Комфорт починається з дрібниць — і ми подбали про них!

 У нашому музеї відбулися важливі й давно очікувані зміни. Ми провели комплексне оновлення санітарних зон, щоб кожен відвідувач почувався тут так само комфортно, як і серед музейних експозицій.

Було повністю замінено застарілі та зношені елементи:

• встановлено нові двері замість старих і пошкоджених,

• змонтовано сучасні унітази та умивальники,

• оновлено сантехніку та крани,

• підключено теплу воду,

• встановлено електричні сушарки для рук,

• замінено диспенсери для паперу та санітарні аксесуари,

• проведено повне санітарне оновлення приміщень.

Тепер туалетні кімнати відповідають сучасним вимогам гігієни й зручності. Ми переконані: турбота про відвідувача проявляється не лише в експозиціях, а й у комфорті кожного простору музею.

Ці зміни — ще один крок до створення по-справжньому комфортного та гідного простору для наших відвідувачів. Адже якісні, чисті й сучасні санітарні умови — невід’ємна частина турботи про людей і важливий показник рівня закладу культури. Ми віримо, що саме з таких покращень формується загальне враження про музей і повага до кожного, хто переступає його поріг.

Адміністрація музею

ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ІШВАНА КУТЛАНА (5 СІЧНЯ 1894 – 6 ЖОВТНЯ 1969)

 2026 музейний рік розпочинаємо виставкою, присвяченою талановитому художнику із Фанчикова, що на Виноградівщині, - Іштвану Кутлану. Музейний проєкт «Повернення із забуття», започаткований нами 4 роки тому, має за мету розповідати про забутих краян, які зробили вагомий внесок у розвиток історії науки і культури нашого краю. Ішван Кутлан був не тільки художником, але й відомим спортсменом, засновником і популяризатором вільної боротьби у краї, актором, знаним учителем. Виставкою «Від Фанчикова до Парижа» музейники спробували увічнити пам'ять людини, яка уславила рідний край, на мистецьких полотнах відтворила його неповторну красу, його історію. показати багатогранність творчої особистості Іштвана Кутлана, уродженця села Фанчиково на Виноградівщині, яка принесла йому світову славу. Його картини бачив Будапешт, Прага, Париж, Бая Маре, Ужгород, Третяковка, він оформляв дитячі читанки під редагуванням О. Маркуша, ілюстрував їх з Й. Бокшаєм. Адальберт Ерделі писав за Кутлана: «він культивував деталі узбережзжя Тиси; після навчання у Парижі привіз із собою широкий мазок, з Нодьбані – свіжий подих нодьбанської мистецької колонії». Маючи можливість залишитися у Парижі, постійно прагнув додому, у Фанчиково, де його зачаровувала Тиса, навколишня краса, тепло рідної домівки.

Виставка, яку музейники планували представити як камерну, з 3-х картин, якими володіє Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького, перетворилася на зібрання 19 художніх робіт, які люб'язно надали для тимчасового експонування колекціонери Василь Ковач із Берегова та Василь Русин із Ужгорода. 6 січня, на відкриття виставки, завітало чимало гостей, серед них і представники Генерального консульства Угорщини в Ужгороді, художники, поціновувачі живопису. Після хвилини мовчання звернулася до присутніх із вітальним словом директор музею Ольга Шумовська.

Отже на виставці представляємо 19 полотен, більшість з яких ліричні пейзажі та чудові натюрморти. Хронологічно художні твори охоплюють період з 1922 по 1964 рік. «Художник Тиси» - такий титул від ужгородського художника Павла Балли отримав свого часу Ішван Кутлан. Техніка малювання, яку використовував художник, найчастіше олія, іноді туш, акварель. Деякі картини створені на фанері, а не на полотні, часто підписані авторськими текстами на звороті. Художню виставку Ішвана Кутлана доповнюють оригінальні читанки, світлини, фотокопії листів до Адальберта Ерделі, Андрія Коцки. Серед розмаїття пейзажів і натюрмортів демонструється оригінальна картина мукачівця Самюеля або Шому Берегі, виконана у 1935 році. А чому ми її показуємо на виставці Ішвана Кутлана, дізнаєтесь, якщо завітаєте на виставку, яка діятиме до 30 січня 2026 року.

