До ювілейної дати Закарпатського обласного краєзнавчого провідний науковий співробітник відділу фондів , Олександр Рішко, створив поетичне привітання, в якому крізь призму художнього слова розкривається сутність музейної справи. У вірші «Закарпатський музейник» автор з теплом і глибокою пошаною змальовує шлях музейника — не як професію, а як покликання. Через образи експонатів, старовинних стін, голосів історії та духу часу постає романтика щоденної праці людини, що зберігає і тлумачить минуле для майбутнього. Це поетичне звернення — не лише вшанування колег, а й щира вдячність усім, хто стоїть на варті культурної пам’яті краю.
ЗАКАРПАТСЬКИЙ МУЗЕЙНИК
В двадцятому столітті
В долонях гір Карпат –
Зоря була в зеніті –
Побачив світ дітвак
[1]
.
Десь там його хрестили,
Та все ж не в цьому суть.
Коли розправить крила –
Яку обрати путь?
Учитель чи військовий,
Тесляр чи робітник...
Та в іпостасях долі
Музейник переміг.
Побачив древні грати,
Зріз сивої стіни,
Відчув дух експонатів —
Речей цих без ціни.
По них читає долі
Історії віщун,
Як хіромант долоні,
Як археолог ґрунт.
Панують в цьому храмі –
Лічильника віків
Не лише стіни й брами –
Розминки для мізків.
У виставці Природи
Про звірів і рослин
Чимало аналогій
Із людством – їх вершин.
Ці вишивки яскраві
І дримби з сивини,
Попри буденні справи,
Хвилюють вглибині.
В вітринах оживають
Історії старі,
Учасники баталій —
Величні та дрібні,
Що було при совітах
[2]
,
Про чехів і мадяр,
Про буревій у світі,
А також про хозар.
Працює він за правду,
За розвиток культур,
А не якісь там гранти
Мудрованих структур.
Досліджує етапи,
Хто де як наслідив,
І що є слід від талпи
[3]
,
І що є світлий слід.
(20.06.2025)
[1] Дітвак (діал.) – дитина, хлопчак
[2] Совіти (діал.) – радянська влада
[3] Талпа (діал.) - підошва
Олександр Рішко
