракоці ІІ, торкнувся складних перипетій збройної боротьби. За словами Івана Олександровича, особливо важливим є переклад унікальних документів та оприлюднення їх українською мовою. Це дасть можливість залучити ширшу плеяду дослідників, краєзнавців, студентів до вивчення того складного періоду в історії Закарпаття та Угорщини загалом.
Упорядник, проф. Юрій Чотарі, зосередив свою увагу на підготовці видання, над яким він працював багато років. Дослідник розповів про труднощі прочитання складних почерків джерел, методику добору документів, загальну мету збірника.
У дискусії виступив М. Місюк, котрий говорив про унікальну джерельну базу очолюваного ним архіву. З його слів, документи, які увійшли у цей збірник, – це лише невелика частина фондів. Він закликав молоде покоління активніше звертатися до джерел, опрацьовувати документи та відкривати раніше не відомі факти. Кандидат історичних наук, доцент Закарпатської академії мистецтв Іван Міськов високо оцінив якість видання, наголосив на скрупульозності автора-упорядника та його неймовірній працьовитості. Кандидат історичних наук, доцент Ужгородського університету Володимир Фенич, який був знайомий зі збірником документів раніше, зосередив свою увагу на джерелах з історії греко-католицької церкви. Доктор філософії, доцент Закарпатського угорського університету імені Ф. Ракоці II Адальберт Рац розповів про спільні проєкти Закарпатського угорського університету, який він разом з упорядником збірника представляє, та Закарпатського обласного краєзнавчого музею.
Певні підсумки заходу підвела директорка музею Ольга Шумовська. Вона подякувала автору за вибір площадки для презентації, наголосила на важливості наукової співпраці між музеєм та університетом, запросила дослідників заглибитися у вивчення музейних фондів.

Юрій Данилець, 
старший науковий співробітник
відділу історії та краєзнавства

НОВЕ ПОПОВНЕННЯ МУЗЕЙНОЇ КОЛЕКЦІЇ СТАРОВИННИХ ГОДИННИКІВ

Дарувальниками стали ужгородці Євгенія Гнатюк і Сергій Гнатюк (її син). Окремо вдячні за сприяння у передачі годинника фондам нашого музею відомому краєзнавцю Яношу Мешку.
Традиційно фабричний дизайн виробник відливав у латуні, бронзі або металевому сплаві з золотистим напиленням. Уся фурнітура та механізм збережені в оригіналі (заводські). Циферблат із римськими цифрами. Фірмовий напис бренду «Wehrle» міститься на заводному ключі типу «метелик». 
Експонат виконано у стилі необароко / рококо з виразною декоративною скульптурною композицією – «Путто» / «Купідон». Така композиція стилістично характерна для європейських декоративних годинників.
Музейники щиро раді тому, що цьогорічне відкриття нової експозиції «Час минає швидше, ніж ти думаєш» знаходить не тільки естетів та поціновувачів старовинних годинників, а й меценатів і дарувальників. Відтепер у цій виставковій залі подарований експонат прикрасить колекцію, що нараховує понад сто унікальних годинників, серед яких настінні, настільні (камінні), годинник, що стоїть на підлозі, наручні та кишенькові екземпляри. 
Запрошуємо гостей нашого музею оглянути експозицію «Час минає швидше, ніж ти думаєш» і поділитися враженнями від побаченого.

Маріан ТОКАР, 
провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства

«Феодосій Злоцький – письменник, етнограф та церковний діяч» (до 180-річчя з дня народження)

13 жовтня 2026 р. в стінах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького відбулося вшанування 180-річчя з дня народження видатної та неординарної постаті в крайовій історії о. Феодосія Злоцького.

