СПАДЩИНА КАРОЯ МЕЙСАРОША У ЗАКАРПАТСЬКОМУ ОБЛАСНОМУ КРАЄЗНАВЧОМУ МУЗЕЇ ІМЕНІ ТИВОДАРА ЛЕГОЦЬКОГО

 У ці липневі дніі згадуємо і першого історика Ужгорода, відомого юриста, журналіста, сучасника Лойоша Кошута і Шандора Петефі Кароя Мейсароша, який народився 20 липня 1821 року. Мейсарош, життя та діяльність якого тісно пов'язані з Ужгородом, був людиною справді поліісторичних інтересів та знань свого часу. Він написав загалом 26 книг та опублікував понад 800 досліджень і статей у більш ніж тридцяти журналах. Маючи юридичну освіту, підготував багато юридичних доповідей і статей, вивчав і досліджував психологічні, соціологічні, історичні, церковно-політичні, державні, фінансові питання. Після його смерті у 1890 році залишилося багато рукописів, які він так і не завершив або не зміг опублікувати. Відомо, що у міській бібліотеці ім. Кароя Мейсароша в м. Гойдудорог в Угорщині є декілька матеріалів від ученого, проте найбільшою колекцією із збереженого спадку Мейсароша володіє Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького.

Спадщину Кароя Мейсароша становлять його рукописи, ескізи, плани, рудиментарні статті, які зберігаються у фондах музею. Серед них: рукопис на 233 листах “Історія греко-католицької церкви Угорщини”, над яким Мейсарош працював близько 30 років і завершив у 1882 р., “Рухи і дискусії навколо питань про календарні свята і дні посту у Мукачівській єпархії і прилеглих до неї територій з давніх давен до сьогодні”, фрагменти рукопису з 5 розділів від 1881 р. “Історія Ужанського комітату”, рукопис з 4-х розділів, ймовірно, написаний у середині 1880-х років “Історія комітатів Угорщини”, фрагменти рукопису “З історії рутенів Угорщини”, “Про угорську революцю 1848-49 рр.”. “Пролог угорської визвольної війни 1848 р.” Мейсароша ужгородський видавець Карой Ягер видав у 1862 р. Проживаючи в Ужгороді з 1850 року, Мейсарош був дописувачем і редактором газети “Унг” протягом 8 років, засновником і редактором газет “Карпатський вісник” (Ужгород, 1860), “Ужгородський вісник” (Ужгород, 1867), “Сільська газета” (редактор з 1875 по 1879 рік). Мав нездійсненні ідеї про заснування і редагування нових газет, про що свідчать його проекти видань: газети “Адвокати Угорщини”, 1884 р., “Пам'ятної газети угорських патріотів та почесних дівчат”, газети “Вільні голоси”, яка б займалася головним чином соціальними та культурними справами Ужанського комітату.
Найвідомішою працею Кароя Мейсароша стала “Історія Ужгорода від найдавніших часів донині”, написана за дорученням ради Ужгорода, надрукована у м. Пешт друкарнею Мора Рата у 1861 р. Один екземпляр цього видання представлено в експозиції, присвяченій життєдіяльності Тиводару Легоцькому.
Музейний архів Кароя Мейсароша у липні 2023 року поповнився ще одним вартісним експонатом, коли праправнук ученого Михайло Фединишинець передав музею віднайдений рукопис на угорській мові „Первісне походження та різні типи земель в Угорщині перед урбаріальною реформою; закони і єдині правила щодо них». Після дослідження рукопису виявилося, що це є конкурсна робота Кароя Мейсароша, що отримала нагороду, написана на 85 листах у Пешті у 1858 році.
Відрадно, що деякі рукописи Мейсароша вдалося видати як в Угорщині, так і в Україні не тільки угорською, але й українською мовами. Ці видання подаровані нашому музею: у 2022 році ми отримали монографію Алена Панова “Перша книжка про Ужгород. 1861 — 2021” як роздуми над монографією про Ужгород К. Мейсароша; у 2024 році - об'ємне видання на 479 аркушах, упорядником якого є доктор Павло Мейсарош, “Карой Мейсарош – історик рідного краю”, зміст якого становлять перекладені на українську мову знані праці вченого “Автобіографія”, “Історія рутенів Угорщини” та “Історія Ужгорода з найдавніших часів донині”.
Валерія Русин,
завідувач відділу історії та краєзнавства