У ці липневі дніі згадуємо і першого історика Ужгорода, відомого юриста, журналіста, сучасника Лойоша Кошута і Шандора Петефі Кароя Мейсароша, який народився 20 липня 1821 року. Мейсарош, життя та діяльність якого тісно пов'язані з Ужгородом, був людиною справді поліісторичних інтересів та знань свого часу. Він написав загалом 26 книг та опублікував понад 800 досліджень і статей у більш ніж тридцяти журналах. Маючи юридичну освіту, підготував багато юридичних доповідей і статей, вивчав і досліджував психологічні, соціологічні, історичні, церковно-політичні, державні, фінансові питання. Після його смерті у 1890 році залишилося багато рукописів, які він так і не завершив або не зміг опублікувати. Відомо, що у міській бібліотеці ім. Кароя Мейсароша в м. Гойдудорог в Угорщині є декілька матеріалів від ученого, проте найбільшою колекцією із збереженого спадку Мейсароша володіє Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького.
СПАДЩИНА КАРОЯ МЕЙСАРОША У ЗАКАРПАТСЬКОМУ ОБЛАСНОМУ КРАЄЗНАВЧОМУ МУЗЕЇ ІМЕНІ ТИВОДАРА ЛЕГОЦЬКОГО
Спадщину Кароя Мейсароша становлять його рукописи, ескізи, плани, рудиментарні статті, які зберігаються у фондах музею. Серед них: рукопис на 233 листах “Історія греко-католицької церкви Угорщини”, над яким Мейсарош працював близько 30 років і завершив у 1882 р., “Рухи і дискусії навколо питань про календарні свята і дні посту у Мукачівській єпархії і прилеглих до неї територій з давніх давен до сьогодні”, фрагменти рукопису з 5 розділів від 1881 р. “Історія Ужанського комітату”, рукопис з 4-х розділів, ймовірно, написаний у середині 1880-х років “Історія комітатів Угорщини”, фрагменти рукопису “З історії рутенів Угорщини”, “Про угорську революцю 1848-49 рр.”. “Пролог угорської визвольної війни 1848 р.” Мейсароша ужгородський видавець Карой Ягер видав у 1862 р. Проживаючи в Ужгороді з 1850 року, Мейсарош був дописувачем і редактором газети “Унг” протягом 8 років, засновником і редактором газет “Карпатський вісник” (Ужгород, 1860), “Ужгородський вісник” (Ужгород, 1867), “Сільська газета” (редактор з 1875 по 1879 рік). Мав нездійсненні ідеї про заснування і редагування нових газет, про що свідчать його проекти видань: газети “Адвокати Угорщини”, 1884 р., “Пам'ятної газети угорських патріотів та почесних дівчат”, газети “Вільні голоси”, яка б займалася головним чином соціальними та культурними справами Ужанського комітату.
Найвідомішою працею Кароя Мейсароша стала “Історія Ужгорода від найдавніших часів донині”, написана за дорученням ради Ужгорода, надрукована у м. Пешт друкарнею Мора Рата у 1861 р. Один екземпляр цього видання представлено в експозиції, присвяченій життєдіяльності Тиводару Легоцькому.
Музейний архів Кароя Мейсароша у липні 2023 року поповнився ще одним вартісним експонатом, коли праправнук ученого Михайло Фединишинець передав музею віднайдений рукопис на угорській мові „Первісне походження та різні типи земель в Угорщині перед урбаріальною реформою; закони і єдині правила щодо них». Після дослідження рукопису виявилося, що це є конкурсна робота Кароя Мейсароша, що отримала нагороду, написана на 85 листах у Пешті у 1858 році.
Відрадно, що деякі рукописи Мейсароша вдалося видати як в Угорщині, так і в Україні не тільки угорською, але й українською мовами. Ці видання подаровані нашому музею: у 2022 році ми отримали монографію Алена Панова “Перша книжка про Ужгород. 1861 — 2021” як роздуми над монографією про Ужгород К. Мейсароша; у 2024 році - об'ємне видання на 479 аркушах, упорядником якого є доктор Павло Мейсарош, “Карой Мейсарош – історик рідного краю”, зміст якого становлять перекладені на українську мову знані праці вченого “Автобіографія”, “Історія рутенів Угорщини” та “Історія Ужгорода з найдавніших часів донині”.