Захід модерувала завідувачка відділу історії та краєзнавства Валерія Русин. Присутні з подякою згадали пам'ять тих, хто віддав життя за свободу України, вшанувавши загиблих хвилиною мовчання.
Старший науковий співробітник відділу історії та краєзнавства, кандидат історичних наук, доцент Юрій Данилець виступив з об’ємною та цікавою лекцією на тему: «Феодосій Злоцький – письменник, етнограф та церковний діяч» (до 180-річчя з дня народження).
У центрі уваги лекції була постать о. Феодосія Злоцького як важливої сполучної ланки між добою закарпатських «будителів» та модерним народовецьким рухом першої чверті XX століття. Попри значний внесок у збереження й розвиток української культури Закарпаття, його спадщина тривалий час залишалася маловивченою.
Під час лекції детально висвітлили походження та душпастирський шлях о. Феодосія. Народившись 11 жовтня 1846 р. в селі Осій у родині священника із давнім шляхетським корінням, він здобув освіту в гімназіях Сатмара та Ужгорода, а вищу теологічну підготовку пройшов у стінах Ужгородської та Будапештської центральної духовної семінарії. Після висвячення в сан священника у 1874 р. його душпастирська діяльність проходила в парафіях сіл Ільниця, Ізки, Копашново та Золотарьово, де він плідно поєднував церковне служіння із дослідницькою працею.
Значну увагу Юрій Данилець приділив художній та літературній спадщині діяча. У доповіді було простежено еволюцію автора від ранніх поетичних спроб, написаних «язичієм», до визрівання власного художнього стилю на основі живих закарпатських говірок. Лектор подав жанровий огляд його доробку, який охоплює епічні поеми («Кобзар», «Чорнокнижник»), балади («Дівчина і чоботята»), патріотичну й інтимну лірику, а також угорськомовні поезії, у яких автор відстоював права свого народу. Окремо було розглянуто прозовий та драматичний доробок, зокрема філософсько-історичну повість «Вічний жид Агасфер» та тритомну працю «Кирило і Мефодій на Підкарпатській Руси».
Окрім літературної творчості, під час заходу проаналізували мовознавчі й філологічні здобутки о. Феодосія. Зокрема, розкрито значення його наукової праці «Історична граматика підкарпатського руського язика» (1883), написаної угорською мовою. Лектор охарактеризував внесок Ф. Злоцького в обґрунтування нормування правопису на основі живих говірок, повернення до вжитку літери «ґ» та розробку граматичної термінології.
Важливою складовою лекції став огляд етнографічної та фольклористичної діяльності науковця. Доповідач висвітлив його роботу на чолі Ужгородської філії Угорського етнографічного товариства. Також було представлено систематизований доробок дослідника, що включає описи понад 200 народних обрядів і вірувань, унікальний збірник із 1050 прислів'їв та приказок, а також рукописні зібрання народних пісень.
У блоці, присвяченому публіцистиці та краєзнавству, розглянуто активну співпрацю Ф. Злоцького з часописами «Светъ», «Новый светъ», «Kelet», «Наука» та іншими виданнями, де висвітлювалися соціально-економічні питання, проблеми шкільництва й мовні дискусії. Окрім цього, слухачам презентували краєзнавчі праці та розвідки дослідника, зокрема рукопис «Історія села Осій» та дослідження про монастирі й храми Закарпаття.
Підсумовуючи, Юрій Данилець підкреслив, що головна заслуга Феодосія Злоцького полягає у здійсненні рішучого переходу від книжного класицизму та «язичія» до живої народнорозмовної мови, реалізму й модерного художнього смаку. Постать о. Феодосія є прикладом видатного «будителя» Закарпаття, наукова й літературна спадщина якого є важливим і невід'ємним надбанням української культури.
Після цього з вітальною промовою до гостей та учасників заходу звернулася директор музею Ольга Шумовська. Вона наголосила на важливості дослідження забутих імен закарпатської історії, котрі залишили значний слід в різних галузях науки та літератури. Особливо важливо у наш складний час прививати любов до історії різного краю молодшому поколінню, яке навчається в школах та університетах.
З боку присутніх та гостей виступив греко-католицький священник із с. Золотарьово на Хустщині о. Віталій Полянський. Від імені делегації педагогів та управлінців з с. Золотарьово та Драгово, які відвідали захід, він подякував керівництву музею за чудову ініціативу вшанування пам’яті о. Ф. Злоцького, наголосив на необхідності поглиблення співпраці між музеєм та сільською громадою. Священник висловив сподівання, що дослідження творчої спадщини о. Ф. Злоцького буде продовжуватися та запевнив у зацікавленні і сприянні з свого боку.

Юрій Данилець, 
старший науковий співробітник
відділу історії та краєзнавства

Анонс

Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького запрошує на фотовиставку «Межі світла. Нічні спостереження. Львів, літо 2026». У центрі проєкту — нічний Львів, де світло й тінь, рух і тиша, людська присутність і порожнеча створюють особливий образ міста. Через фотографію автор досліджує плинність часу та сліди людського життя на тлі історичної архітектури. Автор виставки — Юрій Ковальчик, доктор фізико-математичних наук, професор і фотохудожник, чиї роботи представлені в музейних та приватних колекціях України й інших країн світу. 16 жовтня 2026 року; 16:00; Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького, Ужгородський замок; Запрошуємо завітати до музею, відвідати виставку та відчути особливу атмосферу нічного міста крізь призму світла, тіні й часу!

Виставка діятиме до 30 жовтня 2026 року.

Завершення сезону кіношколи «Скалка» 2026 в Ужгородському замку

У стінах Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького завершився сезон кіношколи «Скалка» 2026 року — простору, де ідеї перетворюються на історії, творчі задуми набувають візуального втілення, а захоплення кіномистецтвом стає поштовхом до створення власних робіт.

Фінальна зустріч стала нагодою підбити підсумки спільної роботи, згадати пройдений шлях і побачити результати творчих пошуків учасників. 

Важливою частиною заходу стали перегляди фільмів, створених учнями кіношколи. Кожна робота — це результат навчання, експериментів, пошуку власної мови та вміння розповідати історії засобами кіно.

Під час завершального заходу також відбулося нагородження найкращих робіт. Водночас головною цінністю цього сезону є не лише відзнаки чи готові фільми, а й досвід, здобуті знання, нові творчі навички та можливість пройти шлях від першого задуму до його втілення на екрані.
Кіномистецтво потребує не тільки таланту й натхнення, а й наполегливої праці, уважності до деталей, здатності бачити незвичайне у звичайному та сміливості експериментувати. Саме тому такі освітні ініціативи мають особливе значення: вони створюють середовище для розвитку молодих митців, обміну досвідом і народження нових ідей, які згодом можуть перетворитися на повноцінні мистецькі проєкти.

Щиро дякуємо організаторам кіношколи «Скалка», лекторам, наставникам та всім учасникам за спільну працю, відданість своїй справі й внесок у розвиток сучасного українського кіномистецтва. Кожен, хто долучився до цього сезону, став частиною спільного творчого процесу, у якому важливими є і знання, і взаємна підтримка, і готовність розвиватися.

Для Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького особливо цінно, що Ужгородський замок став простором для такого творчого діалогу. Історичні мури, багатовікова архітектура та особлива атмосфера замку відкривають нові можливості для мистецького осмислення спадщини й надихають на створення сучасних історій.

Завершення сезону — це не кінець творчого шляху, а ще одна сходинка до нових задумів, відкриттів і кінематографічних пошуків.
Дякуємо всім, хто був частиною кіношколи «Скалка» у 2026 році! Нехай здобутий досвід стане міцним підґрунтям для нових робіт, сміливих ідей та історій, які обов’язково знайдуть свого глядача.

Михайло Лесів, 
зав. відділу науково-освітньої роботи