Другий рік Український народ веде визвольну війну проти російського окупанта після повномасштабного вторгнення на наші землі. А почалося все в 2014 році з окупації Криму. Розпочавши криваву війну, росіяни підірвали систему колективної безпеки, встановлену після Другої світової війни, показали справжнє обличчя путінського режиму, що хотів не просто загарбати території, а повністю знищити Українську Армію, нашу національну ідентичність.
З першого дня російсько-української війни наш народ продемонстрував стійкість і єдність перед чисельно переважаючим ворогом. Ні звірства окупантів, ні варварські обстріли мирних міст та критичної інфраструктури не зламали дух спротиву. Більше того, це пришвидшило консолідацію нації. Всенародна підтримка, масовий волонтерський рух допомагають нашим героїчним збройним силам стримувати і відкидати ворога, кожного дня визволяти міста і села Української землі.
Історія розпорядилася так, що закарпатці в ХХ столітті випили повну чашу горя в роки першої світової, другої світової війн.
Часто на боці різних воюючих сторін, інколи навіть з однієї родини. Захисники молодої Карпатської України в березні 1939 року були першими жертвами другої світової війни. Бійці «Карпатської Січі» на Красному Полі поблизу Хуста проявили масовий героїзм і сотні з них віддали життя за незалежність новоствореної Карпатської України.
В Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т .Легоцького діє експозиція «Закарпаття в роки Другої світової війни» (1939-1945). У вітринах і на стендах історичні експонати, особисті речі, портрети учасників антифашистської боротьби на Закарпатті. Подаються людські втрати в другій світовій війні по нашій області за матеріалами поіменного обліку «Книги Пам’яті України».
Більше шестидесяти молодих людей нашої області загинули в безглуздій радянсько-афганській війні.
Сьогодні українці захищають не лише власну свободу та європейський цивілізований вибір країни, а й весь демократичний світ та європейські цінності. Та найбільше що ми втрачаємо, так, це життя молодих юнаків, дівчат, батьків, синів та мирних, ні в чому не винних людей.
Бійці 128 – окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади та 101 бригади територіальної оборони звільняють окуповані міста і села на південному і східному напрямках війни.
В нашому музеї з 2015 року працює постійно діюча експозиція «Коли гримлять гармати, музи мовчать». В ній кілька сотень оригінальних експонатів, особистих речей воїнів АТО, ООС, російсько-української війни 2022-2023 років. Десятки портретів захисників України, які віддали за неї все найкраще – своє життя. Тут світлини людей з якими ми жили поряд, віталися на вулицях міста, навчалися в одних навчальних закладах. Сьогодні вони залишилися в нас світлою пам’яттю та приємними спогадами. Серед Таких Олег Куцин – командир окремого добровольчого батальйону «Карпатська Січ», Віталій Постолакі (Апостол) – командир розвідувального підрозділу 128-ої гірсько-штурмової бригади, Василь Наливайко – солдат ЗСУ, водій 128-ої гірсько-штурмової бригади, Олег Сидор «Скіф» - керівник групи швидкого реагування «Яструб» батальйону «Айдар», Руслан Гребенюк - прикордонник Чопського загону, захисник Бахмуту та ін.
Помолімося за них та запалимо пам’ятну свічку.
Герої не вмирають!
Слава Україні! Героям Слава!
Орос І.І.