Сподіваємося, що представлені художні полотна Іштвана Кутлана зачарують відвідувачів нашого музею!

Валерія Русин,

куратор виставки «Від Фанчикова до Парижа»

Підсумки роботи Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького за 2025 рік

 

226 400 відвідувачів музею за рік;

1 137 проведених екскурсій (959 оглядових та 178 тематичних);

87 науково-освітніх, просвітницьких і патріотичних заходів;

38 виставок (постійних, тимчасових та онлайн);

53 наукові статті, підготовлені співробітниками музею;

354 публікації на сайті та в соціальних мережах;

20+ майстер-класів і квестів для різних вікових та соціальних груп;

16 конференцій за участі наших науковців;

21 семінар;

9 різнопланових тренінгів;

43 лекції на різну тематику;

9 презентацій.

Саме з такими результатами Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького завершує 2025 рік.

Сьогодні колектив музею зібрався разом, аби пригадати пройдений шлях, підсумувати зроблене, оцінити власні досягнення та окреслити подальші плани на 2026 рік. А планів, зізнаємось, чимало — і всі вони не менш амбітні, ніж ті проєкти, які нам вдалося реалізувати у 2025-му.

Минулий рік був для музею непростим і водночас надзвичайно відповідальним, адже він став ювілейним. Це означало підготовку, організацію та втілення великої кількості ідей і задумів, покликаних показати все багатство, багатогранність і потенціал нашого музею. Музею, який упродовж багатьох років упевнено зберігає лідерські позиції серед закладів культури Закарпатської області.

Та наше лідерство — це не про сухі цифри, не про лаври першості чи нагороди. Це передусім результат щоденної, клопіткої роботи заради наших відвідувачів.

Музей — це не лише простір для емоцій і відпочинку (хоча й це ми з радістю даруємо нашим гостям ). Це можливість пізнавати себе, своє минуле, усвідомлювати теперішнє і замислюватися над майбутнім. Це маркер ідентифікації. Це дзеркало, у якому відображені покоління. І в такий складний для нашої країни час це має особливе, архіважливе значення.

Наші співробітники це добре усвідомлюють, тому щодня створюють умови для того, аби музей залишався живим, відкритим, сучасним і, що найголовніше, потрібним.

Щиро дякуємо всім нашим відвідувачам, партнерам, друзям і кожному, хто підтримує музей, розділяє з нами цей шлях і надихає рухатися вперед.

Окрема подяка — Збройним Силам України, завдяки яким ми маємо можливість працювати, зберігати, досліджувати й творити.

А далі — ще більше подій, відкриттів, виставок, зустрічей і сенсів.

Ми тільки починаємо.

Щиро Ваш, колектив ЗОКМ ім. Т. Легоцького

Ужгородський замок і краєзнавчий музей – краща туристична атракція 2025 року

 Напередодні Нового 2026 року Ужгородський замок – Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького визнано найкращою туристичною атракцією 2025 року на Закарпатті.

Це визнання закріплено відповідним дипломом ініціаторів щорічного рейтингу й моніторингу різноманітних крайових локацій порталом «Колиба» спільно з Закарпатською туристичною організацією «Паннонія». Нагороду керівництву краєзнавчого музею передав очільник популярної туристичної інституції професор Федір Шандор. Вдячні за таке визнання й надалі достойно представлятимемо й популяризуватимемо історико-культурну спадщину нашого краю!

2025 рік справді видався насиченим на різноманітні події в нашому музеї. Ми гідно відзначили 80 років з дня заснування Закарпатського обласного краєзнавчого музею, значно розширивши горизонти науково-дослідної, науково-експозиційної, фондово-збиральницької, освітньо-просвітницької, культурно-мистецької, реставраційної та волонтерської роботи. Активізувалися міжнародна співпраця та цифровізація.

