19 липня 2025 року 80-і роковини з дня смерті Августина Волошина – визначного українського політичного та громадського діяча, президента Карпатської України, священика, педагога, публіциста та борця за незалежність українського народу.
Народжений 17 березня 1874 року в селі Келечин комітату Марамарош, що тоді був складовою Австро-Угорської імперії (нині це Хустський район Закарпатської області), Августин Волошин присвятив своє життя служінню народу як у духовній, так і в політичній сфері. Він активно просував ідеї української ідентичності на Закарпатті, очолював культурно-просвітницькі організації, займався викладацькою діяльністю, редагував україномовні часописи.
Найвизначнішою подією його політичної діяльності стало проголошення незалежності Карпатської України 15 березня 1939 року, коли Августин Волошин був обраний її президентом. Цей акт став символом прагнення закарпатських українців до свободи, хоча держава проіснувала лише кілька днів і була окупована хортиською Угорщиною. Після того Августин Волошин був змушений залишити країну: спершу він перебрався до Румунії, далі – до Югославії, Німеччини, а згодом оселився в Празі.
Під час Другої світової війни він відійшов від політичної діяльності й зосередився на педагогічній – викладав на кафедрі педагогіки в Українському вільному університеті. У квітні-травні 1945 року тимчасово обіймав посаду ректора цього вишу. Проте 15 травня, одразу після приходу радянських військ до Праги, його заарештували співробітники СМЕРШу. В «Особовій справі Августина Волошина» знаходимо невелике повідомлення: «Затриманий 15 травня 1945 року у Празі-16, вул. Підлипками, 12. При затриманні вилучено круглу печатку з підписом «Президія уряду Підкарпатської Русі».
Слід також зазначити, що арешт Августина Волошина відбувся з порушенням законних процедур – співробітники МДБ СРСР не пред’явили йому ордера на арешт під час затримання. Цей документ (ордер №749) був показаний йому лише 5 червня 1945 року слідчим головного управління «СМЕРШ» майором Вайндорфом.
У експозиції «Меморіальний музей-кімната Августина Волошина» окремий розділ присвячено останнім місяцям життя А. Волошина. Тут виставлено окремі сторінки його кримінальної справи, копії останніх світлин, рукописна копія кримінальної справи, зроблена кандидатом історичних наук Чаваргою І. М., книга «Смерть Президента» М. М. Вегеша, В. В. Туряниці, І. М. Чаварги та ін.
З Праги Августина Волошина було вивезено в московську в’язницю Лефортово. Як відомо з матеріалів кримінальної справи, впродовж тридцяти днів його допитували вісім разів. Після допитів, фізичних і моральних тортур Августин Волошин погодився з усіма висунутими звинуваченнями: «В чому мене звинувачують статті звинувачення мені зрозумілі... Винним себе визнаю». 20 червня 1945 р. Августину Волошину було представлено обвинувачення, згідно з яким він «проводив ворожу діяльність проти Радянського Союзу».
Після останнього допиту здоров’я Августина Волошина різко погіршилося і його перевели в Бутирську в’язницю. 19 липня 1945 р. на 72-му році життя він помер. У фондах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького зберігається копія «Акту смерті», в якому зазначається, що «Ув'язнений Волошин Августин Іванович, 1874 р. народження, який перебуває у лікарні з 11.VII.1945 з приводу декомпенсованої вади серця, запалення нирок, хронічного коліту 19.VII.1945 о 15 год. 20 хвилин помер від паралічу серця». Так трагічно закінчилося життя славного сина українського народу, президента Карпатської України Августина Волошина.
Місце поховання Августина Волошина невідоме. Символічна могила (кенотаф) для збереження пам’яті про Августина Волошина знаходиться на території Закарпатського музею народної архітектури та побуту поряд з могилою його покійної дружини Ірини.
Сьогодні постать Августина Волошина залишається символом стійкості, гідності та відданості українській справі. Його ім’ям названо вулиці, навчальні заклади, а пам’ять про нього вшановується в Україні та особливо на Закарпатті. Вшановуючи річницю його смерті, ми згадуємо не лише трагічну долю, а й величну спадщину, яку він залишив на шляху боротьби за українську незалежність. Недарма рукописний заповіт Августина Волошина від 1938 року, що зберігається у фондах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького, завершується словами: «лише христіянсько-народна культура може витворити тоту моральну силу, яка поведе наш народ до повної національної свободи і благобуту».
Відділ новітньої історії,
Меморіального музею-кімнати А. Волошина
