 |
| самець горихвістки чорної |
У парку Ужгородського замку зараз дуже шумно. Із своїх затишних гніздечок вилетіли пташенята синичок, шпаків, дроздів, горихвісток чорних та інших пернатих. Малеча ще не зовсім освоїлася в дорослому світі, тому постійно кличе маму або тата та й апетит у них нівроку: дорослі не встигають підносити їжу.
 |
| самка горихвістки чорної |
У внутрішньому дворику годують своїх діток горихвістки чорні. Маленькі, як горобці, пташки з цегляними хвостиками, в замковому парку з’являються в кінці березня і живуть аж до кінця жовтня. На зиму вони відлітають в тепліші країни південної й західної Європи, Азії та північної Африки. Останнім часом, якщо тепла зима, то поодинокі особини можуть залишатися і на Закарпатті. 14 січня 2021 року ми спостерігали самця на подвір’ї замку, а в грудні того ж року – пару.
 |
| пташеня |
Для горихвістки чорної характерний статевий диморфізм. У самця переважають чорні тони у верхній частині тіла і на грудях. Спина темно-сіра, верх голови – попелясто-сірий. Самки мають однотонне сіре забарвлення. І у самців і у самок – рудий хвіст, що ніби загорається, коли пташка злітає. Звідси вона й отримала свою назву. Діти схожі на маму, а до кінця року у них з’являється доросле оперення.
 |
| Ужгородський замок, 2 червня 2023 р |
Першим додому повертається самець і перевіряє територію. Коли пересвідчився, що гніздова ділянка не зайнята, сідає на найвищий камінь або інше підвищене місце (ліхтарі чи вказівники) і своїм співом повідомляє, що територія зайнята. Пізніше до нього приєднується самка. Вона вибирає місце для гнізда і сама будує. Одного разу горихвістки чорні жили навіть у замковому колодязі, а влітку 2017 року успішно вивели пташенят над в’їзною брамою, де зазвичай великі скупчення людей. У квітні 2018 року теж пробували, але з якихось причин самка залишила будівництво гнізда. У недобудованому будиночку заселилися горобці.
 |
| Ужгородський замок, квітень 2018 р. |
Горихвістка чорна – досить поширений птах в нашому місті, тому зустріти її можна будь-де. Пташенята, які зараз в парку Ужгородського замку, ще тільки пізнають світ і зовсім не бояться людей, тому велике прохання – не турбувати їх і не брати в руки, а тільки милуватися й спостерігати.