За вагомий внесок у розвиток музейної справи, збереження культурної спадщини, високі досягнення в професійній діяльності та сумлінну багаторічну працю музейники неодноразово відзначалися різноманітними нагородами – від Почесної грамоти Кабінету Міністрів України, подяк Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Закарпатської обласної військової адміністрації та Закарпатської обласної ради, до подяк від військових частин і волонтерів, інших регіональних призів.

І справді – це достойне визнання музейних здобутків та праці для людей. Адже, впродовж 2025 року в музеї побували майже 225 тисяч відвідувачів, проведено до 1 200 екскурсій, 86 науково-освітніх, просвітницьких та патріотичних заходів, 83 виставки (постійні, тимчасові та онлайн), майже півсотні публічних наукових бесід-лекцій, 24 круглих столів, тематичні заходів та презентацій, 20 майстер-класів і квестів для дітей, опубліковано понад півсотні науковий статей. Крім того, на території музею відбулося 24 фестивалі, концерти та форуми тощо. І ці цифри – кропітка, фахова та відповідальна робота всього колективу музею.

Тому чергова нагорода «Краща туристична атракція – 2025» від Закарпатської туристичної організації та порталу «Колиба» почесна й показує, що Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького розвивається в правильному руслі, ставить перед собою важливі цілі й успішно продовжує роботу на ниві збереження і примноження історико-культурної спадщини Карпатського регіону.

Маріан Токар,

провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства

"Цікава зустріч у музеї"

 6 січня 2026 року видався насиченим та подієвим для колективу музею. У цей день поєдналися одразу кілька важливих подій: свято Водохреща, відкриття художньої виставки Іштвана Кутлана та зустріч з почесними гостями.

Опівдні музей відвідали представники Magyarország Főkonzulátusa Ungvár Генерального консульства Угорщини в Ужгороді на чолі з Генеральним консулом паном Йожефом Бачкаі, а також головний рабин Ужгорода та Закарпаття Менахем Мендель. Візит відбувся в рамках тематичної виставки «Біблія — найвідоміша книга світу».

Очільниця закладу Ольга Шумовська ознайомила гостей з експозиційною залою, де завдяки співпраці з угорськими партнерами представлено сучасний інформаційний інфобокс, присвячений унікальній пам’ятці — церкві Святого Юра, а також цікаві археологічні артефакти, знайдені під час її досліджень.Головний рабин Менахем Мендель, який активно представляє єврейську громаду міста та області, поділився цінною інформацією про давню й сучасну історію громади, зокрема про книги стародавньою єврейською мовою. Особливу зацікавленість викликав фрагмент сувою Тори, представлений на виставці.

Тора (Закон Мойсея, П’ятикнижжя Мойсеєве) — перша частина Танаху, або, як її називають християни, Старого Заповіту Біблії. За єврейською традицією вважається, що Тора була записана Мойсеєм безпосередньо з «вуст» Бога. Завідувачка відділу фондів Анастасія Хома представила для огляду п’ять сувоїв Тори — повноцінних релігійних артефактів із музейного зібрання. Головний рабин, задоволений станом їх збереженості, продемонстрував, як і ким читається Тора, розповів про історію її створення, особливості написання та загальну довжину сувоїв, обережно й шанобливо гортаючи їх.

Під час зустрічі гості дізналися чимало нових фактів: стародавні тексти писалися на пергаменті високої якості квадратним шрифтом, перо виготовлялося з тростини, чорнила мали бути виключно чорного кольору, а слова не дозволялося переносити.Наукові співробітники музею, зокрема працівники відділу фондів, також коротко розповіли про цінні видання, старі світлини та інші матеріали, пов’язані з історією та культурою єврейського населення Закарпаття, що зберігаються у музейній колекції.

Нинішня зустріч із почесними гостями стала ще одним важливим кроком у справі збереження історичної спадщини нашого краю та розвитку міжнаціональної й міжкультурної співпраці.

