У Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбулася тепла й надзвичайно атмосферна зустріч за участі Товариства польської культури Закарпаття імені Ґневи Волосевич.
Захід було організовано з ініціативи голови Товариства польської культури Закарпаття імені Ґневи Волосевич Александри Землинської та родини Боболовичів, за підтримки адміністрації музею.
Подія стала прикладом живого мультикультурного діалогу, у якому традиції, пам’ять і сучасність поєдналися у щирому спілкуванні.
Стіни Ужгородського замку цього дня наповнилися різдвяними колядками — традиційними польськими, українськими, а подекуди й із колоритним закарпатським діалектом. Учасники виконували знайомі композиції, ділилися спогадами про звичаї, родинні традиції, рецепти святкових страв. Для гостей були підготовлені пісенники, тож кожен охочий міг долучитися до співу, відчувши себе частиною спільної традиції.
Особливо зворушливою стала участь дітей, які декламували віршики та колядки, наповнюючи простір замку щирістю й радістю. Лунали також розповіді про значення коляди як духовної та культурної спадщини. Отець Генрик, представник римо-католицької церкви, наголосив, що головна цінність колядки — це її посил: нагадування про прості дива, які може творити кожен із нас, про добро, світло й цінності, які ми передаємо наступним поколінням.
Важливим акцентом зустрічі стало усвідомлення єдності у складний для країни час. Члени товариства — серед яких є воїни та волонтери, що боронять свободу України, — є яскравим свідченням того, що збереження власної культурної ідентичності поєднується з глибокою підтримкою української держави.
Директорка музею Ольга Шумовська підкреслила, що саме через такі прості, щирі жести співпраці й взаємопідтримки вибудовуються культурні мости співдружності. Добро, про яке цього дня йшлося як у релігійному, так і в етичному вимірі, є основою взаєморозуміння між народами.
У невимушеній, затишній атмосфері замку учасники обговорювали досвід діяльності товариства та музею, ділилися ідеями й планами майбутньої співпраці — реалізації спільних проєктів, присвячених традиціям, звичаям, фольклору та культурній спадщині.
Такі зустрічі є надзвичайно цінними для музею, адже вони знайомлять із культурою сусідніх народів, дають змогу порівнювати, вчитися й разом творити відкритий мультикультурний простір для партнерів, які шанують і поважають як власну культуру, так і культуру України.
Захід залишив по собі відчуття тепла, щирості та взаємної поваги, ще раз довівши: Ужгородський замок — це не лише історична пам’ятка, а й живий простір зустрічі людей, традицій і добрих смислів.
Надія Роуканич,
ст. науковий співробітник відділу науково-освітньої роботи.
