Сьогодні відвідувачі нашого музею мають можливість дізнатися більше про величну й таємничу рись. 11 червня її день, тож у експозиції «Природа Закарпаття» ми демонструємо відео з фотопасток Ужанського національного природного парку, які зафіксували плямисту велику кішку.
Рись належить до родини котячих, але набагато більша за звичних для нас домашніх котиків. У нашій природі вона трапляється в Карпатах та на Поліссі. Загалом в Україні близько півтисячі особин, а в минулому рись була досить поширеною у європейських лісах. Уявіть собі, що колись вона гуляла й подвір’ям Ужгородського замку. Про неї нам розповідала дочка краєзнавця Петра Сови Світлана Совіна, а у фондах зберігся документ, в якому вказано, що рисенятко потрапило до музею у липні 1953 р. Воно мало шість тижнів і було спіймане в Кобилецькій Поляні (Рахівський р-н), а мама загинула.
Рись дуже швидко росла і згадувала про свої природні інстинкти хижака, тож у працівників музею, які жили на території замку, поступово почала зникати домашня птиця, та й для туристів дика кішка ставала небезпечною. Хоч вона й не нападала на людей, але це все-таки дика тварина, а не домашня кицька. Її хотіли віддати до цирку, який тоді гастролював у місті, але рись обрала вільне життя і втекла до лісу.
Рись занесена до Червоної книги України і є рідкісним видом, тому потребує додаткових досліджень. Саме з цією метою Ужанський НПП бере участь у Міжнародному транскордонному Українсько-Словацько-Польському проєкті проекті LECA «Співжиття заради збереження» у партнерстві з WWF і Технічним університетом у Зволені (Словаччина).
Ми щиро вдячні колегам із Ужанського НПП за надані відеоматеріали для демонстрації в музеї. Вони допомагають відвідувачам наблизитися до живого тваринного світу.
Руслана Джахман,
завідувач сектору природи