Валерія Русин,

завідувач відділу історії та краєзнавства.

Ікона «Господь Вседержитель»: нове надходження до Музейного фонду

Музейна колекція постійно зростає та оновлюється, а кожен новий музейний предмет має свій власний шлях - інколи довгий і непростий. Саме так до нашого музею потрапила ікона «Господь Вседержитель».

Предмет, що має культурну та історичну цінність, був вилучений і переданий представниками Закарпатської митниці до музею за рішенням Міністерства культури України для постійного зберігання.

Ікона є досить цікавою: створена наприкінці XIX - початку XX століття, виконана на металевій пластині, на яку за допомогою тиснення та кольорового друку нанесено зображення, після чого пластину закріплено на дерев’яній основі.

Цей предмет є прикладом масового виробництва ікон, поширеного в Європі того часу, під марками «Жако» (Франція) та «Бонакер» (Німеччина). Такі ікони виготовлялися серійно, були доступні широкому колу віруючих і часто експортувалися до різних країн. Сьогодні вони цінні як історичні та культурні артефакти, що відображають релігійну моду та технологію виготовлення релігійних зображень кінця XIX - початку XX століття.

Після детального дослідження ікона буде взята на облік у музеї та включена до державної частини Музейного фонду України.

Тепер цей предмет не просто вилучення - він стає частиною історії, відкритою для дослідження та майбутнього експонування.

Так крок за кроком Музейний фонд України поповнюється, зберігаючи культурну пам’ять для наступних поколінь.

Хома Анастасія,

завідувач відділу фондів

ейна колекція постійно зростає та оновлюється, а кожен новий музейний предмет має свій власний

ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ІШВАНА КУТЛАНА (5 СІЧНЯ 1894 – 6 ЖОВТНЯ 1969) (відео)

 

"Від Фанчикова до Парижа" . Публічна лекція на День народження митця.

 5 січня у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбулася пізнавальна лекція, присвячена непересічній постаті Закарпатського краю — Іштвану Кутлану, відомому під промовистим прізвиськом «Білий Геркулес».

Іштван Кутлан постає перед нами як багатогранна особистість, що залишила яскравий слід у культурному, мистецькому та спортивному житті краю. Він був людиною виняткової сили — не лише фізичної, а й духовної та інтелектуальної. Майстер бойового мистецтва джиу-джитсу, талановитий художник, ерудит і інтелігент, він умів поєднувати дисципліну спорту з тонкістю мистецтва.

Простір книги для нього ставав полотном для ілюстрацій, а простір річки Тиси — джерелом не лише води, а й натхнення. У спорті він був асом, у мистецтві — шукачем нових форм, у житті — прикладом наполегливості та внутрішньої сили. Виходець із села Фанчиково на Виноградівщині, Іштван Кутлан пройшов шлях до Парижа, де здобував мистецькі знання та формувався як художник європейського рівня.

Окремим дослідженням постать митця було представлено завідувачкою відділу історії та краєзнавства нашого музею Валерією Іванівною Русин. У своїй влучній та експресивній розповіді вона ознайомила аудиторію з біографією Іштвана Кутлана, розкривши його як людину дії, таланту й глибокої культури.

Є родини, чия історія промовляє крізь покоління. Саме такою постає родина Кутланів — сім’я з глибоким минулим і гідним майбутнім, збудованим на здобутках і визнанні. У Фанчикові на Виноградівщині в цій авторитетній родині зростали троє синів-учителів, для яких моральним і життєвим орієнтиром став старший — Іштван.

Із суттєвим доповненням виступив історик Янош Мешко, який особисто і бачив роботи митця в його будинку у Фанчикові. Обговорення та обмін цікавими фактами з біографії Іштвана Кутлана в теплій атмосфері завершили захід.

Запрошуємо також на відкриття виставки художніх робіт Іштвана Кутлана , що відбудеться 6 січня.

