Нещодавно в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбулась публічна бесіда приурочена до 80-ліття створення Закарпатської області. Зі слухачами спілкувались наукові працівники – Маріан Токар та Василь Міщанин. Їхні виступи викликали зацікавлення у всіх присутніх на заході, а також у соціальних мережах.
По завершенні публічного заходу Василь Міщанин подарував до фондів музею свої наукові праці – кандидатську (284 с.) і докторську (606 с.) дисертації, написані на правах рукопису. З вдячністю прийняла подарунок директорка краєзнавчого музею Ольга Шумовська. Вона відзначила, що ця подія є вагомим внеском у збереження історичної пам’яті регіону. Передача наукових праць Василя Міщанина (кандидатської та докторської дисертацій загальним обсягом майже 900 сторінок) до фондів Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького забезпечить науковцям доступ до ґрунтовних досліджень з історії краю середини ХХ століття.
Обидві вони в часовому проміжку стосуються створення та перших років існування Закарпатської області. Кандидатська дисертація «Аграрна політика на Закарпатті (1944-1950 рр.)» була захищена автором 26 грудня 2003 року. У ній досліджується процес формування і реалізації аграрної політики на Закарпатті в 1944-1950 років. Партійно-державна політика в сфері аграрних відносин розглядається в якості одного із головних важелів системних суспільних змін і радянізації краю. Виділяються два періоди аграрної політики на Закарпатті в (1944-1950 рр.): 1944-1945 рр. – проведення земельної реформи в Закарпатській Україні, 1946-1950 рр. – політика колективізації сільського господарства в умовах Закарпатської області, складової частини УРСР. Розкриваються основні напрями, механізми, методи і наслідки здійснення партійно-державної політики в сільському господарстві краю. Опинившись у складі тоталітарного СРСР, закарпатське село відчуло на собі всю міць партійно-державної машини: примус, податковий тиск та нищення традиційного господарського укладу. В роботі підкреслюється значення історичного досвіду для успішної реалізації сучасної аграрної реформи в незалежній Україні.
Докторська дисертація Василя Міщанина «Радянізація Закарпаття 1944-1950 рр.», захищена 31 травня 2019 року, представляє комплексний аналіз радикальної трансформації Закарпаття, яка відбулася внаслідок зміни геополітичної приналежності регіону. Автор переконливо доводить, що радянізація не була одномоментним актом, а пройшла шлях від прихованої підготовки до відкритого насадження тоталітарної моделі. На першому, превентивному етапі (1944–1945 рр.), радянське керівництво використовувало перехідну форму державності – Закарпатську Україну, щоб створити ілюзію самовизначення народу та легітимізувати вихід зі складу Чехословаччини. Для цього московські більшовики цілком скористалися прагненням українців жити в єдиній державі.
На другому етапі, після офіційного утворення Закарпатської області у складі УРСР (22 січня 1946 р.), почалася тотальна радянізація краю. Фундаментом нової влади стала жорстка кадрова політика, що базувалася на масовому залученні фахівців зі східних областей України (СРСР), оскільки місцеве населення вважалося політично ненадійним. Цей процес супроводжувався агресивною пропагандою та запровадженням суворої цензури, яка фільтрувала будь-які прояви національної або «буржуазної» свідомості. Соціально-економічний блок реформ включав швидку націоналізацію промисловості та фінансового сектору, а також земельну реформу, яка з короткочасного етапу наділення селян землею стрімко переросла у примусову колективізацію, що зламала традиційний уклад сільського життя.
Особливу увагу в дослідженні приділено соціокультурній та релігійній політиці. Радянська влада розглядала освіту та культуру як інструменти ідеологічного тиску, насаджуючи принципи соцреалізму та здійснюючи тотальний контроль над творчою інтелігенцією. Дослідження висвітлює трагедію греко-католицької спільноти, яку режим цілеспрямовано знищував як потужну інтелектуальну та духовну опозицію. Репресії проти священників та ліквідація єпископа Т. Ромжі мали на меті зачистити суспільне поле від впливу релігії, що була несумісною з радянським світоглядом. Загалом, дисертація демонструє, що в період 1944–1950 років відбувся насильницький злам цивілізаційної ідентичності Закарпаття та його уніфікація з загальносоюзним суспільно-політичним стандартом.
Відділ новітньої історії та Меморіального музею-кімнати А. Волошина Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького.
