Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького має цінну колекцію скам’янілостей. Це, переважно, – амоніти та белемніти. Вони, зазвичай, невеликих розмірів, але іноді зустрічаються й доволі цікаві екземпляри. Більша частина древніх палеодиковинок потрапила в музей із Приборжавського кар'єру. Під час експедицій у Приборжавський кар'ер по видобутку мармурового вапняку (1981, 1985, 2008 і 2020 рр.) співробітниками музею зібрано чимало скам'янілостей та відбитків морських організмів. Давайте, приглянемось до зовні непоказних палеонтологічних експонатів і вони розкажуть нам дуже багато. За вітринним склом - невеликі ребристі черепашки, мовби витончені рукою вправного і терплячого майстра. Це - скам'янілості організмів, які водилися в морських глибинах.
Отже, на місці Карпатських гір колись було море?
У кінці палеозойської ери на території сучасних Карпат було Карпатське море, яке проіснувало понад 100 млн. років (до палеогенового періоду кайнозойської ери). Воно було частиною потужного океану Тетис. У цьому морі плавали різні організми: амоніти, белемніти, корали, морські їжаки, гастроподи, радіолярії, остракоди, тощо. Всі вони жили, розмножувалися і живилися один одним. Помираючи, падали на морське дно і залишалися там навічно у вигляді скам’янілостей, щоб у майбутньому дивувати нас своїми формами, розмірами і розумінням того, що 400-100 мільйонів років тому на планеті Земля теж були живі, хай навіть і примітивні, організми.
Ammonoidea або Амоніти – це підклас головоногих молюсків, що мешкали в морях і океанах Землі за часів девонського і крейдового періодів. Найстарішим формаціям амонітів понад 400 млн. років. Вік наймолодших – не менше 65 млн. років. Раковини – це «житло», яке давно вимерла тварина створювала все життя. Ззовні будиночок виглядав як кругла або витягнута спіраль або баранячий ріг. Внутрішній пристрій черепашки амоніту стандартний: вона заповнена камерами-секціями, розділеними перегородками. Чим далі від початку, тим камери просторіші. Мільйони років черепашку заповнював пісок та шматочки інших мінералів. Найчастіше в середині виявляються халцедон та кальцит, які скам’янівши, утворили міцну «начинку». Ці морські тварини мали здебільшого спіральну закручену черепашку. Форма спіралі вважалася містично божественною в первісних і пізніших культурах. Вона означала вічний кругообіг часу: все в цьому світі повторюється, виходячи з кожним витком на новий рівень. Невипадково стародавні єгиптяни, які першими звернули увагу на амоніт, назвали його ім’ям свого верховного божества. Його зображували з химерно завитим баранячим рогом. Римляни, які підкорили Єгипет, не сперечалися з традицією, охрестивши скам’янілі черепашки рогами Амона.
Амоніти вели хижий спосіб життя. Серед них зустрічалися справжні гіганти до 3 метрів у діаметрі. Із загадкових причин всі амоніти вимерли в кінці юрського періоду, тобто біля 140 млн. років тому.
О. Бучмей, ст. науковий співробітник сектору природи.