Надія Роуканич,

провідний екскурсовод відділу науково-освітньої роботи

Кроки до оновлення музейного простору

 У галереї на другому поверсі нашого музею завершився ще один етап ремонтних робіт.

Невелика ділянка коридорів отримала нове життя завдяки зусиллям господарського корпусу.

Стіни було оброблено спеціальним захисним ґрунтом, після чого виконано косметичну побілку. Також пофарбовано вікна — задля збереження інтер’єру музею та створення більш затишної атмосфери для наших відвідувачів.

У галереї додатково встановлено розетки, щоб туристи могли зарядити мобільні телефони й спокійно перепочити, не поспішаючи залишати простір музею.

Ці коридори й галереї часто слугують виставковими локаціями. Молоді художники нашого міста регулярно експонують тут свої роботи. Оновлені білі стіни стають для них чистим полотном — простором для розвитку мистецтва й водночас умовою належного збереження музейної будівлі.

Крок за кроком ми дбаємо про музей.

Тихо, щоденно — руками тих, хто його підтримує.

Дмитро Соловʼянов,

завідувач господарського відділу

Птахи Ужгородського замку: снігурі

 Ці птахи, як правило, асоціюються у нас зі снігом, холодною порою року та Новим роком. Ще в минулому столітті, коли не було жодних месенджерів, люди писали паперові листи й на свята вітали один одного такими ж листівками. Їх із нетерпінням чекали, купували для своїх близьких та колекціонували. Часто на новорічних листівках зображали снігурів, зазвичай самців, бо саме вони виділяються своїм червоним забарвленням. Мало хто знає, що для них характерний статевий диморфізм і самочки не мають такого яскравого оперення, а пташенята взагалі не схожі на батьків, тому на листівках деколи можна було побачити милу родину однакових пташок із червоними грудками. Завдяки червоному кольору птахи й отримали латинську назву Pyrrhula pyrrhula, що в перекладі означає «вогняний».

​Українці з назвою не дуже заморочувалися і назвали пташок снігурами, бо лише взимку, коли вже випадав сніг, помічали їх біля свого помешкання. Більшість людей думає, що вони, як і омелюхи, прилітають до нас зимувати з півночі. У багатьох областях України так і є, але закарпатці можуть зустріти снігурів і влітку. Вони гніздяться й висиджують пташенят у гірських хвойних, та й у букових теж, лісах. Коли вже не вистачає їм їжі, то можуть спускатися ближче до людей.

​Зараз є дуже велика ймовірність побачити цих яскравих пернатих і в Ужгороді, оскільки тримається холодна й морозна погода. Деколи вони залітають і в парк Ужгородського замку. Вони дуже ефектно виглядають на засніжених деревах, ніби маленькі вогники мерехтять високо у кронах дерев. Саме тому їх часто люди не помічають у місті та вважають, що снігурі зникли. Варто лише час від часу підіймати голову вверх та прислухатися до їхнього специфічного свисту. Птахи дуже полюбляють насіння ясеня, граба, клена, вільхи… Вони вміло добувають насіння горобини та калини, а м’якуш залишають. Для цього у них є міцний і широкий дзьоб. Навіть своїх пташенят переважно вигодовують рослинними кормами, що досить рідкісним є у птахів.

​Снігурі можуть гостювати в Ужгороді аж до середини березня. Це залежить від погоди. Як тільки потепліє, зграйки розіб’ються в пари й відлетять до своїх місць гніздування, щоб виконати свою важливу функцію збереження виду. Тож часу ще достатньо, щоб спостерігати за ними. Для цього відвідайте найбільші парки нашого міста або придивіться до дерев у своєму дворі. Якщо у вас росте ясен, то рано чи пізно птахи знайдуть свої улюблені ласощі й навідаються до вашого подвір’я. Ну, а якщо не пощастить побачити снігурів у природному середовищі, то приходьте до музею. Ви завжди знайдете їх в експозиції «Природа Закарпаття».

Руслана Джахман

завідувач сектору природи