Одним із поширених представників совиної родини в природі нашого краю є сова сіра. Вона селиться як в лісах, так і в населених пунктах, а протягом останніх двох років успішно гніздиться на горищі Ужгородського замку. Цьогоріч на початку квітня відвідувачі нашого музею мали можливість спостерігати за дорослим птахом із двома пташенятами. Люди спеціально приходили, щоб на них подивитися, так як вони досить низько сиділи на гілках дерев і їх можна було добре розгледіти. Сови миттєво стали зірками соцмереж. Зараз пташенята вже самостійні й покинули місце гніздування, а дорослий птах, можливо мама або тато, час від часу з’являється на території замку.
Назва виду вказує на те, що забарвлення тіла в сірих тонах, але дуже часто сіра сова може бути й рудою. Саме руду морфу ми спостерігали на замковому подвір’ї. а таксидермічну скульптуру дорослої сови сірого кольору можна побачити постійно в експозиції «Природа Закарпаття». Після такого ажіотажу із замковими совами ми вирішили дослідити більш детально цей експонат і виявили цікавий напис на підставці опудала. З цього стало відомо, що сова була здобута 25 грудня 1932 р. у с. Реклинець Жовківського повіту (зараз с. Реклинець Шептицького району Львівської області) і це подарунок Андрія П’ясецького. Але яким чином сова сіра із Львівщини могла потрапити до нашого музею? На жаль, у інвентарних книгах не було інформації про надходження опудала до музею. При детальному дослідженні архіву відділу фондів ми знайшли акт обміну експонатами між Закарпатським державним краєзнавчим музеєм та Зоологічним музеєм УжДУ від 20 серпня 1953 року. Розгадати таємницю нам допоміг колега з Державного природознавчого музею НАН України Андрій Бокотей. Від нього ми дізналися про те, що Андрій П’ясецький подарував опудало сірої сови Природничому музею Наукового товариства імені Шевченка у Львові. У 1940 році весь музей товариства передали Природничому музею Дідушицьких (на його базі був створений Науково-природознавчий музей Академії Наук УРСР у Львові). У 1947 декілька десятків предметів із природничого музею передали Зоологічному музею УжДУ, а звідти у 1953 році – до нашого музею.
Заслуговує уваги і постать Андрія П’ясецького. Він народився 27 серпня 1909 року в селі Реклинець, навчався на рільничо-лісовому факультеті «Львівської політехніки». По закінченні університету отримав диплом інженера-лісівника і працював у сфері лісового господарства. Вів також господарські справи у лісах, які належали Львівській архієпархії. Займався й науковою діяльністю, організував неподалік Львова науково-дослідну станцію і заклав пробні площі лісів у Розточчі. У 1941 році був призначений міністром лісів в уряді Ярослава Стецька. 8 січня 1942 року його арештували за суперечку з німцями (Андрій П’ясецький був проти вирубки лісів на Розточчі) і ув’язнили в тюрмі на Лонцького. В кінці листопада 1942 року, у відповідь на вбивство українськими підпільниками офіцера німецької поліції, німці розстріляли 100 в’язнів на Галичині. Серед них був і Андрій П’ясецький.
Досліджуючи експонати, ми відкриваємо для себе нові імена та їхні історії. Опудало сірої сови в нашому музеї – це не просто природничий експонат, а пам’ять про молодого вченого, життя якого, на жаль, так трагічно обірвалося.
Руслана Джахман,
завідувач сектору природи
